Варфарекс таблетки 5 мг фл. № 30

По 30 таблеток у контейнері; по 1 контейнеру в пачці з картону.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки 5 мг – круглі плоскоциліндричні пігулки рожевого кольору з більш темними вкрапленнями, з фаскою та ризиком у чотири частини на одній стороні.

Варфарин відноситься до групи антикоагулянтів – похідних кумарину. Препарати цієї групи гальмують утворення в печінці відновленої форми вітаміну К, необхідного для заключного етапу синтезу цілого ряду факторів, що беруть участь у регуляції процесу згортання крові: протромбіну (II фактор), проконвертину (VII фактор), антигемофілічного глобу. фактор), фактор Стюарт-Пауера (Х фактор), а також протеїнів С і S, що призводить до подовження часу згортання крові. 

Варфарин не має прямої дії на вже сформовані фактори згортання в системному кровотоку, тому з моменту прийому препарату внутрішньо до розвитку ефекту проходить 8-12 годин. Максимальна ефективність препарату настає на 2-7-й день (за цей час фактори згортання, які вже циркулюють у крові, виводяться з організму). Після одноразового прийому тривалість дії становить 5 днів.

Біодоступність варфарину, що застосовується перорально, становить не менше 90 %, та максимальний рівень у плазмі досягається протягом 1,2 години. Одночасний прийом їжі уповільнює абсорбцію, але не зменшує її через наявність ентерогепатичної циркуляції. Існує відома ентерогепатична рециркуляція. Варфарин значною мірою зв’язується з білками плазми, доля його вільної фракції коливається від 0,5 % до 3 %. Об’єм розподілу ‒ приблизно 0,14 л/кг. Варфарин проходить через плацентарний бар’єр, виводиться з молоком у мізерних кількостях. Варфарин метаболізується у печінці. За допомогою ензимів СYР2С9 (S-варфарин) та СYР1А2 та СУР3А (R-варфарин) він перетворюється у неактивні метаболіти, які виводяться із сечовиною. Напівперіод виведення S-варфарину становить 18-35 годин, R-варфарину – 20-70 годин.

Антитромботичні засоби. Антагоністи вітаміну К.

Код АТХ В01А А03.

Варфарин взаємодіє з багатьма іншими препаратами

Фібринолітики, такі як стрептокіназа та альтеплаза, протипоказані пацієнтам, які застосовують варфарин.

Необхідно уникати одночасного застосування варфарину або застосовувати з обережністю під ретельним клінічним та лабораторним контролем з інгібіторами тромбіну, нефракційними гепаринами та їх похідними, гепарином з низькомолекулярною масою, фондапаріном, ривароксабаном, антагон.

Деякі препарати, наприклад, холестирамін, можуть впливати на абсорбцію або ентерогепатичну рециркуляцію варфарину. Може бути збільшений (наприклад, протиепілептичні та протитуберкульозні засоби) або зменшений (наприклад, аміодарон або метронідазол) метаболізм варфарину у печінці. вільна фракція варфарину в крові і, за відсутності печінкової недостатності, метаболізм і виведення варфарину посилюються, що призводить до зниження ефекту. Препарати, що впливають на тромбоцити та первинний гемостаз (ацетилсаліцилова кислота, клопідогред, не коксиби), можуть викликати фармакодинамічну взаємодію та схильність пацієнта до тяжких кровотеч. Пеніциліни у великих дозах мають схожий вплив на первинний гемостаз.

Анаболічні стероїди, азапропазон, еритроміцин та інші цефалоспорини зменшують вітамін К-залежний синтез фактора згортання і потенціюють ефект варфарину. Надмірна кількість вітаміну К у їжі знижує ефект варфарину. може посилити ефект варфарину. Пацієнти, у яких в їжі недостатньо вітаміну К, залежать від вітаміну К2, виробленого кишковими бактеріями. У таких пацієнтів різні антибіотики можуть зменшити синтез вітаміну К2, викликаючи збільшений ефект варфарину.

Надмірне вживання алкоголю на фоні печінкової недостатності потенціює ефект варфарину. Хінін, що міститься у воді «Тонік», також може викликати посилення ефекту варфарину.

При необхідності ослаблення болю при застосуванні варфарину рекомендується парацетамол або опіати.

Варфарин може посилити ефект пероральних протидіабетичних засобів, що є похідними сульфонілсечовини.

При застосуванні варфарину слід уникати прийому ерлотинібу, метилфенідату, пероральних контрацептивів, тегафуру, тетрацикліну, тієнілінової кислоти, толметину, тореміфену, трамадолу, трастузумабу, троглітазону, валдекоксибу, вальпроаксину, вальпроасу, n; Лактулоза може потенціювати ефект варфарину при тривалому застосуванні.

