Везикар таблетки по 5 мг, 30 шт.

По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери в картонній коробці.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: круглої форми, вкриті плівковою оболонкою, блідо-жовтого кольору з логотипом та позначкою «150» з одного боку.

Соліфенацин є конкурентним, специфічним антагоністом холінергічних рецепторів. Сечовий міхур іннервується парасимпатичними холінергічними нервами. Ацетилхолін скорочує гладкі м’язи детрузора, впливаючи на мускаринові рецептори, що переважно представлені М3 підтипом.
У дослідженнях in vitro та in vivo було встановлено, що соліфенацин є конкурентним специфічним антагоністом холінергічних рецепторів переважно М3 підтипу. Також було встановлено, що соліфенацин має слабку спорідненість або відсутність спорідненості з іншими рецепторами і тестованими іонними каналами.
Ефективність препарату, яку вивчали у кількох подвійно сліпих рандомізованих контрольованих клінічних дослідженнях у чоловіків та жінок із синдромом гіперактивного сечового міхура, спостерігалася вже на 1-му тижні лікування та стабілізувалася протягом наступних 12 тижнів лікування. У відкритих дослідженнях при тривалому застосуванні показано, що ефективність підтримується протягом щонайменше 12 місяців.

Абсорбція. Після прийому таблеток максимальна концентрація соліфенацину в плазмі крові (Cmax) досягається через 3-8 годин. Значення часу досягнення максимальної концентрації залежить від дози препарату. Значення Cmax та площі під кривою (AUC) збільшуються пропорційно дозі проміжку від 5 мг до 40 мг. Абсолютна біодоступність становить близько 90%. Прийом їжі на значення Cmax та AUC соліфенацину не впливає.

Розподіл. Соліфенацин значною мірою (майже 98%) пов'язується з білками плазми крові, головним чином з a1-кислим глікопротеїном.

Метаболізм. Соліфенацин значною мірою метаболізується в печінці, головним чином цитохромом Р450 3А4 (CYP3A4). Системний кліренс соліфенацину становить приблизно 9,5 л/год, і термін його напіввиведення становить 45-68 годин. Після перорального прийому препарату в плазмі крові, крім соліфенацину, був ідентифікований 1 фармакологічно активний (4R-гідроксисоліфенацин) та 3 неактивні метаболіти (N-глюкуронід, N-оксид та 4R-гідрокси-N-оксид соліфенацину).

Екскреція. Після одноразового застосування 10 мг [14C-міченого]-соліфенацину приблизно 70% радіоактивної мітки проявляється в сечі і 23% у фекаліях. У сечі близько 11% радіоактивної мітки виводиться у вигляді незміненої активної субстанції; приблизно 18% – у вигляді метаболіту N-оксиду, 9% -; у вигляді метаболіту 4R-гідрокси-N-оксид та 8% – у вигляді 4R-гідроксиметаболіту (активний метаболіт).

Дозова залежність. У проміжку терапевтичних доз фармакокінетика препарату лінійна.

Особливості фармакокінетики в окремих категорій пацієнтів.

Вік. Не потрібно коригувати дозу залежно від віку хворих. Дослідження показали, що експозиція соліфенацину (5 та 10 мг), виражена у вигляді AUC, була схожа у здорових добровольців похилого віку (від 65 до 80 років) та у здорових добровольців молодого та зрілого віку (55 років). Середня швидкість абсорбції, виражена у вигляді tmax, була дещо нижчою, а кінцевий період напіввиведення – приблизно на 20% триваліший у пацієнтів похилого віку. Ці незначні відмінності не є клінічно значущими.

Фармакокінетика соліфенацину не вивчалася у дітей та підлітків.

Пол. Фармакокінетика соліфенацину не залежить від статі пацієнта.

Роса. Расова приналежність не впливає на фармакокінетику соліфенацину.

