Нувіджил таблетки по 150 мг, 30 шт.

По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери у коробці.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості.

таблетки по 150 мг: овальні, від білого до майже білого кольору таблетки з тисненням з одного боку та «215» з іншого боку.

Армодафініл – це (R)-енантіомер модафінілу, який є сумішшю 1:1 (R)- і (S)-енантіомерів.

Механізм, за яким армодафініл сприяє підтриманню стану бадьорості, невідомий. Армодафініл має фармакологічні властивості, аналогічні модафінілу, відповідно до результатів досліджень у тварин і досліджень in vitro. (R)- і (S)-енантіомери чинять однакову фармакологічну дію у тварин.

Дія армодафінілу і модафінілу, що зумовлює підтримання стану бадьорості, подібна до дії симпатоміметичних засобів, включаючи амфетамін і метилфенідат, хоча їхній фармакологічний профіль відрізняється від профілю цих симпатоміметичних амінів.

Армодафініл – це непрямий агоніст дофамінових рецепторів. Як армодафініл, так і модафініл in vitro зв’язуються із переносником дофаміну і пригнічують зворотне захоплення дофаміну. Для модафінілу ця активність була пов’язана in vivo зі зростанням позаклітинних рівнів дофаміну у деяких зонах мозку тварин. У генетично модифікованих мишей, у яких був відсутній дофаміновий переносник (DAT), модафініл не спричиняв стану бадьорості, що свідчить про те, що ця дія залежить від DAT. Проте ефект сприяння стану бадьорості, зумовлений модафінілом, на відміну від ефекту амфетаміну, у щурів не нівелювався антагоністом дофамінових рецепторів галоперидолом. Окрім того, інгібітор синтезу дофаміну альфа-метил-п-тирозин блокує дію амфетаміну, проте не блокує локомоторну активність, викликану модафінілом.

Окрім ефекту бадьорості і підвищення локомоторної активності у тварин, модафініл може чинити психоактивну і ейфоричну дію, зміни настрою, відчуттів, мислення і емоцій, типові для інших стимуляторів ЦНС у людини. Модафініл має підкріплюючі властивості, як це показує самостійне застосування препарату у мавп, яких попередньо навчили самостійно застосовувати кокаїн; модафініл був частково визначений як подібний до стимулятора.

Після застосування одноразової і багаторазових пероральних доз армодафініл демонструє лінійну, незалежну від часу кінетику. Підвищення системної експозиції пропорційне у діапазоні доз від 50 до 400 мг. Після 12 тижнів застосування лікарського засобу не спостерігалося залежної від часу зміни в кінетиці. Очевидний рівноважний стан армодафінілу досягався після 7 днів застосування. При рівноважному стані системна експозиція армодафінілу у 1,8 раза перевищує експозицію після одноразової дози. Профілі концентрація-час для (R)-енантіомера після застосування одноразової дози 50 мг Нувіджилу® або 100 мг препарату Modavigil® [модафініл, 1:1 суміш (R)- і (S)‑енантіомерів] практично збігалися. Проте Cmax та AUC0-∞ армодафінілу у рівноважному стані були вищими відповідно на 37 % і 70 % після прийому 200 мг Нувіджилу® порівняно з відповідними значеннями для модафінілу після застосування 200 мг модафінілу внаслідок швидшого кліренсу (S)-енантіомера (період напіввиведення близько 4 годин ) у порівнянні із (R)-енантіомером.

Всмоктування

Нувіджил® швидко всмоктується після перорального застосування. Абсолютну пероральну біодоступність визначити не вдалось через нерозчинність армодафінілу у воді, що робить неможливим внутрішньовенне введення.

Вплив їжі

Вплив їжі на пероральну біодоступність Нувіджилу® вважається мінімальним; проте після прийому їжі час досягнення пікової концентрації (Tmаx) може збільшитися приблизно на 2–4 години. Оскільки подовження Tmax також пов’язане із більш пізніми підвищеними концентраціями у плазмі, прийом їжі потенційно може впливати на початок і тривалість фармакологічної дії Нувіджилу®.

