Спіолто Респімат 2.5 мкг/2.5 мкг розчин для інгаляцій (60 інгаляцій +1 інгалятор Респімат)

По 4 мл у картриджі (60 інгаляцій); по 1 картриджу в комплекті з 1 інгалятором РЕСПІМАТ у картонній коробці

Розчин для інгаляції.
Основні фізико-хімічні властивості: безбарвний прозорий розчин для інгаляції.

Механізм дії

Препарат СПІОЛТО РЕСПІМАТ містить два активні інгредієнти: тіотропій, антагоніст мускаринових рецепторів тривалої дії та олодатерол, β2-адреноміметик тривалої дії.

Два активні інгредієнти мають додаткову бронходилатаційну активність через різний механізм дії. Оскільки вважається, що мускаринові рецептори переважають у центральних дихальних шляхах, а β2-адренорецептори мають високий рівень експресії в периферичних дихальних шляхах, комбінація тіотропії та олодатеролу повинна забезпечувати оптимальну бронходилатаційну активність у всіх частинах легень.

Тіотропій

Тіотропія бромід є специфічним антагоністом мускаринових рецепторів тривалої дії. Тіотропій має схожу спорідненість із підтипами рецепторів М1-М5. У дихальних шляхах тіотропія бромід конкурентно і оборотно зв'язується з М3-рецепторами бронхіальної гладкої мускулатури, протидіючи холінергічному (бронгоспоживаючому) впливу ацетилхоліну, що призводить до розслаблення бронхіальних гладких м'язів. Ефект був дозозалежним і тривав понад 24 години. Оскільки тіотропія є бронхоселективним N-четвертичним антихолінергіком, при інгаляційному застосуванні він демонструє прийнятний терапевтичний діапазон до появи системних антихолінергічних ефектів.

Олодатерол

Олодатерол володіє високою спорідненістю та селективністю щодо β2-адренорецепторів людини.

Дослідження in vitro показали, що агоністична активність олодатеролу по відношенню до β2-адренорецепторів у 241 разів перевищує активність по відношенню до β1-адренорецепторів і в 2299 разів перевищує активність по відношенню до β3-адренорецепторів.

Олодатерол діє шляхом зв'язування та активації β2-адренорецепторів після місцевого введення інгаляцією.

Активація β2-адренорецепторів у дихальних шляхах призводить до стимуляції внутрішньоклітинної аденілциклази, що бере участь у синтезі циклічного 3,5-аденозинмонофосфату (цАМФ).

Підвищення рівня цАМФ спричиняє бронходилатацію, розслаблюючи гладком'язові клітини у дихальних шляхах. Олодатерол є селективним агоністом β2-адренорецепторів тривалої дії, характеризується швидким початком дії та тривалим збереженням ефекту протягом не менше 24 годин.

β-адренорецептори діляться на 3 підвиди: β1-адренорецептори, які локалізовані в основному на гладких м'язах серця, β2-адренорецептори – на гладких м'язах дихальних шляхів та β3-адренорецептори, що містяться в жировій тканині. β2-агоністи викликають бронходилатацію.

Незважаючи на те, що β2-адренорецептор є кращим адренергічним рецептором у гладких м'язах дихальних шляхів, він також присутній і на поверхні багатьох інших клітин, у тому числі в епітелії та ендотелії легень та серця. Точна функція β2-рецепторів у серці невідома, але їхня присутність вказує на можливість впливу на серце навіть високоселективних β2-адреноміметиків.

Вплив на електрофізіологію серця

Тіотропій.

Під час спеціалізованого дослідження QT за участю 53 здорових добровольців тіотропій у дозі 18 мкг та 54 мкг у вигляді порошку для інгаляцій (тобто втричі вище терапевтичної дози) протягом 12 днів не викликав значного подовження інтервалу QT на ЕКГ.

Олодатерол.

Вплив олодатеролу на інтервал QT/QTc на ЕКГ оцінювався у 24 здорових добровольців обох статей у ході подвійного сліпого, рандомізованого, плацебо- та активно (моксифлоксацин) контрольованого дослідження. Встановлено, що одноразове застосування олодатеролу в дозах 10, 20, 30 та 50 мкг приводило через 20 хвилин - 2 год до збільшення (порівняно з плацебо) інтервалу QT (порівняно з початковим значенням), який при підвищенні дози в середньому 6 мс (олодатерол у дозі 10 мкг) до 6,5 мс (олодатерол у дозі 50 мкг), причому верхня межа двосторонніх 90% довірчих інтервалів була меншою за 10 мс для всіх дозувань для індивідуально скоригованого QT (QTcI).

