Мовекс Актів таблетки №60 - Сава Хелскеа

По 30 або 60 таблеток у флаконі; по 1 флакону у картонній упаковці.

Таблетки, вкриті оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті оболонкою, оранжевого кольору, овальної форми, двоопуклі, з насічкою з одного боку.

Препарат має протизапальну, знеболювальну, хондропротекторну та регенеративну дію. Уповільнює процеси пошкодження хрящової тканини та резорбцію кісткової тканини, відновлює хрящову тканину, прискорює утворення кісткового мозолю при травмах, сприяє відновленню функції суглобів.

Глюкозамін є субстратом побудови суглобового хряща та стимулює регенерацію хрящової тканини. Будь-який несприятливий вплив (захворювання, вікові порушення обміну речовин, травматизм) зменшує його синтез та концентрацію у сполучній тканині, що призводить до порушення структури, функції суглобів та появи болю.

Глікозаміноглікани та протеоглікани є частиною складної матриці, з якої складається хрящ.

Глюкозамін входить до складу ендогенних глікозаміногліканів хрящової тканини. Глюкозаміну сульфат має хондропротекторні властивості, знижує дефіцит глікозаміногліканів в організмі та бере участь у синтезі протеогліканів та гіалуронової кислоти. Завдяки здатності вибірково впливати на хрящову тканину глюкозамін ініціює процес фіксації сірки при синтезі хондроїтинсерної кислоти, нормалізує відкладення кальцію в кістковій тканині, сприяє відновленню функцій суглобів та зникненню больового синдрому. Глюкозаміну сульфат селективно діє на суглобовий хрящ; є специфічним субстратом та стимулятором синтезу гіалуронової кислоти та протеогліканів, пригнічує утворення супероксидних радикалів та ферментів, які викликають пошкодження хрящової тканини (колагенази та фосфоліпази), запобігає руйнівній дії глюкокортикоїдів на хондроцитів та порушення біосинтезу глікозаміногліканів, зумовленому нестероїдними протизапальними препаратами.

Хондроїтину сульфат - це високомолекулярний полісахарид, що бере участь у побудові хрящової тканини, знижує активність ферментів (еластази, гіалуронідази), що руйнують суглобовий хрящ, підтримує в'язкість синовіальної рідини та стимулює регенерацію суглобового хряща. Впливає на фосфорно-кальцієвий обмін хрящової тканини, уповільнює резорбцію кісткової тканини. Уповільнює прогресування остеопорозу. На ранніх стадіях запального процесу хондроїтину сульфат натрію пригнічує його активність і таким чином уповільнює дегенерацію хрящової тканини. Сприяє зменшенню болю, покращує функцію суглобів та зменшує потребу в НПЗП. Перешкоджає стиску сполучної тканини, «змащує» суглобові поверхні та нормалізує вироблення суглобової рідини.

Калію диклофенак - це НПЗП з аналгетичним, протизапальною та антипіретичною активністю, має швидкий початок дії, що особливо важливо для лікування гострого болю в умовах запалення. Механізм дії пов'язаний з неселективним блокуванням синтезу ферменту циклооксигенази, що призводить до інгібування синтезу простагландинів, які відіграють головну роль у розвитку запалення, болю та лихоманки.

Диклофенак калію пригнічує переважно фазу ексудації, меншою мірою проліферації, зменшуючи синтез колагену та пов'язане з цим склерозування тканин.

Зменшує біль у стані спокою та при русі, зменшує прояви ранкової скутості у суглобах, набряк м'яких тканин, покращує функціональний стан опорно-рухового апарату.

