Лефлоцин розчин для інфузій 5 мг/мл, 100 мл

По 100 мл у пляшці; по 1 пляшці у пачці.

Розчин для інфузій.
Основні фізико-хімічні властивості: прозора, жовтого або зеленувато-жовтого кольору рідина.

Левофлоксацин – синтетичний антибактеріальний засіб із групи фторхінолонів,
S-енантіомер рацемічної суміші лікарського засобу офлоксацину.
Механізм дії
Як антибактеріальний препарат із групи фторхінолонів левофлоксацин діє на комплекс ДНК-ДНК-гірази та топоізомеразу IV.
Співвідношення фармакокінетика/фармакодинаміка
Ступінь бактеріальної активності левофлоксацину залежить від співвідношення максимальної концентрації у сироватці крові (Сmах) або площі під фармакокінетичною кривою (AUC) та мінімальною інгібуючою концентрацією (МІК).
Механізм резистентності
Стійкість до левофлоксацину набувається у вигляді ступеневого процесу мутації цільового сайту в обох типах топоізомерази II, ДНК‑гірази і топоізомерази IV. Інші механізми резистентності, такі як бар’єрне проникнення (поширено з Pseudomonas aeruginosa) та механізми відтоку, також можуть впливати на чутливість до левофлоксацину.
Встановлено перехресну резистентність між левофлоксацином та іншими фторхінолонами.
Завдяки механізму дії зазвичай не існує перехресної резистентності між левофлоксацином та іншими класами антибактеріальних препаратів.
Межові значення
Рекомендовані Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості (EUCAST) межові значення МІК для левофлоксацину, що відділяють чутливі мікроорганізми від організмів проміжно чутливих (помірно резистентних) та проміжно чутливі від резистентних організмів, представлено у таблиці 1 тестування МІК (мг/л).
Клінічні межові значення МІК EUCAST для левофлоксацину (01.01.2012): Таблиця 1
Патоген Чутливі Резистентні
Enterobacteriacеae ≤ 1 мг/л > 2 мг/л
Pseudomonas spp. ≤ 1 мг/л > 2 мг/л
Acinetobacter spp. ≤ 1 мг/л > 2 мг/л
Staphylococcus spp. ≤ 1 мг/л > 2 мг/л
Streptococcus pneumoniae1 ≤ 2 мг/л > 2 мг/л
Streptococcus А, В, C, G ≤ 1 мг/л > 2 мг/л
Haemophilus influenzae2, 3 ≤ 1 мг/л > 1 мг/л
Moraxella catarrhalis3 ≤ 1 мг/л > 1 мг/л
Межові значення, не пов’язані з видами4 ≤ 1 мг/л > 2 мг/л
1 Межові значення стосуються лікування левофлоксацином у високих дозах.
2 Низький рівень резистентності до фторхінолонів (МІК ципрофлоксацину 0,12‒0,5 мг/л) можливий, але немає доказів клінічного значення цієї резистентності для інфекцій дихальних шляхів, спричинених Haemophilus influenzae.
3 Штами з величинами МІК, вищими від межового значення, є дуже рідкісними або про них ще не повідомляли. Тести на ідентифікацію та антимікробну чутливість на будь-якому такому ізоляті слід повторити. Якщо результат буде підтверджено, необхідно надіслати ізолят у відповідну лабораторію. До того часу, поки відсутні дані щодо клінічної відповіді для підтверджених ізолятів з МІК вище поточного резистентного межового значення, про них слід повідомити як про резистентні.
4 Межові значення застосовують до пероральної дози від 500 мг × 1 до 500 мг × 2 і внутрішньовенної дози від 500 мг × 1 до 500 мг × 2.
Поширеність резистентності може варіювати географічно та з часом для окремих видів. Бажано отримувати локальну інформацію щодо резистентності мікроорганізмів, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. Слід звертатися за порадою до спеціаліста, у разі, якщо місцева поширеність резистентності є такою, що користь препарату, щонайменше для деяких типів інфекцій, є сумнівною.
Зазвичай чутливі види
Аеробні грампозитивні бактерії
Bacillus anthracis
Staphylococcus aureus метицилінчутливий
Staphylococcus saprophyticus
Streptococci група C і G
Streptococcus agalactiae
Streptococcus pneumoniae
Streptococcus pyogenes
Аеробні грамнегативні бактерії
Eikenella corrodens
Haemophilus influenzae
Haemophilus parainfluenzae
Klebsiella oxytoca
Moraxella catarrhalis
Pasteurella multocida
Proteus vulgaris
Providencia rettgeri
Анаеробні бактерії
Peptostreptococcus
Інші
Chlamydophila pneumoniae
Chlamydophila psittaci
Chlamydia trachomatis
Legionella pneumophila
Mycoplasma pneumoniae
Mycoplasma hominis
Ureaplasma urealyticum
Види, для яких набута (вторинна) резистентність може бути проблематичною
Аеробні грампозитивні бактерії
Enterococcus faecalis
Staphylococcus aureus метицилінрезистентний*
коагулазонегативні Staphylococcus spp.
Аеробні грамнегативні бактерії
Acinetobacter baumannii
Citrobacter freundii
Enterobacter aerogenes
Enterobacter cloacae
Escherichia coli
Klebsiella pneumoniae
Morganella morganii
Proteus mirabilis
Providencia stuartii
Pseudomonas aeruginosa
Serratia marcescens
Анаеробні бактерії
Bacteroides fragilis
Природньо резистентні штами
Аеробні грампозитивні бактерії
Enterococcus faecium
* Метицилінрезистентний Staphylococcus aureus, з великою вірогідністю, може мати спільну резистентність до фторхінолонів, у тому числі до левофлоксацину.

