Нурофєн Лонг таблетки, 12 шт.

По 12 таблеток в блістері, по 1 блістеру в картонній коробці.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості: від білого до майже білого кольору, перламутрова, овальної форми таблетка, вкрита оболонкою, з тисненням у вигляді характерних завитків.

Фармакологічна дія ібупрофену та парацетамолу відрізняється за місцем і способом дії, але є синергическим, що призводить до підвищення анальгетических і жарознижуючих властивостей в порівнянні з такими при застосуванні кожного з речовин окремо.
Ібупрофен - це НПЗП (НПЗЗ), похідне пропіонової кислоти, який продемонстрував свою ефективність при придушенні синтезу простагландинів - медіаторів болю та запалення. Ібупрофен виявляє анальгетичну, жарознижувальну та протизапальну дію. Крім того, ібупрофен можна зупинити пригнічує агрегацію тромбоцитів.
Експериментальні дані свідчать, що ібупрофен може конкурентно пригнічувати ефект низької дози ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів при одночасному застосуванні цих препаратів. Деякі дослідження фармакодинаміки показують, що при застосуванні разових доз ібупрофену 400 мг в межах 8 годин до або в межах 30 хвилин після застосування ацетилсаліцилової кислоти негайного вивільнення (81 мг) спостерігалося зниження впливу аспірину ацетилсаліцилової кислоти на утворення тромбоксану або агрегаціютромбоцитів. Хоча існує невпевненість щодо екстраполяції цих даних на клінічні ситуації, не можна виключати ймовірності, що регулярне тривале застосування ібупрофену може зменшити кардіопроекторний ефект низьких доз ацетилсаліцилової кислоти. При несистематичному застосуванні ібупрофену такий клінічно значущий ефект вважається малоймовірним.
Механізм дії парацетамолу досі не повністю визначений; проте існують переконливі дані про анальгетичний вплив на центральну нервову систему. Біохімічні дослідження свідчать про пригнічення активності ЦОГ-2 в центральній нервовій системі. Парацетамол також може стимулювати спадні провідні шляхи активації 5-гідрокси (серотоніну), що пригнічує передачу больових сигналів в спинному мозку.
Препарат є особливо придатним для лікування болю, яка вимагає сильної знеболювальної дії, ніж в ібупрофену 400 мг або парацетамол 1000 мг окремо.
Проведені дослідження з використанням цієї комбінації на моделі гострого болю (післяопераційний зубного болю) і хронічного болю в колінному суглобі показали високу ефективність цієї комбінації щодо зменшення вираженості гострого болю (93,2 %) і тривалого лікування хронічного болю (60,2%). Цей препарат має швидкий початок дії з підтвердженим відчутним зменшенням болю, яке в середньому відзначається через 18,3 хв. Суттєве зменшення болю відзначається в середньому через 44,6 хв. Знеболювальна дія цього препарату значно довша (9,1 год), ніж у парацетамолу 500 мг (4 години).

Ібупрофен швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту та багато в чому пов'язується з білками плазми крові. Ібупрофен визначається в плазмі вже через 5 хвилин, досягаючи максимальної концентрації через 1-2 години після прийому натщесерце. Ібупрофен метаболізується в печінці, виводиться нирками. Період напіввиведення становить приблизно 2 години.
Парацетамол швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту. У терапевтичних концентраціях рівень зв'язування з білками плазми низький, хоча залежить від дози. Парацетамол в плазмі крові визначається через 5 хвилин, досягаючи максимальної концентрації через 0,5-0,67 год після прийому натщесерце.
Парацетамол метаболізується в печінці і виводиться з сечею головним чином у вигляді кон'югатів. Менше ніж 5 % парацетамолу виводиться в незміненому вигляді. Гідроксильований метаболіт, який утворюється в дуже невеликих кількостях в печінці під впливом змішаних оксидаз і детоксикується шляхом зв'язування з печінковим глютатіоном, може накопичуватися при передозуванні парацетамолу і викликати пошкодження тканин печінки. Період напіввиведення становить приблизно 3 години.
Значущої різниці в фармакокінетичному профілі парацетамолу та ібупрофену у пацієнтів літнього віку не виявлено. Біодоступність і фармакокінетичний профіль ібупрофену і парацетамолу в складі цього препарату не змінюються при прийомі разової або повторної дози такої комбінації.
Склад цього препарату розроблений із застосуванням технології, яка забезпечує одночасне вивільнення ібупрофену і парацетамолу таким чином, щоб посилювати ефекти кожного з діючих речовин.

