Дозування
Дорослі пацієнти та діти
Дози цисплатину слід визначати залежно від нозології, очікуваної реакції на терапію, а також з огляду на те, чи необхідно застосовувати цисплатин у вигляді монотерапії, чи як складову комбінованої хіміотерапії. Наведені нижче дози рекомендовані як для дорослих, так і для дітей.
При монотерапії рекомендовані такі схеми лікування:
- одноразове введення дози 50-120 мг/м2 поверхні тіла кожні 3-4 тижні;
- щоденне введення доз 15-20 мг/м2 поверхні тіла протягом 5 днів з повторенням курсів кожні 3-4 тижні.
При комбінованій терапії дози повинні бути нижчими. Зазвичай цисплатин слід призначати у дозі 20 мг/м2поверхні тіла або більше кожні 3-4 тижні.
Для лікування цервікальних пухлин цисплатин необхідно застосовувати у комбінації з променевою терапією. Зазвичай цисплатин слід призначати у дозі 40 мг/м2 поверхні тіла щотижнево протягом 6 тижнів.
Починати наступний курс лікування можна лише після комплексної оцінки стану пацієнта (див. розділ «Особливості застосування»).
При розвитку порушень функції нирок або пригніченні функції кісткового мозку дози препарату необхідно відповідним чином знижувати (див. розділ «Протипоказання»).
Розчин для інфузій, приготований відповідно до інструкцій, наведених у розділі «Особливі заходи безпеки», можна вводити лише шляхом внутрішньовенної краплинної інфузії протягом 6-8 годин.
Протягом 2-12 годин до введення препарату і не менше 6 годин після закінчення інфузії цисплатину слід проводити адекватну гідратацію організму. Вона необхідна для підтримки достатнього діурезу у процесі та після введення цисплатину. Гідратація у дорослих здійснюється шляхом внутрішньовенного вливання 0,9 % розчину натрію хлориду або суміші 0,9 % розчину натрію хлориду і 5 % розчину глюкози у співвідношенні 1:1.
Гідратація до лікування цисплатином: внутрішньовенна інфузія одного із зазначених розчинів зі швидкістю 100-200 мл/год протягом 6-12 годин із загальним об’ємом щонайменше 1 л.
Гідратація після введення препарату: внутрішньовенна інфузія ще 2 л одного із зазначених розчинів зі швидкістю 100-200 мл/год протягом 6-12 годин.
Якщо після гідратації сечовиділення менше за 100-200 мл/год, може бути необхідним форсований діурез. Для цього пацієнту внутрішньовенно слід ввести 37,5 г манітолу (375 мл 10 % розчину) або застосовувати діуретики (за умови нормальної функції нирок).
Манітол або діуретики також необхідно призначати у випадках, коли доза цисплатину перевищує 60 мг/м2поверхні тіла.
Пацієнти повинні вживати велику кількість рідини протягом 24 годин після введення цисплатину для забезпечення достатнього сечовиділення.
Спосіб застосування
Стерильний концентрат Цисплатина Аккорд 1 мг/мл необхідно розводити до введення. Інструкції щодо розведення препарату перед застосуванням див. у розділі «Особливі заходи безпеки».
Розведений розчин слід вводити лише шляхом внутрішньовенної краплинної інфузії. При введенні необхідно уникати використання будь-яких пристроїв, що містять алюміній, що можуть контактувати із цисплатином (системи для внутрішньовенних інфузій, голок, катетерів, шприців).
Особливості щодо застосування
Лікування цисплатином має здійснюватися під наглядом кваліфікованого лікаря-онколога лише у спеціалізованих підрозділах в умовах, що дозволяють здійснювати належний моніторинг та нагляд. Для контролю анафілактичних реакцій необхідна наявність відповідного реанімаційного обладнання.
Цисплатин реагує з алюмінієм з утворенням чорного платинового осаду. Слід уникати використання всіх алюмінійвмісних систем для внутрішньовенних інфузій, голок, катетерів та шприців.
Розчин для інфузій не можна змішувати з будь-якими іншими лікарськими препаратами або допоміжними речовинами.
Належний контроль та управління лікуванням і його ускладненнями можливі лише при наявності адекватного діагнозу та чітких схемах лікування.
Нефротоксичність.
