Головна
Каталог ліків
Медикаменти
Препарати для обміну речовин
Для зниження холестерину
ВАЛАРОКС
Валарокс таблетки в/о 20 мг + 80 мг блістер № 30
Валарокс таблетки в/о 20 мг + 80 мг блістер № 30
Валарокс таблетки в/о 20 мг + 80 мг блістер № 30
Дата оновлення препарату: 10.03.2024
Ціни у місті
Знайдено в аптеках:
від 267.41 ₴ до 347.85 ₴
Характеристики
Категорія
Дозування
20 мг/80 мг
Виробник
КРКА, д.д., Ново мєсто, Словенія
Країна-виробник
Словенія
Торгова назва
Форма випуску
Таблетки покриті оболонкою
Термін придатності
3 роки
Активні речовини
Розувастатин, валсартан
Кількість в упаковці
30
Спосіб введення
перорально
Код Моріон
431343
Код АТС/ATX
C10B X10
Кому можна
![[object Object]](https://spaces.likie.ua/static/images/drug/alergy.svg){kind=small}
АЛЕРГІКАМ
з обережністю
![[object Object]](https://spaces.likie.ua/static/images/drug/diabet.svg){kind=small}
ДІАБЕТИКАМ
з обережністю
![[object Object]](https://spaces.likie.ua/static/images/drug/car.svg){kind=small}
ВОДІЯМ
з обережністю
![[object Object]](https://spaces.likie.ua/static/images/drug/child.svg){kind=small}
ДІТЯМ
Протипоказано
Особливості
![[object Object]](https://spaces.likie.ua/static/images/drug/recept.svg){kind=small}
РЕЦЕПТУРНИЙ ВІДПУСК
без рецепту
![[object Object]](https://spaces.likie.ua/static/images/drug/temperature.svg){kind=small}
ТЕМПЕРАТУРА ЗБЕРІГАННЯ
від 5°C до 25°C
Зверніть увагу!
Інструкція, розміщена на цій сторінці, має інформаційний характер та призначена виключно для ознайомлення. Не використовуйте цю інструкцію в якості медичних рекомендацій. Постановлення діагнозу та вибору методики лікування здійснюються тільки вашим сімейним лікарем. Медмаркет LikiE не несе відповідальності за можливі негативні наслідки, виникщі в результати використання інформації, розміщеної на сайті likie.ua.
Детальіше про Відмова від відповідальності.
Інструкція для Валарокс таблетки в/о 20 мг + 80 мг блістер № 30
Важливо! Ця інструкція із застосування є офіційною інструкцією виробника, затвердженою та наданою Державним реєстром лікарських засобів України. Ця інструкція представлена винятково з метою ознайомлення і не є підставою для самолікування.
По 10 таблеток у блістері, по 3 блістерів у картонній коробці
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості: темно-рожеві, капсулоподібні, злегка двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою таблетки з гравіюванням «K3» з одного боку.Валсартан
Валсартан є активним і специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину II, призначений для внутрішнього прийому. Він діє вибірково на рецептори підтипу АТ1, які є відповідальними за ефекти ангіотензину II. Підвищені рівні ангіотензину II внаслідок блокади АТ1-рецепторів валсартаном можуть стимулювати незаблоковані АТ2-рецептори, що мають протилежні ефекти АТ1-рецепторів. Валсартан не має жодної агоністичної активності щодо АТ1-рецепторів і має набагато більшу (приблизно у 20000 разів) спорідненість з АТ1-рецепторами, ніж з АТ2-рецепторами. Невідомо про випадки, щоб валсартан вступав у взаємодію чи блокував рецептори інших гормонів чи іонні канали, які, як відомо, відіграють важливу роль у регуляції функцій серцево-судинної системи.
Валсартан не інгібує АПФ (АПФ), відомий також під назвою кінінази II, який перетворює ангіотензин I на ангіотензин II і руйнує брадикінін. Оскільки валсартан не впливає на АПФ і, відповідно, не підвищує рівні брадикініну або речовини P, малоймовірно, що він асоціюватиметься з кашлем. У клінічних дослідженнях, де валсартан порівнювали з інгібітором АПФ, частота розвитку сухого кашлю була значно меншою (Р <0,05) у пацієнтів, валсартан, ніж у пацієнтів, які приймали інгібітор АПФ (2,6% порівняно з 7,9%). відповідно). У пацієнтів, які раніше отримували лікування інгібітором АПФ, розвивався сухий кашель, при лікуванні валсартаном це ускладнення було відзначено у 19,5% випадків, а при лікуванні тіазидним діуретиком – у 19% випадків, у той час як у групі хворих, які отримували лікування інгібітором АПФ. , кашель спостерігався у 68,5% випадків (Р <0,05).
Артеріальна гіпертензія
Застосування препарату пацієнтам з артеріальною гіпертензією призводить до зниження артеріального тиску, не впливаючи при цьому на частоту пульсу.
У більшості пацієнтів після призначення разової дози препарату внутрішньо гіпотензивний ефект розвивається протягом 2 годин, а максимальне зниження артеріального тиску досягається в межах 4-6 годин.
Антигіпертензивний ефект зберігається понад 24 години після прийому разової дози. При регулярному застосуванні препарату максимальний терапевтичний ефект досягається протягом 2-4 тижнів і підтримується на досягнутому рівні під час тривалої терапії.
У поєднанні з гідрохлортіазидом досягається значне додаткове зниження артеріального тиску (АТ).
Раптове скасування валсартану не тягне до відновлення артеріальної гіпертензії або до інших побічних клінічних явищ.
