Левокс таблетки по 500 мг, 10 шт.

По 10 таблеток, вкритих плівковою оболонкою, у блістері, по 1 блістеру в картонній пачці.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: капсулоподібної форми, вкриті плівковою оболонкою, з рискою на одному боці, з маркуванням «500» на іншому, білого або майже білого кольору.

Левофлоксацин – це синтетичний антибактеріальний засіб із групи фторхінолонів, S-енантіомер рацемічної суміші лікарського засобу офлоксацину.

Механізм дії.

Як антибактеріальний препарат з групи фторхінолонів левофлоксацин діє на комплекс ДНК-ДНК-гірази та топоізомеразу ІV.

Співвідношення фармакокінетика/фармакодинаміка

Ступінь бактеріальної активності левофлоксацину залежить від співвідношення максимальної концентрації у сироватці крові (Сmax) чи площі під фармакокінетичною кривою (АUC) та мінімальною інгібуючою (пригнічувальною) концентрацією (МІК (МПК)).

Механізм резистентності

Основний механізм резистентності є наслідком мутації у генах gyr-A. In vitro існує перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими фторхінолонами.

Завдяки механізму дії зазвичай не існує перехресної резистентності між левофлоксацином та іншими класами протибактеріальних засобів.

Межові значення

Рекомендовані Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості (EUCAST) межові значення МІК для левофлоксацину, що відділяють чутливі мікроорганізми від організмів помірно чутливих (помірно резистентних) та помірно чутливі від резистентних організмів, представлені у нижченаведеній таблиці.

Клінічні межові значення МІК EUCAST для левофлоксацину (20.06.2006):

Рекомендовані CLSI (Інститутом клінічних та лабораторних стандартів, раніше – NCCLS) межові значення МІК для левофлоксацину, що відділяють чутливі від помірно чутливих організмів та помірно чутливі від резистентних організмів, представлено у нижченаведеній таблиці, для тестування МІК (мкг/мл) чи диско-дифузного методу (діаметр зони [мм] з використанням диску з левофлоксацином 5 мкг).

Рекомендовані CLSI межові значення МІК та диско-дифузного методу для левофлоксацину (М 100-S17, 2007):

Антибактеріальний спектр

Поширеність резистентності може варіювати географічно та з часом для вибраних видів, тому бажано отримати локальну інформацію про резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. При необхідності слід звернутися за порадою до спеціаліста, коли місцева поширеність резистентності є такою, що корисність агента щонайменше при деяких типах інфекцій є сумнівною.

Зазвичай чутливі види

Аеробні грампозитивні бактерії

Staphylococcus aureus* метицилін-чутливий, Staphylococcus saprophyticus, Streptococci, група С і G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae*, Streptococcus pyogenes*

Аеробні грамнегативні бактерії

Burkholderia cepacia**, Eikenella corrodens, Haemophilus influenzae*, Haemophilus para- influenzae*, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae*, Moraxella catarrhalis*, Pasteurella multocida, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri

Анаеробні бактерії

Peptostreptococcus

Інші

Chlamydophila pneumoniae*, Chlamydophila psittaci, Chlamidia trachomatis, Legionella pneumophila*, Mycoplasma pneumoniae*, Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum

Види, для яких набута (вторинна) резистентність може бути проблематичною

Аеробні грампозитивні бактерії

Enterococcus faecalis*, Staphylococcus aureus метицилін-резистентний, Staphylococcus coagulase spp.

Аеробні грамнегативні бактерії

Acinetobacter baumannii*, Citrobacter freundii*, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae*, Escherichia coli*, Morganella morganii*, Proteus mirabilis*, Providencia stuartii, Pseudomonas aeruginosa*, Serratia marcescens*

Анаеробні бактерії

Bacteroides fragilis, Bacteroides ovatus**, Bacteroides thetaiotamicron**, Bacteroides vulgatus**, Clostridium difficile**

* Клінічна ефективність була продемонстрована для чутливих ізолятів у затверджених клінічних показаннях. 

** Природна помірна чутливість.

Інші дані

Госпітальні інфекції, викликані P. aeruginosa, можуть потребувати комбінованої терапії.

