Лейпрорелін Сандоз імплант, 5 мг у шприці

1 прозорий попередньо заповнений шприц з імплантатом та металевою голкою із захисним ковпачком із поліетилену в алюмінієвому пакеті.

Імплантат.

Основні фізико-хімічні властивості: імплантат від білого до жовтого кольору з однорідною поверхнею.

Активна речовина препарату Лейпрорелін Сандоз -ndash; лейпрореліну ацетат - є синтетичним аналогом природного гіпоталамусного гонадотропін-рилізинг гормону (ЛГРГ), який контролює виділення гонадотропінових гормонів ЛГ (лютеїнізуючий гормон) та ФСГ (фолікулостимулюючий гормон). Ці гормони стимулюють синтез стероїдів статевими залозами.

На відміну від фізіологічного ЛГРГ, що виділяється гіпоталамусом пульсоподібним чином, лейпрореліну ацетат (який ще називають агоністом ЛГРГ) забезпечує постійну блокаду ЛГРГ-рецепторів гіпофізу протягом усього періоду лікування, внаслідок чого гіпофіз перестає сприймати та реагувати на регуляцію. Внаслідок зворотного пригнічення секреції гіпофізом гонадотропіну відбувається зниження рівнів тестостерону, що впливає на зростання ракової тканини простати. У нормальних обставинах ця тканина стимулюється дигідротестостероном, який виділяється у відповідь на зниження рівня тестостерону в клітинах простати.

Постійний прийом лейпрореліну ацетату забезпечує зменшення кількості та чутливості (так зване знижувальне регулювання) рецепторів гіпофізу і, отже, зниження рівнів ЛГ, ФСГ та ДГТ. Це, своєю чергою, призводить до зниження рівнів тестостерону до кастратного діапазону. Дослідження на тваринах продемонстрували антиандрогенний ефект та гальмування росту карциноми простати. Згідно з експериментальними та клінічними дослідженнями, тримісячний курс лікування лейпрореліном ацетатом після початкової стимуляції забезпечує зниження секреції гонадотропіну. У чоловіків підшкірне введення лейпрореліну ацетату спочатку викликає зростання рівнів ЛГ та ФСГ, що супроводжується тимчасовим зростанням рівнів тестостерону та дигідротестостерону. Через короткочасне погіршення клінічної картини у перші 3 тижні лікування, яке спостерігалося у поодиноких випадках, чоловікам із раком простати на початковому етапі лікування можна призначити додатковий прийом антиандрогенів. Тривалий прийом лейпрореліну ацетату, навпаки, призводить до зниження рівнів ЛГ та ФСГ. Рівні андрогенів у чоловіків знижуються до значень, що фіксуються після хірургічного видалення обох яєчок. Ці зміни зазвичай відбуваються через 2-3 тижні після початку терапії та зберігаються протягом усього подальшого лікування. Водночас, розглядаючи варіант лікування лейпрореліном ацетатом, необхідно оцінити гормональну чутливість ракової тканини простати та потенційні терапевтичні переваги орхіектомії. При необхідності орхіектомію можна замінити на 3-місячні прийоми ацетату лейпрореліну. Згідно з отриманими постійним прийомом лейпрореліну ацетату можна підтримувати кастратні рівні тестостерону більше 5 років.

Після ін'єкції імплантату починається постійне виділення лейпрореліну ацетату (активна речовина препарату) із полімеру молочної кислоти, яке триває до 182 днів (26 тижнів). З часом полімер абсорбується аналогічно тому, як це відбувається з хірургічним шовним матеріалом.

Через 2 години після введення однієї дози рівень лейпрореліну досягає найвищого рівня 5216 пг/мл (5,2 нг/мл). Площа під фармакокінетичною кривою протягом трьох місяців лікування становить 32,4 нг/мл*d. Рівень, що визначається у сироватці, зберігається до 182 днів (26 тижнів) після введення. Рівень, що визначається у сироватці, зберігається до 182 днів (26 тижнів) після введення. Об'єм розподілу лейпрореліну у чоловіків становить 36 л; загальний кліренс становить 139,6 мл/хв.

