Ревівал капсули гастрорезистентні тверді по 60 мг, 30 шт.

По 10 капсул у блістері; по 3 блістерів у картонній коробці.

Капсули гастрорезистентні тверді.
Основні фізико-хімічні властивості: тверді желатинові капсули розміром «0» з світло-сірим корпусом та рожевою кришечкою, які містять пелети майже білого кольору.

Дулоксетин – це комбінований інгібітор зворотного захоплення серотоніну і норепінефрину. Він незначною мірою інгібує захоплення допаміну, не має значної спорідненості з гістаміновими і допаміновими, холінергічними та адренергічними рецепторами.

Механізм дії дулоксетину при лікуванні депресії зумовлений інгібуванням зворотного захоплення серотоніну і норепінефрину та, як наслідок, посиленням серотонергічної і норадренергічної нейротрансмісії у центральній нервовій системі (ЦНС).

Дулоксетин також чинить болезаспокійливу дію, що, імовірно, є результатом уповільнення передачі больових імпульсів у ЦНС.

Абсорбція. При пероральному прийомі дулоксетин добре всмоктується. Максимальна концентрація досягається через 6 годин після прийому препарату. Прийом їжі затримує час абсорбції, час досягнення максимальної концентрації збільшується з 6 до 10 годин, при цьому всмоктування зменшується (приблизно на 11 %).

Розподіл. Дулоксетин ефективно зв’язується з білками сироватки крові (приблизно на 96 %) як з альбуміном, так і з α1-кислим глікопротеїном. Печінкова або ниркова недостатність не впливають на зв’язування білків.
Метаболізм. Дулоксетин метаболізується з участю ізоферментів CYP2D6 і CYP1A2. Метаболіти, що утворюються, фармакологічно не активні.

Виведення. Період напіввиведення дулоксетину становить 12 годин. Середній кліренс дулоксетину у плазмі крові – 101 л/год.

Ниркова недостатність. У пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності, які постійно перебувають на діалізі, спостерігалося подвійне збільшення концентрації дулоксетину і величин експозиції (AUC) порівняно зі здоровими добровольцями. Фармакокінетичні дані про дулоксетин обмежені у пацієнтів із легким або середнім пошкодженням нирок.

Печінкова недостатність
Помірне захворювання печінки (клас В за класифікацією Чайлда‒Пʼю) впливало на фармакокінетику дулоксетину. Порівняно зі здоровими добровольцями видимий кліренс плазми дулоксетину був на 79 % нижчий, видимий термін напіврозпаду був у 2,3 раза довший і AUC ‒ у 3,7 раза вищий у пацієнтів із помірними захворюваннями печінки. Фармакокінетику дулоксетину та його метаболітів не вивчали у пацієнтів з легкою або тяжкою печінковою недостатністю.

Інші антидепресанти. Код АТХ N06A X21.

Інгібітори МАО. Через ризик виникнення серотонінового синдрому дулоксетин не слід призначати разом з неселективними необоротними інгібіторами МАО або протягом не менше 14 днів після припинення лікування інгібіторами МАО. З огляду на період напіврозпаду дулоксетину інгібітори МАО не можна призначати принаймні протягом 5 днів після припинення лікування дулоксетином.

Одночасне застосування препарату Ревівал із селективними оборотними інгібіторами МАО, такими як моклобемід, не рекомендується. Антибіотик лінезолід – це зворотний неселективний інгібітор МАО, його не слід призначати пацієнтам, які отримують препарат Ревівал.

Інгібітори CYP1A2. Оскільки CYP1A2 бере участь в обміні речовин дулоксетину, одночасне застосування дулоксетину з інгібіторами CYP1A2, ймовірно, призведе до підвищення концентрації дулоксетину. Флувоксамін (100 мг 1 раз на добу), який є сильним інгібітором CYP1A2, знижує кліренс дулоксетину в плазмі до 77% і збільшує AUC0-t у 6 разів. У зв'язку з цим дулоксетин не можна призначати разом з інгібіторами CYP1A2, зокрема флувоксаміном.

