Л-Флокс таблетки в/о 500 мг № 50

По 5 таблеток у блістері, по 1 блістері у картонній упаковці.

Таблетки, вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті оболонкою, від світло-жовтого до жовтого кольору, у формі капсули, двоопуклі, з лінією розподілу з одного боку та гладкою з іншого.

Левофлоксацин характеризується широким спектром антибактеріальної дії. Бактерицидний ефект забезпечується завдяки пригніченню левофлоксацином бактеріального ферменту ДНК-гірази, що належить до II типу топоізомераз. Результатом такого пригнічення є неможливість переходу бактеріальної ДНК зі стану "релаксації" у "надскручений" стан, що, у свою чергу, робить неможливим подальший поділ (розмноження) бактеріальних клітин. Спектр активності левофлоксацину включає грампозитивні, грамнегативні бактерії, разом із неферментуючими бактеріями.

До препарату чутливі такі мікроорганізми:

грампозитивні аероби: Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus methi-S, Staphylococcus coagulase negative methi-S(l), Streptococci group C, G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae peni -I/S/R, Streptococcus Pyogenes;

грамнегативні аероби: Acinetobacter baumannii, Citrobacter freundii, Eikenella corrodens, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Haemophilus influenzae ampi-S/R, Haemophilus para- influenzae, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Moraxella catarrhalis P+/p4 Morganella morganii, Pasteurella multocida, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri, Providencia stuartii, Pseudomonas aeruginosa, Serratia marcescens;

анаероби: Bacteroides fragilis, Clostridium perfringens, Peptostreptococcus;

інші: Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae, Ureaplasma, H.pylori.

До дії препарату непостійно чутливі:

грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus methi-R;

грамнегативні аероби: Burkholderia cepacia;

анаероби: Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiiotamicron, Bacteroides vulgaris,

Clostridium difficile.

До дії препарату резистентні:

грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus methi-R, Staphylococcus coagulase negative methi-S(1).

Подібно до інших фторхінолонів, левофлоксацин неактивний щодо спірохет.

Всмоктування. Перорально застосований левофлоксацин швидко та майже повністю всмоктується з піком концентрації у плазмі крові, що спостерігається через 1 год після прийому. Абсолютна біодоступність − майже 100 %. Левофлоксацин підлягає лінійній фармакокінетиці у діапазоні від 50 до 600 мг. Прийом їжі дещо впливає на його всмоктування.

Розподіл. Приблизно 30-40 % левофлоксацину зв'язується з протеїном сироватки. Кумуляційний ефект левофлоксацину при дозуванні 500 мг 1 раз на добу не має клінічного значення і ним можна знехтувати. Існує незначна, але передбачувана його кумуляція при дозуванні 500 мг 2 рази на добу. Стабільні показники розподілу досягаються протягом 3 діб.

Розподіл у тканинах та рідинах організму.

Розподіл у слизовій бронхів і секреті бронхіального епітелію. Максимальна концентрація левофлоксацину у слизовій бронхів та секреті бронхіального епітелію при дозі вище 500 мг перорально становила 8,3 та 10,8 μг/мл відповідно.

Розподіл у тканині легенів. Максимальна концентрація левофлоксацину в тканині легенів при дозі понад 500 мг перорально становила приблизно 11,3 μг/мл та досягал ась протягом 4-6 годин після введения. Концентращя у легенях постійно перевищувала таку у плазмі.

Розподіл у рідині пухирів. Максимальна концентрація левофлоксацину в рідині пухирів після прийому 500 мг 1 чи 2 рази на добу становила 4,0 та 6,7μг/мл відповідно.

Розподіл у спинномозковій рідині. Левофлоксацин погано потрапляє у спинномозкову рідину.

Розподіл у тканині простати. Після перорального прийому 500 мг левофлоксацину 1 раз на добу протягом 3 днів середня концентрація у тканині простати становили 8,7 μг/г, 8,2 μг/г та 2,0 μг/г відповідно через 2 години, 6 годин та 24 години; середнє співвідношення концентрації у простаті/плазмі крові − 1,84.

Концентрація у сечі. Середня концентрація левофлоксацину протягом 8-12 годин після одноразової дози 150 мг, 300 мг або 500 мг перорально становила 44 μг/мл, 91 μг/мл та 200 μг/мл відповідно.

Метаболізм.

