Мадопар таблетки по 250 мг, 100 шт.

По 100 таблеток у пляшці із коричневого скла. По 1 пляшці у картонній коробці.

Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості: циліндричні таблетки, плоскі з обох боків, блідо-червоного кольору з незначними вкрапленнями. На таблетці з зверху нанесений відбиток ROCHE із шестикутником (гексагон) та хрестоподібна риса, знизу – хрестоподібна риса.

Допамін, недолік утворення якого в базальних гангліях спостерігається у хворих на паркінсонізм, є нейромедіатором мозку. Леводопа, або L-ДОФА (3,4-дигідрофенілаланін), є проміжною речовиною синтезу допаміну. Замісна терапія леводопою як пропрепаратом застосовується підвищення рівня допаміну в організмі завдяки властивості добре проникати через гематоэнцефалический бар'єр, на відміну допаміну. Після того, як леводопа проникає в ЦНС, вона перетворюється на допамін за допомогою декарбоксилази ароматичних L-амінокислот.

Допамінергічна система залучена до патогенезу синдрому неспокійних ніг. Таким чином, замісна терапія леводопою також ефективна для пацієнтів із синдромом неспокійних ніг.

Після прийому внутрішньо леводопа швидко декарболізується як у церебральних, так і в екстрацеребральних тканинах з утворенням допаміну. Внаслідок чого більша частина леводопи не досягає базальних гангліїв, а периферичний допамін часто тягне за собою небажані явища. Саме тому блокування екстрацеребрального декарбоксилювання леводопи дуже бажане. Це досягається шляхом одночасного застосування леводопи та бенсеразиду – інгібітору периферичної декарбоксилази.

Препарат Мадопар є комбінацією цих речовин щодо 4:1 (оптимальність цього співвідношення підтверджена в клінічних дослідженнях та при терапевтичному застосуванні) і тому має при значно кращій переносимості таку саму ефективність, як леводопа, що застосовується у більш високих дозах.
Комбіноване застосування леводопи та бенсеразиду, таким чином, дозволяє компенсувати дефіцит допаміну в головному мозку.

Всмоктування

Леводопа та бенсеразид всмоктуються переважно (66-74%) у верхніх відділах тонкого кишечника. Абсорбція однорідна і залежить від місця. Пік концентрації леводопи в плазмі досягається через 1 годину після прийому препарату.

Абсолютна біодоступність леводопи після прийому препарату становить 98% (діапазон 74-112%).

Максимальна концентрація леводопи у плазмі крові та ступінь всмоктування леводопи (AUC) зростають паралельно дозі (в діапазоні доз леводопи від 50 до 200 мг).

Одночасний прийом їжі зменшує швидкість і рівень всмоктування леводопи. При призначенні препарату Мадопар з їжею максимальна концентрація леводопи в плазмі зменшується на 30% і досягається пізніше. Прийом їжі зменшує рівень всмоктування леводопи на 15%. Уповільнення спорожнення шлунка також зменшує всмоктування.

Розподіл

Леводопа проходить через слизову оболонку шлунка та гематоенцефалічний бар'єр шляхом насиченої транспортної системи і не зв'язується з білками плазми крові. Її обсяг розподілу становить 57 л. Площа під кривою «концентрація-час» (AUC) для леводопи у спинномозковій рідині становить 12% такої у плазмі крові.

Під час прийому в терапевтичних дозах бенсеразид не проникає через гематоенцефалічний бар'єр на відміну від леводопи. Він накопичується в основному в нирках, легенях, тонкому кишечнику та печінці.

Метаболізм

Леводопа метаболізується двома основними шляхами (декарбоксилювання та О-метилювання) та двома другорядними шляхами (трансамінування та окислення).

Декарбоксилаза ароматичних амінокислот перетворює леводопу на допамін. Основними кінцевими продуктами цього шляху обміну є гомолінінова та дигідроксифенілоцтова кислоти.

Катехол-О-метилтрансфераза метилює леводоп з утворенням 3-О-метилдопи. Період напіввиведення цього основного метаболіту з плазми становить 15-17 годин, і у пацієнтів з паркінсонізмом, які отримують терапевтичні дози Мадопар, відбувається його накопичення.