Глюкозаміну сульфат. Біодоступність глюкозаміну при пероральному застосуванні – 25-26%. Після розподілу у тканинах найбільші концентрації визначаються у печінці, нирках та хрящовій тканині. Приблизно 90% глюкозаміну, який надійшов в організм пероральним шляхом, у вигляді солі глюкозаміну всмоктується у тонкій кишці і через портальний кровотік надходить у печінку. Значна частина глюкозаміну, метаболізується у печінці, розпадається до сечовини, води та вуглекислого газу. Близько 30% прийнятої дози довго персистує у сполучній тканині. Виводиться нирками та в дуже незначній кількості - з калом.

Хондроїтину сульфат. Після одноразового прийому хондроїтину максимальна концентрація у плазмі крові (Сmax) досягається через 3-4 години, у синовіальній рідині – через 4-5 годин. Концентрація у синовіальній рідині перевищує концентрацію у плазмі крові. Біодоступність хондроїтину сульфату становить 13-15%. Виводиться нирками протягом 24 годин.

Калія диклофенак не кумулює. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 2 години після прийому. Зв'язування з білками плазми – 99,7%. Проникає у синовіальну рідину. Системний кліренс активної речовини – 263 мл/хв. Період напіввиведення – 1-2 години. 60% виводиться із сечею у вигляді метаболітів, менше 1% – нирками у незміненому вигляді, залишок – у вигляді метаболітів із жовчю.

Засоби, що впливають на опорно-руховий апарат. Комбіновані протизапальні засоби. Інші протизапальні / протизапальні засоби у комбінації з іншими препаратами.
Код АТХ M01B X.

Літій. При одночасному застосуванні диклофенак може підвищувати концентрацію літію у плазмі крові. Рекомендовано перевіряти рівень літію у сироватці крові.

Дигоксин. Диклофенак може підвищувати концентрацію дигоксину у плазмі крові при одночасному застосуванні. Рекомендовано перевіряти рівень дигоксину в сироватці крові.

Діуретики та антигіпертензивні препарати. Як і при застосуванні інших НПЗЗ, одночасне застосування диклофенаку може ослаблювати антигіпертензивну дію діуретиків або антигіпертензивних препаратів (наприклад бета-блокаторів, інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ)) шляхом пригнічення синтезу вазодилататорних простагландинів. Тому таку комбінацію слід застосовувати з обережністю; пацієнтам, особливо літнього віку, слід регулярно перевіряти артеріальний тиск. Пацієнтам необхідно отримувати належну кількість рідини, також слід контролювати функцію нирок на початку комбінованої терапії, а надалі – регулярно, зокрема через підвищений ризик нефротоксичності при застосуванні діуретиків та інгібіторів АПФ.

Засоби, застосування яких може спричинити виникнення гіперкаліємії. Супутнє лікування калійзберігаючими діуретиками, циклоспорином, такролімусом або триметопримом може бути пов’язане зі збільшенням рівня калію у сироватці крові, який слід контролювати.

Інші НПЗЗ, у тому числі селективні інгібітори циклооксигенази-2, і кортикостероїди. Одночасне застосування диклофенаку з іншими НПЗЗ системної дії або кортикостероїдами може збільшувати частоту виникнення побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту. Слід уникати одночасного застосування двох або більше НПЗЗ.

Антикоагулянти та антитромботичні засоби. Рекомендовано призначати з обережністю, оскільки одночасне застосування з диклофенаком може підвищувати ризик виникнення кровотечі.

Хоча клінічні дослідження не вказують на те, що диклофенак впливає на дію антикоагулянтів, є окремі повідомлення про підвищений ризик виникнення кровотечі у пацієнтів, які одночасно застосовують диклофенак та антикоагулянти. Рекомендовано ретельний нагляд за пацієнтами, які одночасно застосовують диклофенак і антикоагулянти, а в разі необхідності − корекція дозування антикоагулянтів. Як і інші нестероїдні протизапальні препарати, диклофенак у високих дозах може оборотно пригнічувати агрегацію тромбоцитів.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Супутнє застосування НПЗЗ та СІЗЗС збільшує ризик шлунково-кишкових кровотеч.