Абсорбція
Прийнятий перорально левофлоксацин швидко та майже повністю всмоктується, Сmax досягається через 1–2 години після прийому. Абсолютна біодоступність становить приблизно 99–100 %. Їжа майже не впливає на всмоктування левофлоксацину. Рівноважний стан досягається протягом 48 годин при режимі дозування 500 мг 1–2 рази на добу.
Розподіл
Приблизно 30‒40 % левофлоксацину зв’язується з протеїном сироватки крові. Середній об’єм розподілу левофлоксацину становить приблизно 100 л після одноразової дози та повторних доз по 500 мг, що вказує на широкий розподіл у тканинах організму.
Проникнення у тканини та рідини організму
Левофлоксацин продемонстрував проникнення у слизову оболонку бронхів, бронхіальний секрет тканин легенів, альвеолярні макрофаги, легеневу тканину, шкіру (рідину пухирів), тканину простати і сечу. Проте левофлоксацин погано проникає у цереброспінальну рідину.
Біотрансформація
Левофлоксацин метаболізується дуже незначною мірою, метаболітами є дисметил- левофлоксацин та левофлоксацин N-оксид. Ці метаболіти становлять менше 5 % кількості препарату, що виділяється із сечею. Левофлоксацин є стереохімічно стабільним та не підлягає інверсії хіральної структури.
Виведення
Після перорального та внутрішньовенного введення левофлоксацин виводиться із плазми крові відносно повільно (період напіввиведення становить 6‒8 годин). Виводиться зазвичай нирками (понад 85 % введеної дози). Середній виражений загальний кліренс левофлоксацину після введення 1 дози 500 мг становить 175±29,2 мл/хв.
Немає суттєвої різниці щодо фармакокінетики левофлоксацину після внутрішньовенного та перорального введення, що свідчить про те, що ці шляхи (пероральний та внутрішньовенний) є взаємозамінними.
Лінійність
Левофлоксацин має лінійну фармакокінетику у діапазоні доз від 50 до 1000 мг.
Пацієнти з нирковою недостатністю
На фармакокінетику левофлоксацину впливає ниркова недостатність. При зниженні функції нирок знижується ниркове виведення та кліренс, а період напіввиведення збільшується (див. таблицю 2).
Фармакокінетика при нирковій недостатності після одноразового прийому левофлоксацину у дозі 500 мг
Таблиця 2
Кліренс креатиніну (мл/хв) < 20 20-49 50-80
Нирковий кліренс (мл/хв) 13 26 57
Період напіввиведення (години)
35 27 9
Пацієнти літнього віку
Немає значних відмінностей у фармакокінетиці левофлоксацину у молодих пацієнтів та пацієнтів літнього віку, крім відмінностей, пов’язаних із кліренсом креатиніну.
Гендерні відмінності
Окремий аналіз щодо пацієнтів жіночої та чоловічої статі продемонстрував незначні відмінності у фармакокінетиці левофлоксацину залежно від статі. Не існує доказів того, що ці гендерні відмінності є клінічно значущими.

