Рокуроній р-н д/ін. 10 мг/мл фл. 5 мл

По 5 мл розчину у скляному флаконі; по 5 або 10 флаконів у картонній коробці. По 10 мл розчину у скляному флаконі; по 5 або 10 флаконів у картонній коробці.

Розчин для ін’єкцій. Основні фізико-хімічні властивості: прозорий водний розчин від безбарвного до світло-коричневого кольору.

Фармакодинаміка. Механізм дії Рокуроній Кабі (рокуронію бромід) — швидкодіючий, середньої тривалості дії, недеполяризуючий міорелаксант, що має всі фармакологічні ефекти, характерні для цього класу препаратів (курареподібних). Він блокує нікотинові холінорецептори кінцевої пластинки рухового нерва скелетного м’яза. Антагоністами цієї дії є інгібітори ацетилхолінестерази, наприклад неостигмін, едрофоній і піридостигмін. ЕD₉₀ (доза рокуронію броміду, необхідна для пригнічення на 90% скорочувальної реакції м’яза великого пальця на стимуляцію ліктьового нерва) при збалансованій анестезії становить приблизно 0,3 мг/кг маси тіла. Показник ED₉₅ у немовлят нижчий, ніж у дорослих і дітей (0,25, 0,35 і 0,4 мг/кг відповідно). Інтубація при проведенні планової анестезії Протягом 60 секунд після внутрішньовенного введення рокуронію броміду 0,6 мг/кг (2 × ED₉₀ при збалансованій анестезії) практично у всіх хворих досягаються адекватні умови для інтубації, а у 80% з них умови для інтубації розцінюються як відмінні. Загальне розслаблення скелетної мускулатури, адекватне для будь-яких хірургічних втручань, досягається протягом 2 хвилин. Клінічна тривалість дії (час до спонтанного відновлення скорочувальної здатності скелетних м’язів до 25% контрольного рівня) при дозі рокуронію броміду 0,6 мг/кг маси тіла становить 30–40 хвилин. Загальна тривалість (час до спонтанного відновлення скорочувальної здатності скелетних м’язів до 90% контрольного рівня) становить 50 хв. Середній час спонтанного відновлення скорочувальної здатності від 25 до 75% контрольного рівня (індекс відновлення) після болюсної дози 0,6 мг/кг маси тіла становить 14 хвилин. При нижчих дозуваннях 0,3–0,45 мг/кг маси тіла (1–1½ × ED₉₀) початок дії настає пізніше і тривалість дії коротша. Після введення розчину у дозі 0,45 мг/кг прийнятні умови для інтубації створюються через 90 секунд. При застосуванні у високих дозах (2 мг/кг) тривалість клінічної дії становить 110 хвилин. Швидка послідовна індукція При швидкій послідовній індукції анестезії із застосуванням пропофолу або фентанілу/тіопенталу адекватні умови для інтубації досягаються через 60 секунд у 93% і 96% пацієнтів відповідно після введення дози рокуронію броміду 1 мг/кг маси тіла. З них у 70% хворих вони оцінюються як відмінні. Клінічна тривалість дії при цій дозі наближається до 1 години, через цей час нервово-м’язова провідність може бути безпечно відновлена. Після введення дози 0,6 мг/кг рокуронію броміду адекватні умови для інтубації досягаються через 60 секунд у 81% і 75% пацієнтів при проведенні швидкої послідовної індукції анестезії з пропофолом або фентанілом/тіопенталом відповідно. Відділення інтенсивної терапії У відділенні інтенсивної терапії після безперервної інфузії час відновлення співвідношення величин відповідей на послідовність чотирирозрядної (TOF) стимуляції до 0,7 залежить від рівня блокади у кінці інфузії. Після безперервної інфузії протягом 20 годин або більше середній час (діапазон) між поверненням Т₂ у відповідь на TOF-стимуляцію і відновленням TOF-відношення до рівня 0,7 приблизно становить 1,5 (1–5) години у хворих без поліорганної недостатності і 4 (1–25) години у хворих з поліорганною недостатністю. Особливі популяції пацієнтів. Пацієнти літнього віку і пацієнти із захворюваннями печінки та жовчовивідних шляхів та/або із нирковою недостатністю Тривалість дії підтримуючих доз 