Зменшення периферичного декарбоксилювання леводопи при сумісному призначенні з бенсеразидом призводить до більш високих концентрацій у плазмі крові леводопи та 3‑О‑метилдопи та нижчих концентрацій катехоламінів (допаміну та норадреналіну) та фенолкарбоксильних кислот (гомованілін)

У слизовій кишечнику та печінці бенсеразид гідроксилюється з утворенням тригідроксибензилгідразину. Цей метаболіт є сильним інгібітором ароматичних амінокислот декарбоксилази.

Висновок

При периферичному інгібуванні декарбоксилази леводопою період напіввиведення становить 1,5 години. Період напіввиведення дещо довший (приблизно на 25%) у пацієнтів похилого віку (віком 65-78 років) із хворобою Паркінсона. Кліренс леводопи становить близько 430 мл/хв.

Бенсеразид майже повністю елімінується як метаболітів. Метаболіти виводяться головним чином із сечею (64%) та меншою мірою – з калом (24%).

Фармакокінетика у пацієнтів спеціальних груп

Пацієнти з порушенням функції нирок

Леводопа та бенсеразид добре метаболізуються, і менше 10% леводопи виводиться із сечею у незміненому вигляді. Таким чином, пацієнтам з порушенням функції нирок легкого або помірного ступеня тяжкості корекція дози не потрібна (див. Спосіб застосування та дози. Дозування в особливих випадках).

Немає даних про фармакокінетику леводопи у пацієнтів з порушенням функції нирок.

Пацієнти з порушенням функції печінки

Леводопа в основному метаболізується декарбоксилазою ароматичних амінокислот, яка у великих кількостях присутня в печінці, кишечнику, нирках і серці (див. розділ «Спосіб застосування та дози. Дозування в особливих випадках»).

Немає даних про фармакокінетику леводопи у пацієнтів з порушенням функції печінки.

Пацієнти похилого віку

У пацієнтів похилого віку (65-78 років) з хворобою Паркінсона період напіввиведення та AUC леводопи збільшуються на 25% порівняно з молодшими пацієнтами (34-64 роки). Статистично значущий вплив віку не має клінічного значення для режиму дозування за будь-якого показання.

Протипаркінсонічні препарати. Допамінергічні засоби. Леводопа з інгібітором декарбоксилази.

Код ATX N04B A02.

Фармакокінетичні взаємодії

Тригексифенідил (антихолінергічний препарат) при одночасному застосуванні з Мадопаром у формі без модифікованого вивільнення зменшує швидкість, але не ступінь всмоктування леводопи.

Антациди знижують рівень всмоктування леводопи на 32% при одночасному застосуванні з препаратом Мадопар.

Сульфат заліза знижує максимальні концентрації (Сmax) та AUC леводопи на 30-50%, що є клінічно значущою зміною у деяких, але не у всіх пацієнтів.

Метоклопрамід збільшує швидкість всмоктування та максимальну концентрацію (Сmax) леводопи.

Домперидон може підвищувати біодоступність леводопи внаслідок посилення абсорбції препарату Мадопар у кишечнику.

Фармакодинамічні взаємодії

Інгібітори моноамінооксидази

Препарат Мадопар не можна застосовувати одночасно з неселективними необоротними інгібіторами моноамінооксидази (МАО).

Якщо препарат Мадопар призначати пацієнтам, які отримують неселективні інгібітори МАО, то від припинення прийому інгібіторів МАО до початку прийому препарату Мадопар має пройти не менше 2-х тижнів ( див. Протипоказання), інакше існує ризик виникнення гіпертонічного кризу.

Поєднаний прийом препарату Мадопар із селективними інгібіторами МАО-В (такими як селегілін та розагілін) або селективними інгібіторами МАО-А (такими як моклобемід) не протипоказаний. Однак у таких випадках рекомендується з обережністю коригувати дозу Мадопар залежно від ефективності та переносимості. Поєднання селективних інгібіторів МАО-А і МАО-В еквівалентне прийому неселективного інгібітора МАО, тому подібну комбінацію не слід призначати одночасно з препаратом Мадопар (див. розділ «Протипоказання»).