Інше: подвійна блокада ренін-ангіотензин-(РААС)
При застосуванні комбінації інгібітору АПФ з блокатором рецепторів ангіотензину II у пацієнтів з наявністю в анамнезі серцево-судинного або інсульту захворювання, або цукрового діабету 2 типу та у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та діабетичною нефропатією у порівнянні з монотерапією гіперкаліємії, гострого ураження нирок та/або гіпотензії. Зважаючи на їх подібні фармакодинамічні властивості, ці наслідки також дійсні для інших інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину II.
Таким чином, інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину II не слід одночасно застосовувати пацієнтам, які страждають на діабетичну нефропатію.
При додаванні аліскіреном до стандартної терапії інгібітором АПФ або блокаторами рецепторів ангіотензину II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та хронічним захворюванням нирок, серцево-судинним захворюванням або тим і іншим випадки смертей внаслідок серцево-судинної патології числовому відношенні) більш частими у групі прийому аліскіреном, ніж у групі прийому плацебо, а про побічні явища та серйозні побічні явища, що становлять особливий інтерес (гіперкаліємія, гіпотензія та печінкова дисфункція), повідомлялося частіше у групі прийому аліскіреном, ніж у групі прийому плац.
Розувастатин
Розувастатин є селективним конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази, ферменту, що визначає швидкість реакції і перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил-коензим А на мевалонат, попередник холестерину. Первинним місцем дії розувастатину є печінка, орган-мішень для зниження концентрації холестерину.
Розувастатин збільшує кількість рецепторів ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) на поверхні клітин печінки, збільшуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що призводить до пригнічення синтезу в печінці ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи тим самим загальну кількість частинок ЛПНЩ та ЛПНЩ. /p>
Розувастатин знижує підвищений рівень холестерину (ХС) ЛПНЩ, загального холестерину та тригліцеридів (ТГ), а також підвищує рівень холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХС ЛПВЩ). Він також знижує рівень аполіпопротеїну В (АпоВ), холестерину ЛПВЩ (ХС-ЛПВП), холестерину ЛПОНП (ХС ЛПНГ), тригліцеридів ЛПОНП, а також підвищує рівні аполіпопротеїну А-I (АпоА-I) (див. Таблицю 1). Також розувастатин знижує співвідношення ХС ЛПНЩ/ХС ЛПВЩ, загальний ХС/ХС ЛПВЩ та ХС-ЛПВЩ/ХС ЛПВЩ та ApoB/ApoA-I.
Таблиця 1
Ефективність дози у пацієнтів з первинною гіперхолестеринемією (тип IIa та IIb) (скоригована середня зміна у відсотках від початкового рівня)
Доза Кількість ХС ЛПНЩ Загальний ХС ХС ЛПВЩ ТГ ХС не-ЛПВЩ ApoB ApoA-I Плацебо 12 -7 -5 3 -3 -7 -3 0 5 17 -45 -33 13 -35 -44 -38 4 10 17 -52 -36 14 -10 -48 -42 4 20 17 -55 -40 8 -23 -51 -46 5 40 18 -63 -46 10 -28 -60 -54 0 Терапевтичний ефект досягається протягом 1 тижня після початку застосування препарату, 90% максимального ефекту через 2 тижні. Максимальний ефект, як правило, досягається через 4 тижні та підтримується надалі.
Розувастатин ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з гіпертригліцеридемією або без, незалежно від раси, статі або віку, у пацієнтів з цукровим діабетом або сімейною гіперхолестеринемією.
Найпоширенішими побічними реакціями, що ведуть до припинення застосування розувастатину, є міалгія, біль у животі, висипання. Найчастішими побічними реакціями, які виникали однаково чи швидше, ніж при застосуванні плацебо є інфекції сечовивідної системи, назофарингіт, біль у спині та міалгія.
Всмоктування
Валсартан
Після перорального застосування препарату максимальна концентрація валсартану в плазмі крові (Сmax) досягається протягом 2-4 годин, у вигляді розчину - через 1-2 години. Середня біодоступність таблеток та розчину препарату становить 23% та 39% відповідно. Прийом їжі знижує експозицію до валсартану приблизно на 40%, максимальну концентрацію у плазмі крові (max) приблизно на 50%, хоча приблизно через 8 годин після застосування препарату концентрації валсартану у плазмі крові аналогічні у групах прийому препарату натще і після їди. Однак таке зниження експозиції не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна застосовувати або під час їжі або між прийомами.
РозувастатинМаксимальна концентрація розувастатину в плазмі досягається через 5 годин після прийому внутрішньо. Біодоступність становить близько 20%.
РозподілВалсартан
Об'єм розподілу валсартану у стабільному стані після внутрішньовенного введення становить близько 17 л, вказуючи на те, що валсартан не поділяється у тканині екстенсивно. Валсартан добре зв'язується з білками плазми (94-97%), в основному з альбуміном.
Розувастатин
Розувастатин екстенсивно перетворюється на печінку, яка є первинним центром синтезу холестерину та кліренсу холестерину ЛПНЩ. Об'єм розподілу розувастатину становить приблизно 134 л. Приблизно 90% розувастатину пов'язують із білками плазми, головним чином з альбуміном.
МетаболізмВалсартан
Валсартан не метаболізується значною мірою, оскільки лише близько 20% дози виводиться у вигляді метаболітів. Гідроксиметаболіт був визначений у плазмі у малій концентрації (менше 10% AUC валсартану). Цей метаболіт є фармакологічно неактивним.
РозувастатинМетаболізм розувастатину обмежений (приблизно 10%). Дослідження метаболізму in vitro із застосуванням гепатоцитів людини вказують на те, що розувастатин є дуже слабким субстратом для метаболізму на основі цитохрому Р450. CYP2C9 був основним ізоферментом, що брав участь у метаболізмі, тоді як ізоферменти 2С19, 3А4 та 2D6 були залучені меншою мірою. Основними певними метаболітами є N-дезметил та лактон. Метаболіт N-дезметил приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, а форма лактону вважається клінічно неактивною.
