Дози та тривалість лікування встановлюються індивідуально, залежно від схеми хіміотерапії, показань, переносимості препарату. Лікування повинен проводити лікар, який має досвід застосування метотрексату та розуміє ризики, пов'язані із застосуванням метотрексату.
Розчин для ін'єкцій Метотрексат-Тева не містить жодних антимікробних консервантів і тому не може бути використаний з того самого флакона для застосування наступних доз.
Трофобластичні пухлини. Для пацієнтів, у яких немає метастазів або трофобластичних пухлин з метастазами не становить ризику, щоденна доза становить 15-30 мг протягом 5 днів. Такі курси в разі потреби слід повторювати 3-5 разів із перервою в 1 і більше тижнів.
Для пацієнтів з високим ризиком розвитку трофобластичних пухлин часто призначають комбіновану терапію, що включає 300 мг/м2 метотрексату, а потім – фолієву кислоту.
Ефективність терапії оцінюється за показниками концентрації хоріонічного гонадотропіну в сироватці.
Гострий лімфобластний лейкоз. Метотрексат застосовувати у складі комплексної терапії при гострому лімфобластному лейкозі в дозі 15-30 мг/м2 внутрішньом'язово або внутрішньовенно раз на тиждень. Гострий лімфобластний лейкоз у дітей лікують шляхом проведення протокольної хіміотерапії. Лікувальний протокол складається з протоколів індукції, консолідації та реіндукції та регулюється відповідним наказом регуляторного органу країни.
Нейролейкоз. Препарат вводити інтратекально, з інтервалом щонайменше 1 тижня. Максимальна концентрація при інтратекальному введенні становить 1 мг/мл. Можна розводити розчином 0,9% хлориду натрію. Дозування препарату при інтратекальному введенні: дітям від 3 років – 12 мг.
Для дорослих доза не повинна перевищувати 15 мг. Лікування продовжувати до нормалізації цитології спинномозкової рідини, після чого рекомендується додаткове введення ще 1 дози, а потім переходити на профілактичні дози, які за величиною збігаються з лікувальними, а за інтервалами – суворо індивідуальні.
Остеосаркому. При лікуванні остеосаркоми препарат застосовувати у високих дозах (8-12 г/м2) у комбінації з іншими цитостатичними препаратами з подальшою терапією із застосуванням фолієвої кислоти (див. Пункт «Високі дози метотрексату»).
Лімфоми (в т.ч. лімфома Беркітта). На I-II стадії захворювання метотрексат у деяких випадках забезпечує тривалу ремісію навіть при прийомі внутрішньо. На ІІІ стадії метотрексат застосовувати у комбінації з іншими протипухлинними препаратами. Лікування всіх стадій потребує кількох курсів терапії з перервою 7-10 днів. Доза метотрексату у складі комплексної терапії становить 0,625-2,5 мг/кг на добу. Дітям з неходжкінською лімфомою препарат застосовувати за схемою лікування гострий лімфобластний лейкоз.
Рак голови та шиї. При монотерапії вводити 40 мг/м2 1 раз на тиждень до настання терапевтичного ефекту. Кальціумфолінат не застосовувати.
Рак молочної залози. Метотрексат вводити у дозі 10-60 мг/м2, при поширених формах раку, як правило, у поєднанні з іншими протипухлинними препаратами. Такі ж режими застосовувати для ад'ювантної терапії після мастектомії та/або променевої терапії.
Грибоподібний мікоз. Метотрексат призначати внутрішньом'язово в дозі 50 мг 1 раз на тиждень або 25 мг 2 рази на тиждень.
У половині випадків терапія із застосуванням метотрексату призводила до клінічної ремісії. Зниження дози або відміна введення препарату визначається реакцією хворого та гематологічними показниками.
Псоріаз. Лікування псоріазу у жінок слід розпочинати відразу після закінчення менструального циклу. За тиждень до початку терапії із застосуванням метотрексату слід ввести пробну дозу 5-10 мг парентерально для визначення ідіосинкратичних реакцій у пацієнтки.
Для дорослих схема дозування така: 10-25 мг внутрішньом'язово або внутрішньовенно на тиждень. Дозу підвищувати поступово, при досягненні оптимального клінічного ефекту, починати зниження дози до мінімальної ефективної. Оптимальний результат у більшості пацієнтів досягається через 2-3 місяці, а покращення настає через 4 тижні лікування. Відміна препарату призводить до рецидиву симптомів протягом періоду від 2 тижнів до 6 місяців.
