Метронідазол розчин для інфузій 0,5%, 100 мл - Інфузія

По 100 мл препарату у пляшках.

Розчин для інфузій.
Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або злегка зеленувато-жовтуватого кольору рідина, теоретична осмолярність — 303 мосмоль/л, pH 4,5–6,0.

Метронідазол - це стабільна сполука, здатна проникати у мікроорганізми. За анаеробними умовами метронідазол утворює з мікробною піруват-ферредоксин-оксидоредуктаз нітрозорадикали шляхом окислення ферредоксин і флаводоксину. Нітрозорадикали утворюють продукти приєднання з основними парами ДНК, що призводить до розриву ланцюгів ДНК та загибелі клітин.

Мінімальна інгібуюча концентрація (MIC) встановлена ​​EUCAST (Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості). Межі, що відокремлюють чутливі організми (S) від резистентних (R), такі:

грампозитивні анаероби (S: ≤ 4 мг/мл, R:> 4 мг/мл)

грамнегативні анаероби (S: ≤ 4 мг/мл, R:> 4 мг/мл).

Перелік чутливих та резистентних мікроорганізмів.

(За даними Центрального управління з оцінки даних щодо резистентності системних антибіотиків, Німеччина, січень 2011 року)

Зазвичай чутливі штами

Анаероби: Bacteroides fragilis, Clostridium difficile °, Clostridium perfringens ° ^, Fusobacterium spp. °, Peptoniphilus spp. °, Peptostreptococcus spp. °, Porphyromonas spp. °, Prevotella spp., Veillonella spp. °.

Інші мікроорганізми: Entamoeba histolytica °, Gardnerella vaginalis °, Giardia lamblia °, Trichomonas vaginalis °.

Штами, для яких набута чутливість може становити проблему

Грамнегативні аероби Helicobacter pylori.

Природно резистентні мікроорганізми

Всі облігатні аероби.

Грампозитивні мікроорганізми: Enterococcus spp., Staphylococcus spp., Streptococcus spp.

Грамнегативні мікроорганізми: Enterobacteriaceae, Haemophilus spp.

° – На час публікації цієї інформації доступних даних не існувало. У первинній літературі наведено можливі стандартні референтні посилання та терапевтичні рекомендації щодо чутливості відповідних штамів.

^ - Можна застосовувати тільки пацієнтам з алергією на пеніцилін.

Механізми резистентності до метронідазолу

Механізми резистентності до метронідазолу досі досліджені лише частково.

Резистентність до метронідазолу Helicobacter pylori викликана мутаціями генів, що кодують НАДФН-нітроредуктаз. Ці мутації призводять до обміну амінокислот, що викликає неактивність ензимів. Таким чином, етап активації метронідазолу активним нітрозорадикалом не відбувається.

Штами Bacteroides резистентні до метронідазолу завдяки генам, що кодують нітроімідазолредуктази, які перетворюють нітроімідазолу на аміноімідазоли, внаслідок чого утворення антибактеріально ефективних нітрозорадикалів пригнічується.

Існує повна перехресна резистентність між метронідазолом та іншими нітроімідазольними похідними (тинідазол, орнідазол, німоразолом).

Поширеність набутої резистентності окремих штамів може змінюватись в залежності від регіону та часу. Тому необхідно використовувати місцеві дані, особливо для ефективного лікування тяжких інфекцій. У разі сумнівів щодо ефективності метронідазолу, пов'язаних із місцевою резистентністю, слід скористатися порадою експерта. Необхідно встановити мікробіологічний діагноз, включаючи визначення штамів мікроорганізмів та їх чутливість до метронідазолу, особливо у разі тяжкої інфекції або неефективності лікування.

Оскільки метронідазол вводять внутрішньовенно, його біодоступність становить 100%.

Розподіл

Метронідазол після введення широко метаболізується у тканинах організму. Метронідазол виявлено у більшості тканин та рідин організму, включаючи жовч, кістки, церебральний абсцес, спинномозкову рідину, печінку, слину, насіннєву рідину та виділення з піхви, де досягаються концентрації, близькі до концентрації у плазмі крові. Він також проникає через плаценту та у грудне молоко у концентраціях, еквівалентних концентраціям у сироватці крові. Зв'язування з білками не перевищує 20%, видимий об'єм розподілу становить 36 літрів.