Лікарські засоби, що діють на центральну нервову систему. При застосуванні дулоксетину в комбінації з іншими препаратами, що діють на ЦНС, особливо з подібним механізмом дії, включаючи алкоголь та седативні лікарські засоби (наприклад, бензодіазепіни, морфіноміметики , антипсихотики, фенобарбітал, седативні антигістамінні препарати), необхідно вжити певних запобіжних заходів.

Серотоніновий синдром. Потрібно з обережністю призначати дулоксетин у комбінації з серотонінергічними та трициклічними антидепресантами, такими як кломіпрамін або амітриптилін, разом з моклобемідом або лінезолідом, препаратами трави звіробою (Hy петидином та триптофаном.

Вплив дулоксетину на інші лікарські засоби.

Лікарські засоби, що метаболізуються за допомогою CYP1A2. Фармакокінетика теофіліну, субстрату CYP1A2, істотно не впливає на одночасне застосування з дулоксетином (60 мг 2 рази на добу, щодня).

Лікарські засоби, що метаболізуються за допомогою CYP2D6. Дулоксетин – помірний інгібітор CYP2D6 При призначенні дулоксетину в дозі 60 мг двічі на добу з разовою дозою дезіпраміну, який є субстратом CYP2D6, дезіпрамін AUC збільшується в 3 рази. Одночасне призначення дулоксетину (40 мг двічі на добу) збільшує стаціонарний AUC толтеродину (2 мг двічі на добу) на 71%, але не впливає на фармакокінетику 5-гідроксильного метаболіту і жодних коригувань дози не рекомендується. З обережністю рекомендується застосовувати Ревівал разом з лікарськими засобами, які переважно метаболізуються CYP2D6 (рисперидон, трициклічні антидепресанти [TCAs], такі як нортриптилін, амітриптилін та іміпрамін), особливо якщо вони мають вузький терапевтичний індекс (наприклад, флекаїнід, пропафен).

Пероральні контрацептиви та інші стероїдні агенти.

Результати досліджень in vitro показують, що дулоксетин не стимулює каталітичну активність CYP3A. Специфічних досліджень взаємодії препарату in vivo не проводили.

Антикоагулянти та антитромботичні засоби. Дулоксетин з обережністю слід призначати разом з пероральними антикоагулянтами та антикоагулянтами засобами у зв'язку з можливим підвищенням ризику виникнення кровотечі внаслідок фармакодинамічної взаємодії. Крім того, було зафіксовано збільшення показників INR, коли пацієнтам, які отримували варфарин, вводили дулоксетин. Однак одночасне застосування дулоксетину та варфарину в стаціонарних умовах у здорових добровольців у рамках дослідження клінічної фармакології не призвело до клінічно значущої зміни в ІНР з початкового рівня або фармакокінетики R- або S-варфарину.

Вплив інших лікарських засобів на дулоксетин.

Антациди та антагоністи Н2. Одночасне застосування дулоксетину з антацидами, що містять алюміній та магній, або дулоксетину з фамотидином, не впливало на швидкість або ступінь поглинання дулоксетину після введення пероральної дози 40 мг.

Індуктори CYP1A2. Популяційний фармакокінетичний аналіз показав, що курці мають майже на 50% нижчу концентрацію дулоксетину в плазмі крові в порівнянні з особами, які не курять.

Діюча речовина: дулоксетину гідрохлорид;
1 капсула гастрорезистентна тверда містить дулоксетину гідрохлорид 67,35 мг, що еквівалентно дулоксетину 60 мг;
допоміжні речовини: цукор сферичний (сахароза, крохмаль кукурудзяний), гіпромелоза 2910/5mPa.s, кросповідон тип А, сахароза, гіпромелози ацетату сукцинат, триетилцитрат (Е 1505), тальк, макрогол 8000, титану діоксид (Е 171);
оболонка капсули: склад оболонки капсули: титану діоксид (Е 171), желатин, натрію лаурилсульфат, еритрозин (Е 127), заліза оксид червоний (E 172), заліза оксид чорний (E 172), вода очищена.

