Серліфт 100 мг N28 таблетки

14 таблеток у блістерній упаковці; по 2 блістери у коробці з картону.

Таблетки, вкриті оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 100 мг: білі таблетки видовженої форми, покриті оболонкою, з позначкою «100» з одного боку та розподільчою рисою з іншого.

Сертралін є потужним та специфічним інгібітором нейронального захоплення серотоніну (5-НТ) in vitro, яке в організмі тварин призводить до потенціювання ефектів 5-НТ. Сертралін має лише дуже слабкий вплив на процеси зворотного нейронального захоплення норадреналіну та допаміну. У клінічних дозах сертралін блокує захоплення серотоніну у тромбоцитах людини. Препарат не проявляє стимулюючої, седативної, антихолінергічної або кардіотоксичної дії в експериментах на тваринах.

У контрольованих дослідженнях з участю здорових добровольців сертралін не проявляв седативної дії та не впливав на психомоторні функції. Згідно з властивим йому селективним інгібуванням зворотного захоплення 5-НТ, сертралін не стимулює катехоламінергічну активність. Засіб не має афінності до мускаринових (холінергічних), серотонінергічних, дофамінергічних, адренергічних, гістамінергічних, ГАМК або бензодіазепінових рецепторів. Тривале застосування сертраліну у тварин призводило до зменшення активності норадреналінових рецепторів мозку, що спостерігається і при застосуванні інших ефективних у клінічній практиці антидепресантів та антиобсесивних засобів.

Сертралін не спрочиняє розвитку медикаментозного зловживання. У плацебо-контрольованому, подвійному сліпому рандомізованому дослідженні порівняльного потенціалу зловживання сертраліном, алпразоламом та d-амфетаміном у людей сертралін не спричинив позитивних суб’єктивних ефектів, що свідчили б про потенціал до зловживання. Навпаки, учасники дослідження, які приймали як алпразолам, так і d-амфетамін порівняно з пацієнтами, які застосовували плацебо, мали статистично значущо вищі показники схильності до зловживання, ейфорії та потенційної медикаментозної залежності. Сертралін не спричиняє стимулюючого ефекту або відчуття тривожності, характерних для d-амфетаміну, або седативної дії та психомоторних порушень, характерних для алпразоламу. Сертралін не діє в якості позитивного стимулу у макак виду резус, видресируваних самостійно приймати кокаїн, як і не є замісником розпізнавального стимулу щодо d-амфетаміну або фенобарбіталу у макак-резус.

Клінічна ефективність та безпечність

Великий депресивний розлад

Проводилося дослідження з участю амбулаторних пацієнтів з депресією, у яких відзначалася відповідь на терапію до завершення початкової 8-тижневої відкритої фази терапії сертраліном у дозі 50-200 мг/добу. Ці пацієнти (n=295) були рандомізовані у групи або для продовження прийому сертраліну у дозі 50-200 мг/добу, або для прийому плацебо протягом 44 тижнів відповідно до подвійного сліпого дослідження. Частота рецидивів у групі пацієнтів, які приймали сертралін, була статистично значущо нижчою порівняно з пацієнтами, які приймали плацебо. Середня доза в учасників, які завершили участь у дослідженні, становила 70 мг/добу. Відсоток пацієнтів, які відповіли на терапію (що визначалися як пацієнти, в яких не спостерігався рецидив) у групах прийому сертраліну і плацебо становив 83,4 % і 60,8 % відповідно.

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)

Об’єднані дані загальної кількості пацієнтів з ПТСР, які брали участь у 3 дослідженнях, свідчать про нижчий відсоток відповіді на терапію серед чоловіків порівняно з жінками. У двох клінічних дослідженнях із загальною популяцією з позитивними результатами відсоток пацієнтів, які відповіли на терапію, серед жінок і чоловіків у групах пацієнтів, які приймали сертралін, був подібним порівняно з плацебо (жінки: 57,2 % порівняно з 34,5 %; чоловіки: 53,9 % порівняно з 38,2 %). Кількість чоловіків і жінок серед пацієнтів загальної об’єднаної кількості досліджень становила 184 і 430 відповідно, при цьому результати у жінок були більш постійними, а у чоловіків на початковому рівні спостерігалися інші змінні параметри (більше зловживання речовинами, більша тривалість захворювання, причина травми), що корелювали з меншою ефективністю препарату.

