Метронідазол 0.5% 100 мл розчин для інфузій

По 100 мл або 200 мл у скляних пляшках.

Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий зеленувато-жовтий розчин.

Метронідазол – це стабільне з'єднання, здатне проникати у мікроорганізми. В анаеробних умовах метронідазол утворює з мікробною піруват-фередоксин-оксидоредуктазою нітрозорадикалі шляхом окиснення фередоксину та флаводоксину. Нітрозорадикали утворюють продукти приєднання з основними парами ДНК, що призводить до розриву ланцюгів ДНК та загибелі клітин.

Мінімальна інгібуюча концентрація (МІС) встановлена ​​Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості, точки переривання, що відокремлюють чутливі організми (S) від резистентних (R), наступні:

грампозитивні анаероби (S: < 4 мг/мл, R > 4 мг/мл);

грамнегативні анаероби (S: < 4 мг/мл, R > 4 мг/мл).

Перелік чутливих та резистентних мікроорганізмів

(За даними Центрального управління з аналізу даних щодо резистентності антибіотиків системної дії, Німеччина, грудень 2009 р.)

Анаероби: Bacteroides fragilis, Clostridium difficile ⁰, Clostridium perfringens ^0Δ Fusobacterium spp. ⁰, Peptoniphilus spp. ⁰, Peptostreptococcus spp. ⁰, Porphyromonas spp. ⁰, Prevotella spp., Veillonella spp. ⁰.

Інші мікроорганізми: Entamoeba histolytica ⁰ , Gardnerella vaginalis ⁰ , Giardia lamblia ⁰ , Trichomonas vaginalis ⁰ .

Штами, набута чутливість яких може становити проблему:

Грамнегативні аероби: Helicobacter pylori.

Природно-резистентні мікроорганізми: всі облігатні аероби:

Грампозитивні мікроорганізми: Enterococcus spp., Staphylococcus spp., Streptococcus spp.

Грамнегативні мікроорганізми: Enterobacteriaceae, Haemophilus spp.

⁰На момент публікації цих таблиць доступних даних не існувало. У первинній літературі наведено можливі стандартні референтні посилання та терапевтичні рекомендації щодо чутливості відповідних штамів.

^Δ Можна застосовувати тільки пацієнтам з алергією на пеніцилін.

Механізми резистентності до метронідазолу

Механізми резистентності до метронідазолу нині досліджені лише частково. Резистентність до метронідазолу Helicobacter pylori викликана мутаціями генів, що кодують НАДФН-нітроредуктазу. Ці мутації призводять до обміну амінокислот, що призводить до неактивності ензимів. Таким чином, етап активації метронідазолу активним нітрозорадикалом не відбувається.

Штами Bacteroides резистентні до метронідазолу завдяки генам, що кодують нітроімідазолредуктази, які перетворюють нітроімідазоли на аміноімідазоли, внаслідок чого утворення антибактеріально ефективних нітрозорадикалів пригнічується. Існує повна перехресна резистентність між метронідазолом та іншими нітроімідазольними похідними (тенідазол, орнідазол, німоразолом).

Поширеність набутої чутливості індивідуальних штамів може змінюватися залежно від регіону та з часом. Тому слід використовувати специфічні місцеві дані, особливо для ефективного лікування тяжких інфекцій. У разі сумнівів щодо ефективності метронідазолу, пов'язаних із місцевою картиною резистентності, слід скористатися порадою експерта. Необхідно встановити мікробіологічний діагноз, включаючи визначення штамів мікроорганізмів та їхню чутливість до метронідазолу, особливо при тяжкій інфекції або неефективності лікування.

Оскільки метронідазол слід вводити внутрішньовенно, його біодоступність становить 100%.

Розподіл

Метронідазол після введення широко метаболізується у тканинах організму. Метронідазол виявлений у більшості тканин та рідин організму, включаючи жовч, кістки, церебральний абсцес, спинномозкову рідину, печінку, слину, насіннєву рідину та виділення з піхви, де досягаються концентрації, близькі до концентрації у плазмі крові. Він також проникає через плаценту і проявляється у материнському молоці у концентраціях, еквівалентних концентраціям у сироватці крові. Зв'язування з білками не перевищує 20%, видимий об'єм розподілу становить 36 літрів.

