Целіста від болю в горлі льодяники 8,75 мг блістер

По 12 льодяників у блістері; по 1 блістеру у пачці.

Льодяники. Основні фізико-хімічні властивості: прозорі або жовтуватого кольору льодяники круглої форми розміром 19 мм ± 1 мм.

Фармакодинаміка. Флурбіпрофен − нестероїдний протизапальний засіб, який проявляє потужну протизапальну, знеболювальну та жарознижувальну дію через його здатність пригнічувати синтез простагландинів. Зменшення болю, зменшення больових відчуттів у ділянці горла, а також зменшення набряку в горлі спостерігається через 30 хвилин після прийому льодяника; тривалість дії становить 2−3 години. Анальгетична та протизапальна активність зумовлена інгібуванням ферменту циклооксигенази та пригніченням синтезу простагландинів. Лікарський засіб має місцеву дію. Пригнічує однаковою мірою дію PGE₂ та PGE_2a завдяки інгібуванню ендопероксидази, яка каталізує перетворення арахідонової кислоти у циклічний ендопероксид. Фармакокінетика. Максимальна концентрація флурбіпрофену у плазмі крові спостерігається через 30−40 хвилин після розсмоктування льодяника у ротовій порожнині. Максимальні концентрації флурбіпрофену після застосування льодяника досягаються швидше, ніж після проковтування еквівалентної дози, проте рівні концентрації в обох випадках є подібними. Флурбіпрофен швидко розподіляється в організмі. Лікарський засіб активно метаболізується шляхом метилування та гідроксилювання з подальшою елімінацією нирками. Основними метаболітами лікарського засобу є 4’окси-флурбіпрофен та 3’-окси-4’метокси-флурбіпрофен. Приблизно 70% кожної дози виводиться із сечею через 24 години. Період напіввиведення становить 3–6 годин.

Препарати, що застосовуються при захворюваннях горла. Флурбіпрофен. Код АТХ R02A X01.

Слід уникати одночасного застосування флурбіпрофену з: іншими НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2): слід уникати одночасного застосування двох або більше НПЗЗ, оскільки це підвищує ризик побічних ефектів (особливо побічні реакції з боку шлунково-кишкового тракту, такі як виразки та кровотечі); ацетилсаліциловою кислотою (в низьких дозах), крім випадків, коли аспірин у низьких дозах (не вище 75 мг на добу) було призначено лікарем, оскільки це збільшує ризик виникнення побічних реакцій. Слід з обережністю застосовувати флурбіпрофен у комбінації з такими лікарськими засобами: антикоагулянти: НПЗЗ можуть посилити ефект таких антикоагулянтів як варфарин; антитромбоцитарні засоби: підвищується ризик виникнення шлунково-кишкової виразки або кровотечі; антигіпертензивні засоби (діуретики, інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину II): НПЗЗ можуть знижувати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних засобів, а також посилювати нефротоксичність, спричинену пригніченням циклооксигенази, особливо у пацієнтів із порушенням функції нирок (пацієнтам необхідно отримувати достатню кількість рідини); алкоголь: підвищує ризик побічних реакцій, особливо кровотеч у шлунково-кишковому тракті; серцеві глікозиди: НПЗЗ можуть посилювати серцеву недостатність, зменшувати швидкість клубочкової фільтрації та збільшувати рівень глікозидів у плазмі крові. Рекомендується контроль стану пацієнта та, за необхідності, корекція дози; циклоспорин: підвищений ризик нефротоксичності; кортикостероїди: підвищують ризик появи побічних реакцій, особливо шлунково-кишкового тракту; літій: можливе підвищення рівня літію в сироватці крові, належний контроль та, за необхідності, корекція дози; метотрексат: застосування НПЗЗ протягом 24 годин до або після застосування метотрексату може призвести до збільшення концентрації метотрексату та збільшення його токсичної дії; міфепристон: не слід приймати НПЗЗ протягом 8−12 днів після застосування міфепристону, оскільки НПЗЗ можуть зменшити дію міфепристону; пероральні антидіабетичні засоби: може змінюватися рівень глюкози в крові (рекомендується посилення контролю рівня глюкози в крові); фенітоїн: можливе підвищення рівня фенітоїну у плазмі крові, тому рекомендується належний контроль та, за необхідності, корекція дози; калійзберігаючі діуретики: одночасне застосування може спричинити гіперкаліємію; пробенецид, сульфінпіразон, лікарські засоби, що містять пробенецид або сульфінпіразон: можуть спричиняти повільне вивільнення флурбіпрофену; хінолонові антибіотики: дані, отримані в дослідженнях на тваринах, свідчать, що НПЗЗ збільшують ризик судом, пов’язаних із застосуванням хінолонових антибіотиків. Пацієнти, які приймають НПЗЗ та хінолони, мають підвищений ризик розвитку судом; селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС): підвищений ризик шлунково-кишкової виразки або кровотечі; такролімус: можливе підвищення ризику нефротоксичності при одночасному застосуванні НПЗЗ з такролімусом; зидовудин: підвищення ризику гематологічної токсичності при одночасному застосуванні НПЗЗ із зидовудином. Дослідження, які проводили на даний час, не виявили взаємодії флурбіпрофену з толбутамідом та антацидами.

діюча речовина: flurbiprofen; 1 льодяник містить флурбіпрофену 8,75 мг; допоміжні речовини: цукроза, глюкози розчин, макрогол 300, олія м’яти перцевої, левоментол.

Не застосовувати дітям віком до 12 років.

Для короткотривалого симптоматичного полегшення болю в горлі у дорослих та дітей віком від 12 років.