Вплив олодатеролу в дозі 5 мкг та 10 мкг на частоту серцевих скорочень (ЧСС) та серцевий ритм оцінювався за допомогою безперервного 24-годинного запису ЕКГ (Холтерівський моніторинг) у підгрупі з 772 пацієнтів у ході 48-тижневого періоду. Не було виявлено тенденцій до зміни частоти ритму серця або частоти екстрасистол та їх типу залежно від величини дози препарату або часу. Зміни екстрасистол від вихідного рівня до кінця лікування не вказують на достовірну різницю між олодатеролом 5 мкг, 10 мкг та плацебо.

СПІОЛТО РЕСПІМАТ.

У двох 52-тижневих рандомізованих, подвійних сліпих дослідах препарату СПІОЛТО РЕСПІМАТ брали участь 5162 пацієнти з ХОЗЛ. В узагальненому аналізі кількість пацієнтів із змінами інтервалу QTcF з відкоригованим вихідним рівнем (корекція за формулою Fridericia), що становить 30 мсек через 40 хвилин після прийому дози на 85, 169 і 365 день, коливалося в межах 3,1%, 4,7 % та 3,6% у групі прийому препарату СПІОЛТО РЕСПІМАТ порівняно з 4,1%, 4,4% та 3,6% у групі прийому олодатеролу у дозі 5 мкг та 3,4%, 2,3% та 4, 6% у групі прийому тіотропію у дозі 5 мкг відповідно.

Клінічна ефективність та безпека

Програма клінічної розробки фази III для препарату СПІОЛТО РЕСПІМАТ включала три рандомізовані, подвійні сліпі дослідження:

• два повторні 52-тижневі дослідження у паралельних групах для порівняння препарату СПІОЛТО РЕСПІМАТ з тіотропієм у дозі 5 мкг та олодатеролом у дозі 5 мкг (1029 пацієнтів отримували препарат Спіолто Респімат) [дослідження 1 та 2];
• одне 6-тижневе перехресне дослідження для порівняння препарату СПІОЛТО РЕСПІМАТ з тіотропієм у дозі 5 мкг, олодатеролом у дозі 5 мкг та плацебо (139 пацієнтів отримували препарат СПІОЛТО РЕСПІМАТ) [Дослідження 3].

Під час цих досліджень препарати порівняння, тіотропій у дозі 5 мкг, олодатерол у дозі 5 мкг та плацебо застосовувалися через інгалятор РЕСПІМАТ.

Вплив на функцію легень

Під час 52-тижневого дослідження препарат СПІОЛТО РЕСПІМАТ, який застосовували один раз на добу, вранці забезпечував чітке покращення показників функції легень через 5 хвилин після прийому першої дози порівняно з тіотропієм у дозі 5 мкг (середнє покращення показника ОФВ1: 0,13Л препарату). РЕСПІМАТ порівняно з 0,058 л у групі прийому тіотропію у дозі 5 мкг [p<0,0001] та 0,125 л у групі прийому олодатеролу у дозі 5 мкг [p=0,16]).

В обох дослідженнях значне покращення спостерігалося реакції за показниками AUC0-3h ОФВ1 та мінімального ОФВ1 (мінімальний обсяг форсованого видиху за першу секунду) через 24 тижні (перші критерії оцінки ефективності для легеневої функції) у групі прийому препарату СПІОЛТО РЕСПІМАТ у дозі 5 мк олодатеролу у дозі 5 мкг.

У пацієнтів із більшим ступенем повернення на початковому рівні в цілому спостерігалася краща бронходилатувальна реакція на препарат СПІОЛТО РЕСПІМАТ, ніж у пацієнтів із меншим ступенем повернення на початковому рівні.

Бронходилатируючий вплив препарату СПІОЛТО РЕСПІМАТ у порівнянні з тіотропієм у дозі 5 мкг та олодатеролом у дозі 5 мкг зберігався протягом усього 52-тижневого періоду лікування. Препарат СПІОЛТО РЕСПІМАТ також покращував ПОШвид (пікова об'ємна швидкість видиху) вранці та ввечері, що визначалося за щоденними записами пацієнтів, порівняно з тіотропієм у дозі 5 мкг та олодатеролом у дозі 5 мкг.