Біотрансформація

Метронідазол метаболізується в печінці шляхом окислення бічних ланцюгів та утворення глюкуроніду. Його метаболіти включають продукт кислотного окислення, гідроксильне похідне та глюкуронід. Основний метаболіт у сироватці крові – гідроксильований метаболіт, а основний метаболіт у сечі – кислотний.

Висновок

Приблизно 80% речовини виводиться із сечею, їх менше 10% - у незміненій формі. Невелика кількість виводиться печінкою. Період напіввиведення становить 8 (6-10) годин. Характеристики спеціальних груп пацієнтів

Ниркова недостатність затримує виділення лише незначною мірою.

При тяжких захворюваннях печінки слід очікувати затримки плазмового кліренсу та подовження періоду напіввиведення із сироватки крові (до 30 годин).

Антимікробні засоби для системного використання. Похідні імідазолу. Код ATX J01X D01.

Пацієнтам необхідно радити не вживати алкоголю під час лікування метронідазолом і принаймні 48 годин після закінчення лікування через можливість дисульфірамоподібної реакції (ефект антабусу). Повідомлялося про психотичні реакції у пацієнтів, які одночасно застосовували метронідазол та дисульфірам.

Антибіотики та сульфаніламіди. Антимикробна дія лікарського засобу Метронідазол-Новофарм посилюється у поєднанні з антибіотиками та сульфаніламідами.

Пероральна терапія антикоагулянтами. Посилення ефектів пероральних антикоагулянтів та підвищення ризику геморагічних ускладнень через уповільнення їхнього метаболізму в печінці. Необхідно частіше здійснювати нагляд за рівнями МНС (міжнародне нормалізоване співвідношення). Рекомендується коригувати дозу перорального антикоагулянту під час прийому метронідазолу та протягом 8 днів після його відміни.

Особливі проблеми стосовно МНС (міжнародного нормалізованого співвідношення).

Багато випадків підвищення активності пероральних антикоагулянтів спостерігалося у пацієнтів, які лікувалися антибіотиками. Факторами ризику можуть бути інфекційні, запальні захворювання та стан здоров'я. Важко визначити роль інфекційної патології та її лікування у частоті МНС. Проте деякі види антибактеріальних засобів вимагають особливої ••уваги. Це стосується фторхінолонів, макролідів, циклінів, котримазолу та деяких цефалоспоринів.

Необхідно проводити моніторинг рівня протромбіну. Не існує взаємодії з гепарином.

У пацієнтів, які одночасно лікувалися літієм та метронідазолом, спостерігалася затримка літію, що супроводжувалася ознаками можливого пошкодження нирок. Перед введенням метронідазолу лікування літієм слід обмежити або скасувати. Для пацієнтів, які лікувалися літієм, необхідно проводити моніторинг концентрацій у плазмі літію, креатиніну та електролітів у той час, коли вони лікуються метронідазолом.

Фенітоїн та фенобарбітал: на фоні застосування фенобарбіталу або фенітоїну метаболізм метронідазолу здійснюється зі значно більшою, ніж у нормі, тому період напіввиведення скорочується приблизно до 3 годин.

Метронідазол знижує кліренс 5-фторурацилу і тому може призвести до збільшення токсичності 5-фторурацилу.

Пацієнти, які отримують циклоспорин, мають ризик підвищення рівня циклоспорину в плазмі. Якщо комбіноване застосування необхідне, слід проводити ретельний моніторинг циклоспорину та креатиніну у сироватці крові.

Метронідазол може підвищувати рівень бісульфату в плазмі, що може призводити до важкої бісульфатної токсичності.

Аміодарон

При одночасному застосуванні метронідазолу та аміодарону повідомлялося про продовження інтервалу QT та torsade de pointes. При застосуванні аміодарону у поєднанні з метронідазолом може бути доцільним моніторинг інтервалу QT на ЕКГ. Пацієнтам, які лікуються амбулаторно, слід порадити звернутися до лікаря при появі симптомів, які можуть вказувати на torsade de pointes, таких як запаморочення, прискорене серцебиття або втрата свідомості.

Карбомазепін

Метронідазол може пригнічувати метаболізм карбамазепіну та підвищувати його плазмові концентрації.

