Вінорелсин конц. д/інф. 50 мг фл. 5 мл

діюча речовина: винорелбін;

1 мл розчину містить 13,85 мг винорелбіну тартрату (що еквівалентно 10 мг винорелбіну);

допоміжні речовини: вода для ін'єкцій.

Дослідження впливу винорелбіну на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами не проводилися, але через фармакодинамічний профіль винорелбін не впливає на здатність керувати автотранспортними засобами або іншими механізмами. Однак пацієнтам, які лікуються винорелбіном, необхідна обережність з огляду на деякі небажані ефекти препарату.

Недостатньо даних про застосування винорелбіну вагітним жінкам. Але досліди на тваринах продемонстрували ембріотоксичність і тератогенність. Враховуючи дані, а також фармакологічну дію лікарського засобу існує потенційний ризик аномалій розвитку ембріона і плода. Тому препарат протипоказаний під час вагітності.

У разі лікування вагітної пацієнтки Винорелсин за життєвими показаннями необхідно провести медичну консультацію щодо ризику шкідливого впливу винорелбіну на дитину.

Пацієнткам репродуктивного віку необхідно користуватися ефективними контрацептивними засобами під час лікування препаратом та мінімум протягом 3 місяців після його завершення та негайно інформувати лікаря, якщо настала вагітність. Якщо пацієнтка вагітна під час лікування винорелбіном, її слід попередити про ризик для плода. Вона має перебувати під пильним контролем. У таких випадках доцільно проконсультуватися зі спеціалістом-генетиком.

Годування грудьми. Невідомо, чи проникає винорелбін у грудне молоко. Екскрецію винорелбіну в грудне молоко під час досліджень на тваринах не було вивчено. Не можна виключати ризик потрапляння у грудне молоко, тому годування груддю слід припинити до початку терапії препаратом.

Фертильність. Зважаючи на можливу генотоксичну дію винорелбіну чоловікам рекомендується запобігати зачаттю в процесі лікування та протягом 6 місяців (мінімум 3 місяців) після закінчення терапії препаратом.

Оскільки лікування винорелбіном може викликати незворотню безплідність, чоловікам, які бажають стати батьками в майбутньому, рекомендується вдатися до кріоконсервації сперми до початку терапії.

Безпека та ефективність застосування препарату не встановлені, тому препарат не призначають пацієнтам цієї вікової категорії.

• Монотерапія або у складі терапії першої лінії 3 або 4 стадії недрібноклітинного раку легень.

• Лікування метастатичного раку молочної залози 3 або 4 стадії, що рецидивує після терапії антрациклінами або при її неефективності.

• Підвищена чутливість до винорелбіну або інших алкалоїдів барвінку;

• інтратекальне введення препарату;

• важкі порушення функції печінки, не пов'язані з пухлинним процесом;

• вагітність;

• препарат не призначають пацієнткам репродуктивного віку, які не мають ефективних контрацептивних засобів;

• застосування вакцини від жовтої лихоманки під час лікування винорелбіном;

• кількість нейтрофілів < 1500/мм ³ або серйозні інфекції (існуючі або в недавньому минулому, в останні 2 тижні);

• кількість тромбоцитів < 100000/мм ³ ;

• період годування груддю.

Препарат можна вводити лише внутрішньовенно після належного розведення.

Інтратекальне введення не допускається (може бути летальним).

Винорелбін слід застосовувати під наглядом лікаря, який має значний досвід лікування цитостатиками.

Перед введенням розчину винорелбіну необхідно переконатися, що голка знаходиться у вені.

При попаданні препарату в навколишню тканину можливе місцеве роздратування. При попаданні розчину Винорелсіну поза вена слід негайно припинити введення. Залишок розчину для інфузій вводять до іншої вени.

Під час екстравазації для зменшення ризику виникнення флебіту слід внутрішньовенно ввести глюкокортикостероїди.

Метод застосування

Винорелбін можна вводити повільно болюсно (протягом 6-10 хвилин) після розведення в
20-50 мл 0,9% розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози або короткою інфузією (протягом 20-30 хвилин) після розведення 125 мл 0,9% розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози. Після закінчення введення препарату необхідно провести інфузію як мінімум 250 мл 0,9% розчину натрію хлориду з метою очищення вени від залишків препарату.

Перед введенням розчину для інфузій перевіряють його візуально. Можна вводити лише прозорі, безбарвні або жовті розчини без механічних включень.

Інструкцію для персоналу див. у розділі «Особливі запобіжні заходи».

