Термідол м'які капсули по 200 мг, 10 шт.

По 10 капсул у блістері, по 1 блістер у пачці.

Капсули м'які.

Основні фізико-хімічні властивості: м'які желатинові капсули овальної форми, зі швом, прозорі, світло-жовто-коричневого кольору. Вміст капсули - прозора, безбарвна або трохи жовтувата, в'язка рідина.

Ібупрофен - це НПЗП (НПЗЗ), похідне пропіонової кислоти, який продемонстрував свою ефективність при придушенні синтезу простагландинів - медіаторів болю та запалення. Iбупрофен має анальгетичну, жарознижувальну та протизапальну дію. Крім того, ібупрофен пригнічує агрегацію тромбоцитів.

Експериментальні дані свідчать, що ібупрофен може конкурентно придушувати ефект низької дози ацетилсаліцилової кислоти (аспірину) на агрегацію тромбоцитів при одночасному застосуванні цих препаратів. Деякі дослідження фармакодинаміки показують, що при застосуванні разових доз ібупрофену 400 мг у межах 8 годин до або в межах 30 хвилин після застосування ацетилсаліцилової кислоти негайного вивільнення (81 мг) спостерігалося зниження впливу ацетилсаліцилової кислоти на утворення тромбоксану або агрегацію тром. Хоча існує невпевненість щодо екстраполяції цих даних на клінічну ситуацію, не можна виключити ймовірності, що регулярне тривале застосування ібупрофену може зменшити кардіопротекторний ефект низьких доз ацетилсаліцилової кислоти. При несистематичному застосуванні ібупрофену такий клінічно значущий ефект вважається малоймовірним.

При пероральному застосуванні ібупрофен швидко всмоктується, частково вже у шлунку і далі повністю у тонкій кишці.

Після метаболізму в печінці (гідроксилювання, карбоксилювання, кон'югація) неактивні метаболіти повністю виводяться, в основному із сечею (90%), а також із жовчю.

Період напіввиведення у здорових добровольців, як і у пацієнтів із захворюваннями печінки та нирок, становить 1,8-3,5 години. Зв'язування з білками плазми приблизно - 99%. При пероральному застосуванні лікарської форми звичайного вивільнення максимальна концентрація у плазмі досягається через 1-2 години. Ібупрофен виявляється у плазмі протягом більш ніж 8 годин після прийому препарату.

Нестероїдні протизапальні засоби. Похідні пропіонової кислоти. Код АТХ М01А Е01.

Ібупрофен, як і інші нестероїдні протизапальні засоби, не слід застосовувати в поєднанні з:

1. Ацетилсаліциловою кислотою, оскільки це може збільшити ризик виникнення побічних реакцій, крім випадків, коли ацетилсаліцилову кислоту (доза не вище 75 мг на добу) призначав лікар.

Експериментальні дані свідчать, що при одночасному застосуванні ібупрофену може пригнічувати вплив низьких доз ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів. Однак обмеженість екстраполяції цих даних на клінічну ситуацію не дозволяє зробити остаточні висновки про те, що регулярне тривале застосування ібупрофену може зменшити кардіопротекторний ефект низьких доз ацетилсаліцилової кислоти. При несистематичному застосуванні ібупрофену такі клінічно значущі ефекти вважаються малоймовірними.

2. Іншими НПЗЗ, у тому числі з селективними інгібіторами ЦОГ-2: одночасне застосування декількох НПЗЗ може підвищити ризик шлунково-кишкових виразок та кровотеч із синергічним ефектом. Таким чином, супутнього застосування ібупрофену з іншими нестероїдними протизапальними засобами слід уникати.

З обережністю слід застосовувати ібупрофен у комбінації з такими лікарськими засобами:

Антикоагулянти НПЗЗ можуть посилити ефект таких антикоагулянтів, як варфарин.

Антигіпертензивні засоби (інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину II) та діуретики: НПЗЗ можуть послаблювати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів. У деяких пацієнтів з порушеннями функції нирок (наприклад, у зневоднених пацієнтів або у літніх пацієнтів з ослабленою функцією нирок) одночасне застосування інгібітору АПФ або антагоніста ангіотензину II та препаратів, що інгібують ЦОГ, може призводити до подальшого погіршення функції нирок, включаючи можливу гострість. зазвичай має оборотний характер. Тому такі комбінації слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам похилого віку. При необхідності тривалого лікування слід провести адекватну гідратацію пацієнта та розглянути питання щодо проведення моніторингу функції нирок на початку комбінованого лікування, а також з певною періодичністю надалі. Діуретики можуть підвищувати ризик нефротоксичного впливу нестероїдних протизапальних засобів.

