Призначати дорослим натщесерце, запиваючи водою, або під час їжі. Препарат краще приймати 2 рази на добу (вранці та ввечері), але можна приймати 1 раз на добу (в одне й те саме) час).
Дозування залежить від чутливості патогенних мікроорганізмів та тяжкості захворювання, тому перед початком лікування необхідно перевірити чутливість патогенного мікроорганізму до норфлоксацину. Однак лікування можна розпочати до того, як будуть отримані результати досліджень на чутливість. У цьому випадку до початку планової терапії необхідно відібрати матеріал для лабораторної діагностики, щоб мати можливість змінити лікування у разі відсутності чутливості збудників до норфлоксацину.
Дозування
Діагноз
|
Дозування
|
Тривалість застосування
|
Неускладнений гострий цистит
|
1 таблетка (400 мг) 2 рази на добу
|
3 дні
|
Уретрит, зокрема викликаний чутливими штамами Neisseria gonorrhoeae.
Неускладнений гострий пієлонефрит.
|
1 таблетка (400 мг) 2 рази на добу
|
7-10 днів*
|
Ускладнені інфекції сечового тракту (крім ускладненого пієлонефриту).
Ускладнений гострий цистит.
|
1 таблетка (400 мг) 2 рази на добу
|
2-3 тижні*
|
Профілактика бактеріальних інфекцій пацієнтів з нейтропенією.
|
1 таблетка (400 мг) 2-3 рази на добу
|
весь період
нейтропенії **
|
* Деякі симптоми інфекції сечовивідних шляхів (печіння під час сечовипускання, підвищення температури, біль) купуються вже через 1-2 дні, проте лікування слід продовжувати відповідно до рекомендацій.
** Дані за тривалістю лікування більше 8 тижнів досі відсутні.
Дозування для пацієнтів з нирковою недостатністю. Препарат можна застосовувати пацієнтам із нирковою недостатністю. При КК, що менше або становить 30 мл/хв, рекомендована доза препарату не повинна перевищувати 1 таблетки (400 мг) на добу.
Дозування для пацієнтів похилого віку. За відсутності ниркової недостатності немає необхідності коригувати дозу препарату.
Особливості застосування
Слід уникати застосування норфлоксацину пацієнтам, які перенесли серйозні побічні реакції у минулому при застосуванні хінолонів або фторхінолонів. Лікування цих пацієнтів норфлоксацином слід розпочинати лише за відсутності альтернативних варіантів лікування та ретельної оцінки користі/ризику.
При застосуванні препарату, як і інших препаратів групи хінолонів, можливе підвищення фоточутливості, тому під час лікування необхідно уникати тривалого та сильного впливу сонячного опромінення. У цей період також не можна скористатися солярієм. У разі виникнення ознак фотосенсибілізації лікування слід припинити.
Тендініт та розрив сухожилля. При застосуванні норфлоксацину, як і інших хінолонів, можливі випадки виникнення тендиніту та/або розривів сухожиль (особливо, але не обмежуючись ахіловим сухожиллям), іноді двосторонні, які можуть виникати вже протягом 48 годин після початку лікування хінолонами та фторхінолонами і, як повідомляється, відбуваються навіть до декількох місяців після припинення лікування. Ризик розвитку тендиніту та розриву сухожиль збільшується у пацієнтів похилого віку, пацієнтів з порушеннями функції нирок, пацієнтів з трансплантованими органами та у пацієнтів, які отримують лікування із застосуванням кортикостероїдів. Тому слід уникати одночасного застосування кортикостероїдів. При перших ознаках тендиніту (наприклад, хворобливе набухання, запалення) лікування норфлоксацином слід припинити та розглянути альтернативне лікування. Необхідна належна терапія пошкодженої кінцівки (наприклад, іммобілізація) та консультація з лікарем.
Препарат слід застосовувати лише тоді, коли є переважна клінічна потреба у пацієнтів із відомою епілепсією або захворюваннями, які знижують поріг судомної готовності. Судоми були зареєстровані в окремих випадках у пацієнтів, які отримували норфлоксацин. Норфлоксацин може призвести до загострення та посилення симптомів у пацієнтів з відомими або підозрюваними психічними розладами, галюцинаціями та/або збентеженням. У разі виникнення судомних нападів лікування норфлоксацином слід припинити.
При застосуванні препарату може виявитися злоякісна міастенія (недіагностована перед початком лікування), що може призвести до небезпечної для життя недостатності дихальних м'язів.
При виникненні задишки під час лікування норфлоксацином слід вжити відповідних невідкладних заходів.
При застосуванні норфлоксацину, як і інших хінолонів, можуть мати місце гемолітичні реакції у пацієнтів із прихованим або вираженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.
Дуже рідко деякі хінолони можуть викликати збільшення інтервалу QT на ЕКГ та рідкісні випадки аритмії (включаючи надзвичайно рідкісні випадки тріпотіння-мерехтіння шлуночків). Як і при застосуванні інших препаратів, здатних збільшувати інтервал QT, норфлоксацин потрібно з обережністю застосовувати при лікуванні пацієнтів з нескоректованим електролітним дисбалансом (наприклад, гіпокаліємією, гіпомагніємією), захворюваннями серця (наприклад, серцевою недостатністю, інфарктом міокарда, брадикардією), уродженим синдромом QT або пацієнтів, яким проводиться супутнє лікування за допомогою антиаритмічних засобів Іа або ІІІ класу.