Ревматоїдний артрит. При застосуванні метотрексату або початкова доза пацієнтів становить 10 мг на тиждень. У разі потреби це дозування метотрексату можна поступово збільшувати на 2,5 мг щотижня до досягнення максимальної дози 25 мг. При подальшому збільшенні дози слід дотримуватись одного режиму інтервалів – приблизно 6 тижнів. За тиждень до початку терапії метотрексатом необхідно призначити пробну дозу 5-10 мг парентерально для визначення ідіосинкразії у пацієнта.
У більшості пацієнтів покращення спостерігається через 4-6 тижнів. Через 6 місяців досягається клінічний результат терапії, після якого іноді необхідно коригувати дози для підтримання оптимального клінічного результату.
Після припинення терапії може настати рецидив ревматоїдного артриту.
При лікуванні псоріазу та ревматоїдного артриту метотрексат слід застосовувати лише 1 раз на тиждень. Помилки дозування при застосуванні метотрексату можуть спричинити серйозні побічні реакції, у тому числі смерть. Слід уважно прочитати цей розділ інструкції щодо застосування лікарського засобу.
Високі дози метотрексату. Принаймні за 24 години до введення метотрексату необхідно призначити гідрокарбонат натрію всередину 1 г кожні 4-6 годин. Введення слід продовжувати протягом 24 годин після введення останньої дози фолієвої кислоти. До початку терапії метотрексатом рівень рН у сечі має бути вищим за 7,5, КК – перевищувати 60 мл/хв та вміст креатиніну у сироватці крові – менше 120 мкмоль/л. Діурез повинен перевищувати 2000 мл/м2/добу.
Дозування метотрексату варіює від 200 мг/м2 до 12000 мг/м2. Таке дозування можна призначати внутрішньовенно у концентрації від 2,5 до 25 мг/мл, у 0,9% розчині натрію хлориду від 100 мл до 1 л відповідно. Тривалість інфузії – від 30 хвилин до 6 годин відповідно. Протягом 24 годин після проведення такої терапії слід розпочати терапію із застосуванням кальцію фолінату для захисту нормальних клітин від токсичної дії метотрексату.
Дозування кальцію фолінату залежить від дози метотрексату. Стандартна терапія включає 15 мг кальцію фолінату кожні три години протягом перших 24 годин, а потім - 15 мг кальцію фолінату перорально кожні шість годин протягом наступних 24 годин. Якщо концентрація метотрексату в плазмі крові менша за 10-7 моль/л, терапію Кальціумфолінат можна припиняти. У разі високого вмісту креатиніну у сироватці крові або у разі низького кліренсу креатиніну слід збільшити дозування кальцію фолінату. Альтернативна схема відновної терапії включає призначення кальцію фолінату в дозі 5% від загальної дози метотрексату, призначеної пацієнту (максимальна доза кальцію фолінату становить 500 мг), в 200 мл 0,9% розчину натрію хлориду протягом 2 годин. 24 години після початку введення метотрексату. Після цього призначати 15 мг фолінату кальцію перорально кожні 6 годин протягом 3 днів.
Зміна дозування.
Якщо кількість лейкоцитів або тромбоцитів знижується в перший день терапії, дозування метотрексату при стандартній терапії з дозуванням 40 мг/м2 потрібно змінити відповідно до нижченаведеної схеми у розрахунку на найнижчий показник.
% нормальної дози
|
Кількість лейкоцитів, мм3
|
Кількість тромбоцитів, мм3
|
100
|
> 3500
|
> 125000
|
50
|
2500-3500
|
75000-125000
|
0
|
< 2500
|
< 75000
|
Якщо кількість лейкоцитів становить 2500-3500 на мм3 та/або кількість тромбоцитів становить 75000-125000 на 1 мм3, слід припинити лікування на тиждень. Якщо показники крові нормалізуються, лікування можна продовжити. Якщо показники крові не нормалізуються, слід зменшити дозу препарату.
Метотрексат не слід призначати пацієнтам, у яких кліренс креатиніну менше 60 мл/хв. У разі токсичної дії на печінку лікування слід припинити.