0,15 мг/кг може бути дещо більшою при застосуванні анестезії енфлураном і ізофлураном у хворих літнього віку і пацієнтів із захворюваннями печінки та/або нирок (приблизно 20 хвилин), ніж у хворих без порушення функцій екскреторних органів при внутрішньовенній анестезії (приблизно 13 хвилин). При багаторазовому введенні підтримуючих доз на рекомендованому рівні кумулятивний ефект (прогресивне збільшення тривалості дії) не спостерігався. Діти Середній час початку дії рокуронію броміду у немовлят і дітей при інтубаційній дозі 0,6 мг/кг дещо коротший, ніж у дорослих. Порівняння у групах дітей показало, що середній період часу до початку дії у новонароджених і підлітків (1 хв) дещо довший за період часу у немовлят, дітей раннього та старшого віку (0,4, 0,6 та 0,8 хв відповідно). У дітей тривалість релаксації і період відновлення нервово-м’язової провідності коротші порівняно з такими у немовлят та дорослих. Порівняльні дослідження у педіатричних групах показали, що середній період часу до відновлення Т₃ був подовженим у новонароджених і немовлят (56,7 та 60,7 хв відповідно) порівняно з таким у дітей раннього віку, дітей старшого віку та підлітків (45,4, 37,6 та 42,9 хв відповідно). Серцево-судинна хірургія У хворих, яким планується проведення операції на серці, найчастішими серцево-судинними змінами, що спостерігалися під час розвитку максимального блоку після введення 0,6–0,9 мг/кг Рокуронію Кабі, є слабке і клінічно не виражене збільшення частоти серцевих скорочень до 9% і підвищення середнього артеріального тиску до 16% контрольного рівня. Оборотність нервово-м'язового блоку Введення сугамадексу чи інгібіторів ацетилхолінестерази (неостигмін, піридостигмін або едрофоній) нейтралізує дію рокуронію. Сугамадекс можна вводити з метою стандартної оборотності (при 1–2 посттетанічних скороченнях до повторної появи T₂) чи негайної оборотності (через 3 хвилини після введення рокуронію броміду). Інгібітори ацетилхолінестерази можна вводити при повторній появі T₂ або при перших ознаках клінічного відновлення. Фармакокінетика. При внутрішньовенному введенні однократної болюсної дози рокуронію броміду зміна його концентрації у плазмі крові відбувається за три експоненціальні фази. У здорових дорослих добровольців середній (95% інтервал довіри) період напіввиведення становить 73 (66–80) хвилини, (умовний) об’єм розподілу у стабільному стані становить 203 (193-–214) мл/кг маси тіла, а плазмовий кліренс становить 3,7 (3,5–3,9) мл/кг/хв. Контрольовані дослідження показали, що плазмовий кліренс у пацієнтів літнього віку і у хворих із порушенням функції нирок сповільнений, проте у ході більшості досліджень спостережувані відмінності не досягали статистичної значимості. Період напіввиведення у пацієнтів із захворюваннями печінки зростає в середньому на 30 хвилин, кліренс знижується на 1 мл/кг/хв (див. «Спосіб застосування та дози»). Діти Фармакокінетика рокуронію броміду у дітей (n = 146) залежно від віку (0–17 років) вивчалася з використанням популяційного аналізу об’єднаних фармакокінетичних даних двох клінічних досліджень анестезії севофлураном (індукція) та ізофлураном/закисом азоту (підтримуюча анестезія). Всі фармакокінетичні показники були лінійно пропорційними масі тіла, що підтверджувалось подібним кліренсом (л/год/кг). Об’єм розподілу (л/кг) та період напіввиведення (год) знижувалися з віком (роки). Фармакокінетичні параметри (ФКП) у типових педіатричних пацієнтів за віковими групами підсумовано у таблиці 1 нижче. Таблиця 1 Ймовірні ФКП (середнє стандартне відхилення [ССВ]) рокуронію броміду у типових педіатричних пацієнтів під час застосування севофлурану та закису азоту (індукція) та ізофлурану/закису азоту (підтримуюча анестезія)