Дослідження впливу дулоксетину на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами не проводили. Ревівал може спричиняти седативний ефект та запаморочення.

Під час лікування пацієнтам слід утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.

Фертильність

У дослідженнях на тваринах дулоксетин не вплинув на чоловічу фертильність, а ефекти у жінок виявилися лише у дозах, що спричинили материнську токсичність.

Вагітність

Немає достатніх даних щодо застосування дулоксетину вагітним жінкам. Дослідження на тваринах показали, що репродуктивна токсичність при системному впливі (AUC) дулоксетину нижча, ніж максимальний клінічний вплив. Потенційний ризик для людини невідомий. Епідеміологічні дані свідчать, що застосування селективного інгібітору зворотного захоплення серотоніну у період вагітності, особливо на пізніх термінах вагітності, може збільшити ризик стійкої легеневої гіпертензії у новонароджених (PPHN). Хоча зв'язок PPHN із лікуванням СІЗЗСН не досліджувався, цей потенційний ризик не може бути виключений із застосуванням дулоксетину з урахуванням відповідного механізму дії (гальмування повторного прийому серотоніну).

Як і при прийомі інших серотонінергічних лікарських засобів, у немовлят можуть спостерігатися симптоми синдрому відміни, якщо мати застосовувала дулоксетин перед пологами. Симптоми синдрому відміни включають гіпотонію, тремор, синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості, утруднення ковтання та ссання, дихальні розлади, епілептичні напади. Найчастіше ці симптоми спостерігалися відразу після народження або протягом перших днів життя. Жінкам, які приймають препарат Ревівал, необхідно рекомендувати повідомляти лікаря про те, що вони завагітніли або планують вагітність. Застосування препарату під час вагітності рекомендується лише за умови, якщо очікувана користь перевищує ризик.

Період годування груддю

Дулоксетин дуже слабко проникає у грудне молоко. Встановлена ​​доза для дитини із розрахунку 1 мг на 1 кг маси тіла становить приблизно 0,14% материнської дози. Безпека застосування дулоксетину дітям невідома, тому прийом Ревівалу в період грудного годування не рекомендується.

Безпеку та ефективність застосування дулоксетину дітям (до 18 років) не вивчали, тому препарат не слід призначати цій віковій категорії пацієнтів.

• Лікування великого депресивного розладу.
• Лікування діабетичного периферичного нейропатичного болю.
• Лікування генералізованого тривожного розладу.

• Підвищена чутливість до дулоксетину або до будь-яких допоміжних речовин препарату.
• Одночасне застосування з неселективними необоротними інгібіторами моноаміноксидази (МАО) або принаймні протягом 14 днів після припинення лікування інгібіторами МАО. З огляду на період напіврозпаду дулоксетину, інгібітори МАО не можна призначати принаймні протягом 5 днів після припинення лікування дулоксетином.
• Захворювання печінки, що може спричинити печінкову недостатність.
• Одночасне застосування з флувоксаміном, ципрофлоксацином або еноксацином (сильні інгібітори CYP1A2) через підвищення концентрації дулоксетину у плазмі крові.
• Термінальна стадія ниркової недостатності (кліренс креатиніну < 30 мл/хв).
• Нестабільна артеріальна гіпертензія, яка може спровокувати гіпертонічний криз.

Великий депресивний розлад. Початкова та рекомендована доза становить 60 мг 1 раз на добу незалежно від прийому їжі. Дозування більше 60 мг 1 раз на добу, до максимальної дози 120 мг на добу. , була оцінена з точки зору безпеки. Однак немає клінічних даних про те, що пацієнти, які не реагують на вихідну рекомендовану дозу, можуть отримати користь зі збільшення дози.