Цисплатин спричиняє тяжкі кумулятивні нефротоксичні ефекти, які може потенціювати застосування амінглікозидів. Перед початком лікування цисплатином, а також перед кожним наступним курсом терапії слід здійснювати моніторинг рівня креатиніну сироватки крові, сечовини плазми крові, кліренс креатиніну, а також рівнів магнію, натрію, калію та кальцію. Цисплатин не слід застосовувати частіше ніж 1 раз на кожні 3-4 тижні. Діурез 100 мл/год або більше має мінімізувати нефротоксичну дію цисплатину. Належний діурез може бути забезпечений за допомогою попередньої гідратації шляхом внутрішньовенного введення 2 л відповідного розчину або аналогічної гідратації після введення цисплатину (рекомендується введення розчину в обсязі 2500 мл/м² протягом 24 годин). Якщо активної гідратації недостатньо для підтримання належного діурезу, можуть бути призначені осмотичні діуретики (наприклад, манітол).
Нейропатії.
Повідомляли про випадки тяжкої нейропатії. Ці нейропатії можуть бути необоротними і можуть проявлятися у вигляді парестезії, арефлексії, втрати пропріоцептивної чутливості та відчуття вібрацій. Повідомляли також про випадки втрати рухової функції. Неврологічне обстеження пацієнтів слід проводити на регулярній основі.
Нейротоксичність, як відомо, є кумулятивною.
Перед початком кожного курсу лікування слід переконатися у відсутності симптомів периферичної нейропатії.
Ототоксичність.
Ототоксичність спостерігалася у 31 % пацієнтів, яким застосовували разову дозу цисплатину 50 мг/м2; і проявлялася шумом у вухах та/або погіршенням слуху у діапазоні високих частот (4000-8000 Гц). У деяких випадках може спостерігатися порушення слуху у мовному діапазоні. Ототоксичний ефект може бути більш виразним у дітей, які отримують лікування цисплатином. Втрата слуху може бути односторонньою або двосторонньою і має більшу частоту і тяжкість при повторному введенні препарату, але у поодиноких випадках повідомляли про розвиток глухоти після першого введення цисплатину. Попереднє або одночасне опромінювання зони черепа збільшує ризик ототоксичних ускладнень, що може бути пов’язано з піком концентрації цисплатину у плазмі крові. Не з’ясовано, чи є ототоксичність, індукована цисплатином, оборотною. Перед початком лікування цисплатином і перед початком кожного наступного курсу терапії необхідно знімати аудіограми. Також повідомляли про вестибулярну токсичність (див. розділ «Побічні реакції»).
Алергічні реакції.
При застосуванні цисплатину спостерігались анафілактичні реакції. Ці реакції можуть мати місце протягом декількох хвилин після введення у пацієнтів, які раніше застосовували цисплатин, їх можна контролювати за допомогою адреналіну, глюкокортикоїдів та антигістамінних препаратів.
Як і при застосуванні інших платиновмісних лікарських засобів, можуть виникати реакції гіперчутливості, у більшості випадків протягом перфузії. Вони вимагають припинення перфузії і проведення відповідного симптоматичного лікування. Повідомляли про перехресні реакції, інколи летальні, з усіма сполуками платини (див. розділи «Протипоказання» та «Побічні реакції»).
Функція печінки і формула крові.
Слід регулярно контролювати формулу крові та функцію печінки.
Можливість канцерогенного впливу.
У поодиноких випадках у людей виникнення гострої лейкемії збігалося в часі із застосуванням цисплатину; ці випадки зазвичай були пов’язані із застосуванням інших лейкемогенних засобів.
Цисплатин являє собою бактеріальний мутаген та спричиняє хромосомні аберації в культурах тваринних клітин. Канцерогенність можлива, але досі не була продемонстрована. Цисплатин чинить тератогенний та ембріотоксичний вплив на мишей.
Реакції у місці введення.
Під час введення цисплатину можуть виникати реакції у місці введення. Враховуючи можливість екстравазації, при введенні препарату слід уважно спостерігати за місцем інфузії щодо можливої інфільтрації. Специфічна терапія у випадку виникнення реакцій екстравазації на даний час невідома.
Застереження.
Цей цитостатичний засіб має більш виражену токсичність, ніж звичайні засоби протипухлинної хіміотерапії.