Препарати для лікування кістково-м'язової системи, протизапальні засоби, нестероїдні засоби, похідні пропіонової кислоти. Ібупрофен, комбінації.
Код АТС М01А Е51.

Ібупрофен (як і інші НПЗЗ) не слід застосовувати в комбінації з:
аспірином (ацетилсаліциловою кислотою), оскільки це може збільшити ризик виникнення побічних реакцій, крім випадків, коли аспірин (доза не вище 75 мг на день) був призначений лікарем;
іншими нестероїдними протизапальними засобами (включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2), оскільки це може призвести до підвищеної частоти виникнення побічних ефектів.
З обережністю слід застосовувати ібупрофен у поєднанні з нижченаведеними лікарськими засобами.
Серцеві глікозиди. НПЗЗ підвищують рівень глікозидів у плазмі, можуть посилювати порушення серцевої функції, знижувати функцію клубочкової фільтрації нирок.
Літій та метотрексат. Існують докази потенційного підвищення рівня літію та метотрексату у плазмі крові.
Циклоспорин. Підвищення нефротоксичності.
Міфепристон. НПЗЗ не слід застосовувати раніше, ніж через 8-12 днів після застосування міфепристону, оскільки вони знижують його ефективність.
Такролімус. Можливе підвищення ризику нефротоксичності при одночасному застосуванні НПЗЗ та такролімусу.
Зідовудін. Підвищений ризик гематологічної токсичності при сумісному застосуванні зидовудину та НПЗЗ. Існують докази підвищення ризику розвитку гемартрозу та гематоми у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які страждають на гемофілію, що застосовують супутнє лікування зидовудином та ібупрофеном.
Хінолонові антибіотики. Одночасне застосування НПЗЗ та хінолонових антибіотиків може підвищити ризик виникнення судом.
Протиблювотні засоби. Швидкість абсорбції парацетамолу може підвищуватися за рахунок метоклопаміду або домперидону.
Холестирамін. Абсорбція парацетамолу може знижуватися за рахунок колестираміну.

Діючі речовини: ібупрофен; парацетамол;
1 таблетка, вкрита оболонкою, містить ібупрофену 200 мг і парацетамолу 500 мг;
допоміжні речовини: натрію кроскармелоза, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, кислота стеаринова біла і перламутрова оболонки.

Одноразовий прийом або нетривале застосування препарату, як правило, не вимагає застосування спеціальних запобіжних заходів.

Вагітність
Препарат протипоказаний під час третього триместру вагітності.
Годування груддю
Згідно з обмеженими даними ібупрофен проникає в грудне молоко в дуже низьких концентраціях, тому ймовірність його шкідливого впливу на немовлят дуже низька.
Парацетамол проникає в грудне молоко, але в клінічно незначних кількостях. Тому немає необхідності в припиненні грудного вигодовування під час короткострокової терапії цим препаратом в рекомендованих дозах.

Не застосовується дітям до 18 років.

Симптоматичне лікування болю в спині та м'язах, ревматичного болю, болю при легких формах артритів, головного болю, в тому числі при мігрені, зубного болю, дисменореї, ознаках застуди, грипу та лихоманки.
Цей препарат особливо придатний для лікування болю, який вимагає сильної знеболювальної дії, ніж дія ібупрофену або парацетамолу, застосовуваних окремо.

Цей препарат протипоказаний:
пацієнтам з індивідуальною підвищеною чутливістю до ібупрофену, парацетамолу або до інших компонентів препарату;
пацієнтам з наявністю в анамнезі реакцій гіперчутливості (наприклад, бронхоспазм, ангіоневротичногонабряку, бронхіальної астми, риніту або кропив'янки) після прийому ібупрофену, аспірину або інших нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ);
при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки / кровотечі в активній формі або рецидивах в анамнезі (два і більш виражених епізоди виразкової хвороби або кровотечі);
пацієнтам, які мають в анамнезі шлунково-кишкова кровотеча або перфорацію, пов'язану із застосуванням НПЗП;
пацієнтам з порушенням згортання крові;
пацієнтам з тяжкою печінковою, тяжкою нирковою або тяжкою серцевою недостатністю;
при одночасному застосуванні з іншими препаратами, що містять парацетамол, через підвищений ризик появи серйозних побічних реакцій;
протягом останнього триместру вагітності.