Під час 6-тижневого дослідження препарат СПІОЛТО РЕСПІМАТ зумовив значно більшу реакцію ОФВ1 порівняно з тіотропієм у дозі 5 мкг, олодатеролом у дозі 5 мкг та плацебо (p<0,0001) протягом повного 24-годинного. /p>

Якість життя, зумовлена ​​станом здоров'я

Препарат СПІОЛТО РЕСПІМАТ показав покращення якості життя, зумовленого станом здоров'я, за шкалою респіраторного опитувальника лікарні святого Георгія (РОЛСГ). Через 24 тижні спостерігалося статистично значуще поліпшення середнього сумарного балу по РОЛСГ у групі прийому препарату СПІОЛТО РЕСПІМАТ порівняно з групою прийому тіотропію у дозі 5 мкг та у групі прийому олодатеролу у дозі 5 мкг; покращення спостерігалося у всіх показниках РОЛСГ.

Більшість пацієнтів, які приймали препарат СПІОЛТО РЕСПІМАТ, спостерігали клінічно значуще поліпшення сумарного балу по РОЛСГ (МКВВ (мінімальна клінічно важлива відмінність), визначене як зниження мінімум на 4 пункти від вихідного рівня) порівняно з пацієнтами, що приймали тіотропій у дозі 5 % порівняно з 48,7%, p=0,0001 та олодатерол у дозі 5 мкг (57,5% порівняно з 44,8%, p<0,0001).

Задишка

Через 24 тижні застосування препарату СПІОЛТО РЕСПІМАТ у більшої кількості пацієнтів істотно знизилася вираженість задишки порівняно з групою прийому тіотропію в дозі 5 мкг (54,9% порівняно з 50,6%, p=0,0546) і групою прийому олодатеролу в дозі 5 мкг. (54,9% порівняно з 48,2%, p=0,0026).

Застосування препарату невідкладної допомоги

Пацієнти, які приймали препарат СПІОЛТО РЕСПІМАТ, рідше використовували в денний та нічний час препарат невідкладної допомоги (сальбутамол) порівняно з пацієнтами, які приймали тіотропій у дозі 5 мкг та олодатерол у дозі 5 мкг (середня кількість випадків застосування денного препарату АТ СП0 препарату СП ,76 випадки на добу в порівнянні з 0,97 випадки на добу в групі прийому тіотропію в дозі 5 мкг і 0,87 випадки на добу в групі прийому олодатеролу в дозі 5 мкг, випадків застосування в нічний час препарату невідкладної допомоги у групі прийому препарату СПІОЛТО РЕСПІМАТ становить 1,24 випадки на добу порівняно з 1,69 випадки на добу в групі прийому тіотропію в дозі 5 мкг та 1,52 випадки на добу в групі прийому олодатеролу в дозі 5 мкг, 0,001.

Глобальна оцінка пацієнтами

Пацієнти, які приймали препарат СПІОЛТО РЕСПІМАТ, відчували більше покращення респіраторного статусу порівняно з пацієнтами, які приймали тіотропій у дозі 5 мкг та олодатерол у дозі 5 мкг, що вимірювалося за шкалою Глобальної оцінки пацієнтом.

Загострення

Тіотропій у дозі 5 мкг раніше демонстрував клінічно значуще зниження ризику загострень ХОЗЛ порівняно з плацебо. Загострення ХОЗЛ включені як додаткова кінцева точка під час проведення 52-тижневих основних досліджень (дослідження 1 та 2). В базі зведених даних відсоток пацієнтів, у яких спостерігався мінімум один випадок загострення ХОЗЛ помірного/важкого ступеня, склав 27,7% у групі прийому препарату СПІОЛТО РЕСПІМАТ та 28,8% у групі прийому тіотропію у дозі 5 мкг (p=0,39 ). Для цих досліджень не було розроблено спеціального дизайну для оцінки впливу методики лікування на загострення ХОЗЛ.

Місткість вдиху, ступінь утруднення дихання та фізична витривалість

Вплив препарату СПІОЛТО РЕСПІМАТ на ємність вдиху, ступінь утруднення дихання та максимальну фізичну витривалість досліджувалися під час трьох рандомізованих, подвійних сліпих досліджень у пацієнтів з ХОЗЛ [дослідження 4, 5 та 6].

