Ніксар 10 мг таблетки дисперговані в ротовій порожнини по 10 мг, 10 шт.

По 10 таблеток у блістері; по 1 блістеру в картонній коробці.

Таблетки, що диспергуються в ротовій порожнині.
Основні фізико-хімічні властивості: круглі, злегка двоопуклі білі таблетки діаметром 8 мм.

Механізм дії.
Біластин - це неседативний антагоніст гістаміну тривалої дії, високоселективний блокатор периферичних H1-рецепторів, не зв'язується з мускариновими рецепторами.
Після одноразового застосування біластин протягом 24 годин пригнічує розвиток спричинених гістаміном шкірних реакцій, що виявляються пухирями і почервонінням. Ефективний у полегшенні таких симптомів, як чхання, виділення з носа, свербіж у носі, закладеність носа, свербіж очей, сльозотеча та почервоніння очей. Симптоми ефективно контролювалися биластином протягом 24 годин.
У двох клінічних дослідженнях, в яких брали участь пацієнти з хронічною ідіопатичною кропивницею, застосування 20 мг білостину 1 раз на добу протягом 28 днів було ефективним у послабленні інтенсивності сверблячки та зменшенні кількості та розміру бульбашок, і навіть дискомфорту, викликаного кропивницею. У пацієнтів спостерігалося поліпшення сну та якості життя.
У клінічних дослідженнях біластину клінічно значущого подовження інтервалу QTс або будь-якого іншого впливу на серцево-судинну систему не спостерігалося, навіть при застосуванні в дозі 200 мг на добу (що у 10 разів перевищує клінічну дозу) протягом 7 днів у 9 учасників або у разі одночасного застосування з інгібіторами P-глікопротеїну (P-gp), такими як кетоконазол (24 учасники) та еритроміцин (24 учасники). Крім того, було проведено ретельне дослідження QT за участю 30-ти добровольців.
У контрольованих клінічних дослідженнях застосування у рекомендованій дозі 20 мг 1 раз на добу профіль безпеки біластину та плацебо щодо ЦНС були схожими, а частота появи сонливості на фоні прийому біластину статистично не відрізнялася від такої при застосуванні плацебо. Біластин у дозах до 40 мг на добу не впливав на психомоторні показники у клінічних дослідженнях та на здатність керувати транспортними засобами у стандартному тесті на водіння.
У пацієнтів похилого віку (≥ 65 років), які брали участь у дослідженнях ІІ та ІІІ фази , ефективність і безпека препарату не відрізнялися від таких у пацієнтів молодшого віку, з яких 260 отримували 10 мг биластину 58 від 2 до 6 років, 105 у віці від 6 до 9 років і 97 від 9 до 12 років, а 249 дітей отримували плацебо: 58 у віці від 2 до 12 років; 6 років, 95 у віці від 6 до 9 років і 96 від 9 до 12 років) при застосуванні в рекомендованій педіатричній дозі 10 мг 1 раз на добу профіль безпеки біластину (n = 260) був аналогічний профілю безпеки при застосуванні плацебо (n = 249), побічні реакції спостерігалися у 5,8% та 8,0% пацієнта в, що приймали 10 мг биластину та плацебо відповідно. Прийом і 10 мг біластину, і плацебо призвело до незначного зменшення сонливості та седативного ефекту при оцінці анкет про якість педіатричного сну, статистично значуща різниця між групами лікування була відсутня. У віці від 2 до 11 років після застосування 10 мг біластину на добу не було виявлено значних відмінностей у QTc порівняно з тими, хто застосовував плацебо.

Спеціальна анкета про якість життя дітей з алергічним ринокон'юнктивітом або хронічною кропивницею продемонструвала загальне підвищення показників за 12 тижнів без статистично значущої різниці між групами учасників, які приймали біластин та плацебо. Загалом у дослідженні брали участь 509 дітей, у тому числі 479 учасників з алергічним ринокон'юнктивітом та 30 учасників з діагностованою хронічною кропивницею. 260 дітей отримували білостин, 252 (96,9%) – для лікування алергічного ринокон'юнктивіту та 8 (3,1%) – для лікування хронічної кропив'янки. Аналогічно, 249 дітей отримували плацебо: 227 (91,2%) – для лікування алергічного ринокон'юнктивіту та 22 (8,8%) – для лікування хронічної кропив'янки.
Педіатрична популяція. Європейське агентство з лікарським засобам відмовилося від зобов'язання надавати результати досліджень біластину у всіх учасників педіатричної популяції віком до 2 років.