Підвищена чутливість до флурбіпрофену або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу. Наявність в анамнезі реакцій підвищеної чутливості (наприклад, бронхіальна астма, бронхоспазм, риніт, ангіоневротичний набряк або кропив’янка) після прийому ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ). Рецидивна виразкова хвороба/кровотеча в анамнезі або у фазі загострення (два або більше епізодів, підтверджених характерними клінічними проявами) та виразки кишечника. Шлунково-кишкова кровотеча або перфорації в анамнезі, коліт з тяжким перебігом, геморагічний або гемопоетичний розлади, пов’язані з попередньою терапією НПЗЗ. Останній триместр вагітності. Тяжка серцева недостатність, тяжка ниркова недостатність або тяжка печінкова недостатність.

Льодяники розсмоктувати до повного розчинення. Дорослим та дітям віком від 12 років приймати по 1 льодянику кожні 3–6 годин до полегшення болю. Максимальна добова доза становить 5 льодяників. Застосовувати найнижчу ефективну дозу упродовж найменш тривалого періоду, необхідного для полегшення симптомів. Якщо симптоми не зникають, погіршуються або тривають більше 3 днів, необхідно звернутися до лікаря. Не рекомендується застосовувати лікарський засіб більше 3 діб. При розсмоктуванні слід переміщувати льодяник по всій ротовій порожнині для запобігання подразненню слизової оболонки у місці розсмоктування. Пацієнти літнього віку: через обмеженість клінічного досвіду на цей час не можна дати загальних рекомендацій щодо дози. У пацієнтів літнього віку існує підвищений ризик тяжких наслідків побічних реакцій.

Повідомляли про реакції гіперчутливості на НПЗЗ, які можуть включати: неспецифічні алергічні реакції та анафілаксію; реактивність дихальних шляхів, наприклад: бронхіальна астма, загострення бронхіальної астми, бронхоспазм, задишка; різні реакції з боку шкіри, наприклад: свербіж, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, рідше − ексфоліативний і бульозний дерматози (включаючи епідермальний некроліз і мультиформну еритему). У зв’язку з лікуванням НПЗЗ повідомляли про такі явища як набряк, артеріальна гіпертензія та серцева недостатність. Клінічні випробування та епідеміологічні дані свідчать, що застосування деяких НПЗЗ (особливо у високих дозах і при довготривалому лікуванні) можуть асоціюються з дещо підвищеним ризиком артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту). Недостатньо даних, щоб виключити такий ризик у разі застосування льодяників з флурбіпрофеном по 8,75 мг. Нижчезазначені побічні реакції спостерігалися при короткотривалому застосуванні флурбіпрофену у безрецептурних дозах. Усі побічні реакції приведено за системою класів та органів та частотою: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 — < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 — < 1/100), рідко (≥ 1/10000 — < 1/1000), рідкісні (< 1/10000), частота невідома (не можуть бути оцінені за наявними даними). З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто — подразнення в горлі; нечасто — загострення бронхіальної астми та бронхоспазм, задишка, свистяче дихання, пухирі в ротоглотці, фарингальна гіпестезія. З боку шлунково-кишкового тракту: часто — діарея, виразки у ротовій порожнині, нудота, біль у ротовій порожнині, парестезії порожнини рота, біль у ротоглотці, дискомфорт порожнини рота (відчуття тепла, печіння або поколювання в роті); нечасто — здуття живота, біль у животі, запор, сухість у роті, диспепсія, метеоризм, глосодинія, дисгевзія, дизестезія порожнини рота, блювання. З боку печінки і жовчовивідних шляхів: невідомо — гепатит. З боку нервової системи: часто — запаморочення, головний біль, парестезія; нечасто — сонливість. З боку психіки: нечасто — безсоння. З боку серцево-судинної системи: невідомо — набряки, артеріальна гіпертензія та серцева недостатність. З боку крові та лімфатичної системи: невідомо — анемія, тромбоцитопенія. З боку імунної системи: рідко — анафілактичні реакції. З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто — різні шкірні висипи, свербіж; невідомо — тяжкі форми шкірних реакцій, таких як реакції бульозного типу, в тому числі синдром Стівенса−Джонсона та токсичний епідермальний некролiз. Загальні розлади: нечасто — пірексія, біль. У разі появи небажаних реакцій слід припинити лікування та звернутися до лікаря. Повідомлення про підозрювані побічні реакції. Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення «користь/ризик» для відповідного лікарського засобу. Медичним працівникам необхідно повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.

Симптоми. У більшості пацієнтів застосування клінічно значущої кількості НПЗЗ спричиняло лише нудоту, блювання, біль в епігастральній ділянці або рідше − діарею. Також можуть виникати шум у вухах, головний біль та шлунково-кишкова кровотеча. При більш тяжкому отруєнні можливі токсичні ураження центральної нервової системи у вигляді сонливості, інколи − збудження, порушення зору, дезорієнтація або кома. При тяжкому отруєнні може виникати метаболічний ацидоз та збільшення протромбінового часу, імовірно, через взаємодію з факторами згортання крові, що циркулюють у кров’яному руслі. Може виникнути гостра ниркова недостатність та пошкодження печінки. У хворих на бронхіальну астму можливе загострення перебігу астми. Лікування. Лікування повинно бути симптоматичним і підтримуючим, а також включати забезпечення прохідності дихальних шляхів і моніторинг серцевої функції та основних показників життєдіяльності до нормалізації стану пацієнта. Рекомендується пероральне застосування активованого вугілля впродовж 1 години після застосування потенційно токсичної дози лікарського засобу. При частих або тривалих спазмах м’язів лікування слід проводити внутрішньовенним введенням діазепаму або лоразепаму. У разі бронхіальної астми слід застосовувати бронходилататори. Не існує специфічного антидоту до флурбіпрофену.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.