Інші протипаркінсонічні засоби

Допускається комбіноване застосування з антихолінергічними засобами, амантадином, селегіліном, бромокриптином та агоністами допаміну, проте це може посилити не тільки бажані, але й небажані ефекти лікування. Може виникнути необхідність зниження дози препарату Мадопар або іншого лікарського засобу. Якщо для лікування додають інгібітор катехол-О-метилтрансферази (КОМТ), може знадобитися зниження дози Мадопара. На початку терапії препаратом Мадопар антихолінергічні препарати не слід скасовувати різко, оскільки леводопа починає діяти не одразу.

Загальна анестезія з галотаном

Прийом препарату Мадопар слід скасувати за 12-48 годин перед оперативним втручанням, оскільки у пацієнта, який отримує препарат Мадопар, під час галотанового наркозу можливі коливання артеріального тиску та/ або аритмії.

Інформацію про анестезію з іншими анестетиками викладено в розділі «Особливості застосування».

Вплив препарату Мадопар на інші лікарські засоби

Симпатоміметики

Препарат Мадопар не слід призначати одночасно з симпатоміметиками (адреналін, норадреналін, ізопротеренол, амфетамін, що стимулюють симпатичну нервову систему), оскільки він може потенціювати їхню дію. Якщо одночасне застосування визнане необхідним, слід регулярно контролювати стан серцево-судинної системи та за необхідності знижувати дозу симпатоміметиків.

Антигіпертензивні лікарські засоби

Через можливу адитивну дію препарату Мадопар при одночасному застосуванні антигіпертензивних засобів слід регулярно контролювати АТ.

Нейролептики з властивостями блокування допамінових рецепторів

Леводопа може знижувати антипсихотичний ефект цих лікарських засобів. Слід бути обережними при використанні цих лікарських засобів.

Вплив інших лікарських засобів на Мадопар®

Антигіпертензивні лікарські засоби, нейролептики, опіати

Нейролептики, опіати та антигіпертензивні лікарські засоби, що містять резерпін, пригнічують дію препарату Мадопар.

Нейролептики з властивостями блокування допамінових рецепторів

Одночасне введення нейролептиків з властивостями блокування допамінових рецепторів, зокрема антагоністів D2-рецепторів, може призвести до зменшення або нейтралізації антипаркінсонічного ефекту леводопи/бенсеразиду. За станом пацієнтів необхідно спостерігати із цього приводу. Комбіноване призначення перерахованих вище препаратів вимагає обережності.

Взаємодія з їжею

Спостерігається зменшення ефекту при прийомі препарату Мадопар з їжею, багатою на білки.

Леводопа є великою нейтральною амінокислотою (LNAA) і конкурує з LNAA з харчового білка за транспортування ччерез слизову оболонку шлунка і гематоенцефалічний бар'єр.

Вплив на методи діагностики.

Леводопа може вплинути на результати лабораторних тестів щодо визначення катехоламінів, креатиніну, сечової кислоти та глюкозурії. Тест на кетонові тіла в сечі може показати хибнопозитивний результат. Помилково-негативний результат може бути отриманий у разі визначення глюкозурії глюкозооксидантним методом. Тест Кумбса може показати неправдивий результат.

Діючі речовини: леводопа, бенсеразид;

1 таблетка містить леводопи 200 мг та бенсеразиду 50 мг у формі гідрохлориду бенсеразиду 57 мг;

інші складові: маніт (Е 421); кальцію гідрофосфат безводний; целюлоза мікрокристалічна; крохмаль кукурудзяний прежелатинізований; кросповідон, тип; етилцелюлоза; заліза оксид червоний (Е 172); кремнію діоксид колоїдний безводний; натрію докузат; магнію стеарат.

Лікарський засіб Мадопар має значний вплив на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

При виникненні сонливості та/або раптових епізодів засипання під час прийому препарату Мадопар слід відмовитися від керування автомобілем та від іншої діяльності (наприклад, роботи з механізмами), яка може наражати пацієнтів або інших осіб на небезпеку. Пацієнтів слід проінформувати про це та про необхідність утримуватися від такої діяльності доти, доки не буде набутий досвід застосування препарату Мадопар, коли можна оцінити негативний вплив препарату на виконання таких видів діяльності (див. «Особливості застосування&raquo ;).

