Простин Е2 гель вагінальний по 3 г, 1 мг/3 г, 1 шт.

Особливості застосування

Це лікарський засіб слід застосовувати лише в умовах стаціонару. Перед застосуванням препарату слід ретельно оцінити пропорційне співвідношення розмірів плода та тазу. Необхідно запобігати введенню гелю вище рівня внутрішнього зіву шийки матки, тому що при екстраамніотичному введенні препарату спостерігалися випадки гіперстимуляції матки. Простирадла Є 2 , вагінальний гель слід з обережністю застосовувати пацієнткам, у яких в анамнезі порушення серцево-судинної, печінкової або ниркової функції, хворим на бронхіальну астму або бронхіальну астму в анамнезі, епілепсію або епілепсію в анамнезі, глаукомою або підвищений хоріоамніотичних оболонок.

Перед початком та в період застосування препати рекомендується контролювати характеристики шийки матки (розкриття, розм'якшення та розширення) для своєчасного виявлення побічних реакцій, таких як гіпертонус, тетанія матки або дистрес плода. До та під час застосування рекомендується проводити безперервний електронний моніторинг скоротливої діяльності матки та частоти серцевих скорочень плода. У пацієнток з гіпертонусом матки або її підвищеною скорочувальною активністю або тих, у кого спостерігаються патологічні зміни в частоті серцевих скорочень плода, пологи слід вести таким чином, щоб забезпечити загальну безпеку плода та матері.

Як і у разі застосування будь-яких аналогів окситоцину, за наявності надмірної активності матки або патологічного болю у матці слід враховувати ризик розриву матки. Відповідь на окситоцин може посилюватись застосуванням екзогенних простагландинів. Було показано, що жінки віком від 35 років мали ускладнення в період вагітності, і ті, у кого термін вагітності становить більше 40 тижнів, мають підвищений ризик розвитку післяпологового синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання. На додаток ці фактори здатні ще більше підвищувати ризик, пов'язаний з індукцією пологів (див. розділ «Побічні реакції»). Тому динопростон слід з обережністю застосовувати таким жінкам.

Слід вдатися до заходів для якнайшвидшого виявлення розвитку фібринолізу в безпосередньому післяпологовому періоді. Лікарю слід мати на увазі, що інтрацервікальне введення гелю динопростону може призводити до ненавмисного розриву та подальшої емболізації антигенною тканиною, у поодиноких випадках призводить до розвитку анафілактоїдного синдрому вагітності (емболія амніотичною рідиною). При застосуванні простагландинів та аналогів простагландинів для ін'єкцій повідомлялося про розвиток тяжких серцево-судинних ускладнень, які можуть бути летальними (інфаркт міокарда та/або фібриляція шлуночків). Ризик розвитку таких ускладнень підвищується з віком, за умов хронічного та недавнього куріння.

Нині повідомлень про розвиток таких ускладнень після вагінального застосування простагландинів Є 2 немає. Однак як запобіжний захід пацієнток просять не курити протягом декількох днів перед застосуванням динопростону. Дослідження препарату у тварин із застосуванням високих доз протягом декількох тижнів показали, що простагландини, що належать до груп Е та F, можуть спричинити проліферацію кісткової тканини. Подібний ефект спостерігався у новонароджених, які отримували тривалу терапію простагландином Е1. При нетривалій терапії препаратом подібних ефектів на кісткову тканину не спостерігалося. 

Профіль безпеки

Побічні реакції на препарат, про які найчастіше повідомлялося в ході клінічних досліджень при використанні лікарських форм динопростону для зовнішнього застосування (розвивалися у > 10 % пацієнтів): блювання у матері та порушення частоти серцевих скорочень у немовляти.

Інші побічні реакції, про які повідомлялося у не більше 10 % пацієнтів: нудота, біль у спині, патологічні скорочення матки, відчуття печіння у піхві та/або вульві, лихоманка та дистрес-синдром плода.