Левофлоксацин метаболізується дуже незначною мірою, метаболітами є дисметил-левофлоксацин та левофлоксацин N-оксид. Ці метаболіти становлять менше 5 % кількості препарату, що виділяється з сечею.

Виведення. Після перорального застосування левофлоксацин виводиться з плазми крові відносно повільно (період напіввиведення становить 6-8 год). Виведення здійснюється в основному нирками (понад 85 % застосованої дози). Немає суттєвої різниці щодо фармакокінетики левофлоксацину після внутрішньовенного та перорального застосування.

Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Фторхінолони. Код ATX J01M A12.

Вплив інших лікарських засобів на препарат.

Солі заліза, солі цинку, магніє- або алюмінієвмісні антациди, диданозин. Абсорбція левофлоксацину значущо знижується при застосуванні солей заліза, магніє- або алюмінієвмісних антацидів або диданозину (це стосується лише лікарських форм диданозину з алюмініє- або магнієвмісними буферними засобами) одночасно із левофлоксацином, таблетки. Одночасне застосування фторхінолонів та мультивітамінних препаратів, що містять цинк, знижує їхню абсорбцію після перорального прийому. Рекомендується не застосовувати препарати, які містять двовалентні або тривалентні катіони, такі як солі заліза, солі цинку, магніє- або алюмінієвмісні антациди або диданозин (це стосуеться лише лікарських форм диданозину з алюмініє- або магнієвмісними буферними засобами), протягом 2 годин до або після прийому левофлоксацину. Солі кальцію мають мінімальний вплив на абсорбцію левофлоксацину після перорального прийому.

Сукральфат. Біодоступність левофлоксацину значно зменшуеться при одночасному застосуванні препарату з сукральфатом. Якщо пацієнтові необхідно отримувати як сукральфат, так і левофлоксацин, краще приймати сукральфат через 2 години після прийому левофлоксацину.

Теофілін, фенбуфен чи подібні нестероїдні протизапальні лікарські засоби. Не було виявлено фармакокінетичної взаємодії левофлоксацину з теофіліном. Проте можливе суттеве зниження судомного порога при одночасному застосуванні хінолонів з теофіліном, нестероїдними протизапальними препаратами та іншими агентами, що зменшують судомний поріг. Концентрація левофлоксацину у присутності фенбуфену була приблизно на 13 % вищою, ніж при прийомі лише левофлоксацину.

Пробенецид і циметидин. Пробенецид та циметидин статистично достовірно впливають на виведення левофлоксацину. Нирковий кліренс левофлоксацину знижусться у присутності циметидину на 24 % та пробенециду на 34 %. Це тому, що обидва препарати здатні блокувати канальцеву секрецію левофлоксацину. Однак при дозах, випробуваних у дослідженні, не є вірогідним, щоб статистично значущі кінетичні відмінності мали клінічну значущість.

Слід з обережністю одночасно призначати левофлоксацин з лікарськими засобами, що впливають на канальцеву секрецію, такими як пробенецид та циметидин, особливо пацієнтам із нирковою недостатністю.

Інша інформація. Дослідження клінічної фармакології продемонстрували що на фармакокінетику левофлоксацину не було спричинено ніякого клінічно значущого впливу при прийомі левофлоксацину разом із такими лікарськими засобами: карбонатом кальцію, дигоксином, глібенкламідом, ранітидином.

Вплив препарату на інші лікарські засоби.

Циклоспорин. Період напіввиведення циклоспорину збільшується на 33 % при одночасному прийомі з левофлоксацином.

Антагоністи вітаміну К. При одночасному застосуванні з антагоністами вітаміну К (наприклад з варфарином) повідомлялося про підвищення коагуляційних тестів (ПЧ/міжнародне нормалізаційне співвідношення) і/або кровотечі, що можуть бути вираженими. Зважаючи на це, пацієнтам, які отримують паралельно антагоністи вітаміну К, необхідно здійснювати контроль показників коагуляції (див. розділ «Особливості застосування»).

Лікарські засоби, що подовжують інтервал QT. Левофлоксацин, подібно до інших фторхінолонів, слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують лікарські засоби, відомі своєю здатністю подовжувати інтервал QT (наприклад протиаритмічні засоби класу ІА та III, трициклічні антидепресанти, макроліди та антипсихотики) (див. розділ «Особливості застосування» (Подовження інтервалу QT)).