Циметидин

Одночасне застосування циметидину в окремих випадках може зменшувати виведення метронідазолу і, відповідно, призводити до зростання концентрацій останнього у сироватці крові.

Контрацептиви

Деякі антибіотики в деяких випадках можуть знижувати ефективність пероральних контрацептивів, впливаючи на бактеріальний гідроліз стероїдних кон'югатів у кишечнику і таким чином знижуючи повторне всмоктування некон'югованих стероїдів, внаслідок чого плазмові рівні активних стероїдів знижуються. Ця незвичайна взаємодія може відзначатися у жінок із високим рівнем виділення стероїдних кон'югатів із жовчю. Відомі випадки неефективності пероральних контрацептивів були пов'язані із застосуванням різних антибіотиків, включаючи ампіцилін, амоксицилін, тетрацикліни, а також метронідазол.

Мікофенолят мофетил

Речовини, що змінюють шлунково-кишкову флору (наприклад, антибіотики), можуть знижувати оральну біодоступність препаратів мікофенолової кислоти. Під час терапії протиінфекційними засобами рекомендується ретельний клінічний та лабораторний моніторинг для виявлення зменшення імуносупресивного ефекту мікофенолової кислоти.

Такролімус

Одночасне застосування метронідазолу може призводити до збільшення концентрації такролімусу в крові. Імовірний механізм пригнічення печінкового метаболізму такролімусу проходить за допомогою CYP 3A4. Слід часто перевіряти рівні такролімусу в крові та функцію нирок та відповідно коригувати дозування, особливо після початку відміни терапії метронідазолом пацієнтам, стабілізованим у режимі прийому такролімусу.

Вплив на паралітичні випробування

Слід пам'ятати, що метронідазол здатний мобілізуватитрепонеми, що може призводити до хибнопозитивного тесту Нельсона.

діюча речовина: метронідазол;

1 мл розчину містить метронідазол 5 мг;

інші складові: натрію хлорид; натрію дигідрофосфату дигідрат; лимонна кислота, моногідрат; вода для ін'єкцій.

Пацієнтів слід попереджати про можливість появи сонливості, запаморочення, сплутаності свідомості, галюцинацій, судом або тимчасових розладів зору, що може погіршувати здатність керувати автотранспортом та механізмами.

Вагітність

Безпека застосування метронідазолу в період вагітності недостатня. Зокрема повідомлення про його застосування суперечливі. Деякі дослідження виявили підвищення частоти вад розвитку. У дослідженнях на тваринах не виявлено тератогенних ефектів метронідазолу.

Протягом I триместру метронідазол слід застосовувати лише для лікування тяжких загрозливих для життя інфекцій за відсутності більш безпечної альтернативи. Протягом ІІ та ІІІ триместрів метронідазол можна також застосовувати для лікування інших інфекцій, якщо очікувана користь явно перевершує можливий ризик.

Період годування груддю

Оскільки метронідазол екскретується у материнське молоко, під час лікування слід припинити годування груддю. Годування слід відновлювати не раніше, ніж через 2-3 дні після закінчення терапії, оскільки метронідазол має подовжений період напіввиведення.

Метронідазол можна застосовувати дітям старше 2 років за показаннями.

Лікування та профілактика інфекцій, спричинених мікроорганізмами, чутливими до метронідазолу (переважно анаеробними бактеріями).

Лікування ефективне у випадках:

– інфекцій центральної нервової системи (включаючи абсцес мозку, менінгіт);

– інфекцій легень та плеври (включаючи некротизуючу пневмонію, аспіраційну пневмонію, абсцес легень);

– ендокардиту;

– інфекцій шлунково-кишкового тракту та черевної порожнини, включаючи перитоніт, абсцес печінки, інфекції після операцій на товстій або прямій кишці, гнійні ураження абдомінальної або тазової порожнини;

– гінекологічних інфекцій (включаючи ендометрит після гістеректомії або кесаревого розтину, родову лихоманку, септичний аборт);

– інфекцій ЛОР-органів та порожнини рота (включаючи ангіну Симановського-Плаута-Вінсента);

– інфекцій кісток та суглобів (включаючи остеомієліт);

– газової гангрени;

– септицемії із тромбофлебітом.

При змішаних аеробних та анаеробних інфекціях слід застосовувати додаткові антибіотики для лікування аеробних інфекцій.