Метаболізм

Метронідазол метаболізується в печінці шляхом окислення бічних ланцюгів та утворення глюкуроніду. Його метаболіти включають продукт кислотного окислення, гідроксильне похідне та глюкуронід. Основний метаболіт у сироватці крові - гідроксильований метаболіт, а основний метаболіт у сечі - кислотний.

Висновок

Приблизно 80% речовини виводиться із сечею, їх менше 10% - у незміненому вигляді. Невелика кількість виводиться печінкою. Період напіввиведення становить приблизно 8 (6-10) годин.

Характеристики у спеціальних групах пацієнтів

Ніркова недостатність затримує виділення лише незначно.

При тяжких захворюваннях печінки слід очікувати затримки кліренсу та подовження періоду напіввиведення із сироватки крові (до 30 годин).

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Похідні імідазолу. Код АТХ J01X D01.

Аміодарон. При одночасному застосуванні метронідазолу та аміодарону повідомлялося про подовження інтервалу QT та шлуночкової тахікардії.   Пацієнтам, які лікуються амбулаторно, слід порадити звернутися до лікаря при появі симптомів, які можуть вказувати на шлуночкову тахікардію, таких як запаморочення, прискорене серцебиття або втрата свідомості.

Барбітурати. Фенобарбітал може посилювати печінковий метаболізм метронідазолу, знижуючи період напіввиведення з плазми крові до 3 годин.

Бусульфан. Одночасне застосування метронідазолу може підвищувати плазмову концентрацію бусульфану. Механізм їх взаємодії не описаний. , слід уникати його одночасного застосування з метронідазолом.

Карбамазепін. Метронідазол може пригнічувати метаболізм карбамазепіну та підвищувати його плазмові концентрації.

Циметидин. Одночасне застосування циметидину в окремих випадках може зменшувати виведення метронідазолу і, відповідно, призводити до зростання концентрацій останнього в сироватці крові.

Контрацептиви.Деякі антибіотики в деяких випадках можуть знижувати ефективність пероральних контрацептивів, впливаючи на бактеріальний гідроліз стероїдних кон'югатів у кишечнику і таким чином знижуючи повторне всмоктування некон'югованих стероїдів, внаслідок чого плазмові.  Ця незвичайна взаємодія може відзначатися у жінок з високим рівнем виділення стероїдних кон'югатів з жовчю.

Похідні кумарину. Одночасне застосування метронідазолу може посилювати антикоагулянтний ефект похідних кумарину і підвищувати ризик кровотечі через зниження деградації в печінці.

Циклоспорин. При одночасному лікуванні циклоспорином та метронідазолом існує ризик зростання сироваткових концентрацій циклоспорину. Необхідний частий моніторинг рівнів циклоспорину та креатиніну.

Дисульфірам. Одночасне застосування дисульфіраму може спричинити стан заплутаності свідомості або навіть психотичні реакції. Комбінації цих препаратів слід уникати.

Фторурацил. Метронідазол інгібує метаболізм фторурацилу при їх одночасному застосуванні, тобто плазмові концентрації фторурацилу зростають.

Літій. При одночасному застосуванні метронідазолу з солями літію слід бути обережним, оскільки під час терапії метронідазолом спостерігалися підвищені сироваткові концентрації літію.

Мікофенолят мофетил. Речовини, що змінюють шлунково-кишкову флору (наприклад, антибіотики) можуть знижувати оральну біодоступність препаратів мікофенолової кислоти. Під час терапії протиінфекційними засобами рекомендується ретельний клінічний та клінічний виявлення зменшення імуносупресивного ефекту мікофенолової кислоти.

Фенітоїн. Метронідазол інгібує метаболізм фенітоїну при одночасному застосуванні, тобто плазмові концентрації фенітоїну знижуються. Крім того, ефективність метронідазолу знижується при одночасному застосуванні з фенітоїном.

Такролімус. Одночасне застосування метронідазолу може призводити до збільшення концентрації такролімусу в крові. Імовірний механізм пригнічення печінкового метаболізму такролімусу проходить за допомогою CYP 3A4. функцію нирок та відповідно коригувати дозування, особливо після початку відміни терапії метронідазолом пацієнтам, стабілізованим у режимі прийому такролімусу.

Алкоголь. Під час терапії метронідазолом слід уникати вживання алкогольних напоїв через можливість розвитку побічних реакцій, таких як запаморочення та нудота (дисульфірамоподібний ефект).