Вагітність

Експерименти на тваринах продемонстрували несприятливий вплив на плід, дані контрольованих клінічних досліджень відсутні. Препарат Мадопар протипоказаний вагітним та жінкам репродуктивного віку, які не використовують надійні методи контрацепції (див. «Протипоказання»). Жінкам репродуктивного віку необхідно пройти тест на вагітність перед початком лікування з метою унеможливлення вагітності та використовувати надійні методи контрацепції під час лікування препаратом Мадопар.

Якщо в період лікування жінки препаратом Мадопар настає вагітність, препарат необхідно відмінити з урахуванням факторів, зазначених у розділі «Особливості застосування». Рішення щодо схеми відміни препарату слід приймати індивідуально.

Годування грудьми

Безпека застосування Мадопара під час годування груддю не встановлена. Леводопа може пригнічувати лактацію. Невідомо, чи бенсеразид секретується в грудному молоці людини. При необхідності прийому препарату слід припинити годування груддю, тому що не можна виключити ризик неправильного розвитку скелета у новонароджених.

Лікарський засіб Maдопар протипоказаний пацієнтам віком до 25 років.

• Лікування всіх форм паркінсонізму, крім паркінсонізму лікарського походження.
• Лікування ідіопатичного та симптоматичного синдрому неспокійних ніг.

• Підвищена чутливість до компонентів препарату.
• Лікування неселективними інгібіторами МАО, поєднання селективних інгібіторів MAO-A та MAO-B – через ризик гіпертонічного кризу (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
• Захворювання ендокринної системи, нирок (за винятком таких у пацієнтів із синдромом неспокійних ніг, що перебувають на діалізі) або печінки у фазі декомпенсації.
• Захворювання серцево-судинної системи.
• Психічні хвороби з психотичним компонентом.
• Вік пацієнта до 25 років (зростання кісток має завершитися).
• Закритокутова глаукома.
• Вагітність та жінки репродуктивного віку, які не застосовують надійні методи контрацепції. Якщо під час лікування препаратом Мадопар настає вагітність, препарат слід негайно відмінити з урахуванням факторів, зазначених у розділі «Особливості застосування». Рішення щодо схеми відміни препарату слід приймати індивідуально.
• Є підозра, що леводопа може спровокувати активність злоякісної меланоми. Саме тому препарат не слід призначати хворим на злоякісну меланому або пацієнтам зі злоякісною меланомою в анамнезі.

Таблетки можна подрібнювати для полегшення ковтання. Дози та інтервал між прийомами потрібно ретельно титрувати для кожного пацієнта, це стосується і пацієнтів літнього віку.

Хвороба Паркінсона

Препарат слід приймати всередину, у разі можливості не менш ніж за 30 хвилин до їди або через 1 годину після їди, таким чином можна уникнути конкурентного впливу харчового білка на засвоєння леводопи (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») та сприяти швидкому початку дії.

Небажані явища з боку шлунково-кишкового тракту, які в основному виникають на ранніх стадіях лікування, можна зменшити шляхом прийому препарату Мадопар^® під час прийому їжі з низьким вмістом білка (наприклад, печиво) чи рідини або шляхом поступового підвищення дози.

Звичайне дозування

Лікування препаратом Мадопар^®, як і всіма препаратами леводопи, слід розпочинати поступово; дози підбирати на кожній стадії хвороби індивідуально та застосовувати якомога нижчу дозу. Тому нижченаведені вказівки щодо дозування слід сприймати як загальні рекомендації.

Початок лікування

Хворим на ранній стадії хвороби Паркінсона рекомендується розпочинати лікування з прийому 50 мг леводопи + 12,5 мг бенсеразиду 3−4 рази на добу. Після підтвердження переносимості схеми початкового дозування добову дозу поступово збільшують залежно від відповіді пацієнта (наприклад, чотириразові дози на добу замість триразових). Якщо хворий знаходиться під безпосереднім наглядом лікаря, коригувати дозу можна кожні 2−3 дні. Оптимальний ефект досягається загалом при добовій дозі 300−800 мг леводопи + 75−200 мг бенсеразиду, яку застосовують за 3 або більше прийомів.