Інша значуща інформація. У ході дослідження фармакокінетичної взаємодії левофлоксацин не впливав на фармакокінетику теофіліну (який є субстратом для ферменту CYP1A2), що свідчить про те, що левофлоксацин не є інгібітором CYP1A2.

Інші форми взаємодії. Прийом їжі. Не спостерігалося клінічно значущої взаємодії з харчовими продуктами. Препарат таким чином можна приймати незалежно від прийому їжі.

Діюча речовина: levofloxacin;

1 таблетка містить левофлоксацин гемігідрат еквівалентно левофлоксацину 500 мг;

інші складові: кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, магнію стеарат, гідроксипропілметилцелюлоза, натрію крохмальгліколят (тип А), целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, кросповідон, титану діоксид (Е 171), пропил.

Деякі побічні ефекти препарату (наприклад, запаморочення сонливості розладу зору) можуть порушувати здатність пацієнта концентрувати увагу та реакції, що в свою чергу може бути небезпечним у ситуаціях, за яких відповідні якості вкрай важливі (наприклад, при керуванні автомобілем або роботі з іншими механізмами).

У зв'язку з відсутністю досліджень застосування препарату вагітним жінкам і жінкам, що годують груддю, а також внаслідок ризику ураження фторхінолонами хрящів, що несуть навантаження в організмі підтвердженого експериментально, цим категоріям пацієнтів левофлоксацин застосовувати не можна.

Левофлоксацин не обумовлював порушень фертильності або репродуктивної функції у щурів.

Якщо під час лікування препаратом діагностується вагітність, про це слід повідомити лікаря.

Застосування препарату протипоказане дітям (до 18 років), оскільки не виключено пошкодження суглобового хряща.

Інфекції, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами:

• гострий бактеріальний синусит;
• загострення хронічних бронхітів;
• нешпитальна пневмонія;
• ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин.

Для лікування вищезазначених інфекцій препарат слід застосовувати лише тоді, коли вважається недоцільним використання антибактеріальних засобів, які зазвичай рекомендуються для початкового лікування цих інфекцій.

• ускладнені (у тому числі пієлонефрити) та неускладнені (у тому числі цистити) інфекції сечовивідного тракту;
• Хронічний бактеріальний простатит.

• Підвищена чутливість до левофлоксацину, інших хінолонів або будь-якого компонента препарату;
• епілепсія;
• скарги на побічні реакції з боку сухожиль після попереднього застосування хінолонів.

Таблетки Левофлоксацину приймати 1 або 2 рази на день. Доза залежить від типу та тяжкості інфекції. Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Рекомендується продовжувати лікування Левофлоксацином принаймні протягом 48-72 тіла чи підтвердженого мікробіологічними тестами знищення збудників.

Таблетки Левофлоксацин слід проковтувати не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Для зручності дозування таблетку можна розділити по лінії поділу. Приймати їх можна як під час їжі, так і в інший час.

Щодо дозування слід дотримуватися таких рекомендацій.

Дозування для дорослих пацієнтів з нормальною функцією нирок , у яких кліренс креатиніну становить понад 50 мл/хв

 Дозування для пацієнтів з порушеною функцією нирок, у яких кліренс креатиніну менше 50 мл/хв.

¹ Після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (ХАПД) додаткові дози не потрібні.

При необхідності призначення левофлоксацину в дозі 125 мг слід застосовувати препарат у відповідному дозуванні.

Дозування для пацієнтів з порушеною функцією печінки. Корекція дози не потрібна, оскільки левофлоксацин значною мірою метаболізується в печінці і виводиться переважно нирками.

Дозування для пацієнтів похилого віку. Якщо ниркова функція не порушена, немає необхідності в корекції дози.

>

Особливості застосування

Метицилін-резистентний S.Aureus.

Для метицилін-резистентного S. Aureus (MRSA) існує дуже висока ймовірність коррезистентності до фторхінолонів, у тому числі до левофлоксацину. , коли результати лабораторних тестів підтвердили чутливість збудника до левофлоксацину.

Левофлоксацин можна використовувати для лікування гострого бактеріального синуситу та гострого загострення хронічного бронхіту, якщо ці інфекції були діагностовані відповідним чином.

