Лікування слід проводити під контролем лікарів з досвідом діагностики та лікування таких захворювань, як ревматоїдний артрит, запальні захворювання кишечника, анкілозуючий спондилоартрит, псоріатичний артрит та псоріаз. Ремікейд ® застосовують внутрішньовенно. Інфузії препарату здійснює кваліфікований медичний персонал, який пройшов навчання щодо виявлення будь-яких реакцій, пов'язаних із проведенням інфузій. Усі пацієнти, яким застосовують Ремікейд ®, повинні отримати інструкцію із застосування та картку нагадування пацієнта.
Під час лікування необхідно оптимізувати дозування лікарських засобів, наприклад кортикостероїдів та імунодепресантів, які застосовують одночасно з Ремікейдом ®.
Дорослі
Ревматоїдний артрит
Призначати по 3 мг/кг шляхом внутрішньовенної інфузії на 2 та 6 тижнів лікування після першої інфузії, далі – через кожні 8 тижнів залежно від перебігу захворювання.
Ремікейд ® слід застосовувати у комбінації з метотрексатом.
Як правило, терапевтичний ефект досягається протягом 12 тижнів після початку лікування. У разі недостатньої відповіді або за відсутності терапевтичного ефекту після 12 тижнів можна розглянути питання про поетапне збільшення дози приблизно на 1,5 мг/кг до максимальної 7,5 мг/кг кожні 8 тижнів. В іншому випадку можна розглянути можливість застосування 3 мг/кг кожні 4 тижні. У разі досягнення адекватного терапевтичного ефекту необхідно продовжувати застосування підібраної дози та дотримуватись встановленої частоти прийому. За відсутності відповіді протягом перших 12 тижнів лікування або після корекції дози необхідно ретельно оцінити доцільність продовження терапії.
Активна форма хвороби Крона середнього та тяжкого ступеня
Призначати 5 мг/кг шляхом внутрішньовенної інфузії, після чого через 2 тижні проводити повторну інфузію у тій же дозі. У разі відсутності відповіді після другої дози слід проводити подальше лікування препаратом. Недоцільно проводити повторне лікування інфліксімабом за відсутності відповіді протягом 6 тижнів після початку лікування.
У пацієнтів з наявністю відповіді лікування може бути продовжено як:
- підтримуюча терапія - додаткова інфузія 5 мг/кг на 6 тижні після першого введення, після чого - проведення інфузій кожні 8 тижнів або
- повторне призначення - інфузія 5 мг/кг при появі ознак рецидиву захворювання (див. розділ «Особливості застосування»).
Незважаючи на недостатність порівняльних даних, деякі пацієнти, які спочатку демонстрували відповідь на дозу 5 мг/кг, а потім її втратили, можуть знову демонструвати відповідь у разі підвищення дози. Слід оцінити доцільність продовження терапії для пацієнтів, які не демонструють прояву позитивного терапевтичного ефекту після корекції дози.
Хвороба Крона в активній формі з утворенням свищів
Призначати по 5 мг/кг шляхом внутрішньовенної інфузії на 2 та 6 тижнів лікування після першого застосування. Якщо після введення трьох доз немає позитивного клінічного ефекту, терапія Ремікейду ® слід припинити. У пацієнтів з наявністю відповіді лікування може бути продовжено як:
- підтримуюча терапія - додаткові інфузії 5 мг/кг кожні 8 тижнів або
повторне призначення - інфузія 5 мг/кг, якщо ознаки або симптоми захворювання виникають знову,
- подальша терапія дозою 5 мг/кг кожні 8 тижнів.
Незважаючи на недостатність порівняльних даних, деякі пацієнти, які спочатку демонстрували відповідь на дозу 5 мг/кг, а потім її втратили, можуть знову демонструвати відповідь у разі підвищення дози. Слід оцінити доцільність продовження терапії пацієнтів, які не демонструють проявів позитивного терапевтичного ефекту після корекції дози.
При хворобі Крона досвід повторного застосування Ремікейду ® у разі повторної появи симптомів захворювання обмежений та недостатньо порівняльних даних про переваги / ризик продовження лікування.
Виразковий коліт
Призначати по 5 мг/кг шляхом внутрішньовенної інфузії на 2 та 6 тижнях лікування після першої інфузії, далі – через кожні 8 тижнів.
Порівняльні дані свідчать про те, що клінічна відповідь, як правило, досягається протягом 14 тижнів після початку лікування, тобто після отримання трьох доз. Слід оцінити доцільність продовження терапії у пацієнтів, які не демонструють проявів позитивного терапевтичного ефекту протягом цього періоду часу.
Анкілозуючий спондилоартрит
Призначати по 5 мг/кг шляхом внутрішньовенної інфузії на 2 та 6 тижнів лікування після першої інфузії, далі – через кожні 6-8 тижнів. У разі відсутності відповіді на 6-му тижні (тобто після отримання 2 доз) подальше лікування проводити не слід.
Псоріатичний артрит
Призначати по 5 мг/кг шляхом внутрішньовенної інфузії на 2 та 6 тижнях лікування після першої інфузії, далі – через кожні 8 тижнів.