Абсорбція

Левофлоксацин при пероральному прийомі швидко та майже цілком всмоктується, при цьому пікові концентрації у плазмі крові досягаються протягом 1 години. Абсолютна біодоступність становить приблизно 100 %.

Їжа майже не впливає на всмоктування левофлоксацину.

Розподіл

Приблизно 30-40 % левофлоксацину зв’язується з протеїном сироватки крові. Кумуляційний ефект левофлоксацину при багатократному застосуванні 500 мг 1 раз на добу практично відсутній. Існує незначний, але передбачуваний кумуляційний ефект після прийому доз по 500 мг двічі на добу. Стабільний стан досягається протягом 3 днів.

Проникнення у тканини та рідини організму

Проникнення у слизову оболонку бронхів, бронхіальний секрет тканин легенів (БСТЛ)

Максимальна концентрація левофлоксацину у слизовій оболонці бронхів та бронхіальному секреті легенів після прийому 500 мг перорально становили 8,3 мкг/г та 10,8 мкг/мл відповідно. Ці показники досягалися протягом 1 години після прийому препарату.

Проникнення у тканини легенів

Максимальні концентрації левофлоксацину у тканинах легенів після прийому 500 мг перорально становили приблизно 11,3 мкг/г та досягалися через 4-6 годин після прийому препарату. Концентрація у легенях перевищує таку в плазмі крові.

Проникнення у вміст міхура

Максимальні концентрації левофлоксацину 4,0-6,7 мкг/мл у вмісті міхура досягалися через 2-4 години після прийому препарату після 3 днів прийому препарату в дозах 500 мг 1 раз чи двічі на добу.

Проникнення у цереброспінальну (спинномозкову) рідину

Левофлоксацин погано проникає у цереброспінальну рідину.

Проникнення у тканини простати

Після перорального прийому 500 мг левофлоксацину 1 раз на добу протягом 3 днів середні концентрації у тканині простати досягали 8,7 мкг/г, 8,2 мкг/г та 2,0 мкг/г відповідно через 2 години, 6 годин та 24 години; середній коефіцієнт концентрацій простата/плазма становив 1,84.

Концентрація у сечі

Середня концентрація левофлоксацину у сечі через 8-12 годин після однократного прийому перорально дози 150 мг, 300 мг чи 500 мг становили 44 мг/л, 91 мг/л та 200 мг/л відповідно.

Біотрансформація

Левофлоксацин метаболізується незначною мірою, метаболітами є дисметил-левофлоксацин та левофлоксацину N-оксид. Ці метаболіти становлять менше 5 % кількості препарату, що виділяється з сечею. Левофлоксацин є стереохімічно стабільним та не підлягає інверсії хіральної структури.

Виведення

Після перорального та внутрішньовенного введення левофлоксацин виводиться з плазми крові відносно повільно (період напіввиведення становить 6-8 годин). Виведення відбувається зазвичай через нирки (понад 85 % введеної дози).

Немає суттєвої різниці у фармакокінетиці левофлоксацину після внутрішньовенного та перорального введення, що свідчить про те, що пероральний та внутрішньовенний шляхи введення є взаємозамінними.

Лінійність

Левофлоксацин має лінійну фармакокінетику у діапазоні 50-600 мг.

Пацієнти з нирковою недостатністю

На фармакокінетику левофлоксацину впливає ниркова недостатність. При зниженні функції нирок знижується ниркове виведення та кліренс, а періоди напіввиведення збільшуються, як видно з нижченаведеної таблиці:

Пацієнти літнього віку

Немає значних відмінностей у фармакокінетиці левофлоксацину у молодих пацієнтів та пацієнтів літнього віку, крім відмінностей, пов’язаних із кліренсом креатиніну.

Гендерні відмінності

Окремий аналіз продемонстрував незначні відмінності у фармакокінетиці левофлоксацину залежно від статі. Не існує доказів того, що ці гендерні відмінності є клінічно значущими.

Антибактеріальні засоби для системного застосування групи хінолонів, фторхінолони.
Код АТХ J01M А 12.