Антибактерiальнi засоби групи хiнолонiв. Фторхінолони. Левофлоксацин. Код АТX J01M А12.

Вплив інших лікарських засобів на препарат Лефлоцин®
Теофілін, фенбуфен або подібні нестероїдні протизапальні лікарські засоби
Не було виявлено фармакокінетичної взаємодії левофлоксацину з теофіліном. Проте можливе суттєве зниження судомного порога при одночасному застосуванні хінолонів із теофіліном, нестероїдними протизапальними препаратами та іншими агентами, які зменшують судомний поріг. Концентрація левофлоксацину у присутності фенбуфену була приблизно на 13 % вищою, ніж при прийомі лише левофлоксацину.
Пробенецид і циметидин
Пробенецид і циметидин статистично достовірно впливають на виведення левофлоксацину. Нирковий кліренс левофлоксацину знижується у присутності циметидину на 24 %, а пробенециду на 34 %. Це тому, що обидва препарати здатні блокувати канальцеву секрецію левофлоксацину. Однак при дозах, випробуваних у дослідженні, не є ймовірним, щоб статистично значущі кінетичні відмінності мали клінічну значущість. Слід з обережністю застосовувати левофлоксацин одночасно з лікарськими засобами, що впливають на канальцеву секрецію, такими як пробенецид і циметидин, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю.
Інша інформація
У клінічних дослідженнях фармакології було продемонстровано, що на фармакокінетику левофлоксацину не було спричинено ніякого клінічно значущого впливу при прийомі левофлоксацину разом з такими лікарськими засобами: карбонат кальцію, дигоксин, глібенкламід, ранітидин.
Вплив препарату Лефлоцин® на інші лікарські засоби
Циклоспорин
Період напіввиведення циклоспорину збільшується на 33 % при одночасному застосуванні його з левофлоксацином.
Антагоністи вітаміну К
При одночасному застосуванні з антагоністами вітаміну К (наприклад, із варфарином) повідомляли про підвищення коагуляційних тестів (протромбіновий час/міжнародне нормалізаційне відношення) і/або кровотечі, які можуть бути вираженими. Зважаючи на це, пацієнтам, які отримують паралельно антагоністи вітаміну К, необхідно здійснювати контроль показників коагуляції (див. розділ «Особливості застосування»).
Лікарські засоби, що подовжують інтервал QТ
Левофлоксацин, подібно до інших фторхінолонів, слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують лікарські засоби, відомі своєю здатністю подовжувати інтервал QT (наприклад, антиаритмічні засоби класів ІА та III, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики) [див. розділ «Особливості застосування» (Подовження інтервалу QT)].
Інша інформація
Левофлоксацин не впливає на фармакокінетику теофіліну, який переважно метаболізується з допомогою CYP1A2, тому можна вважати, що левофлоксацин не є інгібітором CYP1A2.

діюча речовина: левофлоксацин;
1 мл розчину містить левофлоксацину напівгідрату у перерахуванні на 100 % речовину 5 мг;
допоміжні речовини: натрiю хлорид, динатрiю едетат, кислота хлористоводнева концентрована, натрію гідроксид, вода для iн’єкцiй.

Деякі побічні реакції (наприклад, запаморочення/вертиго, сонливість, порушення зору) можуть порушувати здатність пацієнта до концентрації уваги і швидкість його реакції і, таким чином, зумовлювати підвищений ризик у ситуаціях, коли ці якості мають особливо велике значення (наприклад, при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами).