ОКР у пацієнтів дитячого віку

Безпека та ефективність сертраліну (50-200 мг/добу) вивчалися при лікуванні дітей (6-12 років) і підлітків (13-17 років), які не мали депресії та перебували на амбулаторному лікуванні з приводу обсесивно-компульсивного розладу (ОКР). Через 1 тиждень вводного періоду одностороннього сліпого прийому плацебо пацієнтів рандомізували у групи прийому сертраліну або плацебо протягом 12 тижнів з гнучким дозуванням препарату. Діти (віком 6-12 років) розпочинали застосування препарату з дози 25 мг. У пацієнтів, які були рандомізовані у групу прийому сертраліну, спостерігалося статистично значуще покращання, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо, відповідно до оцінки за Дитячою обсесивно-компульсивною шкалою Йеля-Брауна CY-BOCS (p=0,005), Глобальною обсесивно-компульсивною шкалою Національного інституту психічного здоров’я (NIMH) (p=0,019) та шкалою «Загальна клінічна оцінка – покращення» (p=0,002). Крім того, у пацієнтів у групі прийому сертраліну порівняно з групою прийому плацебо спостерігалася тенденція до більшого покращення за шкалою «Загальна клінічна оцінка – тяжкість захворювання» (p=0,089). Середня кількість балів за шкалою CY-BOCS на початковому рівні та середня зміна кількості балів порівняно з початковим рівнем у групі пацієнтів, які отримували плацебо, становили 22,25±6,15 і - 3,4±0,82 відповідно, у той час, як у групі пацієнтів, які отримували сертралін, середня кількість балів на початковому рівні та середня зміна кількості балів порівняно з початковим рівнем становили 23,36±4,56 і - 6,8±0,87 відповідно. У post-hoc аналізі відсоток пацієнтів, які відповіли на терапію та визначалися як пацієнти зі зниженням на 25 % (або більше) кількості балів за шкалою CY-BOCS (первинний параметр ефективності) від показників початкового рівня до кінцевої точки, становив 53 % у групі прийому сертраліну порівняно з 37 % у групі плацебо (р=0,03).

Дані щодо довгострокової безпеки та ефективності препарату у цій популяції пацієнтів дитячого віку відсутні. Дані про застосування сертраліну дітям віком до 6 років відсутні.

Абсорбція

Фармакокінетика сертраліну у діапазоні доз від 50 до 200 мг є дозозалежною. Протягом 14-денного прийому сертраліну із дозуванням 50-200 мг (перорально, 1 раз на добу) у людей, пік концентрації сертраліну у плазмі крові досягається через 4,5-8,4 години після щоденного прийому препарату. Їжа суттєво не змінює біодоступність сертраліну у таблетках.

Розподіл

Приблизно 98 % циркулюючого сертраліну зв’язується з білками плазми крові.

Біотрансформація

Сертралін зазнає інтенсивного пресистемного метаболізму («ефект першого проходження») у печінці.

Базуючись на даних клінічних досліджень та досліджень in vitro, можна зробити висновок, що сертралін метаболізується багатьма шляхами, у тому числі за участю ферментів CYP3A4, CYP2C19 та CYP2B6 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Сертралін та його основний метаболіт дезметилсертралін також є субстратами Р-глікопротеїну в умовах in vitro.

Елімінація

Середній період напіввиведення сертраліну становить приблизно 26 годин (у діапазоні від 22 до
36 годин). Відповідно до термінального періоду напіввиведення спостерігається кумуляція препарату (зі збільшенням його рівня приблизно вдвічі) при досягненні рівноважних концентрацій, які спостерігаються після застосування препарату у дозі 1 раз на добу протягом 1 тижня. Період напіввиведення для N-дезметилсертраліну становить 62-104 години. Сертралін та
N-дезметилсертралін інтенсивно метаболізуються в організмі людини, їх кінцеві метаболіти виводяться з калом та сечею в однакових кількостях. Тільки дуже незначна частина (< 0,2 %) сертраліну виводиться з сечею у незміненому вигляді.

Фармакокінетика в окремих групах пацієнтів

Діти з ОКР

Фармакокінетика сертраліну вивчалася у 29 дітей віком 6-12 років та у 32 підлітків віком 13-17 років. У цих пацієнтів поступово збільшували дозу шляхом її титрування до добової дози 200 мг протягом 32 днів, починаючи з дози або 25 мг, або 50 мг з поступовим збільшенням. При застосуванні препарату у дозах 25 мг та 50 мг переносимість була однаковою. У рівноважному стані при застосуванні препарату у дозі 200 мг концентрації сертраліну у плазмі крові у групі дітей віком 6-12 років були приблизно на 35 % вищі порівняно з такими у групі пацієнтів віком 13-17 років і на 21 % вищі порівняно з референтною групою дорослих. Не спостерігалося значущих відмінностей між показниками кліренсу у хлопчиків та дівчаток. Таким чином, для застосування препарату дітям, особливо з низькою масою тіла, рекомендується низька початкова доза і її збільшення при титруванні дози з кроком у 25 мг. Підліткам можна застосовувати такі ж дози, що й дорослим.

Підлітки та пацієнти літнього віку

Фармакокінетичний профіль сертраліну у підлітків та в осіб літнього віку значуще не відрізняється від такого у дорослих віком 18-65 років.

Порушення функцій печінки

У пацієнтів з ушкодженням печінки період напіввиведення сертраліну подовжується і площа під фармакокінетичною кривою (AUC) збільшується втричі.

Порушення функцій нирок

У пацієнтів із порушенням функції нирок помірного або тяжкого ступеня не відзначалося значущої кумуляції сертраліну.

Фармакогеноміка

В осіб з повільним метаболізмом CYP2C19 рівні сертраліну в плазмі крові були приблизно на 50 % вищі порівняно з особами з швидким метаболізмом CYP2C19. Клінічне значення цього явища не з’ясоване, тому титрування дози потрібне, залежно від клінічної відповіді пацієнтів.

Антидепресанти. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну. Код ATX N06A B06.

Протипоказані

Інгібітори моноамінооксидази

МАОІ необоротної дії (наприклад, селегілін)

Протипоказано застосування сертраліну разом з МАОІ незворотної дії, такими як селегілін. Сертралін не можна призначати не менше 14 днів після припинення курсу лікування МАОІ необоротної дії. Застосування сертраліну слід припинити не менше ніж за 7 днів до початку терапії МАОІ незворотної дії.