Вплив інших лікарських засобів на лікарський препарат

Солі заліза, солі цинку, антациди, що містять магній або алюміній, диданози.

Всмоктування левофлоксацину значно зменшується, коли одночасно з препаратом приймають солі заліза, антациди, що містять магній чи алюміній, або диданозин (це стосується лише лікарських форм диданозину з алюмініє- або магнієвмісними буферними засобами). Одночасне застосування фторхінолонів та мультивітамінних препаратів, що містять цинк, знижує їх абсорбцію після перорального прийому. Препарат слід приймати не менш ніж за 2 години до або через 2 години після прийому лікарських засобів, що містять двовалентні чи тривалентні катіони, такі як солі заліза, солі цинку, антациди, що містять магній чи алюміній, або диданозин з алюмініє- або магнієвмісними буферними засобами (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Солі кальцію мають мінімальний вплив на абсорбцію левофлоксацину після перорального прийому.

Сукральфат

Біодоступність препарата значно зменшується при одночасному застосуванні препарату з сукральфатом. Якщо пацієнтові необхідно отримувати як сукральфат, так і левофлоксацин, краще приймати сукральфат через 2 години після прийому препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Теофілін, фенбуфен чи подібні нестероїдні протизапальні лікарські засоби

Не було виявлено фармакокінетичної взаємодії левофлоксацину з теофіліном. Проте можливе суттєве зниження судомного порогу при одночасному застосуванні хінолонів з теофіліном, нестероїдними протизапальними препаратами та іншими агентами, які зменшують судомний поріг. Концентрація левофлоксацину у присутності фенбуфену була приблизно на 13 % вищою, ніж при прийомі лише левофлоксацину.

Пробенецид і циметидин

Пробенецид та циметидин статистично достовірно впливають на виведення левофлоксацину. Нирковий кліренс левофлоксацину знижується у присутності циметидину на 24 %, а пробенециду – на 34 %. Це тому, що обидва препарати здатні блокувати канальцеву секрецію левофлоксацину. Однак при дозах, випробуваних у дослідженні, не є вірогідним, щоб статистично значущі кінетичні відмінності мали клінічну значимість. Слід з обережністю ставитися до одночасного прийому левофлоксацину з лікарськими засобами, що впливають на канальцеву секрецію, такими як пробенецид та циметидин, особливо пацієнтам з нирковою недостатністю.

Інша інформація

У дослідженнях клінічної фармакології було продемонстровано, що на фармакокінетику левофлоксацину не мають клінічно значущого впливу такі лікарські засоби: карбонат кальцію, дигоксин, глібенкламід, ранітидин.

Вплив препарату на інші лікарські засоби

Циклоспорин

Період напіввиведення циклоспорину збільшується на 33 % при одночасному прийомі з левофлоксацином.

Антагоністи вітаміну К

При одночасному застосуванні з антагоністами вітаміну К (наприклад варфарином) повідомлялося про підвищення показників коагуляційних тестів (протромбінів час/ міжнародне нормалізаційне співвідношення) і/або кровотечі, в тому числі виражені. Зважаючи на це, у пацієнтів, які отримують паралельно антагоністи вітаміну К, необхідно здійснювати контроль показників коагуляції (див. розділ «Особливості застосування»).

Лікарські засоби, що подовжують інтервал QT

Левофлоксацин, подібно до інших фторхінолонів, слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують лікарські засоби, відомі своєю здатністю подовжувати інтервал QT (наприклад, протиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліти та антипсихотичні лікарські засоби). (Див. розділ «Особливості застосування» «Подовження інтервалу QT»).

Інша значуща інформація

Не відзначається впливу левофлоксацину на фармакокінетику теофіліну (який є субстратом ферменту CYPIA2), що свідчить про те, що левофлоксацин не є інгібітором CYPIA2. 

Інші форми взаємодії

Прийом їжі

Не спостерігалося клінічно значущої взаємодії з харчовими продуктами. Препарат можна приймати незалежно від прийому їжі.