діюча речовина: метронідазол;
100 мл розчину містить метронідазолу — 0,5 г;

допоміжні речовини: натрію хлорид, динатрію едетат, вода для ін’єкцій.

Навіть при дотриманні рекомендованого режиму застосування метронідазол може впливати на швидкість реакції і, таким чином, погіршувати здатність керувати автотранспортом і механізмами. Цей вплив здебільшого проявляється на початку лікування або в комбінації з алкоголем.

Вагітність

Безпека застосування метронідазолу в період вагітності недостатня. Зокрема повідомлення про його застосування суперечливі. Деякі дослідження виявили підвищення частоти вад розвитку. У дослідженнях на тваринах не виявлено тератогенних ефектів метронідазолу.

Протягом першого триместру метронідазол слід застосовувати тільки для лікування тяжких загрозливих для життя інфекцій за відсутності більш безпечної альтернативи. Протягом ІІ та ІІІ триместрів метронідазол можна також застосовувати для лікування інших інфекцій, якщо очікувана користь явно перевершує можливий ризик.

Період годування груддю

Оскільки метронідазол екскретується у материнське молоко, під час лікування слід припинити годування груддю. Годування слід відновлювати не раніше, ніж через 2-3 дні після закінчення терапії, оскільки метронідазол має подовжений період напіввиведення.

Застосовувати дітям з перших днів життя.

Лікування та профілактика інфекцій, викликаних мікроорганізмами, чутливими до метронідазолу (в основному анаеробними бактеріями).

Метронідазол показаний дорослим та дітям у випадках:

• інфекції центральної нервової системи (включаючи абсцес мозку, менінгіт);
• інфекції легень та плеври (включаючи некротизуючу пневмонію, аспіраційну пневмонію, абсцес легень);
• ендокардиту;
• інфекцій травного тракту та черевної порожнини (включаючи перитоніт, абсцес печінки, інфекції після операцій на товстій або прямій кишці, гнійні ураження абдомінальної або тазової порожнини);
• гінекологічних інфекцій (включаючи ендометрит після гістеректомії або кесаревого розтину, родову гарячку, септичний аборт);
• інфекції ЛОР-органів та порожнини рота (включаючи ангіну Симоновський-Плаута-Вінсента);
• інфекції кісток та суглобів (включаючи остеомієліт);
• газової гангрени;
• септицемія з тромбофлебітом.

При змішаних аеробних та анаеробних інфекціях слід застосовувати додатково відповідні антибіотики для лікування аеробних інфекцій.

Профілактичне застосування завжди показано перед операціями з високим ризиком анаеробних інфекцій (перед гінекологічними та інтраабдомінальними операціями).

Слід враховувати офіційні рекомендації щодо належного застосування антимікробних препаратів.

Гіперчутливість до метронідазолу, інших нітроімідазольних похідних або до інших компонентів лікарського засобу.

Дозу коригувати відповідно до індивідуальної реакції пацієнта на лікування, його віку та масі тіла, а також типу та тяжкості захворювання. 

Дорослі та підлітки

Лікування анаеробних інфекцій

Звичайне разове дозування становить 1500 мг (300 мл) у перший день лікування, наступні дні призначати разову дозу 1000 мг (200 мл).

Альтернативна схема: 500 мг (100 мл) кожні 8 годин. При наявності медичних показань на початку лікування можна призначити навантажувальну дозу 15 мг/кг ваги тіла. Тривалість лікування залежить від його ефективності. в більшості випадків достатнім буде 7-денний курс. При наявності клінічних показань лікування можна продовжити.

Профілактика післяопераційної інфекції, викликаної анаеробними бактеріями

500 мг, введення закінчити приблизно за 1 годину перед операцією. Дозу вводити повторно через 8 та 16 годин.

Діти

Лікування анаеробних інфекцій

• Діти від 8 тижнів до 12 років: звичайна добова доза 20–30 мг/кг/добу одноразово або по 7,5 мг/кг кожні 8 годин. Добову дозу можна збільшити до 40 мг/кг залежно від тяжкості інфекції.
• Діти до 8 тижнів: 15 мг/кг 1 раз на добу або по 7,5 мг/кг кожні 12 годин.

У новонароджених із гестаційним віком до 40 тижнів протягом першого тижня життя може відбуватися накопичення метронідазолу, тому через кілька днів лікування бажано провести контроль концентрації метронідазолу у сироватці крові.

Тривалість лікування зазвичай становить 7 діб.