Вагітність
Кількість досліджень застосування левофлоксацину у період вагітності обмежена. Дослідження на тваринах не вказують на прямий або непрямий шкідливий вплив щодо репродуктивної токсичності. Однак через відсутність досліджень дії на організм людини та на основі експериментальних даних, які вказують на ризик пошкодження фторхінолонами суглобового хряща в організмі, який росте, левофлоксацин не можна призначати вагітним (див. розділ «Протипоказання»).
Період годування груддю
Левофлоксацин протипоказаний жінкам, які годують груддю. Недостатньо інформації про екскрецію левофлоксацину у грудне молоко, хоча інші фторхінолони проникають у грудне молоко. Через відсутність досліджень дії на організм людини та на основі експериментальних даних, які вказують на ризик пошкодження фторхінолонами суглобового хряща в організмі, який росте, левофлоксацин не можна призначати жінкам, які годують груддю (див. розділ «Протипоказання»).
Фертильність
Левофлоксацин не спричиняє погіршення фертильності або репродуктивної функції у тварин.

Застосування лікарського засобу Лефлоцин® протипоказано дітям та підліткам віком до
18 років, оскільки не виключене ушкодження суглобового хряща.

Лефлоцин® показаний для лікування наступних інфекцій у дорослих (див. розділи «Особливості застосування» і «Фармакологічні властивості»):
негоспітальна пневмонія;
ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин;
(для вищезгаданих інфекцій лікарський засіб слід застосовувати лише тоді, коли застосування інших антибактеріальних засобів, які зазвичай рекомендовані для початкового лікування цих інфекцій, є недоцільним або неможливим);
гострий пієлонефрит та ускладнені інфекції сечовивідного тракту (див. розділ «Особливості застосування»);
хронічний бактеріальний простатит;
легенева форма сибірської виразки: профілактика після контактів та лікування (див. розділ «Особливості застосування»).
Слід враховувати офіційні рекомендації щодо належного використання антибактеріальних засобів.

Підвищена чутливість до левофлоксацину або до інших хінолонів, або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу;
епілепсія;
скарги на побічні реакції з боку сухожиль після попереднього застосування хінолонів;
діти та підлітки;
вагітність;
період годування груддю.

Препарат вводити внутрішньовенно повільно 1–2 рази на добу. Дозування залежить від типу та тяжкості інфекції, а також від чутливості до препарату можливого збудника. Лікування левофлоксацином після початкового використання його внутрішньовенної форми може бути завершене застосуванням пероральної форми за умови прийнятності такого лікування для конкретного пацієнта. З урахуванням біологічної еквівалентності пероральної та парентеральної форм можливе однакове дозування.
Дозування
Пацієнти з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну > 50 мл/хвилину)
Таблиця 3
Показання Добова доза, мг
Кількість введень на добу (відповідно до ступеня тяжкості)
Загальна тривалість лікування1 (відповідно до ступеня тяжкості)
Негоспітальна пневмонія 500 1-2 рази 7-14 днів
Гострий пієлонефрит 500 1 раз 7-10 днів
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів 500 1 раз 7-14 днів
Хронічний бактеріальний простатит 500 1 раз 28 днів
Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин 500 1-2 рази 7-14 днів
Легенева форма сибірської виразки 500 1 раз 8 тижнів
1 Відповідно до стану пацієнта через кілька днів (зазвичай через 2–4 дні) можливий перехід від початкового внутрішньовенного введення до перорального прийому у тому ж дозуванні.
Пацієнти з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну < 50 мл/хвилину)
Таблиця 4
Кліренс креатиніну, мл/хв
Режим дозування
(залежно від тяжкості інфекції та нозологічної форми)
50‒20 250 мг/24 години 500 мг/24 години 500 мг/12 годин
перша доза: 250 мг;
наступні:125 мг/24 години
перша доза: 500 мг;
наступні: 250 мг/24 години
перша доза: 500 мг;
наступні: 250 мг/12 годин
19‒10
перша доза: 250 мг; наступні: 125 мг/48 годин
перша доза: 500 мг;
наступні: 125 мг/24 години
перша доза: 500 мг;
наступні: 125 мг/12 годин
< 10 (а також при гемодіалізі та ХАПД)1
перша доза: 250 мг; наступні: 125 мг/48 годин
перша доза: 500 мг;
наступні: 125 мг/24 години
перша доза: 500 мг;
наступні: 125 мг/24 години
1 Після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (ХАПД) додаткові дози не потрібні.
Пацієнти з порушенням функції печінки
Корекція дози не потрібна, оскільки левофлоксацин незначною мірою метаболізується у печінці та виводиться здебільшого нирками.
Пацієнти літнього віку
Якщо ниркова функція не порушена, немає потреби у корекції дози.
Спосіб застосування
Розчин для внутрішньовенного введення Лефлоцин® вводити повільно, внутрішньовенно, шляхом краплинної інфузії. Тривалість введення 1 флакона препарату Лефлоцин®
(100 мл розчину для внутрішньовенного введення із 500 мг левофлоксацину) повинна становити не менше 60 хвилин.
Несумісність з іншими інфузійними розчинами зазначена у розділі «Несумісність», а щодо сумісності див. розділ «Особливі заходи безпеки».