Всмоктування. Після перорального застосування Біластин швидко всмоктується, а його максимальна концентрація в плазмі досягається через 1,3 години. Нагромадження не спостерігалося. Середній показник біодоступності біластину при пероральному застосуванні становить 61%.
Розподіл. Дослідження in vitro та in vivo показали, що білостин є субстратом Pgp та OATP. Біластин, очевидно, не субстрат переносника BCRP або ниркових переносників ОСТ2, ОАТ1 і ОАТ3. Дані досліджень in vitro не дають підстав вважати, що в системному кровотоку биластин пригнічує активність таких білків-переносників, як P-gp, MRP2, BCRP, BSEP, OATP1B1, OATP1B3, OATP2B1, OAT1, OAT3, OCT1, OCT2 та NTCP здатність інгібувати P-gp, OATP2B1 та OCT1 незначна та характеризується показником IC50 ≥ 300 мкм, що значно перевищує розрахунковий показник максимальної концентрації у плазмі (Cmax) у разі клінічного застосування біластину. Таким чином, такі взаємодії без клінічного значення. Однак результати аналогічних досліджень вказують на те, що інгібування биластином білків-переносників, що у слизовій оболонці кишечника (наприклад P-gp), виключити не можна. При застосуванні в терапевтичних дозах 84-90% биластина пов'язується з білками плазми.
Метаболізм. У дослідженнях in vitro Біластин не виявив здатності індукувати або пригнічувати активність ізоферментів CYP450.
Виведення. У дослідженні балансу маси, проведеного за участю здорових добровольців, після одноразового застосування 14C-біластину в дозі 20 мг майже 95% прийнятої дози виявлялися в сечі (28,3%) та калі (66,5%) у незміненому вигляді біластину, з чого можна дійти невтішного висновку, що у організмі людини биластин метаболізується незначно. У середньому період напіввиведення биластину у здорових добровольців становить 14,5 години.
Лінійність. У досліджуваному діапазоні доз (від 5 до 220 мг) биластин виявляє лінійну фармакокінетику з низькою міжіндивідуальною варіабельністю. функції нирок (СКФ 80 мл/хв/1,73 м2) середня AUC0- ¥ (± ст. Вимк.) Складає 737,4 (± 260,8 ) нг • ч/мл, за наявності порушень функції нирок легкого ступеня тяжкості (СКФ = 50-80 мл/хв/1,73 м2) цей показник становить 967,4 (± 140,2) нг • ч/мл, у разі порушень середнього ступеня тяжкості (СКФ = 30-50 мл/хв/1,73 м2) - 1384,2 (plusmn; 263,23) нг • ч/мл, а у разі порушень тяжкого ступеня (СКФ <30 мл/хв/1,73 м2) - 1708,5 (± 699,0) нг • ч/мл.
У пацієнтів з нормальною функцією нирок середній (± ст. Вимк.) Період напіввиведення біластину становив 9,3 години (± 2,8), у пацієнтів з порушеннями легкого ступеня тяжкості - 15,1 години (± 7,7), у пацієнтів з порушеннями середнього ступеня тяжкості - 10,5 години (± 2,3), а у пацієнтів з порушеннями тяжкого ступеня - 18,4 години (± 11,4). Практично у всіх пацієнтів через 48-72 години після прийому біластин у сечі не виявлявся. Подібні зміни фармакокінетики не повинні мати клінічного значення та впливу на безпеку застосування біластину, оскільки його концентрації у плазмі у пацієнтів з порушеннями функції нирок залишаються у безпечних межах.
Порушення функції печінки. Фармакокінетичні дані щодо пацієнтів з порушенням функції печінки відсутні. У людини біластин не метаболізується. Результати дослідження, у якому брали участь пацієнти з порушенням функції нирок, показали, що биластин головним чином виводиться нирками, і з жовчю, мабуть, незначно. Зміни функції печінки не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику біластину.
Педіатрична популяція. Фармакокінетичні дані щодо дітей були отримані у фазі II фармакокінетичного дослідження, яке охоплювало 31 дитину віком від 4 до 11 років. з алергічним ринокон'юнктивітом або хронічною кропивницею, яка приймала 1 таблетку біластину, що диспергується у ротовій порожнині, по 10 мг 1 раз на добу. Аналіз фармакокінетичних даних щодо концентрації біластину в плазмі показав, що після прийому біластину в дозі 10 мг 1 раз на добу, рекомендованій для лікування педіатричних пацієнтів, його системний вплив відповідає впливу, спостерігається у дорослих та підлітків після застосування препарату у дозі 20 мг, а середнє значення AUC у дітей віком від 6 до 11 років становить 1014 нг • ч/мл. Ці результати були в основному нижчими від максимального безпечного рівня, встановленого на основі даних про застосування препарату в дозі 80 мг 1 раз на добу відповідно до профілю безпеки лікарського засобу. Ці результати підтвердили, що доза біластину 10 мг на прийом 1 раз на добу є обґрунтованою терапевтичною дозою для педіатричних пацієнтів віком від 6 до 11 років з масою тіла не менше 20 кг.
Доклінічні дані безпеки.
Доклінічні дані, отримані в ході стандартних досліджень фармакологічної безпеки, токсичності при повторному застосуванні, генотоксичності та канцерогенного потенціалу біластину, не виявили особливої небезпеки для людини.
У дослідженнях репродуктивної токсичності вплив біластину на плід (пре- і постімплантаційна загибель плода у щурів та неповна осифікація кісток черепа, сегмента грудини та кінцівок у кроликів) спостерігався тільки при застосуванні у дозах, токсичних для матері. У разі застосування в дозах, що не викликають вираженої побічної дії (NOAEL), системний вплив значно перевищував (> 30 разів) системний вплив у людини після застосування у рекомендованій терапевтичній дозі. у молоці годуючих щурів після одноразового прийому дози (20 мг/кг). Концентрація білостину в молоці становила близько половини його концентрації у материнській плазмі. Значимість цих результатів для людини невідома.
У дослідженні фертильності у щурів пероральне введення біластину в дозі до 1000 мг/кг/добу не виявляло жодного впливу на жіночі та чоловічі репродуктивні органи. Індекси спарювання, фертильності та вагітності не змінювалися.
За даними дослідження розподілу у щурів, у якому концентрації препарату визначали за допомогою авторадіографії, білостин не накопичується у ЦНС.