діюча речовина: левофлоксацин;

1 таблетка містить левофлоксацину гемігідрату еквівалентно левофлоксацину безводному 500 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, гіпромелоза, натрію кроскармелоза, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний  безводний, тальк очищений, магнію стеарат;

оболонка (покриття Сolorcoat FC4S-H (White), поліетиленгліколь 6000, гіпромелоза, титану діоксид (Е 171)).

Пацієнтам, що керують транспортними засобами, що працюють з машинами і механізмами, слід враховувати можливі небажані дії на нервову систему (запаморочення/вертиго, сонливість, сплутаність свідомості, розлади зору та слуху, порушення процесів руху, у тому числі під час ходьби).

Левофлоксацин не призводить до порушень фертильності або репродуктивної функції у тварин.

Застосування препарату левофлоксацину протипоказане дітям та підліткам (до 18 років), оскільки не виключено пошкодження суглобового хряща.

Дорослим з інфекціями легкого або помірного ступеня тяжкості препарат призначають для лікування таких інфекцій, викликаних чутливими до левофлоксацину мікроорганізмами: гострі синусити, загострення хронічних бронхітів, пневмонії, ускладнені бактеріальний простатит.

• Підвищена чутливість до левофлоксацину, інших фторхінолонів або будь-якого інгредієнта препарату;
• епілепсія;
• ушкодження сухожиль, пов'язане із застосуванням фторхінолонів;

Препарат приймають 1 або 2 рази на добу. Доза залежить від типу і тяжкості інфекції. Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Рекомендовано продовжувати лікування препаратом принаймні протягом 48-72 годин після нормалізації температури тіла або підтвердженого мікробіологічними тестами знищення збудників.

Таблетки препарату слід ковтати не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Для отримання необхідної дози таблетку можна розділити вздовж риски для розподілу. Приймати препарат можна як разом з їжею, так і в інший час. 

Стосовно дозування слід дотримуватись таких рекомендацій для дорослих пацієнтів з нормальною функцією нирок, у яких кліренс креатиніну становить понад 50 мл/хвилину:

Дозування для пацієнтів з порушеною функцією нирок, у яких кліренс креатиніну менше 50 мл/хвилину:

1 Після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (ХАПД) додаткові дози не потрібні.

Дозування для пацієнтів з порушеною функцією печінки. Корекція дози не потрібна, оскільки левофлоксацин незначною мірою метаболізується в печінці та виводиться переважно нирками.

Дозування для пацієнтів літнього віку. Якщо ниркова функція не порушена, немає потреби в корекції дози.

Особливості застосування

Нижче вказані побічні реакції за системами органів та частотою: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, ≤1/100), рідко (≥1/10000, ≤1/1000), невідомо (не може бути оцінено, виходячи з наявних даних). 

У межах кожної групи за частотою проявів небажані явища зазначені у порядку зменшення ступеня тяжкості.

Інфекції та інвазії

Нечасто: мікози, включаючи інфекції, спричинені Candida. Резистентність патогенних мікроорганізмів.

З боку кровоносної та лімфатичної систем

Нечасто: лейкопенія, еозинофілія. 

Рідко: тромбоцитопенія, нейтропенія. 

Частота невідома: панцитопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія.

З боку імунної системи

Рідко: набряк Квінке, підвищена чутливість.

Частота невідома: анафілактичний шок та анафілактоїдні реакції (можуть іноді виникати навіть після прийому першої дози препарату).

Порушення обміну речовин і харчування

Нечасто: анорексія.

Рідко: гіпоглікемія, особливо у пацієнтів, хворих на цукровий діабет.

Частота невідома: гіперглікемія, гіпоглікемічна кома.

З боку психіки

Часто: безсоння.

Нечасто: тривожність, сплутаність свідомості, нервозність. 

Рідко: психотичні реакції (наприклад, з галюцинаціями, параноєю), депресія, ажитація, порушення сну, кошмари.

Частота невідома: психотичні розлади із загрозливою для пацієнта поведінкою, у тому числі суїцидальні думки або спроби самогубства.

З боку нервової системи

Часто: головний біль, запаморочення. 

