Лікарський засіб призначений для перорального застосування.
Полаприл рекомендується приймати щодня в один і той же час. Можна приймати до, під час та після їжі, оскільки прийом їжі не впливає на біодоступність препарату. Таблетки Полаприл слід ковтати повністю, запиваючи водою. розжовувати або подрібнювати.
Дорослі.
Пацієнти, які застосовують діуретики. На початку лікування препаратом Полаприл може виникати артеріальна гіпотензія, розвиток якої є більш ймовірним у пацієнтів, які одночасно отримують діуретики. У таких випадках рекомендується виявляти обережність, оскільки у цих пацієнтів можливе зниження об'єму циркулюючої крові (ОЦК) та/або кількості електролітів.
Бажано припинити застосування діуретика за 2-3 дні до початку лікування препаратом Полаприл, якщо це можливо (див. розділ «Особливості застосування»).
У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, яким не можна відмінити діуретик, лікування препаратом Полаприл слід починати з дози 1,25 мг (застосовувати у відповідному дозуванні). Слід ретельно контролювати функцію нирок та рівень калію в крові. Полаприл слід коригувати залежно від цільового рівня АТ.
Артеріальна гіпертензія.
Дозу слід підбирати індивідуально залежно від особливостей стану пацієнта (див. розділ «Особливості застосування») та результатів контрольних вимірювань АТ. Полаприл можна використовувати у вигляді монотерапії або у поєднанні з іншими класами антигіпертензивних лікарських засобів.
>
Початкове дозування. Лікування препаратом Полаприл слід починати поступово, з початкової дози, що рекомендується, 2,5 мг/добу.
У пацієнтів зі значною активацією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи після прийому початкової дози може виникати значне зниження АТ. Для таких пацієнтів рекомендована початкова доза становить 1,25 мг (застосовувати у відповідному дозуванні), а їх лікування слід розпочинати під контролем (див. розділ «Особливості застосування»).
Титрування дози та підтримуюча доза. Дозу можна подвоювати кожні 2–4 тижні до досягнення цільового рівня АТ; максимальна доза ліків Полаприл становить 10 мг/добу. слід приймати 1 раз на день.
Профілактика серцево-судинних захворювань.
Початкове дозування. Рекомендована початкова доза Полаприлу становить 2,5 мг 1 раз на добу.
Титрування дози та підтримуюча доза. Залежно від індивідуальної переносимості препарату дозу слід поступово збільшувати. Рекомендується подвоїти дозу через 1–2 тижні лікування, а потім – через 2-3 тижні – збільшити до цільової підтримуючої дози 10 мг 1 раз на добу.
Див. також. наведену вище інформацію про дозування препарату для пацієнтів, які отримують діуретики.
Лікування захворювання нирок.
У пацієнтів з діабетом та мікроальбумінурією.
Початкове дозування. Рекомендована початкова доза Полаприлу становить 1,25 мг (застосовувати у відповідному дозуванні) 1 раз на добу.
Титрування дози та підтримуюча доза. Залежно від індивідуальної переносимості препарату при подальшому лікуванні дозу слід збільшувати. Через 2 тижні лікування разову добову дозу рекомендується подвоїти до 2,5 мг, а потім до 5 мг через 2 тижні лікування.
У пацієнтів з діабетом і щонайменше одним фактором серцево-судинного ризику.
Початкове дозування. Рекомендована початкова доза Полаприлу становить 2,5 мг 1 раз на добу.
Титрування дози та підтримуюча доза. Залежно від індивідуальної переносимості препарату при подальшому лікуванні дозу слід збільшувати. Через 1–2 тижні лікування добову дозу препарату Полаприл рекомендується подвоїти до 5 мг, а потім до 10 мг через 2-3 тижні лікування. Цільове добове дозування становить 10 мг.
У пацієнтів з недіабетичною нефропатією, про яку свідчить наявність макропротеїнурії ≥ 3 г/добу.
Початкове дозування. Рекомендована початкова доза Полаприлу становить 1,25 мг (застосовувати у відповідному дозуванні) 1 раз на добу.
Титрування дози та підтримуюча доза. Залежно від індивідуальної переносимості пацієнта препарату при подальшому лікуванні дозу слід збільшити. Через 2 тижні лікування разову добову дозу рекомендується подвоїти до 2,5 мг, а потім до 5 мг через 2 тижні лікування.
Серцева недостатність із клінічними проявами.
Початкове дозування. Для пацієнтів, стан яких стабілізувався після лікування діуретиками, рекомендована початкова доза становить 1,25 мг (застосовувати у відповідному дозуванні) на добу.
Титрування дози та підтримуюча доза. Дозу Полаприлу титрувати шляхом її подвоєння через кожні 1-2 тижні до досягнення максимальної добової дози 10 мг. Бажано розподілити дозу на 2 прийоми.
>
Вторинна профілактика після перенесеного гострого інфаркту міокарда за наявності серцевої недостатності.