Резистентність до фторхінолонів в E. coli (найчастішому збуднику інфекцій сечовивідних шляхів) варіює в різних країнах. При призначенні фторхінолонів слід враховувати місцеву поширеність резистентності E. соli до фторхінолонів.

При дуже тяжкому перебігу запалення легень, викликаному пневмококами, препарат може не дати оптимального терапевтичного ефекту.

Шпитальні інфекції, спричинені P. aeruginosa, можуть вимагати комбінованої терапії.

Тендініт та розриви сухожилля

Рідко можуть траплятися випадки тендиніту. Частіше це стосується ахіллового сухожилля і може призвести до розриву сухожилля. Цей небажаний ефект може виникати протягом 48 годин після початку лікування і може бути двостороннім. у пацієнтів похилого віку, у пацієнтів, які отримують препарат у дозах 1000 мг на добу, і у пацієнтів, які приймають кортикостероїди. У пацієнтів похилого віку слід коригувати добову дозу в залежності від кліренсу креатиніну (див. «Спосіб застосування та дози»). . Тому необхідне ретельне спостереження за такими пацієнтами, якщо призначати левофлоксацин. Пацієнтам слід проконсультуватися з лікарем, якщо у них з'явилися симптоми тендиніту.

Захворювання, викликані Clostridium difficile

Діарея, особливо у важких випадках, персистуюча та/або геморагічна, під час або після лікування препаратом може бути симптомом хвороби, викликаної Clostridium difficile, найбільш важкою формою якої є псевдомембранозний коліт. ;Якщо виникають підозри на псевдомембранозний коліт, слід негайно припинити застосування препарату, а пацієнтів необхідно терміново лікувати підтримуючими засобами, також може виникнути необхідність специфічної терапії (наприклад, пероральний прийом ванкоміцину). Засоби, що пригнічують моторику кишечника,

Пацієнти, схильні до суду

Препарат протипоказаний пацієнтам з епілепсією в анамнезі. Як і у випадку з іншими хінолонами, левофлоксацин слід застосовувати з надзвичайною обережністю пацієнтам, схильним до судом, зокрема пацієнтам з попередніми ураженнями центральної нервової системи, при одночасної терапії фенбуфеном та феном протизапальними лікарськими засобами або препаратами, що підвищують судомну готовність (судомний поріг), наприклад теофіліном (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У разі появи судом лікування левофлоксацином необхідно припинити.

Пацієнти з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази

Пацієнти з латентними або наявними дефектами активності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази схильні до гемолітичних реакцій при лікуванні антибактеріальними засобами групи хінолонів і тому левофлоксацин їм слід застосовувати з обережністю.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Оскільки левофлоксацин виводиться переважно нирками, необхідна корекція дози для хворих з ослабленою нирковою функцією (нирковою недостатністю) (див. Спосіб застосування та дози).

Реакції підвищеної чутливості (гіперчутливості)

Левофлоксацин може іноді викликати серйозні, потенційно летальні реакції підвищеної чутливості (наприклад, ангіоневротичний набряк аж до анафілактичного шоку) після застосування початкової дози (див. розділ Побічні реакції). У такому разі пацієнтам слід негайно припинити лікування та звернутися до лікаря .

Важкі бульозні реакції.

При застосуванні левофлоксацину повідомлялося про виникнення важких бульозних реакцій, таких як синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз (див. розділ Побічні реакції). При виникненні будь-яких реакцій з боку шкіри та/або слизових оболонок слід негайно припинити , звернутися до лікаря та за необхідності розпочати відповідне лікування.

Зміна рівня глюкози в крові.

Як і при застосуванні всіх хінолонів, повідомлялося про випадки змін зі сторони рівня глюкози в крові, серед яких були як випадки гіпоглікемії, так і випадки гіперглікемії, що спостерігалися, як правило, у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримували супутню терапію пероральним цукрознижувальним препаратом (наприклад, глібенкламідом) або інсуліном. . У пацієнтів з цукровим діабетом рекомендується ретельно контролювати рівень глюкози в крові (див. «Побічні реакції»).

Профілактика фотосенсибілізації

Хоча фотосенсибілізація виникає дуже рідко при прийомі левофлоксацину, щоб уникнути пацієнтів не рекомендується без особливої ​​необхідності піддаватися впливу сильних сонячних променів або штучного УФ-випромінювання (наприклад, ламп штучного ультрафіолетового випромінювання, солярію).

