Санаксон Плюс-1000 порошок для розчину для ін'єкцій по 1000 мг/500 мг 1 шт

діючі речовини: цефтриаксон, сульбактам; 1 флакон містить цефтриаксону натрію еквівалентно цефтриаксону 1000 мг, сульбактаму натрію еквівалентно сульбактаму 500 мг.

Відповідних досліджень не проводили. У зв’язку з можливістю виникнення таких побічних реакцій, як запаморочення, препарат може впливати на здатність керувати транспортними засобами або працювати зі складними механізмами.

Під час вагітності, зокрема у І триместрі, цефтриаксон можна застосовувати, лише якщо користь перевищує ризик. Потрібно прийняти рішення щодо припинення годування груддю або припинення/відмови від застосування цефтриаксону з урахуванням користі від грудного годування для дитини та користі від терапії для жінки.

Препарат застосовується у педіатричній практиці.

інфекції нижніх відділів дихальних шляхів; гострий бактеріальний отит середнього вуха; інфекції м’яких тканин, шкіри; інфекції нирок і сечовивідних шляхів; інфекції кісток, суглобів; септицемія; інфекції органів черевної порожнини (перитоніт, інфекції жовчовивідних шляхів і травного тракту); менінгіт; гонорея; профілактика інфекцій у хірургії.

Підвищена чутливість до цефтриаксону або до інгібіторів β-лактамази, або до антибіотиків, які належать до груп цефалоспоринів та пеніцилінів. За наявності у хворого підвищеної чутливості до пеніциліну слід врахувати можливість перехресної алергічної реакції. Наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості (наприклад анафілактичних реакцій) до будь-якого іншого типу β-лактамних антибактеріальних засобів (пеніцилінів, монобактамів та карбапенемів); ниркова та/або печінкова недостатність; захворювання травного тракту в анамнезі, особливо неспецифічний виразковий коліт, ентерит або коліт, пов’язаний із застосуванням антибактеріальних препаратів. Цефтриаксон протипоказаний: Недоношеним новонародженим віком ≤ 41 тиждень із урахуванням строку внутрішньоутробного розвитку (гестаційний вік + вік після народження)*. Доношеним новонародженим (віком ≤ 28 днів): із гіпербілірубінемією, жовтяницею, гіпоальбумінемією або ацидозом, оскільки при таких станах зв’язування білірубіну, імовірно, порушене*, які потребують (або очікується, що потребуватимуть) внутрішньовенного введення препаратів кальцію або інфузій кальцієвмісних розчинів, оскільки існує ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону. * У дослідженнях іn vitro було показано, що цефтриаксон може витісняти білірубін зі зв’язку з альбуміном сироватки крові, що призводить до ризику розвитку білірубінової енцефалопатії у таких пацієнтів. Перед внутрішньом’язовим введенням цефтриаксону слід обов’язково виключити наявність протипоказань до застосування лідокаїну, якщо його застосовують як розчинник (див. розділ «Особливості застосування»). Див. інструкцію для медичного застосування лідокаїну, особливо щодо протипоказань. Розчини цефтриаксону, що містять лідокаїн, ніколи не слід вводити внутрішньовенно.

Застосовувати внутрішньовенно або внутрішньом’язово. Перед застосуванням проводять шкірні проби на чутливість до антибіотика та до лідокаїну. Дорослі і діти віком від 12 років: по 1–2 г (у перерахуванні на цефтриаксон) 1 раз на добу (кожні 24 години). У тяжких випадках або при інфекціях, збудники яких мають знижену чутливість до цефтриаксону, добову дозу можна збільшувати до 4 г (у перерахуванні на цефтриаксон). Новонароджені, немовлята та діти віком до 12 років. Нижче наводяться рекомендовані дози для застосування 1 раз на добу. Новонароджені (до 14 днів). Дози наведено у перерахуванні на цефтриаксон: 20–50 мг/кг маси тіла 1 раз на добу. Добова доза не повинна перевищувати 50 мг/кг маси тіла. При визначенні дози препарату для доношених і недоношених дітей відмінностей немає. Цефтриаксон протипоказаний для застосування новонародженим віком ≤ 28 днів при необхідності (або очікуваній необхідності) лікування внутрішньовенними розчинами, які містять кальцій, у тому числі постійні внутрішньовенні вливання, які містять кальцій, наприклад парентеральне харчування, у зв’язку з ризиком виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону. Новонароджені віком від 15 днів та діти віком до 12 років. Дози наведено у перерахуванні на цефтриаксон: 20–80 мг/кг маси тіла 1 раз на добу. Дітям з масою тіла понад 50 кг призначати дози як для дорослих. Загальна добова доза для дітей не повинна перевищувати 2 г (у перерахуванні на цефтриаксон). Внутрішньовенні введення дози вище 50 мг/кг (у перерахуванні на цефтриаксон) здійснюються краплинно, повільно (протягом 30–60 хвилин). Спосіб розчинення та введення. З мікробіологічної точки зору препарат слід використати негайно. Якщо не використати одразу, час зберігання та дотримання умов перед застосуванням препарату є відповідальністю користувачів і, як правило, не може перевищувати 24 години при температурі 2–8 °С, якщо тільки відновлення/розведення не відбулося в контрольованих і перевірених асептичних умовах. Для внутрішньом’язових ін’єкцій вміст флакона розчинити у 3,5 мл 1 % розчину лідокаїну або 5 мл води для ін’єкцій; ін’єкцію робити у центр великого м’яза. Рекомендується вводити не більше 1 г в одну ділянку. Якщо лідокаїн застосовують як розчинник, отриманий розчин ніколи не слід вводити внутрішньовенно. Для детальної інформації рекомендується ознайомитися з інструкцією для медичного застосування лідокаїну. Застосування лідокаїну передбачає попереднє проведення проби для визначення індивідуальної чутливості до цього лікарського засобу. Для внутрішньовенних ін’єкцій вміст флакона розчинити у 10 мл води для ін’єкцій; вводити внутрішньовенно повільно (протягом 2–4 хвилин). Внутрішньовенна інфузія має тривати не менше 30 хвилин. Для приготування розчину розчиняти вміст флакона у 40 мл одного з нижчезазначених інфузійних розчинів, що не містять іонів кальцію: 5 % розчин глюкози; 0,9 % розчин натрію хлориду; 5 % розчин глюкози + 0,225 % розчин натрію хлориду; 5 % розчин глюкози + 0,9 % розчин натрію хлориду; вода для ін’єкцій. Не можна використовувати розчинники, які містять кальцій, такі як розчин Рінгера або розчин Гартмана, для розчинення препарату у флаконах або для розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення у зв’язку з вірогідністю утворення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону. Виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону також можливе при змішуванні препарату з розчинами, які містять кальцій, в одній інфузійній системі для внутрішньовенного введення. Препарат не можна вводити одночасно внутрішньовенно з розчинами, які містять кальцій, у тому числі з тривалими інфузіями, які містять кальцій, наприклад, парентеральне харчування. Однак, за винятком новонароджених, цефтриаксон та кальцієвмісні розчини можна вводити послідовно, якщо інфузійну систему ретельно промити між інфузіями сумісним розчином.