ФКП	Діапазон віку пацієнтів
	Доношені новонароджені (0−27 днів)	Немовлята (28 днів−2 місяці)	Діти раннього віку (3−23 місяці)	Діти старшого віку (2−11 років)	Підлітки (12−17 років)
CL (л/кг/год)	0,31 (0,07)	0,30 (0,08)	0,33 (0,10)	0,35 (0,09)	0,29 (0,14)
Об’єм розподілу (л/кг)	0,42 (0,06)	0,31 (0,03)	0,23 (0,03)	0,18 (0,02)	0,18 (0,01)
t½β (год)	1,1 (0,2)	0,9 (0,3)	0,8 (0,2)	0,7 (0,2)	0,8 (0,3)

Відділення інтенсивної терапії При введенні у вигляді безперервної інфузії для полегшення проведення штучної вентиляції легенів протягом 20 годин або довше середній період напіввиведення і середній (умовний) об’єм розподілу у рівноважному стані збільшуються. Під час контрольованих клінічних досліджень було встановлено значну міжіндивідуальну варіабельність показників, пов’язану з різним генезом і ступенем вираженості (полі)органної недостатності та індивідуальними характеристиками хворого. У пацієнтів з поліорганною недостатністю середній (± SD) період напіввиведення становив 21,5 (± 3,3) години, (умовний) об’єм розподілу у стабільному стані — 1,5 (± 0,8) л/кг і плазмовий кліренс — 2,1 (± 0,8) мл/кг/хв. Рокуроній виводиться із сечею і жовчю. Виведення з сечею досягає 40% протягом 12–24 годин. Після ін’єкції міченого радіоактивним ізотопом рокуронію броміду його виведення становило в середньому 47% з сечею і 43% з калом протягом 9 днів. Приблизно 50% препарату виводиться у незміненому вигляді.

Міорелаксанти з периферичним механізмом дії. Інші сполуки четвертинного амонію. Код АТХ М03А С09.