Селективний інгібітор зворотної дії МАО-А (моклобемід)

У зв'язку з ризиком розвитку серотонінового синдрому не слід застосовувати сертралін у комбінації із селективними МАОІ зворотної дії, такими як моклобемід. Після відміни інгібіторів МАО зворотної дії період до початку терапії сертраліном може бути коротшим за 14 днів. Рекомендується припинити застосування сертраліну не менше ніж за 7 днів до початку терапії МАО зворотної дії.

Неселективні інгібітори МАО зворотної дії (лінезолід)

Антибіотик лінезолід є слабкою неселективною зворотною дією МАОІ, яку не слід застосовувати пацієнтам, які приймають сертралін.

Були зареєстровані важкі побічні реакції у пацієнтів, які нещодавно припинили застосування МАОІ (наприклад, метиленовий синій) і розпочали прийом сертраліну, або припинили терапію сертраліном незадовго до початку застосування МАОІ. Ці реакції включали тремор, міоклонію, посилене потовиділення, нудоту, блювання, гіперемію, запаморочення та гіпертермію з проявами, що нагадують нейролептичний злоякісний синдром, судоми та летальний наслідок.

Пімозід

У дослідженні з одноразовим прийомом низької дози пімозиду (2 мг) спостерігалося збільшення рівня пімозиду приблизно на 35%. Це підвищення не супроводжувалося жодними змінами показників ЕКГ. Хоча механізм цієї взаємодії невідомий, одночасне застосування сертраліну та пімозиду протипоказане у зв'язку з вузьким терапевтичним діапазоном пімозиду.

Не рекомендується одночасне застосування із сертраліном

Кошти, що пригнічують ЦНС, та алкоголь

Одночасне застосування сертраліну в дозі 200 мг не потенціювало ефекти алкоголю, карбамазепіну, галоперидолу або фенітоїну щодо когнітивних та психомоторних функцій у здорових учасників дослідження, однак одночасне застосування сертраліну з алкоголем не рекомендується.

Інші серотонінергічні лікарські засоби

Вимагає обережності одночасне призначення сертраліну з фентанілом (застосовуваним переважно під час загального наркозу та терапії хронічного болю), іншими серотонінергічними препаратами (у тому числі іншими серотонінергічними антидепресантами, триптанами) та іншими опіоїдними засобами.

Особливі запобіжні заходи при застосуванні

Препарати, що подовжують інтервал QT

Ризик подовження інтервалу QTc та/або шлуночкових аритмій (наприклад, шлуночкової тахікардії типу «пірует») може підвищуватися при одночасному застосуванні з іншими препаратами, що подовжують інтервал QTc (наприклад деякі антипсихотичні засоби та антибіотики).

Літій

У плацебо-контрольованому дослідженні за участю здорових добровольців одночасний прийом сертраліну та літію значно не змінював фармакокінетику літію, проте призводив до посилення тремору порівняно з плацебо, що свідчить про можливу фармакодинамічну взаємодію. При одночасному застосуванні сертраліну та літію слід забезпечити належний контроль.

Фенітоїн

Результати плацебо-контрольованого дослідження за участю здорових добровольців свідчать про те, що тривалий прийом сертраліну в дозі 200 мг на добу не призводить до клінічно значущого інгібування метаболізму фенітоїну. Однак дані звітів деяких випадків свідчать про високі експозиції фенітоїну у пацієнтів, які застосовують сертралін; рекомендується проводити моніторинг концентрації фенітоїну у плазмі крові протягом початкового етапу терапії сертраліном з відповідними корекціями дози фенітоїну. Крім того, одночасне застосування препарату з фенітоїном може призвести до зниження концентрації сертраліну в плазмі. Не можна виключити можливість зниження плазмових рівнів сертраліну під впливом інших індукторів ферменту CYP3A4, зокрема фенобарбіталу, карбамазепіну, препаратів звіробою та рифампіцину.

Триптани

Протягом періоду постреєстраційного нагляду надходили поодинокі повідомлення про випадки розвитку слабкості, гіперрефлексії, порушення координації, відчуття збентеження, тривожності та збудження при одночасному застосуванні сертраліну та суматриптану. Симптоми серотонінергічного синдрому можуть розвиватися при застосуванні інших препаратів цього класу (триптанів). Якщо одновріменне лікування сертраліном та триптанами необхідно з клінічної точки зору, слід забезпечити відповідний нагляд за пацієнтом.

Варфарин

Одночасне застосування сертраліну в дозі 200 мг на добу та варфарину призводило до незначного, але статистично значущого збільшення протромбінового часу, що може в деяких поодиноких випадках призвести до порушень міжнародного нормалізованого відношення (МНВ). Тому слід ретельно контролювати показник протромбінового часу на початку лікування сертраліном та його скасування.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами, дигоксином, атенололом, циметидином

Одночасне застосування з циметидином призводило до суттєвого зниження кліренсу сертраліну. Клінічне значення цих змін не з'ясовано. Сертралін не впливає на бета-адреноблокуючі властивості атенололу. При одночасному застосуванні сертраліну в дозі 200 мг на добу та дигоксину не виявлено жодної взаємодії.