Одночасне застосування ібупрофену та калійзберігаючих діуретиків може призвести до гіперкаліємії (рекомендується перевірка калію у сироватці крові)

кортикостероїди: підвищений ризик появи виразок та кровотеч у шлунково-кишковому тракті;

антитромбоцитарні засоби та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: може підвищуватися ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі;

серцеві глікозиди: НПЗЗ можуть посилювати порушення серцевої функції, знижувати функцію клубочкової фільтрації нирок і підвищувати рівень глікозидів у плазмі крові;

дигоксин: підвищується рівень у плазмі крові обох препаратів;

літій: є докази потенційного підвищення рівня літію в плазмі крові;

метотрексат: застосування ібупрофену протягом 24 годин до або після введення метотрексату може призвести до підвищення концентрації метотрексату та збільшення його токсичності;

циклоспорин: підвищений ризик нефротоксичності;

міфепристон НПЗП не слід застосовувати раніше, ніж через 8-12 днів після застосування міфепристону, оскільки вони можуть знизити його ефективність;

такролімус: можливе підвищення ризику нефротоксичності при одночасному застосуванні НПЗП та такролімусу;

зидовудін: відомо про підвищений ризик гематологічної токсичності при сумісному застосуванні зидовудину та НПЗЗ. Існують докази підвищення ризику

діюча речовина: ібупрофен;

1 капсула містить ібупрофену 200 мг або 400 мг;

допоміжні речовини: поліетиленгліколь (макрогол), калію гідроксид, вода очищена

оболонка капсули: желатин; сорбіт рідкий, частково дегідратований (Е 420).

У разі виникнення запаморочення, сонливості або порушення зору при прийомі ібупрофену, слід уникати керування автотранспортом або роботи з механізмами. Одноразове застосування ібупрофену або застосування його протягом короткого періоду зазвичай не потребує будь-яких спеціальних заходів. Це переважно стосується одночасного застосування препарату з алкоголем.

За умови застосування згідно з рекомендованими дозами та тривалістю лікування препарат не впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Вагітність. Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень вказують на підвищений ризик викидня, вроджених вад серця та гастрошизу після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранній стадії вагітності. Абсолютний ризик серцево-судинних вад збільшувався з 1% до 1,5%. Вважається, що ризик підвищується зі збільшенням дози та тривалості терапії.

НПЗЗ не слід приймати у перші два триместри вагітності, якщо тільки на думку лікаря очікувана користь для пацієнтки не перевищує можливий ризик для плода. Якщо ібупрофен застосовує жінка, яка намагається завагітніти, або протягом І та ІІ триместрів вагітності, слід застосовувати найменшу можливу дозу протягом короткого періоду.

Протягом III триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть становити такі ризики:

для плода: кардіопульмонарна токсичність (що характеризується передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією) порушення функції нирок, яке може прогресувати до ниркової недостатності, що супроводжується олігогідрамніоном;

для матері та новонародженого, в кінці вагітності: можливе збільшення часу кровотечі, антитромбоцитарний ефект, який може розвинутись навіть при дуже низьких дозах пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки чи збільшення тривалості пологів. Тому ібупрофен протипоказаний протягом третього триместру вагітності.

Період годування груддю. В обмежених дослідженнях ібупрофен був виявлений у грудному молоці в дуже низькій концентрації, тому малоймовірно, щоб він міг негативно вплинути на немовля, яке годують груддю. НПЗЗ не рекомендується застосовувати під час годування груддю.

Фертильність. Застосування ібупрофену може вплинути на жіночу фертильність. Цей ефект є оборотним при відміні лікування. Тому застосування ібупрофену не рекомендується жінкам, яким важко завагітніти.

Капсули по 200 мг не призначають дітям з масою тіла менше ніж 20 кг.

Капсули по 400 мг — не призначають дітям до 12 років і масою тіла менше ніж 40 кг.

Симптоматичне лікування легкого та помірного болю різного походження (головний, зубний біль, болючі менструації), у тому числі при застуді та лихоманці.