Терапевтична реакція зазвичай спостерігається через 2-4 тижні лікування.

Після стійкого антидепресивного ефекту рекомендується продовжувати лікування протягом декількох місяців, щоб уникнути рецидиву.

Генералізований тривожний розлад. Рекомендоване початкове дозування становить 30 мг 1 раз на добу. Препарат слід приймати незалежно від їжі. Пацієнтам з недостатнім ефектом лікування дозу слід збільшити до 60 на добу.

При недостатньому ефекті лікування дозою 60 мг можна розглядати підвищення дози до 90 або 120 мг на добу.

Терапевтичний ефект лікування проявляється протягом 2-4 тижнів. Після закріплення відповіді рекомендується продовжувати лікування протягом декількох місяців, щоб уникнути рецидиву.

Діабетичний периферичний нейропатичний біль. Початкова та рекомендована доза становить 60 мг 1 раз на добу. Застосовувати незалежно від їжі. Деяким пацієнтам можна рекомендувати підвищення дози аж до максимальної – 120 мг на добу, розподіленої на 2 прийоми.

Терапевтичний ефект лікування спостерігається протягом 2 місяців. У хворих з неадекватною вихідною реакцією додаткова реакція після цього періоду навряд чи можлива.

Необхідно регулярно оцінювати терапевтичну користь (щонайменше кожні 3 місяці).

Пацієнти похилого віку. Для пацієнтів похилого віку не рекомендується регулювати дози на основі віку. Як і при застосуванні будь-яких лікарських засобів, слід бути обережними при лікуванні людей похилого віку, особливо при застосуванні препарату Ревівал у дозі 120 мг на добу при великому депресивному розладі або генералізованому тривожному розладі.

Пацієнти з печінковою недостатністю. Ревівал не слід призначати пацієнтам із захворюванням печінки або печінковою недостатністю.

Пацієнти з нирковою недостатністю. Коректувати дозування не потрібно для пацієнтів з легкою або помірною нирковою дисфункцією (кліренс креатиніну 30–80 мл/хв). Ревівал не слід призначати для лікування пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності (кліренс креатиніну <30 мл/хв).

Припинення лікування. Слід уникати різкого припинення лікування. Дозу слід поступово зменшувати протягом періоду щонайменше від одного до двох тижнів, щоб зменшити ризик скасування. Якщо нестерпні симптоми виникають після зменшення дози або після припинення лікування можна відновити застосування препарату в раніше встановленій дозі. Згодом лікар може продовжувати знижувати дозу, але більш поступово.

Найчастіше повідомляли про нудоту, головний біль, сухість у роті, сонливість і запаморочення. Більшість звичайних побічних реакцій була легкою і помірною інтенсивністю. Вони зазвичай відзначалися на початку терапії і зменшувалися при продовженні терапії.

Інфекції та інвазії: нечасто – ларингіт.

З боку ендокринної системи: рідко – гіпотиреоз.

З боку імунної системи: рідко – анафілактичні реакції, гіперчутливість.

Метаболічні розлади: часто – зниження апетиту, нечасто – гіперглікемія (особливо у пацієнтів з цукровим діабетом), рідко – ndash; дегідратація, гіпонатріємія, синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону 6.

З боку психіки: часто – безсоння, ажитація, зниження лібідо, тривожність, аномальні бачення та аномальний оргазм, нечасто – суїцидальне мислення 5,7, розлади сну, бруксизм, дезорієнтація, апатія, рідко – суїцидальна поведінка, агресія та злісність 4.

З боку нервової системи: дуже часто – біль голови, сонливість, часто – запаморочення, тремор, парестезія, нечасто – міоклонія, акатизія 7, нервозність, розлади уваги, дисгевзія, дискінезія, синдром неспокійних ніг, порушення сну, рідко 1 психомоторне занепокоєння 6, екстрапірамідні розлади 6.