Профілактичне застосування завжди показано перед операціями з високим ризиком анаеробних інфекцій (перед гінекологічними та інтраабдомінальними операціями).

При застосуванні метронідазолу слід враховувати національні та міжнародні рекомендації щодо належного застосування антимікробних препаратів.

Гіперчутливість до метронідазолу, інших нітроімідазольних похідних або будь-якої допоміжної речовини препарату, органічні ураження ЦНС, захворювання системи крові, печінкова недостатність (якщо необхідно призначати високі дози препарату).

Не рекомендується застосовувати препарат у поєднанні з дисульфірамом або алкоголем.

Дозу коригують відповідно до індивідуальної реакції пацієнта на лікування, його віку та масі тіла, а також типу та тяжкості захворювання.

Слідуйте наступним інструкціям з дозування:

Дорослі та діти віком від 12 років

Звичайна доза становить 500 мг кожні 8 годин. За наявності медичних показань на початку лікування можна призначити дозу навантаження 15 мг/кг маси тіла.

Діти віком від 2 до 12 років

Кожні 8 годин по 7-10 мг метронідазолу/кг маси тіла, що відповідає добовій дозі 20-30 мг метронідазолу/кг маси тіла.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Не має потреби в зниженні дози (див. «Фармакологічні властивості»).

Пацієнти з печінковою недостатністю

Оскільки при тяжкій печінковій недостатності період напіввиведення метронідазолу із сироватки крові подовжується, а плазмовий кліренс затримується, таким пацієнтам необхідні нижчі дози (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Тривалість лікування

Тривалість лікування залежить від його ефективності. Найчастіше достатнім буде семиденний курс. За наявності клінічних показань лікування може бути продовжено (див. також розділ «Особливості застосування»).

Пред- та післяопераційна профілактика інфекцій

Дорослі та діти віком від 11 років

500 мг, введення закінчити приблизно за 1 годину перед операцією. Дозу вводити повторно через 8 та 16 годин.

Діти віком від 2 до 11 років

15 мг/кг маси тіла, введення закінчують приблизно за 1 годину перед операцією, потім по 7,5 мг/кг маси тіла через 8 та 16 годин.

Спосіб введення

Застосовувати у вигляді внутрішньовенної інфузії.

Слід вводити вміст 1 пляшки внутрішньовенно повільно, тобто максимум 100 мл протягом не менше 20 хвилин, але зазвичай протягом 1 години.

Метронідазол-Новофарм також можна розводити перед введенням, додаючи інші препарати або розчинники, такі як 0,9% розчин натрію хлориду для інфузій або 5% розчин глюкози для інфузій.

Одночасно призначені антибіотики слід вводити окремо.

Особливості застосування.

Обережно призначати препарат хворим на епілепсію, із захворюваннями ЦНС зі зниженим судомним порогом.

Пацієнтам з важкими ураженнями печінки, порушеним гемопоезом (включаючи гранулоцитопенію), метронідазол слід застосовувати лише у випадку, якщо очікувана користь перевершує потенційну небезпеку.

При застосуванні лікарського засобу не слід вживати алкоголь, оскільки можливе виникнення дисульфірамоподібної реакції: біль у животі, що носить спастичний характер, нудота, блювання, головний біль, припливи.

Метронідазол не має прямої дії проти аеробних або факультативно анаеробних бактерій.

Якщо в анамнезі є гематологічні розлади або у разі лікування великими дозами метронідазолу та/або тривале застосування рекомендується регулярно проводити моніторинг кількості лейкоцитів.

Рекомендується проводити клінічний або лабораторний моніторинг (особливо кількість лейкоцитів), а якщо введення метронідазолу триває понад 10 днів, моніторинг є обов'язковим. Особливу увагу слід звернути на наявність таких небажаних реакцій як периферична або центральна нейропатія (симптомами якої є парестезія, атаксія, запаморочення, судомні напади).

Тривалість лікування метронідазолом або препаратами, що містять інші нітроімідазоли, не повинна перевищувати 10 днів. Лише у особливих вибраних випадках у разі потреби період лікування можна продовжити у супроводі відповідного клінічного та лабораторного моніторингу. Повторну терапію слід максимально обмежити до окремих вибраних випадків. Слід чітко дотримуватися цих обмежень, оскільки не можна виключати можливу мутагенну активність метронідазолу, а також через підвищення частоти розвитку певних пухлин, що було зафіксовано у дослідженнях тварин.

