Через те, що Уромітексан® призначений для застосування у хіміотерапії в комбінації з оксазафосфоринами чи оксазафосфорин-вмісними комбінаціями, часто буває важко відрізнити побічні реакції, що можуть бути наслідком терапії Уромітексаном® від таких, що спричинені цитотоксичними речовинами, що вводяться одночасно.
Побічні ефекти, про які найчастіше (> 10 %) повідомлялося при застосуванні месни – це нудота, діарея, абдомінальний біль/коліки, грипоподібні реакції, гарячка, припливи, запаморочення, сонливість, млявість, головний біль, висипання, реакції у місці інфузії.
Найтяжчими небажаними реакціями, пов’язаними із застосуванням месни, є токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, анафілактична реакція і медикаментозне висипання, яке супроводжується еозинофілією і системними симптомами (DRESS).
Частота розвитку побічних реакцій
Дуже часто: (≥ 1/10)
|
Часто: (від ≥ 1/100 до < 1/10)
|
Нечасто: (від ≥ 1/1000 до < 1/100)
|
Рідко: (від ≥ 1/10000 до < 1/1000)
|
Дуже рідко: (< 1/10000)
|
Частота невідома: частота невідома (не може бути оцінена з наявних даних).
|
Інфекції та зараження: дуже рідко – фарингіт.
З боку крові і лімфатичної системи: часто – лімфаденопатія; частота невідома – панцитопенія, лейкопенія, лімфопенія, тромбоцитопенія, еозинофілія.
З боку імунної системи: часто – гіперчутливість, гіперергічні реакції; рідко – анафілаксія, анафілактичні реакції.
З боку метаболізму і харчування: часто – анорексія, відчуття зневоднення.
Психічні розлади: часто – безсоння, нічні кошмари; діже рідко – депресія, збудливість.
З боку нервової системи: дуже часто – запаморочення, сонливість, головний біль, млявість; часто – запаморочення, парестезія, гіперестезія, синкопе, гіпестезія, порушення уважності; частота невідома – судоми.
З боку очей: часто – кон’юнктивіт, фотофобія, затуманення зору; частота невідома – періорбітальний набряк.
З боку серця: часто – серцебиття; дуже рідко – тахікардія; частота невідома – зміни на ЕКГ.
З боку судин: дуже часто – припливи; рідко – циркуляторні реакції, артеріальна гіпотензія або гіпертензія, висипання на обличчі.
З боку дихання, органів грудної клітки та середостіння: часто – кашель, закладеність носа, біль у плеврі, сухість у роті, бронхоспазм, диспное, дискомфорт у гортані, носова кровотеча; дуже рідко – тахіпное; частота невідома – респіраторний дистрес, гіпоксія, зниження насищення киснем, кровохаркання.
З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота, діарея, коліки, абдомінальний біль; часто – подразнення слизових оболонок1, здуття, блювання, констипація, пекучий біль (за грудиною, в епігастрії), кровоточивість ясен; частота невідома – стоматит, погрішення смакових відчуттів.
Гепатобіліарні розлади: часто – зростання рівня трансаміназ; частота невідома – гепатит, зростання рівня гамма-глутамілтрансферази та лужної фосфатази крові.
З боку шкіри і підшкірних тканин: дуже часто – висипання; часто – свербіж, гіпергідроз, екзантема, енантема; нечасто – кропив’янка; дуже рідко – почервоніння, синдром Лайєлла, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, медикаментозне висипання*, звиразкування та/або бульозний висип/пухирі**, ангіоневротичний набряк, стійкий медикаментозний дерматит, висипання***, висипання, що розвивається у результаті фотосенсибілізації шкіри, відчуття печіння.
Кістково-м’язові розлади і розлади сполучної тканини: часто – артралгія, біль у спині, міалгія, біль у кінцівках і суглобах; нечасто – місцевий набряк.
З боку нирок та сечовидільної системи: часто – дизурія; частота невідома – гостра ниркова недостатність.