Нижче вказані побічні реакції класифіковані за системами органів та частотою виникнення: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (частоту не можна оцінити на підставі наявних даних). У межах кожної групи за частотою проявів небажані явища зазначені у порядку зменшення їх ступеня тяжкості.
Таблиця 5
Класи систем органів
Часто
(≥ 1/100,
< 1/10)
Нечасто
(≥ 1/1000,
< 1/100)
Рідко
(≥ 1/10000,
< 1/1000)
Частота невідома
(частоту не можна оцінити на підставі наявних даних)
Інфекції та інвазії
грибкові інфекції, включно з інфекціями, спричиненими грибками роду Candida; резистентність патогенних мікроорганізмів
Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи
лейкопенія, еозинофілія
тромбоцитопенія, нейтропенія
панцитопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія
Порушення з боку імунної системи
набряк Квінке, підвищена чутливість (див. розділ «Особливості застосування»)
анафілактичний шок1, анафілактоїдний шок1, (див. розділ «Особливості застосування»)
Ендокринні розлади синдром порушення секреції антидіуретичного гормону (СПСАДГ)
Порушення обміну речовин, метаболізму анорексія
гіпоглікемія, особливо у пацієнтів, хворих на цукровий діабет;
гіпоглікемічна кома
(див. розділ «Особливості застосування»)
гіперглікемія
(див. розділ «Особливості застосування»)
Психічні розлади* безсоння
тривожність,
сплутаність свідомості,
нервозність
психотичні реакції (наприклад, із галюцинаціями, параноєю),
депресія,
ажитація,
порушення сну,
нічні жахи,
делірій
психотичні розлади із загрозливою для пацієнта поведінкою, у тому числі суїцидальні думки або спроби самогубства
(див. розділ «Особливості застосування»)
Неврологічні розлади*
головний біль,
запаморочен-ня
сонливість, тремор,
дисгевзія
судоми
(див. розділ «Особливості застосування»),
парестезія, порушення пам’яті
периферична сенсорна невропатія
(див. розділ «Особливості застосування»);
периферична сенсомоторна невропатія
(див. розділ «Особливості застосування»);
паросмія, у тому числі аносмія;
дискінезія,
екстрапірамідні розлади,
агевзія,
непритомність,
доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія
Порушення з боку органів зору*
порушення зору, такі як затуманений зір
(див. розділ «Особливості застосування»)
транзиторна втрата зору (див. розділ «Особливості застосування»), увеїт
Порушення з боку органів слуху та вестибуляр-ного апарату* вертиго шум у вухах втрата слуху, погіршення слуху
Серцеві розлади** тахікардія, відчуття серцебиття
шлуночкова тахікардія, що може призвести до зупинки серця;
шлуночкова аритмія та шлуночкова тахікардія типу «пірует» (спостерігається переважно у пацієнтів із факторами ризику пролонгації інтервалу QT); подовження інтервалу QT, зареєстроване за допомогою ЕКГ
(див. розділи «Особливості застосування» та «Передозування»)
Судинні розлади**
стосуються тільки форми препарату для внутрішньо-венного введення:
флебіт
артеріальна гіпотензія
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння задишка бронхоспазм, алергічний пневмоніт
Шлунково-кишкові розлади
діарея,
блювання,
нудота
біль у животі,
диспепсія,
метеоризм,
запор
геморагічна діарея, яка рідко може бути ознакою ентероколіту, включно з псевдо-мембранозним колітом (див. розділ «Особливості застосування»);
панкреатит
Розлади гепато-біліарної системи
підвищення рівня печінкових ферментів (АлАТ/
АсАТ, лужна фосфатаза, ГГТ)
підвищення рівня білірубіну в крові
жовтяниця і тяжкі ураження печінки, у тому числі випадки розвитку летальної гострої печінкової недостатності, насамперед у пацієнтів із тяжкими основними захворюваннями
(див. розділ «Особливості застосування»);
гепатит
Зміни з боку шкіри і підшкірної клітковини2
висипання,
свербіж, кропив’янка, гіпергідроз
реакції лікарського засобу з еозинофілією і системними симптомами (DRESS-синдром)