Початкове дозування. Через 48 годин після виникнення інфаркту міокарда пацієнтам, стан яких клінічно та гемодинамічно стабільним, слід призначати початкову дозу 2,5 мг 2 рази на добу протягом 3 днів. Якщо початкова доза 2,5 мг погано переноситься, слід застосовувати дозу 1,25 мг (застосовувати у відповідному дозуванні) 2 рази на добу протягом 2 днів з подальшим підвищенням до 2,5 мг та 5 мг 2 рази на добу. дозу не можна збільшити до 2,5 мг 2 рази на добу, лікування слід відмінити.
Див. також. наведену вище інформацію про дозування препарату для пацієнтів, які отримують діуретики.
Титрування дози та підтримуюча доза. Надалі добову дозу слід підвищувати шляхом її подвоєння з інтервалом за 1 день до досягнення цільової підтримуючої дози 5 мг 2 рази на добу.
Якщо можливо, підтримуючу добову дозу слід розподіляти на 2 прийоми.
Якщо дозу не можна підвищити до 2,5 мг 2 рази на добу, лікування слід відмінити. інфаркту міокарда все ще недостатньо. Якщо прийнято рішення про лікування таких пацієнтів цим препаратом, рекомендується починати терапію з дози 1,25 мг (застосовувати у відповідному дозуванні) 1 раз на добу і будь-яке її збільшення проводити з надзвичайною обережністю.
Особливі категорії пацієнтів.
Пацієнти з порушенням функції нирок. Добова доза для пацієнтів з порушенням функції нирок залежить від показника кліренсу креатиніну (див. розділ «Фармакологічні властивості»):
- якщо кліренс креатиніну складає ≥ 60 мл/хв, необхідності в корекції початкової дози (2,5 мг/добу) немає, а максимальна добова доза становить 10 мг;
- якщо кліренс креатиніну становить 30-60 мл/хв, необхідності в корекції початкової дози (2,5 мг/добу) немає, а максимальна добова доза становить 5 мг;
- якщо кліренс креатиніну становить 10–30 мл/хв, початкова добова доза становить 1,25 мг/добу (застосовувати у відповідній дозі), а максимальна добова доза – ndash; 5 мг;
- пацієнти з артеріальною гіпертензією, що знаходяться на гемодіалізі : при гемодіалізі раміприл виводиться незначно; початкова доза становить 1,25 мг (застосовувати у відповідному дозуванні), а максимальна добова доза – 5 мг; Препарат слід приймати через кілька годин після проведення сеансу гемодіалізу.
Пацієнти з порушенням функції печінки (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Лікування препаратом Полаприл пацієнтів з порушеннями функції печінки слід починати під ретельним контролем, а максимальна добова доза у таких випадках повинна становити 2,5 мг.
Пацієнти похилого віку. Початкова доза повинна бути нижчою, а подальше титрування дози слід здійснювати поступово, враховуючи більш високу ймовірність виникнення небажаних ефектів, особливо у дуже старих і немічних пацієнтів. У таких випадках слід призначати нижчу початкову дозу - 1,25 мг (застосовувати у відповідному дозуванні) раміприлу.
Див. також. наведену вище інформацію про дозування препарату для пацієнтів, які отримують діуретики.
Особливості застосування
Особливі категорії пацієнтів.
Вагітність. Лікування інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину II не слід починати в період вагітності. За винятком випадків, коли продовження лікування інгібітором АПФ/антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ абсолютно, Які планують завагітніти, потрібно перевести на інший антигіпертензивний препарат, застосування якого в період вагітності визнано безпечним. ;Протипоказання»і «Застосування в період вагітності або годування груддю»).
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) за допомогою лікарських засобів, що містять аліскірен.
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи шляхом комбінованого застосування лікарського засобу Полаприл та аліскірену не рекомендується, оскільки при цьому існує підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та виникнення змін функції нирок (у тому числі розвитку гострої ниркової недостатності).
>
Якщо терапія у вигляді такої подвійної блокади розцінюється як абсолютно необхідна, її слід застосовувати лише під наглядом спеціаліста та при частому та ретельному контролі функції нирок, утримання електролітів та рівня артеріального тиску.
Інгібітори АПФ та антагоністи рецепторів ангіотензину II не можна одночасно застосовувати пацієнтам з діабетичною нефропатією.
Пацієнтам з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв) комбіноване застосування лікарського засобу Полаприл та аліскірену протипоказано (див. розділ «Протипоказання»).
Пацієнти, які мають особливий ризик виникнення артеріальної гіпотензії.
Пацієнти зі значним підвищенням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. У пацієнтів зі значним підвищенням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи існує ризик раптового значного зниження АТ та погіршення функції нирок внаслідок пригнічення АПФ. особливо якщо інгібітор АПФ або супутній діуретик призначають вперше або вперше підвищують дозу. Суттєвого підвищення активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, що потребує медичного нагляду, у тому числі постійного контролю артеріального тиску, можна очікувати, наприклад, у пацієнтів:
- з тяжкою артеріальною гіпертензією;
- з декомпенсованою застійною серцевою недостатністю;
- з гемодинамічно значущою перешкодою для припливу або відтоку крові з лівого шлуночка (наприклад, зі стенозом аортального або мітрального клапана);
- з одностороннім стенозом ниркової артерії за наявності другої функціонуючої нирки;
- у яких існує або може розвинутися нестача рідини або електролітів (включаючи ті, що отримують діуретики);
- з цирозом печінки та/або асцитом;
- яким виконують великі хірургічні втручання або під час анестезії із застосуванням препаратів, що викликають гіпотензію.