Лікарські засоби, що впливають на функцію тромбоцитів

Можливо підвищуватися ризик виникнення кровотечі при одночасному застосуванні СІЗОС, включаючи сертралін, з лікарськими засобами, що впливають на тромбоцитарну функцію (наприклад, НПЗЗ, ацетилсаліциловою кислотою та тіклопідином) або іншими лікарськими засобами, які можуть збільшувати ризик кровотечі.

Блокатори нервово-м'язової передачі

СІЗОС можуть зменшувати активність холінестерази в плазмі крові, що призводить до подовження блокування нервово-м'язової передачі мівакурієм або іншими блокаторами нервово-м'язової передачі.

Кошти метаболізуються за участю цитохрому Р450

Сертралін може діяти як слабкий або помірний інгібітор ізоферменту СYР 2D6. Тривалий прийом сертраліну в дозі 50 мг на добу призводив до помірного підвищення (в середньому на 23-37%) рівноважних концентрацій дезіпраміну (показнику активності ізоферменту CYР 2D6) у плазмі крові. Клінічно значущі взаємодії можуть відбуватися з іншими субстратами СYР 2D6 з вузькими терапевтичними діапазонами, такими як протиаритмічні засоби класу 1С, зокрема пропафенон та флекаїнід, трициклічні антидепресанти та типові антипсихотичні засоби, особливо на фоні застосування сертраліну вище.

Сертралін не є клінічно значущим інгібітором ізоферментів CYP 3A4, CYP 2C9, CYP 2C19 та CYP 1A2. Це підтверджується результатами досліджень взаємодії препаратів in vivo із застосуванням субстратів CYP 3A4 (ендогенного кортизолу, карбамазепіну, терфенадину, алпразоламу), субстрату CYP2C19 (діазепаму) та субстратів CYP 2C9 (толбутаміду, глибенкламі). Результати досліджень in vitro свідчать, що сертралін має дуже малий потенціал інгібування СYР 1А 2 або не має його взагалі.

Щоденний прийом трьох склянок грейпфрутового соку спричиняв підвищення плазмових рівнів сертраліну майже на 100% у перехресному дослідженні у 8 здорових осіб японської національності. Взаемодія з іншими інгібіторами CYP3A4 не була вивчена. Тому слід уникати прийому грейпфрутового соку при використанні сертраліну.

Виходячи з результатів дослідження взаємодії з грейпфрутовим соком, не можна виключити можливість значно більшого підвищення експозиції сертраліну при одночасному застосуванні з потужними інгібіторами ферменту CYP3A4, зокрема, інгібіторами протеаз, кетоконазолом, ітраконазолом, позаконазолом, вориконазолом, . Це також стосується помірних інгібіторів CYP3A4 — апрепітанту, еритроміцину, флуконазолу, верапамілу та дилтіазему. Слід уникати прийому потужних інгібіторів CYP3A4 під час терапії сертраліном.

У осіб із повільним метаболізмом CYP2C19 плазмові рівні сертраліну підвищуються на 50% порівняно з особами зі швидким метаболізмом CYP2C19. Не можна виключити можливість лікарської взаємодії з такими потужними інгібіторами CYP2C19 як омепразол, ланзопразол, пантопразол, рабепразол, флуоксетин, флувоксамін.

Діюча речовина: sertraline;

1 таблетка містить сертраліну гідрохлориду 55,96 мг еквівалентно сертраліну 50 мг або сертраліну гідрохлориду 111,92 мг еквівалентно сертраліну 100 мг;

допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат, целюлоза мікрокристалічна, гідроксипропілцелюлоза-L, натрію крохмальгліколят (тип А), магнію стеарат, гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макрогол 400, тальк.

Клініко-фармакологічні дослідження свідчать про відсутність впливу сертраліну на психомоторні функції. Однак хворим слід бути обережними, оскільки засіб може порушувати психічні або фізичні реакції, необхідні для виконання потенційно небезпечних завдань, таких, як керування автомобілем або робота з іншими механізмами.

Вагітність

Не існує добре контрольованих досліджень препарату за участю вагітних жінок. Однак істотна кількість даних не виявляє доказів виникнення вроджених вад розвитку плода через застосування сертраліну. У дослідженнях на тваринах було виявлено вплив на репродуктивну функцію, ймовірно, у зв'язку з токсичною дією препарату на організм матері, спричиненою фармакодинамічною дією препарату та/або прямою фармакодинамічною дією препарату на плід.

Повідомлялося, що застосування сертраліну в період вагітності викликає у деяких новонароджених (матері яких приймали сертралін), симптоми, подібні до реакцій відміни. Цей феномен також спостерігався під час застосування інших антидепресантів класу СІЗОС.

Дані спостереження вказують на підвищений ризик (менш ніж у 2 рази) післяпологової кровотечі після застосування SSRI/SNRI протягом місяця до народження (див. розділи «особливі застосування», «побічні реакції»).

Сертралін не рекомендується застосовувати в період вагітності, крім випадків, коли клінічний стан жінки такий, що очікувані переваги від застосування препарату перевищують потенційний ризик.

Жінки репродуктивного віку під час прийому сертраліну повинні використовувати відповідні засоби контрацепції.

