Головна
Каталог ліків
Медикаменти
Ліки та профілактичні засоби
Інше
ЦИСПЛАТИН
Цисплатин конц. д/інф. 25 мг фл. 50 мл
Дата оновлення препарату: 10.03.2024
Немає в наявності
Характеристики
Кому можна
ВОДІЯМ
з обережністю
Вагітним
заборонено
ГОДУЮЧИМ МАТЕРЯМ
заборонено
Особливості
ТЕМПЕРАТУРА ЗБЕРІГАННЯ
не выше 25 °C
Зверніть увагу!
Інструкція, розміщена на цій сторінці, має інформаційний характер та призначена виключно для ознайомлення. Не використовуйте цю інструкцію в якості медичних рекомендацій. Постановлення діагнозу та вибору методики лікування здійснюються тільки вашим сімейним лікарем. Медмаркет LikiE не несе відповідальності за можливі негативні наслідки, виникщі в результати використання інформації, розміщеної на сайті likie.ua.
Детальіше про Відмова від відповідальності.
Важливо! Ця інструкція із застосування є офіційною інструкцією виробника, затвердженою та наданою Державним реєстром лікарських засобів України. Ця інструкція представлена винятково з метою ознайомлення і не є підставою для самолікування.
По 20 мл (10 мг) або 50 мл (25 мг), або 100 мл (50 мг) у флаконі, або по 100 мл (100 мг) у флаконі.
Флакони з коричневого скла, закупорені сірими пробками з каучуку та додатково запечатані алюмінієвими обтискними ковпачками; по 1 флакону у картонній коробці.
Концентрат для приготування розчину для інфузій; прозорий, безбарвний або майже безбарвний розчин.
Цисплатин (цис-діамінодихлороплатину) — протипухлинний засіб. Цисплатин є сполукою платини, у якої активний тільки цис-ізомер. Він зв'язується з ДНК і утворює внутрішньо- та міжспіральні зшивки, які змінюють структуру та пригнічують синтез ДНК. Крім того, цисплатин пригнічує синтез білка та РНК. Препарат не має фазової специфічності щодо клітинного циклу. Має також імуносупресивні та радіосенсибілізуючі властивості.
Цисплатин накопичується в нирках, печінці, тонкому кишечнику та яєчках. Препарат не проникає через гематоенцефалічний бар'єр, тому концентрація його в СМР невисока, хоча значна кількість може виявлятися у внутрішньомозкових пухлинах. Накопичується в тканинах яєчників та матки.
Після внутрішньовенного введення зниження рівня в плазмі відбувається двофазно. Початкова фаза швидка, з періодом напіввиведення 25-49 хв; друга фаза більш тривала, з періодом напіввиведення 2-4 дні. Така тривалість, очевидно, зумовлена високим ступенем зв'язування з білком. Більше 90% препарату зв'язується з білками плазми, але при повільному внутрішньовенному вливанні ступінь зв'язування може підвищитися. Препарат екскретується переважно із сечею. Близько 15 – 25 % дози виводиться швидко (головним чином у вигляді незміненої речовини) протягом 2 – 4 год і 20 – 75 %. протягом першої доби. Кількість препарату, що залишився, зв'язується з тканинами і білками плазми крові.
Антинеопластичні засоби. З'єднання платини. Протипухлинний засіб. Код АТС L01X A01.
Мієлосупресивна дія цисплатину посилюється при супутньому застосуванні інших препаратів, що пригнічують функцію кісткового мозку або променевої терапії.
Нефротоксична дія цисплатину може посилюватися при супутньому лікуванні гіпотензивними засобами, що містять фуросемід, гідралазин, діазоксид та пропранолол.
При супутньому застосуванні алопуринолу, колхіцину, пробенециду або сульфінпіразону дози цих препаратів іноді доводиться коригувати, оскільки цисплатин підвищує концентрацію сечової кислоти в крові.
За винятком пацієнтів, яким цисплатин вводять у дозах понад 60 мг/м2 поверхні тіла та у яких сечовиділення не перевищує 1000 мл за 24 години, хворим не слід проводити форсований діурез з використанням канальцевих діуретиків, оскільки це може призвести до пошкодження нирок та посилення ототоксичності.
Симптоми ототоксичної дії цисплатину (наприклад запаморочення, шум у вухах) можуть маскуватися при супутньому застосуванні тамінних препаратів, буклізину, циклізину, локсапіну, меклозину, фенотіазину, тіоксантину або триметобензамідів.
Нефротоксичні препарати (наприклад, цефалоспорини, аміноглікозиди) та ототоксичні лікарські засоби (наприклад, аміноглікозиди) потенціюють токсичну дію цисплатину на відповідні органи. Під час або після лікування цисплатином слід обережно призначати препарати, які переважно виводяться нирками (наприклад блеоміцин та метотрексат), оскільки цисплатин може знижувати ниркову елімінацію.