Розподіл

Нувіджил® має уявний об’єм розподілу приблизно 42 л. Дані про зв’язування армодафінілу із протеїнами плазми відсутні. Проте модафініл помірно зв’язується із протеїнами плазми (близько 60 %), переважно з альбумінами. Потенціал взаємодії Нувіджилу® з лікарськими засобами, які активно зв’язуються з протеїнами, вважається мінімальним.

Метаболізм

Дані in vitro та in vivo показують, що армодафініл проходить гідролітичне дезамінування, S-окислення і гідроксилювання ароматичного кільця із подальшою глюкуронідною кон’югацією гідроксильованих сполук.

Амідний гідроліз є єдиним найбільш важливим шляхом метаболізму, а другий за значенням – це утворення сульфону через цитохром P450(CYP)3A4/5. Інші продукти окислення in vitro утворюються занадто повільно, щоб визначити відповідальні за них ферменти. Тільки два метаболіти досягають значної концентрації у плазмі [(R)-модафінілу кислота і модафінілу сульфон].

Дані про розподіл, метаболізм і виведення Нувіджилу® відсутні. Проте модафініл елімінується переважно шляхом метаболізму у печінці, і менше 10 % вихідної сполуки виділяється із сечею. Через 11 днів після застосування дози визначали 81 % вихідної радіоактивності, переважно у сечі (80 % порівняно з 1 % у калі).

Виведення

Після перорального застосування Нувіджилу® армодафініл показує очевидне моноекспоненційне зниження пікових плазматичних концентрацій. Очевидний кінцевий t1/2 становить близько 15 годин. Пероральний кліренс Нувіджилу® становить приблизно 33 мл/хв.

Особливі групи пацієнтів

Діти

Фармакокінетику армодафінілу у дітей не досліджували.

Вік

У клінічному дослідженні системна експозиція армодафінілу була приблизно на 15 % вищою у пацієнтів літнього віку (віком ≥ 65 років, N=24), що відповідало приблизно на 12 % нижчому пероральному кліренсу (CL/F), у порівнянні із молодшими суб’єктами (віком 18–45 років, N=25). Системна експозиція армодафінілу кислоти (метаболіту) була вищою приблизно на 61 % і 73 % відповідно для Cmax та AUC0-∞ у порівнянні із молодшими суб’єктами. Системна експозиція сульфонового метаболіту була приблизно на 20 % нижча у пацієнтів літнього віку порівняно з молодшими пацієнтами. Аналіз підгруп суб’єктів літнього віку показав, що суб’єкти літнього віку ≥ 75 років і 65–74 років мали нижчий пероральний кліренс відповідно приблизно на 21 % і 9 % проти молодших суб’єктів. Середня кількість у крові була приблизно на 10 % вища у суб’єктів 65–74 років (N=17) і на 27 % вища у суб’єктів ≥ 75 років (N=7) у порівнянні із молодшими суб’єктами. Ці зміни не вважаються клінічно значущими для пацієнтів літнього віку, проте, оскільки деякі старші пацієнти мають вищу середню концентрацію армодафінілу у крові, для них слід розглянути застосування нижчих доз.

Стать

Популяційний аналіз фармакокінетики не свідчить про вплив статі на фармакокінетику армодафінілу. 

Расова приналежність

Вплив расової приналежності на фармакокінетику армодафінілу не вивчався.

Порушення функції нирок

У дослідженні разової дози 200 мг модафінілу тяжка хронічна ниркова недостатність (кліренс креатиніну ≤ 20 мл/хв) не впливала значуще на фармакокінетику модафінілу, проте експозиція модафінілу кислоти (метаболіту) зросла у 9 разів. Існує недостатньо даних для визначення безпеки і ефективності застосування Нувіджилу® (армодафінілу) пацієнтам зі слабкими, помірними або тяжкими розладами нирок.

Порушення функції печінки

Пероральний кліренс модафінілу був знижений приблизно на 60 % у пацієнтів із цирозом печінки (клас B або C за Чайлдом – П’ю), а концентрація рівноважного стану була удвічі вищою за показники у звичайних пацієнтів. Відповідно, дозу Нувіджилу® пацієнтам із тяжкими розладами печінки слід знижувати (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування»). Існує недостатньо даних про застосування Нувіджилу® (армодафінілу) залежно від ступеня ураження печінки.