Слід спостерігати за новонародженими, якщо мати продовжує застосування сертраліну на пізніх термінах вагітності, особливо у ІІІ триместрі. Після застосування сертраліну на пізніх стадіях вагітності у новонароджених можуть виникати наступні симптоми: респіраторний дистрес-синдром, ціаноз, апное, судоми, температурна нестабільність, труднощі з годуванням, блювання, гіпоглікемія, гіпертонус, гіпотонус, гіперрефлексія, тремор, синдром апатичність, постійний плач, сонливість та труднощі із засинанням. Ці симптоми можуть бути обумовлені іншими серотонінергічних ефектів або симптомами відміни. Найчастіше ці ускладнення розвиваються відразу після пологів або найближчим часом (протягом менше 24 годин).

Згідно з даними епідеміологічних досліджень очікується, що застосування СІЗОС у період вагітності, особливо на пізніх термінах вагітності, може підвищувати ризик розвитку синдрому персистуючої легеневої гіпертензії новонароджених. Ризик на фоні прийому препарату спостерігається із частотою приблизно 5 випадків на 1000 вагітностей. У загальній популяції відзначається 1-2 випадки синдрому персистуючої легеневої гіпертензії новонароджених на 1000 вагітностей.

Годування грудьми

Опубліковані дані щодо рівня сертраліну в грудному молоці свідчать про те, що сертралін та його метаболіт N-дезметилсертралін екскретуються у грудне молоко у малій кількості. Загалом, у сироватці крові немовлят виявляли незначні концентрації препарату або концентрації препарату, недоступні для визначення, за винятком одного випадку, коли концентрація препарату в сироватці крові немовляти становила приблизно 50% від концентрації препарату в сироватці крові матері (але без будь-якого помітного впливу на здоров'я). цього немовляти). В даний час не повідомлялося про побічну дію препарату на здоров'я дітей, яких годували грудьми жінки, які застосовували сертралін, але такий ризик не можна виключати. Застосування препарату в період годування груддю не рекомендовано, за винятком випадків, коли, на думку лікаря, користь від прийому препарату перевищує можливий ризик.

Фертильність

Станом на сьогодні не було виявлено впливу на фертильність людини.

Сертралін не слід застосовувати для лікування дітей, крім дітей з обсесивно-компульсивними розладами від 6 років.

Сертралін показаний для лікування наступних розладів :

• Великі депресивні епізоди.
• Запобігання рецидиву великих депресивних епізодів.
• Панічні розлади з наявністю або відсутністю агорафобії.
• Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР) у дорослих та дітей віком 6-17 років.
• Соціальний тривожний розлад.
• Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР).

Підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин.

Протипоказано застосування сертраліну разом з інгібіторами моноамінооксидази (МАО) незворотної дії у зв'язку з ризиком розвитку серотонінового синдрому з проявами таких симптомів як збудження, тремор та гіпертермія. Приступати до терапії сертраліном не можна щонайменше 14 днів після припинення курсу лікування інгібітором МАО необоротної дії.

Застосування сертраліну слід припинити не менше ніж за 7 днів до початку терапії інгібітором МАО необоротної дії. Протипоказано одночасне застосування сертраліну та пімозиду.

Сертралін приймати 1 раз на добу (вранці або ввечері).

Таблетки сертраліну можна приймати незалежно від їжі.

Початок лікування

Депресія та ДКР

Лікування сертраліном слід починати з дози 50 мг на добу.

Панічні розлади, ПТСР та соціальний тривожний розлад

Лікування слід розпочинати з дози 25 мг на добу. Через 1 тиждень дозу слід збільшити до 50 мг 1 раз на добу. Було показано, що режим дозування знижує частоту розвитку на початковому етапі лікування побічних ефектів, притаманних панічних розладів.

Титрування дози

Депресія, ДКР, панічні розлади, соціальний тривожний розлад та ПТСР

У пацієнтів, які не відповідають на дозу 50 мг, ефект може бути досягнутий при підвищенні дози. Корекцію дози слід розпочинати не раніше ніж через 1 тиждень лікування, збільшуючи її поступово по 50 мг з проміжками тривалістю принаймні в один тиждень. Максимальна доза не повинна перевищувати 200 мг на добу. Корекцію дози слід проводити не частіше, ніж 1 раз на тиждень, зважаючи на період напіввиведення сертраліну, що становить 24 години.

Перші прояви терапевтичного ефекту можуть спостерігатися протягом 7 днів лікування. Однак для досягнення терапевтичної відповіді зазвичай потрібний більш тривалий період часу, особливо у хворих з ДКР.

Підтримуюча доза

Дозування протягом тривалої терапії слід містити на найнижчому ефективному рівні з подальшим коригуванням залежно від терапевтичної відповіді.

Депресія

Тривалу терапію можна також застосовувати для запобігання рецидиву великих депресивних епізодів (ВІЕ). У більшості випадків рекомендована доза для профілактики рецидиву ВІЕ є такою самою, як доза, що застосовується протягом лікування цього депресивного епізоду. Пацієнтам з депресією слід отримувати терапію протягом достатнього часу щонайменше протягом 6 місяців, щоб переконатися у повній відсутності симптомів.

Панічні розлади та ДКР

При тривалій терапії у пацієнтів з панічними розладами та ДКР слід проводити регулярну оцінку терапії, оскільки для цих розладів не було продемонстровано ефективності препарату у запобіганні рецидивам.

Застосування для дітей

Діти з обсесивно-компульсивним розладом

Діти 13-17 років: початкова доза становить 50 мг 1 раз на добу.

