Но-х-ша таблетки 40 мг блістер № 30

По 10 таблеток у блістері, по 3 блістера в пачці.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: пігулки від світло-жовтого до жовтувато-зеленого кольору.

Дротаверин – похідне ізохіноліну, який чинить спазмолітичну дію безпосередньо на гладку мускулатуру шляхом пригнічення дії ферменту фосфодіестерази ІV (ФДЕ ІV), що тягне за собою збільшення концентрації цАМФ та завдяки інактивації легкої ланки кінази міозину (MLCK) призводить до розслаблення гладкого м'яза.

In vitro дротаверин пригнічує дію ферменту ФДЕ ІV і не впливає на дію ізоферментів фосфодіестеразу ІІІ (ФДЕ ІІІ) та фосфодіестеразу V (ФДЕ V). ФДЕ ІV має велике функціональне значення для зниження скорочувальної активності гладких м'язів, тому виборчі інгібітори цього ферменту можуть бути корисними для лікування хвороб, що супроводжуються гіперрухливістю, а також для лікування різних захворювань, за яких виникають спазми шлунково-кишкового тракту.

У клітинах гладких м'язів міокарда та судин цАМФ гідролізується в основному ізоферментом ФДЕ ІІІ, тому дротаверин є ефективним спазмолітичним засобом, який не має значних побічних ефектів з боку серцево-судинної системи та сильного терапевтичного впливу на цю систему. /p>

Дротаверин ефективний при спазмах гладкої мускулатури як нервового, так і м'язового походження. Дротаверин діє на гладку мускулатуру шлунково-кишкової, біліарної, сечостатевої та судинної систем незалежно від типу їхньої автономної іннервації.
Він посилює кровообмін у тканинах завдяки своїй здатності розширювати судини.

Дія дротаверину є сильнішою, ніж дія папаверину, абсорбція більш швидка та повна, він менш пов'язується з білками сироватки крові. Перевагою дротаверину є також те, що, на відміну від папаверину, після його парентерального введення не спостерігається такого побічного ефекту, як стимуляція дихання.

Проротаверин швидко і повністю абсорбується після перорального застосування. Він у високому ступені (95-98%) зв'язується з альбумінами плазми, гамма- і бета-глобулінами. Максимальна концентрація в сироватці досягається протягом 45-60 хвилин після перорального застосування. Після первинного метаболізму 65% введеної дози надходить у кровообіг у незміненому вигляді.

Метаболізується у печінці. Період напіввиведення становить 8-10 годин.

За 72 години дротаверин практично повністю виводиться з організму, більш ніж 50 % виводиться із сечею та близько 30 % – з калом. Здебільшого дротаверин виводиться у формі метаболітів, у незміненій формі у сечі не визначається.

Засоби, які застосовуються при функціональних шлунково-кишкових розладах. Код АТХ А03А D02.

Інгібітори фосфодіестерази, такі як папаверин, знижують антипаркінсонічний ефект леводопи.
Слід з обережністю застосовувати препарат Но-Х-ша® одночасно з леводопою, оскільки антипаркінсонічний ефект останньої зменшується, а ригідність та тремор посилюються.

діюча речовина: drotaverine;

1 таблетка містить: дротаверину гідрохлорид у перерахунку на суху речовину 40 мг (0,04 г);

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат, тальк.

Якщо у пацієнтів після застосування препарату спостерігається запаморочення, їм необхідно уникати потенційно небезпечних занять, таких як керування автомобілем і виконання робіт, що потребують підвищеної уваги.

Вагітність. Як показали результати ретроспективних клінічних досліджень та досліджень на тваринах, пероральне застосування препарату не викликало жодних ознак будь-якого прямого чи непрямого впливу на вагітність, ембріональний розвиток, пологи або післяпологовий розвиток. Однак, необхідно з обережністю призначати препарат вагітним жінкам.

Годування грудьми. Через відсутність даних у період годування груддю застосування препарату не рекомендується.

Дітям віком до 6 років застосування препарату протипоказано.
Застосування дротаверину дітям не оцінювалося у клінічних дослідженнях.

З лікувальною метою за:

• спазмах гладкої мускулатури, пов'язаних із захворюваннями біліарного тракту: холецистолітіаз, холангіолітіаз, холецистит, перихолецистит, холангіт, папілліт;
• спазми гладкої мускулатури при захворюваннях сечового тракту: нефролітіазі, уретролітіазі, пієліті, циститі, тенезмах сечового міхура.

Як допоміжне лікування при:

• спазмах гладкої мускулатури шлунково-кишкового тракту: виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, гастриті, кардіо- та/або пілороспазмі, ентериті, коліті, спастичному коліті із запором та синдромі роздратованого кишечника, що супроводжується метеоризмом;головний біль напруги;
• гінекологічні захворювання (дисменорея).

Підвищена чутливість до дротаверину або до будь-якого компонента препарату. Тяжка печінкова, ниркова або серцева недостатність (синдром малого серцевого викиду).

Дорослі: звичайна середня доза становить 120-240 мг на добу в 2-3 прийоми.

У разі застосування дротаверину дітям:

для дітей 6-12 років максимальна добова доза становить 80 мг (поділена на 2 прийоми);

для дітей віком 12 років максимальна добова доза становить 160 мг (поділена на 2-4 прийоми).

Побічна дія, що спостерігалася під час клінічних досліджень і, можливо, була викликана дротаверином, розподілена за системою органів.

З боку імунної системи: алергічні реакції, включаючи ангіоневротичний набряк, кропив'янку, висипання, свербіж, гіперемію шкіри, лихоманку, озноб, підвищення температури тіла, слабкість.

З боку серцево-судинної системи: прискорене серцебиття, артеріальна гіпотензія.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, безсоння.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, запор, блювання.

Симптоми: при значному передозуванні дротаверину спостерігалися порушення серцевого ритму та провідності, в тому числі повна блокада пучка Гіса та зупинка серця, що можуть бути летальними.
При передозуванні пацієнт повинен знаходитися під ретельним спостереженням лікаря та отримувати симптоматичне лікування, включаючи викликання блювання та/або промивання шлунка.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.

Застосовується з лікувальною метою при: спазмах гладкої мускулатури, пов'язаних із захворюваннями біліарного тракту: холецистолітіаз, холангіолітіаз, холецистит, перихолецистит, холангіт, папілліт; спазмах гладкої мускулатури при захворюваннях сечового тракту: нефролітіазі, уретролітіазі, пієліті, циститі, тенезмах сечового міхура.

Як допоміжне лікування при: спазмах гладкої мускулатури шлунково-кишкового тракту: виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, гастриті, кардіо- та/або пілороспазмі, ентериті, коліті, спастичному коліті із запором та синдромі подразненого кишечника, супроводження; головний біль напруги; гінекологічні захворювання (дисменорея).