Метамін таблетки від діабету по 850 мг, 60 шт.

Дорослі пацієнти з нормальною функцією нирок (СКФ ≥ 90 мл/хв).

Монотерапія або комбінована терапія спільно з іншими пероральними гіпоглікемічними засобами.

Зазвичай початкова доза становить 500 мг або 850 мг (Метамін®, таблетки, вкриті оболонкою 500 мг або 850 мг) 2-3 рази на добу під час або після їди.

Через 10-15 днів дозу необхідно відкоригувати згідно з результатами вимірювань рівня глюкози у сироватці крові.

Повільне збільшення дози сприяє зниженню побічних ефектів з боку травного тракту.

При лікуванні високими дозами (2000-3000 мг на добу) можливе заміщення кожних 2-х таблеток препарату Метамін®, 500 мг на 1 таблетку препарату Метамін®, 1000 мг.

Максимальна рекомендована доза становить 3000 мг на добу, розділена на 3 прийоми.

У разі переходу з іншого протидіабетичного засобу необхідно припинити прийом цього засобу та призначити метформін, як зазначено вище.

Комбінована терапія у поєднанні з інсуліном.

Для досягнення кращого контролю рівня глюкози у крові метформін та інсулін можна застосовувати у вигляді комбінованої терапії. Зазвичай початкова доза становить 500 мг або 850 мг Метаміну® 2-3 рази на добу, тоді як дозу інсуліну слід підбирати відповідно до результатів вимірювання рівня глюкози в крові.

Ніркова недостатність. СКФ слід оцінювати до початку лікування лікарськими засобами, що містять метформін, і після початку лікування принаймні щороку. Пацієнтам з підвищеним ризиком подальшого прогресування ниркової недостатності та у пацієнтів похилого віку слід проводити ретельний моніторинг функції нирок якомога частіше, наприклад, кожні 3-6 місяців.

Особливості застосування

Лактоацидоз є дуже рідкісним, але важким метаболічним ускладненням найчастіше виникає при гострому погіршенні функції нирок, серцево-легеневому захворюванні або сепсисі. При гострому погіршенні функції нирок відбувається кумуляція метформіну, що збільшує ризик розвитку лактоацидозу.

У разі зневоднення (сильна діарея або блювання, лихоманка або зменшення споживання рідини) рекомендується тимчасово припинити застосування метформіну та звернутися за медичною допомогою.

У пацієнтів, які отримають метформін, слід обережно розпочинати лікування засобами, які можуть гостро погіршити функцію нирок (наприклад, гіпотензивними препаратами, сечогінними засобами та нестероїдними протизапальними засобами).

Інші фактори ризику виникнення лактоацидозу включають недостатньо контрольований цукровий діабет, кетоз, тривале голодування, надмірне вживання алкоголю, печінкову недостатність та будь-які стани, пов'язані з гіпоксією, а також одночасне застосування лікарських засобів, які можуть призвести до лактатацидозу (див. розділи &la ;Протипоказання»і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнти та/або особи, які здійснюють догляд, повинні бути поінформовані про ризик розвитку лактатацидозу. Характерними ознаками лактатацидозу є ацидотична задишка, біль у животі, м'язові судоми, астенія та гіпотермія, надалі можливий розвиток коми. У разі появи якихось симптомів виниковіння лактатацидозу пацієнт повинен припинити застосування метформіну і негайно звернутися до лікаря.

Діагностичні результати лабораторних досліджень - зниження рівня рН крові (7,35), підвищення концентрації в сироватці крові лактату в плазмі крові (5 ммоль/л) і підвищення аніонного інтервалу та збільшення співвідношення вмісту лактат/піруват. У разі розвитку лактатацидозу необхідно негайно госпіталізувати пацієнта (див. розділ «Передозування»). Лікар повинен попередити пацієнтів про ризик розвитку та симптоми лактоацидозу.