Діти 6-12 років: початкова доза становить 25 мг 1 раз на добу. Через 1 тиж дозу можна збільшити до 50 мг 1 раз на добу.

При необхідності у разі відсутності бажаного ефекту на фоні прийому препарату в дозі 50 мг на добу, можливе його подальше підвищення зі збільшенням дози на 50 мг на добу за 1 раз протягом декількох тижнів. Максимальна доза становить до 200 мг на добу.

Однак при підвищенні дози понад 50 мг у педіатрії слід враховувати нижчу масу тіла дітей у порівнянні з дорослими. Не слід змінювати дозу частіше, ніж один раз на тиждень.

Ефективність препарату у дітей з великим депресивним розладом не була продемонстрована.

Дані щодо застосування препарату дітям до 6 років відсутні.

Застосування пацієнтам похилого віку

Пацієнтам похилого віку препарат слід застосовувати з обережністю, оскільки ці пацієнти можуть мати підвищений ризик розвитку гіпонатріємії.

Застосування при печінковій недостатності

Слід дотримуватись обережності при застосуванні сертраліну хворим з патологією печінки. При порушеннях функції печінки необхідно зменшити дозу або частоту прийому препарату. Сертралін не слід застосовувати пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю, оскільки клінічні дані щодо застосування препарату у таких хворих відсутні.

Застосування при нирковій недостатності

При порушеннях функції нирок коригування дози препарату не потрібне.

Симптоми відміни, що спостерігаються при припиненні терапії сертраліном

Слід уникати раптового припинення застосування препарату. При припиненні лікування сертраліном, щоб зменшити ризик розвитку реакцій синдрому відміни, дозу слід поступово знижувати щонайменше протягом 1-2 тижнів. Якщо після зменшення дози препарату або припинення його застосування з'являються симптоми, що не переносяться, може бути розглянуто відновлення застосування препарату в раніше призначеній дозі. Надалі лікар може продовжувати знижувати дозу, але поступово.

Найчастіше спостерігається такий побічний ефект, як нудота. При лікуванні соціального тривожного розладу сертраліном у 14% чоловіків відзначалася статева дисфункція (порушення еякуляції) порівняно з 0% пацієнтів, які отримували плацебо. Ці побічні ефекти є дозозалежними та часто самостійно зникають при продовженні терапії.

Профіль побічних ефектів, які часто спостерігалися в ході проведення подвійних сліпих плацебо-контрольованих досліджень за участю пацієнтів з ДКР, панічними розладами, ПТСР та соціальними тривожними розладами, був подібним до пацієнтів з депресією, які брали участь у клінічних дослідженнях.

Нижче наведено дані про побічні реакції, що спостерігалися в період постреєстраційного нагляду (частота їх розвитку невідома) та в ході проведення плацебо-контрольованих клінічних досліджень (у яких загалом взяли участь 2542 пацієнти, які отримували сертралін, та 2145 пацієнтів, які отримували плацебо) за участю хворих з депресією, ДКР, панічними розладами, ПТСР та соціальними тривожними розладами.

Деякі з нижченаведених побічних реакцій можуть зменшуватися за інтенсивністю та частотою при тривалому лікуванні та не призводять до припинення терапії.

Нижче наведено частоту розвитку побічних реакцій, що спостерігалися під час проведення плацебо-контрольованих клінічних досліджень у пацієнтів з депресією, ДКР, панічними розладами, ПТСР та соціальними тривожними розладами. Подано об'єднані дані клінічних досліджень та післяреєстраційного нагляду (частота невідома).

Частота побічних реакцій відображена як: дуже часто (≥1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥1/10000 до <1/1000); дуже рідко (< 1/10 000); невідомо (частоту не можна встановити за наявними даними).

Інфекції та інвазії. Часто: фарингіт; нечасто: інфекції верхніх дихальних шляхів, риніт; рідко: дивертикуліт, гастроентерит, середній отит.

Пухлини доброякісні та злоякісні (у тому числі кісти та поліпи). Рідко: новоутворення (повідомлялося про один випадок новоутворення в одного пацієнта, який отримував сертралін, порівняно з відсутністю таких випадків у групі пацієнтів, які отримували плацебо).

З боку крові та лімфатичної системи. Рідко: лімфаденопатія; Невідомо: лейкопенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи. Нечасто: підвищена чутливість; рідко: анафілактоїдна реакція; невідомо: алергія.

З боку ендокринної системи. Нечасто: гіпотиреоз; Невідомо: гіперпролактинемія, синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону.

Метаболічні та аліментарні порушення. Часто: зниження апетиту, посилення апетиту *; рідко: цукровий діабет, гіперхолестеринемія, гіпоглікемія; невідомо: гіпонатріємія, гіперглікемія.

Психічні порушення. Дуже часто: безсоння (19%); часто: депресія, деперсоналізація, нічні жахи, почуття тривожності, збудження, нервозність, зниження лібідо, бруксизм; нечасто: галюцинації, агресія, ейфоричний настрій, апатія, патологічне мислення; рідко: конверсійний розлад, залежність від ліків, психотичний розлад*, параноя, суїцидальне мислення/суїцидальна поведінка (лише для пацієнтів з ДКР, при короткочасному застосуванні препарату, у дослідженнях тривалістю 1-12 тижнів: були зареєстровані випадки наявності суїцидальних думок та терапії сертраліном або невдовзі після припинення терапії (див. розділ «Особливості застосування»)), сомнамбулізм, передчасна еякуляція; невідомо: паронірія.