Псоріаз
Призначати по 5 мг/кг шляхом внутрішньовенної інфузії на 2 та 6 тижнів лікування після першої інфузії, далі – через кожні 8 тижнів. Якщо у пацієнта немає відповіді після 14 тижнів (тобто після отримання 4 доз), подальше лікування препаратом проводити не слід.
Повторне застосування при хворобі Крона та ревматоїдному артриті
У разі рецидиву захворювання Ремікейд ® можна повторно використовувати в період до 16 тижнів після його останнього введення. У клінічних дослідженнях реакції гіперчутливості уповільненого типу спостерігалися рідко і відзначалися в період до 1 року після закінчення лікування (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»). Безпека та ефективність повторного застосування після періодів тривалістю понад 16 тижнів, коли Ремікейд ® не застосовували, не встановлені.
Повторне застосування Ремікейда ® при виразковому коліті
Досі немає даних, що підтверджують безпеку та ефективність інших схем застосування, крім введення препарату кожні 8 тижнів (див. Розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).
Повторне застосування при анкілозуючому спондиліті
Досі немає даних, що підтверджують безпеку та ефективність інших схем застосування, крім введення препарату кожні 6-8тижнів (див. Розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).
Повторне застосування при псоріатичному артриті
Досі немає даних, що підтверджують безпеку та ефективність інших схем застосування, крім введення препарату кожні 8 тижнів (див. Розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).
Повторне застосування при псоріазі
Обмежений досвід повторного застосування Ремікейду ® в одноразовій дозі при псоріазі після перерви тривалістю 20 тижнів свідчить про зменшення ефективності та підвищення частоти інфузійних реакцій легкого та середнього ступеня тяжкості порівняно з початковою схемою застосування.
Обмежений досвід повторного лікування після різкого посилення захворювання за схемою повторної індукційної терапії свідчить про підвищену частоту інфузійних реакцій, включаючи тяжкі порівняно з 8-тижневою підтримуючою терапією (див. розділ «Побічні реакції»).
Повторне застосування при різних показаннях
У разі переривання підтримуючої терапії та необхідності початку повторного лікування не рекомендується застосовувати схему повторної індукційної терапії (див. розділ «Побічні реакції»). У цій ситуації повторне застосування препарату слід починати з разової дози, після чого необхідно дотримуватись рекомендацій щодо застосування підтримуючої дози, описаних вище.
Пацієнти похилого віку (≥ 65 років)
Особливих досліджень застосування Ремікейду ® пацієнтам похилого віку (65 років) не проводилося. Істотних відмінностей у розподілі та виведенні препарату, пов'язаних із віком, у клінічних випробуваннях не спостерігалося. Коригування дози не потрібне. Для більш детальної інформації про застосування Ремікейду ® пацієнтам похилого віку див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції».
Пацієнти з порушенням функції нирок та/або печінки
Застосування Ремікейду ® цієї категорії пацієнтів не вивчали. Рекомендації щодо дозування відсутні.
Діти
Хвороба Крона у дітей віком від 6 років
Призначати по 5 мг/кг шляхом внутрішньовенної інфузії на 2 та 6 тижнів лікування після першої інфузії, далі – через кожні 8 тижнів. У разі відсутності відповіді протягом перших 10 тижнів лікування подальша терапія є недоцільною.
Деяким пацієнтам потрібна коротша перерва між інфузіями з метою підтримання сприятливого клінічного ефекту, тоді як для інших тривала перерва між призначеннями може бути достатньою. Пацієнти, яким призначають із короткими ніж 8 тижнів інтервалами, мають підвищений ризик появи побічних реакцій. Слід оцінити доцільність продовження терапії для пацієнтів, які не демонструють прояву позитивного терапевтичного ефекту після зміни інтервалу дозування.
Ефективність та безпека застосування Ремікейду ® для лікування хвороби Крона у дітей віком до 6 років не встановлено. Зараз доступні фармакокінетичні дані описані в розділі «Фармакологічні властивості», але рекомендації щодо дозування Ремікейду ® дітям віком до 6 років відсутні.
Виразковий коліт у дітей віком від 6 років
Призначати по 5 мг/кг шляхом внутрішньовенної інфузії на 2 та 6 тижнів лікування після першої інфузії, далі – через кожні 8 тижнів. У разі відсутності відповіді протягом перших 8 тижнів лікування подальша терапія є недоцільною.
Ефективність та безпека застосування Ремікейду ® для лікування виразкового коліту у дітей віком до 6 років не встановлено. Зараз доступні фармакокінетичні дані описані в розділі «Фармакологічні властивості», але рекомендації щодо дозування Ремікейду ® дітям віком до 6 років відсутні.
Псоріаз
Ефективність та безпека застосування Ремікейду ® для лікування псоріазу у дітей не встановлено. Зараз доступні дані описані в розділі «Фармакологічні властивості», але рекомендації щодо дозування Ремікейду ® дітям відсутні.
