Фармакодинаміка.
Нормальний імуноглобулін людини містить, головним чином, імуноглобулін G (IgG) із широким спектром антитіл проти інфекцій.
Нормальний імуноглобулін людини містить IgG антитіла, наявні у нормальної популяції людей.
Зазвичай він виготовляється зі змішаної плазми, отриманої не менш ніж із 1000 порцій донорської плазми. Розподіл підкласів імуноглобуліну G у препараті практично такий самий, як і в природній плазмі крові людини. Відповідні дози цього лікарського засобу можуть відновлювати аномально низький рівень імуноглобуліну G до нормальних показників.
Механізм дії за інших показань, окрім замісної терапії, зрозумілий не повністю.
Клінічні дослідження
У перспективному відкритому багатоцентровому дослідженні III фази ефективність і безпека препарату Октагам 10% (100 мг/мл) вивчались у пацієнтів, хворих на ідіопатичну (імунну) тромбоцитопенічну пурпуру (ІТП). Октагам 10% (100 мг/мл) вводили протягом 2 днів підряд у дозі 1 г/кг/день, і за пацієнтами спостерігали протягом 21 дня з подальшим контрольним візитом на день 63 після введення препарату. Показники крові оцінювали в дні з 2 по 7, а також в дні 14 і 21.
Загалом 31 пацієнт брав участь у дослідженні; 15 пацієнтів мали хронічну ІТП, у 15 — хвороба була діагностована вперше і 1 пацієнт був помилково включений у дослідження (не мав ІТП) і, отже, був виключений із дослідження ефективності.
Загалом у 25 пацієнтів (83%) спостерігався клінічний ефект, який з більшою частотою був продемонстрований в групі пацієнтів із уперше діагностованою хворобою (93%), ніж у групі пацієнтів із хронічною ІТП (73%). У пацієнтів, які відповіли на лікування, середній час реакції тромбоцитів становив 2 дні, діапазон від 1 до 5 днів.
24 пацієнтам (77%) Октагам 10% (100 мг/мл) вводили з максимально допустимою швидкістю введення 0,06 мл/кг/хв. Відповідно до поправки до протоколу, 2 пацієнти представленого дослідження отримували препарат зі швидкістю 0,08 мл/кг/хв, що не давало ускладнень в обох випадках. При продовженні цього дослідження 22 пацієнти отримували препарат з максимально допустимою швидкістю введення 0,12 мл/кг/хв.
У 9 із 62 пацієнтів (14,5%), яким препарат вводили внутрішньовенно, спостерігалася побічна реакція, пов’язана з лікуванням. Найбільш частою несприятливою реакцією, пов’язаною з препаратом, був головний біль, що супроводжувався тахікардією і лихоманкою. Випадку гемолізу, пов’язаного з досліджуваним препаратом, не було виявлено. Попередня підготовка для полегшення непереносимості, пов’язаної з внутрішньовенним введенням, не проводилася.
Фармакокінетика.
Нормальний імуноглобулін людини швидко і повністю потрапляє у кровообіг пацієнта після внутрішньовенного введення. Він розподіляється відносно швидко між плазмою і екстраваскулярною рідиною, приблизно через 3–5 днів досягається стан рівноваги між інтра- та екстраваскулярним просторами.
Середній період напіввиведення з організму нормального імуноглобуліну людини коливається в межах приблизно від 26 до 41 дня у пацієнтів із імунодефіцитом. Цей період напіввиведення може бути різним у різних пацієнтів, особливо при первинному імунодефіциті.
Щодо препарату Октагам 10% не було отримано ніяких офіційних фармакокінетичних даних від пацієнтів із імунодефіцитом.
IgG і IgG-комплекси руйнуються клітинами ретикулоендотеліальної системи.