Докцеф таблетки в/о 200 мг блістер № 10

По 10 таблеток у блістері, по 1 блістері у картонній коробці.

Таблетки, вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 100 мг: круглі двоопуклі таблетки від білого до майже білого кольору, покриті оболонкою, з відтиском "100" з одного боку і гладкі з іншого;

таблетки по 200 мг: круглі двоопуклі таблетки від білого до майже білого кольору, покриті оболонкою, з відтиском "200" з одного боку і гладкі з іншого.

Докцеф (цефподоксим проксетил) – β-лактамний антибіотик ІІІ покоління для перорального застосування. Його бактерицидний ефект обумовлений пригніченням синтезу бактеріальної стінки мікроорганізмів. In vitro відзначено бактерицидну активність препарату до багатьох грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів.

Чутливі грампозитивні бактерії: Streptococcus pneumoniae, стрептококи групи A (S. pyogenes),

В (S. agalectiae), C, F, G а також S. mitis, S. Sanguis, S. Salivarius і Corynebacterium diphtheriae.

Чутливі грамнегативні бактерії: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella (Branhamella) catarrhalis (штами, що продукують і не продукують β-лакisse , Ess. (K. pneumoniae; K. oxytoca), Proteus mirabilis.

Докцеф помірно активний щодо метицилінчутливих стафілококів і штамів, що продукують і не продукують пеніциліназ (S. Aureus і S. epidermidis).

До цефподоксиму, як і іншим цефалоспоринам, стійкі: ентерококи, метицилінрезистентні стафілококи (S. аureus і S. epidermidis), Staphylococcus saprophyticus, Pseudomonas aeruginosa /p>

Діюча речовина Докцефа всмоктується в тонкій кишці та гідролізується активного метаболіту цефподоксиму. Показники максимальної концентрації в плазмі крові спостерігаються через 2-3 години після прийому разової дози і складають 1,2 мг/л і 2,5 мг/л для доз 100 і 200 мг відповідно.

Зв'язується з білками плазми крові (переважно з альбумінами – 40%), зв'язок за ненасиченим типом. Мінімальна інгібуюча концентрація (МІК) цефподоксиму по відношенню до більшості збудників може досягатися в паренхімі легень, слизовій оболонці бронхів, плевральній рідині, мигдаликах, міжклітинній рідині та тканинах передміхурової залози.

Концентрація цефподоксиму висока. У межах 12 годин після прийому разової дози досягається концентрація загальних збудників інфекцій нирок та сечовивідних шляхів. Виводиться переважно із сечею, період напіввиведення становить близько 2,4 години.

Протимікробні засоби для системного застосування. Інші β-лактамні антибіотики. Цефалоспорини ІІІ покоління. Код АТС J01D D13.

Спільне призначення високих доз антацидних препаратів (натрію бікарбонату та гідроксиду алюмінію) або блокаторів Н2-рецепторів призводить до зниження ступеня абсорбції на 27-32%, а З max - на 24-42 %. Пероральні антихолінестразні засоби збільшують Тmax на 47%, але не впливають на ступінь всмоктування. При необхідності застосування разом з ранітидином, препарат слід приймати через 2-3 години після прийому ранітидину.

Цефалоспорини потенційно підвищують антикоагулянтну дію кумаринів та знижують контрацептивну дію естрогенів.

Дослідження показали, що біодоступність Цефодокс зменшується приблизно на 30% при одночасному застосуванні препаратів, які нейтралізують рН шлунка або пригнічують секрецію шлунка.

Цефподоксим слід приймати через 2-3 години після прийому ранітидину.

Біодоступність лікарського засобу Цефодокс збільшується при прийомі препарату під час їжі.

При визначенні глюкозурії методами відновлення міді (Бенедикта, Фелінга) може відзначатися хибно-позитивна реакція, проте цефподоксим не впливає на визначення глюкози в сечі ензимними методами.

Одночасне застосування препарату з петлевими діуретиками може підвищити нефротоксичність. Рекомендується проводити ретельний моніторинг ниркової функції, якщо Цефодокс таблетки призначати одночасно з препаратами, виявляють нефротоксичний ефект.

Рівні цефподоксиму в плазмі крові підвищуються, якщо препарат призначати з пробенецидом.

діюча речовина: сefpodoxime;

1 таблетка, покрита оболонкою, містить цефподоксиму проксетила в перерахуванні на цефподоксим 100 мг або 200 мг;

інші складові: кальцію кармелозу, лактози моногідрат, гідроксипропілцелюлоза, натрію лаурилсульфат, магнію стеарат, опадрі білий.

