Трифас розчин для ін'єкцій 20 мг/4 мл в ампулах по 4 мл, 5 шт.

По 4 мл в ампулі, по 5 ампул у картонній коробці.

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний розчин, що практично не містить механічних включень. рН "Трифас 20" ампули 8,5-9,5.

Механізм дії

Торасемід діє як салуретик, його дія пов’язана з пригніченням ренальної абсорбції іонів натрію і хлору у висхідній частині петлі Генле.

Фармакодинамічні ефекти

У людини діуретичний ефект швидко досягає свого максимуму впродовж перших 2–3 годин після внутрішньовенного та перорального застосування відповідно і залишається постійним впродовж майже 12 годин. У здорових добровольців у діапазоні доз 5–100 мг спостерігалося пропорційне логарифму дози збільшення діурезу (петльова активність діуретика).

Збільшення діурезу спостерігалося у тих випадках, коли інші сечогінні засоби, наприклад, дистально діючі діуретики тіазидового ряду, вже не виявляли потрібного ефекту, наприклад при нирковій недостатності. Завдяки такому механізму дії торасемід приводить до зменшення набряків. У разі серцевої недостатності торасемід зменшує прояви захворювання та покращує функціонування міокарда за рахунок зменшення пре- та постнавантаження.

Всмоктування та розподіл

Зв'язування торасеміду з білками плазми становить 99%, метаболітів М1, М3, і М5 – 86%, 95% і 97% відповідно. Видимий об'єм розподілу (Vz) становить 16 л.

Метаболізм

В організмі людини торасемід метаболізується з утворенням трьох метаболітів M1, M3 та M5. Доказів існування інших метаболітів відсутні. Метаболіти М1 і М5 утворюються в результаті ступінчастого окислення приєднаної до фенільного кільця метильної групи до карбонової кислоти, метаболіт М3 утворюється в результаті гідроксилювання кільця. У людини не вдалося виявити метаболіти М2 та М4, які перебували в експериментах на тваринах.

Виведення

Кінковий період напіввиведення (t1/2) торасеміду та його метаболітів у здорових добровольців становить 3-4 години. Загальний кліренс торасеміду становить 40 мл/хв., ренальний кліренс – близько 10 мл/хв. У здорових добровольців приблизно 80% введеної дози виводиться у вигляді торасеміду та його метаболітів із сечею у такому середньому відсотковому відношенні: торасемід – приблизно 24%, метаболіт M1 – приблизно 12%, метаболіт M3 – приблизно 3%, метаболіт M5 – приблизно 41%.

Основний метаболіт М5 діуретичного ефекту не має, а на частку метаболітів М1 та М3, взятих разом, припадає приблизно 10% усієї фармакокінетичної дії. При нирковій недостатності загальний кліренс та період напіввиведення торасеміду не змінюються, а період напіввиведення М3 та М5 подовжується. Однак фармакодинамічні характеристики залишаються незмінними, а рівень тяжкості ниркової недостатності на тривалість дії не впливає. Торасемід та його метаболіти практично не виводяться при гемодіалізі та гемофільтрації.

У пацієнтів з порушенням функції печінки або серцевою недостатністю період напіввиведення торасеміду та метаболіту М5 незначно збільшується, а кількість речовини, що виводиться із сечею, майже повністю дорівнює кількості виведеного у здорових добровольців, тому накопичення торасеміду та його метаболітів не відбувається.

Лінійність

Фармакокінетика торасеміду та його метаболітів характеризується лінійною залежністю. Це означає, що його максимальна концентрація у сироватці крові та площа під кривою вмісту у сироватці крові збільшується пропорційно дозування.

Сечогінні препарати. Високоактивні діуретики. Код АТХ С03С А04.

Комбінації не рекомендовані

Торасемід, особливо у високих дозах, може підсилити ототоксичну та нефротоксичну дію аміноглікозидних антибіотиків, наприклад канаміцину, гентаміцину, тобраміцину та цитостатичних засобів – активних похідних платини, а також нефротоксичну дію цефалоспоринів.

При одночасному застосуванні торасеміду та препаратів літію можливе підвищення концентрації літію у плазмі крові, що може спричинити посилення впливу та підсилення побічних ефектів літію.

Комбінації лікарських засобів, застосування яких вимагає обережності

Торасемід підсилює дію інших антигіпертензивних засобів, зокрема інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту, що може спричинити надмірне зниження артеріального тиску під час їх одночасного застосування. При одночасному застосуванні торасеміду з препаратами дигіталісу дефіцит калію, спричинений застосуванням діуретиків, може призвести до підвищення і посилення побічної дії обох лікарських засобів. Торасемід може знижувати ефективність антидіабетичних засобів.

