Октра 0.1 мг/мл 1 мл №5 розчин

По 1 мл у ампулі. По 5 ампул у пачці.

Розчин для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин.

Октра — синтетичний октапептид, який є похідним природного гормону соматостатину та має подібні фармакологічні ефекти, але значно більшу тривалість дії. Препарат пригнічує патологічно підвищену секрецію гормону росту (ГР), а також пептидів та серотоніну, які продукуються у гастро-ентеро-панкреатичній ендокринній системі.

У тварин октреотид є більш потужним інгібітором вивільнення гормону росту, глюкагону та інсуліну, ніж соматостатин, з більшою селективністю щодо пригнічення гормону росту та глюкагону.

У здорових осіб октреотид пригнічує: секрецію гормону росту, яка стимулюється аргініном, фізичним навантаженням та інсуліновою гіпоглікемією; секрецію інсуліну, глюкагону, гастрину та інших пептидів гастро-ентеро-панкреатичної ендокринної системи, що стимулюється прийомом їжі, а також секрецію інсуліну та глюкагону, що стимулюється аргініном; секрецію тиреотропіну, яка викликається тиреоліберином.

На відміну від соматостатину, октреотид пригнічує гормон росту більше, ніж інсулін, його введення не супроводжується рикошетною гіперсекрецією гормонів (тобто гормону росту у хворих на акромегалію).

У хворих на акромегалію октреотид знижує концентрацію ГР та інсуліноподібного фактора росту — 1 (ІФР-1) у плазмі крові. Пригнічення ГР на 50% і більше відзначається у 90% хворих; зниження рівня ГР у плазмі крові менше 5 нг/мл досягається приблизно у половини хворих. У більшості хворих на акромегалію октреотид помітно знижує вираженість таких симптомів як головний біль, гіпергідроз, стомлюваність, біль у суглобах, парестезії та синдром зап'ясткового каналу. У хворих з аденомами гіпофіза, що секретують ГР, лікування октреотидом може призвести до зменшення пухлин.

У хворих з функціональними ендокринними пухлинами шлунково-кишкового тракту та підшлункової залози октреотид внаслідок його різних ендокринних ефектів впливає на низку клінічних ознак хвороби. Клінічне та симптоматичне поліпшення спостерігається у пацієнтів, які все ще мають симптоми, пов'язані з пухлинами, незважаючи на попереднє лікування, яке може включати хірургічні методи лікування, емболізацію печінкових артерій та різну хіміотерапію, наприклад застосування стрептозотоцину та 5-фторурацилу.

При карциноїдних пухлинах застосування октреотиду може призвести до зменшення вираженості таких симптомів як відчуття припливів та діарея, що у багатьох випадках супроводжується зниженням концентрації серотоніну в плазмі крові та екскрецією 5-гідроксиіндолоцтової кислоти з сечею.

При пухлинах, що характеризуються гіперпродукцією вазоактивного інтестинального пептиду (ВІП), застосування октреотиду призводить у більшості хворих до зменшення важкої секреторної діареї, яка характерна для цього стану, що, у свою чергу, покращує якість життя хворого Одночасно відбувається зменшення супутніх порушень електролітного балансу, наприклад гіпокаліємії, що дає можливість скасувати ентеральне та парентеральне введення рідини та електролітів. У деяких хворих відбувається уповільнення чи зупинка росту пухлини і навіть зменшення її розмірів, особливо метастазів у печінку. Клінічне покращення зазвичай супроводжується зменшенням (навіть до норми) концентрації вазоактивного інтестинального пептиду у плазмі.

При глюкагономах застосування октреотиду в більшості випадків призводить до помітного зменшення некротизуючих мігруючих висипань, які є характерними для цього стану. Октреотид не має жодного суттєвого впливу на цукровий діабет легкого ступеня, який часто спостерігається при глюкагономах і зазвичай не призводить до зниження потреби в інсуліні або пероральних цукрознижувальних препаратах. У хворих, які страждають на діарею, октреотид сприяє її зменшенню, що супроводжується підвищенням маси тіла. При застосуванні октреотиду часто спостерігається швидке зниження концентрації глюкагону у плазмі, проте при тривалому лікуванні цей ефект не зберігається. У той же час, симптоматичне поліпшення зберігається стабільним тривалий час.