Ниркова токсичність, яка є насамперед кумулятивною, тяжка та потребує особливих запобіжних заходів при введенні препарату (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Побічні реакції»).
Нудота і блювання можуть бути інтенсивними і потребувати відповідного лікування антиеметичними засобами. Слід ретельно контролювати стан пацієнта щодо ототоксичності, мієлосупресії та анафілактичних реакцій (див. розділ «Побічні реакції»).
Приготування розчину для внутрішньовенного введення
Застереження
Як і у випадку з іншими потенційно токсичними засобами, при роботі з розчином цисплатину необхідно дотримуватися заходів безпеки. У разі випадкового впливу засобу можливе ураження шкіри. Рекомендовано одягати захисні рукавички. При потраплянні розчину цисплатину на шкіру або слизові оболонки слід ретельно промити шкіру або слизові оболонки водою з милом.
Рекомендовано дотримуватися процедур, необхідних для поводження та утилізації цитостатичних речовин.
Перед введенням розчину пацієнту слід перевірити його прозорість та відсутність механічних включень.
Допоміжні речовини.
Пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту, слід бути обережними при застосуванні лікарського засобу, оскільки він містить:
флакон 10 мг/10 мл - 1,52 ммоль (35 мг)/дозу натрію; флакон 25 мг/25 мл - 3,80 ммоль (87,5 мг)/дозу натрію; флакон 50 мг/50 мл - 7,60 ммоль (175 мг)/дозу натрію; флакон 100 мг/100 мл - 15,21 ммоль (350 мг)/дозу натрію.
Особливі заходи безпеки
Приготування та робота з препаратом
Як і при роботі з будь-якими іншими цитотоксичними препаратами, при маніпуляціях з концентратом Цисплатина Аккорд слід дотримуватися обережності. Перед застосуванням концентрат слід розводити. Розведення має проводитися кваліфікованим персоналом у спеціально відведеному для цього місці з дотриманням асептичних умов. Для цього слід використовувати захисні рукавички. Слід вжити заходів безпеки з метою уникнення контакту препарату зі шкірою та слизовими оболонками. Якщо контакт зі шкірою відбувся, шкіру слід негайно промити водою з милом. При контакті зі шкірою спостерігається відчуття поколювання, опіки та почервоніння. При контакті зі слизовою оболонкою їх слід ретельно промити водою. Після вдихання спостерігається задишка, біль у грудях, подразнення горла та нудота.
Вагітні медичні працівники не повинні працювати з цисплатином.
Фізіологічні відходи та блювотні маси слід утилізувати з обережністю.
Якщо розчин є мутним та наявний осад, що не розчиняється, флакон слід викинути.
Пошкоджені флакони слід утилізувати, при цьому вжити ті самі заходи безпеки, що і при утилізації забруднених відходів. Забруднені відходи слід зберігати у спеціальних контейнерах для відходів (див. підрозділ «Утилізація»).
Підготовка до внутрішньовенного введення
Відібрати з флакона необхідну кількість розчину та розбавити щонайменше 1 літром наступних розчинів:
- 0,9 % розчином NaCl;
- сумішшю 0,9 % розчину NaCl/5 % розчину глюкози (1:1) (з кінцевими концентраціями: NaCl 0,45 %, глюкоза 2,5 %);
- 0,9 % розчином NaCl та 1,875 % розчином манітолу для ін’єкцій;
- 0,45 % розчином NaCl, 2,5 % розчином глюкози та 1,875 % розчином манітолу для ін’єкцій.
Завжди слід перевіряти ін’єкцію перед застосуванням. Якщо розчин є непрозорим або утворюється нерозчинний осад, його не можна використовувати. Слід застосовувати лише прозорий розчин, вільний від механічних включень.
Заборонено використовувати голки та інший інструментарій для внутрішньовенного введення, що містить деталі з алюмінію, для приготування та введення розчину цисплатину.
Не застосовувати нерозведений концентрат.
Утилізація
Усі матеріали, що використовувалися для приготування та введення, або будь-яким чином контактували із цисплатином, слід знищити згідно з вимогами локального законодавства щодо утилізації цитотоксичних речовин.
Лікарські засоби не утилізувати у стічні води або побутові відходи.