Особливі групи пацієнтів
Пацієнти з нирковою недостатністю
Пацієнти з нирковою недостатністю потребують зниження дози. Дозу скоригувати так:
Кліренс креатиніну (мл/хв)
|
% дози, які слід призначити
|
> 50
|
100% дози
|
20-50
|
50% дози
|
< 20
|
метотрексат не слід призначати
|
Пацієнти з порушенням функції печінки
Метотрексат слід призначати з великою обережністю, або зовсім не призначати для пацієнтів з клінічно значними готівкою або наявними захворюваннями печінки, особливо якщо вони пов'язані з надмірним споживанням алкоголю. Застосування метотрексату протипоказане, якщо рівень білірубіну складає. 5 мг/дл (85,5 мкмоль/л) (див. Розділ «Протипоказання»).
Пацієнти з накопиченням патологічної рідини
Виведення метотрексату знижується у пацієнтів із накопиченням патологічної рідини (рідини третього простору), наприклад з асцитом або гідротораксом, які можуть призвести до збільшення періоду напіввиведення метотрексату з плазми та виникнення несподіваної токсичності. Перед початком терапії метотрексатом слід провести дренування плеврального випоту та асциту. Дозу метотрексату необхідно зменшити відповідно до сироваткової концентрації метотрексату.
Пацієнти похилого віку
Для пацієнтів похилого віку необхідно розглядати можливість зниження дози через зниження функції печінки та нирок, а також зниження запасів фолатів, яке відбувається зі збільшенням віку людини.
Особливості застосування
Лікування метотрексатом має здійснюватися під наглядом досвідченого лікаря-онколога.
Під час терапії метотрексатом пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом з метою своєчасного виявлення ознак можливої токсичної дії та побічних ефектів. Враховуючи ризик важких або навіть летальних токсичних реакцій, пацієнтів необхідно детально проінформувати про можливі ускладнення та рекомендовані заходи.
Припинення прийому метотрексату не завжди призводить до повної регресії небажаних ефектів.
Обов'язковою умовою лікування метотрексатом є визначення рівнів метотрексату у сироватці крові.
У пацієнтів з патологічним накопиченням рідини в порожнинах організму («третій простір»), таких як асцит або плевральний випіт, тривалість періоду напіввиведення метотрексату з плазми крові збільшується.
Необхідне усунення плеврального випоту або асциту до початку терапії із застосуванням метотрексату. За наявності плеврального ексудату або асциту необхідно провести дренування на початок лікування метотрексатом. Якщо це неможливо, терапію метотрексатом не слід застосовувати.
Кров та лімфатична система
Метотрексат може пригнічувати гемопоез, викликаючи анемію, апластичну анемію, панцитопенію, лейкопенію, нейтропенію та/або тромбоцитопенію.
Під час лікування пухлинних захворювань терапію метотрексатом слід продовжувати, лише якщо потенційна користь переважує ризик важкої мієлосупресії. Першими ознаками цих небезпечних для життя ускладнень можуть бути: лихоманка, біль у горлі, виразки слизової оболонки порожнини рота, грипоподібні симптоми, сильне виснаження, носові та шкірні кровотечі. Під час тривалої терапії у пацієнтів похилого віку спостерігали мегалобластну анемію.
Метотрексат не слід застосовувати за наявності виразкової хвороби або виразкового коліту (див. розділ «Протипоказання»).
Після лікування лікарськими засобами з кумулятивною мієлотоксичністю або після застосування променевої терапії, що вплинуло на функціонування кісткового мозку, слід враховувати порушення роботи кісткового мозку, а саме підвищення чутливості кісткового мозку до терапії метотрексатом із посиленим пригніченням гемопоетичної системи. При проведенні тривалої терапії із застосуванням метотрексату потрібне проведення біопсії кісткового мозку.
У разі гострого лімфобластного лейкозу метотрексат може спричинити біль у лівій верхній частині живота (запалення капсули селезінки внаслідок руйнування лейкозних клітин).
Функція печінки
Оскільки метотрексат чинить токсичну дію на печінку, у період лікування не слід без крайньої необхідності призначати інші гепатотоксичні препарати. Також необхідно уникати або значно обмежити споживання алкоголю.