Ювенільний ідіопатичний артрит, псоріатичний артрит, анкілозуючий спондилоартрит
Ефективність та безпека застосування Ремікейду ® для лікування ювенільного ідіопатичного артриту, псоріатичного артриту, анкілозуючого спондилоартриту у дітей не встановлено. Зараз доступні дані описані в розділі «Фармакологічні властивості», але рекомендації щодо дозування Ремікейду ® дітям відсутні.
Ювенільний ревматоїдний артрит
Ефективність та безпека застосування Ремікейду ® для лікування ювенільного ревматоїдного артриту у дітей не встановлено. Зараз доступні дані описані в розділах «Фармакологічні властивості» та «Побічні реакції», але рекомендації щодо дозування Ремікейду ® дітям відсутні.
Спосіб застосування
Ремікейд ® вводити щонайменше 2 години. Усім пацієнтам, які отримують лікування препаратом Ремікейд & Reg; слід залишатися під наглядом лікаря протягом не менше 1-2 годин після проведення інфузії для своєчасного виявлення гострих реакцій, пов'язаних з інфузією. Необхідна наявність лікарських засобів першої допомоги, таких як адреналін, антигістамінні препарати, кортикостероїди, а також апарату для штучної вентиляції легень. Для зменшення ризику розвитку інфузійних реакцій, особливо при їх наявності в анамнезі, може бути проведена медикаментозна підготовка пацієнта із застосуванням антигістамінних засобів, кортикостероїдів та/або парацетамолу, а також може бути рекомендовано зменшення швидкості інфузії (див. розділ «Особливості застосування&.
Скорочення часу інфузії для дорослих пацієнтів
Під час лікування пацієнтів, які добре перенесли мінімум три перші двогодинні інфузії Ремікейду ® (фаза індукції) і знаходяться на підтримувальній терапії, можливе скорочення тривалості наступної інфузії до мінімального 1-годинного введення. Якщо в подальшому при прискореному введенні препарату виникає інфузійна реакція, то у разі продовження терапії рекомендується повернутися до тривалішої інфузії. Досліджень щодо скорочення часу інфузій у дозі> 6 мг/кг не проводили (див. розділ «Побічні реакції»).
Приготування інфузійних розчинів
1. Розрахувати дозу та необхідну кількість флаконів Ремікейду ® (кожний флакон містить 100 мг інфліксимабу), загальний обсяг розчиненого препарату.
2. В асептичних умовах вміст кожного флакона відновити в 10 мл води для ін'єкцій, використовуючи шприц з голкою 21 калібру (0,8 мм) або менше. Перед введенням розчинника із флакона зняти пластикову кришку та протерти пробку 70% спиртом. Голку шприца ввести у флакон через центр гумової пробки, струмінь води направити по стінці флакона. Обережно перемішати розчин ротацією флакона до розчинення ліофілізованого порошку. Уникати тривалого та енергійного струшування. НЕ струшувати. При розчиненні може утворитись піна. Розчин має постояти протягом 5 хвилин. Отриманий розчин повинен бути безбарвним або світло-жовтого кольору та опалесцентним. У ньому може бути невелика кількість ніжних напівпрозорих частинок, оскільки інфліксімаб є білком. Розчин, в якому є непрозорі частинки,
3. Довести загальний обсяг приготовленого розчину Ремікейду ® до 250 мл 0,9% розчином хлориду натрію для ін'єкцій. Не можна розводити відновлений розчин Ремікейду ® будь-яким іншим розчином. Для цього зі скляного флакона або інфузійного мішечка, що містить 250 мл 0,9% розчину хлориду натрію, видалити об'єм, рівний обсягу приготовленого розчину Ремікейду ® (На воді для ін'єкцій). Після цього повільно додати відновлений розчин Ремікейду ® у флакон або інфузійний мішечок з 0,9% розчином хлориду натрію і обережно перемішати.
4. Вводити інфузійний розчин протягом не менш часу, ніж рекомендується для конкретного терапевтичного призначення. Використовувати лише набір для проведення інфузій із вбудованим стерильним апірогенним фільтром з низьким ступенем зв'язування з білками (розмір часу - 1,2 мікрометра або менше). У зв'язку з тим, що препарат не містить консервантів, введення інфузійних розчинів слід починати якнайшвидше і не пізніше ніж через 3 години після його відновлення та розведення. Якщо відновлення та розведення проводили в асептичних умовах, розчин можна застосовувати протягом 24 годин при зберіганні його при температурі 2-8°С. С. Не зберігати для подальшого застосування невикористаний залишок препарату.
5. Досліджень фізичної та біохімічної сумісності Ремікейду ® та інших лікарських засобів не проводили. Не слід вводити Ремікейд ® разом з іншими лікарськими засобами через одну інфузійну систему.
6. Інфузійний розчин перед початком введення необхідно перевірити візуально. За наявності непрозорих частинок, сторонніх включень та зміненого кольору він не підлягає застосуванню.
7. Невикористана частина інфузійного розчину не підлягає подальшому використанню.
Особливості застосування
Відстеження.
З метою покращення відстеження біологічних лікарських засобів слід чітко записувати в медичній документації торгове найменування та номер серії лікарського засобу, що застосовується.
Інфузійні реакції та гіперчутливість.