ВисновокВалсартан
Валсартан показує мультиеспоненційну кінетику розпаду (t1/2α <1 години та t1/2β приблизно 9 годин). Валсартан головним чином виводиться через жовчовивідні шляхи з калом (близько 83% дози) та нирками із сечею (близько 13% дози), переважно у незміненому вигляді. Після введення кліренс валсартану становить близько 2 л/год, яке нирковий кліренс становить 0,62 л/год (близько 30% загального кліренсу). Період напіввиведення валсартану становить 6 годин.
Розувастатин
Приблизно 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді з фекаліями (складається з абсорбованої та неадсорбованої діючої речовини), а залишок виводиться із сечею. Приблизно 5% виводиться у незміненому вигляді із сечею. Період напіввиведення становить близько 20 годин. Період напіввиведення не збільшується за високих доз. Середнє геометричне значення кліренсу становить близько 50 л/год (коефіцієнт варіації 21,7%). Як і в інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, захоплення печінкою розувастатину відбувається за участю мембранного транспортера OATP-C. Цей транспортер відіграє важливу роль у виведенні розувастатину з печінки.
Лінійність/нелінійністьРозувастатин
Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. При прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри не змінюються.
Особливі групи пацієнтів
Вік та стать
На фармакокінетику розувастатину у дорослих вік та стать значно не впливали. Фармакокінетика розувастатину у дітей та підлітків з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією була подібною до дорослих добровольців (див. «Діти» нижче).
Певне підвищення експозиції валсартану спостерігалося у деяких пацієнтів похилого віку порівняно з особами молодого віку, проте клінічне значення цього невідоме.
РасаФармакокінетичні дослідження демонструють підвищення приблизно в 2 рази медіанних значень AUC та максимальна концентрація розувастатину у представників народів Азії (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) порівняно з пацієнтами європеоїдної раси; у індусів спостерігається збільшення приблизно в 1,3 рази медіанних значень AUC та максимальна концентрація. Популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці між представниками європеоїдної та негроїдної рас.
Порушення функції нирокПід час дослідження за участю пацієнтів з різним ступенем порушення функції нирок змін плазмових концентрацій розувастатину або його метаболіту N-дезметил у плазмі крові у осіб зі слабкою або помірною нирковою недостатністю не було відзначено. У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну 30 мл/хв) концентрація розувастатину в плазмі збільшувалася в 3 рази, а концентрація N-дезметил – у 9 разів у порівнянні з відповідними показниками у здорових добровольців. Концентрації розувастатину в плазмі у стабільному стані у пацієнтів, які проходять гемодіаліз, були приблизно на 50% вищими, ніж у здорових добровольців.
Очікувано для сполук, нирковий кліренс яких становить лише 30% від загального кліренсу плазми, не спостерігалося жодного взаємозв'язку між функцією нирок та системною дією валсартану. Тому коригування дози для пацієнтів з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну 10 мл/хв) не потрібно. Поки відсутній досвід безпечного застосування пацієнтам з кліренсом креатиніну 10 мл/хв і пацієнтам, які перебувають на діалізі, тому валсартан слід застосовувати з обережністю цієї категорії пацієнтів. Валсартан має високий ступінь зв'язування з білками плазми і навряд чи може бути видалений за допомогою гемодіалізу.
Порушення функції печінкиУ дослідженні, в якому брали участь пацієнти з різними ступенями порушення функції печінки, не було виявлено ознак підвищеного впливу розувастатину у пацієнтів з оцінкою 7 або нижче за шкалою Чайлд-П'ю. Однак у двох пацієнтів оцінками 8 і 9 за шкалою Чайлд-П'ю спостерігалося збільшення системного впливу щонайменше вдвічі порівняно з пацієнтами з низькими показниками за шкалою Чайлд-П'ю. Досвіду застосування препарату пацієнтам з оцінкою вище 9 за шкалою Чайлд-П'ю немає.
Приблизно 70% від дози валсартану, який всмоктався, виводиться з жовчю, переважно у незміненому вигляді. Валсартан не піддається значній біотрансформації. У порівнянні зі здоровими пацієнтами у хворих з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня спостерігалося збільшення AUC у два рази. Однак не було виявлено жодного зв'язку між концентрацією валсартану у плазмі та ступенем печінкової недостатності. Дія валсартану у хворих з тяжким ступенем печінкової недостатності не вивчалася.
Діти
Фармакокінетичні показники у педіатричних пацієнтів із гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією у віці від 10 до 17 років не були повністю охарактеризовані. Невелике фармакокінетичні дослідження розувастатину (у формі таблеток), у якому взяли участь пацієнти віком до 18 років, показало, що вплив препарату у педіатричних пацієнтів відповідає впливу препарату у дорослих пацієнтів. Крім того, результати вказують на те, що не повинно бути значного відхилення пропорційно дозам.
У дослідженні за участю 26 дітей з гіпертонічною хворобою (віком від 1 до 16 років), яким призначали одну дозу препарату валсартану (середнє значення - від 0,9 до 2 мг/кг, максимальна доза 80 мг), кліренс ( л/год/кг) валсартану був порівнянним у віковій групі від 1 до 16 років і відповідав кліренсу у дорослих, які отримували такий же препарат.
Генетичний поліморфізм
У фармакокінетики інгібіторів редуктази ГМГ-КоА, зокрема розувастатину, беруть участь транспортні білки OATP1B1 та BCRP. У хворих з генетичним поліморфізмом SLCO1B1 (OATP1B1) та/або ABCG2 (BCRP) існує ризик підвищеного впливу розувастатину. Окремі поліморфізми SLCO1B1 с.521CC та ABCG2 с.421AA пов'язані з вищим впливом розувастатину (AUC) у порівнянні з генотипами SLCO1B1 к.521TT або ABCG2 к.421CC. Це специфічне генотипування зазвичай не використовується в клінічній практиці, але пацієнтам, у яких виявлено ці типи поліморфізму, рекомендується менша добова доза розувастатину.