Загальні розлади і стан ділянки введення: дуже часто – місцеві інфузійні реакції – висипання та свербіж, гарячка, грипоподібні реакції2; часто – місцеві інфузійні реакції – біль, почервоніння, кропив’янка, набряк, озноб, знесилення, біль у грудях, виснаження; нечасто – місцевий набряк, гарячка; подразнення вени на ділянці введення; рідко – астенія, слабкість; частота невідома – набряк обличчя, периферичний набряк, місцеві інфузійні реакції – тромбофлебіт, подразнення.
Лабораторні показники: дуже рідко – лабораторні ознаки дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові, пульс > 100/хв, підйом ST; частота невідома – подовження протромбінового часу, подовження активованого часткового тромбопластинового часу, ознаки дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові.
Ушкодження, отруєння та процедурні ускладнення: дуже рідко – токсичні реакції.
1 Оральні, ректальні.
2 Включаючи еритемні/еритематозні, екзематозні, папулярні та/або макулярні висипання зі свербежем або без.
* з еозинофілією та системними симптомами.
** слизові/шкірні, слизові, оральні, вульвовагінальні, аноректальні.
*** везикулярні, ексфоліативні, макуло-папульозні, кореподібні.
Час до виникнення небажаних явищ
У дослідженнях у деяких осіб розвиток небажаних явищ спостерігався після першого застосування месни; в інших осіб небажані явища з’являлися після другого або третього застосування препарату. Загалом повний спектр симптомів, що спостерігалися у пацієнта, з’являвся протягом декількох годин.
Досвід при повторному застосуванні препарату
У деяких пацієнтів небажані реакції після їх первинної появи надалі не спостерігалися, у той час як у інших пацієнтів під час повторного застосування препарату спостерігалося загострення небажаних явищ.
Реакції у місці інфузії
У деяких пацієнтів, у яких спостерігалися місцеві шкірні реакції у місці інфузії, подальше застосування месни призводило до розвитку небажаних явищ з боку шкіри в інших місцях, окрім місця інфузії.
Реакції з боку шкіри/слизових оболонок
Небажані реакції з боку шкіри та слизових оболонок, як повідомлялося, розвивалися після внутрішньовенного і перорального застосування месни. Ці реакції включали в себе висипання, свербіж, гіперемію, подразнення слизової оболонки, плевральний біль та кон’юнктивіт. Приблизно у однієї чверті пацієнтів нарівні з будь-яким явищем з боку шкіри/слизової оболонки спостерігалися інші несприятливі симптоми, серед яких були задишка, пропасниця, головний біль, явища шлунково-кишкової симптоматики, сонливість, нездужання, міалгія та грипоподібні симптоми.
Шлунково-кишкові реакції
Шлунково-кишкові реакції, які виникали після внутрішньовенного і перорального застосування месни, і які були зареєстровані у здорових осіб, включали в себе нудоту, блювання, діарею, біль у животі/коліки, біль в епігастрії/печію, запор і метеоризм.
Вплив препарату in vivo на кількість лімфоцитів
У дослідженнях фармакокінетики з участю здорових добровольців застосування разових доз месни зазвичай супроводжувалося швидким (протягом 24 годин) і в деяких випадках значним зниженням кількості лімфоцитів, яке було в цілому зворотним у межах 1-го тижня застосування препарату. Даних, що були отримані у ході проведення досліджень із застосуванням повторних доз препарату протягом декількох днів, недостатньо, щоб охарактеризувати динаміку зміни кількості лімфоцитів у таких умовах.
Вплив препарату in vivo на сироваткові рівні фосфору
У дослідженнях фармакокінетики з участю здорових добровольців застосування месни впродовж одного або декількох днів було у деяких випадках пов’язане з помірним, транзиторним збільшенням концентрації фосфору в сироватці крові.
Ці явища слід враховувати при інтерпретації результатів лабораторних досліджень.