Клінічні дослідження

Ефективність Нувіджилу® для покращення стану бадьорості була встановлена при таких розладах: синдром обструктивного апное сну/гіпопное сну (СОАГС), нарколепсія і хронічне порушення сну (внаслідок розладу циклу «сон – бадьорість») при позмінній роботі (ХПСПР).

Для кожного клінічного дослідження параметром статистичної значущості вважали значення р ≤ 0,05.

Синдром обструктивного апное сну/гіпопное сну (СОАГС)

Ефективність Нувіджилу® для підтримання стану бадьорості у пацієнтів із надмірною сонливістю внаслідок СОАГС була встановлена у 12-тижневих багатоцентрових плацебо-контрольованих подвійних сліпих дослідженнях паралельних груп амбулаторних пацієнтів, які відповідали критеріям Міжнародної класифікації порушень сну (ICSD) для СОАГС (які також відповідали критеріям Американської психіатричної асоціації 
DSM IV-TR). 

У першому дослідженні 3021 загалом 395 пацієнтів із СОАГС рандомізували для отримання Нувіджилу® 150 мг/добу, Нувіджилу® 250 мг/добу або плацебо. Пацієнти, які застосовували Нувіджил®, показали статистично значуще покращення здатності підтримувати стан бадьорості порівняно з пацієнтами, що приймали плацебо, за вимірюванням ТПБ (тесту підтримки стану бадьорості) при останньому візиті. 

У другому дослідженні 3025 263 пацієнти з СОАГС були рандомізовані для отримання Нувіджилу® 150 мг/добу або плацебо. Пацієнти, які застосовували Нувіджил®, виявили статистично значуще покращення здатності підтримувати стан бадьорості порівняно з пацієнтами, що приймали плацебо, за показниками ТПБ. 

В усіх дослідженнях Нувіджил® не впливав на нічний сон, який оцінювався за допомогою полісомнографії.

Нарколепсія

Ефективність Нувіджилу® для покращення стану бадьорості у пацієнтів із надмірною сонливістю, асоційованою із нарколепсією, встановили у 12-тижневому багатоцентровому плацебо-контрольованому подвійному сліпому дослідженні паралельних груп у амбулаторних пацієнтів, які відповідали критеріям Міжнародної класифікації порушень сну при нарколепсії. Загалом 196 пацієнтів рандомізували для отримання Нувіджилу® 150 мг/добу або 250 мг/добу, або плацебо. Пацієнти, які застосовували Нувіджил®, виявили статистично значуще покращення здатності зберігати стан бадьорості порівняно з пацієнтами, що приймали плацебо, за показниками ТПБ.

Нувіджил® не впливав на нічний сон, який оцінювався за допомогою полісомнографії.

Хронічне порушення сну (внаслідок розладу циклу «сон – бадьорість») при позмінній роботі (ХПСПР)

Ефективність Нувіджилу® для покращення стану бадьорості у пацієнтів із надмірною сонливістю, асоційованою з ХПСПР, показали у 12-тижневому багатоцентровому плацебо-контрольованому подвійному сліпому клінічному дослідженні паралельних груп. Загалом 254 пацієнти з ХПСПР були рандомізовані для отримання Нувіджилу® 150 мг/добу або плацебо. Нувіджил® не впливав на денний сон, який оцінювався за допомогою полісомнографії.

Засоби, що діють на нервову систему. Психоаналептики. Психостимулятори, засоби, що застосовуються при синдромі дефіциту уваги з гіперактивністю, та ноотропні препарати. Симпатоміметики центральної дії. Армодафініл. Код АТХ N06B A13.

Результати іn vitro показали, що армодафініл слабко індукує активність CYP1A2 і, можливо, CYP3A залежно від концентрації та оборотно інгібує активність CYP2C19. In vivo армодафініл індукує CYP2B6. Армодафініл не впливає на інші ферменти CYP. Дослідження in vitro показало, що армодафініл є субстратом P-глікопротеїну.

