Дослідження взаємодії проводилися лише за участю дорослих.
Ерлотиніб та інші субстрати CYP
Ерлотиніб є потужним інгібітором CYP1A1 та помірним інгібітором CYРЗА4 та CYP2С8, а також потужним інгібітором глюкуронізації UGT1A1 in vitro.
Фізіологічне значення потужного інгібування CYP1A1 невідоме через обмежену експресію CYP1A1 у тканинах людини.
При застосуванні ерлотинібу з ципрофлоксацином, помірним інгібітором CYP1A2 експозиція ерлотинібу (AUC) суттєво збільшується – на 39%, а максимальна концентрація (Cmax) статистично достовірно не змінювалася. Подібним чином, експозиція (AUC) активного метаболіту збільшується на 60% та 48% для AUC та Cmax відповідно. Клінічне значення такого збільшення експозиції не встановлено. Тому необхідно бути обережними при призначенні препарату Тарцева зципрофлоксацином або потужними інгібіторами CYP1A2 (наприклад з флувоксаміном). Якщо спостерігаються побічні реакції, пов'язані з ерлотинібом, дозу можна зменшити.
Попереднє лікування або супутнє застосування препарату Тарцева не призводило до зміни кліренсу прототипічних субстратів CYP3A4 – мідазоламу та еритроміцину. Однак відмічалось зниження біодоступності при пероральному прийомі мідазоламу до 24%. В ході іншого клінічного дослідження було доведено, що ерлотиніб не впливає на фармакокінетику субстрату CYP3A4/2С8 паклітакселу при одночасному застосуванні. У зв'язку з цим значні взаємодії з кліренсом інших субстратів CYP3A4 малоймовірні.
Інгібування глюкуронізації може викликати взаємодію з лікарськими засобами, що є субстратами UGT1A1 і виводяться виключно за допомогою цього метаболічного шляху. У пацієнтів з низьким рівнем експресії UGT1A1 або генетично обумовленими розладами глюкуронізації (наприклад синдром Жильбера) можливе збільшення концентрації білірубіну в сироватці крові, тому їхнє лікування потребує обережності.
Ерлотиніб метаболізується в печінці за участю печінкових цитохромів у людини, переважно ферментів CYP3A4, меншою мірою – – CYP1A2. Позапечінковий метаболізм за участю CYP3A4 у тонкому кишечнику, CYP1A1 у легенях та CYP1В1 у тканині пухлини також потенційно сприяють метаболічному кліренсу ерлотинібу. Можливі потенційні взаємодії з діючими речовинами, які метаболізуються під впливом цих ферментів або є їх індукторами чи інгібіторами.
Потужні інгібітори активності CYРЗА4 знижують метаболізм ерлотинібу та збільшують його концентрацію у плазмі крові. У клінічному дослідженні одночасний прийом ерлотинібу з кетоконазолом (200 мг перорально двічі на добу протягом 5 днів) – потужним інгібітором CYP3A4 – призводив до зростання експозиції ерлотинібу (на 86% AUC та на 69% C max ). Необхідно бути обережними при призначенні препарату Тарцева з потужними інгібіторами CYРЗА4, зокрема протигрибковими засобами азолового ряду (кетоконазол, ітраконазол, вориконазол), інгібіторами протеази, еритроміцину, кларитроміцину. У разі розвитку токсичності необхідно зменшити дозу препарату Тарцева.
Потужні індуктори активності CYРЗА4 збільшують метаболізм ерлотинібу та значно знижують його концентрацію у плазмі крові. У клінічному дослідженні одночасне застосування ерлотинібу та рифампіцину (600 мг перорально 1 раз на добу протягом 7 днів) – потужного індуктора CYP3A4 – призводить до зниження медіани AUC ерлотинібу на 69%. При одночасному застосуванні рифампіцину з одноразовою дозою 450 мг препарату Тарцева середня експозиція ерлотинібу (AUC) становить 57,5% після одноразового прийому Тарцеви у дозі 150 мг за відсутності терапії рифампіцином. Слід уникати одночасного застосування препарату Тарцева та індукторів CYРЗА4 . Пацієнтам, які потребують супутнього лікування препаратом Тарцева ® та потужним індуктором CYP3A4 (таким як рифампіцин), слід розглянути питання про підвищення дози препарату Тарцева до 300 мг при ретельному спостереженні за станом пацієнта з точки зору безпеки (у тому числі за функцією нирок, печінки та рівнем електролітів сироватки крові). При добрій переносимості протягом більше 2 тижнів дозу препарату Тарцева можна збільшити до 450 мг при ретельному контролі безпеки. Зниження експозиції ерлотинібу можливе при одночасному застосуванні з іншими індукторами CYP3A4 (фенітоїн, карбамазепін, барбітурати, які містять звіробій препарати). Застосування цих засобів у поєднанні з ерлотинібом вимагає обережності. По можливості слід призначити альтернативні лікарські засоби, які є потужними індукторами CYP3A4.