Нижченаведені небажані явища вказані з урахуванням класу системи органів та частоти виникнення. У кожному розділі за частотою реакції представлено у порядку зменшення їх тяжкості. Класифікація частоти: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (не можна встановити на підставі наявних даних).

З боку крові та лімфатичної системи. Рідко: синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові.

З боку імунної системи. Частота невідома: анафілактичний шок, анафілактичні реакції, анафілактоїдні реакції (включаючи анафілактоїдний синдром вагітності), реакції гіперчутливості.

З боку серця. Частота невідома: зупинка серця.

З боку судин. Частота невідома: артеріальна гіпотензія, гіпертензія.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Частота невідома: астма, бронхоспазм, легенева емболія, набряк легень, задишка, апное.

З боку шлунково-кишкового тракту. Дуже часто: блювання; часто: нудота; частота невідома: діарея.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини. Часто: біль у спині.

Вагітність, післяпологовий та перинатальний періоди. Часто: патологічні зміни скоротливої активності матки; частота невідома: передчасне відшарування плаценти, емболія амніотичною рідиною, швидке розкриття шийки матки, розрив матки, мертвонародження, смерть новонародженого.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз. Часто: відчуття печіння у піхві та/або вульві; частота невідома: подразнення піхви.

Загальні розлади і зміни у місці введення. Часто: лихоманка; частота невідома: головний біль.

Дослідження. Дуже часто: порушення частоти серцевих скорочень плода; часто: дистрес-синдром плода.

Дані після виходу препарату на ринок.

З боку системи крові та лімфатичної системи: у пацієнток, пологи у яких були індуковані фармакологічними засобами, динопростоном або окситоцином, було описано підвищення ризику розвитку післяпологового синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові. Проте очікувана частота цього небажаного явища є низькою (<1 випадку на 1000 пологів).

Вагітність, післяпологовий та перинатальний періоди. Індукція пологів була пов’язана із ризиком анафілактоїдного синдрому вагітності (емболія амніотичною рідиною). Точна патофізіологія емболії амніотичною рідиною залишається невідомою. Проте потрапляння компонентів амніотичної рідини у кровоносне русло матері вважається причиною розвитку анафілактоїдної реакції та механічної обструкції капілярів легень, що призводить до тяжких порушень гемодинаміки, кровотеч та неврологічних розладів. Серед повідомлених клінічних ознак найбільш частими є гостра гіпотензія, зупинка серця, серцеві аритмії, симптоми-передвісники у вигляді збудження та відчуття нездужання, судоми, ціаноз, задишка або гострий респіраторний дистрес-синдром, дистрес плода, кровотеча у матері, що у більшості випадків пов’язана з дисемінованою внутрішньосудинною коагуляцією. Ці клінічні ознаки можуть з’являтися окремо або у комбінації.

Звітування про підозрювані побічні реакції

Звітування про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу здійснювати безперервний моніторинг співвідношення ризик/користь застосування лікарського засобу. Кваліфікованих працівників у сфері охорони здоров’я просять звітувати про будь-які підозрювані небажані реакції відповідно до локальної системи звітності.

Оскільки Простин Є₂, гель вагінальний, випускається лише у шприцах, що містять одну дозу, симптоми передозування, що можуть з’явитися, зазвичай будуть пов’язані з індивідуальною чутливістю пацієнта до лікарського засобу.

Оскільки клінічні дослідження антагоністів простагландинів ще не достатні для надання рекомендації щодо застосування, на даний час лікування у разі передозування повинно бути симптоматичним.

Симптомами передозування можуть бути гіпертонус матки або патологічна сила, чи частота скорочень матки, що може призводити до дистресу плода.

Унаслідок тимчасового характеру, гіперстимуляції міометрія, індукованої простагландинами Є_2, було визначено, що у більшості випадків ефективним є неспецифічне консервативне лікування; тобто зміна пози матері та оксигенотерапія.

Якщо після припинення лікування надмірна стимуляція матки (і/або дистрес плода) не зникають, може бути доцільне внутрішньовенне застосування β2-адреноміметика. Якщо токолітичне лікування виявилося безрезультатним, показане негайне розродження.