З боку нервової системи. Дуже часто: запаморочення (11%), сонливість (13%), головний біль (21%)*; часто: парестезії, тремор, гіпертонус, дисгевзія, порушення уваги; нечасто: судоми*, мимовільні скорочення*, порушення координації рухів, гіперкінезія, амнезія, гіпестезія*, порушення мови, постуральне запаморочення, синкопе, мігрень*; рідко: кома, хореоатетоз, дискінезія, гіперестезія, сенсорні порушення; невідомо: рухові розлади (включаючи екстрапірамідні симптоми, такі як гіперкінезія, гіпертонус, дистонія, спазми щелепи або порушення ходи). Також були зареєстровані ознаки та симптоми серотонінового синдрому або злоякісного нейролептичного синдрому, у деяких випадках пов'язаних із супутнім прийомом серотонінергічних засобів, у тому числі збудження, сплутаність свідомості, посилене потовиділення, діарея, підвищення температури тіла, артеріальна гіпертензія, ригідність. Акатизія та психомоторне збудження. Спазм церебральних судин (у тому числі синдром швидкоплинної церебральної вазоконстрикції та синдром Колла-Флемінга).

З боку органів зору. Часто: порушення зору; нечасто: мідріаз; рідко: глаукома, розлади сльозивиділення, худоби, диплопія, фотофобія, гіфема; невідомо: розлади з ренія, зіниці різного розміру.

З боку органів слуху та рівноваги. Часто: дзвін у вухах *; нечасто: біль у вусі.

З боку серця. Часто: серцебиття; нечасто: тахікардія; рідко інфаркт міокарда, брадикардія, порушення серцевої діяльності; невідомо: подовження інтервалу QTc, шлуночкова тахікардія типу «пірует».

З боку судин. Часто: припливи; рідко: артеріальна гіпертензія, гіперемія; рідко: периферична ішемія, гематурія; невідомо: патологічні геморагічні явища (такі, як шлунково-кишкова кровотеча).

З боку респіраторної системи, грудної клітки та середостіння. Часто: позіхання *; нечасто: бронхоспазм, диспное, носова кровотеча; рідко: ларингоспазм, гіпервентиляція, гіповентиляція, стридор, дисфонія, гикавка; невідомо: інтерстиційне захворювання легень.

З боку шлунково-кишкового тракту. Дуже часто: діарея (18%), нудота (24%), сухість у роті (14%); часто: біль у животі, блювання, запор, диспепсія, метеоризм; нечасто: езофагіт, дисфагія, геморой, гіперсалівація, зміни мови, відрижка; рідко: мелена, гематохезія, стоматит, виразки на язику, патології з боку зубів, глосит, виразки на слизовій оболонці рота; невідомо: панкреатит

З боку гепатобіліарної системи. Рідко: порушення функції печінки; невідомо: порушення функції печінки тяжкого ступеня (включаючи гепатит, жовтяницю та печінкову недостатність).

З боку шкіри та підшкірної клітковини. Часто: висипання, гіпергідроз; нечасто: періорбітальний набряк*, набряк обличчя, пурпура*, алопеція*, холодний піт, сухість шкіри, кропив'янка*, свербіж; рідко: дерматит, бульозний дерматит, везикульозний висип, патологічні зміни з боку текстури волосся, нетиповий запах шкіри; невідомо: зареєстровані рідкісні випадки тяжких побічних реакцій з боку шкіри, таких як синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, ангіоневротичний набряк, фоточутливість, шкірні реакції.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини. Часто: артралгія, міалгія; нечасто: остеоартрит, м'язова слабкість, біль у спині, посмикування м'язів; рідко: ураження кісток; невідомо: м'язові спазми.

З боку нирок та сечовидільної системи. Нечасто: ніктурія, затримка сечі, поліурія, полакіурія, порушення сечовипускання, нетримання сечі; рідко: олігурія, утруднений початок сечовипускання.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз**. Найчастіше: порушення еякуляції (14%); часто: еректильна дисфункція; нечасто: вагінальна кровотеча, статева дисфункція, статева дисфункція у жінок, нерегулярний менструальний цикл; рідко: менорагія, атрофічний вульвовагініт, баланопостит, виділення із статевих органів, пріапізм*, галакторея*; невідомо: гінекомастія, післяпологові кровотечі***.

Загальні порушення та реакції у місці введення. Дуже часто: підвищена стомлюваність (10%) *; часто: біль у грудній клітці*, загальне нездужання*; нечасто: периферичний набряк, озноб, пірексія*, астенія*, спрага; рідко: грижа, зниження переносимості препарату, порушення ходи.

Дослідження. Нечасто: підвищення рівня аланінамінотрасферази*, підвищення рівня аспартатамінотрансферази*, зниження маси тіла*, збільшення маси тіла*; рідко: • порушення якості сперми; підвищення рівня холестерину у крові; невідомо: відхилення від норми результатів клінічних лабораторних аналізів, зміна функції тромбоцитів.

Травми та отруєння. Рідко травмується.

Хірургічні втручання та медичні процедури. Рідко вазодилатація.

Якщо побічне явище спостерігалося у пацієнтів з депресією, ДКР, панічними розладами, ПТСР та соціальним тривожним розладом, терміни, що характеризують побічні явища, перекласифіковані за термінами, що застосовувалися щодо пацієнтів з депресією.