Потенційні взаємодії з лікарськими засобами, які інгібують чи індукують ізоферменти цитохрому Р450 або метаболізуються ізоферментами цитохрому Р450 та іншими печінковими ферментами

Існування численних шляхів метаболізму армодафінілу, а також той факт, що метаболічний шлях, не пов’язаний з CYP, є найбільш швидким у метаболізмі армодафінілу, свідчать, що існує низька ймовірність значного впливу на загальний фармакокінетичний профіль Нувіджилу® внаслідок інгібування CYP при одночасному застосуванні інших лікарських засобів.

Проте через часткову участь ферментів CYP3A у метаболічній елімінації армодафінілу одночасний прийом потужних індукторів CYP3A4/5 (наприклад карбамазепіну, окскарбазепіну, фенобарбіталу, фенітоїну, рифабутину, рифампіну і препаратів звіробою) або інгібіторів CYP3A4/5 (наприклад інгібіторів протеази; ритонавіру, індинавіру, нелфінавіру, саквінавіру; кларитроміцину, еритроміцину, хлорамфеніколу, кетоконазолу, ітраконазолу, нефазодону, дилтіазему і верапамілу) може змінювати концентрацію армодафінілу у плазмі.

Потенціал Нувіджилу® змінювати метаболізм інших лікарських засобів шляхом індукції або пригнічення ферментів

Лікарські засоби, що метаболізуються CYP3A4/5

Дані іn vitro показали, що метаболіт армодафінілу модафінілу сульфон є слабким індуктором активності CYP3A. У клінічному дослідженні одночасне застосування Нувіджилу® 250 мг призвело до зниження системної експозиції мідазоламу на 32 % після одноразової пероральної дози 5 мг і на 17 % після одноразової внутрішньовенної дози 2 мг. Відповідно, рівень у крові і ефективність лікарських засобів, які є субстратами ферментів CYP3A (наприклад стероїдних контрацептивів, циклоспорину, мідазоламу і триазоламу), може знизитись після початку одночасного застосування Нувіджилу®, а отже, може бути потрібна корекція дози.

У клінічному дослідженні одночасне застосування Нувіджилу® 250 мг із карбамазепіном 400 мг/добу призвело до зниження середньої системної експозиції карбамазепіну приблизно на 25 %. Може бути потрібна корекція дози карбамазепіну при одночасному застосуванні з Нувіджилом®, особливо на початку або при припиненні одночасного застосування цих лікарських засобів.

В окремому клінічному дослідженні одночасний прийом Нувіджилу® 250 мг із кветіапіном у добовій дозі 300–600 мг призвів до зниження середньої системної експозиції кветіапіну приблизно на 29 %. Корегувати дозу не потрібно.

При прийомі з Нувіджилом® рівні циклоспорину у крові можуть знизитись. При одночасному прийомі цих лікарських засобів слід контролювати концентрацію циклоспорину у крові і проводити відповідну корекцію дози циклоспорину.

Лікарські засоби, що метаболізуються CYP1A2

Результати іn vitro показали, що армодафініл та його метаболіт модафінілу сульфон є слабкими індукторами CYP1A2 залежно від концентрації. Проте у клінічному дослідженні, в якому застосовували як маркерний субстрат кофеїн, не виявлено значущого впливу на активність CYP1A2.

Лікарські засоби, що метаболізуються CYP2C19

Дані іn vitro показали, що армодафініл і ще більшою мірою його метаболіт модафінілу сульфон є оборотними інгібіторами активності CYP2C19. У клінічному дослідженні одночасне застосування Нувіджилу® 400 мг призводило до 40 % зростання експозиції омепразолу після одноразової пероральної дози 40 мг в результаті помірного пригнічення активності CYP2C19. Отже, може бути потрібне зниження дози деяких лікарських засобів, які є субстратами CYP2C19 (наприклад фенітоїну, діазепаму, пропранололу, омепразолу, езомепразолу і кломіпраміну) при одночасному застосуванні із Нувіджилом®. 

Лікарські засоби, що метаболізуються CYP2B6

Дані іn vitro показали, що рацемічний модафініл є слабким індуктором активності CYP2B6 залежно від концентрації.

Взаємодія з лікарськими засобами, активними щодо ЦНС

Одночасне застосування Нувіджилу® з кветіапіном знижувало системну експозицію кветіапіну.