Препарат СПІОЛТО РЕСПІМАТ значно покращив ємність вдиху в стані спокою через дві години після прийому дози порівняно з тіотропієм у дозі 5 мкг (0,114 л, p<0,0001; дослідження 4, 0,088 л, p=0, 5) у дозі 5 мкг (0,119 л, p<0,0001; дослідження 4, 0,080 л, p=0,0015; дослідження 5) та плацебо (0,244 л, p<0,0001; Дослідження 4, 0,26 ;0 ,0001;дослідження 5) через 6 тижнів.

У ході досліджень 4, 5 та 6 препарат СПІОЛТО РЕСПІМАТ значно покращив час витривалості при фізичних навантаженнях порівняно з плацебо через 6 тижнів (покращення на 20,9%, 0,0001 та 13,4%, 0,0001 в дослідженнях 4 та 5 відповідно) та 12 тижнів (покращення на 13,8%, p=0,021; дослідження 6).

Діти

Ефективність та безпека препарату СПІОЛТО РЕСПІМАТ при хронічному обструктивному захворюванні легень (ХОЗЛ) у дітей не встановлювалися.

При застосуванні тіотропію та олодатеролу у комбінації у формі інгаляцій фармакокінетичні параметри обох компонентів були аналогічні тим, що спостерігалися при прийомі кожного активного компонента окремо.

Тіотропія та олодатерол демонструють лінійну фармакокінетику в терапевтичному діапазоні. Після повторних інгаляцій один раз на добу рівноважний стан тіотропію досягається на 7-й день. Рівноважний стан олодатеролу досягається через 8 днів при інгаляціях раз на добу, а ступінь дії збільшувався порівняно із застосуванням одноразової дози в 1,8 рази.

Абсорбція

Тіотропія. При інгаляції здоровими добровольцями молодого віку дані щодо виведення із сечею показують, що приблизно 33% дози інгаляції через інгалятор РЕСПІМАТ потрапляє до системного кровообігу. Пероральні розчини броміду тіотропії характеризуються абсолютною біодоступністю в межах 2-3%. Концентрація тіотропію в плазмі досягає максимального рівня через 5-7 хвилин після інгаляції через інгалятор РЕСПІМАТ.

Олодатерол. У здорових добровольців після інгаляції препарату абсолютна біодоступність олодатеролу становила близько 30%, тоді як абсолютна біодоступність олодатеролу після застосування препарату внутрішньо у вигляді розчину була нижчою за 1%. Концентрація олодатеролу в плазмі досягає максимального рівня зазвичай протягом 10-20 хвилин після інгаляції через інгалятор РЕСПІМАТ.

Розподіл

Тіотропія на 72% зв'язується з білками плазми та характеризується об'ємом розподілу 32 л/кг. Дослідження на щурах продемонстрували, що тіотропій не проникає через гематоенцефалічний бар'єр значною мірою.

Олодатерол зв'язується приблизно на 60% з білками плазми та характеризується об'ємом розподілу 1110 л. Олодатерол є субстратом P-gp, переносників накопичення OAT1, OAT3 та OCT1. Олодатерол не є субстратом для таких переносників накопичення: BCRP, MRP, OATP2, OATP8, OATP-B, OCT2 та OCT3.

Біотрансформація

Тіотропія. Ступінь біотрансформації мал. Це підтверджується виведенням із сечею 74% у незміненому стані після внутрішньовенної дози. Тіотропій як складний ефір неферментативно розпадається до спирту та кислоти (N-метилскопін, дитієнілгліколева кислота відповідно), які не зв'язуються з мускариновими рецепторами. Далі за дослідженнями in vitro на мікросомах печінки та гепатоцитах людини тіотропій (< 20% дози після внутрішньовенного введення) метаболізується шляхом залежного від цитохрому Р450 (CYP) 2D6 та 3A4 окиснення та наступної глутатіонової кон'югації до.

Олодатерол значною мірою метаболізується шляхом безпосередньої глюкуронізації та О деметилювання метоксильованої частини молекули з подальшою кон'югацією. З шести ідентифікованих метаболітів з β2-рецепторами зв'язується лише одна некон'югована деметильована похідна. Однак цей метаболіт не виявлявся в плазмі після тривалого інгаляційного застосування препарату в рекомендованій терапевтичній дозі або в дозах, що перевищують терапевтичну в 4 рази. В О-деметилювання олодатеролу беруть участь цитохром Р450 ізоензими CYP2C9 і CYP2C8 і (незначною мірою) CYP3A4, тоді як в утворенні глюкуронідів олодатеролу беруть участь ізоформи уридиндифосфатглікозил.