У разі тяжких реакцій гіперчутливості (включаючи анафілактичний шок) лікування метронідазолом необхідно негайно припинити та розпочати загальну невідкладну терапію.

Тяжка персистуюча діарея, що з'являється під час лікування або протягом наступних тижнів, може бути наслідком псевдомембранозного коліту (у багатьох випадках викликаного Clostridium difficile). Див. розділ «Побічні реакції». Це захворювання кишечника, спричинене антибіотиками, може загрожувати життю та потребує негайного лікування. Не можна приймати препарати, що пригнічують перистальтику.

Метронідазол слід застосовувати з обережністю пацієнтам з активними або хронічними тяжкими захворюваннями периферичної або центральної нервової системи через ризик неврологічного загострення.

Є ймовірність, що після знищення Trichomonas vaginalis може зберігатися гонококова інфекція.

Півперіод виведення метронідазолу залишається незмінним за наявностіниркової недостатності, тому знижувати дозу метронідазолу немає необхідності. Такі пацієнти, однак, містять метаболіти метронідазолу. Клінічне значення цього наразі невідоме.

У пацієнтів, які проходять гемодіаліз, метронідазол та метаболіти, ефективно виводяться протягом восьмигодинного періоду діалізу. Тому метронідазол після гемодіалізу необхідно негайно вводити повторно.

Для пацієнтів з нирковою недостатністю, які проходять інтермітуючий перитонеальний діаліз (ІПД) або постійний амбулаторний перитонеальний діаліз (ПАПД), корекцію дози метронідазолу проводити не потрібно.

Метронідазол в основному метаболізується окисленням у печінці. Значне зменшення кліренсу метронідазолу може відбуватися за наявності печінкової недостатності. У пацієнтів з печінковою енцефалопатією може збільшуватися концентрація метронідазолу в плазмі.

Тому метронідазол необхідно з обережністю вводити пацієнтам із печінковою енцефалопатією.

Дневу дозу слід зменшити до однієї третини та вводити один раз на добу.

Метронідазол має високі значення поглинання при довжині хвилі, на якій визначають нікотинамідаденіндінуклеотид (NADH). Тому при вимірюванні NADH методом постійного потоку, що базується на визначенні кінцевої точки зниження відновленого NADH, метронідазол може маскувати підвищені концентрації печінкових ензимів. Можуть відрізнятися надзвичайно низькі концентрації ензимів печінки, включаючи нульові значення.

Метронідазол слід обережно застосовувати пацієнтам похилого віку.

Пацієнтам з порфірією не рекомендується застосовувати метронідазол.

Необхідно припинити лікування препаратом, якщо виникає атаксія, запаморочення або сплутаність свідомості.

Метронідазол впливає на результати ензіматично-спектрофотометричного визначення аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, лактатдегідрогенази, тригліцеридів та глюкозатексокінази, знижуючи їх значення (можливо, до нуля).

Пацієнтам необхідно попередити, що метронідазол може спричинити потемніння сечі.

Лікарський засіб можна розводити у 0,9% розчині хлориду натрію або 5% розчині глюкози.

Через ризик мутагенного у людини необхідно ретельно зважити доцільність застосування метронідазолу протягом більш тривалого, ніж зазвичай, терміну.

Цей лікарський засіб містить 14 ммоль (або 322 мг) натрію на 100 мл розчину, що слід враховувати пацієнтам, які дотримуються дієти з контрольованим вмістом натрію.

Несумісність.

Цей лікарський засіб не можна змішувати з цефамандолом нафатом, цефоксимом натрію, декстрозою 10% внутрішньовенно, у комбінації з ін'єкцією лактату натрію, пеніциліном G калієм.

Небажані ефекти пов'язані з тривалим застосуванням високих доз.

При плануванні тривалого лікування слід оцінити користь порівняно з ризиком розвитку периферичної нейропатії.

Для опису частоти небажаних ефектів використані такі критерії: дуже часто: ≥ 1/10; часто: ≥ 1/100 – < 1/10; нечасто: ≥ 1/1000 – < 1/100; рідко: ≥ 1/10000 – < 1/1000; дуже рідко: <1/10000; невідомо, чи не можна визначити частоту з доступних даних.