При застосуванні цефподоксиму може виникнути запаморочення, що може впливати на здатність керувати автомобілем або працювати з механізмами.

Добре контрольовані дослідження застосування цефподоксиму вагітним жінкам не проводилися, тому Докцеф можна застосовувати цій категорії пацієнтів лише у разі обґрунтованої необхідності.

Цефподоксим проникає в грудне молоко, тому при необхідності його застосування слід припинити годування груддю.

Докцеф, таблетки, призначають дітям віком від 12 років.

Дітям молодше 12 років рекомендується застосовувати Докцеф, порошок для оральної суспензії.

Інфекції, спричинені чутливими до цефподоксиму збудниками:

• ЛОР-органів (включаючи синусит, тонзиліт, фарингіт) для лікування тонзиліту та фарингіту Цефодокс призначати при хронічній або рецидивуючій інфекції, а також у випадках відомої або підозрюваної нечутливості збудника до широко застосовуваних антибіотиків
• дихальних шляхів (включаючи гострий бронхіт, рецидиви або загострення хронічного бронхіту, бактеріальну пневмонію)
• неускладнені інфекції верхніх та нижніх сечовивідних шляхів (включаючи гострий пієлонефрит та цистит)
• шкіри та м'яких тканин (абсцеси, целюліт, інфіковані рани, фурункули, фолікуліт, пароніхія, карбункули та виразки)
• неускладнений гонококовий уретрит

Підвищена чутливість до препаратів групи цефалоспоринів, пеніцилінів.

Спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази або синдром мальабсорбції глюкози/галактози.

Таблетки Цефодокс слід приймати внутрішньо під час їжі для посилення абсорбції.

Для дорослих та дітей старше 12 років з нормальною функцією нирок рекомендовано наступні дози:

Термін лікування залежить від тяжкості захворювання та визначається індивідуально.

Пацієнти похилого віку

Не потрібно змінювати дозу пацієнтам похилого віку з нормальною функцією нирок.

Порушення функції печінки

Немає необхідності змінювати дози для хворих з печінковою недостатністю.

Порушення функції нирок

Не потрібно змінювати дозу препарату Цефодокс, якщо кліренс креатиніну ˃ 40 мл/хв.

Якщо концентрація креатиніну нижче 40 мл/хв, фармакокінетичні дослідження вказують на збільшення періоду напіввиведення та максимальну концентрацію у плазмі крові, тому доза препарату має бути відкоригована.

Особливості застосування

Приблизно у 5-10 % хворих з алергією на пеніцилін спостерігається перехресна реакція на цефалоспорини, тому перед призначенням цефалоспоринів необхідно з’ясувати можливу наявність у пацієнта алергії на пеніцилін та забезпечити суворий медичний нагляд з першого дня застосування Докцефу.

Пацієнтам, які мають алергію на інші цефалоспорини, потрібно пам’ятати про можливість перехресної алергії на цефподоксим. Докцеф не слід призначати хворим із зазначенням в анамнезі на реакцію гіперчутливості до цефалоспоринів. Реакції гіперчутливості (анафілаксія), що спостерігаються на β-лактамні антибіотики, можуть бути тяжкими, іноді - летальними. При появі перших ознак гіперчутливості необхідно припинити застосування препарату.

Докцеф не слід застосовувати при терапії неатипової пневмонії, спричиненої бактеріями типу Legionella, Mycoplasma, Chlamydia.

Для пацієнтів з нирковою недостатністю слід коригувати режим дозування залежно від показника кліренсу креатиніну (рекомендовані дози наведені в таблиці 2). Застосування Докцефу у поєднанні з потенційно нефротоксичними препаратами (аміноглікозиди, фуросемід) може погіршити функцію нирок. Протягом лікування рекомендується контролювати показники ниркової функції.

Можливі побічні реакції, у тому числі з боку травного тракту (наприклад блювання, нудота, абдомінальний біль). Антибіотики завжди слід призначати з обережністю пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями, особливо хворим на коліт.

При лікуванні Докцефом та іншими антибіотиками широкого спектра дії порушення балансу мікрофлори кишківнику може призвести до появи діареї, коліту, включаючи псевдомембранозний коліт, спричинений токсином Clostridium difficile. Дані побічні реакції, що можуть виникати найчастіше у пацієнтів, які отримували лікування великими дозами цефподоксиму протягом тривалого часу, слід розглядати як потенційно тяжкі.

