Взаємодія лікарських засобів, що метаболізуються під дією CYP3A4.
Симвастатин метаболізується CYP3A4, проте не має гнітючої активності по відношенню до цього ферменту; з урахуванням цього прийом симвастатину не впливає на концентрацію у плазмі лікарських засобів, що метаболізуються під дією CYP3A4. Потужні інгібітори CYP3A4 (див. нижче) збільшують ризик міопатії завдяки зниженню швидкості елімінації симвастатину. До таких препаратів належать ітраконазол, кетоконазол, еритроміцин, кларитроміцин, інгібітори ВІЛ-протеази нефазодон і циклоспорин (див. Особливості застосування, Міопатія/Рабдоміоліз).
Взаємодія з іншими гіполіпідемічними препаратами, здатними спричинити розвиток міопатії.
Ризик міопатії також підвищується при застосуванні таких ліпідознижувальних препаратів, які не є потужними інгібіторами CYP3A4, але можуть викликати міопатію при монотерапії. Такими препаратами є гемфіброзил та інші фібрати, а також ліпідознижувальні дози (1 г/день) нікотинової кислоти (ніацину). (див. розділ «Особливості застосування, Міопатія/Рабдоміоліз»).
Заходи щодо зниження ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу.
Слід уникати супутнього прийому симвастатину з такими препаратами: ітраконазол, кетоконазол, еритроміцин, кларитроміцин, інгібітори ВІЛ-протеази та нефазодон. Якщо терапію перерахованими препаратами неможливо відмінити, слід припинити на час лікування цими препаратами прийом симвастатину. Супутній прийом будь-якого з перерахованих інгібіторів CYP3A4 у терапевтичних дозах повинен бути виключений, якщо переваги від такої комбінованої терапії не перевищуватимуть можливий ризик.
Для пацієнтів, які приймають циклоспорин, або гемфіброзил, або інші фібрати, або ліпідознижувальні дози (³1 г/день) ніацину (нікотинової кислоти), доза симвастатину не повинна перевищувати 10 мг/добу. Слід уникати супутнього призначення симвастатину з фібратами або ніацином, якщо переваги впливу на рівень ліпідів не перевищують ризик застосування таких лікарських комбінацій. Доповнення терапії симв астатином прийомом цих препаратів, як правило, забезпечує незначне додаткове зниження концентрації ЛПНЩ, однак може бути досягнуто додаткове зниження рівня ТГ та підвищення концентрації ЛПВЩ.
Дози симвастатину для пацієнтів, які отримували одночасно аміодарон або верапаміл, не повинні перевищувати 20 мг на добу. Одночасне застосування симвастатину в дозах понад 20 мг на добу з аміодароном або верапамілом має бути виключено, якщо лише переваги застосування такої комбінації не перевищують потенційного ризику розвитку міопатії.
Усі пацієнти, які починають терапію симв астатином, а також пацієнти, яким здійснюють підвищення дози, повинні бути попереджені про можливе виникнення міопатії та проінструктовані за необхідністю термінового звернення до лікаря у разі виникнення будь-яких незрозумілих болів чи болючості у м'язах чи м'язовій. слабкості. Терапія симв астатином повинна бути негайно припинена, якщо міопатія діагностована або хоча б допускається. Наявність перелічених вище симптомів та/або більше, ніж 10-кратне порівняно з верхньою межею нормальних показників підвищення концентрації креатинкінази, вказує на наявність міопатії. У більшості випадків після негайного припинення застосування симвастатину симптоми міопатії та підвищення рівня креатинкіну зникають. У пацієнтів, які починають застосування симвастатину або переходять на підвищення дози препарату, доцільно проводити періодичне визначення концентрації креатинкінази, однак немає гарантій, що такий моніторинг здатний запобігти розвитку міопатії.
Багато пацієнтів, які перенесли рабдоміоліз під час терапії з астатином, мали ускладнений анамнез, у тому числі хворіли на ниркову недостатність, як правило, внаслідок цукрового діабету. Такі пацієнти потребують більш ретельного моніторингу. Терапія симв астатином повинна бути тимчасово припинена у пацієнтів за кілька днів до виконання великих оперативних втручань, а також у післяопераційний період.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Аміодарон і верапаміл: ризик розвитку міопатії збільшується внаслідок супутнього прийому аміодарону або верапамілу, проте інші блокатори кальцієвих каналів не роблять такої дії (див. Особливості застосування, Міопатія/Рабдоміоліз).
Сік грейпфрута містить один або більше компонентів, які пригнічують CYP3A4 та можуть підвищити вміст у плазмі препаратів, що метаболізуються CYP3A4. Ефект звичайного вживання соку (одна склянка 250 мл на день) є мінімальним (збільшення на 13% активності інгібіторів HMG-CoA-редуктази виходячи з вимірювання площі під кривою "концентрація-час") і не має клінічного значення. Проте дужевеликі обсяги вживання соку (більше 1 літра вдень) значно підвищують плазматичний рівень активності інгібіторів HMG-CoA-редуктази під час терапії симв астатином. У зв'язку з цим необхідно уникати вживання соку грейпфрута у великих обсягах (див. розділ «Особливості застосування, Міопатія/Рабдоміоліз»).
