Варфарин має невеликий терапевтичний індекс, інші лікарські засоби можуть впливати на дію варфарину. Перед початком лікування, при зміні дозування або закінченні курсу лікування необхідно обов'язково проконсультуватися з лікарем. Вплив інших лікарських засобів обумовлюється фармакодинамічними та/або фармакокінетичними властивостями.
Не рекомендується починати або припиняти прийом інших лікарських засобів, а також змінювати дози препаратів без консультації з лікарем.
Це також стосується безрецептурних лікарських засобів, лікарських засобів рослинного походження, харчових добавок та вітамінів, що застосовуються у дозах, що перевищують рекомендовані. Інтервали між контролем лікування можна поступово збільшувати у процесі лікування. Однак необхідно проводити інтенсивний контроль на початку та наприкінці прийому інших лікарських засобів.
Фармакокінетичні взаємодії
Варфарин метаболізується печінковими ферментами. Інші лікарські засоби, які метаболізуються вищезгаданими ферментами, можуть пригнічувати чи посилювати дію цих ферментів. Це може призвести до підвищення або зниження рівня варфарину.
Варфарин має високий відсоток зв'язування з білками. Можуть відбуватися взаємодії у зв'язку із механізмами конкуренції за зв'язування.
Значна кількість лікарських засобів набуває чинності з пероральними антикоагулянтами.
Найважливішими з них є антибіотики широкого спектру дії, саліцилати, нестероїдні протизапальні засоби, клофібрат, барбітурати, фенітоїн, пероральні протидіабетичні препарати.
Варфарин у поєднанні з нестероїдними протизапальними препаратами значно підвищує небезпеку кровотечі. Це також стосується інших інгібіторів агрегації тромбоцитів, таких як дипіридамол та вальпроєва кислота. Таких комбінацій слід уникати.
Це також може стосуватися повідомлень з вираженою інгібуючою дією на систему цитохрому Р450, наприклад циметидину і хлорамфеніколу, при застосуванні яких протягом декількох днів збільшується небезпека кровотечі. У подібних випадках циметидин можна замінити, наприклад, ранітидин або фамотидин. При необхідності лікування хлорамфеніколом антикоагулянтну терапію слід тимчасово призупинити. Застосування діуретиків у разі вираженої гіповолемічної дії може призвести до збільшення концентрації факторів згортання, зменшує дію антикоагулянтів.
У разі лікування у поєднанні з іншими препаратами, які вказані у переліку нижче, необхідно проводити контроль Міжнародний нормалізований індекс (МНІ) на початку та наприкінці лікування через 2-3 тижні від початку терапії. Це стосується лікарських препаратів, що викликають індукцію ферментів печінки (барбітурати, фенітоїн, карбамазепін) і цим знижують антикоагулянтну дію варфарину. У разі призначення препаратів, які можуть збільшувати кровотечу за рахунок зниження нормального процесу коагуляції, так і за рахунок інгібування факторів згортання або за рахунок неповного інгібування ферментів печінки, наприклад, проносні засоби, стратегія антикоагулянтної терапії залежатиме від можливості проведення лабораторного контролю. По можливості необхідно часто проводити лабораторний контроль терапії, що дозволяє на початку додаткового лікування коригувати дозу варфарину, наприклад зменшити або збільшити її на 5-10%. За обмежених можливостей проведення лабораторного контролю терапії необхідно уникати призначення зазначених препаратів. Слід зазначити, що наведений нижче перелік препаратів, взаємодія з якими необхідно враховувати, далеко не повна.
Ослаблення дії варфарину буває при сумісному застосуванні з барбітуратами, вітаміном К, що міститься в харчових продуктах (наприклад, капусті, авокадо, брокколі та шпинаті) глютетімідом, гризеофульвіном, диклоксациліном, карбамазепіном, міансерином, резамінотином, ретиноіном , бозентаном, апрепітантом, ритонавіром, азатіоприном, невірапіном, аміноглютетімідом, фенобарбіталом.
Посилення дії варфарину відзначається при його сумісному застосуванні з алопуринолом, аміодароном, анаболічними стероїдами (тестостероном та іншими алкільованими в положенні С-17 стероїдами), ацетилсаліцилової кислотою, парацетамолом, нестероїдними протизапальними, , дизапирамидом, дисульфирамом, изониазидом, кетоконазолом, клофибратом, левамизолом, метронидазолом, миконазол, налидиксовой кислотой, флутамидом, омепразолом, ингибиторами обратного захвата серотонина (флуоксетин, флувоксамином, пароксетином, сертралином), прогуанилом, сульфонилмочевины (глибенкламидом), сульфаниламиды, тамоксифеном, тироксином , хініном, хінідином, протигрибковими препаратами (флуконазолом, ітраконазолом, кетоконазолом), фторурацилом, капецитабіном, іматинібом, іфосфамідом, хінолом, хлоралгідратом, хлорамфеніколом, цефалоспоринами, циметидиніком, циметидиніком, амоксиц илином), макролидами (кларитромицином, азитромицином), сульфаметоксазолом, клопидогрелем, эптифибатидом, тирофибаном, абциксимабом, липидомодифицирующими средствами (симвастатином, розувастатином, флувастатином, гемфиброзилом), пропафеноном, хинолонами (ципрофлоксацином, норфлоксацином), лефлуномидом, фенилбутазоном, трамадолом, антиэпилептическими препаратами (Фосфенітоіном, фенітоїном) та дисульфірамом. Етанол може посилювати дію варфарину.
У пацієнтів, які приймали глюкозамін та антагоніст вітаміну К перорально, було зареєстровано підвищення МНІ. Тому пацієнти, які отримують антагоніст вітаміну К перорально, повинні перебувати під ретельним наглядом на початку терапії глюкозаміном або після її припинення.
Препарати деяких лікарських рослин також можуть посилювати ефект варфарину, наприклад, гінкго білоба, часник, дягіль лікарський, папайя, шавлія, так і знижувати, наприклад, женьшень, звіробій.
Підвищувати дію варфарину може також хінін, який присутній у тонізуючих напоях.
Слід уникати одночасного застосування з журавлинним соком та іншими продуктами, що містять журавлину, оскільки вони значно посилюють ефект варфарину.
Їжа, що містить велику кількість вітаміну К (наприклад, зелені овочі), послаблює дію варфарину.
При сумісному застосуванні варфарину з препаратами ацетилсаліцилової кислоти показник МНІ повинен бути в межах 2,0-2,5.
Під час спільного застосування з антикоагулянтами або гемостатичними засобами можуть посилюватися фармакологічні ефекти варфарину, що підвищує ризик виникнення кровотеч. Стрептокіназа та альтеплазою протипоказані пацієнтам, які приймають варфарин. При застосуванні варфарину слід уникати прийому інгібіторів тромбіну, нефракціонованого гепарину та їх похідних, гепарин з низькою молекулярною масою, фондапарину, ривароксабану, антагоністів рецепторів глікопротеїну ІІЬ/Ша, простацикліну, інгібіторів зворотного захоплення серотон. Якщо це неможливо, ці лікарські засоби слід призначати з обережністю під посиленим клінічним та лабораторним контролем. Гостре вживання алкоголю у великих кількостях може уповільнити метаболізм варфарину та підвищити МНІ.
Хронічне вживання алкоголю може прискорити метаболізм варфарину.
Лактулоза може посилювати ефект варфарину при тривалому застосуванні.
У разі необхідності тимчасового знеболювання пацієнтам, які отримують варфарин, рекомендується призначати парацетамол або опіати.