Терапію повинен призначати лікар, який має досвід лікування СДВГ, зокрема, дитячий/підлітковий психіатр або психіатр. Діагноз слід встановлювати згідно з діючими критеріями КДС (Посібник з діагностики та статистики психічних розладів) або основними принципами ICD.
Наявність у дорослих симптомів синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю (СДВГ), що існували в дитинстві, має бути підтверджено. Бажано мати підтвердження від третьої сторони. Терапію лікарським засобом не слід починати атомоксетином, якщо немає підтвердження наявності симптомів дефіциту уваги з гіперактивністю (СДВГ) у дитинстві. Діагноз не можна встановити тільки на основі наявності одного або більше симптомів СДВГ. На основі клінічної оцінки у пацієнтів повинні бути присутніми, як вказано принаймні симптоми СДВГ середньої тяжкості щонайменше 2 або більше параметрів функціональних порушень середньої тяжкості (наприклад, соціальної, наукової та/або професійної діяльності), що впливають на різні аспекти життя людини.
Препарат призначений для перорального застосування. Препарат можна застосовувати 1 раз на день з ранку, з їжею або без неї. Пацієнтам, у яких застосування атомоксетину 1 раз на день не дає задовільного клінічного ефекту (переносимість [нудота або сонливість] або ефективність), можна рекомендувати застосування препарату 2 рази на день, вранці та після обіду або рано ввечері, з рівним розподілом добової дози.
Дозування для дітей з масою тіла до 70 кг. Почати лікування із загальної добової дози приблизно 0,5 мг/кг маси тіла. Цю дозу слід приймати не менше 7 днів до підвищення дози в залежності від клінічної реакції та переносимості. Рекомендована підтримуюча доза становить приблизно 1,2 мг/кг/день (залежно від маси пацієнта та наявних доз атомоксетину). Додаткового ефекту від доз вище 1,2 мг/кг/ день не спостерігається.
Безпека окремих доз понад 1,8 мг/кг/день та загальних добових доз понад 1,8 мг/кг систематично не оцінювалася. У деяких випадках доцільно продовжити лікування у зрілому віці.
Дозування для дітей з масою тіла більше 70 кг. Починати лікування слід з добової дози 40 мг. Цю дозу слід приймати не менше 7 днів до підвищення дози в залежності від клінічної реакції та переносимості. Рекомендована підтримуюча добова доза становить 80 мг. Додаткового ефекту від доз вище 80 мг не спостерігається. Максимальна добова доза становить 100 мг. Безпека окремих доз понад 120 мг та система .
Дозування для дорослих. Починати лікування слід з добової дози 40 мг. Цю дозу слід підтримувати щонайменше протягом 7 днів до підвищення дози в залежності від клінічної реакції та переносимості. Рекомендована підтримуюча добова доза становить від 100 мг. Максимальна добова доза становить 100 мг. Безпека добової дози понад 120 мг і більше 150 мг систематично не оцінювалася.
Додаткова інформація для безпечного застосування препарату.
Вивчення стану пацієнтів для лікування. До призначення препарату слід ознайомитися з анамнезом та провести початкову оцінку серцево-судинного стану пацієнтів, включаючи контроль AT та ЧСС.
Постійний контроль. Пацієнти повинні проходити регулярний контроль стану серцево-судинної системи, AT та пульсу, результати якого мають бути зареєстровані після кожної корекції дози та надалі не рідше одного разу на шість місяців. Для дітей рекомендується використовувати відсотковий метод оцінки AT. Для дорослих слід дотримуватися поточних посібників контролю за артеріальною гіпертензією.
Відмова від лікування.
У програмі досліджень виражених симптомів абстиненції описано не було. При значних негативних ефектах застосування атомоксетину можна припинити негайно або шляхом поступового зменшення дози. Лікування атомоксетином не повинно бути безстроковим. Слід виконати повторну оцінку необхідності продовження лікування більше 1 року, особливо якщо пацієнт досяг стабільної та задовільної відповіді.
Додаткова інформація для безпечного застосування препарату.
Програма комплексного лікування зазвичай містить психологічні, навчальні та соціальні заходи та спрямована на стабілізацію стану пацієнтів з поведінковим синдромом, що характеризується симптомами, до яких можуть належати хронічний тривалий недостатній обсяг уваги, схильність до відволікання, емоційна мінливість, імпульсивність, помірна або значна гіперактивність, незначні неврологічні ознаки та відхилення в електроенцефалограмі. Порушення здатності, що навчається, не обов'язково.
Фармакологічне лікування показане не для всіх пацієнтів із цим синдромом, і рішення про застосування лікарського засобу має ґрунтуватися на ретельній оцінці тяжкості симптомів у пацієнта та патології з урахуванням віку дитини та стійкості симптоматики.
Особливі групи.
Пацієнти з печінковою недостатністю. Для пацієнтів з помірною печінковою недостатністю (клас В за шкалою Чайлда-Пью) початкові та кінцеві дози слід знизити до 50% звичайної дози. Для пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за шкалою Чайлда-П'ю) початкова доза та кінцеві дози слід зменшити до 25% звичайної дози.