Антигістамінні засоби для системного застосування. Інші антигістамінні засоби для системного застосування. Код АТХ R06A X29.

Взаємодія з їжею. Їжа знижує на 30% біодоступність біластину, прийнятого всередину.
Взаємодія з грейпфрутовим соком. У разі одночасного прийому біластину в дозі 20 мг та грейпфрутового соку біодоступність біластину знижувалася на 30%. Подібний ефект може також спостерігатися у разі застосування інших фруктових соків. Ступінь зменшення біодоступності може відрізнятися залежно від виробника соку та фруктів. Механізм цієї взаємодії полягає у пригніченні білка-переносника OATP1A2, для якого биластин є субстратом. Лікарські засоби, що є субстратами або інгібіторами OATP1A2, такі як ритонавір або рифампіцин, також можуть зменшувати концентрацію биластину в плазмі. Біластина збільшувалася вдвічі, а Cmax – у 2-3 рази. Подібні зміни можна пояснити взаємодією на рівні білків-переносників, які відповідають за виведення лікарських засобів із клітин кишечника, оскільки Біластин є субстратом для P-глікопротеїну і не метаболізується. На профіль безпеки біластину, з одного боку, і кетоконазолу або еритроміцину, з іншого, ці зміни, ймовірно, не впливають. Інші лікарські засоби, які є субстратами або інгібіторами P-gp, такі як циклоспорин, також можуть збільшувати концентрацію біластину в плазмі. Cmax біластину збільшувалася на 50%. Подібний ефект можна пояснити взаємодією на рівні білків-переносників, які відповідають за виведення лікарських препаратів із клітин кишечника; на профіль безпеки біластину цей ефект, ймовірно, не впливає.
Взаємодія з етиловим спиртом. Після одночасного прийому алкоголю та біластину в дозі 20 мг психомоторні функції знаходилися на тому ж рівні, що і після одночасного прийому алкоголю та плацебо.
Взаємодія з лоразепамом. У разі застосування біластину в дозі 20 мг одночасно з лоразепамом у дозі 3 мг протягом 8 днів посилення пригнічуючої дії лоразепаму на ЦНС виявлено не було.

Діти. Дослідження взаємодії з іншими лікарськими засобами проводились лише у дорослих. Очікується, що рівень взаємодії з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії будуть подібними у віці від 12 до 17 років.

Діюча речовина: біластин;
1 таблетка, диспергується в ротовій порожнині, містить біластин 10 мг;
допоміжні речовини: маніт, натрію кроскармелоза, натрію стеарилфумарат, сахаралоза (Е 955), ароматизатор зі смаком червоного винограду (основні компоненти: гуміарабік, етилбутират, тріацетин, метилантранілат, етанол, D-лимонен, линалоол).

Дослідження, проведене за участю дорослих для оцінки впливу біластину на здатність керувати автотранспортом, продемонструвало, що лікування біластином у дозі 20 мг не впливало на керування транспортними засобами. Однак, оскільки індивідуальна реакція на лікарський засіб може варіювати, пацієнтам слід рекомендувати утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами доти, доки вони не з’ясують власну відповідь на біластин.