• Підвищена чутливість до ібупрофену або до будь-якого з компонентів лікарського засобу;
• реакції гіперчутливості (наприклад, бронхіальна астма, риніт, ангіоневротичний набряк або кропив'янка), які спостерігалися раніше після застосування ібупрофену;
• ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів;
• виразкова хвороба шлунка / кровотеча в активній формі або рецидиви в анамнезі (два і більше виражені епізоди виразкової хвороби або кровотечі);
• шлунково-кишкова кровотеча або перфорація, пов'язана з прийомом НПЗЗ, в анамнезі;
• тяжке порушення функції печінки, тяжке порушення функції нирок, тяжка серцева недостатність (клас IV за класифікацією NYHA);
• роваскулярні або інші кровотечі в активній фазі;
• геморагічний діатез або порушення згортання крові;
• порушення кровотворення неясної етіології;
• важке зневоднення (викликане блюванням, діареєю або недостатнім вживанням рідини);
• протипоказане застосування препарату одночасно з іншими нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2).

Внутрішньо дорослим та дітям старше 12 років з масою тіла від 40 кг. Разова доза для дітей віком від 12 років з масою тіла від 40 кг та дорослих становить 1 капсула по 400 мг ібупрофену. При необхідності можна застосовувати по 1 капсулі кожні 6 годин. Максимальна добова доза становить 1200 мг (3 капсули на добу). Застосовувати мінімальну ефективну дозу, необхідну для лікування симптомів протягом короткого періоду.

Тільки для короткочасного застосування.

Дітям з масою тіла від 20 до 29 кг рекомендована початкова доза – 1 капсула по 200 мг ібупрофену. Максимальна добова доза становить 3 капсули (еквівалентно 600 мг ібупрофену).

Дітям з масою тіла від 30 до 39 кг рекомендована початкова доза – 1 капсула по 200 мг ібупрофену. Максимальна добова доза становить 4 капсули (еквівалентно 800 мг ібупрофену). Побічні ефекти можна мінімізувати шляхом застосування мінімальної ефективної дози протягом найкоротшого періоду, необхідного для контролю симптомів.

Капсули слід приймати переважно під час або після їжі, не розжовуючи, запиваючи водою.

Пацієнти похилого віку не потрібні спеціального підбору дози, крім випадків вираженої ниркової або печінкової недостатності. Через можливість розвитку побічних ефектів у пацієнтів похилого віку слід ретельно контролювати.

Якщо у підлітків симптоми захворювання погіршуються або зберігаються більше 3 днів, необхідно звернутися до лікаря для уточнення діагнозу та корекції схеми лікування.

Якщо у дорослих симптоми підвищення температури тіла зберігаються більше 3 днів і лікування болю триває 4 дні або симптоми захворювання погіршуються, необхідно звернутися до лікаря для уточнення діагнозу та корекції схеми лікування.

Пацієнти з легкими та помірними порушеннями функції нирок не вимагають зниження дози (пацієнти з тяжкою нирковою недостатністю, див. розділ «Протипоказання»).

Зниження дози не потрібне пацієнтам з легкими або помірними порушеннями функції печінки (пацієнти з тяжкою печінковою недостатністю, див. розділ «Протипоказання»).

Тривалість лікування визначає лікар індивідуально залежно від перебігу захворювання та стану хворого.

Особливості застосування

Побічні ефекти застосування ібупрофену та всієї групи нестероїдних протизапальних засобів в цілому можна зменшити шляхом застосування мінімальної ефективної дози, необхідної для лікування симптомів, протягом короткого періоду часу.

У пацієнтів похилого віку спостерігається підвищена частота побічних реакцій на нестероїдні протизапальні засоби, особливо шлунково-кишкових кровотеч і перфорацій, які можуть бути летальними.

Необхідно бути обережними при лікуванні пацієнтів з:

впливом на органи дихання - у пацієнтів, які страждають на бронхіальну астму або алергічними захворюваннями або мають ці захворювання в анамнезі, може виникнути бронхоспазм,

впливом на серцево-судинну та цереброваскулярну систему – пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або серцевою недостатністю (див. розділ «Протипоказання» та «Побічні реакції») в анамнезі слід з обережністю розпочинати лікування (необхідна консультація лікаря), оскільки при терапії ібупрофеном, як та іншими НПЗП повідомлялося про випадки затримки рідини, артеріальної гіпертензії та набряків.

Відомо з клінічних досліджень та епідеміологічних даних застосування ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 мг на добу), може бути пов'язане з дещо підвищеним ризиком артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту). Загалом епідеміологічні дослідження не припускають, що низька доза ібупрофену (наприклад, ≤1200 мг на добу) може призвести до підвищення ризику тромботичних артеріальних ускладнень.