Ерлотиніб та антикоагулянти, похідні кумарину
Відзначено підвищення міжнародного нормалізованого відношення (МНО) та кровотеч, у тому числі окремі випадки з летальним кінцем, при застосуванні препарату Тарцева та антикоагулянтів, похідних кумарину, включаючи варфарин. Пацієнтам, які отримують антикоагулянти групи похідних кумарину, необхідно регулярно контролювати протромбіновий час або МНВ.
Ерлотиніб та статини
При комбінованому застосуванні препарату Тарцева та статинів може підвищуватися ризик виникнення статиніндукованої міопатії, у тому числі рабдоміолізу, що рідко спостерігається.
Застосування ерлотинібу пацієнтам, що палять.
Результати фармакокінетичної взаємодії у пацієнтів, що не палять, і курців на даний момент показали, що куріння зменшує AUC inf , C max і концентрацію ерлотинібу в плазмі крові через 24 години на 2, 8; 1,5 та 9 разів відповідно. Тому курцям потрібно радити припинити курити до початку лікування препаратом Тарцева .у зв'язку зі зниженням концентрацій ерлотинібу в плазмі при продовженні куріння. Враховуючи результати дослідження CURRENTS, не було отримано даних на користь застосування активним курцям вищої дози ерлотинібу 300 мг порівняно з рекомендованою дозою 150 мг. Дані безпеки були порівнянними для доз 300 і 150 мг; проте спостерігалося суттєве підвищення частоти висипу, інтерстиціального захворювання легень та діареї у пацієнтів, які отримують більш високі дози ерлотинібу (див. розділ «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування», «Фармакокінетика»).
Ерлотиніб та інгібітори Р-глікопротеїну
Ерлотиніб є субстратом для транспортера діючої речовини Р-глікопротеїну. Одночасне застосування Тарцева та інгібіторів Р-глікопротеїну (наприклад, циклоспорину та верапамілу) може призвести до порушення розподілу та/або виведення ерлотинібу. Наслідки такої взаємодії, зокрема токсичної дії на центральну нервову систему, не встановлені. Необхідно бути обережними в таких ситуаціях.
Ерлотиніб та лікарські засоби, що впливають на рН
Ерлотиніб характеризується зниженою розчинністю при рівні рН вище 5. Лікарські засоби, що впливають на рН у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту, можуть впливати на розчинність ерлотинібу та його біодоступність. При одночасному застосуванні Тарцева з омепразолом, інгібітором протонної помпи, експозиція ерлотинібу (AUC) та максимальна концентрація (Cmax) зменшувалися на 46% і 61% відповідно. При цьому Tmax або період напіввиведення не змінювалися. При одночасному застосуванні препарату Тарцева з ранитидином (300 мг), антагоністом Н 2-рецепторів, експозицією ерлотинібу (AUC) та максимальною його концентрацією (Cmax) зменшувалися на 33% і 54% відповідно. Малоймовірно, що збільшення дози Тарцева при одночасному прийомі з такими препаратами може компенсувати зниження його експозиції. Однак у тих випадках, коли препарат Тарцева призначався за 2 години до або через 10 годин після прийому ранітидину (150 мг 2 рази на добу), AUC і C ерлотинібу зменшувалися тільки на 15% і 17% відповідно . Вплив антацидних засобів на всмоктування ерлотинібу не вивчався, проте можливе порушення всмоктування ерлотинібу, що може призвести до зниження рівня ерлотинібу у плазмі. Отже, слід уникати комбінованого застосування ерлотинібу з інгібіторами протонної помпи. При необхідності терапії антацидними засобами під час застосування препарату Тарцева ці лікарські засоби слід приймати не менше ніж за 4 години до або через 2 години після прийому добової дози препарату Тарцева. Якщо призначається ранітидин, його прийом слід чергувати з прийомом препарату Тарцева: препарат слід приймати щонайменше за 2 години до або через 10 годин після прийому ранітидину.
Ерлотиніб та гемцитабін.
У ході дослідження Ib фази не було виявлено суттєвого впливу гемцитабіну на фармакокінетику ерлотинібу та ерлотинібу на фармакокінетику гемцитабіну.
Ерлотиніб та карбоплатин/паклітаксел. Ерлотиніб збільшує концентрацію платини у плазмі крові. Одночасний прийом ерлотинібу з карбоплатином та паклітакселом призводить до статистично значущого, але клінічно значущого підвищення експозиції загальної платини (AUC0-48) на 10,6%. Підвищення експозиції карбоплатину може бути пов'язане з іншими факторами, наприклад порушенням функції нирок. Не виявлено значного впливу карбоплатину або паклітакселу на фармакокінетику ерлотинібу.
Ерлотиніб та капецитабін. Капецитабін підвищує концентрацію ерлотинібу. Застосування ерлотинібу в комбінації з капецитабіном у порівнянні з монотерапією ерлотинібу призводить до статистично значущого підвищення експозиції ерлотинібу (AUC) та незначного підвищення максимальної концентрації ерлотинібу. Не виявлено значного впливу ерлотинібу на фармакокінетику капецитабіну.