Як правило, рекомендується провести корекцію дегідратації, гіповолемії або нестачі електролітів до початку лікування (проте для пацієнтів із серцевою недостатністю такі коригувальні заходи слід ретельно зважити щодо ризику виникнення перевантаження обсягом).
У пацієнтів з порушеннями функції печінки відповідь на лікування препаратом Полаприл може бути або посиленою, або зменшеною. ; тому при лікуванні цих хворих необхідно проявляти особливу обережність.
Транзиторна або персистуюча серцева недостатність після інфаркту міокарда.
Пацієнти, які мають ризик виникнення серцевої або церебральної ішемії у разі гострої артеріальної гіпотензії. У початковій фазі лікування потрібне особливе медичне спостереження.
Пацієнти похилого віку. Див. розділ «Спосіб застосування та дози».
Хірургічне втручання. Якщо це можливо, лікування інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту, такими як раміприл, слід припинити за 1 день до проведення хірургічного втручання.
Контроль функції нирок. Функцію нирок слід оцінювати до та під час проведення лікування та коригувати дозу, особливо у перші тижні лікування. Особливо ретельний контроль необхідний пацієнтам з порушенням функції нирок (див. Спосіб застосування та дози). Існує ризик погіршення функції нирок, особливо у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю або після пересадки нирки.
Ангіоневротичний набряк. У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, включаючи раміприл, спостерігався ангіоневротичний набряк (див. «Побічні реакції»). лікарські засоби, як інгібітори мішені рапаміцину у ссавців (mTOR) (наприклад, темсиролімус, еверолімус, сиролімус), віллдагліптин, або інгібітори неприлізину (такі як рацекадотрил).
Комбінація раміприлу з сакубітрилом/валсартаном протипоказана через підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії .
При розвитку ангіоневротичного набряку прийом лікарського засобу Полаприл слід припинити. Потрібно негайно приступити до невідкладної терапії. Пацієнт повинен перебувати під контролем протягом не менше 12 24 годин і може бути виписаний після повного зникнення симптомів. >
У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, включаючи Полаприл, спостерігалися випадки ангіоневротичного набряку кишечника (див. розділ Побічні реакції). Ці пацієнти скаржилися на біль у животі (з нудотою або блюванням або без них).
Анафілактичні реакції при десенсибілізації. При застосуванні інгібіторів АПФ ймовірність виникнення та тяжкість анафілактичних та анафілактоїдних реакцій на отруту комах та інші алергени збільшується. Перед проведенням десенсибілізації препарату< /p>
Контроль електролітної рівноваги. Гіперкаліємія. У деяких пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, включаючи препарат Полаприл, спостерігалося виникнення гіперкаліємії. у віці від 70 років, пацієнти з неконтрольованим цукровим діабетом, пацієнти, які приймають солі калію, калійзберігаючі діуретики, а також інші активні речовини, що підвищують вміст калію в плазмі крові, або пацієнти з такими станами, як дегідратація, гостра серцева декомпенсація, метаболічний ацидоз. Якщо спільне застосування зазначених препаратів вважається за доцільне, то рекомендується регулярно контролювати рівень калію в плазмі крові (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій).
Контроль електролітної рівноваги. Гіпонатріємія. У деяких пацієнтів, які отримували раміприл, спостерігався синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону з подальшим розвитком гіпонатріємії. та інших пацієнтів, які мають ризик розвитку гіпонатріємії.
Нейтропенія/Агранулоцитоз. Випадки нейтропенії/агранулоцитозу, а також тромбоцитопенії та анемії спостерігалися рідко. Також повідомлялося про пригнічення функції кісткового мозку. в крові. Частіший контроль бажано проводити на початку лікування і за пацієнтами з порушеною функцією нирок, супутнім колагенозом (наприклад системним червоним вовчаком або склеродермією) або тими, хто приймає інші лікарські засоби, які можуть викликати зміни картини крові (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами) та інші види взаємодій» та «Побічні реакції»).
Етнічні відмінності. Інгібітори АПФ частіше викликають ангіоневротичний набряк у пацієнтів негроїдної раси, ніж у інших рас. Як і інші інгібітори АПФ, гіпотензивна дія раміприлу може бути менш вираженою у пацієнтів негроїдної раси у порівнянні з представниками інших рас. Це може бути обумовлено тим, що у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією частіше спостерігається артеріальна гіпертензія з низькою активністю реніну.
Кашель. При застосуванні інгібіторів АПФ повідомлялося про виникнення кашлю. Характерно те, що кашель непродуктивний, тривалий і зникає після припинення терапії. При диференціальній діагностиці кашлю слід пам'ятати при можливості кашлю. внаслідок застосування інгібіторів АПФ.