Антикоагуляційний ефект варфарину зменшують: ацитретин, аміноглютетімід, азатіоприн, барбітурати, циклоспорин, диклоксацилін, дизопірамід, фенобарбітал, фенітоїн, гризеофульвін, хлордіазепоксид, хлорталідон, карбамазц, карбамазон сукралфат, тразодон, вітамін С.

Антикоагуляційний ефект варфарину посилюють або зменшують: атазанавір, естрогени, фосампренавір, холестрирамін, кортикостероїди (великі дози кортикостероїдів збільшують антикоагуляційний ефект), невирапін, прогестерон, трициклічні антидепресанти.

Препарати рослинного походження можуть як посилювати дію варфарину, наприклад, гінко (Ginkgo biloba), часник (Allium sativum), дягель лікарський (Angelica sinensis, містить кумарини), папайя (Carica papaya, механізм невідомий) та шавлія (Salvia miltiorr) ), так і зменшувати його дію, наприклад, женьшень (Panax ginseng). Ефект варфарину може зменшитися при одночасному застосуванні лікарських препаратів звіробою продірявленого (Hypericum perforatum).  ;Тому препарати, що містять звіробій, не можна комбінувати з варфарином. Послаблююча дія може зберігатися через 2 тижні після припинення застосування звіробою. Якщо пацієнт застосовує препарати, що містять звіробій, необхідно визначити МНВ і припинити їх застосування. , оскільки після припинення застосування звіробою МНО може збільшитися. ет потрібно підбір доз варфарину.

При лікуванні варфарином вміст вітаміну К в їжі має бути по можливості постійним. Продукти та рослини, багаті на вітамін К (наприклад, зелені овочі), послаблюють дію варфарину.

Слід уникати одночасного застосування варфарину з журавлинним соком, оскільки антикоагуляційний ефект посилюється.

Під час лікування варфарином після застосування лосьйону ромашки можливі крововиливи на обличчі.

Оскільки ефект варфарину може змінюватися під дією значної кількості лікарських засобів, при кожному зменії лікувальної терапії необхідний додатковий лабораторний контроль стану системи згортання пацієнта.

діюча речовина: warfarin; 

1 таблетка містить 5 мг варфаринату натрію (у вигляді натрію варфаринату клатрату);

інші складові: лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; кросповидон; магнію стеарат; індигокармін (Е 132) (для таблеток 3 мг) та червоний 4R (Е 124) (для таблеток 5 мг).

Таблетки Варфарекс® 3 мг та 5 мг не впливають на здатність керувати автотранспортом або обслуговувати механізми.

Препарат протипоказаний вагітним у зв’язку з його тератогенною дією, можливістю розвитку кровотеч у плода та його загибеллю. Небезпеку прийому варфарину для плода слід ретельно оцінити щодо ризику для матері у разі незастосування варфарину. Антитромботичну терапію у період вагітності слід проводити індивідуально під ретельним наглядом відповідних фахівців.

Варфарин проникає у грудне молоко в незначній кількості та майже не впливає на згортання крові у дитини, тому препарат можна застосовувати у період годування груддю.

• Профілактика та лікування тромбозу глибоких вен та емболії легеневої артерії;
• Вторинна профілактика інфаркту міокарда та профілактика тромбоемболічних ускладнень (інсульт або системна емболія) після інфаркту міокарда;
• Профілактика тромбоемболічних ускладнень у пацієнтів з фібриляцією передсердя, ураженням серцевих клапанів або з протезованими клапанами серця;
• Профілактика швидкохідних ішемічних атак та інсульту

• Підвищена чутливість до варфарину та/або будь-якої допоміжної речовини препарату;
• клінічно встановлена ​​кровотеча;
• схильність до кровотеч (хвороба Віллебранда, гемофілія, тромбоцитопенія та порушення функцій тромбоцитів);
• щоб уникнути ризику розвитку важких кровотеч протягом 72 годин після великих оперативних втручань, протягом 48 годин у післяпологовому періоді
• тяжка ниркова та печінкова недостатність або цироз печінки;
• нелікована або неконтрольована артеріальна гіпертензія;
• недавня інтракраніальна кровотеча; стани, що призводять до інтракраніальної кровотечі, наприклад, аневризму мозкових артерій, аневризму аорти;
• схильність до непритомності (падіння);
• операції на центральній нервовій системі або на очах;
• шлунково-кишкові або ниркові кровотечі та їх ускладнення;
• дивертикульоз;
• злоякісні пухлини;
• варикозне розширення вен стравоходу;
• інфекційний ендокардит, перикардит або ексудативний перикардит;
• стан, за якого терапію не можна проводити досить безпечно (наприклад, деменція, психози, алкоголізм);
• люмбальна пункція.