На підбір оптимальної дози може бути потрібно 4−6 тижнів.

Якщо виникає необхідність подальшого збільшення добової дози, це слід робити з перервою в 1 місяць.

Підтримуюче лікування

Середня підтримуюча доза: по ½ таблетки (125 мг) 3−6 разів на добу. Кількість прийомів (не менше 3) і їхній розподіл протягом дня визначають відповідно до індивідуальних потреб хворого.

Дозування в особливих випадках

Дозування потребує ретельного титрування для всіх пацієнтів. Поки не буде досягнуто повного ефекту препарату, хворий може, як і раніше, приймати протипаркінсонічні засоби, які не містять леводопу; при появі ефекту, однак, часто з’являється можливість поступово знижувати їхню дозу.

Пацієнти з паркінсонізмом повинні бути проінформовані, що їхній стан може тимчасово погіршитися. Пацієнтам, які відчувають значні коливання відповіді протягом дня (феномен «увімкнення – вимкнення»), слід призначати менші дози, які приймають більш часто, або перевести їх на застосування препарату Мадопар^®, форма випуску із подвійним вивільненням.

Пацієнти з порушенням функції печінки

Безпека та ефективність застосування препарату Mадопар^® пацієнтам з порушенням функції печінки не вивчались (див. розділи «Протипоказання» і «Фармакокінетика/Фармакокінетика у пацієнтів особливих груп»).

Пацієнти з порушенням функції нирок

Корекція дози препарату Mадопар^® не потрібна пацієнтам з помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну > 30 мл/хв) (див. розділ «Фармакокінетика/Фармакокінетика у пацієнтів особливих груп»).

Синдром неспокійних ніг (RLS)

Препарат Мадопар^® приймати за 1 годину до сну. Щоб запобігти шлунково-кишковим розладам, краще прийняти препарат з їжею з низьким вмістом білка. Перед застосуванням слід уникати об’ємної, багатої на білок їжі. Як правило, препарат Мадопар^® слід приймати протягом тривалого періоду. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 500 мг препарату Мадопар^®.

Звичайне дозування

Дозування препарату Мадопар^® засновано на тяжкості синдрому неспокійних ніг, оптимальний ефект визначається поступовим індивідуальним титруванням дози.

RLS з порушенням засинання

Якщо інше не передбачено, лікування симптомів, зокрема труднощів із засинанням, починають з дози 125 мг препарату Мадопар^® ввечері перед сном. Якщо симптоми зберігаються, дозування може бути збільшено до двох доз по 125 мг.

RLS з порушенням засинання та підтримання сну вночі і додатковими симптомами протягом дня

Для симптомів протягом дня можна застосовувати ½–1 таблетку по мірі необхідності, враховуючи, що загальна доза протягом 24 годин не повинна перевищувати 500 мг.

Можливе неефективне лікування іноді пов’язане із взаємодією з їжею.

RLS внаслідок залежної від діалізу ниркової недостатності

Пацієнтам на діалізі з уремічними симптомами неспокійних ніг слід приймати ½–1 таблетку по мірі необхідності за 30 хвилин до діалізу.

Корекція дози при побічних реакціях/ виникненні взаємодії

У разі погіршення або ефекту рикошету слід розглянути можливість застосування додаткового лікування та зменшення дози леводопи; може виникнути потреба у поступовому припиненні застосування леводопи і заміні її на інший препарат.

Дозування в особливих випадках

Щоб запобігти погіршенню (тобто розвитку симптомів RLS на початку дня, загостренню симптомів і залученню інших частин тіла), не слід перевищувати максимальну рекомендовану добову дозу препарату Мадопар^®.

Якщо збільшується частота RLS, важливо не перевищувати максимальну добову дозу препарату Мадопар^®.

Пацієнти з порушенням функції печінки

Безпека та ефективність застосування препарату Mадопар^® пацієнтам з порушенням функції печінки не вивчались (див. розділи «Протипоказання» і «Фармакокінетика/Фармакокінетика у пацієнтів особливих груп»).