При гастриномах/синдромі Золлінгера-Еллісона октреотид, що застосовується як монотерапія або в комбінації з інгібіторами протонного насоса, або антагоністами Н₂-рецепторів, може знизити секрецію кислоти у шлунку і призвести до клінічного поліпшення, у тому числі щодо діареї. У деяких випадках спостерігається зниження концентрації гастрину в плазмі.

У хворих з інсуліномами октреотид зменшує рівень імунореактивного інсуліну в крові. Цей ефект, однак, може бути короткочасним — приблизно 2:00. У хворих з операбельними пухлинами октреотид може забезпечити відновлення та підтримання нормоглікемії у передопераційний період. У хворих з неоперабельними доброякісними та злоякісними пухлинамиями контроль глікемії може покращуватися і без одночасного тривалого зниження рівня інсуліну в крові.

У хворих з пухлинами, що гіперпродукують рилізинг-фактор гормону росту (соматолібериномами), октреотид зменшує вираженість симптомів акромегалії. Це, очевидно, пов'язано з пригніченням секреції рилізинг-фактору гормону росту та самого гормону росту. Надалі може зменшитись гіпертрофія гіпофіза.

При рефрактерній діареї у пацієнтів із синдромом набутого імунодефіциту (СНІД) застосування октреотиду призводить до повної або часткової нормалізації випорожнень приблизно у ¹/₃ хворих, які страждають на діарею, яка не контролюється адекватною терапією протимікробними та/або протидіарейними засобами.

У хворих, яким проводять операції на підшлунковій залозі,застосування октреотиду під час операції та після неї знижує частоту типових післяопераційних ускладнень (наприклад панкреатичних фістул, абсцесів, сепсису, післяопераційного гострого панкреатиту).

При кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу і шлунка у хворих на цироз печінки обсягу трансфузій та покращення п'ятиденного виживання. Хоча механізм дії октреотиду точно не встановлений, вважається, що препарат зменшує органний кровотік шляхом пригнічення таких вазоактивних гормонів, як ВІП та глюкагон.

Після підшкірного введення октреотид швидко та повністю всмоктується. Максимальна концентрація препарату у плазмі досягається в межах 30 хвилин. Зв'язування із білками плазми становить 65%. Зв'язування октреотиду із клітинами крові вкрай незначне. Об'єм розподілу — 0,27 л/кг. Загальний кліренс становить 160 мл/хв. Період напіввиведення після підшкірної ін'єкції препарату — 100 хвилин.

Після внутрішньовенного введення виведення препарату здійснюється у дві фази з періодами напіввиведення 10 та 90 хвилин відповідно. Більшість введеної дози пептиду виводиться з калом, приблизно 32% виводиться у незміненому вигляді із сечею. Порушена функція нирок не впливає на загальну експозицію (площа під кривою «концентрація-час») октреотиду, введеного підшкірно.

Здатність до елімінації може бути знижена на 30% у хворих на цироз печінки, проте це не стосується пацієнтів зі стеатозом печінки.

Препарати гормонів для системного застосування, за винятком статевих гормонів та інсуліну. Гормони гіпоталамуса, гіпофіза та їх аналоги. Гіпоталамічні гормони. Соматостатин та аналоги. Октреотид.

Код АТХ Н01С В02.

Можливо, потрібна корекція дози лікарських засобів, таких як бета-адреноблокатори, блокатори кальцієвих каналів або препаратів для контролю рідини та електролітного балансу при одночасному застосуванні октреотиду.

Можливо, потрібна корекція дози інсуліну та цукрознижувальних лікарських засобів при одночасному застосуванні октреотиду.

Встановлено, що октреотид знижує всмоктування циклоспорину в кишечнику та сповільнює всмоктування циметидину.

Одночасне введення октреотиду та бромокриптину збільшує біодоступність бромокриптину.

Обмежені опубліковані дані свідчать про те, що аналоги соматостатину можуть знижувати метаболічний кліренс речовин, що метаболізуються за участю ферментів цитохрому Р450, що може бути обумовлено пригніченням секреції ГР. Оскільки не можна виключити наявність такого впливу у октреотиду, слід обережно застосовувати інші препарати, які метаболізуються головним чином за участю CYP 3A4, а також з вузьким терапевтичним індексом (наприклад, хінідин, терфенадин).