Діти з порушенням функції нирок
Застосування препарату у дітей з кліренсом креатиніну 30 мл/хв та дітям, яким проводять діаліз, не вивчали, тому валсартан не рекомендується таким пацієнтам. Для дітей з кліренсом креатиніну 30 мл/хв корекція дози не потрібна. Слід ретельно контролювати функцію нирок та рівень калію у сироватці крові.
Гіполіпідемічні засоби. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази та інші комбінації. Код ATХ C10BX10.
Взаємодія Валароксу з іншими лікарськими засобами не досліджувалась.
Взаємодії, пов'язані з вальзартаном
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-(РААС) препаратами груп АРА, ІАПФ або аліскіреном
Дані дослідження показують, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-(РААС) інгібіторами АПФ, блокаторами рецепторів ангіотензину II або аліскіреном пов'язана з більш високою частотою побічних ефектів, таких як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та зниження ниркової функції (у тому числі недостатність), порівняно із застосуванням одного блокатора РААС.
Одночасне застосування не рекомендується
Літій
Повідомлялося про тимчасове підвищення концентрації літію в сироватці крові та токсичність при одночасному прийомі літію та інгібіторів АПФ. Якщо доведено необхідність застосування комбінації, рекомендується проведення ретельного моніторингу рівня літію у плазмі.
Калійсзберігаючі діуретики, добавки калію, замінники солі, що містять калій, або інші препарати, які можуть збільшити рівень калію
Якщо існує потреба в прийомі лікарського препарату, впливає на рівень калію, у комбінації з валсартаном, рекомендується проводити моніторинг рівня калію в плазмі крові.
Одночасне застосування, що вимагає обережності
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ), включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилову кислоту >3 г/добу та неселективні НПЗЗ
При одночасному прийомі антагоністів ангіотензину ІІ з НПЗЗ може виникати ослаблення антигіпертензивного ефекту. Також одночасне застосування антагоністів ангіотензину II та НПЗЗ підвищує ризик погіршення функції нирок і може призвести до підвищення рівня калію у сироватці крові.
Тож рекомендується контролювати функцію нирок на початку лікування, а також достатнє забезпечення пацієнта рідиною.
Транспортери
За результатами досліджень in vitro валсартан є субстратом для печінкового транспортера захоплення OATP1B1/OATP1B3 та печінкового транспортера виведення MRP2. Клінічне значення цих даних невідоме. Одночасне застосування інгібіторів транспортера захвату (наприклад, рифампіцину, циклоспорину) або транспортера виведення (наприклад, ритонавір) може збільшити системну експозицію валсартану. Слід вживати належних заходів на початку або наприкінці одночасного застосування цих лікарських засобів.
Не визначалася взаємодія
Дослідження не виявили жодної клінічно значущої взаємодії валсартану з будь-якою з наступних речовин: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлортіазид, амлодипін, глібенкламід.
Діти
Оскільки при артеріальній гіпертензії у дітей та підлітків супутні порушення функції нирок часті, слід з обережністю застосовувати одночасно валсартан та інші речовини, що пригнічують РААС, яка може збільшити рівень калію у сироватці крові. Слід контролювати функцію нирок та рівень калію у сироватці крові.
Взаємодії, пов'язані з розувастатином
Вплив супутніх лікарських засобів на експозицію розувастатинуІнгібітори транспортних білків
Розувастатин є субстратом для певних транспортних білків, включаючи OATP1B1, що забезпечує печінковий транспорт, та ефлюксного переносника BCRP. Одночасне застосування з лікарськими засобами – інгібіторами цих транспортних білків може спричинити підвищення концентрації розувастатину у плазмі крові та збільшення ризику міопатії.
Циклоспорин
У період спільного застосування розувастатину та циклоспорину значення AUC розувастатину були в середньому приблизно в 7 разів вищими, ніж ті, що спостерігалися у здорових добровольців (див. Таблицю 2). Розувастатин протипоказаний пацієнтам, які одночасно отримують циклоспорин. Одночасне застосування не впливало на концентрацію циклоспорину в плазмі.
Інгібітори протеази
Хоч точний механізм взаємодії невідомий, одночасне застосування інгібіторів протеази може значно збільшувати експозицію розувастатину (див. Таблицю 2). Наприклад, у дослідженні фармакокінетики одночасне застосування 10 мг розувастатину та комбінованого лікарського засобу, що містить два інгібітори протеази (300 мг атазанавіру/100 мг ритонавіру), у здорових добровольців супроводжувалося підвищенням AUC та Cmax розувастатину приблизно в 3 та 7 разів відповідно. Одночасне застосування препарату та деяких комбінацій інгібіторів протеази можливе після ретельного розгляду корекції дози розувастатину, виходячи з очікуваного зростання його експозиції.
Гемфіброзіл та інші гіполіпідемічні препарати
Одночасне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводило до зростання AUC та Cmax розувастатину в 2 рази.
Виходячи з даних спеціальних досліджень взаємодії, значної фармакокінетичної взаємодії з фенофібратом не очікується, проте можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ніацин (нікотинова кислота) у гіполіпідемічних дозах (≥ 1 г/добу) підвищують ризик розвитку міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо тому, що вони можуть призводити до міопатії. окремо. Дозування 30 та 40 мг протипоказано при одночасному застосуванні фібратів.
Лікування в таких випадках слід розпочинати з дози 5 мг.