Пробенецид та нестероїдні протизапальні засоби (наприклад індометацин, ацетилсаліцилова кислота) можуть гальмувати діуретичну та антигіпертензивну дію торасеміду. При лікуванні саліцилатами у високих дозах торасемід може підвищити їхню токсичну дію на центральну нервову систему. Торасемід може підсилювати дію теофіліну, а також вплив курареподібних лікарських засобів на релаксацію м’язів. Проносні засоби, а також мінерало- і глюкокортикоїди можуть підсилити втрату калію, зумовлену торасемідом. Торасемід може знижувати судинозвужувальну дію катехоламінів, наприклад, епінефрину та норепінефрину.

Діюча речовина: torasemide;

1 ампула (4 мл) розчину для ін’єкцій містить торасеміду натрію 21,262 мг (що еквівалентно 20 мг торасеміду);

допоміжні речовини: натрію гідроксид, трометамол, поліетиленгліколь 400, вода для ін’єкцій.

Навіть за належного застосування торасемід може негативно впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Насамперед це стосується початку лікування, періоду підвищення дози лікарського засобу, заміни лікарського засобу, призначення супутньої терапії та вживанні алкоголю. Тому під час застосування торасеміду слід приділяти особливу обережність при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Вагітність

Достовірні дані стосовно впливу торасеміду на вагітних жінок відсутні. В експериментах на тваринах була показана репродуктивна токсичність торасеміду. Торасемід проникає через плацентарний бар’єр. "Трифас 20 ампули" не рекомендується застосовувати під час вагітності, а також жінкам репродуктивного віку які не використовують засоби контрацепції. У зв’язку з вищенаведеним торасемід застосовується у період вагітності лише за життєвими показаннями та в мінімальній ефективній дозі.

Діуретики неприйнятні для стандартної схеми лікування артеріальної гіпертензії або набряків у вагітних, оскільки вони здатні знижувати перфузію плацентарного бар’єра і спричиняти токсичний вплив на внутрішньоутробний розвиток плода. Якщо торасемід застосовується для лікування вагітних із серцевою недостатністю або нирковою недостатністю, то необхідно проводити ретельний моніторинг рівня електролітів та гематокриту, а також нагляд за розвитком плода.

Період лактації

На даний час не встановлено, чи проникає торасемід чи його метаболіти у грудне молоко у тварин або людини. Не можна виключити ризику при застосуванні лікарського засобу новонародженим/немовлятам. Тому застосування торасеміду в період лактації протипоказано (див. розділ «Протипоказання»). Рішення про відмову від грудного вигодовування або про скасування/припинення застосування "Трифас 20 ампули" слід застосовувати з урахуванням користі грудного вигодовування для дитини і користі лікування препаратом для жінки.

Фертильність

Дослідження впливу торасеміду на фертильність у людей не проводилося. В експерименті на тваринах не було виявлено такого впливу торасеміду.

Безпека та ефективність застосування лікарського засобу "Трифас 20 ампули" дітям та підліткам віком до 18 років не встановлені. У зв’язку з цим торасемід не слід застосовувати дітям та підліткам (віком до 18 років) (див. розділ «Особливості застосування»).

Лікування набряків та/або випотів, спричинених серцевою недостатністю, якщо необхідне внутрішньовенне застосування лікарського засобу, наприклад у випадку набряку легень внаслідок гострої серцевої недостатності.

• Підвищена чутливість до діючої речовини, препаратів сульфонілсечовини та до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу.
• Ниркова недостатність з анурією.
• Печінкова кома або прекома.
• Артеріальна гіпотензія.
• Гіповолемія.
• Гіпонатріємія.
• Гіпокаліємія.
• Гостре порушення сечовипускання, наприклад, внаслідок гіпертрофії передміхурової залози.

Набряки та/або випоту, спричинені серцевою недостатністю.

Лікування розпочати з прийому разової дози 2 мл "Трифас 20 ампули", що еквівалентно 10 мг торасеміду на добу. Якщо ефект недостатній, то разову дозу можна збільшити до 4 мл препарату "Трифас 20 ампули", що еквівалентно 20 мг торасеміду. Якщо ефект і в цьому випадку буде недостатнім, можна застосувати короткочасну (протягом не більше 3 діб) терапію із введенням добової дози 8 мл препарату "Трифас 20 ампули", що еквівалентно 40 мг торасеміду.

Гострий набряк легень.