Вагітність. Дослідження на тваринах не виявили прямого або непрямого шкідливого впливу на репродуктивну функцію, пологи або постнатальний розвиток. З міркувань безпеки бажано уникати прийому лікарського засобу Ніксар під час вагітності.
Годування грудьми. Дослідження про виділення біластину в грудне молоко не проводилися. Наявні фармакокінетичні дані показали, що у тварин Біластін проникає в грудне молоко. Рішення про продовження/припинення годування груддю або припинення/утримання від терапії лікарським засобом Ніксар необхідно приймати, враховуючи користь грудного вигодовування для дитини та користь терапії біластином для матері.
Фертильність. Клінічні дані обмежені чи відсутні. Дослідження на щурах не виявило жодного негативного впливу на фертильність.

Оскільки ефективність і безпека застосування біластину дітям віком до 2 років не встановлені, а досвід клінічного застосування дітям віком від 2 до 5 років невеликий, біластин не слід призначати цим віковим групам.

Симптоматичне лікування алергічного ринокон’юнктивіту (сезонного та цілорічного) і кропив’янки. Лікарський засіб Ніксар® 10 мг показаний дітям віком від 6 до 11 років із масою тіла не менше 20 кг.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин, зазначених у розділі «Склад».

Спосіб застосування.
Пероральне застосування.
Таблетку, що диспергується в ротовій порожнині, необхідно покласти в порожнину рота, де вона швидко диспергується в слині, тому її легко можна проковтнути.
Альтернативно таблетку, що диспергується у ротовій порожнині, можна диспергувати у воді перед застосуванням. Грейпфрутовий сік або будь-які інші фруктові соки не слід використовувати для диспергування.
Дозування.
Педіатрична популяція.
Діти віком від 6 до 11 років з масою тіла не менше 20 кг.
10 мг біластин (1 таблетка, диспергується в ротовій порожнині) 1 раз на добу для полегшення симптомів алергічного ринокон'юнктивіту (сезонного алергічного риніту та цілорічного алергічного риніту) та кропив'янки.
Таблетку, що диспергується в ротовій порожнині, слід застосовувати за 1 годину до або через 2 години після їди або фруктового соку.
Діти до 6 років з масою тіла до 20 кг.
Рекомендації щодо дозування не можуть бути надані. Тому біластин не слід застосовувати у цій віковій групі.
Дорослі та підлітки (віком від 12 років) можуть застосовувати таблетки біластину по 20 мг.
Тривалість лікування.
При алергічному ринкуон'юнктивіт лікування слід обмежити періодом дії алергенів. У разі сезонного алергічного риніту лікування можна припинити після зникнення симптомів та відновити після їх повторної появи. У разі цілорічного алергічного риніту протягом періодів дії алергенів пацієнтам можна запропонувати безперервне лікування. У разі кропив'янки курс лікування залежить від типу, тривалості та динаміки скарг.
Особливі групи пацієнтів.
Порушення функції нирок. Безпека та ефективність застосування біластину дітям з порушенням функції нирок не встановлені. Дослідження, проведені за участю дорослих із груп особливого ризику (пацієнти з порушенням функції нирок), показали, що необхідності коригувати дозу біластину для дорослих немає.
Порушення функції печінки. Безпека та ефективність застосування біластину дітям з порушенням функції печінки не встановлено. Досвід клінічного застосування у пацієнтів з порушенням функції печінки відсутній як щодо дорослих, так і щодо педіатричних пацієнтів. Однак, оскільки біластин не метаболізується і виводиться із сечею та калом у незміненому вигляді, порушення функції печінки не повинно призводити до збільшення його системної дії до небезпечного рівня у дорослих пацієнтів. Тому дорослим пацієнтам з порушенням функції печінки корекція дози не потрібна.

Інформацію про гостре передозування біластином було отримано в ході клінічних випробувань, проведених при розробці та постмаркетинговому спостереженні. У клінічних дослідженнях після призначення дорослим здоровим добровольцям біластину в дозах, що перевищують терапевтичну в 10-11 разів (220 мг у вигляді одноразової дози або 200 мг на добу протягом 7 днів), частота виникнення побічних реакцій була вдвічі вищою, ніж на фоні застосування плацебо.

До побічних реакцій, про які найчастіше повідомлялося, належали запаморочення, біль голови та нудота. Повідомлень про серйозні побічні реакції та значне подовження інтервалу QTc не було. Інформація, зібрана під час постмаркетингового спостереження, відповідає даним, отриманим протягом клінічних випробувань.
У ретельному перехресному дослідженні інтервалів QT/QTc за участю 30 здорових дорослих добровольців критична оцінка впливу багаторазової дози біластину (100 мг × 4 дні) на реполяризацію шлуночків не виявила значного подовження інтервалу QTc.
У разі передозування рекомендується симптоматичне та підтримуюче лікування.
Специфічний антидот білостину невідомий.

Спеціальні умови зберігання не потрібні. Температура зберігання від 5°C до 25°C.

Препарат для симптоматичного лікування алергічного ринокон’юнктивіту (сезонного та цілорічного) і кропив’янки.