Метотрексат може спричинити гострий гепатит та хронічний, з можливим летальним кінцем, печінкову токсичність (фіброз, цироз), але зазвичай лише після тривалого застосування. Часто спостерігається стійке підвищення активності печінкових ферментів, зазвичай є тимчасовим та безсимптомним і не є попередньою ознакою подальшого захворювання печінки.
Метотрексат може призвести до реактивації інфекції гепатиту В або її ускладнення, або загострення гепатиту C з летальним кінцем у деяких випадках. Деякі випадки реактивації гепатиту В спостерігалися після відміни метотрексату. Тому пацієнтам із гепатитом B або С в анамнезі слід проводити клінічні та лабораторні дослідження, щоб визначити доцільність терапії метотрексатом.
Особлива обережність необхідна при лікуванні пацієнтів з неактивними, хронічними інфекціями (такими як оперізуючий лишай, туберкульоз, гепатит В або С) через їхню можливу активацію.
Особлива обережність потрібна при проведенні терапії пацієнтам з інсулінозалежним цукровим діабетом, оскільки є повідомлення про окремі випадки розвитку цирозу печінки на фоні терапії із застосуванням метотрексату без попереднього підвищення активності трансаміназ.
Функція нирок
Через зниження екскреції метотрексату лікування пацієнтів з порушенням функції нирок слід проводити з підвищеною обережністю та в низьких дозах (див. розділ «Спосіб ін.імена та дози»).
Під час лікування метотрексатом функції нирок може погіршуватися, що супроводжується збільшенням рівнів певних лабораторних показників (рівень креатиніну, сечовини та сечової кислоти у сироватці крові), що може призвести до гострої ниркової недостатності з олігурією/анурією. Це, ймовірно, обумовлено випаданням осаду метотрексату та/або його метаболітів у ниркових канальцях.
Порушення, що призводять до зневоднення, такі як блювання, діарея, стоматит, можуть посилювати токсичну дію метотрексату за рахунок підвищеного рівня діючої речовини. У цих випадках слід провести підтримуючу терапію, а лікування метотрексатом слід припинити до зникнення симптомів.
З боку шлунково-кишкового тракту
Порушення є причиною зневоднення організму, такі як блювання, діарея, стоматит, можуть підвищувати токсичну дію метотрексату внаслідок збільшення його концентрації. У разі подальше проведення терапії слід тимчасово перервати до усунення таких симптомів. Дуже важливо виявити пацієнтів з можливим збільшенням концентрації метотрексату протягом 48 годин після введення, оскільки в іншому випадку токсична дія метотрексату може бути необоротною. Діарея та виразковий стоматит можуть бути проявами токсичного впливу і вимагають тимчасового припинення подальшої терапії, інакше можливий геморагічний ентерит та летальний кінець через перфорацію стінки кишечника.
У разі блювання з домішкою крові, чорного кольору випорожнення або наявності у випорожненнях крові подальшу терапію слід скасувати.
Нервова система
Після введення метотрексату у пацієнтів, яким проводилася краніальна променева терапія, спостерігалась лейкоенцефалопатія.
Хронічна лейкоенцефалопатія також спостерігалася у пацієнтів, яким проводилося повторне лікування метотрексатом у високих дозах із застосуванням кальцію фолінату без попередньої краніальної променевої терапії.
Є дані, що комбіноване застосування краніального опромінення одночасно з інтратекальним введенням метотрексату підвищує частоту розвитку лейкоенцефалопатії (див. також розділ «Побічні реакції»).
Після інтратекального введення метотрексату слід спостерігати за пацієнтами для виявлення ознак нейротоксичності (порушення нервової системи, наприклад, менінгіт, минучий або постійний параліч або енцефалопатія).
Випадки важких неврологічних побічних ефектів від головного болю до паралічу, коми та інсульту спостерігалися у підлітків та молодих пацієнтів, які отримували метотрексат у поєднанні з цитарабіном.
Під час терапії метотрексатом у високих дозах спостерігався перехідний гострий неврологічний синдром, який може виявлятися, зокрема, через поведінкові аномалії, локальні сенсомоторні симптоми (включаючи тимчасову сліпоту) та аномальні рефлекси. Точної причини не встановлено.
Функція легенів
Метотрексат слід застосовувати з великою обережністю при лікуванні пацієнтів із порушенням функції легень.