Ремікейд® може викликати розвиток гострих реакцій, пов'язаних з інфузією, включаючи анафілактичний шок, та алергічних реакцій уповільненого типу (див. розділ «Побічні реакції»).
Реакції, пов'язані з інфузією, включаючи анафілактичні реакції, можуть спостерігатися під час інфузії (через кілька секунд) або протягом декількох годин після інфузії. У разі розвитку гострої реакції, пов'язаної з інфузією, запровадження препарату слід негайно припинити. Лікарські засоби, такі як адреналін, антигістамінні препарати, кортикостероїди, апарат для штучної вентиляції легенів для екстреного лікування цих реакцій повинні бути готові для негайного застосування. Для попередження деяких цих реакцій (слабких або транзиторних) хворому перед початком інфузії може бути введений один із антигістамінних препаратів, гідрокортизон та/або парацетамол.
У деяких хворих можуть утворюватися антитіла до інфліксимабу, що підвищує частоту інфузійних реакцій, невелика частина яких – ndash; серйозні алергічні реакції. Спостерігався зв'язок між утворенням антитіл до інфліксімабу та зменшенням тривалості клінічного ефекту від лікування. Одночасне застосування імуномодуляторів знижує утворення антитіл та зменшує частоту інфузійних реакцій. Ефект від одночасного застосування імуномодуляторів був більш вираженим у пацієнтів, які лікувалися епізодично, ніж при підтримуючій терапії. Пацієнти, які припиняють прийом імуносупресорів перед початком або під час терапії Ремікейдом, мають потенційно більший ризик утворення антитіл. Ці антитіла не завжди виявляються у сироватці крові. При розвитку тяжких реакцій необхідно призначати симптоматичну терапію, а наступні інфузії Ремікейду. слід скасувати (див. розділ «Побічні реакції»).
Під час клінічних досліджень спостерігалися реакції гіперчутливості уповільненого типу, підвищений ризик розвитку яких, ймовірно, пов'язаний із збільшенням інтервалу між введеннями препарату. Пацієнтів слід попередити про необхідність звернення до лікаря у разі розвитку зазначених побічних реакцій (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнти, яким призначається повторне лікування після тривалої перерви, повинні перебувати під постійним наглядом через можливість розвитку реакцій гіперчутливості уповільненого типу.
Інфекції.
Пригнічення TNFα може маскувати симптоми інфекції, наприклад, гарячку. Раннє розпізнавання атипових клінічних проявів важких інфекцій та типових клінічних проявів рідкісних та незвичайних інфекцій має дуже важливе значення для мінімізації затримки діагностики та лікування.
Пацієнти, які приймають блокатори TNF, більш сприйнятливі до тяжких інфекцій. Під час лікування інфліксімабом відзначалися випадки туберкульозу, бактеріальних інфекцій, включаючи сепсис та пневмонію, інвазивні грибкові, вірусні та інші опортуністичні інфекції. Деякі з цих інфекцій призводили до смерті; найчастішими опортуністичними інфекціями з рівнем летальності > 5% були пневмоцистоз, кандидоз, листериоз та аспергільоз.
Пацієнти, у яких розвивається інфекція під час лікування Ремікейдом®, потребують ретельного контролю та повного діагностичного обстеження. У разі розвитку тяжкої інфекції або сепсису подальше лікування Ремікейдом® слід припинити та розпочати відповідне антимікробне або протигрибкове лікування.
Туберкульоз.
Повідомлялося про активну форму туберкульозу у хворих, які отримували лікування Ремікейдом. У більшості випадків туберкульоз був позалегковим, у локальній або дисемінованій формі.
До початку терапії Ремікейдом® кожного пацієнта необхідно ретельно обстежити для виключення туберкульозу, зокрема латентного. Обстеження має включати докладний анамнез, у тому числі відомості про захворювання на туберкульоз у минулому, про можливі контакти з хворими на туберкульоз та про попередню та/або супутню імуносупресивну терапію. Обов'язковим є проведення всім пацієнтам до початку терапії шкірного туберкулінового тесту, рентгенографії грудної клітки та/або аналізу вивільнення гамма-інтерферону. Рекомендується робити записи про проведення цих аналізів у картці нагадування пацієнта.
Слід враховувати, що у тяжких хворих та у імуноскомпроментованих пацієнтів може виявитися псевдонегативна туберкулінова проба.
Лікування не слід розпочинати, якщо діагностовано активний туберкульоз (див. розділ «Протипоказання»).
При підозрі на латентний туберкульоз потрібна консультація фтизіатра. У всіх ситуаціях, зазначених нижче, слід ретельно зважити співвідношення користь/ризик перед початком терапії Ремікейдом®.
У разі латентного туберкульозу перед початком терапії Ремікейдом® необхідно провести специфічне протитуберкульозне лікування. Слід зважити на необхідність застосування протитуберкульозної терапії перед початком терапії Ремікейдом® для пацієнтів, які мають кілька факторів ризику розвитку туберкульозної інфекції, але у яких отримано негативний результат тесту на латентний туберкульоз. Необхідність протитуберкульозного лікування перед початком терапії Ремікейдом® слід оцінити також при латентному або активному туберкульозі в анамнезі, якщо немає підтвердження про проведений повний та адекватний курс протитуберкульозного лікування. Повідомлялося про декілька випадків активного туберкульозу у пацієнтів, які отримували Ремікейд® протягом та після лікування латентного туберкульозу.