* ці побічні реакції також були зареєстровані під час постреєстраційного нагляду

** частота цих побічних реакцій визначалася для кількості пацієнтів у конкретній групі за статтею: сертралін (1118 чоловіків, 1424 жінок), плацебо (926 чоловіків, 1219 жінок).

***це прояв зареєстрований для терапевтичного класу SSRIs/SNRIs (див. розділи «особливі застосування», «застосування в період вагітності та годування груддю»).

Синдроми відміни, що спостерігаються при припиненні терапії сертраліном

Припинення терапії сертраліном (особливо при різкому припиненні терапії) зазвичай призводить до розвитку симптомів відміни. Частіше повідомлялося про такі побічні явища як запаморочення, сенсорні порушення (включаючи парестезію), порушення сну (включаючи безсоння та яскраві сновидіння), збудження або відчуття тривоги, нудота та/або блювання, тремор та головний біль. Як правило, ці побічні явища були легким або помірним ступенем і проходили самостійно; однак у деяких пацієнтів вони можуть бути важкими та/або тривалими. У зв'язку з цим у випадках, коли більше немає необхідності в терапії сертраліном, рекомендація дується поступове відмінення препарату шляхом поетапного зниження дози.

Застосування пацієнтам похилого віку

Застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗОС) або інгібіторами зворотного захоплення норадреналіну та серотоніну (ІЗНСС), включаючи сертралін, асоціювалося з клінічно значущими випадками гіпонатріємії у пацієнтів похилого віку.

Застосування для дітей

У понад 600 дітей, які отримували сертралін, загальний профіль побічних реакцій був загалом схожий на те, що спостерігалося в дослідженнях за участю дорослих пацієнтів. У ході клінічних контрольованих досліджень було зареєстровано такі побічні реакції (кількість пацієнтів, які приймали сертралін, становила 281):

Дуже часто (≥1/10): головний біль (22%), безсоння (21%), діарея (11%) та нудота (15%). Часто: (від ≥1/100 до <1/10): біль у грудній клітці, манія, пірексія, блювання, відсутність апетиту, афективна лабільність, агресія, збудження, нервозність, порушення уваги, запаморочення, гіперкінезія, мігрень, сонливість , тремор, порушення зору, сухість у роті, диспепсія, нічні жахи, підвищена стомлюваність, нетримання сечі, висип, акне, носова кровотеча, метеоризм.

Нечасто: (від ≥1/1000 до <1/100): подовження інтервалу QT на ЕКГ, суїцидальні спроби, судоми, екстрапірамідний розлад, парестезія, депресія, галюцинації, пурпура, гіпервентиляція, анемія, порушення функцій печінки, транс простий герпес, отит зовнішнього вуха, біль у вусі, біль у оці, мідріаз, загальне нездужання, гематурія, пустульозний висип, риніт, травма, зниження маси тіла, посмикування м'язів, незвичайні сновидіння, апатія, поліурія, альбумін біль у молочних менструального циклу, алопеція, дерматит, ураження шкіри, нетиповий запах шкіри, кропив'янка, бруксизм, гіперемія.

Частота невідома: енурез.

Ефекти, характерні для цього класу лікарських засобів

В результаті проведення епідеміологічних досліджень, які переважно проводилися за участю пацієнтів віком від 50 років і старше, було виявлено підвищений ризик виникнення переломів кісток у пацієнтів, які отримували СІОС та трициклічні антидепресанти. Механізм, який призводить до підвищення цього ризику, невідомий.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції у післяреєстраційний період є важливим заходом. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні препарату. Лікарям пропонується повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.

Токсичність

Сертралін має діапазон безпеки, що залежить від популяції пацієнтів та/або супутнього застосування лікарських засобів. Повідомлялося про летальні випадки передозування сертраліном як при окремому застосуванні (без супутніх препаратів), так і у комбінації з іншими засобами та/або алкоголем. У зв'язку з цим кожен випадок передозування потребує інтенсивної терапії.

Симптоми

Симптоми передозування включають побічні ефекти, опосередковані серотоніном, такі як сонливість, шлунково-кишкові порушення (наприклад нудота та блювання), тахікардія, тремор, збудження та запаморочення. Повідомлялося про розвиток коми, проте менш часто.

Після передозування сертраліном повідомлялося про подовження інтервалу QTc/шлуночкової тахікардії типу «пірует», тому у всіх випадках передозування сертраліном рекомендується проводити ЕКГ-моніторинг.

Терапія

Специфічних антидотів сертраліну не існує. Рекомендується забезпечити та підтримувати прохідність дихальних шляхів та достатній рівень оксигенації та вентиляції, якщо це необхідно. Прийом активованого вугілля, який може застосовуватися разом із проносним засобом, може бути не менш ефективним при промиванні шлунка. Виклик блювання не рекомендований. Рекомендований моніторинг серцевої діяльності (наприклад, ЕКГ), а також основних життєвих показників разом із загальною симптоматичною та підтримуючою терапією. З огляду на значний обсяг розподілу сертраліну такі заходи, як форсований діурез, діаліз, гемоперфузія або замінна гемотрансфузія, навряд чи можуть бути корисними.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі від 5 ° С до 25 °С . В недоступному для дітей місці.

Серліфт - антидепресант.