(див. розділ «Особливості застосування»), стійке медикаментозне висипання
токсичний епідермальний некроліз,
синдром Стівенса - Джонсона,
поліморфна еритема,
реакції фото-сенсибілізації
(див. розділ «Особливості застосування»),
лейкоцито-кластичний васкуліт,
стоматит
Порушення з боку опорно-рухової системи та сполучної тканини* артралгія,
міалгія
ураження сухожилля (див. розділи «Особливості застосування» та «Протипоказан-ня»), включно з тендинітом (наприклад, ахіллового сухожилля); м’язова слабкість, яка може мати значення у пацієнтів із myasthenia gravis (див. розділ «Особливості застосування»)
гострий некроз скелетних м’язів,розрив сухожилля (наприклад, ахіллового сухожилля) (див. розділи «Особливості застосування» та «Протипоказання»), розрив зв’язок, розрив м’язів, артри
Розлади з боку сечо-видільної системи підвищення рівня креатиніну в крові гостра ниркова недостатність (наприклад, внаслідок інтерстиціального нефриту)
Загальні розлади та реакції у місці введення*
стосуються тільки форми препарату для внутрішньо-венного введення:
реакція у місці інфузії (біль, почервоніння)
астенія пірексія біль (у тому числі біль у спині, грудній клітці та кінцівках)
1 Анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть іноді виникати навіть після введення першої дози препарату.
2 Реакції слизових оболонок можуть іноді виникати навіть після введення першої дози препарату.
* Повідомляли про деякі випадки дуже рідкісних, тривалих (кілька місяців або років), інвалідизуючих і потенційно необоротних серйозних побічних реакцій, що впливали на різні системи органів (у тому числі такі реакції як тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, невропатії, пов’язані з парестезією, депресія, втома, порушення пам’яті, порушення сну, порушення слуху, порушення зору, смаку і запаху), пов’язаних із застосуванням хінолонів і фторхінолонів, незалежно від наявності факторів ризику (див. розділ «Особливості застосування»).
** Повідомляли про випадки розвитку аневризми та розшарування стінки аорти, іноді ускладнені розривом (включно з летальними випадками), та регургітації/недостатності будь-якого з клапанів серця у пацієнтів, які отримували фторхінолони (див. розділ «Особливості застосування»).
До інших побічних ефектів, пов’язаних із застосуванням фторхінолонів, належать напади порфірії у пацієнтів хворих на порфірію.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції
Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. Це дає змогу продовжувати моніторинг співвідношення користь/ризик для відповідного лікарського засобу. Медичним працівникам необхідно повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему фармаконагляду.

Згідно з дослідженнями токсичності на тваринах або клінічними фармакологічними дослідженнями, проведеними при застосуванні доз, вищих за терапевтичні, найбільш серйозні ознаки, яких слід очікувати після гострого передозування левофлоксацину, розчину для інфузій, є симптоми з боку центральної нервової системи, такі як сплутаність свідомості, запаморочення, порушення свідомості та судомні напади, подовження інтервалу QT.
Під час постмаркетингових досліджень спостерігали такі побічні дії з боку центральної нервової системи, як сплутаність свідомості, конвульсії, галюцинації та тремор.
Лікування
У випадку передозування слід проводити симптоматичне лікування. Необхідно проводити моніторинг ЕКГ, оскільки існує можливість подовження інтервалу QT. Гемодіаліз, у тому числі перитонеальний діаліз і ХАПД, неефективний для виведення левофлоксацину з організму. Не існує жодних специфічних антидотів.

Зберігати в недоступному для дітей місці. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Не захищений від світла розчин зберігати не більше 3 діб.

Левофлоксацин – синтетичний антибактеріальний засіб із групи фторхінолонів