Пацієнтів з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю (клас II-III за класифікацією NYHA), діагностованою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями слід лікувати ібупрофеном лише після ретельної оцінки клінічної картини. Слід уникати високих доз (2400 мг на добу).

Також слід ретельно оцінювати клінічну картину перед початком тривалого лікування пацієнтів із факторами ризику серцево-судинних ускладнень (наприклад, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння), особливо якщо необхідні високі дози ібупрофену (2400 мг на добу)

впливом на нирки – пацієнтам з порушеннями функції нирок, оскільки функція нирок може погіршитися (див. розділ «Протипоказання» та «Побічні реакції»);

впливом на печінку – порушення функції печінки (див. розділ «Протипоказання» та «Побічні реакції»);

впливом на систему травлення - пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона (див. розділ «Побічні реакції»)), оскільки ці стани можуть загострюватися. Є повідомлення про випадки шлунково-кишкової кровотечі, перфорації, виразки, можливо летальні, які виникали на будь-якому етапі лікування нестероїдних протизапальних засобів, незалежно від наявності попереджувальних симптомів або наявності тяжких порушень з боку шлунково-кишкового тракту в анамнезі.

Ризик шлунково-кишкової кровотечі, перфорації, виразки підвищується при збільшенні доз НПЗЗ у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією, та у пацієнтів похилого віку. Такі пацієнти повинні розпочинати з мінімальних доз. Для таких пацієнтів, а також для осіб, яким потрібне одночасне застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти або інших лікарських засобів, які можуть підвищити ризик для шлунково-кишкового тракту, слід розглянути необхідність комбінованої терапії протекторними препаратами (наприклад, мізопростолом або інгібіторами протонної помпи).

Пацієнтам з наявними шлунково-кишковими розладами в анамнезі, передусім пацієнтам похилого віку, слід повідомляти про будь-які незвичайні симптоми з боку шлунково-кишкового тракту (особливо про шлунково-кишкову кровотечу), зокрема на початку лікування.

Слід бути обережними при лікуванні пацієнтів, які отримують супутні препарати, які можуть підвищити ризик утворення виразок або кровотечі, такі як пероральні кортикостероїди, антикоагулянти (наприклад, варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антитромбоцитарні засоби (наприклад, ацетил).

У разі шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які отримують ібупрофен, слід негайно припинити лікування;

впливом на шкіру - дуже рідко на тлі прийому НПЗЗ можуть виникати важкі форми шкірних реакцій, які можуть бути летальними, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Найвищий ризик появи таких реакцій спостерігається на ранніх етапах терапії у більшості випадків початок таких реакцій відбувається протягом першого місяця лікування. Ібупрофен слід відмінити при перших ознаках висипу на шкірі, патологічних змін слизових оболонок або при будь-яких інших ознаках гіперчутливості.

У виняткових випадках вітряна віспа може спричинити важкі інфекційні ускладнення з боку шкіри та м'яких тканин. Досі не можна виключати вплив нестероїдних протизапальних засобів на погіршення цих інфекцій, тому рекомендується уникати застосування ібупрофену у разі вітряної віспи;

впливом на фертильність у жінок – існують обмежені дані про те, що лікарські засоби, які пригнічують синтез циклооксигенази/простагландину, при тривалому застосуванні (стосується дози 2400 мг протягом доби, а також тривалості лікування понад 10 днів) можуть погіршити фертильність у жінок, впливаючи на овуляцію. Цей процес є оборотним після припинення лікування;

іншими НПЗЗ - одночасне застосування ібупрофену з іншими нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, підвищує ризик розвитку побічних реакцій, тому його слід уникати;

системним червоним вовчаком та змішаним захворюванням сполучної тканини - підвищений ризик асептичного менінгіту (див. розділ «Побічні реакції»);

вродженим порушенням метаболізму порфірину - наприклад, гостра інтермітує порфірія;

хірургічним втручанням – після великих хірургічних втручань

алергічними реакціями - у пацієнтів, які мають алергічні реакції на інші речовини, оскільки такі пацієнти також мають підвищений ризик розвитку реакцій гіперчутливості при застосуванні ібупрофену.

У пацієнтів, які страждають від сінної лихоманки, поліпів носа, хронічних обструктивних респіраторних захворювань або алергічних захворювань в анамнезі, оскільки у них підвищений ризик алергічних реакцій; вони можуть мати напади астми (так звану аналгетичну астму) набряк Квінке, кропив'янка.

Лікарський засіб містить сорбіт, тому у разі встановленої непереносимості деяких цукрів слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей препарат.