Дані щодо специфічних взаємодій Нувіджилу® з іншими лікарськими засобами, активними щодо ЦНС, відсутні. Проте на Нувіджил® можна екстраполювати таку інформацію щодо модафінілу.

Одночасне застосування модафінілу і метилфенідату або декстроамфетаміну не викликало значущих змін фармакокінетичного профілю модафінілу або будь-якого з цих стимуляторів, хоча всмоктування модафінілу подовжувалося приблизно на одну годину.

Одночасне застосування модафінілу з кломіпраміном не змінювало фармакокінетичний профіль жодного із засобів. Проте у одного пацієнта із нарколепсією під час лікування модафінілом було виявлено підвищення рівня кломіпраміну і його активного метаболіту дезметилкломіпраміну.

Дані щодо взаємодії Нувіджилу® або модафінілу з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) відсутні. Отже, при одночасному застосуванні інгібіторів МАО і Нувіджилу® слід виявляти обережність.

Взаємодія із P-глікопротеїном

Одне дослідження in vitro показало, що армодафініл є субстратом, проте не інгібітором Р‑глікопротеїну. Клінічний вплив пригнічення Р-глікопротеїну на біодоступність армодафінілу не відомий.

Взаємодія із іншими лікарськими засобами

Дані щодо взаємодії Нувіджилу® із іншими лікарськими засобами відсутні. Проте на Нувіджил® можна екстраполювати таку інформацію щодо модафінілу.

Одночасне застосування модафінілу і варфарину не викликало значущих змін профілів фармакокінетики (R)- і (S)-варфарину. Проте, оскільки у цьому дослідженні застосовували тільки одноразову дозу варфарину, взаємодії не можна виключити. Тому при одночасному застосуванні Нувіджилу® із варфарином слід розглянути більш частий контроль протромбінового часу/МНВ.

діюча речовина: армодафініл;

1 таблетка містить армодафінілу 150 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, повідон К29/32, натрію кроскармелоза, магнію стеарат.

Хоча Нувіджил® не викликає функціональних розладів, будь-які лікарські засоби, що впливають на ЦНС, можуть змінювати навички критичного судження, мислення або моторики. Пацієнтів слід попереджати про необхідність утримуватись від керування автомобілем або роботи з іншими механізмами до набуття впевненості, що лікування Нувіджилом® не чинитиме шкідливого впливу на їхню здатність до такої діяльності.

Вагітність

Згідно з постреєстраційними повідомленнями та результатами досліджень на тваринах армодафініл може виявляти негативний вплив на плід і протипоказаний для застосування вагітним або жінкам, які можуть завагітніти (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування»). Виходячи з попередніх даних реєстру вагітних, частота серйозних вроджених вад розвитку (наприклад серцевих аномалій, мікроцефалії) при застосуванні армодафінілу/модафінілу становить приблизно 17,3% порівняно з 3% у загальній популяції. Повідомлялося про затримку внутрішньоутробного розвитку і спонтанні аборти при застосуванні армодафінілу і модафінілу.

Пацієнток слід попереджати про можливе підвищення ризику вагітності при застосуванні стероїдних контрацептивів (включаючи протизаплідні таблетки, імплантати, ін’єкційні препарати та внутрішньоматкові засоби, що вивільняють гормони) і Нувіджилу®, а також протягом двох місяців після закінчення лікування (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Годування груддю

Не відомо, чи проникають армодафініл або його метаболіти у грудне молоко. Годування груддю не рекомендується під час прийому Нувіджилу®.

Недостатньо даних щодо ефективності та безпеки застосування препарату дітям. У пацієнтів-дітей, які отримували модафініл, спостерігалися тяжкі висипання. Армодафініл не затверджений для застосування дітям за будь-яких показань.

• Для підтримання стану бадьорості у пацієнтів з надмірною сонливістю при синдромі обструктивного апное сну/гіпопное сну (як доповнення до терапії методом постійного позитивного тиску в дихальних шляхах (CPAP-терапії));
• для лікування надмірної сонливості, пов’язаної з помірним та тяжким хронічним порушенням сну (внаслідок розладу циклу «сон – бадьорість») при позмінній роботі, коли нефармакологічні втручання є неуспішними або недоцільними;
• для підтримання стану бадьорості у пацієнтів з надмірною денною сонливістю, пов’язаною з нарколепсією.