Необхідно зробити дослідження на наявність Clostridium difficile. При підозрі на коліт слід негайно призупинити застосування Докцефу. Необхідно підтвердити діагноз сигмо- і ректоскопією та у разі клінічної необхідності призначити інший антибіотик (ванкоміцин).

Слід уникати застосування препаратів, які спричиняють затримку фекальних мас.

Щодо інших β-лактамних антибіотиків, при тривалому застосуванні Докцефу можливий розвиток нейтропенії, дуже рідко - агранулоцитозу. Слід проводити контроль показників крові, при нейтропенії терапію слід призупинити.

У деяких осіб під час лікування можливий позитивний прямий тест Кумбса. Може спостерігатися зниження рівня гемоглобіну, дуже рідко – випадки гемолітичної анемії.

Тривале застосування цефподоксиму може призвести до надлишкового росту нечутливих мікроорганізмів.

Загальні порушення: грибкові інфекції, нездужання, підвищена стомлюваність, астенія, лихоманка, біль у грудній клітці (біль може віддавати в поперек), біль у спині, озноб, генералізований біль, абсцес , алергічні реакції, набряк обличчя, бактеріальні інфекції, локалізований набряк, локалізований біль, зростання нечутливих мікроорганізмів.

З боку серцево-судинної системи: застійна серцева недостатність, мігрень, серцебиття, розширення судин, гематоми, артеріальна гіпер- або гіпотензія.

З боку травного тракту: діарея, біль у животі, відчуття переповнення в шлунку, нудота, тенезми, здуття живота, блювання, диспепсія, зниження апетиту, запор, анорексія, кандидозний стоматит, зубний біль, відрижка, гастрит, сухість у роті, спрага, виразки у роті, псевдомембранозний коліт.

З боку крові: гемолітична анемія, зниження гемоглобіну, зниження гематокриту еозинофілія, лейкоцитоз, лейкопенія, лімфоцитоз, лімфопенія, агранулоцитоз, тромбоцитоз, збільшення тромбінового та протромбінового часу.

Метаболічні розлади: зневоднення, подагра, периферичний набряк, збільшення маси тіла.

З боку кістково-м'язової системи: міалгія.

З боку нервової системи: цефалгія, вертиго, запаморочення, нестійкість ходи, головний біль, крововиливи, тривожність, нервозність, невроз, безсоння, порушення сну, зміна сновидінь (незвичайні сновидіння, сновидіння), парестезії, сплутаність свідомості.

З боку дихальної системи: бронхіальна астма, кашель, носова кровотеча, риніт, свистяче дихання, чхання, бронхоспазм, ядуха, плевральний випіт, пневмонія.

З боку шкіри: висипання, гіперемія шкіри, кропив'янка, свербіж, підвищене потовиділення, макулопапульозні та везикулярно-бульозні висипання, грибковий дерматит, лущення епітелію, сухість шкіри, випадання волосся, сонячні опіки, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема.

З боку органів чуття: зміна або втрата смаку, подразнення очей, дзвін / шум у вухах.

З боку сечостатевої системи: гематурія, інфекції сечовивідних шляхів, метрорагія, вагінальний кандидоз, дизурія, часте сечовипускання, протеїнурія, підвищення сечовини та креатиніну в сечі у поодиноких випадках функції нирок, особливо при одночасному застосуванні цефподоксиму з аміноглікозидами та/або сильними діуретиками.

Лабораторні показники: підвищення показників функціональних печінкових тестів АсАТ, АлАТ, рівня лужної фосфатази, білірубіну, сечовини та креатиніну, хибнопозитивні реакції Кумбса.

Біохімічні аналізи: гіпер- або гіпоглікемія, гіпоальбумінемія, гіпопротеїнемія, гіперкаліємія, гіпонатріємія.

Симптоми: нудота, блювання, абдомінальний біль, діарея. При передозуванні, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, можливе виникнення енцефалопатії.

Випадки енцефалопатії, як правило, оборотні при низьких рівнях цефподоксиму в плазмі крові.

Лікування: гемодіаліз, перитонеальний діаліз. Терапія симптоматична.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Докцеф - є b-лактамним антибіотиком і має бактерицидний ефект. Застосовується при лікуванні інфекцій, спричинених чутливими до цефподоксиму збудниками.