Лікування слід розпочинати з введення разової дози 4 мл препарату "Трифас 20 ампули", що еквівалентно 20 мг торасеміду. Залежно від ефекту дозу можна повторити з інтервалом 30 хвилин. Забороняється перевищувати максимальну добову дозу 20 мл препарату "Трифас 20 ампули", що еквівалентно 100 мг торасеміду.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти похилого віку. Спеціальний вибір дози не потрібний. Проте досліджень порівняно дії препарату у молодих та пацієнтів похилого віку не проводилося. Пацієнти з печінковою недостатністю. Торасемід протипоказаний пацієнтам з печінковою комою або пре комою (див. Розділ «Протипоказання»). Лікування цієї категорії пацієнтів слід проводити з обережністю, оскільки можливе підвищення концентрації торасеміду в плазмі крові (див. розділ «Фармакокінетика»).

Спосіб застосування

Розчин для ін'єкцій повільно вводити. Вводити лише чистий прозорий розчин. Забороняється вводити розчин внутрішньоартеріально. "Трифас 20 ампули" не можна застосовувати за наявності ознак розкладання розчину (наприклад, за наявності зважених частинок у розчині) або у разі пошкодження ампули. Одна ампула призначена для одноразового використання. Залишки розчину слід негайно утилізувати відповідно до вимог місцевого законодавства. "Трифас 20 ампули" не можна змішувати з іншими лікарськими засобами для внутрішньовенних ін'єкцій та/або інфузій. При тривалому застосуванні введення слід якнайшвидше замінити на пероральне застосування, оскільки внутрішньовенне застосування препарату не рекомендується проводити більше 7 діб.

Поводження з ампулами, що відкриваються в одній точці.

Повернути ампулу так, щоб крапка була вгорі. Постукати по ампулі і струсити її, дати розчину, який міститься в шийці ампули, стекти вниз.

Повернути ампулу так, щоб крапка була вгорі. Тримати ампулу під невеликим кутом. Рухом, спрямованим униз, відламати шийку ампули.

Особливості застосування

Не слід призначати торасемід у таких випадках:

• подагра;
• серцеві аритмії, наприклад синоатріальна блокада, атріовентрикулярна блокада ІІ та ІІІ ступенів);
• патологічні зміни кислотно-лужного метаболізму;
• супутня терапія із застосуванням препаратів літію, аміноглікозидів або цефалоспоринів;
• патологічні зміни картини крові, наприклад тромбоцитопенія або анемія у пацієнтів без ниркової недостатності;
• порушення функцій нирок, спричинене нефротоксичними речовинами;
• дітям та підліткам віком до 18 років.

Внаслідок того, що при лікуванні торасемідом може спостерігатися підвищення концентрації глюкози в крові, пацієнтам з латентним та явним цукровим діабетом слід проводити регулярний контроль метаболізму вуглеводів. Передусім на початку лікування, та у разі лікування  пацієнтів літнього віку необхідно звертати особливу увагу на появу симптомів гемоконцентрації і симптомів втрати електролітів.

При тривалому застосуванні торасеміду потрібен регулярний контроль електролітного балансу, зокрема калію у сироватці крові. Також слід регулярно контролювати рівень глюкози, сечової кислоти, креатиніну та ліпідів у крові. Крім того, слід регулярно контролювати загальну картину крові (еритроцити, лейкоцити, тромбоцити).

Наслідки неправильного застосування як допінгу

Застосування лікарського засобу "Трифас 20 ампули" може бути причиною отримання позитивного результату тесту на допінг. Неможливо прогнозувати вплив на стан здоров’я, якщо лікарський засіб "Трифас 20 ампули" застосовано неправильно, тобто з метою допінгу, – у цьому випадку не можна виключити шкоду для здоров’я.

Допоміжні речовини

Цей лікарський засіб містить менш ніж 1 ммоль натрію (23 мг) в 1 ампулі, тобто можна вважати, що цей лікарський засіб практично не містить натрію.

Нижче наведені побічні реакції, що можуть спостерігатися при лікуванні лікарським засобом "Трифас 20 ампули".

Для оцінки побічних реакцій була використана наступна частота їх проявів:

• дуже часто: ≥1/10;
• часто: ≥1/100–<1/10;
• нечасто: ≥1/1000–<1/100;
• рідко: ≥10000–<1/1000;
• дуже рідко: <10000;
• частота невідома: неможливо визначити з наявних даних.

