Тенорик ™ при одночасному застосуванні потенціює дію інших гіпертензивних засобів. У пацієнтів, які лікуються Тенорік ™ разом з катехоламіном (наприклад, резерпін), під час досліджень спостерігалися артеріальна гіпотензія та/або брадикардія, що може призвести до запаморочення, синкопи або ортостатичної гіпотензії.
При одночасному застосуванні з дигідропіридоном (наприклад, ніфедипіном) може збільшитись ризик виникнення артеріальної гіпотензії, серцевої недостатності, спостерігаються у хворих з хронічною серцевою недостатністю.
Блокатори кальцієвих каналів також мають адитивний ефект при застосуванні з Тенорік ™.
Препарати наперстянки та атенолол уповільнюють серцевий ритм, погіршують передсердно-шлуночкову провідність. Одночасне застосування з препаратами наперстянки збільшує вплив на синусовий вузол, внутрішньошлуночкову провідність. Одночасне застосування з препаратами наперстянки посилює явища гіпокаліємії, тому потрібний моніторинг лабораторних показників. Слід з обережністю призначати препарат хворим, які приймають препарати наперстянки поряд з неповноцінною дієтою (яка не забезпечує потреби організму в калії), або тим, хто має шлунково-кишкові захворювання.
Тенорик ™ посилює гіпотензивну дію гідралазин та празозину, їх комбінація призводить до більшого зниження артеріального тиску, ніж при прийомі лише одного препарату.
Застосування β-адреноблокаторів спільно з блокаторами «повільних» кальцієвих каналів, які викликають негативну інотропну дію, наприклад, верапамілом, дилтіаземом, може сприяти посиленню даного ефекту, особливо у пацієнтів зі зниженою скоротливістю міокарда та/або з порушеннями синоатріальної чи AV-провідності. Це може стати причиною тяжкої артеріальної гіпотензії, вираженої брадикардії та серцевої недостатності. Не слід застосовувати блокатори «повільних» кальцієвих каналів внутрішньовенно протягом 48 годин після відміни β-адреноблокатори.
Супутня терапія із застосуванням дигідропіридинів, наприклад, ніфедипіну, може збільшувати ризик артеріальної гіпотензії, у хворих з латентною серцевою недостатністю можуть з'явитися ознаки порушення кровообігу.
β-адреноблокатори можуть загострювати «рикошетну» гіпертензію, яка може виникати після відміни клонідину.
Якщо Тенорік ™ і клонідин застосовувати одночасно, прийом клонідину можна припиняти лише через кілька днів після припинення прийому Тенорик ™.
Атенолол може маскувати клінічні ознаки (прояви) гіпоглікемії. При одночасному застосуванні Тенорік ™ з інсуліном, гіпоглікемічними засобами прийому внутрішньо їх гипогликемическое дію зростає. Необхідно здійснювати регулярний контроль рівня глюкози у крові.
При одночасному застосуванні Тенорік ™ з антигіпертензивними засобами різних груп, трициклічними антидепресантами, барбітуратами, етанолом, сечогінними, фенотіазинами, нітратами, периферичними вазодилататорами гіпотензивна дія їх зростає.
При одночасному застосуванні Тенорік ™ з резерпіном, метилдофою, клонідином, верапамілом можливе виникнення брадикардії.
Необхідно з обережністю призначати β-адреноблокатор у комбінації з протиаритмічними засобами I класу (дезопірамід), оскільки кардіодепресивний ефект може сумуватися. При застосуванні з аміодароном виникає ризик порушення автоматизму, провідності та скорочувальної здатності серця.
При застосуванні засобів для інгаляційного наркозу (галотан, метоксифлуран) та Тенорік ™ ризик пригнічення функції міокарда та розвитку артеріальної гіпотензії, тому за кілька днів до проведення наркозу необхідно припинити прийом Тенорик ™ або підібрати засіб для наркозу з мінімальною негативною інотропною дією.
Одночасне застосування Тенорік ™ та нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) (ібупрофен, індометацин), а також естрогенів знижує ефективність атенололу.
Взаємодія атенололу, що входить до складу Тенорик ™, з хінолонами збільшує біодоступність атенололу, з адреналіном - посилює вазопресорну дію з наступною брадикардією, з лідокаїном - підвищує рівень лідокаїну, з аміодароном призначати), з циметидином – зменшується кліренс атенололу, що призводить до підвищення його рівня у плазмі крові та посилення терапевтичного ефекту. При одночасному застосуванні з еуфіліном або теофіліном можливе взаємне пригнічення терапевтичних ефектів.
Одночасне застосування діуретиків (хлорталідон) з препаратами літію зменшує нирковий кліренс. Одночасне застосування з глюкокортикостероїдами, амфотерицином, фуросемідом сприяє збільшенню виведення калію.
Відмова від куріння підвищує терапевтичний ефект внаслідок зниження його метаболізму та підвищення рівня препарату в крові.
Циметидин може підвищувати рівень препарату в крові.
Алкоголь посилює дію препарату.
З пропафеноном - посилення ефекту атенололу, що входить до складу препарату
з нікотином - посилення ефекту атенололу внаслідок зниження його метаболізму та підвищення рівня препарату в крові
з інгібіторами МАО - посилення ефекту хлорталідону, що входить до складу препарату
з холестираміном - ослаблення ефекту хлорталідону, що входить до складу препарату
з препаратами, що містять калій - ослаблення ефекту останніх;
з препаратами, що пригнічують центральну нервову систему (ЦНС) - посилення седативного ефекту;
з літієм - посилення ефекту останнього;
з наркотичними анальгетиками - посилення наркотичного ефекту; небезпечна загальмованість;
з пероральними гіпоглікемічними засобами, інсуліном - посилення ефекту останніх;
з антихолінестеразними засобами, інгібіторами АПФ (каптоприл, еналаприл, лізиноприл) - підвищення рівня калію в крові.