Дози для дорослих

Недрібноклітинний рак легень

При монотерапії винорелбін зазвичай вводять у дозі 25–30 мг/м2 тіла поверхнею тіла 1 раз на тиждень. При поліхіміотерапії схема введення залежить від протоколу лікування. Зазвичай препарат вводять у тій же дозі (25-30 мг/м <2> поверхні тіла), але через великі проміжки часу, наприклад, в 1 -й та 5-й дні або в 1-й та 8-й дні курсу тривалістю 3 тижні згідно зі схемою.

Поширений або метастатичний рак молочної залози

Зазвичай винорелбін вводять у дозі 25 30 мг/м 2 поверхні + 1 раз на тиждень.

Максимальна разова доза винорелбіну – 35,4 мг/м;² поверхні тіла.

Лікування спеціальних груп пацієнтів

Пацієнти похилого віку

Не виявлено будь-якої різниці у пацієнтів похилого віку щодо швидкості реакції на лікування у відповідь, хоча не можна виключити більш виражену чутливість у деяких з цих пацієнтів. Фармакокінетика винорелбіну не залежить від віку пацієнта.

Пацієнти з порушеннями функції печінки

Фармакокінетика винорелбіну не змінюється у пацієнтів з помірною або серйозною печінковою недостатністю. Однак при лікуванні пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки потрібна обережність. У таких випадках, як запобіжний захід, рекомендується зменшити дозу до 20 мг/м2 і регулярно контролювати гематологічні параметри.

Пацієнти з порушеннями функції нирок

Пацієнтам із порушенням функції нирок коригувати дозу не потрібно.

Особливості застосування.

Допускається лише введення препарату.

Перед початком введення важливо переконатися, що голка знаходиться у вені. При попаданні винорелбіну в навколишні тканини можливе значне подразнення, целюліт і навіть некроз тканин. Якщо це сталося, слід негайно припинити введення винорелбіну, промити вену 0,9% розчином хлориду натрію і продовжити введення в іншу вену. У разі екстравазації внутрішньовенне введення кортикостероїдів дозволяє знизити ризик розвитку флебіту.

Інфузійні флакони, мішки та системи з полівінілхлориду та прозорого нейтрального скла не абсорбують винорелбін і не взаємодіють з ним.

Лікування слід проводити під наглядом лікаря, який має досвід роботи з протипухлинними препаратами. Оскільки пригнічення кровотворної системи є основним ризиком лікування винорелбіном, терапію препаратом проводять під ретельним гематологічним контролем, визначаючи кількість лейкоцитів, нейтрофілів, тромбоцитів та рівень гемоглобіну перед кожним введенням.

Головним дозолімітуючим побічним ефектом при лікуванні винорелбіном є нейтропенія. Вона має некумулятивний характер. Мінімальна кількість нейтрофілів спостерігається через 7–14 днів після введення препарату, після чого показники швидко нормалізуються (протягом 5–7 днів). При зниженні кількості нейтрофілів до рівня < 1500/мм ³ і кількості тромбоцитів до рівня
< 100000/мм ³ введення винорелбіну відстрочують до нормалізації гематологічних показників.

При появі симптомів інфекції пацієнту необхідно негайно обстежити та призначити відповідне лікування.

Інтерстиціальну хворобу легень реєстрували частіше у японців. Особливу увагу слід приділяти цій групі пацієнтів.

Особлива обережність необхідна для лікування пацієнтів з ішемічною хворобою серця в анамнезі.

Клінічна значущість зниження печінкової елімінації винорелбіну у пацієнтів з порушеннями функції печінки точно не встановлена. Тому рекомендації щодо корекції доз у таких випадках досі не розроблені. Однак відомо, що під час фармакокінетичних досліджень винорелбін призначали хворим з тяжкими порушеннями функції печінки в максимальній дозі 20 мг/м2 поверхні тіла. Необхідно з обережністю призначати винорелбін пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки. У таких випадках, як запобіжний захід, рекомендується зменшення дози до 20 мг/м2 і регулярний моніторинг гематологічних параметрів (див. Спосіб застосування та дози).

Винорелсин не слід призначати у поєднанні з променевою терапією на ділянку печінки.

Слід вживати всіх заходів для запобігання потраплянню винорелбіну в очі, оскільки це може спричинити тяжке роздратування і навіть виразки на рогівці, якщо препарат розпорошується під тиском. Якщо це все ж таки сталося, очі необхідно негайно промити 0,9% розчином хлориду натрію і звернутися за допомогою до лікаря-офтальмолога.

У період лікування винорелбіном не рекомендується проводити вакцинацію живими атенованими вакцинами (застосування вакцини проти жовтої лихоманки протипоказане).