Повторне застосування призводить до постійного зниження рівня тестостерону до рівня кастрації (стерильності) у разі відсутності тимчасового підвищення рівня тестостерону після першого ін'єкції.

У пацієнтів з інгібованою функцією нирок або печінки показники лейпрореліну були визначені на тому ж рівні, що й у пацієнтів зі здоровими нирками та печінкою. У деяких пацієнтів із хронічною недостатністю нирок рівень лейпрореліну в сироватці крові був вищим. Однак, ймовірно, це спостереження не має клінічного значення.

Аналоги гонадотропін-рилізинг гормону. Код ATX L02A E02.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами невідома.

Оскільки антиандрогенна терапія може продовжувати інтервал QT, слід ретельно оцінити можливість супутнього застосування препарату Лейпрорелін Сандоз з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT або можуть викликати двонаправлену тахікардію, такими як протиаритмічні лікарські засоби класу IA дін(наприклад, аміодарон, соталол, дофетилід, ібулітид), метадон, моксифлоксацин, нейролептики та інші (див. розділ «Особливості застосування»).

діюча речовина: лейпрорелін ацетат;

1 імплантат містить 5 мг лейпрореліну (у формі лейпрореліну ацетату);

допоміжна речовина: полімолочна кислота.

Через виникнення у деяких пацієнтів втоми, іноді дуже сильної втоми, особливо на початковому етапі лікування, що може бути обумовлено основною пухлинною хворобою, препарат навіть при правильному застосуванні може пригнічувати гостроту реакцій та негативно впливати на здатність керувати автомобілем та працювати з складним механічним устаткуванням. Алкоголь посилює цей негативний вплив. Слід також враховувати можливість побічних реакцій з боку нервової системи та органів зору.

Препарат призначений для лікування пацієнтів чоловічої статі.

Не використовувати для лікування дітей.

Лікування гормонозалежного раку прогресуючої простати.

• Підвищена чутливість до лейпрореліну або інших аналогів гонадотропін-рилізинг гормону або полімолочної кислоти.
• Гормононезалежні пухлини.
• Хірургічна кастрація.
• Лейпрорелін Сандоз не застосовувати жінкам та дітям.

Рекомендована доза становить 5 мг лейпрореліну 1 раз на 3 місяці. Якщо не спостерігається тимчасове покращення або позитивна динаміка, продовжувати лікування не рекомендується.

У виняткових випадках застосування препарату відкладається на період до 4 тижнів, терапевтичний ефект не знижується у більшості пацієнтів.

Препарат повинен вводити лікар з досвідом проведення протипухлинної терапії. Імплантат вводиться під шкіру у живіт.

Інструкція з використання:

Уважно прочитайте цю інструкцію, оскільки шприц, що постачається разом із цим засобом, може відрізнятися від раніше використовуваних.

1. Продезінфікуйте ділянку ін'єкції на передній черевній стінці нижче лінії пупу.

2. Видаліть шприц зі стерильного пакета та перевірте наявність імплантату в камері (див. область, окреслену рамкою). Якщо потрібно, перегляньте шприц проти світла або обережно струсіть його.

3. Вийміть поршень шприца у крайнє положення, доки не побачите всю лінію у другому вікні.

Увага: поршень можна просувати вперед, щоб ввести імплантат, тільки якщо він був повністю витягнутий!

4. Зніміть захисний ковпачок із голки.

5. Тримайте корпус шприца однією рукою. Іншою рукою зберіть у складку шкіру передньої черевної стінки пацієнта нижче лінії пупа. Див. розділ малюнок. Направивши голку отвором нагору, введіть її на всю довжину в підшкірну клітковину. Робіть це під невеликим кутом, майже паралельно до шкіри.

6. Акуратно витягніть шприц приблизно на 1 см назад. Це створить канал для імплантату.

7. Введіть імплантат у пункційний канал, просуваючи поршень вперед, поки він не зафіксується на місці, і ви почуєте клацання звуку. 

8. Вийміть голку. Щоб забезпечити правильність введення імплантату, перевірте, чи виглядає білий кінчик поршня з кінця голки.