Тільки для прийому короткочасного застосування. Слід використовувати мінімальну ефективну дозу протягом мінімального терміну, необхідного для усунення симптомів.
Дорослим застосовувати по 1 таблетці до 3 разів на добу з інтервалом між прийомами не менше 6 годин. Таблетки запивати водою.
Якщо 1 таблетка не усуває симптоми захворювання, слід застосовувати по 2 таблетки на прийом, але не більше 3 разів на добу. Інтервал між прийомами повинен бути не менше ніж 6 годин. Не слід приймати більше 6 таблеток (3000 мг парацетамолу, 1200 мг ібупрофену) на добу.
Якщо симптоми захворювання зберігаються більше ніж 3 дні, необхідно звернутися до лікаря для уточнення діагнозу і корекції схеми лікування. Тривалість лікування визначає лікар індивідуально залежно від перебігу захворювання та стану хворого. Нема потреби коригувати дозу для пацієнтів літнього віку.

Результати клінічних досліджень, проведених при застосуванні цього препарату, не свідчать про наявність будь-яких інших побічних реакцій, крім тих, які спостерігалися при застосуванні ібупрофену або парацетамолу окремо.
Нижче наведені побічні реакції, які спостерігалися у пацієнтів, які отримували ібупрофен або парацетамол окремо протягом короткочасного і тривалого застосування.
З боку системи крові та лімфатичної системи. Дуже рідко (<1/10000) - розлади системи кровотворення (агранулоцитоз, анемія, апластична анемія, гемолітична анемія, лейкопенія, нейтропенія, панцитопенія і тромбоцитопенія). Першими ознаками є: лихоманка, біль в горлі, виразки в ротовій порожнині, грипоподібні симптоми, важка форма виснаження, незрозуміла кровотеча, синці і носова кровотеча.
З боку імунної системи. Нечасто (≥ 1/1000 і <1/100) - реакції гіперчутливості, що включають кропив'янку та свербіж; дуже рідко (<1/10000) - тяжкі реакції гіперчутливості. Симптоми можуть включати набряк обличчя, язика і гортані, задишку, тахікардію і гіпотензію (анафілаксія, ангіоневротичний набряк або важкий шок). До реакцій гіперчутливості можуть належати: (а) неспецифічні алергічні реакції та анафілаксія, (б) реактивність дихальних шляхів, включаючи астму, загострення астми, бронхоспазм і задишку або (в) різні форми шкірних реакцій, включаючи свербіж, кропив'янку, пурпуру, ангіоневротичний набряк, і рідше - ексфоліативні й бульозні дерматози, включаючи токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона і мультиформну еритема.
З боку нервової системи. Нечасто (≥ 1/1000 і <1/100) - головний біль; дуже рідко (<1/10000) - асептичний менінгіт, окремі симптоми якого (ригідність потиличних м'язів, головний біль, нудота, блювота, лихоманка і втрата) можуть виникати у пацієнтів з існуючими аутоімунними захворюваннями, такими як системний червоний вовчак, змішане захворювання сполучної тканини.
З боку серцево-судинної системи. Частота невідома - серцева недостатність, набряк. Дані клінічних досліджень і епідеміологічні дані свідчать, що застосування ібупрофену, особливо у високих дозах (по 2400 мг на добу) і тривале лікування може бути пов'язано з підвищеною частотою розвитку артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту).
З боку судинної системи. Частота невідома - артеріальна гіпертензія.
З боку органів дихання. Частота невідома - реактивність дихальних шляхів включає: бронхіальною астмою, бронхоспазм і задишка.
З боку шлунково-кишкового тракту. Побічні реакції з боку шлунково-кишкового тракту спостерігалися частіше. Нечасто (≥ 1/1000 і <1/100) - біль в шлунку, нудота, диспепсія рідко (≥ 1/1000 і <1/1000) - діарея, метеоризм, запор, блювання дуже рідко (<1/10000) - виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, шлунково-кишковa перфорація або шлунково-кишковa кровотеча, мелена, кривава блювота (іноді летальні), виразковий стоматит, гастрит, частота невідома - загострення коліту та хвороби Крона
З боку печінки та жовчовивідних шляхів. Дуже рідко (<1/10000) - порушення функції печінки.
З боку шкіри і підшкірної клітковини. Часто (≥ 1/100 та <1/10) - гіпергідроз; нечасто (? 1/1000 та <1/100) - висипання на шкірі дуже рідко (<1/10000) (<1/10000) - бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема і токсичний епідермальний некроліз.
З боку нирок та сечовидільної системи. Дуже рідко (<1/10000) - гостре порушення функції нирок, особливо при тривалому застосуванні НПЗП, в поєднанні з підвищенням рівня сечовини в сироватці крові і появою набряків. Також папілонекроз.
Лабораторні дослідження. Часто (≥ l/100 і <l/10) - підвищення рівня аланінамінотрансферази, підвищення рівня гамма-глутамілтранферази і погіршення функціональних проб печінки, підвищення рівня креатиніну в крові, підвищення рівня сечовини в крові нечасто (≥ 1/1000 і <1/100) - підвищення рівня аспартатамінотрансферази, підвищення рівня лужної фосфатази в крові, підвищення рівня КФК в крові, зниження рівня гемоглобіну і рівня тромбоцитів.