Деякі хінолони, включаючи норфлоксацин, потрібно з обережністю застосовувати пацієнтам, які приймають цизаприд, макроліди, антипсихотичні засоби, трициклічні антидепресанти або у яких в особистому або сімейному анамнезі збільшення інтервалу QT.
Пацієнти похилого віку та жінки можуть бути більш чутливими до лікарських засобів, які подовжують інтервал QT. Тому слід виявляти обережність у цих популяціях при застосуванні фторхінолонів, включаючи норфлоксацин.
У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю співвідношення ризик/корисність при застосуванні норфлоксацину має бути ретельно зважено для пацієнта. Сечова концентрація норфлоксацину може бути знижена у хворих на тяжкі порушення функції нирок, оскільки норфлоксацин виводиться переважно нирками.
У разі тривалого лікування слід контролювати її виникнення. Незважаючи на те, що кристалурія не очікується за нормальних умов з режимом дозування 400 мг 2 рази на добу, в якості запобіжного заходу щоденну рекомендовану дозу слід перевищувати, і також має бути забезпечене споживання достатньої кількості рідини для забезпечення належного стану гідратації та адекватної сечовидільної функції.
Виникнення тяжкої та тривалої діареї під час або після терапії може бути свідченням псевдомембранозного коліту, що спостерігається дуже рідко. У таких випадках застосування препарату слід негайно припинити та розпочати відповідну терапію (наприклад, ванкоміцин, 4х250 мг перорально). Лікарські засоби, які пригнічують перистальтику, протипоказані.
Про холестатичний гепатит зазвичай повідомляли при лікуванні норфлоксацином. Пацієнтам слід рекомендувати припинити лікування та звернутися до лікаря, якщо розвиваються ознаки та симптоми хвороби печінки, такі як анорексія, жовтяниця, темна сеча, свербіж чи біль у животі при натисканні.
Аневризм та розшарування аорти та регургітація / недостатність серцевого клапана. Існують дані про підвищений ризик аневризми та розшарування аорти, особливо у пацієнтів похилого віку, та регургітацію аортального та мітрального клапанів після застосування фторхінолону. Повідомлялося про випадки аневризми та розшарування аорти, іноді ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), та про регургітацію/недостатність будь-якого з клапанів серця у пацієнтів, які отримували фторхінолони (див. розділ «Побічні реакції»).
Таким чином, фторхінолони слід застосовувати тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик та після розгляду інших варіантів терапії у пацієнтів з аневризмою або вродженою пороком серцевих клапанів у сімейному анамнезі, або пацієнтів з діагнозом аневризму аорти та/або розшарування аорти, захворюванням серцевого клапана або за наявності інших факторів ризику або сприятливих умов як для аневризми та розшарування аорти, так і для регургітації / недостатності серцевого клапана (наприклад, захворювання сполучної тканини, такі як синдром Марфана або синдром Елерса-Данлоса, синдром Тернера, хвороба Бехчета , артеріальна гіпертензія, ревматоїдний артрит) або додатково для аневризми та розшарування аорти (наприклад, судинні розлади, такі як артеріїт Такаясу або гігантоклітинний артеріїт, або відомий атеросклероз, або синдром Шегрена) або додатково для регург серцевого клапана (наприклад, інфекційний ендокард іт). Ризик аневризми та розшарування аорти та їх розрив може бути підвищений у пацієнтів, які одночасно отримують системні кортикостероїди.
У разі раптового болю в животі, грудях чи спині пацієнтам слід негайно звернутися до лікаря у відділення невідкладної допомоги.
Пацієнтам слід рекомендувати негайно звертатися за медичною допомогою у разі гострої задишки, нового нападу пальпітації або розвитку набряку живота або нижніх кінцівок.
Препарат містить лактозу. Якщо у пацієнта встановлена непереносимість деяких цукрів, слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей препарат.
Норфлоксацин слід приймати за 2 години до або через 4 години після застосування препаратів кальцію, полівітамінних препаратів, що містять кальцій, поживних розчинів, які приймають внутрішньо та молочних продуктів.
Пролонговані, інвалідизовані та потенційно незворотні серйозні побічні реакції. У пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, незважаючи на їх вік та наявні фактори ризику, були зареєстровані дуже рідкісні випадки тривалих (місяці або роки) інвалідизуючих та потенційно незворотних серйозних побічних реакцій, які впливали на різні, іноді кілька систем організму (опорно-двигун) , нервову систему, психіку та органи чуття).
Застосування норфлоксацину слід припинити негайно після перших ознак або симптомів будь-якої серйозної побічної реакції, і пацієнтам слід порадити звернутися за консультацією до лікаря.
Периферична нейропатія. У пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, були зареєстровані випадки сенсорної або сенсомоторної полінейропатії, які призводили до парестезії, гіпестезії, дизестезії або слабкості. Пацієнтам, які приймають норфлоксацин, слід проінформувати свого лікаря перед початком лікування, якщо розвиваються симптоми нейропатії, такі як біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість, щоб запобігти розвитку потенційно незворотного стану.