Потужні інгібітори або індуктори ізоферменту CYP3A4 можуть змінювати концентрацію винорелбіну, тому при супутньому застосуванні цих препаратів потрібна обережність (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії).

При комбінованому застосуванні винорелбіну та мітоміцину С можлива поява задишки, болю в грудях, бронхоспазму. Необхідно оцінювати доцільність проведення терапії з метою профілактики бронхоспазму (особливо при комбінованій терапії винорелбіном та мітоміцином С). Амбулаторним пацієнтам слід попередити, що з появою задишки необхідно інформувати про це лікаря.

З огляду на низьку ниркову екскрецію винорелбіну немає фармакокінетичних підстав для зниження доз при лікуванні пацієнтів з порушенням функції нирок. На початковому етапі лікування пацієнтів потрібна обережність.

Особливі заходи безпеки.

Працювати з препаратом має лише підготовлений персонал. Необхідно гарантувати захист препарату від впливу навколишнього середовища та захист персоналу, який проводить маніпуляцію з цим препаратом. Приготування розчинів для інфузій слід проводити у спеціально відведеній зоні, де забороняється курити, їсти та пити. При роботі з винорелбіном необхідно дотримуватись правил роботи з цитотоксичними препаратами та обов'язково користуватися халатами з довгими рукавами, захисними масками, шапочками, захисними окулярами, стерильними одноразовими рукавичками, листами для захисту робочих поверхонь та контейнерами або мішками для токсичних відходів.

Шприци та інфузійні набори повинні бути зібрані ретельно, щоб уникнути витоку (рекомендується використовувати люєрівський наконечник). У разі розливання або розбризкування розчинів винорелбіну забруднену ділянку слід протерти та промити.

Вагітних медичних працівників слід попереджати, що препарат є цитотоксичним і що вони повинні уникати роботи з ним.

Слід вживати всіх заходів для запобігання потраплянню розчинів винорелбіну в очі. Якщо це сталося, слід негайно промити очі 0,9% розчином натрію хлориду. У разі роздратування необхідно звернутися до офтальмолога.

При попаданні розчинів винорелбіну на шкіру слід її ретельно промити великою кількістю води.

Після завершення роботи з продуктом робоче місце потрібно ретельно очистити та вимити руки та обличчя.

Слід з обережністю прибирати екскременти та блювання у пацієнтів.

Невикористані залишки препарату, а також усі інструменти та матеріали, що контактували з винорелбіном при приготуванні та введенні розчинів для інфузій та збирання, слід знищувати відповідно до затвердженої процедури утилізації відходів цитотоксичних речовин.

Найчастіше повідомлялося про такі небажані реакції на винорелбін, як пригнічення кісткового мозку з нейтропенією, анемія, неврологічні розлади, шлунково-кишкова токсичність зі нудотою, блюванням, стоматитом і запором, тимчасові підвищення показників печінкової функції, алопеція та місцевий.

Критерії оцінки частоти розвитку побічних реакцій: дуже поширені (≥ 1/10), поширені (≥ 1/100, < 1/10), нерозповсюджені (≥ 1/1000, < 1 /100), рідко поширені (≥ 1/10000, < 1/1000), одиночні (< 1/10000), невідомо (частота не може бути встановлена ​​за наявними даними).

Інфекції та інвазії.

Поширені: бактеріальні, вірусні або грибкові інфекції різної локалізації (дихальної системи, сечовидільної системи, травного тракту) від легкого до помірного ступеня, зазвичай оборотні при відповідному лікуванні.

Непоширені: важкий сепсис з іншими вісцеральними порушеннями. Септицемія.

Одиничні: ускладнена септицемія, іноді з летальним кінцем.

Невідомо: нейтропенічний сепсис (іноді з летальним кінцем).

З боку крові та лімфатичної системи.

Дуже поширені: пригнічення функції кісткового мозку, що проявляється переважно нейтропенією, оборотною протягом 5-7 днів, що не ускладнюється з плином часу. Лейкопенія, анемія.

Часто: тромбоцитопенія може виявлятися, але рідко буває важкою.

Невідомо: фебрильна нейтропенія, панцитопенія.

З боку імунної системи.

Невідомо: системні алергічні реакції, включаючи анафілаксію, анафілактичний шок або анафілактоїдні реакції.

Ендокринні порушення.

Невідомо: синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНСАДГ).

З боку метаболізму.

Рідко: важка гіпонатріємія.

Невідомо: анорексія.

З боку нервової системи (як правило, оборотні).

Дуже поширені: неврологічні порушення, включаючи зниження глибоких сухожильних рефлексів. Про слабкість нижніх кінцівок повідомлялося після тривалої хіміотерапії.