Легкові ускладнення, плевральний випіт, альвеоліт або пневмоніт з такими симптомами, як сухий непродуктивний кашель, лихоманка, загальне нездужання, кашель, біль у грудях, задишка, гіпоксемія та виявлений на рентгенограмі грудної клітки інфільтрат або неспецифічна пневмо , можуть свідчити про потенційно небезпечну і, можливо, летальну поразку. Захворювання легенів, викликані метотрексатом, який завжди є повністю оборотними. Захворювання легень, спричинені метотрексатом, такі як пневмоніт, можуть починатися раптово і на будь-якому етапі терапії, не завжди проходять повністю, і спостерігалися при застосуванні метотрексату всіма терапевтичними дозами (у тому числі низькою дозою, по 7,5 мг/тиж). Крім того, на фоні прийому метотрексату повідомлялося про легеневу альвеолярну кровотечу при ревматичних та подібних показаннях. Це також може бути пов'язане з васкулітом та іншими супутніми захворюваннями. Слід враховувати результати експрес-тестів при підозрі на легеневу альвеолярну кровотечу для підтвердження діагнозу.
Токсична дія на шкіру.
Повідомлялося про розвиток тяжких, іноді з летальним кінцем, шкірних реакцій, таких як синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) після одноразового або тривалого застосування метотрексату.
Псоріатичні ураження можуть загострюватися після УФ-опромінення при супутній терапії метотрексатом. Під час терапії метотрексатом існує ризик виникнення променевого дерматиту та сонячних опіків (рецидив побічних ефектів променевої терапії).
Імунна система
У період терапії із застосуванням метотрексату можливі опортуністичні інфекції, у тому числі плазмоклітинна пневмонія, можуть призвести до летального результату. За наявності у пацієнта симптомів порушень легеневих функцій слід приймати до уваги можливість наявностіплазмоклітинних пневмонії.
Оскільки метотрексат впливає на імунну систему, він може змінювати реакцію на вакцинацію та впливати на результати імунологічних тестів. У період лікування метотрексатом не слід проводити вакцинацію живими вакцинами.
Особлива обережність необхідна при лікуванні метотрексатом пацієнтів із прогресуючими інфекціями. Метотрексат протипоказаний пацієнтам із синдромами імунодефіциту, які очевидні чи підтверджені результатами лабораторних тестів. Крім цього, з обережністю слід застосовувати метотрексат пацієнтам з інфекціями, які викликають вітряну віспу та оперізуючий лишай.
Новоутворення
У пацієнтів із швидкозростаючими пухлинами метотрексат, як і інші цитостатичні лікарські засоби, може спричинити синдром лізису пухлини. Проведення відповідної підтримуючої медикаментозної терапії може запобігти розвитку або зменшити прояви цих ускладнень.
Метотрексат може підвищувати ризик розвитку новоутворень (переважно лімфом). Злоякісні лімфоми можуть розвиватися і у пацієнтів, які отримують метотрексат у низьких дозах. У таких випадках препарат слід відмінити. якщо спонтанної регресії лімфоми не спостерігається, слід призначити терапію цитотоксичними препаратами.
З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини
У разі проведення променевої терапії на фоні прийому метотрексату підвищується ризик некрозу м'яких тканин або кісток.
Препарати фолієвої кислоти
Дефіцит фолієвої кислоти може підвищити токсичність метотрексату (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Вітамінні препарати та інші продукти, що містять фолієву кислоту, фолінову кислоту або їх похідні, можуть знижувати токсичність метотрексату (шлунково-кишкові симптоми, стоматит, алопеція та підвищення активності печінкових ферментів).
Перед прийомом лікарських засобів, що містять фолієву кислоту, рекомендується перевіряти вміст вітаміну B12, оскільки застосування фолатів може маскувати дефіцит вітаміну B12, особливо у осіб старше 50 років.
Рекомендовані дослідження та запобіжні заходи
Стан пацієнтів, які приймають метотрексат, слід ретельно контролювати з метою негайного виявлення токсичних ефектів.