Як доведено, нижчезазначені лікарські засоби впливають на ступінь вираженості та/або тривалість дії недеполяризуючих нервово-м’язових блокаторів. Вплив інших лікарських засобів на рокуронію бромід Посилення дії засобу Галогенізовані леткі анестетики посилюють нейром’язову блокаду, викликану рокуронію бромідом. Цей ефект проявляється тільки при підтримуючій терапії (див. «Спосіб застосування та дози»). Відновлення нервово-м’язової провідності за допомогою інгібіторів ацетилхолінестерази може сповільнюватися. Попередня інтубація із застосуванням суксаметонію (див. «Особливості застосування»). Високі дози таких засобів, як тіопентал, метогекситал, кетамін, фентаніл, гамма-гідроксибутират, етомідат та пропофол. Інші недеполяризуючі нервово-м’язові блокатори. Попереднє введення суксаметонію (див. «Особливості застосування»). Тривале одночасне застосування кортикостероїдів та рокуронію броміду у відділеннях інтенсивної терапії може призвести до збільшення тривалості нейром’язової блокади або до міопатії (див. «Особливості застосування» і «Побічна дія»). Інші лікарські засоби Антибіотики: аміноглікозидні антибіотики, лінкозаміди (наприклад лінкоміцин і кліндаміцин), поліпептидні антибіотики, ациламінопеніциліни, тетрацикліни, високі дози метронідазолу. Діуретики, тіамін, інгібітори моноаміноксидази, хінідин та його ізомер хінін, протамін, адреноблокатори, солі магнію, блокатори повільних кальцієвих каналів, солі літію, місцеві анестетики (лідокаїн внутрішньовенно, бупівакаїн епідурально) та невідкладне введення фенітоїну або бета-адреноблокаторів. Після післяопераційного введення таких антибіотиків, як аміноглікозиди, лінкозамід, поліпептиди та ациламінопеніциліни, а також хінідин, хінін та солі магнію, повідомлялося про рекураризацію (див. «Особливості застосування»). Послаблення дії засобу Неостигмін, едрофоній, піридостигмін, похідні амінопіридину. Попереднє тривале застосування кортикостероїдів, фенітоїну або карбамазепіну. Норадреналін, азатіоприн (тільки тимчасовий та обмежений ефект), теофілін, кальцію хлорид, калію хлорид. Інгібітори протеази (габексат, улінастатин). Змінна дія Застосування інших недеполяризуючих нервово-м’язових блокаторів у поєднанні з рокуронію бромідом може призвести до послаблення або посилення нейром’язової блокади залежно від послідовності їх застосування та типу використовуваного нервово-м’язового блокатора. Застосування суксаметонію після введення рокуронію броміду може призвести до посилення або послаблення нейром’язової блокади, спричиненої дією рокуронію броміду. Вплив рокуронію броміду на інші лікарські засоби Одночасне застосування рокуронію броміду з лідокаїном може прискорити початок дії лідокаїну. Діти та підлітки Офіційні дослідження взаємодії лікарських засобів за участю педіатричних пацієнтів не проводилися. Вищевказані взаємодії у дорослих та особливі попереджувальні вказівки і запобіжні заходи (див. «Особливості застосування») необхідно враховувати і щодо педіатричних пацієнтів. Сумісність при змішуванні з іншими лікарськими засобами. Показано, що в номінальних концентраціях 0,5 мг/мл і 2 мг/мл рокуронію бромід сумісний з 0,9% розчином натрію хлориду, 5% розчином глюкози для внутрішньовенних інфузій, 5% розчином глюкози в 0,9% розчині натрію хлориду для внутрішньовенних інфузій, стерильною водою для ін’єкцій, Рінгера розчином лактатним і Гемацелем (Haemaccel). Введення повинно розпочинатися одразу ж після змішування і завершитися до 24 годин. Невикористаний розчин слід утилізувати.

діюча речовина: рокуронію бромід; 1 мл розчину містить 10 мг рокуронію броміду; допоміжні речовини: вода для ін’єкцій, кислота оцтова льодяна, натрію хлорид, натрію ацетат тригідрат.

Застосовують педіатричним пацієнтам: доношеним новонародженим (0–27 днів), немовлятам (28 днів — 2 місяці), дітям раннього віку (3 місяці — 23 місяці), дітям старшого віку (2–11 років) і підліткам (12–17 років).

Рокуроній Кабі показаний дорослим та дітям (від доношених новонароджених до підлітків — від 0 до < 18 років) як додатковий засіб при загальній анестезії для полегшення інтубації трахеї під час звичайної послідовної індукції анестезії і для забезпечення релаксації скелетної мускулатури під час хірургічних операцій. Дорослим Рокуроній Кабі також показаний для полегшення інтубації трахеї під час швидкої послідовної індукції анестезії і як додатковий засіб для проведення штучної вентиляції легенів у відділеннях інтенсивної терапії.

Підвищена чутливість до рокуронію броміду, бромідів або до будь-якої допоміжної речовини препарату.