Езетиміб
Одночасне застосування препарату з 10 мг розувастатину та 10 мг езетимибу пацієнтам з гіперхолестеринемією призводило до зростання AUC розувастатину в 1,2 рази (таблиця 2). Не можна виключати фармакодинамічної взаємодії між препаратом Валарокс та езетимибу, що може призвести до небажаних явищ.Антациди
Одночасне застосування розувастатину з суспензією антацидів, що містять алюміній та магнію гідроксид, призвело до зниження концентрації розувастатину в плазмі приблизно на 50%. Цей ефект був менш виражений, коли антацид вводили через 2 години після Валароксу. Клінічна значимість цієї взаємодії не встановлена.Ерітроміцин
Одночасне застосування розувастатину та еритроміцину знижувало AUC розувастатину на 20%, а Cmax – на 30%. Така взаємодія може бути спричинена підвищенням перистальтики кишечника внаслідок дії еритроміцину.Ферменти цитохрому Р450
Результати досліджень in vitro та in vivo свідчать, що розувастатин не інгібується та не стимулює ізоферменти цитохрому Р450. Крім цього, розувастатин є слабким субстратом цих ізоферментів. Таким чином, взаємодії з лікарськими засобами в результаті метаболізму, опосередкованого 450, не очікується. Не спостерігалося клінічно значимих взаємодій між розувастатином та флуконазолом (інгібітором CYP2C9 та CYP3A4) або кетоконазолом (інгібітором CYP2A6 та CYP3A4).
Взаємодії, які потребують корекції дози розувастатину (див. також таблицю 2):
При необхідності одночасного застосування розувастатину з іншими лікарськими засобами, які збільшують експозицію розувастатину, дози останнього мають бути скориговані. Якщо очікується збільшення експозиції (AUC) приблизно в 2 рази або вище, лікування слід розпочинати з 5 мг розувастатину 1 раз на добу. Максимальна добова доза розувастатину повинна бути відрегульована таким чином, щоб очікувана експозиція розувастатину не перевищувала експозицію, що відзначається при прийомі 40 мг розувастатину на добу без застосування лікарських засобів, що взаємодіють із препаратом. Наприклад, при застосуванні з гемфіброзилом максимальна доза розувастатину складе 20 мг (1,9-кратне збільшення) та при застосуванні з комбінацією атазанавір/ритонавір – 10 мг розувастатину (3,1-кратне збільшення).
Таблиця 2
Вплив супутніх лікарських засобів на експозицію розувастатину (AUC; у порядку зменшення величини) за опублікованими даними клінічних досліджень
Режим дозування лікарського засобу, який взаємодіє Режим дозування розувастатину Зміни AUC розувастатину* Циклоспорин від 75 мг до 200 мг двічі на добу, 6 місяців 10 мг один раз на добу, 10 днів ↑ 7,1 раза Атазанавір 300 мг/ритонавір 100 мг один раз на добу, 8 днів 10 мг одноразова доза ↑ 3,1 раза Симепривір 150 мг один раз на добу, 7 днів 10 мг одноразова доза ↑ 3,1 раза Лопінавір 400 мг/ритонавір 100 мг двічі на добу, 17 днів 20 мг один раз на добу, 7 днів ↑ 2 рази Клопідогрів 300 мг навантажувальна доза, після якої 75 мг на 24 год 20 мг одноразова доза ↑ 1,9 раза Гемфіброзіл 600 мг двічі на добу, 7 днів 80 мг, одноразова доза ↑ 1,6 раза Елтромбопак 75 мг один раз на добу, 5 днів 10 мг одноразова доза ↑ 1,5 раза Дарунавір 600 мг/ритонавір 100 мг двічі на добу, 7 днів 10 мг один раз на добу, 7 днів ↑ 1,4 раза Тіпранавір 500 мг/ритонавір 200 мг двічі на добу, 11 днів 10 мг одноразова доза ↑ 1,4 раза ** Дронедарон 400 мг двічі на добу Невідомо ↑ 1,2 рази ** Ітраконазол 200 мг один раз на добу, 5 днів 10 мг одноразова доза ↔ Езетиміб 10 мг один раз на добу, 14 днів 10 мг один раз на добу, 14 днів ↔ Фозампренавір 700 мг/ритонавір 100 мг двічі на добу, 8 днів 10 мг одноразова доза ↔ Алеглітазар 0,3 мг, 7 днів 10 мг, 7 днів ↔ Сілімарін 140 мг тричі на добу, 5 днів 10 мг одноразова доза ↔ Фенофібрат 67 мг тричі на добу, 7 днів 10 мг, 7 днів ↔ Рифампіцин 450 мг один раз на добу, 7 днів 20 мг одноразова доза ↔ Кетоконазол 200 мг двічі на добу, 7 днів 80 мг, одноразова доза ↔ Флуконазол 200 мг один раз на добу, 11 днів 80 мг, одноразова доза ↔ Ерітроміцин 500 мг чотири рази на добу, 7 днів 80 мг, одноразова доза ↓ 28% Байкалін 50 мг тричі на добу, 14 днів 20 мг, одноразова доза ↓ 47% * Дані, представлені як зміна в х разів, є співвідношенням між застосуванням розувастатину в комбінації та окремо. Дані, представлені у вигляді% зміни, є процентною різницею щодо показників при застосуванні розувастатину окремо.
Збільшення позначено значком ↑, відсутність змін - ↔, зменшення - ↓.
** Було проведено кілька досліджень взаємодії при різних дозах розувастатину, у таблиці представлено найбільш значуще співвідношення.
Вплив розувастатину на лікарські засоби при одночасному застосуванніАнтагоністи вітаміну К
Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, на початку лікування або при доборі дози Валароксу одночасне застосування антагоністів вітаміну К (наприклад, варфарину або іншого кумаринового антикоагулянту) може призвести до збільшення міжнародного нормалізованого співвідношення (МНС). Відміна або зменшення дози Валароксу може призвести до зменшення МНС. У таких ситуаціях бажаний відповідний контроль МНС.