Як правило, через 3 місяці можна визначити, чи карцинома простати є андрогенчутливою. Головним діагностичним параметром є аналіз концентрації простатичного специфічного антигену (ПСА), зазвичай, більше 10 нг/мл в активному стані розвитку пухлини. У пробах значення ПСА визначено після видалення андрогену із застосуванням препарату у дозі 5 мг. Однак показники ПСА, як і показники тестостерону, слід визначати до початку та після застосування препарату протягом 3 місяців. Результати тестів вважаються позитивними, якщо за три місяці концентрація тестостерону знаходиться на рівні стерильності (1 нг/мл), а значення ПСА зменшено. Зменшення значення ПСА (приблизно на 80% базової) на ранній стадії можна розглядати як позитивний індикатор довгострокової відповіді при видаленні андрогену. У такому випадку показано гормоносупресивну терапію.

Результати тестів вважаються негативними, якщо значення ПСА залишається незмінним або збільшується із зменшенням тестостерону у пацієнта. У таких випадках продовження гормоносупресивної терапії є неприйнятним.

Однак, якщо у пацієнта визначається клінічна відповідь (наприклад, зменшення больових відчуттів, скарг на біль при сечовипусканні та відновлення нормального розміру простати), недостовірно негативні результати слід взяти до уваги. У таких поодиноких випадках застосування Лейпрореліну Сандоз 5 мг необхідно продовжити протягом наступних трьох місяців, а також відстежувати значення ПСА. Крім того, клінічну симптоматику пацієнта слід ретельно відстежувати.

Як правило, терапія застарілих гормонозалежних карцином простати із застосуванням препарату потребує тривалого терміну лікування.

Необхідно регулярно перевіряти терапевтичний ефект лікування за допомогою клінічних обстежень (ректальна пальпація простати, ультразвукова ехографія, сканування кісток, комп'ютерна томографія) та дослідження рівнів фосфатази або ПСА та сироваткового тестостерону (особливо при виникненні ознак прогресування пухлини), незважаючи на адекватну.

Особливості застосування

Пацієнти з гіпертонією потребують ретельного моніторингу. Існує підвищений ризик виникнення депресії, симптоми емоційної лабільності, такі як плач, дратівливість, нетерплячість, гнів та агресія у пацієнтів, які застосовують антагоністи гонадотропін-рилізинг-гормонів.

На початку лікування часто відбувається короткочасне зростання сироваткових рівнів тестостерону, яке може супроводжуватися тимчасовим загостренням певних клінічних симптомів (виникнення або загострення залишків, непрохідність сечових шляхів з відповідними ускладненнями, компресія спинного мозку, міастенія ніг, лімфон). При продовженні лікування препаратом ускладнення зазвичай проходять самостійно. Можливе виникнення алергічних та анафілактичних реакцій, зокрема місцевих реакцій у місці введення та системних реакцій. На початковому етапі лікування для ослаблення тяжкості можливих ускладнень (початкове зростання тестостерону та загострення клінічної симптоматики) можна розглянути доцільність призначення додаткових антиандрогенів.

Успішність терапії слід регулярно контролювати за допомогою клінічних випробувань (пальцевого ректального дослідження простати, УЗД, скелетної сцинтиграфії, комп'ютерної томографії) та аналізів рівня фосфатази або концентрації простат-специфічного антигену (ПСА) та тестостерону у сироватці крові.

Гіпогонадизм, що виникає при тривалому лікуванні аналогами ЛГРГ та/або орхектомії, може призвести до остеопорозу з підвищеним ризиком переломів. Розвиток остеопорозу більш виражений після орхіектомії (з підвищеним рівнем кортизолу), ніж після введення аналогів ЛГРГ.

У пацієнтів з високим ризиком додаткове введення бісфосфонатів може запобігти демінералізації кісток.

Дуже ретельний моніторинг потребують пацієнтів з метастазами в головний або спинний мозок, з нервовими розладами та з непрохідністю сечових шляхів, особливо у перші кілька тижнів лікування. У поодиноких випадках у таких пацієнтів спостерігалася компресія спинного мозку та недостатність функції нирок.

