Нерекомендовані комбінації
Літій
При одночасному застосуванні з літієм можливе підвищення рівня літію в плазмі крові та поява симптомів передозування, як при дієті без натрію (зменшення виведення літію нирками). Якщо необхідно застосування діуретиків, слід здійснювати ретельний моніторинг рівня літію в крові та за необхідності коригувати дозу.
Комбінації, застосування яких потребує обережності
Препарати, що викликають шлуночкову тахікардію типу «torsades de pointes»
- антиаритмічні препарати класу Ia (хінідин, гідрохінін, дизопірамід);
- антиаритмічні препарати класу III (аміодарон, соталол, дофетиліду, ібутилід);
- деякі нейролептики: фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифторперазин);
- бензаміду (амісульприд, сульпірид, сультопридом, тіаприд);
- бутирофенони (дроперидол, галоперидол);
- інші: беприділ, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин внутрішньовенний, галофантрин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, вінкамін внутрішньовенний.
Супутній прийом індапаміду з будь-якими з цих препаратів, особливо за наявності гіпокаліємії, підвищує ризик шлуночкових аритмій, особливо типу «torsades de pointes». Слід контролювати рівень калію в плазмі крові та за необхідності коригувати його до початку прийому такої комбінації. Слід контролювати клінічні прояви, рівень електролітів у плазмі та ЕКГ. За наявності гіпокаліємії слід застосовувати речовини, які не викликають несприятливої реакції у вигляді шлуночкової тахікардії типу «torsades de pointes».
Нестероїдні протизапальні препарати (системного застосування), включаючи селективні інгібітори COX-2, високі дози саліцилової кислоти (≥ 3 г/добу)
Можливе зменшення гіпотензивного ефекту індапаміду. У зневоднених пацієнтів підвищується ризик виникнення гострої ниркової недостатності (через зниження клубочкової фільтрації). Слід забезпечити пацієнта рідиною; на початку лікування слід контролювати функцію нирок.
Інгібітори АПФ (АПФ)
При одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ у пацієнтів зі зниженим рівнем натрію (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії) може раптова артеріальна гіпотензія та/або гостра ниркова недостатність на початку лікування.
При артеріальній гіпертензії, коли попереднє лікування діуретиками могло б викликати зменшення натрію, необхідно:
- припинити прийом діуретиків за 3 дні до початку лікування інгібіторами АПФ та при необхідності знову розпочати прийом діуретика, що виводить калій;
- або вводити низькі початкові дози інгібітору АПФ та поступово збільшувати дозування.
У пацієнтів із серцевою недостатністю із застійними явищами слід розпочинати лікування дуже низькими дозами інгібітору АПФ, бажано після зниження дози діуретика, що виводить калій.
Усім пацієнтам слід перевіряти функцію нирок (рівень креатиніну в плазмі крові) протягом перших тижнів лікування інгібітором АПФ.
Інші препарати, що викликають гіпокаліємію:
- амфотерицин B (внутрішньовенний);
- глюко- та мінералокортикоїди (системного застосування);
- тетракозактид;
- тимулюючі проносні засоби.
Підвищується ризик розвитку гіпокаліємії (адитивна дія). Слід перевіряти рівень калію у плазмі крові та за необхідності коригувати його. Пацієнтам необхідно з обережністю приймати супутні препарати наперстянки. Не слід застосовувати проносні препарати, що стимулюють перистальтику.
Баклофен
Посилює гіпотензивну дію.
Пацієнтам слід пити достатню кількість рідини; на початку лікування необхідно перевірити функцію нирок.
Серцеві глікозиди
Наявність гіпокаліємії сприяє кардіотоксичності серцевих глікозидів. Необхідно контролювати концентрацію калію в плазмі крові та параметри ЕКГ та, за необхідності, коригувати лікування.
Комбінації, застосування яких потребує особливого нагляду
Аллопуринол. Одночасне застосування з індапамідом може призвести до підвищення частоти виникнення реакцій гіперчутливості до алопуринолу.
Комбінації, які потребують уваги
Калійсзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, тріамтерен)
Такі комбінації прийнятні для деяких пацієнтів, але при цьому можливий розвиток гіпокаліємії. Зокрема, у пацієнтів з нирковою недостатністю або цукровим діабетом існує ризик гіперкаліємії. Необхідно контролювати концентрацію калію в плазмі та параметри ЕКГ і, при необхідності, провести лікування.
Метформін
При функціональній нирковій недостатності, пов'язаній із застосуванням діуретиків і особливо петлевих діуретиків, збільшується ризик того, що метформін може спричинити молочнокислий ацидоз. Пацієнтам не можна застосовувати метформін при рівні креатиНіна у плазмі крові 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок.
Йодоконтрастні засоби
У разі дегідратації, пов'язаної із застосуванням діуретиків при застосуванні йодоконтрастних засобів, особливо у високих дозах, збільшується ризик розвитку гострої ниркової недостатності. Необхідно відновити водний баланс до призначення йодоконтрастних засобів.
Іміпраміноподібні антидепресанти, нейролептики
Спостерігається посилення гіпотензивної дії індапаміду та посилюється ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивна дія).
Солі кальцію
Ризик гіперкальціємії внаслідок зниження виведення кальцію нирками.
Циклоспорин, такролімус
Ризик підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові без будь-яких змін рівнів циклоспорину в кровообігу, навіть за відсутності зменшення рідини/натрію.
Кортикостероїди, тетракозактид (системні)
Можливо знижуватися гіпотензивний ефект (затримка рідини та натрію в організмі).