Всіх пацієнтів слід попередити про необхідність консультації лікаря при появі ознак/симптомів, що нагадують туберкульоз (таких як постійний кашель, зменшення маси тіла, субфебрилітет) під час або після лікування Ремікейдом®.
Інвазивні грибкові інфекції.
У пацієнтів, яким застосовують Ремікейд®, слід підозрювати інвазивні грибкові інфекції, такі як аспергільоз, кандидоз, пневмоцистоз, гістоплазмоз, кокцидіоїдомікоз або бластомікоз, при розвитку тяжкого системного захворювання. Пацієнти повинні якнайшвидше проконсультуватися з лікарем, у якого є досвід діагностики та лікування інвазивних грибкових інфекцій.
Інвазивні грибкові інфекції частіше бувають дисемінованими, ніж локалізованими, тестування на антигени та антитіла може бути негативним у деяких пацієнтів з активною інфекцією. У період встановлення діагнозу необхідно призначення емпіричної протигрибкової терапії з урахуванням співвідношення ризику інфекції та ризику призначення протигрибкової терапії.
Для пацієнтів, які жили або подорожували до регіонів, де інвазивні грибкові інфекції, такі як гістоплазмоз, кокцидіоїдомікоз або бластомікоз є ендемічними, слід ретельно вивчити співвідношення ризику та користі перед початком терапії Ремікейдом®
Хвороба Крона з утворенням фістул.
Пацієнтам із хворобою Крона з розвитком гострих гнійних фістул не слід розпочинати лікування Ремікейдом® до ліквідації джерела можливої інфекції, особливо абсцесу (див. розділ «Протипоказання»).
Реактивація вірусу гепатиту В (HBV).
Реактивація вірусу гепатиту В спостерігалася у пацієнтів, які отримували TNF-антагоністи, у тому числі інфліксімаб, та були хронічними носіями цього вірусу. Деякі з випадків мали смерть.
Перед початком лікування Ремікейдом® слід перевірити пацієнта на наявність вірусу гепатиту В. Пацієнтам з позитивними результатами аналізу рекомендується звернутися до лікаря, який має досвід лікування гепатиту В. Носіям вірусу гепатиту В, які вимагають терапії із застосуванням Ремікейду®, слід ретельно спостерігати за появою симптомів активного гепатиту В лікування та кілька місяців після його завершення. Даних щодо лікування пацієнтів, які є носіями вірусу гепатиту В, із застосуванням антивірусної терапії у поєднанні з TNF-антагоністом для запобігання реактивації вірусу гепатиту В немає. Пацієнтам, у яких спостерігається реактивація вірусу гепатиту, необхідно припинити лікування Ремікейдом® і розпочати ефективну антивірусну та підтримуючу терапію.
Реакції з боку гепатобіліарної системи.
У постмаркетинговий період відзначалися випадки розвитку жовтяниці та неінфекційного гепатиту, іноді з ознаками аутоімунного гепатиту. Були поодинокі випадки печінкової недостатності, яка вимагала трансплантації печінки або смерті. Пацієнтів із симптомами печінкової дисфункції слід обстежити щодо ураження печінки. У разі розвитку жовтяниці та/або підвищення рівня АЛТ у ≥ 5 разів від верхньої межі норми застосування Ремікейду® слід припинити та провести ретельне дослідження виявлених змін.
Одночасне застосування інгібітору TNFα та анакінри не рекомендується.
Одночасне застосування інгібітору TNFa та абатацепту.
У клінічних випробуваннях супутнє застосування TNF-антагоністів та абатацепту супроводжувалося підвищенням ризику розвитку інфекцій, включаючи важкі інфекції, порівняно з монотерапією TNF-блокуючими агентами, без підвищення клінічної користі. Одночасне застосування інфліксімабу та абатацепту не рекомендується.
Одночасне застосування з іншими біологічними лікарськими засобами.
Недостатньо інформації щодо одночасного застосування інфліксимабу з іншими біологічними лікарськими засобами, призначеними для лікування таких самих захворювань, як і інфліксімаб. Не рекомендується застосовувати інфліксімаб одночасно з такими біологічними лікарськими засобами через можливість підвищення ризику розвитку інфекції та інших потенційних фармакологічних взаємодій.
Перехід з одного біологічного базисного препарату, що модифікує перебіг ревматичного захворювання, на інший.
Під час переходу з одного біологічного препарату на інший слід ретельно спостерігати за клінічним станом пацієнта, оскільки перехресна біологічна активність може підвищувати ризик побічних реакцій, включаючи інфекції.
Щеплення.
Рекомендується у разі можливості проводити вакцинацію пацієнтів згідно з календарем вакцинацій до початку терапії Ремікейдом®. Пацієнти, які отримують лікування інфліксимабом, можуть одночасно отримувати щеплення, за винятком живих вакцин (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Застосування в період вагітності або годування груддю»).