Пацієнти, які отримували антагоністи вітаміну К

У зв'язку з можливим збільшенням показників коагуляційних тестів (ПЛ/міжнародне нормалізаційне співвідношення) та/або кровотечі у пацієнтів, які приймали левофлоксацин у поєднанні з антагоністом вітаміну К (наприклад, варфарином), слід спостерігати за показниками коагуляційних тестів (див. розділ ;Взаємодія з іншими лікарськими засобами та іншими видами взаємодій»).

Психотічні реакції

Відомо про психотичні реакції у пацієнтів, які приймають хінолони, включаючи левофлоксацин. У випадку, якщо у пацієнта виникають ці реакції, прийом левофлоксацину слід припинити та вжити відповідних заходів. 

Довжина інтервалу QT

Слід обережно застосовувати фторхінолони, включаючи левофлоксацин, пацієнтам з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT, такими як:

• вроджений синдром подовження інтервалу QT;
• супутнє застосування лікарських засобів, відомих своєю здатністю подовжувати інтервал QT (таких як протиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди);
• нескоректований електролітний дисбаланс (наприклад гіпокаліємія, гіпомагніємія);
• літній вік;
• хвороба серця (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія) (див. розділ "Спосіб застосування та дози" ("Пацієнти похилого віку" ), "Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій", "Побічні реакції", "Передозування") ).

Периферична нейропатія

Відомо про раптову сенсорну або сенсомоторну периферичну нейропатію у пацієнтів, які приймали фторхінолони, включаючи левофлоксацин. Прийом левофлоксацину слід припинити, якщо у пацієнта спостерігаються симптоми нейропатії, щоб запобігти виникненню необоротного стану.

Гепатобіліарні порушення

Відомо про випадки некротичного гепатиту, аж до загрозливого життя печінкової недостатності при прийомі левофлоксацину, переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад сепсисом (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам слід порекомендувати припинити лікування та лікування лікарю, якщо виникають такі симптоми хвороби печінки як анорексія, жовтяниця, чорна сеча, свербіж або біль у ділянці живота.

Загострення myasthenia gravis.

Фторхінолони, включаючи левофлоксацин, мають ефект нервово-м'язової блокади і можуть загострювати м'язову слабкість у пацієнтів з myasthenia gravis. У післяреєстраційному періоді у пацієнтів з myasthenia gravis із застосуванням фторхінолонів були асоційовані серйозні побічні реакції. які потребують заходів щодо підтримки дихання. Левофлоксацин не рекомендується застосовувати пацієнтам з myasthenia gravis в анамнезі.

Порушення зору.

Якщо при прийомі левофоксацину виникають будь-які порушення зору або побічні реакції з боку органів зору, слід негайно звернутися до офтальмолога.

Суперінфекція.

Застосування левофлоксацину, особливо тривале, може призводити до надмірного зростання нечутливих (резистентних) до препарату мікроорганізмів. Якщо на тлі терапії розвивається суперінфекція, необхідно вжити відповідних заходів.

Вплив на результати лабораторних досліджень.

У пацієнтів, які отримували левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може дати хибнопозитивний результат. Може виникнути необхідність підтвердження позитивних результатів опіатів за допомогою специфічних методів.

Левофлоксацин може інгібувати зростання Mycobacterium tuberculosis, у зв'язку з цим приводити до помилково-негативних результатів при бактеріологічній діагностиці туберкульозу.

Необхідно брати до уваги офіційні вказівки щодо доцільного застосування антибактеріальних засобів.

Інфекції та інвазії: мікози (включаючи Candida). Проліферація інших резистентних мікроорганізмів.

З боку шкіри та загальні реакції підвищеної чутливості: свербіж та почервоніння шкіри, загальні реакції підвищеної чутливості, у тому числі анафілактичні та анафілактоїдні реакції, анафілактоїдний шок, кропив'янка, спазм бронхів і можлива тяжка ядуха глотки, підвищена чутливість до сонячних та ультрафіолетових променів, висипання на шкірі та слизових, гіпергідроз, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ексудативна мультиформна еритема. Загальні реакції підвищеної чутливості можуть з'явитися після першої дози та протягом декількох хвилин або годин після прийому.