Пацієнти з порушенням функції нирок

Корекція дози препарату Mадопар^® не потрібна пацієнтам з помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну > 30 мл/хв) (див. розділ «Фармакокінетика/Фармакокінетика у пацієнтів особливих груп»). Препарат Мадопар^® добре переноситься пацієнтами з уремією, які отримують сеанси гемодіалізу.

Особливості щодо застосування

Категорії частоти побічних реакцій визначаються так: дуже часто (≥1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10 000), частота невідома (повідомлення про ці реакції надходять добровільно від популяції невизначеної чисельності, тому не завжди можна достовірно оцінити їх частоту або встановити причинно-наслідковий зв'язок з експозицією лікарського засобу).

Небажані ефекти, що спостерігалися в клінічних дослідженнях за участю пацієнтів із синдромом неспокійних ніг, були нечастими і легшими, ніж ті, що виникають при дозуванні, які зазвичай застосовуються при лікуванні хвороби Паркінсона.

Клінічні дослідження

Синдром неспокійних ніг

Об'єднані дані двох плацебо-контрольованих перехресних клінічних досліджень за участю 85 пацієнтів наведено у таблиці 1 відповідно до класу системи органів MedDRA. Перераховані всі небажані ефекти, повідомлені більш ніж один раз у групі активного лікування.

Таблиця 1. Резюме небажаних ефектів у пацієнтів із синдромом неспокійних ніг, які отримували лікування леводопою/бенсеразидом, у дослідженнях M43052 та M43060 з активним лікуванням та плацебо.

* Серцеві аритмії

Небажані ефекти в післяреєстраційний досвід.

Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи.

Повідомлялося про гемолітичну анемію, помірну і транзиторну лейкопенію та тромбоцитопенію і зменшення тривалості протромбінового часу.

При застосуванні препарату Мадопар^® спостерігалося підвищення азоту сечовини крові. У пацієнтів, які тривало отримують препарати, що містять леводопу, рекомендується регулярно контролювати формулу крові, функцію печінки і нирок.

Порушення обміну речовин, метаболізму.

Спостерігалась анорексія.

Повідомлялось про транзиторне і загалом незначне підвищення рівнів амінотрансфераз (аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази) і лужної фосфатази. Повідомлялося про підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази.

Психічні порушення.

Пацієнти з хворобою Паркінсона можуть страждати від депресії. Можуть виникати ажитація, тривога, безсоння, галюцинації, манія, зміни поведінки, агресивність, кошмарні сновидіння і часова дезорієнтація, особливо у пацієнтів літнього віку і у пацієнтів із вказаними розладами в анамнезі.

Депресія з суїцидальними думками можуть спостерігатися на фоні лікування препаратом Мадопар^®, однак вказані симптоми можуть бути проявом основного захворювання.

Порушення контролю імпульсів й адиктивна чи обсесивно-компульсивна поведінка (наприклад компульсивні витрати або покупки, імпульсивне переїдання або компульсивне переїдання) можуть виникати під час лікування препаратом Мадопар^®. Так, повідомлялося про випадки патологічної схильності до азартних ігор та підвищення лібідо, зокрема гіперсексуальність (див. розділ «Особливості застосування»).

Частота невідома: синдром дофамінової дисрегуляції.

Синдром дофамінової дисрегуляції є адиктивним розладом у деяких пацієнтів, які отримували лікування препаратом Мадопар^®. У таких пацієнтів спостерігається компульсивне неправильне застосування допамінергічних препаратів, прийом більших доз, ніж необхідно для адекватного контролю моторних симптомів хвороби Паркінсона. В деяких випадках це може призвести до тяжкої дискінезії (див. розділ «Особливості застосування»).

Порушення з боку нервової системи

У пацієнтів, які приймають препарат Мадопар^®, може розвинутися синдром неспокійних ніг.

Повідомлялося про головний біль.

Застосування препарату Мадопар^® асоціюється з сонливістю, дуже рідко – із вираженою сонливістю вдень та епізодами раптового засинання (див. розділ «Особливості застосування»).

На пізніших стадіях лікування або при застосуванні високих доз у пацієнтів із хворобою Паркінсона можуть виникати мимовільні рухи (наприклад, на зразок хореї або атетозу), які загалом можна усунути або досягти переносимості шляхом зниження дози препарату.