При комбінованому застосуванні іфосфаміду та цисплатину спостерігається посилена екскреція білка та посилювалася нефротоксичність. Іфосфамід також потенціює ототоксичну дію цисплатину, хоча сам по собі іфосфамід не ототоксичний.
Під час одного рандомізованого клінічного дослідження було зазначено, що відповідь на терапію цисплатином у пацієнток з прогресуючим раком яєчника гірша при супутньому застосуванні піридоксину та гексаметилмеламіну.
Було встановлено, що при введенні паклітакселу після цисплатину кліренс паклітакселу може знижуватися на 33 % і, таким чином, може посилюватись нейротоксичність.
При комбінованій терапії цисплатином, блеоміцином та етопозидом у кількох випадках було зафіксовано зниження концентрації літію в крові. Тому під час лікування рекомендується контролювати рівні літію.
У пацієнтів з метастатичними або поширеними пухлинами доцетаксел у комбінації з цисплатином викликав тяжчий нейротоксичний ефект (залежно від дози та сенсорний), ніж обидві діючі речовини у вигляді монотерапії у подібних дозах.
При одночасному застосуванні цисплатину та циклоспорину слід враховувати надмірне пригнічення імунної системи з ризиком розвитку лімфопроліферації.
Цисплатин може знижувати абсорбцію фенітоїну і, таким чином, знижувати ефективність протиепілептичної терапії.
Хелатуючі сполуки, зокрема пеніциламін, можуть знижувати ефективність лікування цисплатином.
Під час та протягом трьох місяців після закінчення лікування цисплатином слід проводити вакцинацію живими вакцинами. Застосування вакцини проти жовтої лихоманки суворо протипоказане через ризик розвитку летального захворювання. Враховуючи ризик системного захворювання, рекомендується застосовувати інактивовані вакцини.
При одночасному застосуванні пероральних антикоагулянтів рекомендується регулярно перевіряти рівень показника міжнародного нормалізованого відношення (INR).
У пацієнтів, які отримують одночасно цисплатин та протисудомні препарати, концентрація останніх у сироватці крові може знижуватися до субтерапевтичних рівнів.
Діюча речовина: cisplatin;
1 мл концентрату для розчину для інфузій містить 0,5 мг або 1 мг цисплатину;
інші складові: натрію хлорид, хлористоводнева кислота розведена, вода для ін'єкцій.
Досліджень щодо впливу на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами не проводилося. Однак побічні реакції (наприклад, нефротоксичність) можуть негативно впливати на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами. Пацієнтам, у яких з'являються такі побічні реакції (наприклад, сонливість чи блювання), не слід керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами.
Вагітність. Немає достатньої кількості інформації щодо застосування цисплатину вагітним жінкам. Цисплатин може токсично впливати на плід і, ґрунтуючись на фармакологічних властивостях, може викликати серйозні вади плода. Дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність та трансплацентарну канцерогенність. Тому цисплатин не слід використовувати вагітним, якщо для цього немає життєвих свідчень.
І чоловікам, і жінкам репродуктивного віку, які приймають цисплатин, слід користуватися контрацептивними засобами для запобігання запліднення під час та не менше 6 місяців після лікування препаратом. Якщо після закінчення терапії пацієнт бажає мати дітей, йому слід попередньо проконсультуватися у спеціаліста генетика.
Годування грудьми. Цисплатин був виявлений у грудному молоці, тому годування груддю під час терапії цисплатином протипоказано.
Препарат застосовують у педіатричній практиці.
У дітей перед початком наступного курсу лікування головні показники (креатинін сироватки, сечовина, лейкоцити, тромбоцити, аудіограма) мають повертатися у відповідні вікові норми.
Призначається за:
Цисплатин можна використовувати як самостійно, так і в комбінованій терапії.
Лікарський засіб використовують для лікування дорослих та дітей.
Монотерапія у дорослих та дітей
Застосовують такі стандартні схеми введення препарату: 50–100 мг/м2 у вигляді одноразової внутрішньовенної інфузії протягом 6–8 годин кожні 3–4 тижні; або повільне внутрішньовенне вливання 15–20 мг/м2 щодня протягом 5 днів кожні 3–4 тижні.
У хворих з пригніченням функції кісткового мозку доза має бути знижена. Препарат не містить протимікробних консервантів, тому для зниження ризику бактеріальної контамінації рекомендується розводити препарат перед введенням. Інфузію слід завершити протягом 24 годин після приготування розчину, а невикористаний препарат знищити.
Комбінована терапія
Цисплатин зазвичай застосовують у комбінованій терапії з такими цитотоксичними препаратами:
Повторні курси лікування цисплатином не слід починати доти, доки рівень креатиніну в сироватці крові не знизиться до 140 мкмоль/л та/або рівень сечовини плазми — до 9 ммоль/л, а число формених елементів у периферичній крові не досягне прийнятного рівня (тромбоцити — не менше 100 000/мм3, лейкоцити — не менше 4000/мм3).