Ніркова недостатність. AUC та Cmax соліфенацину у пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю незначно відрізняються від відповідних показників у здорових добровольців. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну – 30 мл на хвилину) експозиція соліфенацину значно вища – ; збільшення Cmax становить приблизно 30%, AUC –; більше 100% та період напіввиведення – понад 60%. Відзначено статистично значущий взаємозв'язок між кліренсом креатиніну та кліренсом соліфенацину. Фармакокінетику у пацієнтів, які проходили гемодіаліз, не вивчали.

Засоби, що застосовуються в урології. Засоби для лікування частого сечовипускання та нетримання сечі. Код АТХ G04B D08.

Фармакологічні взаємодії.

Одночасний прийом інших лікарських препаратів з антихолінергічними властивостями може дати більш виражені терапевтичні та небажані ефекти. Після припинення застосування Везикару до прийому наступних лікарських засобів антихолінергічної терапії необхідно витримати приблизно однотижневий інтервал. Терапевтичний ефект соліфенацину може знизитись при супутньому застосуванні агоністів холінергічних рецепторів. Соліфенацин може знижувати ефект лікарських препаратів, що стимулюють перистальтику шлунково-кишкового тракту, таких як метоклопрамід та цизаприд.

Фармакокінетичні взаємодії.

Дослідження in vitro показало, що соліфенацин у терапевтичних концентраціях не пригнічує мікросоми печінки CYP1A1/2, 2C9, 2C19, 2D6 або 3A4. Таким чином, малоймовірно, що соліфенацин впливає на кліренс лікарських засобів, що метаболізуються ферментами CYP.

Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику соліфенацину.

Соліфенацин метаболізується ферментом CYP3A4. Одночасне застосування кетоконазолу (200 мг на добу), сильного інгібітора CYP3A4, призводило до дворазового підвищення AUC соліфенацину, тоді як прийом кетоконазолу в дозі 400 мг на добу призводить до підвищення AUC соліфенацину в 3 рази. Таким чином, максимальну дозу Везикару необхідно обмежити до 5 мг при одночасному застосуванні з кетоконазолом або з терапевтичними дозами інших активних інгібіторів ферменту CYP3A4 (наприклад, ритонавіру, нелінавіру, ітраконазолу) (див. Спосіб застосування та дози).

Одночасне застосування соліфенацину та сильного інгібітора ферменту CYP3A4 протипоказане пацієнтам з тяжкою нирковою або помірно вираженою печінковою недостатністю.

Не досліджували вплив ферментів індукції на фармакокінетику соліфенацину та його метаболітів, а також дію субстратів CYP3A4 з підвищеною спорідненістю та його метаболітів на експозицію соліфенацину. Оскільки соліфенацин метаболізується ферментом CYP3A4, фармакокінетичні взаємодії можливі з іншими субстратами цього ферменту, що мають підвищену спорідненість (наприклад, з верапамілом, дилтіаземом) та індукторами ферменту CYP3A4 (наприклад, з рифампіцином, фенітоїном, карбамазе).

Вплив соліфенацину на фармакокінетику лікарських засобів.

Пероральні контрацептиви.

Прийом препарату Везикар не впливає на фармакокінетичну взаємодію соліфенацину з комбінованими пероральними контрацептивами (етинілестрадіол/левоноргестрел).

Варфарин.

Прийом препарату Везикар не впливає на фармакокінетичну взаємодію R-варфарину або S-варфарину або його вплив на протромбіновий час.

Дігоксин.

Прийом препарату Везикар не впливає на фармакокінетику дигоксину.

діюча речовина: solifenacin succinate;

1 таблетка містить соліфенацин сукцинат 5 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, гіпромелоза, магнію стеарат;

склад оболонки: опадрі жовтий 03F12967 (гіпромелоза, тальк, макрогол 8000, титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовтий (Е 172)).

У зв'язку з тим, що соліфенацин, як і інші антихолінергічні препарати, може спричинити нечіткість зору і нечасто сонливість та підвищену втомлюваність (див. розділ «Побічні ефекти»), прийом препарату може негативно впливати на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами.