З боку органів зору: часто – розпливчастість зору, не часто – мідріаз, розлади зору, рідко – глаукома.

З боку органів слуху та лабіринту: часто – дзвін у вухах 1, нечасто – запаморочення, біль у вухах.

З боку серця: часто – серцебиття, нечасто – тахікардія, суправентрикулярна аритмія, головним чином фібриляція передсердь.

З боку судин: часто – підвищення артеріального тиску 3, припливи, нечасто – артеріальна гіпертензія 3,7, ортостатична гіпотензія 2, непритомність 2, відчуття холоду в кінцівках, рідко – гіпертонічний криз 3,6.

З боку дихальної системи: часто – позіхання, нечасто – відчуття стиснення в горлі, носова кровотеча, рідко – інтерстиціальне захворювання легень X, еозинофільна пневмонія Y.

З боку травного тракту: дуже часто – нудота, сухість у роті, часто – блювання, диспепсія, метеоризм, біль у животі, запор, діарея, нечасто – шлунково-кишкові кровотечі 7, гастроентерит, відрижка, гастрит, дисфа, неприємний запах з рота, наявність крові в стільці, мікроскопічний коліт 9.

З боку гепатобіліарної системи : нечасто – підвищений рівень печінкових ферментів (АлАТ, АсАТ, лужна фосфатаза), гепатит 3, гостре ураження печінки, рідко – ndash; жовтяниця 6, печінкова недостатність 6.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто – підвищене потовиділення, висипання, нечасто – нічне потіння, контактний дерматит, кропив'янка, холодний піт, фоточутливість, підвищена схильність до утвору синців, рідко – ангіоневротичний набряк 6, синдром – шкірний васкуліт.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: часто – кістково-м'язовий біль, м'язовий спазм, нечасто – Посмикування м'язів, відчуття скутості м'язів, рідко – тризм.

З боку нирок та сечового міхура: часто – дизурія, полакурія, нечасто – затримка сечі, утруднений початок сечовипускання, ніктурія, поліурія, зниження струму сечі, рідко – аномальний запах сечі.

З боку репродуктивної системи: часто – еректильна дисфункція, порушення або затримка еякуляції, рідко – менструальні розлади, статеві розлади, гінекологічні кровотечі, поперековий біль, рідко – симптоми менопаузи, галакторея, гіперпролактинемія.

Загальні розлади: часто – стомлюваність, падіння 8, нечасто – біль у грудях 7, погане самопочуття, почуття холоду, озноб, спрага, слабкість, почуття жару, порушення ходи.

Проведені дослідження: часто – зниження маси тіла, нечасто – збільшення маси тіла, підвищення рівня креатинінфосфокінази в крові, збільшення рівня калію в крові, рідко – підвищення рівня холестеролу у крові.

1 – Випадки судом та дзвін у вухах спостерігалися після переривання лікування.

2 – Випадки ортостатичної гіпотензії та непритомності спостерігалися переважно на початку лікування.

3 – Пацієнтам, у яких спостерігається постійне підвищення артеріального тиску при прийомі дулоксетину, необхідно зменшувати дозу або поступово припиняти терапію препаратом. 

4 – Про випадки агресії та озлобленості повідомляли на початку лікування та після переривання лікування.

5 – Про випадки суїцидального мислення та суїцидальної поведінки повідомлялося на початку лікування та одразу після переривання лікування.

6 – Встановлено частоту побічних реакцій щодо постмаркетингових досліджень, які не спостерігалися у плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях.

7 – Статистично значуще не відрізняються від плацебо.

8 – Випадки падіння були частішими у пацієнтів похилого віку (≥65 років).

X – Встановлено частоту плацебо-контрольованих клінічних досліджень.

Y – Встановлено частоту побічних реакцій щодо постмаркетингових досліджень, які не спостерігалися у плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях.