Рокуроній Кабі, як і інші міорелаксанти, повинен вводити тільки лікар із досвідом застосування подібних препаратів, або введення препарату потрібно здійснювати під контролем такого спеціаліста. Препарат застосовують тільки в умовах стаціонару. Рокуроній Кабі вводять внутрішньовенно як болюсно, так і у вигляді безперервної інфузії. Дозування Рокуронію Кабі, як і інших міорелаксантів, потрібно підбирати індивідуально для кожного конкретного пацієнта. При підборі дози слід брати до уваги метод анестезії і очікувану тривалість операції, метод седації, очікувану тривалість штучної вентиляції легенів та можливу взаємодію з іншими лікарськими засобами, що вводяться одночасно, а також загальний стан пацієнта. Для оцінки ефективності нервово-м’язової блокади і відновлення нервово-м’язової провідності рекомендується використовувати відповідну методику нервово-м’язового моніторингу. Засоби для інгаляційного наркозу підсилюють блокуючу дію препарату Рокуроній Кабі на нервово-м’язову передачу. Це посилення може стати клінічно значущим тоді, коли у процесі загальної анестезії концентрація введених інгаляційно речовин у тканинах досягає рівня, достатнього для такої взаємодії. Тому необхідно коригувати дозу Рокуронію Кабі шляхом введення найменших підтримуючих доз препарату через більші інтервали часу або ж шляхом максимального зниження швидкості інфузії під час тривалих (більше 1 години) процедур, що проводяться із застосуванням інгаляційного наркозу. Небезпека лікарських помилок випадкове введення міорелаксантів може спричинити серйозні побічні ефекти, включаючи летальні. Зберігайте Рокуроній Кабі з непошкодженою кришкою та запобіжним кільцем та таким чином, щоб мінімізувати можливість неправильного вибору препарату (див. розділ «Особливості застосування»). Для дорослих пацієнтів наведені нижче рекомендації щодо режиму дозування можна використовувати як загальну схему при проведенні ендотрахеальної інтубації, для забезпечення м’язової релаксації при операціях різної тривалості, а також при застосуванні у відділенні інтенсивної терапії. Хірургічні втручання Ендотрахеальна інтубація Стандартна доза рокуронію броміду, після якої належні умови для інтубації трахеї встановлюються приблизно через 60 секунд майже у всіх пацієнтів, під час планової анестезії становить 0,6 мг/кг маси тіла. При проведенні швидкої послідовної індукції анестезії рекомендована доза рокуронію броміду 1 мг/кг маси тіла, після якої належні умови для інтубації трахеї встановлюються приблизно через 60 секунд майже у всіх пацієнтів. При застосуванні рокуронію броміду у дозі 0,6 мг/кг маси тіла для проведення швидкої послідовної індукції анестезії рекомендується проводити інтубацію трахеї пацієнта через 90 секунд після введення Рокуронію Кабі. Щодо застосування рокуронію броміду протягом швидкої послідовної індукції анестезії пацієнткам, яким проводять кесарів розтин, див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю». Підтримуючі дози Рекомендована підтримуюча доза становить 0,15 мг/кг маси тіла; у разі тривалого інгаляційного наркозу її слід зменшити до 0,075–0,1 мг/кг маси тіла. Підтримуючі дози краще всього вводити у той момент, коли амплітуда м’язових скорочень відновилась до 25% контрольного рівня або при появі 2–3 відповідей при моніторингу у режимі послідовної чотирирозрядної стимуляції (TOF). Безперервна інфузія Якщо Рокуроній Кабі вводять шляхом безперервної інфузії, рекомендується спочатку ввести дозу навантаження 0,6 мг/кг маси тіла, і коли нервово-м’язова провідність почне відновлюватися, слід розпочати інфузійне введення. Швидкість інфузії слід підібрати так, щоб скорочувальна реакція скелетних м’язів знаходилася на рівні 10% контрольного рівня або підтримання 1-–2 відповідей при моніторингу у режимі чотирирозрядної стимуляції. У дорослих при внутрішньовенній загальній анестезії швидкість інфузії, необхідної для підтримання нервово-м’язового блоку на цьому рівні, становить 0,3–0,6 мг/кг/год, а при інгаляційному наркозі — 0,3–0,4 мг/кг/год. Рекомендується проводити постійний моніторинг нервово-м’язової провідності, оскільки необхідна швидкість інфузії може бути різною при різних методах анестезії і для різних пацієнтів. Дозування вагітним Для проведення кесарева розтину Рокуроній Кабі можна застосовувати тільки в дозі 0,6 мг/кг маси тіла, оскільки застосування у