Інше. Дуже рідко спостерігаються тяжкі гострі реакції гіперчутливості (наприклад, анафілактичний шок). За перших ознак реакції гіперчутливості після застосування лікарського засобу терапію необхідно припинити. У разі необхідно проводити як симптоматичну, і спеціалізовану терапію.

Ібупрофен може пригнічувати функцію тромбоцитів (впливати на агрегацію тромбоцитів). Тому рекомендується ретельно стежити за станом пацієнтів із порушеннями згортання крові.

При тривалому застосуванні лікарського засобу Термідол необхідно регулярно перевіряти показники функції печінки та нирок, а також перевіряти картину крові.

Тривале застосування будь-яких знеболювальних засобів для лікування головного болю може погіршити цей стан. При підозрі або підтвердженні цієї ситуації слід звернутися до лікаря та скасувати лікування. Слід припускати діагноз головного болю, зумовленого надмірним застосуванням лікарського засобу у пацієнтів, які страждають на часті або щоденні головні болі, незважаючи на (або через) регулярне застосування лікарських засобів проти головного болю.

Звичайне застосування знеболюючих лікарських засобів, особливо комбінації кількох знеболювальних, може призвести до стійкого порушення функції нирок із ризиком ниркової недостатності (анальгетична нефропатія). Цей ризик може бути підвищений через втрату солей та зневоднення.

Існує ризик порушення функції нирок у дітей та підлітків із зневодненням.

При застосуванні нестероїдних протизапальних засобів на тлі одночасного вживання алкоголю може підвищитися ризик небажаних ефектів, пов'язаних з діючою речовиною, особливо з боку шлунково-кишкового тракту або центральної нервової системи.

НПЗЗ можуть маскувати симптоми інфекції та лихоманки.

Перелік побічних реакцій, які спостерігалися після лікування ібупрофеном, включаючи всі побічні ефекти, про які стало відомо під час короткочасного застосування препарату, а також ті, що спостерігалися у разі тривалої терапії високими дозами у пацієнтів із ревматизмом. Заявлена ​​частота виникнення побічних реакцій, які виходять за межі ступеня виникнення «дуже рідко», згадані при короткочасному застосуванні щоденних доз препарату з максимальною добовою дозою ібупрофену 1200 мг для пероральних лікарських форм.

Розвиток побічних реакцій на препарат залежить переважно від дози та індивідуальних особливостей організму.

Побічні реакції, що спостерігаються найчастіше пов'язані зі шлунково-кишковим трактом. Можуть виникати пептичні виразки, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, іноді зі смертю, особливо у людей похилого віку. Під час застосування препарату було зареєстровано нудоту, блювання, діарею, метеоризм, запор, диспепсія, біль у животі, мелений, блювання з кров'ю, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона. Рідше спостерігається поява гастриту.

Ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі в основному залежить від дози та тривалості лікування. Зафіксовано повідомлення про набряк, АГ та серцеву недостатність, пов'язані з лікуванням НПЗЗ.

Клінічні дослідження показують, що застосування ібупрофену, особливо у високій дозі (2400 мг на добу), може спричинити незначне підвищення ризику артеріальних тромботичних явищ (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту).

Були зареєстровані реакції гіперчутливості:

• неспецифічні алергічні реакції; анафілаксія;
• реактивність дихальних шляхів, такі як астма, загострення астми, бронхоспазм, задишка;
• різні шкірні реакції, наприклад свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, рідше - ексфоліативні та бульозний дерматоз (включаючи епідермальний некроліз та поліморфну ​​еритему).

Пацієнт повинен відразу поінформувати лікаря та припинити прийом препарату при виникненні будь-якого з перелічених вище проявів.

Інфекції та паразитарні захворювання: загострення запалення, пов'язаного з інфекцією (наприклад, розвиток некротизуючого фасціїту), що може збігатися з прийомом НПЗЗ.

У разі виникнення або погіршення ознак інфекції під час застосування препарату пацієнту рекомендується негайно звернутися до лікаря. Необхідно діагностувати, чи є показання до антиінфекційної/антибактеріальної терапії.

При застосуванні ібупрофену спостерігалися симптоми асептичного менінгіту з ригідністю потиличних м'язів, головним болем, нудотою, блювотою, лихоманкою або затемненням свідомості у пацієнтів з існуючими аутоімунними захворюваннями, такими як системний червоний вовчак, змішане захворювання

З боку системи крові та лімфатичної системи: порушення кровотворення (анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз). Першими ознаками є лихоманка, біль у горлі, поверхневі виразки в ротовій порожнині, грипоподібні симптоми, важка форма виснаження, незрозуміла кровотеча та синці.