Пероральні контрацептиви/гормонозамінна терапія (ГЗТ)Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів призводило до підвищення AUC етинілестрадіолу та норгестрелу на 26% та 34% відповідно. Підвищення плазмових рівнів слід враховувати під час добору дози пероральних контрацептивів. Немає даних про фармакокінетику препаратів у пацієнтів, які одночасно приймають розувастатин та ГЗТ, тому можливість взаємодії виключати не можна. Однак таку комбінацію широко застосовували жінкам у клінічних дослідженнях, і вона переносилася добре.
Інші лікарські засобиДігоксин
Виходячи з даних спеціальних досліджень, клінічно суттєвої взаємодії з дигоксином не очікується.
Фузідієва кислотаРизик міопатії, включаючи рабдоміоліз, може підвищуватися за рахунок супутнього системного застосування фузидієвої кислоти зі статинами. Механізм цієї взаємодії (фармакодинамічний чи фармакокінетичний) поки що невідомий. Були повідомлення про рабдоміоліз (включаючи летальні наслідки) у пацієнтів, які отримували цю комбінацію. Якщо системне лікування фузидієвої кислоти є необхідним, то застосування розувастатину має бути припинено протягом усього періоду лікування фузидієвою кислотою.
Діти
Дослідження взаємодії проводили лише у дорослих. Ступінь взаємодії у дітей невідомий.
Діюча речовина: розувастатин, валсартан;
1 таблетка, покрита оболонкою, містить 20 мг розувастатину у вигляді розувастатину кальцію та 80 мг валсартану;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (тип 102), лактоза, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, маніт (Е 421), повідон К 25, натрію лаурилсульф (Е172);
плівкова оболонка: полівініловий спирт, титану діоксид (Е 171), макрогол 3000, тальк, оксид заліза червоний (Е 172).
Не проводили досліджень щодо визначення впливу Валароксу на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами. Однак при керуванні автомобілем та іншими механічними засобами слід враховувати, що під час лікування може виникнути запаморочення.
Валарокс протипоказаний при вагітності та годуванні груддю.
Вагітність
Розувастатин
Жінкам репродуктивного віку слід застосовувати відповідні засоби контрацепції.
Оскільки холестерин та інші продукти біосинтезу холестерину суттєво важливі для розвитку плода, потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА-редуктази перевищує можливу користь від застосування препарату під час вагітності. У деяких дослідженнях на тваринах виявлено репродуктивну токсичність. Якщо пацієнтка вагітніє в період застосування препарату, лікування слід негайно припинити.
Валстартан
Застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II (АРА II) протипоказане під час вагітності.
Дані епідеміологічних досліджень ризику тератогенності після застосування інгібіторів АПФ протягом першого триместру вагітності були переконливими; проте невелике зростання ризику виключати не можна. Хоча дані контрольованих епідеміологічних досліджень антагоністів рецепторів ангіотензину II (АРА II) відсутні, існує ризик тератогенності при застосуванні препаратів цього класу. Пацієнток, які планують вагітність, слід перевести на альтернативні гіпотензивні препарати з підтвердженим профілем безпеки застосування під час вагітності. Якщо під час лікування лікарським засобом підтверджується вагітність, його застосування слід негайно припинити та, якщо необхідно, замінити іншим лікарським засобом, дозволеним для застосування вагітним.
АРА II у другому та третьому триместрі, як відомо, надають токсичну дію на плід людини (зниження функції нирок, олігогідрамніон, затримка осифікації кісток черепа) та новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).
При застосуванні АРА II, починаючи з другого триместру вагітності, рекомендується ультразвукове дослідження нирок та кісток черепа плода.
Немовлята, матері яких приймали АРА II, повинні перебувати під пильним наглядом у разі розвитку артеріальної гіпотензії.
Годування грудьми
Розувастатин проникає у грудне молоко щурів. Немає даних про проникнення розувастатину в грудне молоко.
Оскільки інформація про застосування препарату під час годування груддю відсутня, його не рекомендується застосовувати у період годування груддю бажано застосовувати альтернативні препарати з вивченим профілем безпеки, особливо у разі годування груддю новонароджених або недоношених дітей.
Фертильність
Валсартан не впливає на репродуктивну функцію самців та самок щурів при пероральному застосуванні у дозі до 200 мг/кг/день. Ця доза в 6 разів перевищує рекомендовану дозу для людини в мг/м2 (розрахунки при пероральному застосуванні 320 мг/добу пацієнту вагою 60 кг).
Безпека та ефективність для дітей (віком до 18 років) не встановлені. Валарокс протипоказано застосовувати пацієнтам віком до 18 років.
Валарокс показаний як замісна терапія артеріальної гіпертензії у дорослих пацієнтів, стан яких контролюється одночасним застосуванням валсартану та розувастатину в тих же дозуваннях та мають високий ризик першого виникнення серцево-судинного ускладнення (для профілактики серцево-судинних ускладнень):
- первинна гіперхолестеринемія (типу IIa, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана дисліпідемія (типу IIb);
- гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія.
- Підвищена чутливість до активної субстанції або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.
- Захворювання печінки в активній фазі, у тому числі невідомої етіології, стійке підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові та рівня будь-якої трансамінази у сироватці більш ніж у 3 рази більший за межу норми.
- Тяжке порушення функції нирок (кліренс креатиніну <30 мл/хв).
- Міопатія.
- Супутній прийом циклоспорину.
- Вагітність та період годування груддю. Також протипоказано жінкам репродуктивного віку, які не використовують відповідних засобів контрацепції.
- Тяжкі порушення функції печінки, біліарний цироз печінки або холестаз.
- Одночасне застосування з аліскіреном для пацієнтів з цукровим діабетом або нирковою недостатністю (СКФ <60 мл/хв/1,73 м2).
- Діти до 18 років.
Дозування
До початку лікування пацієнтові необхідно призначити стандартну гіпохолестеринемічну дієту, якої він повинен дотримуватися під час лікування.