• Гіперчутливість до модафінілу, армодафінілу або до будь-яких інших компонентів препарату;
• лікарський засіб протипоказаний вагітним, жінкам, які планують вагітність, і жінкам, які можуть завагітніти (які не використовують ефективні засоби контрацепції, див. розділ «Особливості застосування. Ембріофетальна токсичність»).

Нувіджил® слід призначати пацієнтам тільки після ретельної оцінки їхньої надмірної сонливості і встановлення діагнозу основного розладу нарколепсії, СОАГС або ХПСПР відповідно до діагностичних критеріїв Міжнародної класифікації розладів сну (ICSD) або Діагностичного і статистичного керівництва з психіатричних хвороб (DSM). Така оцінка зазвичай включає збір повного анамнезу та медичний огляд і додатково може бути доповнена лабораторними тестами. Деякі пацієнти можуть мати більше одного розладу сну, які сприяють надмірній сонливості (наприклад СОАГС і ХПСПР одночасно в одного пацієнта).

Нувіджил® можна приймати із їжею або незалежно від прийому їжі. Проте застосування препарату одночасно з прийомом їжі може відстрочувати початок його дії, а також пролонгувати його дію (див. розділ «Фармакокінетика. Всмоктування. Вплив їжі»).

Щоб уникнути затримки початку дії, Нувіджил® слід приймати натще.

Лікування Нувіджилом® має починати і контролювати лікар із відповідним досвідом лікування розладів сну, який має доступ до діагностичних засобів лабораторії дослідження сну.

Нарколепсія

Рекомендована доза Нувіджилу® пацієнтам із нарколепсією становить 150 мг або 250 мг 1 раз на добу вранці.

Синдром обструктивного апное/гіпопное сну (СОАГС)

При СОАГС Нувіджил® не показаний для лікування основного захворювання. Якщо для пацієнта підходить терапія методом постійного позитивного тиску в дихальних шляхах (CPAP-терапія), слід докладати максимальних зусиль для застосування CPAP-терапії протягом адекватного періоду часу до початку застосування Нувіджилу® при надмірній сонливості. При застосуванні Нувіджилу® як доповнення до CPAP-терапії пацієнта слід заохочувати до застосування CPAP-терапії і періодично перевіряти дотримання режиму CPAP-терапії. У дослідженнях застосування Нувіджилу® було виявлено слабку тенденцію до зниження використання CPAP-терапії із часом (середнє зниження на 18 хвилин у пацієнтів, які застосовували Нувіджил®, порівняно зі зниженням на 6 хвилин у пацієнтів, які приймали плацебо, при середньому вихідному застосуванні 6,9 години за ніч).

Рекомендована доза Нувіджилу® для пацієнтів із СОАГС становить 150 мг або 250 мг 1 раз на добу вранці. У пацієнтів із СОАГС дози до 250 мг/добу, застосовані як разова доза, переносились добре, проте відсутні однозначні дані, що такі дози дають додаткову користь порівняно з дозою 150 мг/добу.

Хронічне порушення сну (внаслідок розладу циклу «сон – бадьорість») при позмінній роботі (ХПСПР)

Рекомендована доза Нувіджилу® для пацієнтів із ХПСПР становить 150 мг на добу приблизно за 1 годину до початку робочої зміни.

Дози для окремих груп пацієнтів

Дозу Нувіджилу® слід знижувати пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки з або без цирозу. На сьогодні недостатньо даних щодо рекомендацій з дозування Нувіджилу® (армодафінілу) залежно від ступеня ураження печінки.

На сьогодні недостатньо інформації для визначення безпеки і ефективності застосування Нувіджилу® (армодафінілу) пацієнтам зі слабкими, помірними або тяжкими порушеннями функції нирок.

У пацієнтів літнього віку виведення армодафінілу і його метаболітів може бути знижене внаслідок вікових факторів. Відповідно, для таких пацієнтів слід розглянути застосування нижчих доз і проводити ретельний моніторинг їх стану.