дозі 1 мг/кг маси тіла цій групі пацієнтів не було досліджено. Поновлення нервово-м’язової провідності після введення міорелаксантів може бути сповільнене або незадовільне у пацієнтів, які застосовували солі магнію для лікування токсикозу вагітних, тому що солі магнію посилюють нервово-м’язову блокаду. Для таких пацієнтів дозу Рокуронію Кабі потрібно зменшити та проводити її титрування залежно від м’язової відповіді. Дозування для пацієнтів літнього віку та для пацієнтів із захворюваннями печінки та/або жовчовивідних шляхів чи з порушенням ниркової функції Стандартна доза Рокуронію Кабі для інтубації хворих літнього віку та пацієнтів із захворюваннями печінки та/або жовчовивідних шляхів чи з порушенням ниркової функції під час звичайної анестезії становить 0,6 мг/кг маси тіла. Дозу 0,6 мг/кг застосовують для швидкої послідовної індукції анестезії пацієнтам, у яких очікують довгу тривалість дії. Незалежно від техніки анестезії, що застосовується, рекомендована підтримуюча доза для таких пацієнтів становить 0,075–0,1 мг/кг рокуронію броміду, а рекомендована швидкість інфузії становить 0,3–0,4 мг/кг/год (див. також «Безперервна інфузія»). Дозування для пацієнтів з надмірною масою тіла та ожирінням При застосуванні препарату хворим із надмірною масою тіла або ожирінням (маса тіла яких на 30% і більше перевищує ідеальну) дози слід зменшувати з урахуванням ідеальної маси тіла. Діти Для новонароджених (0–27 днів), немовлят (28 днів — 3 місяці), дітей раннього віку (від 3 місяців до 2 років), дітей старшого віку (2–11 років) і підлітків (12–17 років) рекомендована доза для інтубації під час планової анестезії і підтримуюча доза аналогічні дозам для дорослих. Однак тривалість дії разової дози при інтубації буде довшою у новонароджених та немовлят, ніж у старших дітей. Під час безперервного введення препарату педіатричним пацієнтам швидкість інфузії, за винятком дітей 2–11 років, така ж, як і для дорослих. Для дітей віком 2–11 років можуть бути потрібні вищі швидкості інфузії. Для дітей 2–11 років початкові швидкості інфузії рекомендуються такі ж, як і для дорослих, і під час процедури їх необхідно скоригувати для підтримання амплітуди м’язових скорочень на рівні 10% контрольної амплітуди або для підтримання 1–2 відповідей при моніторингу у режимі чотирирозрядної стимуляції. Досвід застосування рокуронію броміду при швидкій послідовній індукції у педіатричних пацієнтів є обмеженим, тому рокуронію бромід не рекомендується для покращення умов трахеальної інтубації під час швидкої послідовної індукції у педіатричних пацієнтів. Застосування у відділенні інтенсивної терапії Ендотрахеальна інтубація При ендотрахеальній інтубації застосовувати ті самі дози, що й при хірургічних втручаннях. Підтримуючі дози Рекомендується застосовувати рокуронію бромід у початковій навантажувальній дозі 0,6 мг/кг маси тіла з подальшою безперервною інфузією відразу після того, як ступінь м’язових скорочень відновиться до 10% від контрольного рівня або буде отримано 1–2 відповіді при моніторингу у режимі чотирирозрядної стимуляції. Дози рокуронію броміду завжди слід титрувати залежно від ефективності для кожного окремого пацієнта. Рекомендована початкова швидкість інфузії для підтримки нервово-м’язової блокади на рівні 80–90% (1–2 відповідей при стимуляції у режимі TOF) у дорослих пацієнтів становить 0,3–0,6 мг/кг/год протягом першої години введення, після чого протягом 6–12 годин необхідно знижувати швидкість введення відповідно до індивідуальної реакції пацієнта. Після цього індивідуальні вимоги щодо дози залишаються відносно постійними. У контрольованих клінічних дослідженнях було виявлено велику варіабельність між пацієнтами щодо годинної швидкості інфузії з середнім значенням 0,2–0,5 мг/кг/год залежно від причини і ступеня органного порушення, супутнього медикаментозного лікування та індивідуальних характеристик пацієнта. Для забезпечення оптимального контролю стану кожного пацієнта наполегливо рекомендується проводити моніторинг нервово-м’язової провідності. Досліджено введення препарату тривалістю до 7 днів. Пацієнти особливих груп Препарат не рекомендується застосовувати для проведення штучної вентиляції легень при інтенсивній терапії дітей та хворих літнього віку через відсутність даних з безпеки та ефективності застосування препарату цим категоріям пацієнтів.