Перед початком лікування метотрексатом або при продовженні терапії після перерви необхідно проводити аналіз крові з визначенням лейкоцитарної формули та кількості тромбоцитів, активності печінкових ферментів, білірубіну, альбуміну сироватки крові, аналіз на виявлення гепатиту (A, B, C), а також рентгенографічне обстеження органів грудної клітки та функціональні ниркові тести. За наявності клінічних показань призначати дослідження з метою виключення туберкульозу та гепатиту. У разі підозри на захворювання легень (наприклад, інтерстиціальна пневмонія) слід проводити перевірку функції легень, особливо за наявності результатів попередньо проведених аналізів.
Залежно від дозування або застосованого протоколу терапії, необхідно проводити регулярні перевірки рівня метотрексату у сироватці крові, зокрема під час та після терапії високими дозами метотрексату (див. також розділ «Передозування»). Коригування дози метотрексату та проведення захисної терапії дозволяє значно знизити токсичність та потенційну смертність на фоні лікування метотрексатом. Пацієнти, які страждають на плевральний випіт, асцит, дегідратацію, зниження рН сечі, обструкцію шлунково-кишкового тракту, яким проводилася попередня терапія цисплатином, або пацієнти з порушенням функції нирок мають підвищений ризик збільшення або повільного зниження рівнів метотрексату в сироватці крові. Стан таких пацієнтів слід ретельно контролювати.
У деяких пацієнтів можливе також уповільнене виведення метотрексату без зазначених вище причин. Протягом 48 годин після введення препарату важливо перевіряти концентрацію метотрексату, оскільки її збільшення може призвести до необоротної токсичності метотрексату.
Під час введення метотрексату в дозі 100 мг/м2 ППТ слід проводити захисну терапію Кальціумфолінат. Залежно від дози метотрексату та тривалості інфузії слід застосовувати різні дози кальцію фолінату для захисту нормальних клітин від токсичної дії метотрексату.
Належну захисну терапію Кальціумфолінат слід розпочинати протягом 42-48 годин після введення метотрексату. Отже, слід контролювати рівень метотрексату мінімум через 24, 48 та 72 години і, у разі потреби, продовжувати контролювати для визначення тривалості захисної терапії Кальціумфолінат.
Під час терапії метотрексатом необхідно проводити повний аналіз крові з диференціальним аналізом крові, включаючи підрахунок тромбоцитів та лейкоцитів (щодня або щотижня).
До початку комбінованої терапії, включаючи прийом метотрексату у високих дозах, кількість лейкоцитівтромбоцитів повинна бути вище мінімальних значень, зазначених у відповідному протоколі лікування (лейкоцити від 1000 до 1500/мкл, тромбоцити від 50000 до 100000/мкл).
Максимальне зниження рівня циркулюючих лейкоцитів, гранулоцитів нейтрофілів та тромбоцитів зазвичай спостерігається через 5-13 днів після введення метотрексату (феномен рикошету відзначається через 14-28 днів). Іноді реєструють два максимальні зниження рівня лейкоцитів та гранулоцитів нейтрофілів, перше – через 4-7 днів, а друге – через 12-21 день з наступним феноменом рикошету.
Регулярно слід проводити функціональні ниркові та печінкові проби, а також аналіз сечі.
Повідомлялося про транзиторне підвищення рівня трансаміназ (до 2-3 разів вище за верхню межу норми) у деяких пацієнтів. У разі стійкого підвищення активності печінкових ферментів необхідно знижувати дози або припиняти лікування метотрексатом.
Проби для визначення активності ферментів не дозволяють надійно прогнозувати морфологічні зміни внаслідок гепатотоксичної дії, тобто навіть при нормальних рівнях трансаміназ, наявний фіброз можна визначити лише за результатами гістологічного аналізу, або, рідше, цироз печінки.
Слід контролювати рівень креатиніну, сечовини та електролітів, особливо при застосуванні метотрексату у високих дозах, на 2-й та 3-й день для виявлення будь-якого можливого порушення виведення метотрексату на ранній стадії.
Якщо є ознаки порушення функції нирок (виражені побічні ефекти попередньої терапії метотрексатом або непрохідність сечових шляхів), необхідно визначити кліренс креатиніну. Лікування метотрексатом у високих дозах слід проводити тільки якщо рівень креатиніну знаходиться в межах норми.