Нечасто: сонливість, тремор, дисгевзія (суб’єктивний розлад смаку).

Рідко: судоми, парестезія.

Частота невідома: периферична сенсорна або сенсомоторна нейропатія, паросмія (порушення нюху), включаючи аносмію (відсутність нюху), дискінезія, екстра пірамідальні розлади, агевзія, непритомність, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія.

З боку органів зору

Рідко: зорові порушення, такі як затуманений зів.

Частота невідома: транзиторна втрата зору.

З боку органів слуху

Нечасто: вертиго. 

Рідко: шум у вухах.

Частота невідома: втрата слуху, погіршення слуху.

З боку серцево-судинної системи

Рідко: тахікардія, серцебиття. 

Частота невідома: шлуночкова тахікардія, що може призвести до зупинки серця, шлуночкові аритмія та шлуночкова тахікардія типу «пірует» (спостерігається переважно у хворих з факторами ризику пролонгації інтервалу QT), подовження інтервалу QT, зареєстроване за допомогою ЕКГ.

Судинні розлади

Рідко: артеріальна гіпотензія.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння

Нечасто: задишка.

Частота невідома: бронхоспазм, алергічний пневмоніт.

З боку травної системи

Часто: діарея, блювання, нудота. 

Нечасто: болі в животі, диспепсія, метеоризм, запор. 

Частота невідома: геморагічна діарея, що у рідкісних випадках може свідчити про ентероколіт, включаючи псевдомембранозний коліт; панкреатит.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів

Часто: підвищення рівня печінкових ферментів (АЛТ/АСТ, лужна фосфатаза, ГГТ).

Нечасто: підвищення рівня білірубіну в крові. 

Частота невідома: жовтяниця і тяжкі ураження печінки, включаючи випадки розвитку летальної гострої печінкової недостатності, в першу чергу у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями; гепатит.

З боку шкіри та підшкірних тканин

(Реакції слизових оболонок можуть іноді виникати навіть після прийому першої дози препарату).

Нечасто: висипання, свербіж, кропив’янка, гіпергідроз. 

Частота невідома: токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, поліморфна ерітема, реакції фотосенсибілізації, лейкоцитарний васкуліт, стоматит.

З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини

Нечасто: артралгія, біль у м’язах. 

Рідко: ураження сухожиль, у тому числі їх запалення (тендиніт) (наприклад ахіллового сухожилля); м’язова слабкість, яка може мати значення у пацієнтів з міастенією.

Частота невідома: гострий некроз скелетних м’язів, розрив сухожиль (наприклад ахіллового сухожилля); розрив зв’язок, розрив м’язів, артрит.

З боку нирок та сечовидільної системи

Нечасто: підвищення рівня креатиніну в крові. 

Рідко: гостра ниркова недостатність (наприклад внаслідок інтерстиціального нефриту).

Загальні розлади

Нечасто: астенія. 

Рідко: лихоманка. 

Частота невідома: біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках). 

До інших небажаних побічних ефектів, що асоціюються з прийомом фторхінолонів, належать напади порфірії у хворих на порфірію.

Симптоми: найважливіші передбачувані симптоми передозування препарату стосуються центральної нервової системи (сплутаність свідомості, запаморочення, порушення свідомості та судомні напади, галюцинації, тремор); реакції з боку шлунково-кишкової системи, такі як нудота та ерозія слизових оболонок. Згідно з результатами досліджень при застосуванні доз, вищих за терапевтичні, спостерігалося подовження QT-інтервалу. 

Лікування: терапія симптоматична. У випадках передозування необхідно проводити ретельне спостереження за пацієнтом, включаючи ЕКГ. 

У разі гострого передозування призначається промивання шлунка. Для захисту слизової оболонки шлунка застосовуються антацидні засоби.

Гемодіаліз, у тому числі перитонеальний діаліз або ХАПД, не є ефективним для виведення левофлоксацину з організму. Не існує жодних специфічних антидотів.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Левокс – це синтетичний антибактеріальний засіб. Застосовується для лікування інфекційно-запальних захворювань, викликаних чутливими до левофлоксацину мікроорганізмами.