Під час лікування препаратом Лейпрорелін Сандоз тести на допінг можуть показувати позитивний результат.

Зміна толерантності до глюкози спостерігалася у деяких пацієнтів, які отримували аналоги ЛГРГ. Пацієнти з діабетом потребують моніторингу під час лікування препаратом.

Антиандрогенна терапія може подовжувати QT-інтервал.

У пацієнтів з подовженням інтервалу QT в анамнезі (або відповідними факторами ризику), а також у пацієнтів, які отримують супутні лікарські засоби, які можуть продовжити інтервал QT (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») лікарі повинні оцінити співвідношення ризику до користі, включаючи ймовірність двонаправленої тахікардії, перш ніж розпочати лікування препаратом.

Через пригнічення деяких статевих гормонів можуть розвиватися небажані побічні ефекти. По частоті побічні ефекти розподіляються таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100), одиничні ( ≥ 1/10000 до < 1/1000), рідкісні (< 1/10000), частота невідома (отримані дані не дозволяють оцінити частоту розповсюдження).

Найпоширенішими побічними ефектами лікування лейпрореліном є припливи та посилене потовиділення. Ці явища виникають із частотою 10%.

На початку лікування, як правило, спостерігається короткочасне підвищення концентрації тестостерону в сироватці крові, що може тимчасово посилити певні симптоми захворювання (біль у кістках або посилення болів у кістках, обструкція сечовивідних шляхів та її наслідки, компресія спинного мозку, м'язова слабкість ноги , лімфатичні набряки). Це посилення симптомів зазвичай регресує спонтанно, без необхідності відміни лейпрореліну.

З боку нервової системи

Нечасто: головний біль, запаморочення, неспокій, галюцинації, депресія, непритомність, гіпестезія, безсоння, летаргія, порушення пам'яті, зміни настрою, нервозність, нейром'язові розлади, оніміння, парестезія, периферична нейропатія, порушення смакової чутливості, що вже існують.

Рідкісні: смакові розлади, порушення нюху, мимовільні рухи, безсоння, розлади зору, розлади чутливості шкіри, інсульт гіпофізу після першого введення лейпрореліну у пацієнтів з аденомою гіпофізу, випадки появи у хворих думки про самогубство та суїцидальні спроби.

З боку дихальної системи

Часто: задишка, кашель, фарингіт.

Нечасто: утруднене дихання, кровохаркання, емфізема, носова кровотеча, плевральний випіт, шум тертя плеври, пневмонія, фіброзні утворення в легенях, інфільтрати в легенях, розлад дихання, застій у синусах.

Невідомо: інтерстиційне захворювання легень.

З боку травного тракту

Часто: нудота, блювання, діарея або запор, метеоризм, сухість у роті, виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, гастроінтестинальні порушення з можливою кровотечею, порушення функції печінки, підвищення апетиту, поліпи прямої кишки, спрага.

З боку шкіри та підшкірних тканин.

Нечасті: висипання, макулопапульозний висип, алопеція, нічна пітливість, дерматит, сухість шкіри, свербіж, підвищений/знижений ріст волосся, відчуття клубка в горлі, пігментація, пошкодження шкіри, кропив'янка.

Рідкісні: карцинома шкіри/вуха.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини

Часто: артралгія.

Нечасто: анкілозуючий спондиліт, міалгія, тазовий фіброз, перелом хребта, параліч, тендосиновітоподібні симптоми, осалгія.

З боку сечостатевої та репродуктивної системи

Дуже часто ослаблення лібідо та статевої потенції.

Часто: дизурія, ніктурія, полакіурія.

Нечасто: дизурія, гематурія, біль у яєчках, атрофія яєчок, спазми у сечовому міхурі, нетримання сечі, розлади функції пеніса, біль у ділянці простати, інфекції сечостатевого тракту.

З боку ендокринної системи

Нечасто: гінекомастія, цукровий діабет, збільшення щитовидної залози.