Вагітність.

Немає клінічних даних про жінок, які завагітніли при застосуванні соліфенацину. Досліди на тваринах не виявили прямого несприятливого впливу на фертильність, розвиток ембріона/плода або пологи. Потенційний ризик невідомий. Слід бути обережними при застосуванні препарату вагітним жінкам.

Годування грудьми.

Немає даних про екскрецію соліфенацину в грудне молоко. У мишей соліфенацин та/або його метаболіти проникають у молоко та викликають дозозалежну недостатність росту у новонароджених мишей. Застосування Везикару не рекомендується під час годування груддю.

Не досліджували безпеку та ефективність застосування препарату дітям, тому ВезикарTM не слід призначати цій категорії пацієнтів.

Симптоматичне лікування ургентного (імперативного) нетримання сечі та/або частого сечовипускання, а також ургентних (імперативних) позивів до сечовипускання, характерних для пацієнтів із синдромом гіперактивного сечового міхура.

Препарат протипоказаний пацієнтам з підвищеною чутливістю до активної субстанції або до будь-якої з допоміжних речовин;

пацієнтам із затримкою сечовипускання, з тяжкими шлунково-кишковими захворюваннями (включаючи токсичний мегаколон), з міастенією гравіс або із закритокутовою глаукомою та пацієнтам із ризиком розвитку цих станів;

при проведенні гемодіалізу (див. розділ «Фармакокінетика»);

з тяжкою печінковою недостатністю (див. розділ «Фармакокінетика»);

пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю або печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості, які перебувають на лікуванні сильними інгібіторами цитохрому CYP3A4, наприклад, кетоконазолом (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій).

Дорослі, включаючи пацієнтів похилого віку: рекомендована доза – 5 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу можна збільшити до 10 мг 1 раз на добу.

Пацієнти з нирковою недостатністю: не потрібна корекція дози для пацієнтів з помірною та середньою тяжкістю ниркової недостатністю (кліренс креатиніну 30 мл/хв). Пацієнтам з тяжким ступенем ниркової недостатності (кліренс креатиніну 30 мл/хв) слід з обережністю застосовувати препарат у дозі не більше 5 мг 1 раз на добу (див. розділ Фармакокінетика).

Пацієнти з печінковою недостатністю: не потрібна корекція дози для пацієнтів з помірною печінковою недостатністю. Пацієнтам з помірною печінковою недостатністю (показник за Чайлдом П'ю 7) слід приймати препарат з обережністю і не перевищувати дозування 5 мг 1 раз на добу (див. розділ «Фармакокінетика»).

При застосуванні потужних інгібіторів цитохрому P450 3A4: максимальна доза препарату Везикар TM повинна бути обмежена до 5 мг при одночасному прийомі з кетоконазолом або терапевтичними дозами інших сильних інгібіторів ізоформи цитохрому CY ін. інші види взаємодій»).

Везикар приймати перорально, ковтати таблетки повністю, запиваючи рідиною, незалежно від їди.

Особливості застосування

Перед початком лікування необхідно встановити ймовірність інших причин частого сечовипускання (серцева недостатність або захворювання нирок). Якщо виявлено інфекцію сечовивідних шляхів, слід розпочати відповідну антибактеріальну терапію.

Препарат слід приймати з обережністю пацієнтам:

• з клінічно значущою обструкцією вихідного отвору сечового міхура, що призводить до ризику затримки сечовипускання;
• з шлунково-кишковими обструктивними захворюваннями;
• з ризиком зниження моторики шлунково-кишкового тракту;
• з тяжкою нирковою (кліренс креатиніну < 30 мл на хвилину) та помірною печінковою (показник Чайлда – П'ю від 7 до 9) недостатністю (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Фармакокінетика»); дози для цих пацієнтів не повинні перевищувати 5 мг;
• при одночасному прийомі сильних інгібіторів CYP3A4, наприклад кетоконазолу (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);
• з грижею стравохідного отвору діафрагми та/або шлунково-стравохідним рефлюксом та/або одночасно приймаючим лікарські препарати (такі як бісфосфонати), які можуть викликати або посилити езофагіт;
• вегетативною нейропатією.