діюча речовина: octreotide;

1 мл розчину містить октреотиду ацетату 0,1 мг у перерахунку на 100% речовину;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), гідрокарбонат натрію, молочна кислота, вода для ін'єкцій.

Октра не має або має незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Пацієнтам слід рекомендувати виявляти обережність при керуванні автомобілем або при роботі з іншими механізмами, якщо вони відчувають запаморочення, астенію/втому або головний біль під час лікування Октрою.

Вагітність

Існує обмежена кількість даних (менше 300 результатів) щодо лікування октреотидом вагітних жінок, проте приблизно в одній третині випадків результати вагітності невідомі. Більшість звітів було отримано після постмаркетингового застосування октреотиду, і частина вагітних жінок серед пацієнток з акромегалією становила понад 50%. Більшість жінок отримували октреотид під час I триместру вагітності в дозах 100–1200 мікрограм/добу. У приблизно 4% вагітностей з невідомим результатом було повідомлено про вроджені захворювання дитини. У цих випадках не виявлено жодного зв'язку з прийомом октреотиду.

У дослідженні на тваринах не було виявлено прямих чи непрямих шкідливих ефектів щодо репродуктивної системи.

Бажано уникати призначення Октри під час вагітності.

Лактація

Забороняється годувати груддю під час лікування Октрою. Невідомо, чи октреотид проникає в материнське молоко людини. У дослідженнях тварин спостерігалася екскреція октреотиду в грудне молоко.

Фертильність

Невідомо, чи впливає октреотид на людську фертильність. У разі застосування препарату пацієнтками під час вагітності або годування груддю у новонароджених чоловічої статі спостерігалася затримка опускання яєчок. Хоча в експериментальних дослідженнях октреотид не впливав на фертильність у самців та самок щурів при дозах до 1 мг/кг маси тіла на добу.

Дітям застосування препарату Октра протипоказане через відсутність клінічного досвіду.

• Акромегалія – для контролю основних проявів захворювання та зниження рівнів ГР та ІФР-1 у плазмі крові у тих випадках, коли відсутній достатній ефект від хірургічного лікування та променевої терапії. Октра показана також для лікування хворих на акромегалію, які відмовилися від операції або мають протипоказання до неї, а також для короткочасного лікування в проміжках між курсами променевої терапії, поки повністю не розвинеться її ефект.
• Полегшення симптомів, пов'язаних з ендокринними пухлинами шлунково-кишкового тракту (ШКТ) та підшлункової залози:
• карциноїдні пухлини з наявністю карциноїдного синдрому;
• ВІПоми (пухлини, що характеризуються гіперпродукуванням вазоактивного інтестинального пептиду);
• глюкагономи;
• гастриноми/синдром Золлінгера-Еллісона — зазвичай у комбінації з антагоністами гістамінових Н₂-рецепторів або інгібіторами протонного насоса;
• інсуліноми (для контролю гіпоглікемії у передопераційний період, а також для підтримуючої терапії);
• соматолібериноми (пухлини, що характеризуються гіперпродукцією рилізинг-фактору гормону росту).

Октра не є протипухлинним препаратом, і її застосування не може призвести до лікування цієї категорії хворих.

• Профілактика ускладнень після операції на підшлунковій залозі.
• Зупинення кровотеч та профілактика рецидивів кровотеч із варикозно розширених вен стравоходу у хворих на цироз печінки(у комбінації зі специфічними лікувальними заходами, наприклад з ендоскопічною склерозуючою терапією).

Відома підвищена чутливість до октреотиду або інших компонентів препарату.

Для внутрішньовенного введення Октри слід розводити фізіологічним розчином у об'ємному співвідношенні не менше 1:1 і не більше 1:9. Розведення Октри розчином глюкози не рекомендується.

При акромегалії апермегалії спочатку препарат вводити по 0,05 – 0,1 мг підшкірно кожні 8 або 12 годин. Надалі підбір дози повинен ґрунтуватися на щомісячних визначеннях концентрації ГР та ІФР-1, аналізі клінічних симптомів та переносимості препарату (цільові концентрації гормонів складають: ГР – менше 2,5 нг/мл, ІФР-1 – в межах норми). Більшість пацієнтів оптимальна добова доза становить 0,3 мг. Максимальна добова доза становить 1,5 мг, яку слід перевищувати. У пацієнтів, які отримують стабільну дозу Октри, визначення концентрації ГР слід проводити кожні 6 місяців.