Пацієнти з нирковою недостатністю. Пацієнти з термінальною стадією ниркової недостатності відчували більш високий системний вплив атомоксетину, ніж здорові добровольці (підвищення приблизно на 65%), але різниці не спостерігалося, якщо вплив коригувався з Таким чином, атомоксетин можна призначати пацієнтам з СДВГ з термінальною стадією ниркової недостатності або з нижчою мірою ниркової недостатності із застосуванням звичайного режиму дозування. Атомоксетин може загострювати артеріальну гіпертензію у пацієнта ниркової недостатності.
Приблизно 7% представників європеоїдної раси мають генотип, який відповідає нефункціональному ферменту CYP2D6 (так звані повільні метаболізатори CYP2D6). Пацієнти з цим генотипом відчувають у кілька разів більш високий вплив атомоксетину порівняно з пацієнтами з функціональним ферментом. Таким чином, повільні метаболізатори більше схильні до ризику негативних явищ. Для пацієнтів з генотипом, що відповідають повільним метаболізаторам, рекомендується нижча початкова доза та більш повільне підвищення дози.
Пацієнти похилого віку. Застосування атомоксетину пацієнтам старше 65 років систематично не оцінювалося.
Діти до років. Безпека та ефективність застосування атомоксетину дітям до 6 років не встановлені, тому препарат не слід застосовувати для 6 років.
Особливості застосування
Суїцидальна поведінка.
У пацієнтів під час терапії атомоксетином спостерігалася суїцидальна поведінка (проби самогубства та суїцидальні думки). Під час подвійних сліпих клінічних досліджень суїцидальна поведінка відзначалася рідко, але частіше у дітей, яким проводили терапію атомоксетином, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо, у групі яких випадки не спостерігалися. Під час подвійних сліпих клінічних досліджень за участю дорослих частота суїцидальної поведінки як у пацієнтів, які отримували плацебо, так і у тих, хто лікувався атомоксетином, була однакова. Пацієнти, які отримують терапію щодо СДВГ, повинні перебувати під наглядом щодо виникнення або погіршення суїцидальної поведінки.
Раптова смерть і вже існуючі порушення серцевої діяльності.
Повідомлялося про випадки раптової смерті у пацієнтів із структурними вадами серця, яким проводили терапію атомоксетином у звичайних дозах. Незважаючи на те, що деякі серйозні структурні вади на самоті можуть підвищити ризик раптової смерті, атомоксентин слід застосовувати пацієнтам з відомими структурними серцевими вадами з обережністю і лише після консультації з лікарем-кардіологом.
З боку серцево-судинної системи.
Атомоксетин може впливати на частоту серцевих скорочень (ЧСС) та АТ (AT). У більшості пацієнтів, які приймають атомоксетин, спостерігається помірне підвищення рівня ЧСС (в середньому <10 уд/хв) та/або підвищення АТ (в середньому <5 мм рт.ст.).
Однак зведені дані контрольованих та неконтрольованих клінічних досліджень СДВГ показують, що приблизно 8-12% дітей та підлітків та 6-10% дорослих зазнають більш виражених змін у ЧСС (20 ударів на хвилину та вище) та AT (15- 20 мм рт.ст. Аналіз даних клінічних досліджень показав, що приблизно у 15-26% дітей та підлітків та 27-32% дорослих спостерігалися такі зміни у рівнях ЧСС та AT у разі продовження терапії атомоксетином або зазначалося збільшення прогресування захворювання. Довгострокові стійкі зміни AT можуть проводити такі клінічні наслідки, як гіпертрофія міокарда. Отримані дані свідчать про те, що пацієнтам, які потребують застосування атомоксетину, перед початком лікування потрібно провести ретельний збір анамнезу та фізичний огляд щодо наявності хвороби серця, і якщо після первинного огляду передбачається наявність даного захворювання у пацієнта або його наявність в анамнезі, потрібен додатковий огляд лікарем-кардіологом.
Рекомендується регулярний контроль ЧСС та AT з нотуванням результатів до початку лікування, під час лікування та після кожного коригування дози та щонайменше заходів е один раз на 6 місяців виявлення можливих клінічно значущих ростів вищезгаданих показників. Дітям рекомендується використовувати відсотковий метод оцінки AT. Для дорослих слід дотримуватися поточних інструкцій контролю артеріальної гіпертензії.
Атомоксетин не слід призначати пацієнтам із тяжкими серцево-судинними захворюваннями або цереброваскулярними порушеннями. Атомоксетин слід застосовувати з обережністю пацієнтам, стан основного захворювання яких може погіршитися за рахунок підвищених рівнів AT та ЧСС, наприклад, пацієнтам з артеріальною гіпертензією, тахікардією, серцево-судинними захворюваннями або цереброваскулярними порушеннями.
Пацієнтам, у яких при прийомі атомоксетину розвивалися симптоми, що свідчать про захворювання серця, такі як прискорене серцебиття, біль у животі через фізичне навантаження, безпричинні непритомності, задишка та інші, слід негайно звернутися до лікаря-кардіолога.