Рекомендована доза Валароксу 1 таблетка на добу.
Фіксована комбінація не підходить для початкової терапії.
До переходу на Валарокс стан пацієнтів має контролюватись стабільними дозами окремих компонентів при одночасному застосуванні. Доза Валароксу має базуватися на дозах окремих компонентів комбінації у момент переходу.
Якщо потрібна зміна дози будь-якої діючої речовини фіксованої комбінації через будь-яку причину (наприклад, вперше діагностовано захворювання, зміну стану пацієнта або взаємодію лікарських засобів), окремі компоненти повинні бути застосовані повторно для визначення дози.
Додаткова інформація про спеціальні групи населення
Пацієнти похилого віку
Корекція дози не потрібна.
Пацієнти з порушенням функції нирок.
Для пацієнтів з легким та помірним порушенням функції нирок немає потреби в корекції дози. Застосування Валароксу протипоказане пацієнтам із тяжкими порушеннями функції нирок. Одночасне застосування з аліскіреном протипоказане хворим з порушенням функції нирок (СКФ <60 мл/хв/1,73м2).
Пацієнти з порушенням функції печінки
Не спостерігалося зростання системної експозиції розувастатину у пацієнтів із 7 та менше балами за шкалою Чайлд – П'ю. Однак посилення системної експозиції було відзначено у пацієнтів, стан яких оцінювався у 8 та 9 балів за шкалою Чайлд – П'ю. У таких пацієнтів слід оцінювати функції печінки. Досвід застосування препарату в осіб із показником понад 9 балів за шкалою Чайлд – П'ю відсутній. Валарокс протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній стадії (див. Розділ «Протипоказання»), тяжким порушенням функції печінки, біліарним цирозом печінки та пацієнтам з холестазом. Для пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки без холестазу доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг.
Раса
У пацієнтів монголоїдної раси спостерігалася підвищена системна експозиція препарату.
Генетичні поліморфізми
Відомо, що специфічні типи генетичних поліморфізмів можуть призводити до збільшення експозиції розувастатину. Пацієнтам із наявністю таких типів поліморфізму рекомендується зменшити добову дозу розувастатину.
Супутня терапія
Розувастатин є субстратом для різних транспортних білків (наприклад, ОАTP1B1 і BCRP). Ризик міопатії (включаючи рабдоміоліз) підвищується при одночасному застосуванні розувастатину з певними лікарськими засобами, здатними підвищувати концентрації розувастатину в плазмі крові через взаємодію з цими транспортними білками (наприклад з циклоспорином та деякими інгібіторами протеази, включаючи комбінації ритонавіру або ритонавіру) . Слід розглянути альтернативне лікування та, якщо необхідно, тимчасово припинити терапію розувастатином. У ситуаціях, коли одночасного застосування цих лікарських засобів з розувастатином уникнути неможливо, слід зважити користь та ризики від супутнього застосування та ретельно підбирати дозу розувастатину.
Несприятливі реакції, що спостерігаються при застосуванні розувастатину, як правило, легкі та короткочасні. Менше 4% пацієнтів припинили прийом розувастатину через побічні реакції.
При застосуванні валсартану дорослим пацієнтам з артеріальною гіпертензією частота побічних реакцій при застосуванні плацебо відповідала такій при застосуванні валсартану. Частота виникнення побічних реакцій не пов'язана з дозою або тривалістю лікування, а також показано відсутність зв'язку зі статтю, віком або расою пацієнта.
У таблиці нижче представлені побічні ефекти при застосуванні розувастатину та валсартану на підставі даних клінічних та постмаркетингових досліджень. Небажані реакції класифікуються залежно від частоти та системи органів: дуже часто (≥ 1/10); часто (³ 1/100 - <1/10); нечасто (³ 1/1,000 - <1/100); рідко (³ 1/10,000 - <1/1,000) дуже рідко (<1/10000); невідомо (не можна оцінити за наявними даними).
Система органів Небажані реакції Частота Валсартан Розувастатин З боку крові та лімфатичної системи Тромбоцитопенія Невідомо Рідко Зниження рівня гемоглобіну, гематокриту, нейтропенія Невідомо - З боку імунної системи Реакції гіперчутливості, включаючи ангіоедему - Рідко Реакції гіперчутливості, включаючи сироваткову хворобу Невідомо - З боку ендокринної системи Цукровий діабет 1 - Часто З боку обміну речовин та живлення Підвищення рівня калію в сироватці крові, гіпонатріємія Невідомо - З боку психіки Депресія - Невідомо З боку нервової системи Запаморочення, головний біль - Часто Поліневропатія, втрата пам'яті - Дуже рідко Периферична нейропатія, розлади сну (включаючи безсоння та нічні кошмари) - Невідомо З боку органів слуху та лабіринту Вертіго Нечасто - З боку судин Васкуліт Невідомо - З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння Задишка - Невідомо Кашель Нечасто Невідомо З боку шлунково-кишкового тракту Біль у животі Нечасто Часто Нусота - Часто Запор - Часто Панкреатит - Рідко Діарея - Невідомо З боку жовчовивідної системи Гепатит - Дуже рідко Жовтяниця - Дуже рідко Підвищення рівня печінкових трансаміназ - Рідко Підвищення значення печінкових проб, у тому числі концентрації білірубіну в сироватці крові Невідомо - З боку шкіри та підшкірних тканин Висип, свербіж Невідомо Нечасто Кропивниця - Нечасто Синдром Стівенса - Джонсона - Невідомо Ангіоедема Невідомо - З боку м'язів та сполучної тканини Міалгія Невідомо Часто Міопатія (включаючи міозит) - Рідко Рабдоміоліз - Рідко Артралгія - Дуже рідко Імунообумовлена некротична міопатія (IMНМ) - Невідомо Захворювання сухожилля, іноді ускладнені розривом - Невідомо З боку нирок та сечовивідної системи Гематурія - Дуже рідко Ниркова недостатність або порушення функції нирок, підвищення рівня креатиніну у сироватці крові Невідомо - З боку статевих органів та молочних залоз Гінекомастія - Дуже рідко Загальні порушення Астенія - Часто Набряк - Невідомо Стомлюваність Нечасто - 1 Частота залежить від наявності або відсутності факторів ризику (рівень глюкози натще ≥ 5,6 ммоль/л, ІМТ 30 кг/м2, підвищений рівень тригліцеридів, артеріальна гіпертензія в анамнезі).
Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота побічних реакцій залежить від дози.
Опис окремих побічних реакцій
Вплив на нирки:У пацієнтів, які отримували розувастатин, спостерігалися випадки протеїнурії, переважно канальцевого походження (визначеної за тестом смужки). Зміни вмісту білка в сечі від відсутності або слідів до ++ або більше зареєстровані через деякий час у 1% пацієнтів, які приймали препарат у дозі 10 мг і 20 мг, і приблизно у 3% пацієнтів при застосуванні дози 40 мг. Незначне збільшення частоти випадків підвищення білка в сечі від відсутності або слідів до спостерігалося при застосуванні дози 20 мг. Найчастіше вираженість протеїнурії зменшувалася або зникала спонтанно при продовженні застосування препарату. Перегляд даних клінічних досліджень та постмаркетингових спостережень не виявив причинного зв'язку між протеїнурією та гострим або прогресуючим захворюванням нирок.
Гематурія спостерігалася у пацієнтів, які приймали розувастатин, і дані клінічних досліджень свідчать про її низьку частоту.
Вплив на скелетну мускулатуру
З боку скелетної мускулатури, такі як міалгія, міопатія (у тому числі міозит) та рідко – рабдоміоліз з гострою нирковою недостатністю або без неї спостерігалися при застосуванні будь-яких доз розувастатину, особливо при застосуванні доз> 20 мг. Про рідкісні випадки рабдоміолізу, іноді асоційовані з нирковою недостатністю, повідомлялося при застосуванні розувастатину, а також інших статинів.
У пацієнтів, які приймали розувастатин, спостерігалося дозозалежне збільшення рівнів КФК (КФК) у більшості випадків явище було слабким, безсимптомним та тимчасовим. Якщо рівні КФК підвищені (> 5 × ВГН), лікування слід припинити.
Вплив на печінку
Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА редуктази, у невеликої кількості пацієнтів, які приймали розувастатин, спостерігалося дозозалежне підвищення рівня трансаміназ; в більшості випадків явище було слабким, безсимптомним та тимчасовим.
Побічні реакції, які спостерігалися при застосуванні деяких статинів:
Сексуальна дисфункція
Виняткові випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при довгостроковій терапії.Рабдоміоліз, серйозні порушення функції нирок та печінки (переважно полягають у підвищенні печінкових трансаміназ) спостерігалися частіше при застосуванні препарату у дозі 40 мг.
Діти
У дітей та підлітків після вправ або значних фізичних навантажень найчастіше відзначали підвищення КФК> 10 × ВГН та м'язові симптоми. Профіль безпеки розувастатину у дітей, підлітків та дорослих подібний.
Звітність про можливі побічні реакції.
Звітність про можливі побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення користь/ризик лікарського засобу. Інформацію про будь-які можливі побічні реакції слід подавати відповідно до вимог законодавства.
Симптоми
Результатом передозування вальзартаном може бути виражена артеріальна гіпотензія, що може призвести до пригнічення свідомості, судинної недостатності та/або шоку.
Лікування
Терапевтичні заходи залежать від часу прийому надмірної дози, типу та тяжкості симптомів стабілізація кровообігу стану має першорядне значення.
При виникненні гіпотензії пацієнт повинен перебувати в положенні лежачи, також слід провести корекцію об'єму крові.
Малоймовірно, що валсартан можна вивести з організму шляхом гемодіалізу. Користь від проведення гемодіалізу є малоймовірною.Специфічного лікування у разі передозування немає. Лікування симптоматичне. У разі потреби вживати підтримуючих заходів. Слід перевірити рівень КФК та провести тести для оцінки функціонального стану печінки.
Для лікарського засобу температура зберігання від 5 C до 25 C.
Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від впливу вологи.
Зберігати в недоступному для дітей місці.Валарокс показаний як замісна терапія артеріальної гіпертензії.
Часті запитання
- Ціна на препарат Валарокс таблетки в/о 20 мг + 80 мг блістер № 30 в Україні від 267.41 до 347.85
- Діючі речовини у Валарокс таблетки в/о 20 мг + 80 мг блістер № 30 є Розувастатин, валсартан
- Валарокс таблетки в/о 20 мг + 80 мг блістер № 30 є безрецептурним препаратом, та відпускається без рецепту
- Валарокс таблетки в/о 20 мг + 80 мг блістер № 30 з обережністю приймати перед керуванням транспорту
- Валарокс таблетки в/о 20 мг + 80 мг блістер № 30 приймати вагітним
- Валарокс таблетки в/о 20 мг + 80 мг блістер № 30 приймати під час грудного вигодовування
- Валарокс таблетки в/о 20 мг + 80 мг блістер № 30 з обережністю приймати алергетикам
- Валарокс таблетки в/о 20 мг + 80 мг блістер № 30 з обережністю приймати діабетикам
- Рекомендована температура для зберігання Валарокс таблетки в/о 20 мг + 80 мг блістер № 30 від 5°C до 25°C
- Рекомендований термін зберігання Валарокс таблетки в/о 20 мг + 80 мг блістер № 30 3 роки
Відгуки про товар
Ще немає відгуків про товар.Будь першим, хто залишить відгук.