Похідні кумаринового ряду.
Під час двох клінічних досліджень, одне з яких проводилося за участю здорових добровольців, а інше - за участю хворих на гіперхолестеринемію, симвастатин у дозі 20-40 мг на день посилював дію кумаринових антикоагулянтів: протромбі новий час, представлений у вигляді Стандартного міжнародного коефіцієнта (Interna INR)), зростав від 1,7 до 1,8 та від 2,6 до 3,4 у добровольців та у хворих відповідно. У пацієнтів, які приймають кумаринові антикоагулянти, протромбі новий час має визначатися перед початком лікування симвастатином і досить часто протягом початкового періоду з метою переконання відсутності значних відхилень показника протромбі нового часу. Як цей показник стабілізується, протромбі новий час можна перевіряти з частотою, яка зазвичай рекомендована при лікуванні антикоагулянтами кумаринового ряду.
При зміні дози або скасуванні симвастатину слід повторити ту саму процедуру.
У хворих, які не приймали антикоагулянтів, лікування символом астатином не було пов'язане з кровотечами або зміною протромби нового часу.
Особливості застосування
Міопатія/рабдоміоліз
Симвастатин та інші інгібітори HMG-CoA-редуктази іноді можуть викликати міопатію, яка проявляється у вигляді м'язового болю, хворобливості або слабкості, що супроводжується зростанням креатинкінази (більш ніж у 10 разів вище за верхній рівень норми). Іноді міопатія проявляється форми рабдоміолізу, без гострої ниркової недостатності, вторинної до мікроальбумінурії. При цьому рідко можуть виникати фатальні випадки.
Ризик міопатії збільшується через підвищення концентрації в плазмі речовин, що мають пригнічуючу дію по відношенню до HMG-CoA-редуктази.
Ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу при терапії симв астатином підвищується внаслідок супутнього прийому та деяких інших лікарських засобів (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами)
Ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу залежить від дози препарату. У клінічних дослідженнях з адекватним моніторингом, де було забезпечено виключення будь-якої супутньої терапії, частота виникнення міопатії/рабдоміолізу становила приблизно 0,03% серед пацієнтів, які отримували симвастатин у дозі 20 мг на добу, 0,08% серед пацієнтів, які отримували симва. у дозі 40 мг/добу та 0,4% серед пацієнтів, які отримували симвастатин у дозі 80 мг/добу.
Вплив на печінку
Під час клінічних випробувань помітне та стійке підвищення (більше триразової верхньої межі норми (ВМН)) рівнів трансаміназ сироватки спостерігали у незначної кількості дорослих хворих, які приймали симвастатин. З припиненням або скасуванням прийому препарату рівень трансаміназ у цих хворих, як правило, поступово повертався до попередніх показників. Зазначені зміни не супроводжувалися жовтяницею чи іншою клінічною симптоматикою. Прояви надчутливості непомічені. Деякі з хворих були відхилені від норми показників функції печінки ще до початку лікування симв астатином та/або вживали алкоголь у суттєвій кількості.
Перед початком лікування, а потім – згідно з клінічними показниками всім пацієнтам рекомендується досліджувати функцію печінки. Пацієнти, яким збільшують дозу до 80 мг, підлягають додатковому обстеженню через 3 місяці. Особливу увагу слід приділяти тим хворим, які мають рівні трансаміназ сироватки підвищуються. Вони проби слід негайно повторити, а надалі виконувати частіше. Якщо рівні трансаміназ мають схильність до підвищення, особливо якщо вони зростають понад триразову верхню межу норми ВМНі стійкі, прийом препарату слід припинити.
З обережністю Зокор слід призначати хворим, які вживають значну кількість алкоголю та/або мають у ванамнезі захворювання печінки. Печінкове захворювання у гострій фазі або незрозуміле підвищення рівнів трансаміназ є протипоказанням для застосування симвастатину.
Під час лікування симвастатином, як і при лікуванні іншими гіполіпідемічними засобами, відзначалося помірне (не перевищує трикратну верхню межу норми) зростання рівнів трансаміназ. Такі відхилення спостерігалися незабаром після початку прийому симвастатину, часто були швидкоплинними, не супроводжувалися будь-якими іншими симптомами і не вимагали припинення лікування.
Офтальмологічне обстеження
За відсутності будь-якого медикаментозного лікування збільшення площі помутніння кришталика вважається наслідком старіння. Відомі на сьогоднішній день дані тривалих клінічних випробувань не вказують на існування шкідливого впливу симвастатину на кришталик ока людини.
Застосування у людей похилого віку
Ефективність застосування симвастатину для лікування хворих старше 65 років, які отримували його під час контрольованих клінічних досліджень, яка оцінювалася щодо зниження рівнів загального та холестерину ЛПНГ, виявлялася такою самою, як і для популяції в цілому. Збільшення частоти побічних ефектів, що виявлялися клінічно чи лабораторно, не відзначено.