СОАГС, ХПСПР і нарколепсія

Безпеку застосування Нувіджилу® оцінювали у дослідженні за участю понад 1100 пацієнтів із надмірною сонливістю, асоційованою із СОАГС, ХПСПР і нарколепсією.

У передреєстраційних контрольованих клінічних дослідженнях найбільш частими побічними реакціями (≥ 5 %) у пацієнтів, які застосовували Нувіджил®, що зустрічалися частіше, ніж у пацієнтів, які застосовували плацебо, були головний біль, нудота, запаморочення та безсоння. Профіль побічних реакцій був подібний у всіх дослідженнях.

У передреєстраційних контрольованих клінічних дослідженнях 44 із 645 пацієнтів (7 %), які отримували Нувіджил®, припинили прийом внаслідок побічних реакцій, порівняно з 16 із 445 (4 %) пацієнтів, які приймали плацебо. Найбільш частою причиною припинення прийому препарату був головний біль (1 %).

Частота у контрольованих дослідженнях

У таблиці нижче (таблиця 1) наведено побічні реакції, що спостерігалися із частотою 1 % або вище і були більш частими у пацієнтів, які застосовували Нувіджил®, порівняно з пацієнтами, які застосовували плацебо, у передреєстраційних контрольованих клінічних дослідженнях.

Особа, що призначає лікарський засіб, має усвідомлювати, що показники, наведені нижче, не можна застосовувати для передбачення частоти побічних реакцій у ході звичайної медичної практики, де характеристики пацієнтів та інші фактори можуть відрізнятися від таких під час клінічних досліджень. Так само, наведену частоту не можна прямо порівнювати із показниками інших клінічних досліджень, які включають інше лікування, користувачів або дослідників. Проте ознайомлення із цією інформацією дає особам, що призначають лікарський засіб, основу для оцінки відносного впливу фармакологічних і нефармакологічних факторів на частоту побічних реакцій у досліджуваній групі пацієнтів.

Таблиця 1

Побічні реакції, пов’язані із лікуванням, які зустрічалися з частотою 1 % або вище при проведенні плацебо-контрольованих клінічних досліджень* застосування 
Нувіджилу® (150 мг і 250 мг) при СОАГС, ХПСПР і нарколепсії у паралельних групах1

* Чотири подвійні сліпі плацебо-контрольовані клінічні дослідження застосування препарату при СОАГС, ХПСПР і нарколепсії; частота округлена до найближчого цілого числа. Включено тільки побічні реакції, частота яких при застосуванні Нувіджилу® вища, ніж при прийомі плацебо.

1 У таблиці не наведено побічні реакції, частота яких при застосуванні Нувіджилу® була щонайменше 1 %, проте дорівнювала або була меншою за таку при прийомі плацебо. Ці реакції включали: здуття живота, біль у грудях, бронхіт, назофарингіт, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів, підвищення рівня аланінамінотрансферази, підвищення рівня аспартатамінотрансферази, артралгію, біль у спині, орофарингеальний біль, кашель і гіпертензію.

Дозозалежність побічних реакцій

У передреєстраційних контрольованих клінічних дослідженнях, що порівнювали дози 150 мг/добу і 250 мг/добу Нувіджилу® і плацебо, дозозалежний характер показали тільки такі побічні реакції: головний біль, висип, депресія, сухість у роті, безсоння і нудота. Додаткову інформацію наведено у таблиці 2.

Таблиця 2

Частота дозозалежних, пов’язаних із лікуванням побічних реакцій при проведенні плацебо-контрольованих клінічних досліджень* застосування Нувіджилу® (150 мг і 250 мг) при СОАГС, ХПСПР і нарколепсії у паралельних групах

* Чотири подвійні сліпі плацебо-контрольовані дослідження при ХПСПР, СОАГС і нарколепсії.