У такому разі пацієнтові потрібно порадити припинити застосування цього лікарського засобу, щоб уникнути будь-якого самолікування анальгетиками або жарознижувальними засобами, а також звернутися до лікаря.

Під час тривалої терапії необхідно регулярно перевіряти показники крові.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, що включають кропив'янку та свербіж, а також напади астми; тяжкі реакції гіперчутливості, симптоми яких можуть включати набряк обличчя, язика та гортані, задишку, тахікардію, артеріальну гіпотензію (анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк або тяжкий шок); загострення астми, бронхоспазм.

З боку психіки: психотичні реакції, депресія.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, безсоння, тривожність, дратівливість або підвищена стомлюваність.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, безсоння, тривожність, дратівливість або підвищена стомлюваність.

З боку органу зору: порушення зору.

З боку органів слуху та рівноваги: дзвін у вухах, зниження слуху.

З боку серцево-судинної системи: серцебиття, серцева недостатність та інфаркт міокарда.

З боку судинної системи: артеріальна гіпертензія, васкуліт набряк.

З боку травного тракту: диспепсія, печія, біль у животі, нудота, блювання, метеоризм, діарея, запор, незначна втрата крові із шлунково-кишкового тракту, у виняткових випадках може призвести до анемії; виразкова хвороба, перфорації або шлунково-кишкові кровотечі, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона, гастрит; езофагіт, панкреатит, формування кишкових діафрагмоподібних стриктур.

Пацієнту необхідно терміново відмінити препарат і звернутися до лікаря у разі виникнення болю у верхній частині живота або меленій або блювання з кров'ю.

З боку печінки: порушення функції печінки, пошкодження печінки, особливо у разі тривалої терапії, печінкова недостатність, гострий гепатит.

З боку шкіри та підшкірної клітковини:  різні висипання на шкірі важкі форми шкірних реакцій, такі як бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), алопеція. У деяких випадках вітряна віспа може бути джерелом серйозних інфекційних ускладнень шкіри та м'яких тканин; висипання, що супроводжуються еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром).

З боку нирок та сечовидільної системи: гостре порушення функції нирок (папілонекроз) та підвищена концентрація сечової кислоти в крові; , нефротичним синдромом, інтерстиціальним нефритом, що може супроводжуватися гострою нирковою недостатністю, тому слід регулярно перевіряти функцію нирок.

Лабораторні дослідження: зниження рівня гемоглобіну.

Застосування лікарського засобу дітям у дозі 400 мг/кг може призвести до появи симптомів інтоксикації. У дорослих ефект дози менш виражений. Період напіввиведення при передозуванні становить 1,5-3 години.

Симптоми. У більшості пацієнтів, які отримували клінічно значущі кількості НПЗЗ, розвивалася лише нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці, дуже рідко – діарея. Можуть також виникати шум у вухах, головний біль та шлунково-кишкова кровотеча. При більш тяжкому отруєнні можливі токсичні ураження центральної нервової системи, що виявляються як вертиго, сонливість, іноді – збуджений стан та дезорієнтація або кома. Іноді у пацієнтів спостерігаються судоми. При тяжкому отруєнні може розвинутись гіперкаліємія та метаболічний ацидоз, може спостерігатися збільшення протромбінового часу/підвищення протромбінового індексу, можливо, внаслідок впливу на фактори згортання циркулюючої крові. Може розвинутись гостра ниркова недостатність, пошкодження печінки, артеріальна гіпотензія, дихальна недостатність та ціаноз. У хворих на бронхіальну астму можливе загострення перебігу захворювання.

Лікування. Лікування має бути симптоматичним та підтримуючим, а також включати забезпечення прохідності дихальних шляхів та спостереження за показниками роботи серця та життєво важливих функцій до нормалізації стану. Рекомендується застосування перорального активованого вугілля або промивання шлунка протягом 1 години після застосування потенційно токсичної дози препарату. Якщо ібупрофен вже ввібрався в організм, можна вводити лужні речовини для прискорення виведення кислотного ібупрофену із сечею. При частих або тривалих судомах слід застосовувати діазепам або лоразепам внутрішньовенно. Для лікування загострення бронхіальної астми слід застосовувати бронхолітичні засоби.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ° С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.

Препарат протизапальної, анальгетичної та жарознижувальної дії