Припинення терапії дулоксетином (особливо раптове припинення) часто супроводжується синдромом відміни. Найчастішими побічними реакціями є: сенсорні розлади (включаючи парестезії або відчуття ураження електричним струмом, особливо в голові), порушення сну (включаючи безсоння) втома, сонливість, ажитація або тривожність, нудота та/або блювання, тремор, головний біль, міалгія, дратівливість, діарея, гіпергідроз та запаморочення.

Зазвичай для СІЗОС ці події є легкими або середніми і самоконтрольними, однак у деяких пацієнтів вони можуть бути серйозними та/або тривалими. «Спосіб застосування та дози»).

У 12-тижневій гострій фазі досліджень дулоксетину у пацієнтів з діабетичним нейропатичним болем спостерігали невеликі, але статистично значущі підвищення рівня глюкози в крові натще у пацієнтів із застосуванням дулоксетину. HbA1c був стабільним як у пацієнтів, що приймали дулок . У фазі продовження цих досліджень, що тривала до 52 тижнів, спостерігалося збільшення рівня HbA1c як у групі дулоксетину, так і у групі звичайного догляду, проте середнє збільшення в групі лікування дулоксетином склало 0,3%. Також спостерігалося незначне збільшення глюкози у крові натще та загального холестерину у пацієнтів із застосуванням дулоксетину, тоді як у цих лабораторних дослідженнях спостерігалося незначне зменшення кількості груп ризику.

Інтервал QT з корекцією серцевого ритму у пацієнтів, які приймали дулоксетин, не відрізнявся від пацієнтів, які приймали плацебо. Ніяких клінічно значущих відмінностей у вимірюваннях QT, PR, QRS або QTcB між пацієнтами, які приймали дулоксетин та плацебо, не спостерігалося. /p>

Профіль побічних реакцій дулоксетину у дітей та підлітків подібний до спостерігається у дорослих. з плацебо. Згодом протягом 4-6 місяців пацієнти в середньому переорієнтувалися на відновлення до очікуваного базового рівня маси тіла, виходячи з даних про популяцію з однолітками за віком та статтю.

У дослідженнях до 9 місяців спостерігалося загальне середнє зниження на 1% у зростанні (зниження на 2% у дітей віком 7-11 років та підвищення у 0,3% у підлітків (12-17 років)) при лікуванні дулоксетином педіатричних пацієнтів.

Симптоми. Повідомляли про випадки передозування при застосуванні дулоксетину у дозі 5400 мг як монотерапії або у комбінації з іншими лікарськими засобами. Зафіксовано летальні випадки, насамперед при змішаному передозуванні, а також при застосуванні дулоксетину у дозі приблизно 1000 мг. Ознаки та симптоми передозування (дулоксетин окремо або в комбінації з іншими лікарськими засобами): сонливість, кома, синдром серотоніну, судоми, блювання і тахікардія.

Лікування при передозуванні. Специфічні антидоти невідомі. При появі серотонінового синдрому необхідне специфічне лікування (ципрогептадин та/або контроль температури). Необхідно перевірити прохідність дихальних шляхів. Рекомендується моніторинг серцевої діяльності та контроль основних показників життєдіяльності разом із відповідними симптоматичними і підтримувальними заходами. Промивання шлунка може бути доречним, якщо воно проводиться одразу після прийому препарату або із симптоматичною метою. Активоване вугілля зменшує абсорбцію препарату.

Дулоксетин має великий об’єм розподілу в організмі, у зв’язку з чим форсований діурез, гемоперфузія та обмінна перфузія навряд чи будуть корисні.

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці для захисту від вологи, в недоступному для дітей місці.

Ревив капсули гастрорезистентні тверді по 60 мг, 30 шт. Відносяться до групи антидеприсантів.

Застосовуються лише за призначенням лікаря.

В аптеках відпускаються за рецептом.