Зміни основних показників життєдіяльності організму

Моніторинг артеріального тиску у передреєстраційних контрольованих дослідженнях застосування препарату при СОАГС, ХПСПР і нарколепсії показав незначне підвищення середнього систолічного і діастолічного артеріального тиску у пацієнтів, які застосовували Нувіджил®, порівняно з пацієнтами, які приймали плацебо (від 1,2 до 4,3 мм рт. ст. у різних експериментальних групах). Також незначно більша частка пацієнтів, які застосовували Нувіджил®, потребувала призначення антигіпертензивних засобів або збільшення дозування антигіпертензивних засобів (2,9 %) у порівнянні із пацієнтами, які m застосовували плацебо (1,8 %). У передреєстраційних контрольованих дослідженнях було виявлено мале, проте стабільне середнє підвищення частоти пульсу порівняно з пацієнтами, що приймали плацебо. Це підвищення коливалось від 0,9 до 3,5 удару на хвилину.

Постреєстраційний досвід

Нижче викладено побічні реакції, що були зафіксовані під час постреєстраційного досвіду застосування Нувіджилу®.

За частотою побічні реакції розподілені на такі категорії: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥ 1/10000, < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); невідомо (неможливо оцінити за наявними даними).

З боку серця. Часто: пальпітація; дуже рідко: суправентрикулярна аритмія, інфаркт міокарда.

Загальні розлади. Часто: втомлюваність, грипоподібні симптоми, біль, пірексія, спрага; рідко: аномальні відчуття, дратівливість.

З боку імунної системи. Часто: сезонна алергія; дуже рідко: гіперчутливість до лікарського засобу, анафілаксія.

З боку нервової системи. Дуже часто: головний біль; часто: запаморочення, розлади уваги, мігрень, парестезія; дуже рідко: судоми.

З боку психіки. Часто: тривожність, депресія, ажитація, пригнічений настрій, безсоння, нервозність; дуже рідко: галюцинації, гнівливість, агресія, лікарська залежність, психотичний розлад, суїцидальні думки, спроба суїциду; невідомо: манія.

З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння. Дуже рідко: відчуття здавлювання у горлі, набряк гортані.

З боку шлунково-кишкового тракту. Невідомо: виразки в ротовій порожнині (у тому числі пухирі та виразки слизової оболонки ротової порожнини).

З боку шкіри та підшкірної тканини. Часто: висип, контактний дерматит, підвищене потовиділення; дуже рідко: синдром Стівенса – Джонсона, алопеція; невідомо: медикаментозна реакція з еозинофілією та системними симптомами.

У клінічних дослідженнях Нувіджилу® не повідомлялося про випадки передозування. Симптоми передозування Нувіджилу®, ймовірно, аналогічні симптомам передозування модафінілу. Симптоми передозування у клінічних дослідженнях модафінілу включали збудження або ажитацію, безсоння і слабке чи помірне підвищення гемодинамічних параметрів.

На основі постреєстраційного досвіду для модафінілу не повідомлялося про випадки смертельного передозування одним модафінілом (дози до 12 г). Передозування при прийомі багатьох лікарських засобів, включаючи модафініл, призводило до летальних наслідків. Симптоми, що найчастіше супроводжують передозування модафінілом, окремо або у комбінації із іншими препаратами: безсоння, симптоми з боку центральної нервової системи, такі як неспокій, дезорієнтація, сплутаність свідомості, збудження і галюцинації, симптоми з боку травного тракту, такі як нудота і діарея, і симптоми з боку серцево-судинної системи, такі як тахікардія, брадикардія, гіпертензія і біль у грудях. Симптоми, що найчастіше супроводжують передозування армодафінілом, окремо або у комбінації із іншими препаратами: тривога, безсоння і диспное. 

Специфічний антидот для Нувіджилу® відсутній. При передозуванні необхідно застосовувати в першу чергу симптоматичну терапію з використанням серцево-судинного моніторингу. Відсутні дані щодо користі діалізу, підкислення чи підлужування сечі для посилення виведення лікарського засобу.

Зберігати при температурі нижче 25 °С, не охолоджувати або не заморожувати. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Засіб для підтримки стану бадьорості у пацієнтів з надмірною сонливістю при синдромі обструктивного апное сну / гіпопное сну; для лікування надмірної сонливості, пов'язаної з помірним і важким хронічним порушенням сну; при позмінній роботі, коли нефармакологічні втручання неуспішними або недоцільними