У дослідженні ASPIRE у підгрупі з 90 дорослих пацієнтів з ревматоїдним артритом у однакової кількості пацієнтів у кожній групі лікування (метотрексат + плацебо (n = 17), 3 мг/кг (n = 27) або 6 мг/кг Ремікейду® n = 46)) спостерігалося ефективне дворазове збільшення титрів до полівалентної пневмококової вакцини, що вказує на те, що Ремікейд® не впливає на Т-незалежну гуморальну імунну відповідь. Однак інформація з інших опублікованих джерел за різними показаннями (наприклад ревматоїдного артриту, псоріазу, хвороби Крона) свідчить про те, що щеплення інактивованими вакцинами під час лікування TNF-блокуючими засобами, включаючи Ремікейд®, може викликати гіршу імунну відповідь, одержують анти-TNF-терапії.
Живі вакцини/терапія збудниками інфекцій.
Доступні лише обмежені дані результатів вакцинації або вторинного інфікування живими вакцинами пацієнтів, які отримують анти-TNF-терапію. Застосування живих вакцин може призвести до клінічних проявів інфекцій, включаючи дисеміновані. Не рекомендується призначати щеплення живими вакцинами під час лікування Ремікейдом.
У новонароджених, матері яких застосовували Ремікейд® у період вагітності, повідомлялося про випадки дисемінованої БЦЖ-інфекції з летальним кінцем після щеплення вакциною БЦЖ після народження. Не менше 6 місяців має пройти від народження до застосування живих вакцин новонародженим, матері яких лікувалися інфліксімабом у період вагітності (див. розділ «застосування у період вагітності або годування груддю»).
Застосування терапії іншими збудниками інфекцій, такими як живі ослаблені бактерії (наприклад, інстиляції сечового міхура БЦЖ для лікування раку) може призвести до клінічних проявів інфекцій, включаючи дисеміновані. Не рекомендується призначати терапію збудниками інфекції одночасно з Ремікейдом.
Аутоімунні процеси.
Відносний дефіцит TNF, викликаний анти-TNF-терапією, може ініціювати розвиток аутоімунного процесу. При появі симптомів, що нагадують вовчаковоподібний синдром, і виявленні антитіл до двоспіральної ДНК лікування інфліксімабом слід припинити (див. розділ "Побічні реакції").
Неврологічні ефекти.
Застосування інгібіторів TNFα, в т. ч. інфліксимабу, асоційоване з випадками виникнення або загострення клінічних симптомів та/або радіографічних ознак демієлінізуючих уражень центральної нервової системи, включаючи розсіяний склероз, демієлінізуючі ураження перифер. Гійєна – Баррі. Рекомендується ретельна оцінка переваг/ризику лікування Ремікейдом® пацієнтів з демієлінізуючими розладами, у тому числі в анамнезі. У разі розвитку таких захворювань лікування Ремікейдом® слід припинити.
Злоякісні новоутворення та лімфопроліферативні порушення.
У клінічних дослідженнях із застосуванням TNF-блокуючих засобів більш висока частота випадків розвитку лімфоми спостерігалася у пацієнтів, які отримували TNF-блокатор, ніж у пацієнтів контрольної групи. У ході клінічних випробувань застосування Ремікейду® за всіма затвердженими показаннями випадки розвитку лімфоми у пацієнтів, які отримували Ремікейд, спостерігалися рідко, проте частіше в порівнянні з загальною популяцією. Протягом постмаркетингового періоду повідомлялося про випадки лейкемії у пацієнтів, які отримували лікування TNF-блокаторами. Існує підвищений ризик виникнення лімфоми та лейкемії у пацієнтів з ревматоїдним артритом, які страждають на тривале, високоактивне запальне захворювання, що ускладнює проведення оцінки ризику.
У клінічному дослідженні застосування Ремікейду® пацієнтам з хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ) середнього та тяжкого ступеня повідомлялося про більшу кількість випадків злоякісних новоутворень у групі пацієнтів, які отримували Ремікейд®, порівняно з пацієнтами контрольної групи. Усі пацієнти, за даними анамнезу, були затятими курцями. Слід з обережністю приймати рішення щодо лікування пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку злоякісних новоутворень через надмірне куріння.
Не можна виключити ризик розвитку лімфом або інших злоякісних новоутворень у пацієнтів, яким проводять лікування TNF-блокаторами (див. розділ «Побічні реакції»). Тому слід обережно приймати рішення про застосування TNF-блокуючої терапії пацієнтам зі злоякісним новоутворенням в анамнезі або про продовження терапії пацієнтам, у яких розвинулися злоякісні новоутворення.
Також слід з обережністю приймати рішення щодо лікування пацієнтів з псоріазом та тривалою імуносупресивною терапією або тривалою PUVA-терапією в анамнезі.
У постмаркетинговий період повідомлялося про випадки злоякісних новоутворень, деякі зі смертю, у дітей та молодих людей (віком до 22 років), які приймали TNF-блокатори (терапію було розпочато у дітей), включаючи Ремікейд®. Приблизно половину випадків становили лімфоми. Інші випадки були з іншими злоякісними новоутвореннями, включаючи рідкісні злоякісні новоутворення, зазвичай пов'язані з імуносупресією. Ризик розвитку злоякісних новоутворень у пацієнтів, які отримують лікування TNF-блокаторами, не може бути виключено.
