Абсорбція.
Абсорбція цефподоксиму проксетилу, прийнятого перорально натще в формі таблетки, що відповідає 100 мг цефподоксиму, становить 40 - 50%. Вона збільшується з прийомом харчових продуктів, тому рекомендується застосовувати препарат під час їди.
Цефподоксиму проксетил абсорбується в кишечнику і гідролізується в активний метаболіт цефподоксим.
Розподіл.
Концентрація в плазмі крові.
Після перорального разового прийому дози 100 мг максимальна концентрація цефподоксиму в плазмі крові (Cmax) становить 1 - 1,2 мг/л. Після разового прийому дози 200 мг максимальна концентрація в плазмі крові становить 2,2 - 2,5 мг/л. В обох випадках (100 або 200 мг) Cmax досягається (Tmax) за 2 - 3 години.
Залишкові концентрації через 12 годин після прийому 100 мг і 200 мг становлять відповідно 0,08 мг/л та 0,18 мг/л.
Після прийому протягом 14,5 дня дози 100 - 200 мг двічі на добу фармакокінетичні параметри цефподоксиму в плазмі крові не змінюються, що означає відсутність накопичення діючої речовини.
Об'єм розподілу цефподоксиму становить 30 - 35 л у молодих здорових добровольців
(0,43 л/кг).
Зв'язування з білками плазми крові
Рівень зв'язування цефподоксиму становить 40 %, в основному з альбуміном. Таке зв'язування не має характеру насичуваності.
Проникнення у тканини і рідини
Цефподоксим добре проникає в паренхіму легенів, слизову бронхів, плевральну рідину, мигдалики та міжклітинну рідину.
Через 4 - 7 годин після разового прийому 100 мг концентрація в мигдаликах становить 0,24 - 0,1 мкг/г (20-25 % концентрації у плазмі крові).
Після разового прийому 200 мг цефподоксиму концентрація в міжклітинній рідині становить 1,5 - 2,0 мг/л (80 % концентрації у плазмі крові).
Через 3 ˗ 12 годин після разового прийому 200 мг цефподоксиму концентрація в легенях становить 0,6 - 0,2 мкг/г; у плеврі ˗ 0,6 - 0,8 мг/л.
У слизовій бронхів через 1- 4 години після прийому 200 мг концентрація цефподоксиму становить близько 1 мкг/г (40 - 45 % концентрації у плазмі крові).
Виміряні концентрації перевищують мінімальну пригнічувальну концентрацію для чутливих організмів.
Біотрансформація та виведення.
Після абсорбції головним метаболітом є цефподоксим, що виділяється внаслідок гідролізу цефподоксиму проксетилу.
Цефподоксим дуже мало метаболізується.
Після абсорбції цефподоксиму проксетилу 80% вивільненого цефподоксиму виводиться в незміненій формі з сечею.
Період напіввиведення цефподоксиму в середньому становить 2,4 години.
Пацієнти групи ризику.
Фармакокінетичні параметри цефподоксиму дуже мало змінюються у пацієнтів літнього віку з нормальною функцією нирок.
Проте слабке підвищення максимальної концентрації у сироватці та періоду напіввиведення не потребує зниження дози для таких пацієнтів, за винятком осіб, у яких нирковий кліренс менше 40 мл/хв.
У разі ниркової недостатності, коли кліренс креатиніну менше 40 мл/хв, збільшення періоду напіввиведення з плазми крові та максимальної концентрації у плазмі крові вимагає зниження дози наполовину та прийому препарату 1 раз на день.
У разі печінкової недостатності незначні кінетичні зміни, які спостерігаються, не потребують особливої корекції дозування.