Висновок

Тіотропія. Загальний кліренс тіотропії у здорових добровольців становить 880 мл/хв. При внутрішньовенному введенні тіотропій зазвичай виводиться у незміненому вигляді із сечею (74%). Після інгаляції пацієнтами з ХОЗЛ у рівноважному стані виділення із сечею становить 18,6% дози, залишок не абсорбується кишечником та виводиться з калом. Нирковий кліренс тіотропія перевищує швидкість клубочкової фільтрації, що вказує на активне виділення у сечу. Ефективний період напіввиведення тіотропії після інгаляції пацієнтами з ХОЗЛ варіював від 27 до 45 годин.

Олодатерол. Загальний кліренс олодатеролу у здорових добровольців становить 872 мл/хв, а нирковий кліренс – ndash; 173 мл/хв. Після введення [l4C]-міченого олодатеролу 38% радіоактивної дози було відновлено у сечі та 53% у калі. Кількість незміненого олодатеролу, відновленого у сечі після введення, становило 19%. Після перорального введення лише 9% радіоактивної дози (0,7% незміненого олодатеролу) було відновлено у сечі, тоді як основна частина була відновлена ​​у калі (84%). Більше 90% дози препарату виводилося після введення протягом 5 днів і після прийому внутрішньо. протягом 6 днів. Після інгаляційного застосування екскреція незміненого олодатеролу із сечею протягом інтервалу дозування становила у здорових добровольців 5-7% від величини дози. Концентрації олодатеролу в плазмі після інгаляції знижуються багатофазно; термінальний період напіввиведення становить близько 45 годин.

Особливі популяції

Тіотропія. Як очікується для всіх препаратів, що виводяться здебільшого нирками, літній вік пацієнта асоціювався зі зниженням ниркового кліренсу тіотропія з 347 мл/хв у пацієнтів з ХОЗЛ віком 65 років до 275 мл /хв у пацієнтів із ХОЗЛ віком ≥ 65 років. Цей фактор не призводив до відповідного збільшення AUC0-6, ss або Cmax, ss.

Олодатерол. Фармакокінетичний мета-аналіз з використанням даних, отриманих під час 2 контрольованих клінічних досліджень за участю 405 пацієнтів з ХОЗЛ та 296 пацієнтів з астмою, показав, що корекція дози залежно від віку, статі та маси тіла пацієнта не потрібна , враховуючи системний вплив олодатеролу.

Раса

Олодатерол. Порівняння фармакокінетичних даних, отриманих у клінічних дослідженнях, виявило тенденцію до вищої системної дії олодатеролу у пацієнтів японської національності та інших представників монголоїдної раси порівняно з пацієнтами європеоїдної раси.

У клінічних дослідженнях олодатеролу, застосовуваного в дозах, що перевищують рекомендовану терапевтичну дозу вдвічі, протягом більше одного року, у пацієнтів європеоїдної та монголоїдної раси жодних застережень щодо безпеки не було встановлено.

Ніркова недостатність

Тіотропія. Після інгаляцій тіотропія один раз на добу до отримання рівноваги у пацієнтів з ХОЗЛ із легким порушенням функції нирок (CLCR 50-80 мл/хв) спостерігалося незначне збільшення AUC0-6,ss (збільшення від 1,8 до 30) %) та аналогічне Cmax ,ss порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок (CLcr 80 мл/хв). У пацієнтів з помірним або тяжким порушенням функції нирок (CLCR <50 мл/хв) внутрішньовенне введення тіотропію призвело до подвоєння плазмових концентрацій (зростання AUC0-4h на 82% та значення Cmax на 52%) порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок, що підтверджувалося. результатів спостережень після інгаляції сухого порошку.

Олодатерол. Клінічно релевантне збільшення системної дії у пацієнтів з порушенням функції нирок не спостерігалося.

Печовинна недостатність

Тіотропій: Печінкова недостатність не має істотного впливу на фармакокінетику тіотропію. Тіотропій виводиться переважно нирками (74% здорових молодих добровольців) та шляхом простого неферментативного розщеплення ефіру на фармакологічно неактивні продукти.