Варфарекс® необхідно застосовувати в один і той самий час.

Дозу Варфарексу® визначає лікар для кожного пацієнта індивідуально, керуючись показниками МНВ протромбіну.

Діапазон цільового МНВ при терапії пероральними антикоагулянтами.

Профілактика тромбоемболічних ускладнень у пацієнтів з протезованими клапанами серця: 

МНВ – 2,5-3,5. Інші показання: МНВ – 2,0-3,0.

Дорослі. Пацієнтам з нормальною масою тіла та початковим МНВ нижче 1,2 слід застосовувати 10 мг/добу варфарину (2 таблетки по 5 мг) протягом 3-х днів. Подальші дози, беручи до уваги рівень МНВ на 4-й день, представлені в таблиці 1.

Рекомендована початкова доза для амбулаторних пацієнтів та пацієнтів із вродженим дефіцитом С або S білка становить 5 мг/добу варфарину (*) протягом 3-х днів. Подальші дози, беручи до уваги рівень МНВ на 4-й день, представлені в таблиці 1.

Пацієнти літнього віку, пацієнти зі зниженою масою тіла.

Рекомендована початкова доза становить 5 мг/добу варфарину (*) протягом 2-х днів. Подальші дози, враховуючи рівень МНВ на 3-й день, представлені в таблиці 1.

Пацієнти з початковим МНВ вище 1,2, пацієнти з захворюваннями або які застосовують препарати, що впливають на ефективність терапії антикоагулянтами.

Рекомендована початкова доза становить 5 мг/добу варфарину (*) протягом 2-х днів. Подальші дози, беручи до уваги рівень МНВ на 3-й день, представлені в таблиці 1.

Таблиця 1

Тривалість курсу лікування визначається індивідуально (від 6-ти тижнів до застосування протягом усього життя). У випадку виникнення толерантності до дії Варфарексу® дози останнього допускається підвищувати у 2–10 разів. Абсолютно необхідним є суворе дотримання рекомендацій лікаря відносно застосування препарату та ретельний лабораторний контроль за показниками згортання крові.

МНВ слід вимірювати кожен день до досягнення стабільного цільового рівня МНВ, зазвичай це відбувається протягом 5–6 днів з початку лікування. Далі інтервал між вимірюваннями МНВ подовжувати по тижню до досягнення 4-тижневого інтервалу. Інтервал між вимірюваннями повинен бути менше 4 тижнів, якщо результати МНВ дуже відрізняються або у пацієнтів є захворювання печінки чи будь-яке інше захворювання, що впливає на всмоктування вітаміну К. Початок застосування нових препаратів або припинення застосування колишніх потребує більш частого визначення МНВ. При тривалому лікуванні змінювати тижневу дозу варфарину (загальна доза варфарину, яку пацієнт отримує протягом тижня) відповідно до таблиці 1. При необхідності зміни дози наступне вимірювання МНВ проводити через 1 або 2 тижні. Потім інтервал знову можна поступово збільшувати до 4 тижнів.

У випадку необхідності швидкого антитромбічного ефекту рекомендується розпочинати лікування із введення гепарину. Потім введення гепарину продовжувати з одночасним прийомом варфарину протягом 5–7 днів, поки МНВ не буде зберігатися на цільовому рівні протягом як мінімум 2-х днів.

Планові операції. Перед-, при- та післяопераційна антикоагулянтна терапія здійснюється наступним чином.

Визначити МНВ за тиждень до планової операції.

За 1–5 днів до операції припинити прийом варфарину. Якщо у пацієнта високий ризик виникнення тромбозу, профілактично ввести підшкірно низькомолекулярний гепарин. Припинення застосування варфарину залежить від МНВ. Прийом варфарину припиняти:

• за 5 днів до операції, якщо МНВ >4,0;
• за 3 дні до операції, якщо МНВ – 3,0–4,0;
• за 2 дні до операції, якщо МНВ – 2,0–3,0.

Увечері перед операцією визначити МНВ. Якщо МНВ >1,8, перорально або внутрішньовенно ввести 0,5–1,0 мг вітаміну К1. В операційний день оцінити інфузію нефракціонованого гепарину або профілактичне введення низькомолекулярного гепарину. 

Протягом 5–7 днів після операції одночасно з відновленням терапії варфарином продовжити підшкірне введення низькомолекулярного гепарину.

