Дози можуть бути виражені в мекв або ммоль натрію, масі натрію або масі натрієвої солі (1 г NaCl = 394 мг, 17,1 мекв або 17,1 ммоль Na і Cl).
До та під час введення препарату необхідно контролювати баланс рідини, рівень електролітів у сироватці та кислотно-лужний баланс, а також з особливою увагою необхідно контролювати рівень натрію у сироватці крові пацієнтів з підвищеним неосмотичним вивільненням вазопресину (СПСАДГ) та у пацієнтів, які отримували супутнє лікування препаратами-агоністами вазопресину через ризик госпітальної гіпонатріємії. Моніторинг натрію у сироватці особливо важливий для гіпотонічних рідин.
Теоретична осмолярність натрію хлориду 0,9% для внутрішньовенної інфузії – 308 мосмоль/л.
Швидкість та обсяг інфузії залежать від індивідуального стану пацієнта.
Рекомендована доза при застосуванні як розчинник становить від 50 до 250 мл на дозу лікарського засобу для введення.
Застосування пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю
Натрію хлорид 0,9% слід особливо обережно призначати пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок або з ризиком їх виникнення. У таких пацієнтів введення хлориду натрію 0,9% може призвести до затримки натрію.
Ризик перевантаження рідиною та/або розчиненими речовинами та порушення електролітного балансу
Залежно від обсягу та швидкості інфузії введення натрію хлориду 0,9% може спричинити:
Перевантаження рідиною та/або розчиненою речовиною, що призводить до гіпергідратації/гіперволемії та, наприклад, перевантажених станів, що включають центральний та периферичний набряк.
Клінічно значущі порушення електролітного та кислотно-лужного балансу.
Загалом, ризик розріджених станів (зміст води щодо натрію) є обернено пропорційним електролітним концентраціям натрію хлориду 0,9% та його добавок. І навпаки, ризик перевантаження розчиненими речовинами, що викликає перевантажені стани (вміст розчиненої речовини щодо води), є прямо пропорційним концентрації електроліту 0,9% натрію хлориду та його добавок.
Ретельний клінічний моніторинг необхідний на початку будь-якої внутрішньовенної інфузії. Клінічна оцінка та періодичні лабораторні дослідження можуть бути необхідні для моніторингу зміни балансу рідини, концентрації електролітів та кислотно-лужного балансу при тривалій парентеральній терапії або коли стан пацієнта або швидкість введення потребують такої оцінки.
Великий обсяг інфузії слід застосовувати під ретельним моніторингом пацієнтам із серцевою або легеневою недостатністю, а також пацієнтам з неосмотичним вивільненням вазопресину, включаючи синдром порушення секреції АДГ (СПСАДГ), що пов'язане з ризиком гіпонатріємії.
Гіпонатріємія
Пацієнти з неосмотичним вивільненням вазопресину (наприклад, при гострих захворюваннях, болю, післяопераційній стресі, інфекціях, опіках та захворюваннях ЦНС), пацієнти із захворюваннями серця, печінки та нирок та пацієнти, які зазнають впливу агоністів вазопресину, мають особливий ризик. гіпонатріємії при інфузії гіпотонічних рідин.
Гостра гіпонатріємія може призвести до гострої гіпонатріємічної енцефалопатії (набряку мозку), що характеризується головним болем, нудотою, судомами, млявістю та блюванням. Пацієнти з набряком мозку мають підвищений ризик тяжкого, незворотного та небезпечного для життя ураження головного мозку.
Діти, жінки репродуктивного віку та пацієнти із захворюваннями головного мозку (наприклад, менінгіт, внутрішньочерепні кровотечі, струс головного мозку та набряк мозку) мають підвищений ризик важкого та небезпечного для життя набряку мозку, викликаного гострою гіпонатріємією.
Застосування пацієнтам із ризиком затримки натрію, навантаження рідиною та набряків
Натрію хлорид 0,9% слід особливо обережно застосовувати пацієнтам з ризиком виникнення:
- Гіпернатріємія. Швидка корекція гіпернатріємії після адаптації може призвести до набряку мозку, потенційно може призвести до судом, незворотного ураження мозку або смерті.
- Гіперхлоремія.
- Метаболічний ацидоз, який може прогресувати при тривалому застосуванні препарату, особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок.
- Гіперволемія, така як застійна серцева недостатність та набряк легень, може спостерігатися, особливо у хворих на серцево-судинні розлади.
- Ятрогенний гіперхлоремічний метаболічний ацидоз (наприклад, під час об'ємної реанімації).
- Умови, які можуть спричинити затримку натрію, навантаження рідиною та набряк (центральний та периферичний), у пацієнтів з:
- первинний гіперальдостеронізм,
- вторинним гіперальдостеронізмом, пов'язаним, наприклад, з
- артеріальною гіпертензією,
- застійна серцева недостатність,
- захворювання печінки (включаючи цироз),
- захворюваннями нирок (включаючи стеноз ниркової артерії, нефросклероз) або прееклампсією.
Лікарські засоби, такі як кортикостероїди, можуть збільшити ризик затримки натрію та рідини.
Інфузійні реакції
Дуже рідко повідомляли про симптоми невідомої етіології, які можуть бути реакцією підвищеної чутливості при застосуванні інфузії хлориду натрію 0,9%. Вони виявлялися як артеріальна гіпотензія, гіпертермія, тремор, озноб, кропив'янка, висипання та свербіж. У разі виникнення ознак або симптомів цих реакцій слід негайно припинити застосування інфузії. Необхідно вжити відповідних терапевтичних заходів згідно з клінічними рекомендаціями.
Особливі групи пацієнтів
Лікар повинен мати досвід у застосуванні та безпеці застосування в особливих популяціях, які мають підвищену чутливість до швидких змін рівня натрію у сироватці крові.
Швидка корекція гіпонатріємії та гіпернатріємії потенційно небезпечна (ризик виникнення серйозних неврологічних ускладнень).
Діти
Концентрацію електролітів у плазмі крові слід ретельно контролювати у дітей, оскільки ця група пацієнтів може мати порушення у здатності регулювати рідини та електроліти. Тому повторні інфузії натрію хлориду слід вводити лише після визначення рівня натрію у плазмі.
Пацієнти похилого віку
При виборі типу інфузійних розчинів та об'єму/швидкості інфузії для пацієнтів похилого віку слід враховувати, що геріатричні пацієнти часто мають порушення серця, нирок, печінки або медикаментозну терапію.