Олодатерол. Підтверджень різниці у виведенні олодатеролу (а також у зв'язуванні білків) між пацієнтами з легким або помірним порушенням функції печінки та здоровими добровольцями не було. Дослідження за участю пацієнтів із тяжким порушенням функції печінки не проводились.

Препарати для лікування обструктивних хвороб дихальних шляхів. Адренергічні засоби в комбінації з антихолінергічними.
Код ATX R03A L06.

Незважаючи на те, що спеціальні дослідження взаємодії in vivo препарату СПІОЛТО РЕСПІМАТ з іншими лікарськими засобами не проводилися, СПІОЛТО РЕСПІМАТ застосовували спільно з іншими препаратами, що застосовуються у лікуванні ХОЗЛ, включаючи симпатоміметичні бронходилататори короткої дії та інгаляційні препарати.

Одночасне застосування тіотропію броміду з іншими антихолінергічними засобами не досліджувалося і тому не рекомендується.

Адренергічні препарати
Одночасне застосування інших адренергічних препаратів (самостійно або як частина комбінованої терапії) може посилювати небажані ефекти СПІОЛТО РЕСПІМАТ.

Ксантинові похідні, стероїди, сечогінні засоби
Одночасне застосування ксантинових похідних засобів (не належать до групи калійзберігаючих) може посилювати гіпокаліємічний ефект адреноміметиків.

Бета-блокатори
Бета-адреноблокатори можуть послаблювати ефект олодатеролу або протидіяти йому. У цьому випадку перевага надається застосуванню кардіоселективних блокаторів бета, хоча вони повинні застосовуватися з обережністю.

Інгібітори МАО, трициклічні антидепресанти та лікарські засоби, що подовжують інтервал QT.

Інгібітори моноаміноксидази, трициклічні антидепресанти або інші лікарські засоби, які можуть подовжувати інтервал QT, можуть посилювати вплив препарату СПІОЛТО РЕСПІМАТ на серцево-судинну систему.

Фармакокінетична взаємодія
У ході досліджень взаємодії при одночасному застосуванні флуконазолу як стандартний інгібітор CYP2C9 відповідного впливу на системну дію олодатеролу не спостерігалося.

Одночасне застосування кетоконазолу як потужного P-gp та інгібітора CYP3A4 призводило до збільшення системної дії олодатеролу приблизно на 70%. Дослідження in vitro показали, що олодатерол не інгібує ензими CYP або транспортери препаратів у концентраціях у плазмі крові, що досягаються в клінічній практиці.

Діючі речовини: тіотропій, олодатерол;
1 інгаляція містить 2,5 мкг тіотропію (у вигляді моногідрату броміду), 2,5 мкг олодатеролу (у вигляді гідрохлориду);

інші складові: бензалконію хлорид, динатрію едетат дигідрат, вода очищена, кислота хлористоводнева 1М.

Досліджень щодо здатності впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами не проводилося.

Запаморочення або затуманювання зору може впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Якщо під час лікування препаратом СПІОЛТО РЕСПІМАТ спостерігається запаморочення або затуманювання зору, слід утриматися від керування транспортними засобами та роботи з іншими механізмами.

Достатніх даних щодо застосування тіотропії вагітними жінками немає. Дослідження на тваринах не виявили прямого або непрямого негативного впливу з точки зору репродуктивної токсичності при застосуванні препарату у клінічно значущих дозах.

Олодатерол
Клінічних даних про застосування олодатеролу у період вагітності немає. Дані доклінічних досліджень олодатеролу свідчать про ефекти, типові для β2-адреноміметики при багаторазовому застосуванні терапевтичних доз.
Як запобіжний засіб рекомендується уникати застосування препарату СПІОЛТО РЕСПІМАТ під час вагітності.
Як та інші 2-адреноміметики, олодатерол може інгібувати скоротливу здатність матки внаслідок релаксуючої дії.

Період годування груддю
Клін про вплив тіотропії та/або олодатеролу при годуванні груддю немає.
Рішення щодо продовження/припинення годування груддю або продовження/припинення терапії препаратом СПІОЛТО РЕСПІМАТ слід приймати з огляду на переваги годування груддю для дитини та переваги терапії препаратом для матері.

Фертильність
Клінічні дані про вплив тіотропії та олодатеролу або комбінації цих компонентів на фертильність відсутні. Результати доклінічних досліджень, що проводяться для кожного компонента (тіотропія та олодатеролу) окремо, свідчать про відсутність негативного впливу на фертильність.