Функція нирок. СКФ слід оцінювати до початку лікування та регулярно після його завершення (див. Розділ «Спосіб застосування та дози»). Застосування метформіну протипоказане пацієнтам зі СКФ <30 мл/хв і повинно бути призупинено за наявності захворювань, змінюють функцію нирок (див. розділ «Протипоказання»).

Функція серця. Пацієнти з серцевою недостатністю мають більш високий ризик розвитку гіпоксії та ниркової недостатності. Пацієнтам із стабільною хронічною серцевою недостатністю метформін можна застосовувати при регулярному моніторингу серцевої та ниркової функції. Метформін протипоказаний пацієнтам з гострою та нестабільною серцевою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»).

Йодовмісні рентгеноконтрастні засоби. Внутрішньосудинне введення йодовмісних контрастних речовин може викликати контраст індуковану нефропатію, що призводить до накопичення метформіну та збільшення ризику розвитку лактоацидозу.

Застосування метформіну слід припинити до або під час проведення дослідження і не відновлювати раніше ніж через 48 годин після дослідження, тільки після повторної оцінки та встановлення стабільного стану функції нирок (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та іншими механізмами »).

Хірургічні втручання. Необхідно припинити застосування метформіну під час хірургічного втручання, яке проводять під загальною, спинальною або епідуральною анестезією і не відновлювати раніше ніж через 48 годин після проведення операції або відновлення перорального харчування, тільки після повторної оцінки та встановлення стабільного стану функції нирок.

Діти. До початку лікування метформіном повинен бути підтверджений діагноз цукрового діабету 2 типу. Не виявлено дії метформіну росту та статевого дозрівання у дітей. Однак, немає даних щодо дії метформіну росту та статевого дозрівання при більш тривалому застосуванні метформіну, тому рекомендується уважне спостереження за цими параметрами у дітей, які лікуються метформіном, особливо в період статевого дозрівання.

Діти віком від 10 до 12 років. Ефективність та безпека застосування метформіну у цієї групи пацієнтів не відрізнялися від такої у дітей старшого віку та підлітків. Препарат слід призначати з обережністю дітям віком від 10 до 12 років.

Інші запобіжні заходи. Пацієнтам необхідно дотримуватись дієти, рівномірного прийому вуглеводів протягом доби та контролювати лабораторні показники. Пацієнтам із надмірною масою тіла слід продовжувати дотримуватися низькокалорійної дієти. Необхідно регулярно контролювати показники вуглеводного обміну.

Монотерапія метформіном не викликає гіпоглікемії, проте слід бути обережним при одночасному застосуванні метформіну з інсуліном або іншими пероральними гіпоглікемічними засобами (наприклад, похідними сульфонілсечовини або меглітінідами).

Якщо у пацієнта встановлено непереносимість деяких цукрів, слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей препарат, оскільки препарат містить лактозу.

Частими небажаними реакціями на початку лікування є нудота, блювання, діарея, біль у животі, відсутність апетиту. Ці симптоми здебільшого проходять самостійно. Для запобігання виникненню зазначених побічних явищ рекомендується повільне збільшення дозування та добова доза препарату у 2-3 прийоми.

Порушення обміну речовин: лактоацидоз.

При тривалому застосуванні препарату може знижуватися всмоктування вітаміну В12, що супроводжується зниженням його рівня у сироватці крові. Рекомендується враховувати таку можливу причину гіповітамінозу В12, якщо пацієнт має мегалобластну анемію.

З боку нервової системи: порушення смаку.

З боку травної системи: порушення з боку травної системи, такі як нудота, блювання, діарея, біль у животі, відсутність апетиту. Найчастіше ці побічні явища виникають на початку лікування і, як правило, спонтанно зникають. Для попередження виникнення побічних явищ з боку шлунково-кишкового тракту рекомендується повільне збільшення дозування та добова доза препарату у 2-3 прийоми під час або після їди.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: порушення показників функції печінки або гепатити, повністю зникають після відміни метформіну.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: шкірні алергічні реакції, включають висипання, еритема, свербіж, кропив'янку.