Антидіабетичні препарати. Клінічні дослідження показали, що диклофенак можна призначати одночасно з пероральними антидіабетичними препаратами без впливу на їх клінічний ефект. Проте були окремі повідомлення про гіперглікемію та гіпоглікемію, що потребує коригування дози антидіабетичних препаратів під час лікування диклофенаком. Рекомендовано контроль рівня глюкози в крові як застережний захід протягом комбінованої терапії. Можливі зміни у процесі взаємодії, спричинені метформіном/ метаболічним ацидозом.

Метотрексат. Слід з обережністю застосовувати НПЗЗ, включаючи диклофенак, при призначенні менш ніж за 24 години перед або після лікування метотрексатом, оскільки концентрація метотрексату у крові може зростати і посилювати токсичність метотрексату. Спостерігалися випадки серйозної токсичності, коли метотрексат і НПЗЗ, включаючи диклофенак, призначали з інтервалом менш ніж 24 години. Ця взаємодія опосередкована накопиченням метотрексату у результаті порушення ниркової екскреції у присутності НПЗЗ.

Циклоспорин. Диклофенак, як і інші НПЗЗ, може посилювати нефротоксичність циклоспорину через вплив на ниркові простагландини. Тому диклофенак слід застосовувати у дозах, нижчих, ніж для пацієнтів, які не застосовують циклоспорин.

Такролімус. При застосуванні НПЗЗ з такролімусом підвищується ризик нефротоксичності, що може бути опосередковано пригніченням ниркових простагландинів внаслідок дії НПЗЗ і інгібітора кальциневрину.

Антибіотики хінолонового ряду. Були окремі повідомлення про судоми, виникнення яких могло бути пов'язане з одночасним застосуванням хінолонів та НПЗЗ. Такі випадки можливі у пацієнтів як з наявністю, так і з відсутністю в анамнезі епілепсії або судом. У зв'язку з цим слід з обережністю застосовувати антибіотики хінолонового ряду пацієнтам, які вже отримують НПЗЗ.

Колестипол і холестирамін. Ці препарати можуть спричинити затримку або зменшення всмоктування диклофенаку. Зважаючи на це, рекомендується застосовувати диклофенак принаймні за 1 годину до або через 4−6 годин після застосування колестиполу/ холестираміну.

Серцеві глікозиди. Одночасне застосування серцевих глікозидів і НПЗЗ може посилювати серцеву недостатність, зменшувати швидкість клубочкової фільтрації і підвищувати концентрацію глікозидів у плазмі крові.

Міфепристон. НПЗЗ не слід застосовувати протягом 8−12 днів після прийому міфепристону, оскільки НПЗЗ можуть зменшити ефект міфепристону.

Потужні інгібітори CYP2C9. З обережністю застосовувати одночасно диклофенак з потужними інгібіторами СYР2С9 (наприклад сульфінпіразоном і вориконазолом), що може призвести до значного збільшення максимальної концентрації у плазмі крові та експозиції диклофенаку за рахунок пригнічення метаболізму диклофенаку.

Фенітоїн. При одночасному застосуванні фенітоїну та диклофенаку слід контролювати концентрацію фенітоїну у плазмі крові з огляду на очікуване збільшення експозиції фенітоїну.

Збільшує всмоктування тетрациклінів зі шлунково-кишкового тракту, зменшує всмоктування пеніцилінів і хлорамфеніколу.

діючі речовини: глюкозаміну сульфат, хондроїтину сульфат натрію, калію диклофенак;

1 таблетка, вкрита оболонкою, містить глюкозаміну сульфату 500 мг, хондроїтину сульфату натрію 400 мг, калію диклофенаку 50 мг;

допоміжні речовини: повідон, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, натрію крохмальгліколят (тип А), гіпромелоза, поліетиленгліколь 6000, титану діоксид (Е 171), барвник жовтий захід FCF (E 110).