Препарат СПІОЛТО РЕСПІМАТ не застосовують дітям (до 18 років).

Підтримуюча бронхолітична терапія для полегшення симптомів у дорослих пацієнтів із хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ).

• Підвищена чутливість до діючих речовин або інших компонентів препарату.
• Підвищена чутливість до атропіну або його похідних, наприклад, до іпратропії або окситропії, в анамнезі.

Лікарський засіб призначений лише для інгаляційного застосування. Картридж можна використовувати тільки з інгаляційним пристроєм РЕСПІМАТ.
Два вдихи за допомогою інгалятора РЕСПІМАТ містять одну дозу.

Дорослі
Рекомендована доза становить 5 мкг тіотропію та 5 мкг оло вигляді двох вдихів за допомогою інгалятора РЕСПІМАТ один раз на добу в один і той же час доби.
Не слід перевищувати рекомендовану дозу.

Особливі категорії пацієнтів

Пацієнти похилого віку
Пацієнти похилого віку можуть застосовувати препарат СПІОЛТО РЕСПІМАТ у рекомендованій дозі. метаболізується в печінці.

Порушення функції печінки
Пацієнти з порушенням функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості можуть застосовувати препарат СПІОЛТО РЕСПІМАТ у рекомендованій дозі.
Немає даних про застосування олодатеролу пацієнтами з тяжким порушенням функції печінки.

Порушення функції нирок
Пацієнти з порушенням функції нирок можуть застосовувати препарат СПІОЛТО РЕСПІМАТ у рекомендованій дозі.
Щодо застосування препарату пацієнтам з порушенням функції нирок від помірного до тяжкого ступеня (кліренс креатиніну 50 мл/хв).
Препарат СПІОЛТО РЕСПІМАТ містить олодатерол. Досвід застосування олодатеролу пацієнтами з тяжким порушенням функції нирок обмежений.

Спосіб застосування
Для забезпечення належного застосування ліків лікар або інший спеціаліст охорони здоров'я повинен продемонструвати пацієнту, як застосовувати інгалятор.

Інструкція для пацієнта щодо застосування та догляду за інгалятором
Уважно прочитайте інструкцію щодо застосування та догляду за інгалятором перед застосуванням СПІОЛТО РЕСПІМАТ.
Якщо інгалятор СПІОЛТО РЕСПІМАТ не використовувався більше 7 днів, перед застосуванням слід на раз на кнопку для вивільнення дози.
Якщо інгалятор СПІОЛТО РЕСПІМАТ не використовувався більше 21 дня, повторіть кроки 4-6 «Підготовка до першого використання», поки не з'явиться хмара аерозолю. Потім повторіть кроки 4-6 ще три рази.
Не торкайтеся проколу всередині прозорої основи.

Як доглядати за інгалятором
Чистити мундштук, у тому числі металеву частину всередині мундштука, необхідно тільки вологою тканиною або серветкою щонайменше один раз на тиждень.
Будь-яка мінімальна зміна кольору мундштука не впливає на функціонування інгалятора
При необхідності протріть зовні інгалятор вологою тканиною серветкою.
Коли слід придбати новий інгалятор СПІОЛТО РЕСПІМАТ
Інгалятор СПІОЛТО РЕСПІМАТ містить 60 вдихів (30 доз) при застосуванні відповідно до показань.
Індикатор дози показує кількість залишку препарату. Коли індикатор доходить до червоної зони шкали, це означає, що розчин залишився приблизно на 7 днів (14 вдихів). Саме тоді необхідно придбати новий інгалятор СПІОЛТО РЕСПІМАТ.
Щойно індикатор дози досяг кінця червоної шкали, Ваш інгалятор СПІОЛТО РЕСПІМАТ буде автоматично заблокований – більше доз для вивільнення. З цього моменту повернути прозору основу буде неможливо.
Не пізніше ніж через три місяці після першого використання інгалятор СПІОЛТО РЕСПІМАТ необхідно викинути, навіть якщо не весь розчин був використаний.

Зберігати при кімнатній температурі у недоступному для дітей місці.

Зберігати при кімнатній температурі у недоступному для дітей місці.

Спіолто Респімат 2.5 мкг/2.5 мкг розчин для інгаляцій (60 інгаляцій +1 інгалятор Респімат) застосовують як підтримуючу бронхолітичну терапію.