Рідкісні випадки крововиливів у гіпофіз після першого призначення у пацієнтів з аденомою гіпофізу.

З боку обміну речовин, метаболізму

Часто: підвищення апетиту.

Нечасто: зниження апетиту, зміни метаболічного стану у хворих на цукровий діабет (зниження або підвищення рівня глюкози в крові), патологічне збільшення маси тіла, гіперкальціємія та гіперкреатинемія, дегідратація, гіперліпідемія (збільшення загального холестерину, ліпопротеїнів низької щільності, тригліцеридів) , гіпопротеїнемія, гіпонатріємія, гіперурикемія, гіпербілірубінемія, втрата ваги

З боку серцево-судинної системи

Дуже часто: припливи з епізодами посиленого потовиділення, вазодилатація.

Нечасто: стенокардія, аритмія, серцебиття, зміни артеріального тиску (артеріальна гіпертензія або артеріальна гіпотензія), брадикардія, хронічна серцева недостатність, зміни на електрокардіограмі (ЕКГ), аускультативні шуми, інфаркт міокарда, флебіт, флебіт, флебіт , варикозне розширення вен.

Невідомо: подовження інтервалу QT.

З боку системи крові та лімфатичної системи

Нечасто: анемія, екхімози, лімфедема, збільшення протромбінового та часткового тромбопластинового часу, тромбоцитопенія, лейкоцитоз, лейкопенія, еозинофілія.

Системні порушення та реакції в місці введення

Рідкісні: втома, реакції світлочутливості, набряки в області скроневої кістки, жовтяниця, місцеві шкірні реакції, зокрема почервоніння шкіри в місці ін'єкції, зазвичай відбувається при подальшому лікуванні.

Нечасто: реакції в місці введення, включаючи біль, запалення, стерильний абсцес, ущільнення тканин, гематому.

З боку імунної системи

Рідкісні: системні алергічні реакції (лихоманка, свербіж, висипання на шкірі), анафілаксія.

З боку органів зору

Нечасто: порушення зору, амбліопія, затуманювання зору, офтальмологічні порушення, сухість ока.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату

Нечасто: порушення слуху, шум у вухах.

Новоутворення

Нечасто: несподіване загострення раку передміхурової залози, агревація раку передміхурової залози.

Лабораторні дослідження

Нечасто: зростання рівнів таких ферментів, як лактатдегідрогеназа (ЛДГ) та лужна фосфатаза (ЛФ), а також трансаміназ, зокрема АЛТ (аланінамінотрансфераза сироватки крові), АСТ (аспартатамінотрансфераза сироватки крові) та γ вміст тригліцеридів, збільшений протромбіновий час, тривала згортання крові.

Невідомо: в окремих випадках абсцес у місці ін'єкції.

Примітка.

Реакцію на терапію можна контролювати шляхом вимірювання сироваткових рівнів тестостерону, кислої фосфатази та ПСА. На початку терапії рівні тестостерону зазвичай зростають, потім упродовж 2 тижнів знижуються. За 2 - 4 тижні рівні тестостерону становлять значення, такі як при видаленні яєчок, і залишаються на цьому рівні протягом усього наступного лікування.

Під час лікування препаратом може зменшуватися щільність кісткової тканини. Реактивні кісткові зміни можна контролювати кістковою сцинтиграфією.

На початковому етапі лікування можливе зростання рівнів кислої фосфатази минущого характеру. Зазвичай, через кілька тижнів значення відновлюються до нормального рівня.

Наявні дані не містять відомостей про симптоми інтоксикації.

У разі передозування пацієнту слід надати симптоматичне лікування, у разі необхідності провести підтримуючу терапію.

Тримати при температурі вище 30 °C.
Зберігати у недоступному для дітей місці.

Активна речовина препарату Лейпрорелін Сандоз - лейпрореліну ацетат - є синтетичним аналогом природного гіпоталамусного гонадотропін-рилізинг гормону (ЛГРГ), який контролює виділення гонадотропінових гормонів ЛГ (лютеїнізуючий гормон) та ФСГ (фолікулостимулюючий гормон).