Профілактика післяопераційної інфекції, викликаної анаеробними бактеріями:

• Діти до 12 років: 20–30 мг/кг ваги одноразово за 1–2 години до операції.
• Новонароджені з гестаційним віком до 40 тижнів: 10 мг/кг одноразово перед операцією.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Не потрібно зменшувати дозу (див. розділ Фармакодинаміка).

Пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, звичайна доза метронідазолу повинна бути призначена в день діалізу після проведення процедури для запобігання виведенню метронідазолу під час гемодіалізу.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Оскільки при тяжкій печінковій недостатності період напіввиведення метронідазолу із сироватки крові подовжується, а плазмовий кліренс затримується, таким пацієнтам необхідні нижчі дози (див. розділ Фармакодинаміка).

Спосіб введення

Застосовувати внутрішньовенно. Вміст пляшки слід вводити внутрішньовенно повільно, тобто максимум 100 мл вводити не менше 20 хвилин, а зазвичай протягом 1 години. Метронідазол можна розводити в 0,9% розчині хлориду натрію або в 5% розчині глюкози. Одночасно призначені антибіотики слід вводити окремо.

Особливості застосування

Пацієнтам з тяжкими ураженнями печінки, порушеним гемопоезом (включаючи гранулоцитопенію), метронідазол слід застосовувати лише у випадку, якщо очікувана користь перевершує потенційну небезпеку.

Через ризик погіршення стану метронідазол слід застосовувати пацієнтам з активними або хронічними тяжкими розладами периферичної або центральної нервової системи лише у випадку, якщо очікувана користь значно перевершує потенційну небезпеку.

У пацієнтів, які отримували лікування метронідазолом, відзначалися судомні напади та периферична нейропатія, остання характеризувалася онімінням або парестезією кінцівок. Поява неврологічної патології вимагає термінової оцінки співвідношення користь/ризик для продовження терапії.

У разі тяжких реакцій гіперчутливості (включаючи анафілактичний шок) лікування метронідазолом необхідно негайно припинити та розпочати загальну невідкладну терапію.

Тяжка персистуюча діарея, що з'являється під час лікування або протягом наступних тижнів, може бути наслідком псевдомембранозного коліту (у багатьох випадках викликаного Clostridium difficile). розділ «Побічні реакції». Це захворювання кишечника, викликане антибіотиками, може загрожувати життю і вимагає негайного лікування. Не можна приймати препарати, що пригнічують перистальтику.

Тривалість лікування метронідазолом або препаратами, що містять інші нітроімідазоли, не повинна перевищувати 10 днів. Тільки в особливих випадках у разі потреби період лікування можна продовжити у супроводі відповідного клінічного та лабораторного моніторингу. Повторну терапію слід максимально . Слід чітко дотримуватися цих обмежень, оскільки не можна виключати можливу мутагенну активність метронідазолу через підвищення частоти розвитку певних пухлин, що було зафіксовано у дослідженнях на тваринах.

У пацієнтів із синдромом Коккейна спостерігалися випадки стрімкого розвитку тяжкої гепатотоксичності/гострої печінкової недостатності, у тому числі з летальним кінцем, при прийомі препаратів, що містять метронідазол, призначених для системного застосування. Пацієнтам цієї групи метронідазол слід застосовувати після проведення ретельної оцінки співвідношення користь/ризик і тільки за відсутності будь-якого альтернативного лікування. Контроль функції печінки слід проводити безпосередньо перед початком застосування препарату, протягом його застосування та після завершення лікування до повернення показників функції печінки до норми або до початкових значень. при застосуванні препарату аналіз функції печінки демонструють помітно підвищені показники, застосування препарату слід припинити.

Тривала терапія метронідазолом може призвести до порушення гемопоезу через пригнічення функції кісткового мозку. Його прояви наведені в розділі «Побічні реакції». При тривалій терапії слід ретельно контролювати формулу крові.

Це лікарський засіб містить 13,74 ммоль (або 315,94 мг) натрію в 100 мл. Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту.

Вплив на лабораторні показники

Метронідазол впливає на результати ензиматично-спектрофотометричного визначення аспартатамінотрансферази (АСТ), аланінамінотрансферази (АЛТ), лактатдегідрогенази (ЛДГ), тригліцеридів та глюкозогексокінази, знижуючи їх значення (можливо, до

Метронідазол має високі значення поглинання при довжині хвилі, на якій визначають нікотинамідаденіндінуклеотид (NADH). Тому при вимірюванні NADH методом постійного потоку, що базується на визначенні кінцевої точки зниження відновленого NADH, метронідазол може маскувати підвищені концентрації відрізнятимуться надзвичайно низькі концентрації печінкових ензимів, включаючи нульові значення.