Якщо протягом 3 місяців лікування Октрою не відзначається достатнього зниження рівня ГР та покращення клінічної картини захворювання, терапію слід припинити.

При ендокринних пухлинах ШКТ та підшлункової залози Препарат вводити підшкірно в початковій дозі по 0,05 мг 1 раз 2 на добу. Надалі, залежно від досягнутого клінічного ефекту, а також впливу на рівні гормонів, що виробляються пухлиною (у разі карциноїдних пухлин – на виведення з сечею 5-гідроксиіндолоцтової кислоти), дозу препарату можна поступово збільшити до 0,1 – 0,2 мг. 3 рази на день. У виняткових випадках можуть бути потрібні більш високі дози.

Підтримуючі дози препарату слід підбирати індивідуально.

Якщо протягом одного тижня лікування Октрою карциноїдних пухлин поліпшення не настає, подальша терапія не рекомендується.

Рекомендується підшкірний спосіб введення, однак у випадках, коли потрібний швидкий клінічний ефект, таких як карциноїдні кризи, початкову рекомендовану дозу Октри можна вводити внутрішньовенно з використанням болюсного введення після розведення дози та моніторингом серцевого ритму.

Для профілактики ускладнень після операцій на підшлунковій залозі препарат вводити підшкірно по 0,1 мг 3 рази на добу протягом 7 наступних днів, починаючи з дня операції (не менше ніж за 1 годину до лапаротомії).

При кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу вводити препарат у дозі 25 мкг/год шляхом безперервної внутрішньовенної інфузії протягом 5 днів. Октру можна розводити 0,9% розчином хлориду натрію.

У пацієнтів з цирозом та кровотечами з варикозно розширених вен шлунка та стравоходу була відзначена гарна сприйнятливість до Октри при отриманні стабільної дози препарату до 50 мкг/год у вигляді безперервної внутрішньовенної інфузії протягом 5 днів.

Застосування пацієнтам із порушенням функції нирок

Порушення функції нирок не впливає на загальну експозицію (площа під кривою «залежності концентрації препарату від часу» (AUC)) октреотиду, який вводився шляхом підшкірної ін'єкції. Таким чином, коригування дози Октри не потрібне.

Застосування пацієнтам із порушенням функції печінки

У пацієнтів з цирозом печінки період напіввиведення препарату може збільшитися, що потребує корекції підтримуючої дози.

Застосування людям похилого віку

Відсутні докази зниження переносимості або необхідності корекції дозування у пацієнтів похилого віку, які отримували лікування Октрою.

Особливості щодо застосування

Загальні

Оскільки іноді пухлини гіпофіза, що секретують ГР, можуть збільшуватися, спричиняючи серйозні ускладнення (наприклад, дефекти полів зору), суттєвим є ретельний моніторинг стану всіх пацієнтів. У випадку появи ознак збільшення розміру пухлини слід розглянути необхідність застосування альтернативних видів лікування.

Терапевтичний ефект зниження рівня ГР і нормалізація концентрації ІФР-1 у жінок з акромегалією може потенційно відновити фертильність. Під час лікування октреотидом жінкам репродуктивного віку слід рекомендувати використання адекватних методів контрацепції (див. також розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

У пацієнтів, які отримують тривалу терапію октреотидом, необхідно контролювати функцію щитовидної залози.

Протягом терапії октреотидом слід контролювати функцію печінки.

Явища, пов’язані зі серцево-судинною системою

Часто повідомлялося про випадки брадикардії. Може знадобитися коригування дози таких препаратів як бета-адреноблокатори, блокатори кальцієвих каналів, препаратів, що контролюють баланс рідини та електролітний баланс.

Явища, пов’язані із жовчним міхуром

Холелітіаз часто спостерігається на тлі лікування октреотидом і може асоціюватися з холециститом і розширенням жовчної протоки. Крім того, повідомлялося про випадки холангіту як ускладнення холелітіазу у пацієнтів, які приймали Сандостатин^® в постмаркетинговий період. У зв’язку з цим рекомендується проведення ультразвукового обстеження жовчного міхура перед початком терапії октреотидом і приблизно через кожні 6‒12 місяців у період його застосування.

Ендокринні пухлини ШКТ та підшлункової залози

Під час лікування ендокринних пухлин ШКТ та підшлункової залози зрідка може відбуватися раптова втрата симптоматичного контролю з боку препарату Октра^®, що супроводжується швидким поверненням тяжких симптомів. При відмові від подальшого прийому препарату симптоми можуть погіршитися або рецидивувати.