Зазвичай при прийомі препарату у рекомендованій дозі та при короткочасному курсі лікування впливу на швидкість реакцій не спостерігається. Однак пацієнтам, у яких при застосуванні препарату Мовекс®Актив виникають порушення функцій центральної нервової системи, не слід керувати автотранспортом або працювати з механізмами.

Жіноча фертильність. Як і інші НПЗЗ, диклофенак може впливати на жіночу фертильність і тому не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Слід розглянути питання щодо припинення застосування диклофенаку жінкам, які не можуть завагітніти, а також жінкам, яким проводяться обстеження щодо безпліддя.

Препарат не застосовувати у період вагітності та годування груддю.

Препарат не застосовувати дітям.

• Лікування захворювань опорно-рухового апарату, що супроводжуються ознаками запалення, болем, дегенеративно-дистрофічними змінами хрящової тканини суглобів та хребта, зменшенням рухливості суглобів.
• Остеоартрит, періартрити (у тому числі колінного, тазостегнового суглобів, міжхребцевий остеохондроз, спондилоартроз), ревматоїдний артрит.
• Переломи та травми (для прискорення утворення кісткової мозолі), посттравматичне запалення м'яких тканин та опорно-рухового апарату (внаслідок розтягування, ударів).

• Гіперчутливість до діючих речовин або інших компонентів препарату
• алергія на молюсків;
• алергічні реакції в анамнезі у вигляді нападів астми, бронхоспазму, кропив'янки, гострого риніту, назальних поліпів або симптоми, подібні до алергії, після застосування ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів;
• гостра виразка, кровотеча або перфорація шлунка чи кишечника;
• гостра або рецидивна виразка / кровотеча шлунка або кишечника в анамнезі (два або більше окремих епізоди встановленої виразки або кровотечі);
• кровотеча або перфорація шлунково-кишкового тракту, пов'язані з попереднім лікуванням нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ), в анамнезі
• запальні захворювання кишечника (хвороба Крона або виразковий коліт);
• важка печінкова недостатність (клас С по Чайлд - П'ю)
• тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну 30 мл/хв)
• схильність до кровотеч, тромбофлебіти, фенілкетонурія;
• лікування післяпераційного болю при коронарному шунтуванні (або використання апарату штучного кровообігу)
• застійна серцева недостатність (NYHA II-IV);
• неконтрольована артеріальна гіпертензія;
• ішемічна хвороба серця у пацієнтів зі стенокардією;
• інфаркт міокарда в анамнезі
• цереброваскулярні захворювання у пацієнтів, які перенесли інсульт або мають епізоди минулих ішемічних атак;
• захворювання периферичних артерій.

Дорослим призначати по 1 таблетці до 3-х разів на добу. Таблетки приймають внутрішньо після їди, запиваючи водою.

Тривалість лікування у рекомендованій дозі не повинна перевищувати 10 днів.

Схему лікування підбирати індивідуально. За призначенням лікаря лікування може бути тривалішим.

Препарат слід застосовувати у найефективніших дозах протягом короткого періоду часу, враховуючи завдання лікування у кожного окремого пацієнта.

Після зняття больового синдрому та консультації лікаря лікування можна продовжити препаратом Мовекс® Комфорт.

Особливості застосування

Зазвичай препарат добре переноситься.

Більшість побічних ефектів після застосування препарату Мовекс® Актив обумовлені вмістом диклофенаку та дозозалежними.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи свербіж, висип (в т.ч. еритематозний, бульозний), кропив'янка, екзема, мультиформну еритему (в т.ч. синдром Стівенса - Джонсона), токсичний епідермальний некроліз, еритродермію (ексфоліативний дерматит), анафілактичні та анафілактоїдні реакції (зокрема гіпотензія та шок), ангіоневротичний набряк, бронхіальну астму (включаючи задишку), пневмоніт, васкуліт.