З боку шлунково-кишкового тракту/обміну речовин: нудота, діарея, здуття живота, запори, стоматит, відсутність апетиту, блювота, болі в животі, розлади травлення, панкреатит, діарея з домішками крові, яка іноді може бути ознакою запалення кишечника, у тому числі псевдомембранозний коліту.

З боку метаболізму та харчування: гіперглікемія, гіпоглікемічна кома, зниження вмісту цукру в крові (гіпоглікемія), що має особливе значення для хворих на цукровий діабет. Ознаками гіпоглікемії може бути: підвищений апетит; нервозність потіння тремтіння кінцівок.

З боку психіки: розлади сну, безсоння, нервозність, психотичні розлади (наприклад з галюцинаціями параної), депресія, тривожність, ажитація, психотичні реакції з самодеструктивною поведінкою, включаючи суїцидальну спрямованість мислення чи дій; незвичайні сновидіння, нічні кошмари.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, парестезія, тремтіння, занепокоєння, страх, судомні напади та сплутаність свідомості; розлади зору та слуху, порушення смакових відчуттів, втрата смакових відчуттів та нюху, синкопе, зниження відчуття дотику, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, сенсорна або сенсомоторна периферична нейропатія, розлади процесів руху.

З боку органів нюху: паросмія.

З боку органів зору: зорові порушення, включаючи нечіткість зору, тимчасову втрату зору.

З боку органів слуху та лабіринту: вертиго, порушення слуху, втрата слуху, дзвін у вухах.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, зниження АТ, колапс, подібний до шоку, серцебиття, шлуночкова аритмія, шлуночкова тахікардія, подовження QT-інтервалу, поліморфна шлуночкова тахікардія (torsade de pointes), що може призводити до зупинки серця.

З боку опорно-рухового апарату: ураження сухожилля, у тому числі його запалення, біль у суглобах або м'язах, розрив м'язів, розрив сухожилля (наприклад, розрив ахіллового сухожилля). Ця побічна дія може проявитися протягом 48 годин після початку лікування та вразити ахілове сухожилля обох ніг. Можлива м'язова слабкість, яка може мати особливе значення для хворих на важку міастенію gravis. Гепатобіліарні розлади: підвищені показники печінкових ензимів (наприклад, АЛТ ACT), підвищення рівнів лужної фосфатази та ГГТП, підвищені показники білірубіну сироватки крові, жовтяниця, печінкові реакції, такі як запалення печінки. Тяжке ураження печінки, включаючи випадки гострої печінкової недостатності, іноді летальні переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями.

З боку нирок та сечовивідної системи: підвищені показники креатиніну сироватки крові, порушення функції нирок, гостра ниркова недостатність (наприклад, внаслідок інтерстиціального нефриту).

З боку системи крові: підвищення кількості певних клітин крові (еозинофілія), зменшення кількості лейкоцитів (лейкопенія), що може призвести до тяжких симптомів хвороби (тривала або рецидивна лихоманка, фарингіт, виражене хворобливе самопочуття), зниження кількості еритроцитів внаслідок їхньої руйнації (гемолітична анемія), зменшена кількість всіх видів клітин крові (панцитопенія).

Інші побічні дії: загальна слабкість (астенія), лихоманка, алергічні реакції з боку легень (алергічний пневмоніт) або невеликих кровоносних судин (лейкоцитокластичний васкуліт), дискінезія, біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках).

Застосування будь-яких антибактеріальних засобів може призвести до порушень, пов'язаних з їх впливом на нормальну мікрофлору людського організму. З цієї причини може розвинутись вторинна інфекція, яка потребує додаткового лікування.

Найважливішими ознаками гострого передозування є симптоми з боку центральної нервової системи, такі як дезорієнтація запаморочення; сплутаність свідомості.

При передозуванні необхідно вжити відповідних терапевтичних заходів. У зв'язку з ймовірністю пролонгації інтервалу QT слід проводити ЕКГ-постійний моніторинг. Для захисту слизових оболонок слід застосовувати антацидні препарати. Застосування гемодіалізу, перитонеального діалізу та хронічного амбулаторного перитонеального діалізу з метою виведення з організму левофлоксацину є неефективним.

Специфічного антидоту левофлоксацину не існує.

Зберігати при температурі не вище 25 ° В недоступному для дітей місці.

Препарат призначений для лікування гострого бактеріального синуситу, хронічного бронхіту, пневмонії, інфекцій шкіри та м'яких тканин.