Метаболізм глюкози

Зважаючи на гальмівну дію препарату на гормон росту, глюкагон та інсулін, Октра^® можевпливати на регулювання обміну глюкози. Може порушуватися переносимість глюкози після вживання їжі, і в деяких випадках внаслідок хронічного введення препарату може виникнути персистуюча гіперглікемія. Також може спостерігатися гіпоглікемія.

У пацієнтів з інсуліномами при отриманні октреотиду, внаслідок його сильнішої, порівняно з інсуліном, відносної спроможності пригнічувати секрецію ГР та глюкагону, а також внаслідок короткої тривалості його інгібуючої дії на інсулін може підвищитися інтенсивність та подовжитися тривалість гіпоглікемії. Ці пацієнти повинні бути під ретельним наглядом на початку лікування препаратом Октра^® та під час кожної зміни дозування. Очевидне коливання концентрації глюкози у крові може бути знижено завдяки частішому введенню препарату в менших дозах.

Залежність пацієнтів із цукровим діабетом I типу від інсуліну або пероральних гіпоглікемічних засобів може зменшуватися під впливом препарату Октра^®. У пацієнтів без цукрового діабету або з цукровим діабетом II типу з частково інтактним резервом інсуліну введення препарату Октра^® може призвести до підвищення глікемії після їди. Рекомендується ретельний контроль толерантності до глюкози та антидіабетичне лікування.

Варикозне розширення вен стравоходу

Оскільки кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу підвищують ризик розвитку інсулінозалежного цукрового діабету та можуть змінювати потребу в інсуліні у пацієнтів з діабетом, належне спостереження за концентрацією глюкози в крові є обов’язковим.

Місцеві реакції

У 52-тижневому дослідженні токсичності на щурах, переважно самцях, саркоми спостерігалися у місці підшкірної ін’єкції тільки при найвищій дозі (приблизно у 8 разів вище максимальної дози для людини відповідно до площі поверхні тіла). У 52-тижневому дослідженні токсичності на собаках гіперпластичних або неопластичних уражень у місці підшкірної ін’єкції не спостерігалося. Відсутні повідомлення про виникнення пухлин у місці ін’єкції у пацієнтів, які отримували лікування октреотидом протягом періоду до 15 років. Уся наявна на даний час інформація свідчить, що результати дослідження на щурах є видоспецифічними і не мають значення для застосування препарату у людини.

Харчування

Октреотид може порушувати у деяких хворих всмоктування жирів з їжі.

У деяких пацієнтів, які отримують лікування октреотидом, спостерігали знижений рівень вітаміну B₁₂ та аномальні результати тесту Шиллінга. У пацієнтів з авітамінозом вітаміну B₁₂ в анамнезі слід контролювати рівень цього вітаміну під час застосування октреотиду.

Лікарський засіб містить менше 1 ммоль/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.

До найчастіших побічних реакцій при лікуванні октреотидом відносяться порушення з боку шлунково-кишкового тракту, нервової системи, печінки та жовчного міхура, метаболізму та трофіки.

Побічними реакціями, про які найчастіше повідомлялося під час проведення клінічних досліджень октреотиду, були: діарея, біль у животі, нудота, метеоризм, головний біль, холелітіаз, гіперглікемія та запор. До інших побічних реакцій, про які часто повідомляли, відносилися: запаморочення, локальний біль, жовчні конкременти, дисфункція щитовидної залози (наприклад, знижений рівень тиреостимулюючого гормону, знижений рівень загального T4 і знижений рівень вільного T4), неоформлені випорожнення, порушена переносимість , астенія та гіпоглікемія.

Інформацію про побічні реакції, наведені нижче, було отримано під час проведення клінічних випробувань октреотиду.

З боку шлунково-кишкового тракту: діарея, біль у животі, нудота, запор, метеоризм, диспепсія, блювання, здуття живота, стеаторея, рідкі випорожнення, знебарвлення калових мас.

З боку гепатобіліарної системи: холелітіаз, холецистит, жовчні конкременти, гіпербілірубінемія.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення.

З боку ендокринної системи: гіпотиреоз, дисфункція щитовидної залози (наприклад знижений рівень тиреостимулюючого гормону, знижений рівень загального T4, знижений рівень вільного T4).