Слід провести вихідну аудіограму та періодично обстежувати хворих на предмет погіршення слуху.
Під час клінічних досліджень встановлено високий рівень накопичення цисплатину печінкою. Зазначалося підвищення рівня АсАТ та АлАТ та ЛФ з клінічними ознаками гепатотоксичної дії. Цисплатин слід застосовувати з обережністю у хворих із порушенням функції печінки.
Для цисплатину характерне високе накопичення у тканині нирок та дозозалежна та кумулятивна нефротоксичність. Препарат виводиться переважно із сечею. При нирковій недостатності період напіввиведення цисплатину подовжується, а рівні його у плазмі значно підвищуються.
Слід бути обережними у хворих з нирковою недостатністю. Цисплатин протипоказаний хворим із рівнем креатиніну у сироватці крові понад 200 мкмоль/л. Повторні курси не рекомендуються доти, доки рівень креатиніну не знизиться до 140 мкмоль/л, а рівень сечовини крові – mdash; до 9 ммоль/л.
Слід проводити адекватну гідратацію хворих до та протягом 24 годин після введення цисплатину для забезпечення нормального діурезу та зниження ризику нефротоксичності. Гідратацію проводять внутрішньовенно вливанням 2 л 5% розчину глюкози з ізотонічним розчином натрію хлориду (1:2–1:3) протягом 2–4 год.
Під час вливання цисплатин для ін'єкцій додають до 1 л ізотонічного розчину натрію хлориду та вливають протягом необхідного часу. Слід також підтримувати адекватну гідратацію та діурез протягом 24 годин після введення препарату.
Виражена нудота і блювання зазвичай починаються через 1-4 години після введення і можуть тривати до 1 тижня, що може зумовити припинення лікування.
Кумулятивна та дозозалежна нефротоксичність є фактором, який обмежує застосування препарату. При повторних курсах лікування ниркова недостатність стає більш тривалою та тяжкою. Може відзначатися помірна мієлотоксична дія з розвитком лейко- та тромбоцитопенії, а в пізніші терміни – mdash; анемії. Ці побічні ефекти зазвичай зникають після припинення лікування.
У хворих, які отримували цисплатин, відмічалися переважно такі анафілактоїдні реакції: набряк обличчя, запаморочення, тахікардія, висипання на шкірі та артеріальна гіпотензія. Реакції зазвичай розвиваються протягом декількох хвилин після введення цисплатину і купуються внутрішньовенним введенням епінефрину, кортикостероїдів та/або антигістамінних засобів.
Шум у вухах та/або втрата слуху в діапазоні високих частот (SYMBOL 62 «Symbol» 12>4000 Гц) можуть спостерігатися у 10&30% хворих. Ототоксичність може мати важчий перебіг у дітей. Під час лікування слід контролювати функцію слуху.
Можливий розвиток гіпомагніємії та гіпокальціємії, які проявляються спазмами м'язів, тремором, карпопедальним спазмом та/або тетанією. Може розвиватися гіперурикемія, особливо при застосуванні доз понад 50 мг/м2. Максимальні рівні сечової кислоти в сироватці відзначаються через 3-5 днів після застосування препарату. Для зниження сироваткового рівня сечової кислоти може застосовуватися алопуринол.
Периферична нейропатія проявляється парестезіями, арефлексією та втратою вібраційної чутливості, особливо в тих випадках, якщо цисплатин призначають у високих дозах або частіше, ніж це рекомендовано. Нейропатія може бути незворотною.
Офтальмотоксичність проявляється порушенням зору та сприйняття кольору. Повідомлялося про розвиток невриту зорового нерва після застосування цисплатину.
При передозуванні можуть спостерігатися зазначені раніше токсичні ефекти, проте їх інтенсивність вища. Ефективна гідратація та осмотичний діурез одразу після передозування можуть зменшити токсичний вплив цисплатину.
При значному передозуванні (200 мг/м2 поверхні тіла) може спостерігатися безпосередній вплив на дихальний центр головного мозку з розвитком загрозливих для життя порушень дихальної функції та кислотно-лужної рівноваги, оскільки цисплатин проходить крізь гематоенцефалічний бар'єр. Терапія – симптоматична.
Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці та недоступному для дітей місці. Не переохолоджувати.
Цисплатин 25 мг 50 мл № 1 є протипухлинним препаратом із класу похідних платини. Препарат здатний викликати у клітині хімічні процеси, які ведуть до порушення стабільності ДНК, а також до тривалого пригнічення процесу формування нуклеїнових кислот в організмі та загибелі клітин.
Часті запитання
Відгуки про товар
Ще немає відгуків про товар.Будь першим, хто залишить відгук.