У постмаркетинговій практиці повідомлялося про випадки розвитку гепатолієнальної Т-клітинної лімфоми у пацієнтів, які лікувалися TNF-блокуючими агентами, включаючи інфліксімаб. Цей рідкісний тип Т-клітинної лімфоми характеризується дуже агресивним перебігом і є летальним. Майже всі пацієнти отримували лікування азатіоприном або 6-меркаптопурином одночасно або безпосередньо перед лікуванням TNF-блокатором. Переважна більшість випадків, пов'язаних із застосуванням Ремікейду, виникала у пацієнтів з хворобою Крона або виразковим колітом, в більшості випадків – у підлітків та молодих людей чоловічої статі. Слід ретельно оцінювати потенційний ризик одночасного застосування азатіоприну або 6-меркаптопурину з Ремікейдом. Ризик розвитку гепатолієнальної Т-клітинної лімфоми у пацієнтів, які лікувалися Ремікейдом®, не може бути виключений (див. розділ «Побічні реакції»).
Були отримані повідомлення про випадки меланоми та меркеліоми у пацієнтів, які отримували терапію TNF-блокаторами, включаючи Ремікейд® (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам рекомендовано періодично проводити обстеження шкіри, особливо за наявності факторів ризику розвитку раку шкіри.
Під час ретроспективного групового дослідження даних шведських реєстрів охорони здоров'я було виявлено підвищену частоту виникнення раку шийки матки у жінок з ревматоїдним артритом, які отримували лікування інфліксимабом, порівняно з жінками, яким не застосовували біологічні лікарські засоби, або загальним населенням, включаючи жінок старших 60 років. Жінкам, у т. ч. У віці від 60 років, які отримують лікування Ремікейдом, слід регулярно проходити медичні огляди.
Всі пацієнти з виразковим колітом, які мають підвищений ризик дисплазії або раку товстого кишечника (наприклад пацієнти з тривалим виразковим колітом або первинним склерозуючим холангітом), або пацієнти з дисплазією або раком товстого кишечника в анамнезі повинні проходити регулярний скринінг протягом перебігу захворювання. Обстеження має включати колоноскопію та біопсію відповідно до клінічних установок. Отримані дані не дозволяють зробити висновок про вплив лікування інфліксімабом на ризик розвитку дисплазії або раку товстого кишечника.
Оскільки підвищення ризику розвитку раку у пацієнтів з нещодавно діагностованою дисплазією на фоні лікування Ремікейдом® не встановлені, лікарям слід ретельно оцінювати співвідношення ризик/користу для кожного окремого пацієнта та приймати рішення про необхідність припинення терапії.
Серцева недостатність.
Пацієнтам із серцевою недостатністю легкого ступеня (NYHA клас i/II) Ремікейд® застосовувати з обережністю. Пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом, а лікування Ремікейдом® необхідно припинити при появі нових або погіршенні існуючих симптомів серцевої недостатності (див. розділи «Протипоказання» та «Побічні реакції»).
Гематологічні реакції.
Повідомлялося про випадки панцитопенії, лейкопенії, нейтропенії та тромбоцитопенії на фоні терапії TNF-блокаторами, включаючи Ремікейд®. Усі пацієнти повинні негайно звернутися по медичну допомогу з появою симптомів гематологічних порушень (таких як тривала лихоманка, утворення синців, кровотеча, блідість). Необхідно припинити застосування препарату пацієнтам у разі підтвердження суттєвих гематологічних відхилень.
Застосування в інших станах.
Є обмежений досвід застосування препарату пацієнтам з хірургічними втручаннями в анамнезі, включаючи артропластику. Необхідно враховувати тривалий період напіввиведення інфліксімабу у разі планування будь-яких хірургічних процедур. Пацієнтам, які потребують проведення хірургічної операції під час лікування препаратом, слід перебувати під ретельним контролем щодо виникнення інфекцій.
Відсутність відповіді на лікування хвороби Крона може бути обумовлена наявністю фіксованої фіброзної стриктури, яка може вимагати хірургічного лікування. Немає доказів впливу інфліксімабу на появу або погіршення перебігу цих стриктур.
Особливі категорії пацієнтів.
Пацієнти похилого віку (≥ 65 років).
Частота розвитку тяжких інфекцій на фоні лікування Ремікейдом® у пацієнтів віком від 65 років була вищою, ніж у пацієнтів віком до 65 років. Деякі випадки були летальними. Отже, слід звертати особливу увагу на ризик розвитку інфекції під час лікування пацієнтів похилого віку (див. розділ «Побічні реакції»).
Діти.
Інфекції.
У клінічних дослідженнях було отримано більше повідомлень про випадки інфекцій у дітей порівняно з дорослими пацієнтами (див. розділ «Побічні реакції»).
Вакцинація.