З боку шлунково-кишкового тракту: біль у животі, нудота, блювання, діарея, відчуття спазмів, диспепсія, здуття живота, анорексія, стоматит, стоматит, глосит, зміни з боку стравоходу, гастрит, виразки шлунка та кишечника, у тому числі з кровотечею або перфорацією (іноді з летальним результатом, особливо у пацієнтів похилого віку), шлунково-кишкові кровотечі (блювота з домішкою крові, мелена, діарея з домішкою крові), виникнення діафрагмоподібних стриктур у кишечнику , порушення нижніх відділів кишечника, такі як коліт, геморагічний коліт, загострення виразкового коліту або хвороби Крона, запор, панкреатит.

З боку печінки: порушення функції печінки, підвищення рівня амінотрансфераз у сироватці крові, гепатит, жовтяниця, фульмінантний гепатит, некроз печінки, печінкова недостатність.

Зміни перебігу стенозу відділів шлунково-кишкового тракту, перитоніт та ішемічний коліт як більш специфічні/тяжкі форми вже зазначених побічних явищ з боку шлунково-кишкового тракту.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, безсоння, порушення чутливості, включаючи парестезії, розлад пам'яті, дезорієнтація, вертиго, дратівливість, підвищена стомлюваність, сплутаність свідомості, галюцинації, порушення мозкового кровообігу, судоми, депресія, почуття тривоги, загальна слабкість, нічні кошмари, тремор, психотичні розлади, асептичний менінгіт, неврит зорового нерва.

З боку органів чуття: порушення зору (нечіткість зору, диплопія), порушення слуху, шум у вухах, порушення смакових відчуттів.

Алергічні реакції: випадання волосся, фотосенсибілізація, пурпура, включаючи алергічну пурпуру, дерматит.

З боку сечостатевої системи: набряки, гостра ниркова недостатність, гематурія, протеїнурія, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, папілярний некроз, медулярний некроз нирки, імпотенція.

З боку системи кровотворення: анемія (в т.ч. гемолітична, апластична), тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз.

З боку серцево-судинної системи: серцебиття, біль у грудях, артеріальна гіпертензія, серцева недостатність, інфаркт міокарда, артеріальна гіпотензія, васкуліт. Дані клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать про підвищений ризик тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда або інсульт), пов'язаних із застосуванням диклофенаку, зокрема у високих терапевтичних дозах (150 мг на добу) та при тривалому застосуванні.

Можливе посилення побічних ефектів.

Симптоми: типової клінічної картини при передозуванні диклофенаку немає. При передозуванні можуть виникати такі симптоми: біль голови, нудота, блювота, біль в епігастрії, гастроінтестинальна кровотеча, діарея, запаморочення, дезорієнтація, збудження, кома, сонливість, дзвін у вухах, непритомність або судоми. У разі тяжкого отруєння можливий розвиток гострої ниркової недостатності та ураження печінки.

Лікування гострого отруєння НПЗЗ, включаючи диклофенак, зазвичай полягає у проведенні підтримуючих заходів та симптоматичного лікування таких ускладнень, як артеріальна гіпотензія, ниркова недостатність, судоми, порушення з боку шлунково-кишкового тракту, пригнічення дихання. Проведення спеціальних заходів, таких як фосфорний діурез, діаліз або гемоперфузія, не сприяють прискореному виведенню НПЗЗ з організму внаслідок високого ступеня зв'язування з білками та екстенсивного метаболізму. У разі потенційно токсичного передозування необхідно застосування активованого вугілля у разі потенційно небезпечного для життя передозування – здійснити евакуацію вмісту шлунка (викликати блювання, промити шлунок).

Хранить в недоступном для детей месте в оригинальной упаковке при температуре не выше 25 ° С.

Мовекс Актив – лікарський засіб, що сприяє відновленню хрящів, зрощення кісток після травм та нормалізації роботи суглобів. Це комплексний препарат, що чинить на опорно-рухову систему знеболювальну, протизапальну, відновлювальну та захисну дію.