З боку метаболізму та харчування: гіперглікемія, гіпоглікемія, порушена переносимість глюкози, анорексія, дегідратація.

Загальні порушення та порушення в місці введення: біль у місці ін'єкції, астенія.

Лабораторні дослідження: підвищення рівнів трансаміназ.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: свербіж, висип, алопеція.

З боку системи дихання: диспное.

З боку серцево-судинної системи: брадикардія, тахікардія.

Побічні реакції на октреотид, про які повідомляли у постмаркетинговому періоді

З боку імунної системи: анафілаксія, алергія/реакції гіперчутливості.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: кропивниця.

З боку гепатобіліарної системи: гострий панкреатит, гострий гепатит без холестазу, холестатичний гепатит, холестаз, жовтяниця, холестатична жовтяниця.

З боку серцево-судинної системи: аритмія.

Порушення лабораторних показників: підвищений рівень лужної фосфатази, підвищений рівень гаммаглутамілтрансферази.

Опис окремих побічних реакцій

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту

У поодиноких випадках побічні реакції з боку шлунково-кишкового тракту можуть нагадувати гостру кишкову непрохідність — прогресуюче здуття живота, виражений біль в епігастральній ділянці, болючість живота та м'язове «напруження».

Відомо, що при продовженні лікування препаратом частота побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту зменшується.

Побічні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту можна зменшити, якщо не приймати їжі до або відразу після підшкірного введення октреотиду, вводити препарат рекомендується між їдою або перед сном.

Місцеві реакції

Біль або відчуття поколювання, свербіння або печіння в місці підшкірної ін'єкції, з почервонінням та набряком, рідко триває довше 15 хвилин. Місцевий дискомфорт може бути знижений за рахунок доведення температури розчину до кімнатної перед ін'єкцією, або якщо вводити менший об'єм концентрованого розчину.

Порушення метаболізму та харчування

Хоча виведення жиру з калом може збільшуватися, відсутні дані про те, що тривале лікування октреотидом може призводити до розвитку дефіциту трофіки через порушення всмоктування (мальабсорбція).

Порушення підшлункової залози

Дуже рідко повідомляли про розвиток гострого панкреатиту. Це зазвичай відзначається у перші години чи дні підшкірного введення октреотиду і зникає після відміни препарату. Крім того, у хворих, які довго підшкірно отримують октреотид, можливий розвиток панкреатиту, зумовленого жовчнокам'яною хворобою.

Спостерігалися окремі випадки жовчної кольки після різкої відміни препарату у пацієнтів з акромегалією, у яких з'явилися жовчні конкременти у жовчному міхурі.

Порушення серцево-судинної системи

У пацієнтів з акромегалією та карциноїдним синдромом спостерігали такі зміни на ЕКГ, як подовження інтервалу QT, зрушення осі, рання реполяризація, низький вольтаж, R/S перехід, раннє збільшення зубця R, неспецифічні зміни інтервалу ST-T. Взаємозв'язок між цими явищами та октреотидом ацетатом не встановлений, оскільки багато з цих пацієнтів мають основне кардіологічно.е захворювання (див. розділ «Особливості застосування»).

Відомо про обмежену кількість випадкового передозування октреотиду у дорослих та дітей. У дорослих дози знаходилися в діапазоні 2400-6000 мікрограм/добу при введенні шляхом безперервної інфузії (100-250 мікрограм/год) або підшкірно (1500 мікрограм тричі на добу). Повідомляли про такі побічні явища: аритмія, гіпотензія, зупинка серця, гіпоксія мозку, панкреатит, гепатитний стеатоз, діарея, слабкість, сонливість, втрата маси тіла, гепатомегалія та молочний ацидоз.

Для дітей дози становили 50–3000 мікрограм/добу і вводили їх шляхом безперервної інфузії (2,1–500 мікрограм/год) або підшкірно (50–100 мікрограм). Єдиним небажаним явищем була легка гіперглікемія.

У пацієнтів, хворих на рак, які отримували дози октреотиду 3000–30000 мікрограм/добу у вигляді розділених доз підшкірно, непередбачені небажані явища не спостерігалися.

Лікування: симптоматичне.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі від 2 °С до 8 °С. Не заморожувати.

Зберігати у недоступному для дітей місці.