Рекомендується, якщо це можливо, проводити вакцинацію дітей згідно з календарем вакцинацій до початку терапії Ремікейдом®. Діти, які перебувають на лікуванні інфліксимабом, можуть отримувати щеплення, за винятком живих вакцин (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Застосування в період вагітності або годування груддю»).
Злоякісні новоутворення та лімфопроліферативні порушення.
У постмаркетинговий період зафіксовано випадки злоякісних новоутворень, деякі з летальним кінцем, у дітей та молодих людей (віком до 22 років), які приймали TNF-блокатори (терапія була розпочата у дітей), включаючи Ремікейд®. Приблизно половину випадків становили лімфоми. Інші випадки були пов'язані з різними іншими злоякісними новоутвореннями, включаючи рідкісні злоякісні новоутворення, пов'язані з імуносупресією. Ризик розвитку злоякісних новоутворень у дітей, які отримують TNF-блокатори, не може бути виключений.
У постмаркетинговий період повідомлялося про розвиток гепатолієнальної Т-клітинної лімфоми під час лікування TNF-блокуючими агентами, включаючи Ремікейд®. Цей рідкісний тип Т-клітинної лімфоми характеризується дуже агресивним перебігом і є летальним. Майже всі пацієнти отримували лікування азатіоприном або 6-меркаптопурином одночасно або безпосередньо перед лікуванням TNF-блокатором. Переважна більшість випадків, пов'язаних із застосуванням Ремікейду®, спостерігалася у пацієнтів із хворобою Крона або виразковим колітом, в більшості випадків – у підлітків та молодих людей чоловічої статі. Слід ретельно оцінювати потенційний ризик одночасного застосування азатіоприну або 6-меркаптопурину з Ремікейдом. Ризик розвитку гепатолієнальної Т-клітинної лімфоми у пацієнтів, які лікувалися Ремікейдом®, не може бути виключений (див. розділ «Побічні реакції»).
Зміст натрію
Ремікейд® містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на дозу, тобто вільний від натрію. Проте Ремікейд® розводять у розчині хлориду натрію для інфузій 9 мг/мл (0,9 %). Це слід враховувати при застосуванні пацієнтам, які перебувають на дієті з контрольованим вмістом натрію.
КАРТКА ПАМ'ЯТКА ПАЦІЄНТА
Ремікейд ®
Картка нагадування пацієнта
ПІБ пацієнта: _________________________
ПІБ лікаря: ___________________________
___________________________
Телефон лікаря: ______________________
Ця карта нагадування містить важливу безпекову інформацію, яку необхідно знати до і протягом терапії Ремікейду ® .
Покажіть цю картку будь-якому лікарю, який стосується вашого лікування.
Дати терапії Ремікейду ®
Перша інфузія ________________________
Наступні інфузії ______________________
____________________________________
Інші призначення _____________________
_____________________________________
_____________________________________
Важливо, щоб Ви та Ваш лікар записували торгове найменування та номер серії лікарського засобу, Вам застосовують.
Попросіть лікаря записати в цю картку вигляд, дату та результат останнього обстеження на туберкульоз:
тест ________________________________
Дата ________________________________
результат ____________________________
тест ________________________________
Дата ________________________________
результат ____________________________
Алергічні реакції _____________________
_____________________________________
Перелік інших лікарських засобів
|
Інфекції
Перед початком терапії Ремікейду®
Повідомте лікаря, якщо є навіть незначна інфекція. Дуже важливо, щоб Ви розповіли лікарю, якщо колись хворіли на туберкульоз (ТБ) або були в тісному контакті з хворими на ТБ. Лікар повинен обстежити Вас. Будь ласка, вкажіть дані останнього обстеження на ТБ у цій карті. Повідомте лікаря, якщо у Вас гепатит В або Ви знаєте чи підозрюєте, що можете бути носієм вірусу гепатиту В.
Під час терапії Ремікейду®
Повідомте лікаря негайно після появи симптомів інфекції. Симптоми можуть включати підвищення температури тіла, слабкість, (постійний) кашель, недостатність дихання, втрату маси тіла, нічну пітливість, діарея, поява ран, проблеми із зубами, печіння при сечовипусканні, грипоподібні симптоми. серцева недостатність
Перед початком терапії Ремікейду®
Попередьте лікаря, якщо у Вас є проблеми із серцем, наприклад серцева недостатність середнього ступеня. Під час терапії Ремікейду®
Повідомте лікаря негайно після появи симптомів серцевих порушень. Симптоми можуть включати недостатність дихання, набряки ніг або зміни серцевого ритму.
Вагітність та вакцинація
Якщо Ви отримували Ремікейд ® під час вагітності, важливо проінформувати про це лікаря, перш ніж вакцинувати Вашу дитину. Ваша дитина не повинна отримувати живі вакцини, такі як БЦЖ (використовується для профілактики туберкульозу) протягом 6 місяців після народження.
Будь ласка, переконайтеся, що ви маєте перелік усіх призначених Вам лікарських засобів при кожному відвідуванні лікаря.
Зберігайте цю картку 4 місяці після останньої дози Ремікейду ® або у випадку вагітності не менше 6 місяців після народження дитини, оскільки протягом тривалого часу існує можливість виникнення побічних ефектів.
|