Комбінований препарат, що містить у своєму складі вітаміни та мінерали у спеціально підібраних дозах, що відповідають потребам людей похилого віку. Підвищує стійкість до захворювань, особливо поширених у похилому віці, покращує фізичну та розумову працездатність. Знижує ризик розвитку онкологічних та серцево-судинних захворювань та сприяє захисту організму від передчасного старіння.
Антиоксидантний комплекс, що складається з вітамінів А, С, Е, бета-каротину, цинку, селену, міді та марганцю, захищає організм на рівні клітин від руйнівної дії вільних радикалів. Вітамін А у людей похилого віку забезпечує належний рівень імунітету, диференціацію та проліферацію клітин відповідно до імунних стимулів.
Ретіноєва кислота підтримує адекватний рівень клітин-кілерів з противірусною та протипухлинною активністю.
Вітамін А також підвищує фагоцитарну активність макрофагів та вироблення інтерлейкіну-1 та інших цитокінів.
Бета-каротин є джерелом синтезу вітаміну А, захищає клітинні мембрани від продуктів окислення ліпідів.
Вітамін С - водорозчинний антиоксидант із потужною відновлювальною дією. Підвищує неспецифічну резистентність організму.
Вітамін Е запобігає перекисному окисленню ліпідів.
Необхідний для біосинтезу гему та білків, процесів тканинного дихання, впливає на тонус та проникність судин.
Селен функціонує через селенпротеїни, основним з яких є глутадіонпероксидаза. Цей ензим захищає тканини від продуктів розпаду Н2О2 та органічних гідропероксидів. Вітамін Е та селен взаємодіють у захисних процесах.
Вітаміни групи В є суттєвими компонентами складних ферментативних систем, які забезпечують нормальний обмін білків, жирів та вуглеводів. Біохімічні та фізіологічні процеси, в яких беруть участь ці вітаміни, тісно взаємопов'язані. Дефіцит або підвищена потреба в одному з вітамінів групи В зазвичай супроводжується нестачею інших вітамінів цієї групи, тому їх необхідно приймати в комплексі.
Вітамін В1 - кофермент ензимів метаболізму вуглеводів та амінокислот з розгалуженими ланцюгами. Забезпечує нормальне функціонування нервової системи, серцевої діяльності та ендокринних залоз.
Вітамін В2 входить до складу флавінових ферментів, що беруть участь у транспорті кисню (тканинному диханні) та утворенні аденозинтрифосфорної кислоти в мітохондріях, численних окислювально-відновних процесах.
Вітамін В6 як коензим бере участь в обміні амінокислот, глікогену, сфінгоїдних основ та синтезі нейромедіаторів.
Пантотенова кислота входить до складу коензиму А та фосфопантотеїну, відіграє значну роль у процесах регенерації ендотелію та метаболізму жирних кислот.
Нікотинамід функціонує як косубстрат або коензим дегідрогеназ для перенесення іону водню.
Вітамін В12 необхідний для синтезу нуклеотидів та метаболізму жирних кислот, процесів метилювання.
Його називають «вітаміном для літніх людей», тому що в комплексі з фолієвою кислотою він забезпечує нормальний гематологічний та неврологічний статус.
Фолієва кислота є коензимом одновуглецевих переносників у метаболізмі нуклеїнових кислот та амінокислот. Прийом достатньої кількості фолатів вважається одним із факторів профілактики онкологічних захворювань, особливо раку колоректальної зони та інших органів (стравохода, шлунка та легень).
Адекватне надходження вітаміну К1 є необхідним для профілактики остеопорозу, має антисклеротичне та протизапальний ефект, сприяє нормалізації рівня цукру в крові, полегшує симптоми хвороби Альцгеймера.
Вітамін D, кальцій, магній, цинк, мідь, марганець і бір запобігають розвитку та ускладненню остеопорозу (переломам кісток).
Без достатнього споживання йоду порушується синтез тиреоїдних гормонів та регуляція ними багатьох метаболічних процесів, особливо синтезу протеїнів та ензиматичної активності. Органами-мішенями для них мозок, м'язи, серце, гіпофіз та нирки. Дослідження показують участь йоду у процесах інактивації бактерій лейкоцитами. Нестача йоду розглядається як фактор порушення імунної відповіді та збільшення ризику раку шлунка.
Залізо входить до складу численних ферментів, відповідальних за транспорт кисню до тканин: гемопротеїнів (гемоглобіну, міоглобіну, цитохромів), залізо-сірчаних ензимів (флавопротеїнів, гемофлавопротеїнів), протеїнів для зберігання та транспорту трансферину, лактоферину, феритину, гемосидерину) та інших. Біологічними лігандами заліза у зв'язках є атоми кисню, азоту і сірки. Достатнє надходження заліза забезпечує доставку кисню до тканин та функціонування дихання.