До звичних побічних реакцій належать біль/реакція в місці ін’єкції, зміни показників життєдіяльності організму та збільшення тривалості нейром’язової блокади. Найчастішими серйозними побічними реакціями після виведення засобу на ринок є анафілактичні та анафілактоїдні реакції та пов’язані з ними симптоми. Див. також наведені в таблиці 2 роз’яснення. Таблиця 2

MedDRA (Медичний словник для регуляторної діяльності) Класифікація за органами та системами	Частота появиа
	Іноді/рідкоb (< 1/100, > 1/10 000)		Дуже рідко (< 1/10 000)	Невідомо
Порушення з боку імунної системи			Гіперчутливість, анафілактична реакція, анафілактоїдна реакція, анафілактичний шок, анафілактоїдний шок
Порушення з боку нервової системи			Млявий параліч
Порушення з боку серця	Тахікардія			Синдром Коуніса
Порушення з боку судин	Гіпотензія		Судинний колапс і шок, раптове почервоніння обличчя
Порушення з боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння			Бронхоспазм	Апное, дихальна недостатність
Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини			Ангіоневротичний набряк, кропив’янка, висип, еритематозний висип, свербіж, екзантема
Порушення з боку скелетно-м’язового апарату та сполучної тканини			М’язова слабкістьс,стероїдна міопатія
Загальні розлади та реакції в місці введення	Неефективність лікарського засобу, ослаблена дія лікарського засобу/ терапії, посилена дія лікарського засобу/ терапії, болі/реакція в місці ін’єкції		Набряк обличчя
Травма, отруєння та обумовлені втручаннями ускладнення	Тривала нейром’язова блокада, уповільнене відновлення після анестезії		Обумовлені анестезією ускладнення з боку дихальних шляхів