Інфекції та інвазії: кандидомікоз, мікоз статевих шляхів, вторинні грибкові інфекції та інфекції, спричинені резистентними мікроорганізмами, псевдомембранозний коліт, суперінфекції. З боку системи крові та лімфатичної системи: еозинофілія, нейтропенія, лейкопенія, лейкоцитоз, лімфопенія, гранулоцитопенія, анемія, включаючи гемолітичну анемію, тромбоцитопенія, тромбоцитоз, базофілія, збільшення/зменшення протромбінового часу, розлади коагуляції, гіпопротромбінемія, агранулоцитоз. Під час тривалого лікування слід регулярно контролювати картину крові. З боку шлунково-кишкового тракту: рідкі випорожнення, діарея, нудота, блювання, метеоризм, стоматит, порушення смаку, глосит; панкреатит, що розвинувся, можливо, внаслідок обструкції жовчовивідних шляхів, шлунково-кишкова кровотеча. Не можна виключати роль преципітатів у розвитку панкреатиту, що утворилися під дією цефтриаксону у жовчовивідних шляхах; повідомлялося про псевдомембранозний ентероколіт. З боку гепатобіліарної системи: псевдохолелітіаз жовчного міхура, преципітати кальцієвої солі цефтриаксону у жовчному міхурі з відповідною симптоматикою у дітей, оборотний холелітіаз у дітей, підвищення активності печінкових трансаміназ і лужної фосфатази, гіпербілірубінемія, ядерна жовтяниця, гепатит1, холестатичний гепатит1, 2. З боку шкіри і підшкірної клітковини: шкірні висипання; алергічний дерматит; свербіж; кропив’янка; набряки, включаючи ангіоневротичний набряк; гострий генералізований екзантематозний пустульоз, екзантема; ексудативна мультиформна еритема; синдром Стівенса – Джонсона; токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), реакція на ЛЗ з еозинофілією та системними симптомами (DRESS) (див. розділ «Особливості застосування»). З боку нирок та сечовидільної системи: підвищення концентрації сечовини та креатиніну в крові, олігурія, гематурія, глюкозурія; циліндрурія, інтерстиціальний нефрит, утворення преципітатів у нирках (оборотні). Неврологічні розлади: головний біль і запаморочення, тремор, судом, енцефалопатія. З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: задишка, бронхоспазм. З боку імунної системи: анафілактичні або анафілактоїдні реакції, анафілактичний шок, гіперчутливість, реакція Яриша – Герксгеймера. З боку органів слуху і рівноваги: вертиго. Загальні розлади: пропасниця, озноб, сироваткова хвороба, набряки, носові кровотечі, слабкість. Місцеві реакції: при внутрішньовенному введенні – флебіти, болючість, ущільнення по ходу вени; при внутрішньом’язовому введенні – болючість у місці введення. Внутрішньом’язова ін’єкція без застосування лідокаїну болюча.

Симптоми: існує обмежена інформація про випадки передозування. У разі передозування можливе посилення проявів побічних реакцій. Лікування: гемодіаліз або перитонеальний діаліз не ефективні. Специфічного антидоту не існує. Лікування передозування симптоматичне.

Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Cанаксон Плюс – 1000 - антибактеріальний засіб для системного застосування. Цефалоспорини третього покоління.