Атомоксетин слід обережно застосовувати пацієнтам з вродженим або набутим синдромом подовженого інтервалу QT або з подовженням інтервалу QT у сімейному анамнезі.
У зв'язку з наявністю повідомлень про випадки ортостатичної гіпотензії, атомоксетин слід застосовувати з обережністю при будь-якому стані, при якому у пацієнта може розвинутися схильність до артеріальної гіпотензії або при стані, асоційованому з різким підвищенням рівнів AT або ЧСС.
Цереброваскулярні порушення.
Слід проводити контроль неврологічних ознак та симптомів у пацієнтів з додатковими факторами ризику розвитку цереброваскулярних порушень (таких, як серцево-судинне захворювання в анамнезі, супутня терапія засобами для підвищення АТ) при кожному візиті до лікаря після початку лікування атомоксетином.
З боку печінки.
Дуже рідко повідомлялося про випадки пошкодження печінки, які виявляються підвищенням рівня печінкових ферментів, білірубіну та розвитком жовтяниці. Також дуже рідко спостерігалися випадки тяжкого ушкодження печінки, включаючи гостру печінкову недостатність. Застосування атомоксетину необхідно припинити пацієнтам із жовтяницею або лабораторно підтвердженим ураженням печінки.
Психотичні симптоми та манії.
Під час лікування із застосуванням звичайних доз можливе виникнення психотичних симптомів і маній, наприклад, галюцинацій, марення, маній та збудження, у пацієнтів, які не мали їх в анамнезі. У разі появи таких симптомів слід розглянути можливість наявності причинного зв'язку з атомоксетином та припинення терапії. Не виключена можливість загострення існуючих психотичних розладів та маній, що пов'язано з лікуванням атомоксетином.
Агресивна поведінка, ворожість, емоційна мінливість.
Ворожність (переважно агресія, протидія та гнів) частіше спостерігалася під час клінічних досліджень за участю дітей, які отримували лікування атомоксетином, порівняно з тими, хто отримував плацебо. Емоційна мінливість частіше спостерігалася під час клінічних досліджень за участю дітей, які отримували лікування атомоксетином, порівняно з плацебо. Пацієнти повинні перебувати під наглядом щодо виникнення або погіршення суїцидальної поведінки, ворожості та емоційної мінливості.
Можливі алергічні реакції.
У пацієнтів, які отримували атомоксетин, нечасто повідомлялося про виникнення алергічних реакцій, включаючи анафілактичні реакції, свербіж, ангіоневротичний набряк, кропив'янку.
Епілептичні напади.
Атомоксетин пов'язаний із можливим ризиком епілептичних нападів. Атомоксетин з обережністю слід застосовувати пацієнтам із нападами в анамнезі. Припинення застосування атомоксетину є доцільним для будь-якого пацієнта, у якого розвивається напад або зростає частота нападів, якщо не визначена інша причина.
Зростання та розвиток.
Зростання та розвиток у дітей та підлітків слід контролювати при лікуванні атомоксетином. За пацієнтами, які потребують тривалої терапії, необхідно спостерігати, і може бути доцільним зниження дози або припинення терапії для пацієнтів, які не ростуть або належним чином не набирають вагу.
Клінічні дані не вказують на шкідливий вплив атомоксетину на пізнавальну здатність або статевий дозрівання, хоча дані довгострокових досліджень обмежені. Таким чином, за пацієнтами, які потребують тривалої терапії, необхідно уважне спостереження.
Розвиток або погіршення коморбідних станів депресії, тривожності або витоку.
У ході контрольованих досліджень за участю дітей із СДВГ та коморбідним хронічним руховим тиком або синдромом Туретта пацієнти, які отримували лікування атомоксетином, не відчували погіршення порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. У ході контрольованих досліджень за участю дорослих із СДВГ та коморбідним великим депре сивним розладом пацієнти, які отримували лікування атомоксетином, не відчували депресії порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. У ході двох плацебо-контрольованих досліджень (одне за участю дітей та підлітків, інших дорослих пацієнтів) за участю пацієнтів із СДВГ та коморбідного тривожного розладу пацієнти, які отримували лікування атомоксетином, не відчували погіршення тривожності порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо.
У постмаркетингових звітах рідко повідомлялося про тривожність і депресію або депресивний настрій і дуже рідко – про випадки тику у пацієнтів, які отримують атомоксетин. Необхідно контролювати пацієнтів із СДВГ щодо виникнення або погіршення симптомів тривожності, пригнічення настрою та депресії або перебігу.
Пацієнти, які отримують лікування від СДВГ, повинні перебувати під наглядом щодо виникнення або погіршення симптомів тривожності, погіршення настрою та депресії або тику.
Застосування у дітей віком до 6 років.
Не слід застосовувати атомоксетин пацієнтом віком до 6 років, оскільки ефективність та безпека лікарського засобу для цієї вікової групи не встановлена.
Інше терапевтичне застосування.
Атомоксетин не призначений для лікування випадків глибокої депресії та/або тривожності, оскільки результати клінічних досліджень, що проводяться за участю дорослих із цими станами, не мали жодного ефекту лікарського засобу порівняно з плацебо.