При малих операціях відновити застосування варфарину у звичайній підтримуючій дозі ввечері операційного дня, при великих операціях – у день, коли потрібно відновити ентеральне харчування.

Особливості застосування

Нижче наведено небажані побічні реакції, про які повідомлялося.

З боку нервової системи: субдуральна гематома, гарячка.

З боку кровоносної та кровотворної системи : геморагія, кумариновий некроз, забарвлення пальців ніг у пурпуровий колір, пурпура, еозинофілія, васкуліт, анемія, зниження гематокриту.

З боку дихальної системи, грудної клітки та середостіння: кальцифікація трахеї, гемоторакс.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, блювання кров'ю, діарея, болі в області живота, шлунково-кишкова кровотеча, кровотеча із прямої кишки, мелена.

З боку гепатобіліарної системи: оборотне підвищення активності ферментів печінки, холестатичний гепатит, жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірної тканини: оборотна алопеція, висипання, кропив'янка, свербіж, екзема, еритематозний набряк шкіри, що призводить до екхімозу, інфаркту та некрозу шкіри.

З боку сечостатевої системи: гематурія, пріапізм.

Загальні: алергічні реакції (зазвичай у вигляді висипань на шкірі), нефрит, уролітіаз, тубулярний некроз.

Найчастішими побічними явищами варфарину є кровотеча та крововиливи, зокрема: незначні носові кровотечі та кровотечі з ясен, підшкірні крововиливи; рідко – внутрішньочерепні, шлунково-кишкові кровотечі. Частий фактор ризику інтракраніальної кровотечі. нелікована або неконтрольована гіпертензія. Можливість кровотечі збільшується, якщо МНВ значно вища за цільовий рівень. Якщо кровотеча почалася при МНО на бажаному цільовому рівні, то зазвичай побічне захворювання або стан вимагає дослідження. Навіть у разі незначної кровотечі необхідно знати. лікаря.

Кумариновий некроз – рідке ускладнення при лікуванні варфарином. Некроз зазвичай починається з припухлості шкіри нижніх кінцівок або потемнілих сідниць, а також в інших місцях. Потім ураження стають некротичними. У 90% випадків некроз розвивається у жінок; -го по 10-й день прийому препарату, і етіологія передбачає дефіцит білка С або S. Вроджена недостатність цих білків може бути причиною ускладнень, тому прийом Варфарину слід почати одночасно з введенням гепарину та малими початковими дозами препарату. Якщо виникає ускладнення, прийом Варфарину слід припиняти та продовжити введення гепарину до загоєння та рубцювання уражень.

Забарвлення пальців ніг у пурпуровий колір – ще більш рідкісне ускладнення при терапії варфарином. Пацієнти – зазвичай чоловіки з атеросклерозом. Варфарин призводить до геморагії атероматозних бляшок, що призводять до мікроемболій. Виникають симетричні пурпурні ураження шкіри пальців і підошви стоп, що супроводжуються пекучим болем. При припиненні прийому варфарину зазначені симптоми поступово зникають. У поодиноких випадках отримані повідомлення про наступні побічні дії: летаргія, слабкість, біль голови, запаморочення, парестезія, свербіж, набряк, лихоманка, лейкопенія.

Побічні дії у дітей аналогічні таким у дорослих. Помірна кровотеча – значна побічна дія. Рідко виникають висипання, алопеція та некроз шкіри. При тривалому застосуванні розвивається остеопенія.

Симптоми: кровотечі, кровоточивість.

Лікування: у легких випадках при поступовому передозуванні зазвичай достатньо знизити дозу або припинити лікування варфарином до повернення МНО до цільового рівня. При гострому передозуванні препарату спорожнення шлунка не рекомендується через ризик виникнення кровотечі. Слід повторно застосовувати активоване вугілля для запобігання абсорбції та ентерогепатичній рециркуляції варфарину. При застосуванні активованого вугілля парентерально (в/в) слід ввести вітамін К. При розвитку кровотечі дію варфарину слід припинити, застосовуючи -10 мг), концентрат фактора згортання або свіжу заморожену плазму. При необхідності подальшої антикоагуляції слід уникати застосування вітаміну К в дозі більше 10 мг. В іншому випадку пацієнт може бути резистентним до терапії варфарином протягом 2-х тижнів. ;

Рекомендації з лікування передозування наведено в таблиці 3.

Таблиця 3

Зберігати в захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати в недоступному для дітей місці.

Варфарекс таблетки 5 мг 30 шт. застосовуються при лікуванні та профілактиці тромбозу глибоких вен. Застосовувати тільки за призначенням лікаря.