При довготривалому застосуванні можливі коливання терапевтичної відповіді. Вони включають феномени «завмирання», «виснаження ефекту дози» та «включення−виключення», які загалом можна зменшити або досягти переносимості шляхом корегування дози або призначення менших доз зі збільшенням частоти прийому препарату. Згодом можна підвищити дозу з метою посилення терапевтичного ефекту.

Повідомлялося про випадки втрати чи зміни смаку.

У пацієнтів із синдромом неспокійних ніг.

Погіршення (у вигляді зміни часу появи симптомів з вечірнього та нічного часу на початок дня та вечір) перед наступною вечірньою дозою є найпоширенішим небажаним ефектом довгострокової допамінергічної терапії.

Порушення з боку серцево-судинної системи.

Можуть спостерігатися серцево-судинні порушення (наприклад аритмії, ортостатична гіпотензія). Ортостатичні розлади загалом зменшувались після зниження дози препарату Мадопар^®.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту.

Спостерігалось зниження апетиту, нудота, блювання, діарея, сухість у роті. Ці побічні явища, які можуть бути на початковій стадії лікування, можна значною мірою зменшити, якщо приймати препарат Мадопар^® під час їди або принаймні з їжею з низьким вмістом білка чи з рідиною, а також якщо підвищувати дозу повільно. Зареєстровані випадки шлунково-кишкових кровотеч при застосуванні леводопи.

Порушення з боку шкіри і підшкірної клітковини

Можуть виникати алергічні реакції з боку шкіри, такі як свербіж і висипання.

Порушення з боку нирок та сечовидільної системи.

Незначна зміна кольору сечі до червоного, який темнішає при відстоюванні.

Лабораторні обстеження.

Транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ (АСТ, АЛТ) і лужної фосфатази. Також повідомлялося про підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази.

Протягом лікування препаратом Мадопар^® спостерігалося підвищення рівня азоту сечовини крові.

Також може виникати зміна кольору або забарвлення інших рідин або тканин організму, зокрема слини, язика, зубів або слизової оболонки рота.

Інші розлади

Припливи і підвищене потовиділення при застосуванні леводопи.

Симптоми передозування якісно подібні до побічних реакцій, які спостерігаються при застосуванні препарату Мадопар у терапевтичних дозах (див. розділ «Побічні реакції»), проте можуть бути більш вираженими.

Передозування може призвести до таких симптомів та ознак.

З боку центральної нервової системи: невгамовність, ажитація, сплутаність свідомості, безсоння, рухова гіперактивність, іноді сонливість.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання (іноді повторна), діарея.

Кардіальні порушення та судинні розлади: головним чином синусова тахікардія та коливання рівня АТ (артеріальна гіпер- та гіпотензія). Рідко, але найчастіше у людей похилого віку повідомлялося про аритміях, щодо яких супутні серцево-судинні захворювання розглядали як причинні фактори. Також спостерігалися мимовільні рухи (див. розділ «Побічні реакції»).

Лікування

Необхідно контролювати життєво важливі функції пацієнта та вжити допоміжних заходів залежно від клінічного стану пацієнта.

При передозуванні високими дозами та при прогнозованих серйозних небажаних наслідках спочатку показано застосування активованого вугілля в дозі 1 г/кг. При передозуванні дуже високими дозами, що загрожують життю, спочатку після прийому препарату Мадопар може бути корисним промивання шлунка. Після промивання шлунка слід призначити активоване вугілля у дозі 1 г/кг.

При виникненні ажитації показано симптоматичне лікування, наприклад, бензодіазепінами. У відповідних випадках застосовують симптоматичне лікування артеріальної гіпертензії (антигіпертензивні засоби) та артеріальної гіпотензії (збільшення обсягу циркулюючої крові, катехоламіни). Залежно від результатів моніторингу та гемодинамічного стану може бути призначене протиаритмічне лікування пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями та/або хворим похилого віку.

Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати при температурі не вище 25 °С у щільно закритій пляшці з метою захисту від вологи.

Мадопар таблетки використовуються для лікування всіх форм паркінсонізму, лікування ідіопатичного та симптоматичного синдрому неспокійних ніг.