MedDRA Версія 8.1. ^аЧастота розраховується на підставі повідомлень, які надходили після виведення засобу на ринок, та даних із загальної літератури. ^bДані, отримані після виведення засобу на ринок, не можуть відображати точні цифри щодо частоти. З цієї причини тут представлені тільки дві категорії частоти замість п’яти. ^сПісля тривалого застосування в реаніматології. Анафілактичні реакції Повідомлялося про серйозні анафілактичні реакції на нервово-м’язові блокатори, включаючи рокуронію бромід, хоча і дуже рідко. Анафілактичні/анафілактоїдні реакції включають бронхоспазм, прояви з боку серцево-судинної системи (такі як гіпотонія, тахікардія, судинний колапс та шок) та шкірні реакції (наприклад ангіоневротичний набряк, кропив’янка). Ці реакції в деяких випадках були смертельними. З урахуванням того, що можуть виникати серйозні реакції, завжди слід вживати необхідних запобіжних заходів. Локальні реакції в місці ін'єкції Під час швидкої послідовної індукції анестезії повідомлялося про болі під час виконання ін’єкції, перш за все, якщо пацієнт ще не повністю втратив свідомість і, зокрема, якщо при індукції застосовувався пропофол. У рамках клінічних досліджень спостерігалися болі при виконанні ін’єкції у 16% пацієнтів, яким проводилася швидка послідовна індукція анестезії із застосуванням пропофолу, і менш ніж у 0,5% пацієнтів при швидкій послідовній індукції анестезії із застосуванням фентанілу та тіопенталу. Підвищений рівень гістаміну Оскільки відомо, що нервово-м’язові блокатори можуть викликати вивільнення гістаміну, як локально в місці ін’єкції, так і системно, при введенні цих лікарських засобів завжди можна очікувати виникнення свербежу та еритематозних реакцій в місці ін’єкції та/або генералізованих гістаміноїдних (анафілактоїдних) реакцій (див. також «Анафілактичні реакції» вище). В рамках клінічних досліджень після швидкої болюсної ін’єкції 0,3–0,9 мг рокуронію броміду на 1 кг маси тіла спостерігалося лише невелике підвищення рівня гістаміну в плазмі. Пролонгована нейром'язова блокада Найбільш частою побічною реакцією на застосування препаратів з групи недеполяризуючих міорелаксантів є збільшення тривалості фармакологічної дії речовини з виходом за межі необхідного періоду часу. Прояви можуть варіюватися від слабкості скелетних м’язів до глибокого та тривалого м’язового паралічу, який призводить до дихальної недостатності або апное. Міопатія Після застосування в реаніматології різних нервово-м’язових блокаторів у поєднанні з кортикостероїдами (див. «Особливості застосування») повідомлялося про міопатію. Діти та підлітки В рамках метааналізу 11 клінічних досліджень щодо застосування рокуронію броміду (до 1 мг/кг) за участю педіатричних пацієнтів (n = 704) як побічна реакція спостерігалася тахікардія з частотою виникнення 1,4%. Повідомлення про підозрювані побічні реакції Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливим. Це дає змогу продовжувати контроль за співвідношенням користь/ризик застосування лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.

У разі передозування та тривалої нервово-м’язової блокади пацієнту необхідно проводити підтримуючу вентиляцію легенів та седативну терапію. В цій ситуації існують два шляхи для оборотності нервово-м’язової блокади: 1) у дорослих, сугамадекс можна застосувати для оборотності інтенсивної (прогресуючої) та глибокої блокади. Доза сугамадексу залежить від рівня нервово-м’язової блокади; 2) після початку спонтанного відновлення слід ввести у відповідних дозах інгібітор ацетилхолінестерази (наприклад неостигмін, едрофоній, піридостигмін). Якщо введення інгібітору ацетилхолінестерази не знімає блокуючого ефекту, необхідно продовжувати штучну вентиляцію легенів, поки не відновиться самостійне дихання. Повторне введення інгібітору ацетилхолінестерази може бути небезпечним. У ході досліджень на тваринах тяжке пригнічення серцево-судинної функції, що призводило до серцевого колапсу, не відбувалося, поки не ввели кумулятивну дозу 750 × ED₉₀ (135 мг рокуронію броміду на 1 кг маси тіла).

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі від 2 до 8 °C. Зберігати у недоступному для дітей місці. Особливі умови зберігання. Препарат можна зберігати не в холодильнику при температурі до 30 °С не більше 12 тижнів. Після зберігання Рокуронію Кабі поза холодильником його не можна повертати у холодильник для подальшого зберігання. Після розведення препарату. Хімічна та фізична стабільність при застосуванні 5 мг/мл та 0,1 мг/мл (у розведенні розчину для інфузій з натрію хлоридом 9 мг/мл (0,9%) та глюкозою 50 мг/мл (5%)) була продемонстрована протягом 24 годин при температурі 20–22 °С при кімнатному світлі. З мікробіологічної точки зору розведений препарат необхідно використати негайно. Якщо розчин не використано негайно, відповідальним за визначення періоду зберігання та умов його зберігання до застосування є лікар, який вводить препарат. Тривалість зберігання не повинна перевищувати 24 годин при температурі 2–8 °С, якщо розведення препарату відбулося з дотриманням умов суворої асептики.