Інфекції та інвазії

Рідко: генітальні суперінфекції, викликані Candida.

Дуже рідко: псевдомембранозний коліт, який може виникати під час або після терапії і виявляється у формі важкої персистуючої діареї.

З боку системи крові та лімфатичної системи

Дуже рідко: агранулоцитоз, нейтропенія, тромбоцитопенія, панціопенія.

Невідомо: агранулоцитоз, апластична анемія.

При тривалому застосуванні необхідно проводити регулярний контроль формули крові.

З боку імунної системи

Нечасто: реакції гіперчутливості від легкого до помірного ступеня, включаючи шкірні реакції (див. «Розлади шкіри та підшкірних тканин»), ангіоневротичний набряк та медикаментозну лихоманку.

Дуже рідко: тяжкі системні реакції гіперчутливості: анафілаксія аж до анафілактичного шоку; важкі шкірні реакції.

Невідомо: набряк Квінке, кропив'янка, гарячка.

Порушення обміну речовин, метаболізму

Невідомо: анорексія.

Психічні розлади

Нечасто: дратівливість.

Дуже рідко: психотичні розлади, включаючи сплутаність та галюцинації.

Невідомо: депресивний стан.

Неврологічні розлади

Дуже рідко: енцефалопатія (наприклад, сплутаність свідомості, лихоманка, головні болі, галюцинації, параліч, чутливість до світла, розлади зору та руху, кривошия) та підгострий мозочковий синдром (наприклад, атаксія, дизартрія, порушення ходи, ністагм та тре ) можуть зникати після припинення прийому препарату; сонливість, запаморочення, судоми, головний біль.

Невідомо: периферична сенсорна нейропатія, що минають епілептоформні напади під час інтенсивної та/або тривалої терапії метронідазолом. У більшості випадків нейропатія зникала після припинення лікування або зменшення дози; асептичний менінгіт.

З боку органів зору

Дуже рідко: порушення зору, такі як диплопія та міопія, які, в більшості випадків, минущі.

Невідомо: оптична нейропатія/неврит.

З боку серця

Дуже рідко: зміни ЕКГ, подібні до вирівнювання зубця Т.

З боку шлунково-кишкового тракту

Нечасто: блювання, нудота, діарея, глосит та стоматит, відрижка з гірким смаком.

Невідомо: розлади смаку, оральний мукозит, обкладеність язика, нудота, блювання, шлунково-кишкові розлади, такі як біль в епігастральній ділянці та діарея.

З боку гепатобіліарної системи

Дуже рідко: підвищення печінкових ферментів (АСТ, АЛТ, лужна фосфатаза), холестатичний або змішаний гепатит та гепатоцелюлярне пошкодження печінки, жовтяниця та панкреатит, оборотним при відміні препарату; повідомлялося про випадки печінкової недостатності, що вимагала пересадки печінки, у пацієнтів, які лікувалися метронідазолом у комбінації з іншими антибіотичними препаратами.

З боку шкіри та підшкірної клітковини

Нечасто: алергічні реакції шкіри.

Дуже рідко: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, висипання на шкірі, пустульозний висип, свербіж, почервоніння.

Невідомо: поліморфна еритема.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини

Дуже рідко: міалгія, біль у суглобах.

З боку сечовивідного тракту:

Дуже рідко: дизурія, цистит, нетримання сечі, потемніння сечі (через метаболіт метронідазолу).

Загальні розлади та порушення в місці введення

Часто: біль, тривала гіперемія, гіперемія або набряк у місці ін'єкції, подразнення вен (аж до тромбофлебіту) після внутрішньовенного введення, синусит, фарингіт, пустульозний висип.

Рідко: слабкість.

Є повідомлення про випадки прийому одноразових пероральних доз метронідазолу до 12 г, при спробах суїциду та при випадкових передозуваннях. Симптоми обмежувалися блювотою, атаксією та легкою дезорієнтацією.

Не існує специфічного антидоту при передозуванні метронідазолу. При підозрі на передозування призначати симптоматичне та підтримуюче лікування.

Зберігати у захищеному від світла місці при температурі не вище +25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Метронідазол протипротозойний засіб з антибактеріальною активністю. Застосовується для лікування та профілактики інфекцій.