У пацієнтів з факторами ризику, такими як раніше зареєстрований синдром подовження інтервалу QT, та гіпокаліємією спостерігалося подовження інтервалу QT та тріпотіння шлуночків (torsade de pointes).

Безпека та ефективність застосування препарату не досліджена для хворих з підвищеною активністю нейрогенного сфінктера.

Пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, Lapp-дефіцитом лактази або з порушенням глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід приймати препарат.

У деяких пацієнтів, які застосовували соліфенацин сукцинат, повідомлялося про ангіоневротичний набряк з обструкцією дихальних шляхів. При набряку Квінке лікування соліфенацину сукцинатом слід припинити та вжити відповідних заходів або призначити належне лікування.

У деяких пацієнтів, які застосовували соліфенацин-сукцинат, спостерігалися анафілактичні реакції. При виникненні анафілактичних реакцій лікування сукцинатом соліфенацином слід припинити та вжити відповідних заходів або призначити належне лікування.

Максимальний ефект препарату досягається не раніше ніж через 4 тижні.

Везикар може викликати побічні ефекти, пов'язані з антихолінергічною дією соліфенацину, які, як правило, слабкі або помірні. Їхня частота залежить від дози препарату.

Найчастіше побічні явища – сухість у роті, яка спостерігалася у 11% пацієнтів, які отримували дозу 5 мг на добу, у 22% пацієнтів, які отримували 10 мг на добу, у 4%, які отримували плацебо. Виразність сухості в роті, як правило, була слабкою, і лише в окремих випадках призводила до припинення лікування. Загалом лікарський препарат добре переносився (близько 99%), і приблизно 90% пацієнтів приймали препарат протягом повного періоду дослідження, який тривав 12 тижнів.

У таблиці нижче наведено інші побічні ефекти, зареєстровані при проведенні клінічних досліджень Везікару та у післяреєстраційний період.

*післяреєстраційний період.

Симптоми.

Передозування соліфенацину сукцинату може призвести до тяжких антихолінергічних ефектів. Найвища доза соліфенацину сукцинату, прийнята випадково одним пацієнтом, становила 280 мг протягом 5 годин, спостерігалися зміни психічного стану, які не вимагали госпіталізації.

Лікування.

При передозуванні соліфенацину сукцинату пацієнту необхідно прийняти активоване вугілля. Може бути корисним промивання шлунка, якщо воно зроблено протягом 1 години після прийому препарату, але не слід викликати блювання.

Щодо інших антихолінергічних ефектів, то симптоми слід лікувати так:

• важкі антихолінергічні ефекти з боку центральної нервової системи, такі як галюцинації або підвищена збудливість: лікування фізостигміном або карбахолом;
• судоми або підвищену збудливість: лікування бензодіазепінами;
• недостатність органів дихання: лікування штучної вентиляції легень;
• тахікардія: лікування бета-блокаторами;
• затримка сечовипускання: лікування
• катетеризація;
• мідріаз: лікування очними краплями, наприклад пілокарпіном, та/або розміщення пацієнта у темній кімнаті.

Як і у разі передозування іншими антихолінергічними засобами, особливу увагу слід приділяти пацієнтам із встановленим ризиком подовження інтервалу QT (при гіпокаліємії, брадикардії, при одночасному застосуванні препаратів, що викликають подовження інтервалу QT) та пацієнтам із захворюваннями серця (ішемія міокарда, недостатність) .

Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Препарат для зняття симптомів ургентного (імперативного) нетримання сечі, частого сечовипускання та інших проявів синдрому гіперактивного сечового міхура.