З боку системи крові та кровотворної системи

Дуже рідко: гемоконцентрація, тромбоцитопенія, еритропенія та/або лейкопенія (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку імунної системи

Дуже рідко: алергічні реакції. Після внутрішньовенного застосування можуть спостерігатися гострі, потенційно небезпечні для життя реакції гіперчутливості (анафілактичний шок), що потребують негайної медичної допомоги.

Метаболізм/електроліти

Часто: посилення метаболічного алкалозу, гіперкаліємія, гіпокаліємія при супутній дієті із низьким вмістом калію, при блюванні, проносі, після надмірного застосування проносних засобів, а також у пацієнтів із хронічною дисфункцією печінки. Залежно від дозування і тривалості лікування, можливі порушення водно-електролітного балансу, наприклад, гіповолемія, гіпокаліємія та/або гіпонатріємія (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку нервової системи

Часто: головний біль, запаморочення (особливо на початку лікування). Іноді: парестезія. Дуже рідко: синкопе, церебральна ішемія, сплутаність свідомості.

З боку органів зору

Дуже рідко: порушення зору.

З боку органів слуху і лабіринту

Дуже рідко: дзвін у вухах, втрата слуху.

З боку серцевої системи

Дуже рідко: ішемія міокарда, аритмія, стенокардія, гострий інфаркт міокарда.

З боку судинної системи

Дуже рідко: тромбоемболічні ускладнення, артеріальна гіпотензія, а також розлади кровообігу у серці і порушення центрального кровообігу.

З боку шлунково-кишкового тракту

Часто: порушення з боку шлунково-кишкового тракту (наприклад, відсутність апетиту, біль у шлунку, нудота, блювання, пронос, стійкий запор), особливо на початку лікування. Іноді: ксеростомія. Дуже рідко: панкреатит.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів

Часто: підвищення концентрації деяких печінкових ферментів (гамма-глутаміл-транспептидази) у крові.

З боку шкіри і підшкірно-жирової клітковини

Дуже рідко: алергічні реакції (наприклад, свербіж, висип, фотосенсибілізація), тяжкі шкірні реакції.

З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини

Часто: спазми м’язів (особливо на початку лікування).

З боку нирок та сечовивідних шляхів

Іноді: при порушенні сечовипускання (наприклад, при гіпертрофії передміхурової залози) підвищене утворення сечі може супроводжуватися затримкою сечі і розтягненням сечового міхура.

Загальні порушення і реакції в місці введення лікарського засобу

Часто: підвищена втомлюваність, загальна слабкість (особливо на початку лікування).

Дані лабораторних методів досліджень

Часто: підвищення концентрації сечової кислоти та ліпідів (тригліцериди, холестерол) у крові (див. розділ «Особливості застосування»).

Іноді: підвищення концентрації сечовини і креатиніну в крові (див. розділ «Особливості застосування»).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу відіграє важливу роль. Це дає змогу продовжувати спостереження за співвідношенням «користь/ризик» лікарського засобу. Працівники закладів охорони здоров’я повинні повідомляти про будь-які можливі побічні реакції.

Симптоми інтоксикації

Типова симптоматика невідома. Передозування може спричинити сильний діурез, у тому числі ризик надмірної втрати води та електролітів, сонливість, синдром сплутаності свідомості, симптоматичну артеріальну гіпотензію, циркуляторний колапс і розлади з боку травної системи.

Лікування передозування

Специфічний антидот невідомий. Симптоми інтоксикації зникають, як правило, при зменшенні дозування та відміні лікарського засобу та при відповідному заміщенні рідини та електролітів (потрібно проводити контроль!). Торасемід не виводиться із крові за допомогою гемодіалізу.

Лікування у разі гіповолемії: заміщення об’єму рідини.

Лікування у разі гіпокаліємії: призначення препаратів калію.

Лікування у разі циркуляторного колапсу: перевести пацієнта у положення лежачи пацієнта та, у разі необхідності призначити симптоматичну терапію.

Анафілактичний шок (негайні заходи).

При першій появі шкірних реакцій (таких як, наприклад, кропив’янка або почервоніння шкіри), збудженого стану хворого, головного болю, пітливості, нудоти, ціанозу слід проводити катетеризацію вени; пацієнта покласти у горизонтальне положення, забезпечити вільне надходження повітря, призначити кисень. У разі необхідності в подальшому застосовувати також засоби інтенсивної терапії (включаючи введення епінефрину, глюкокортикоїдів та заміщення об’єму циркулюючої крові).

Зберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Препарат призначається для лікування набряків та/або випотів, спричинених серцевою недостатністю, якщо необхідно внутрішньовенне застосування лікарського засобу, наприклад у разі набряку легень унаслідок гострої серцевої недостатності.