Непоширені: важкі парестезії з сенсорними та моторними симптомами. Ці ефекти, як правило, оборотні.

З боку серцево-судинної системи.

Непоширені: артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія, відчуття припливів та похолодання кінцівок.

Рідко: ішемічна хвороба серця (стенокардія, транзиторні зміни ЕКГ, інфаркт міокарда, іноді летальні), важка артеріальна гіпотензія, колапс.

Одиничні: тахікардія, серцебиття, порушення серцевого ритму.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння.

Часто: задишка, бронхоспазм.

Рідко: про інтерстиціальні захворювання легень (іноді летальні) повідомлялося, зокрема, у пацієнтів, які отримували винорелбін у поєднанні з мітоміцином.

З боку травного тракту.

Дуже поширені: стоматит (при монотерапії винорелбіном), нудота і блювання (протиблювотна терапія може зменшити ці побічні реакції), запор (основний симптом, що рідко прогресує і призводить до кишкової непрохідності як при монотерапії винорелбіном, так і при комбінації винорелбіну з ), езофагіт.

Часто: діарея, зазвичай слабкого або помірного ступеня.

Рідко: паралітична непрохідність кишечника (лікування може бути відновлено після відновлення нормальної моторики кишечника), панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи.

Дуже поширені відхилення від норми результатів печінкових тестів без клінічних симптомів (транзиторне підвищення рівнів загального білірубіну, лужної фосфатази, АЛТ, АСТ).

З боку шкіри та підшкірної клітковини.

Дуже поширені: алопеція, як правило, легкого характеру може виникати при монотерапії винорелбіном.

Рідко поширені: генералізовані шкірні реакції (висипання, свербіж, кропив'янка).

Невідомо: еритема долонь та підошв.

З боку кістково- м'язової системи та сполучної тканини.

Поширені: артралгія, включаючи біль у щелепі та міалгія.

З боку нирок та сечовидільної системи.

Часто: підвищення рівня креатиніну.

Ефекти загального характеру та місцеві реакції.

Дуже поширені: реакції в місці введення (еритема, печіння, біль, зміни кольору вени та шкіри в місці введення, місцевий флебіт) при монотерапії винорелбіном.

Поширені: астенія, підвищена стомлюваність, лихоманка, біль різної локалізації (у тому числі біль у грудях та біль у місці пухлини).

Рідко: некроз м'яких тканин у місці введення (правильне позиціонування голки або внутрішньовенного катетера та болюсне введення з подальшим промиванням вени може обмежити такий ефект).

Як і інші алкалоїди барвінку, винорелбін має помірну шкірно-наривну силу.

Симптоми. При передозуванні внаслідок застосування препарату в дозах, що значно перевищують терапевтичні, можливе пригнічення системи кровотворення, що супроводжується лихоманкою, інфекціями та паралітичною кишковою непрохідністю.

Лікування.

Рекомендоване симптоматичне лікування з переливанням крові, переливання концентрованої суміші гранулоцитів, введення препаратів, що стимулюють гранулоцитопоез, факторів росту та застосування антибіотиків широкого спектру. Відомого специфічного антидоту немає.

Оскільки специфічного антидоту при передозуванні внутрішньовенного винорелбіну немає, у разі передозування необхідні симптоматичні заходи, наприклад:

• постійний контроль показників життєдіяльності та спостереження за пацієнтом;

• щоденний аналіз крові для виявлення необхідності переливання крові, факторів росту та визначення необхідності інтенсивної терапії та зведення до мінімуму ризику інфекцій;

• заходи щодо запобігання або лікування паралітичної кишкової непрохідності;

• контроль систем кровообігу та печінкової функції.

У разі ускладнень внаслідок інфекції може знадобитися застосування антибіотиків широкого спектру.

Умови зберігання.

Зберігати у сухому, захищеному від світла місці при температурі від 2 до 8 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Винорелсин 10 мг/мл 5 мл №1 є антинеопластичним препаратом, алкалоїдом рослинного походження, що випускається у формі концентрату для виконання інфузій.

Препарат належить до цитостатичних засобів з молекулярною дією, спрямованих на досягнення рівноваги тубуліна в мікротубулярному апараті клітин. Його дія ґрунтується на інгібуванні полімеризації тубуліна та зв'язуванні мітотичних мікротубул.

Застосування препарату Винорелсин допомагає в лікуванні раку молочних залоз на 3-4 стадії після терапії антрациклінами, що не дала особливого результату. Також його використовують як комбіновану терапію раку легень недрібноклітинного типу на 3-4 стадії або в ролі монотерапії.