Спазмалгон розчин для ін’єкцій, застосовувати тільки внутрішньомʼязово! Застосовувати тільки для короткочасного лікування!
Розчин для ін’єкцій слід застосовувати під чітким контролем лікаря у зв’язку з ризиком появи анафілактичного шоку у пацієнтів із гіперчутливістю до метамізолу або похідних піразолону.
Дорослі та діти віком від 15 років.
Дорослим і дітям віком від 15 років (з масою тіла більше 53 кг) внутрішньомʼязово вводити від 2 до 5 мл розчину для ін’єкцій. У разі необхідності дозу повторити через 6-8 годин. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 6 мл розчину для ін’єкцій (еквівалентно 3 г метамізолу натрію). Тривалість лікування – 2-3 дні. Після досягнення терапевтичного ефекту можна перейти на лікування пероральними знеболювальними і спазмолітичними засобами. У разі відсутності терапевтичного ефекту лікування препаратом припинити.
Пацієнти віком від 65 років.
Зазвичай не потрібно зменшувати дозу. У пацієнтів із порушеннями функцій печінки і нирок, пов’язаних із віком, необхідно зменшувати дозу, так як можливе збільшення періоду напіввиведення метаболітів метамізолу.
Пацієнти з порушеннями функцій нирок.
Метамізол виділяється із сечею у вигляді метаболітів. У пацієнтів з легким та помірним порушенням функцій нирок рекомендується застосовувати ½ дози для дорослих.
Пацієнти з порушеннями функцій печінки.
У цих пацієнтів період напіввиведення активних метаболітів метамізолу сповільнюється. У пацієнтів із порушеннями функцій печінки слід уникати застосування високих доз. При короткочасному застосуванні немає необхідності зменшувати дози.
Не має достатнього досвіду тривалішого застосування у пацієнтів із порушеннями функцій нирок або печінки.
Особливості застосування
При лікуванні препаратом Спазмалгон є ризик розвитку анафілактичних реакцій. При перших ознаках гіперчутливості введення препарату негайно припинити та вжити термінових заходів для усунення стану (адреналін, глюкокортикоїди, антигістамінні препарати).
Ризик виникнення реакцій гіперчутливості (анафілактоїдних реакцій) при застосуванні метамізолу значно підвищується у пацієнтів з:
- харчової та медикаментозної гіперчутливості або атопічних захворювань (сінний нежить);
- синдромом аналгетичної астми або аналгетичної ідіосинкразії у вигляді кропив'янки, ангіоедеми, особливо при супутньому риносинусіті та поліпах носа;
- хронічною кропивницею;
- ідіосинкразією до барвників (наприклад, тартразину) відповідно до консервантів (наприклад, бензоатів);
- непереносимістю алкоголю. Такі пацієнти реагують на застосування мінімальної кількості алкогольних напоїв такими симптомами як чхання, сльозотеча та сильне порушення зору. Подібна непереносимість алкоголю може бути ознакою недіагностованого синдрому аналгетичної астми.
Спазмалгон містить лікарську речовину метамізол, при лікуванні яким існує невеликий, але загрозливий для життя ризик появи шоку та агранулоцитозу. Розвиток агранулоцитозу залежить від дози, і його не можна передбачити. Він може з'явитись після першої дози або після багаторазового застосування. Типовими ознаками агранулоцитозу є лихоманка, біль у горлі, болючість при ковтанні, запалення слизової оболонки рота, носа, глотки, аноректальної та генітальної ділянки. При раптовому погіршенні загального стану та появі ознак агранулоцитозу лікування метамізолом слід негайно припинити, не чекаючи на лабораторне підтвердження.
Препарат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із хронічним алкоголізмом; пацієнтам похилого віку, оскільки це може призвести до підвищення частоти побічних реакцій, особливо з боку системи травлення.
Слід обережно застосовувати препарат пацієнтам при одночасному застосуванні з цитостатичними лікарськими засобами (тільки під контролем лікаря).
Не застосовувати для зняття гострого болю у животі.
При лікуванні препаратом Спазмалгон пацієнтів з гематологічними захворюваннями або які мають їх в анамнезі необхідно проводити оцінку співвідношення ризик/користування та контролювати гематологічний статус під час лікування.
Препарат слід з обережністю застосовувати пацієнтам з порушеннями функцій нирок та захворюваннями нирок в анамнезі (пієлонефрит, гломерулонефрит).
При захворюваннях нирок та печінки режим дозування слід підбирати індивідуально через можливі побічні ефекти метамізолу на нирки та збільшення періоду напіввиведення метаболітів при порушенні функцій гепатоцитів.
Препарат слід з обережністю застосовувати пацієнтам із обструктивними захворюваннями шлунково-кишкового тракту (ахалазія, пилородуоденальний стеноз). Багаторазове застосування препарату Спазмалгон у цих випадках може призвести до затримки виведення шлунково-кишкового вмісту та інтоксикації.
Застосування препарату Спазмалгон у пацієнтів з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою, атонією кишечника, із запальними захворюваннями кишечника, включаючи неспецифічний виразковий коліт та хворобу Крона, глаукомою, міастенією гравіс, захворюваннями серця (аритмії, ішемічна хвороба серця). лікаря.
Препарат слід з обережністю застосовувати пацієнтам з інфарктом міокарда, з вираженою артеріальною гіпотензією, а також при лікуванні пацієнтів із систолічним артеріальним тиском нижче 100 мм рт. ст.
Включений до складу препарату Спазмалгон метамізол може спричинити гіпотонічні реакції. Ці реакції залежать від дози та частіше спостерігаються при парентеральному застосуванні. Ризик виникнення таких реакцій підвищується у таких випадках:
- у пацієнтів із попередньою артеріальною гіпотонією, зменшенням об'єму рідини та електролітів або дегідратацією, нестабільною гемодинамікою або циркуляторною недостатністю (наприклад, у пацієнтів з інфарктом міокарда або політравмою);
- у пацієнтів із підвищенням температури тіла.
У таких пацієнтів слід проводити ретельну оцінку необхідності застосування препарату та суворий контроль. Може виникнути потреба вжити заходів (наприклад, стабілізація кровообігу) з метою зниження ризику гіпотензії.
Спазмалгон слід застосовувати лише при проведенні ретельного контролю гемодинамічних параметрів у пацієнтів, у яких слід уникати зниження артеріального тиску в обов'язковому порядку, наприклад, тяжка ішемічна хвороба серця або значний стеноз судин головного мозку.
У пацієнтів, які застосовували метамізол, спостерігалося запалення печінки, причому симптоми розвивалися в межах від кількох днів до кількох місяців після початку лікування.
Якщо у пацієнта виникли симптоми, які можуть вказувати на ураження печінки, такі як нудота або блювання, підвищена температура, відчуття втоми, втрата апетиту, потемніння сечі, світлий кал, пожовтіння шкіри або білків очей, свербіж, висипання або біль у верхній частині живота, йому необхідно припинити застосування лікарського засобу Спазмалгон та звернутися до лікаря. Лікар має оцінити функцію печінки пацієнта.
Не слід застосовувати Спазмалгон, якщо раніше у пацієнта вже виникало ураження печінки під час лікування метамізолом.
Спазмалгон слід застосовувати лише після суворої оцінки співвідношення користь/ризик та вжитих відповідних запобіжних заходів у пацієнтів з порушенням функцій нирок або печінки.
Не слід перевищувати рекомендовані дози препарату.