Якщо рівень креатиніну збільшується, дозу слід зменшити. У разі підвищення рівня креатиніну у сироватці крові до рівня понад 2 мг/мл подальшу терапію із застосуванням метотрексату проводити не слід. Необхідно ретельно контролювати стан пацієнтів, які мають можливі порушення функції нирок (наприклад, хворих похилого віку). Це особливо важливо у випадку супутньої терапії препаратами, що знижують виведення метотрексату, несприятливо впливають на нирки (зокрема НПЗЗ) або на систему кровотворення.
Під час проведення інфузії метотрексату слід контролювати секрецію сечі та pH сечі. Для зниження ниркової токсичності та попередження розвитку ниркової недостатності при лікуванні високими дозами метотрексату слід внутрішньовенно вводити достатню кількість рідини та підлужувати сечу (рН сечі ≥ 7).
Щодня слід проводити обстеження ротової порожнини та горла для виявлення змін слизових оболонок.
Слід проводити ретельний контроль стану пацієнта у разі попередньої інтенсивної променевої терапії, погіршення загального стану, а також у підлітків або пацієнтів похилого віку.
Чаще слід перевіряти стан на початку лікування, при корекції дози або у разі підвищеного ризику збільшення рівня метотрексату (наприклад, дегідратація, порушення функції нирок, додаткові супутні лікарські засоби або збільшення кількості супутніх лікарських засобів, таких як нестероїдні протизапальні засоби). /p>
Застосування для дітей
При застосуванні метотрексату дітям та підліткам слід дотримуватися обережності та використовувати відповідні спеціально розроблені для дітей протоколи лікування. У дітей із гострим лімфобластним лейкозом тяжка нейротоксичність може спостерігатися після лікування помірно високими дозами (1 г/м2 ППТ) метотрексату. Він часто розглядається як генералізований або осередковий епілептичний напад. У симптоматичних хворих при діагностичній візуалізації зазвичай спостерігалася лейкоенцефалопатія та/або мікроангіопатична кальцифікація.
Застосування у пацієнтів похилого віку
Під час лікування пацієнтів похилого віку необхідна особлива обережність. Пацієнти слід регулярно спостерігати виявлення ранніх ознак токсичності. Клінічна фармакологія метотрексату у пацієнтів похилого віку не повністю вивчена. Дозу метотрексату слід коригувати залежно від стану функції нирок та печінки. Дозу знизити з огляду на літній вік. Для пацієнтів похилого віку (старше 55 років) було розроблено частково модифіковані протоколи, наприклад, для лікування гострого лімфобластного лейкозу.
Репродуктивна функція
Повідомлялося, що метотрексат може викликати олігоспермію, порушення менструального циклу та аменорея під час терапії та протягом нетривалого періоду після її припинення, що може призвести до порушення фертильності, викликаючи порушення овогенезу та сперматогенезу під час лікування. Ці ефекти є оборотними після припинення терапії препаратом.
Тератогенність - репродуктивний ризик
Метотрексат викликає ембріотоксичність, викидні та внутрішньоутробні патології у людей. Ітак, лікар повинен попередити жінок репродуктивного віку про можливий вплив на репродуктивну функцію, викидні та вроджені вади розвитку плода (див. розділ «Побічні реакції»). Жінки репродуктивного віку повинні користуватися ефективними контрацептивними засобами під час лікування, а також протягом шести місяців після закінчення терапії метотрексатом.
Застосування чоловіків
Метотрексат може виявляти генотоксичність. Тому чоловіки повинні користуватись ефективними контрацептивними засобами в період лікування, а також протягом шести місяців після закінчення терапії метотрексатом. Оскільки метотрексат може призвести до серйозного та потенційно необоротного порушення сперматогенезу, чоловікам слід розглянути можливість кріоконсервації сперми до початку терапії (див. розділ «Застосування в період вагітності або годування груддю»).
Розчини для інфузій з концентрацією метотрексату 0,1 мг/мл або 3 мг/мл, приготовані шляхом розведення метотрексату «Ебеве» 0,9% розчином натрію хлориду, 5% розчином глюкози, 10% розчином глюкози, а також лактатним розчином Рінгера, є фізично та хімічно стабільними протягом не менше 24 годин при зберіганні у захищеному від світла місці при температурі 5 ± 3 °C або кімнатній температурі (20-25 °C).
З мікробіологічної точки зору розчин для інфузій необхідно вводити відразу після приготування.
Це лікарський засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на флакон, тобто, по суті, є таким, що не містить натрію.