Парацетамол.
Ураження печінки можливе у дорослих, які застосували 10 г (що еквівалентно 20 таблеткам) або більш парацетамолу. Застосування 5 г (що еквівалентно 10 таблеткам) або більш парацетамолу може призвести до ураження печінки, якщо:
пацієнт тривалий час отримує лікування карбамазепіном, фенобарбіталом, фенітоїном, примидоном, рифампіцином, звіробоєм або препаратами, які індукують ферменти печінки;
пацієнт регулярно вживає алкоголь;
пацієнт, ймовірно, має недолік глутатіону, наприклад має фіброзно-кістозної дегенерації, ВІЛ-інфекцію, кахексию або голодує.
Симптоми. Симптомами передозування парацетамолу в перші 24 годин є блідість, нудота, блювота, відраза до їжі і біль в животі. Ураження печінки може виявлятися через 12-48 годин після передозування, виражається у відхиленні функціональних проб печінки. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати в енцефалопатію, крововиливи, гіпоглікемію, кому та мати летальний результат. Гостра ниркова недостатність з гострим некрозом канальців може проявлятися сильним поперековим болем, гематурією, протеїнурією і розвинутися навіть при відсутності тяжкого ураження печінки. Відзначалися також серцева аритмія і панкреатит.
Лікування. При передозуванні парацетамолом необхідна швидка медична допомога. Пацієнта слід негайно доставити в лікарню для медичного огляду, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування. Симптоми можуть бути обмежені нудотою і блювотою і можуть не відображати тяжкості передозування чи ризику ураження органів. Лікування слід проводити відповідно до встановлених рекомендаціями щодо лікування.
Слід розглянути лікування активованим вугіллям в межах 1 години після прийому надмірної дози парацетамолу. Концентрацію парацетамолу в плазмі крові слід вимірювати через 4 години або пізніше після прийому (більш ранні концентрації є недостовірними). Лікування N-ацетилцистеїн можна проводити протягом 24 годин після прийому парацетамолу, але максимальний захисний ефект отримують при його застосуванні протягом 8 годин після прийому надмірної дози препарату. Ефективність антидота різко знижується після цього часу.
При необхідності пацієнту внутрішньовенно вводять N-ацетилцистеїн згідно зі встановленим переліком доз. При відсутності блювоти можна застосувати метіонін всередину як відповідну альтернативу у віддалених районах поза лікарнею. Лікування пацієнтів, у яких відзначається тяжке порушення функції печінки протягом 24 годин після прийому парацетамолу, слід проводити відповідно до встановлених рекомендаціями.
Ібупрофен.
Застосування ібупрофену в дозі більше ніж 400 мг/кг у дітей може викликати симптоми передозування. У дорослих дозозалежний ефект менш вираженим. Період напіввиведення при передозуванні становить 1,5-5 год.
Симптоми. У більшості пацієнтів, які застосовували клінічно значима кількість НПЗП, може виникнути тільки нудота, блювота, біль в епігастральній ділянці або дуже рідко - діарея. Може виникати шум у вухах, головний біль та шлунково-кишкова кровотеча. При більш важкому отруєнні можуть виникати токсичні ураження центральної нервової системи у вигляді сонливості, іноді - нервового збудження і дезорієнтації або коми. Іноді у пацієнтів спостерігаються судоми. При важкому отруєнні може виникати метаболічний ацидоз, протромбіновий індекс / міжнародне нормалізоване відношення (INR) може бути підвищеним, ймовірно, внаслідок впливу на фактори згортання крові. Може виникати гостра ниркова недостатність і ураження печінки при наявності зневоднення. У хворих на бронхіальну астму може спостерігатися загострення перебігу захворювання.
Лікування. Лікування повинно бути симптоматичним і підтримуючим, а також включати забезпечення прохідності дихальних шляхів і спостереження за серцевими симптомами й показниками життєво важливих функцій до нормалізації стану. Рекомендується пероральне застосування активованого вугілля протягом 1 години після застосування потенційно токсичної кількості препарату. При частих або тривалих судомах слід приймати діазепам або лоразепам внутрішньовенно. Для лікування бронхіальної астми слід застосовувати бронходилататори.

Зберігати при температурі не вище 25 ° С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Нурофен Лонг таблетки - засіб має анальгетичну, жарознижувальну та протизапальну дію.