Препарат застосовувати інтраназально.
Перед застосуванням слід очистити ніс. Вставити назальний аплікатор всередину ніздрі і натиснути 1 раз. 1 впорскування забезпечує дозу 10 мкг.
Якщо потрібно введення більшої дози, необхідно вводити препарат в іншу ніздрю. При впорскуванні слід спокійно дихати через ніс. Після застосування слід надіти на аплікатор захисний ковпачок.
Нецукровий діабет та посттравматична поліурія та полідипсія центрального генезу.
Дозу слід підбирати індивідуально. Середня добова доза для дітей становить 10 мкг, для дорослих – 10-20 мкг. Не слід застосовувати дозу Мінірину спрею назального менше 10 мкг.
Якщо спостерігаються ознаки затримки рідини та/або гіпонатріємії, слід тимчасово припинити лікування та скоригувати дозу.
Інтраназальне введення (добову дозу ділити на 1-2 разові дози)
|
- |
Добова доза (мкг)
|
Введення за допомогою
|
Дорослі
|
10-20 мкг
|
1-2 впорскування
|
Діти з 1 року
|
10 мкг
|
1 впорскування
|
До початку лікування лікар повинен визначити обсяг сечовипускання та осмоляльність сечі для титрування оптимальної дози. У разі неефективності лікування дозу слід збільшити. Терапія має бути орієнтована на два параметри: адекватну тривалість сну та адекватний водний баланс.
Експрес-тест для визначення концентраційної здатності нирок та для диференціальної діагностики нецукрового діабету.
Інтраназальне введення
|
- |
Добова доза (мкг)
|
Введення за допомогою
|
Дорослі
|
1×40 мкг
|
4 впорскування
|
Діти з 1 року
|
1×20 мкг
|
2 впорскування
|
Діти до 1 року
|
1×10 мкг
|
1 впорскування
|
Експрес-тест використовувати для диференціальної діагностики між нецукровим діабетом та поліуричним синдромом іншого генезу, а також для визначення зниженої концентраційної здатності нирок, пов'язаної з інфекцією сечовивідних шляхів (цистит, пієлонефрит). Він також використовується для ранньої діагностики тубулоінтерстиціального ураження, наприклад, спричиненого препаратами літію, анальгетиками, хіміотерапевтичними препаратами та імуносупресорами.
До початку тесту слід визначити осмоляльність сечі. Після введення десмопресину брати 2 проби сечі (бажано через 2 та 4 години). Сечу, отриману протягом першої години, слід зібрати окремо та вилити. В обох пробах сечі визначатиметься осмоляльність. Для визначення концентраційної здатності нирок найвище досягнуте значення осмоляльності порівнювати зі значенням перед дослідженням або референтним значенням, що відповідає віку пацієнта (для дорослих 800-1000 мОсм/кг). Низькі значення, відсутність збільшення чи невелике збільшення осмоляльності сечі свідчить про порушення концентраційної здатності нирок. Якщо осмоляльність сечі значно зростає, а обсяг сечі значно зменшується, це означає, що поліурія пов'язана з нецукровим діабетом центрального генезу.
Особливості застосування
Мінірин спрей назальний слід застосовувати тільки у випадку, коли пероральне застосування десмопресину неможливе. Лікування слід починати із застосування низьких доз, дозу поступово підвищують, слід бути обережним.
Лікування десмопресином без супутнього обмеження вживання рідини може призвести до затримки рідини та/або гіпонатріємії з певними ознаками та симптомами або без них (головний біль, нудота/блювота, збільшення маси тіла та набряки). У тяжких випадках можливий розвиток набряку мозку, судом та коми.
Слід попередити всіх пацієнтів, батьків (якщо пацієнтами є діти) та медичний персонал про необхідність уникати перевантаження рідиною (у тому числі при плаванні). У разі виникнення блювоти та діареї застосування десмопресину слід припинити, поки баланс рідини не відновиться.
Ризик гіпонатріємічних судом може бути зведений до мінімуму за умови підтримки рекомендованої початкової дози та виключення супутнього застосування препаратів, що підвищують секрецію вазопресину.
При застосуванні препарату з діагностичною метою приймання рідини не повинно перевищувати 0,5 л о 1:00 до введення та протягом не менше 8:00 після введення препарату.
Під час лікування нецукрового діабету центрального генезу важка гіпонатріємія може бути пов'язана із застосуванням Мінірину спрею назального.
За наявності пошкоджень слизової оболонки носа (наприклад, рубці, набряк) інтраназальне введення може призвести до зміни всмоктування препарату. У таких випадках десмопресин застосовувати не слід.
Збільшення маси тіла може бути пов'язане з передозуванням або, частіше, з гіпергідратацією.
Затримку рідини слід контролювати шляхом моніторингу маси тіла пацієнта, а також визначення концентрації натрію в плазмі або осмоляльності плазми.
Перед початком лікування слід переконатися у відсутності важкої дисфункції сечового міхура та обструкції вихідного отвору сечового міхура.
Підвищений ризик гіпонатріємії спостерігається у дітей, пацієнтів похилого віку та пацієнтів з низькою концентрацією натрію у сироватці крові. Лікування десмопресином необхідно припинити або ретельно скоригувати дозу у разі розвитку гострих інтеркурентних захворювань, які можуть призвести до рідинного та/або електролітного дисбалансу, таких як: системні інфекції, лихоманка, гастроентерит.
Мінірин спрей назальний слід застосовувати з обережністю
- пацієнтам з ризиком підвищення внутрішньочерепного тиску;
- при станах, що характеризуються рідинним та/або електролітним дисбалансом;
- пацієнтам із ризиком розвитку тромбозів.
Заходи для запобігання гіпонатріємії, в т.ч. обмеження вживання рідини та регулярне визначення концентрації натрію в сироватці крові, слід застосовувати в наступних випадках:
- одночасне застосування препаратів, які можуть викликати СНАДГ, наприклад, трициклічних антидепресантів, селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, хлорпромазину, карбамазепіну та деяких протидіабетичних препаратів класу сульфонілсечовини (зокрема, хлорпропаміду)
- одночасне лікування нестероїдними протизапальними лікарськими засобами.
Протягом постреєстраційного періоду надходило кілька повідомлень про розвиток тяжкої гіпонатріємії, пов'язаної з наявністю десмопресину в назальному спреї, який застосовувався для лікування нецукрового діабету центрального генезу.
Мінірин спрей назальний слід застосовувати з обережністю хворим на муковісцидоз.
Для попередження гіпергідратації необхідно підтримувати водний баланс.
Консервант бензалконію хлорид, який міститься в препараті, може викликати набряк слизової оболонки носа, особливо при тривалому застосуванні. Якщо є підозра на таку реакцію (при хронічній закладеності носа), пацієнта слід перевести на назальну форму препарату без консерванту. Якщо такі препарати недоступні, слід розглянути можливість застосування препарату в іншій лікарській формі.