Небажані ефекти в основному пов'язані з тривалим застосуванням або високими дозами. Чаще спостерігаються нудота, зміна смаку та ризик нейропатії у разі тривалого застосування.

Частота небажаних ефектів визначається таким чином: дуже часто: ≥1/10; часто: ≥1/100–<1/10; нечасто: ≥1/1000–<1/100 , рідко; ≥1/10000–<1/1000; дуже рідко: <1/10000; частота невідома: не може бути оцінена.

Інфекції та інвазії. Часто: суперінфекції, викликані Candida (наприклад, генітальні інфекції). Рідко: псевдомембранозний коліт, що виникає під час або після терапії і виявляється у формі важкої персистуючої діареї.  Детальний опис невідкладного лікування наведено в розділі «Особливості застосування».

З боку крові та лімфатичної системи. Дуже рідко: при лікуванні метронідазолом знижується кількість лейкоцитів і тромбоцитів (гранулоцитопенія, агранулоцитоз, панцитопенія та тромбоцитопенія). Частота невідома.  При тривалому застосуванні необхідно обов'язково проводити регулярний контроль формули крові.

З боку імунної системи. Рідко: важкі реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію аж до анафілактичного шоку; важкі шкірні реакції (див. нижче «З боку шкіри та підшкірної тканини»).  Тяжкі реакції вимагають невідкладного лікування. Частота невідома: легкі та помірні реакції гіперчутливості, у тому числі шкірні реакції, ангіоневротичний набряк.

З боку метаболізму та порушення харчування. Частота невідома: анорексія.

З боку психіки. Дуже рідко: психотичні розлади, стан сплутаності свідомості, галюцинації. Частота невідома: депресія.

З боку нервової системи. Дуже рідко: енцефалопатія, головний біль, збудження, сонливість, запаморочення, порушення зору та рухливості, запаморочення, атаксія, дизартрія, судоми. Частота невідома: сонливість або безсоння, міоклонус, судомні напади, периферична нейропатія, що виявляється у вигляді парестезії, болю, тяжкості та поколювання в кінцівках, асептичний менінгіт. При появі судом або ознак периферичної нейропатії слід негайно повідомити лікаря.

З боку органів зору. Дуже рідко: розлади зору, диплопія, міопія. Частота невідома: окулогірний криз, нейропатія/неврит зорового нерва (поодинокі випадки).

З боку серцево-судинної системи. Рідко: зміни ЕКГ, як сплощення зубця T.

З боку травного тракту. Частота невідома: блювання, нудота, діарея, глосит і стоматит, відрижка з гірким смаком, біль і почуття тяжкості в епігастральній ділянці, металевий смак у роті, обкладена мова . Дисфагія (викликана центральною нервовою дією метронідазолу)

З боку гепатобіліарної системи. Дуже рідко: аномальні значення печінкових ферментів та білірубіну, гепатит, жовтяниця, панкреатит.

З боку шкіри та підшкірної тканини. Дуже рідко: алергічні шкірні реакції, включаючи свербіж, кропив'янку, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (поодинокі повідомлення). Дві останні реакції вимагають негайного лікування. Частота невідома: мультиформна еритема.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини. Дуже рідко: артралгія, міалгія.

З боку сечовидільної системи. Нечасто: темний колір сечі (через виділення метаболіту метронідазолу).

Загальні порушення та порушення в місці введення.Частота невідома: подразнення вен (до тромбофлебіту) після введення, загальна слабкість, лихоманка.

Частота, тип та тяжкість побічних реакцій у дітей такі ж, як і у дорослих.

Симптоми: при передозуванні можуть виникнути побічні ефекти, описані в розділі «Побічні реакції».

Лікування: не існує специфічного лікування або антидоту, що можна було б застосувати у разі важкого передозування метронідазолу. У разі потреби метронідазол можна ефективно виводити шляхом гемодіалізу.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C у недоступному для дітей місці.
Несумісність
Цей лікарський засіб не можна змішувати з іншими лікарськими засобами, крім зазначених у розділах «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування».

Метронідазол протипротозойний засіб з антибактеріальною активністю. Застосовується для лікування та профілактики інфекцій.