Наступні взаємодії, зареєстровані при застосуванні тіазидних діуретиків та подібних лікарських засобів, які можуть виникнути також при застосуванні ксипаміду.
Комбінації, які не рекомендується застосовувати:
Літій. При одночасному лікуванні літієм посилюється кардіо- та нейротоксична дія літію. Якщо лікування діуретиками уникнути не можна, потрібно контролювати рівень літію в крові та привести у відповідність дозування.
Комбінації, які вимагають особливих запобіжних заходів:
Речовини, які можуть спричинити тахікардію типу «пірует»:
- клас Іа антиаритмічних засобів (наприклад, хінідин, гідрохінідин, дизопірамід)
- клас ІІІ антиаритмічних засобів (наприклад аміодарон, соталол, дофетиліду, ібутилід)
- деякі антипсихотичні засоби: фенотіазини (наприклад, хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифторперазин), бензоміди (наприклад, сульпірид, сультопридом, тіаприд), бутирофенони (наприклад, дроперидол, галоперидол);
- інші: беприділ, цизаприл, дифеманіл, еритроміцин, галофантрин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, вінкамін ст.
Підвищується ризик шлуночкової аритмії, тахікардії типу «пірует» (при гіпокаліємії).
Контролювати і при необхідності коригувати гіпокаліємію потрібно до того, як розпочато лікування такою комбінацією. Потрібен контроль рівня електролітів плазми крові та контроль ЕКГ.
Переважно необхідно використовувати речовини, які не викликають тахікардію типу «пірует», якщо пацієнт страждає на гіпокаліємію.
Нестероїдні протизапальні засоби, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, високі дози саліцилової кислоти (> 3 г/добу). Можливе зниження гіпотензивної дії ксипаміду. Ризик гострої ниркової недостатності при дегідратації (клубочкова (гломерулярна) фільтрація). Необхідно стежити за достатнім надходженням рідини та контролювати функцію нирок на початку лікування. Лікування високою дозою саліцилату може посилити його токсичну дію на ЦНС.
АПФ інгібітори. Ризик зниження АТ та/або гострої ниркової недостатності з початком лікування інгібіторами АПФ у пацієнтів з уже існуючим дефіцитом натрію (зокрема при стенозі ниркової артерії).
Якщо лікування ксипамідом при артеріальній гіпертензії призвело до зменшення натрію, необхідно:
- або відмовитися від прийому ксипаміду за 3 дні до початку лікування інгібіторами АПФ і потім додати ксипамід;
- або розпочати лікування інгібіторами АПФ з низьких доз і потім поступово збільшувати їх.
При декомпенсованій серцевій недостатності слід починати з дуже низької дози інгібіторів АПФ.
У будь-якому випадку слід контролювати функцію нирок (визначення креатиніну в крові) у перші тижні лікування інгібіторами АПФ.
Інші діуретики, антигіпертензивні препарати, бета-блокатори, нітрати, вазодилататори, барбітурати, фенотіазини, трициклічні антидепресанти, алкоголь.
Гіпотензивна дія ксипаміду може посилюватися.
Інші засоби, що знижують рівень калію: амфотерицин В (в), глюко- та мінералокортикоїди (системні), тетракосактид, що стимулюють проносні засоби.
Підвищується ризик розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). Слід контролювати та коригувати рівень калію в плазмі крові, зокрема при лікуванні серцевими глікозидами.
Баклофен. Посилює зниження артеріального тиску. Необхідно забезпечити достатнє надходження рідини та контролювати функцію нирок на початку лікування.
Серцеві глікозиди. Гіпокаліємія та/або гіпомагнезіємія, що посилюють токсичні побічні реакції глікозидів дигіталісу. Потрібен контроль калію в крові та ЕКГ.
Комбінації, за яких можливі додаткові взаємодії.
Калійсзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, тріамтерен). Навіть якщо ця комбінація вважається доцільною для деяких пацієнтів, вона може призвести до гіпокаліємії або гіперкаліємії (особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю або цукровим діабетом) . Необхідна перевірка рівня калію в плазмі та ЕКГ, а також коригування терапії за потреби.
Діуретики, які сприяють виведенню калію (наприклад, фуросемід), кортикостероїдів, АКТГ (АКТГ), карбеноксолон, пеніцилін G, амфотерицин або проносні засоби. Одночасне застосування з ксипамідом може призвести до збільшення втрат калію. При одночасному застосуванні ксипаміду та петлевих діуретиків (наприклад, фуросемід) ризик розвитку порушень електролітного балансу та балансу рідини збільшується. Потрібний ретельний моніторинг стану пацієнта.
Метформін. Підвищується ризик лактатацидозу, індукованого метформіном, через можливість функціональної ниркової недостатності при терапії з діуретиками, особливо петлевими діуретиками.
Метформін незастосовують, якщо креатинін у крові становить 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок.
Контрастні засоби з вмістом йоду. Під час гідратації, викликаної діуретиками, існує підвищений ризик гострої ниркової недостатності, якщо застосовувати контрастні засоби, що містять йод (зокрема у великих дозах). Необхідна регідратація перед застосуванням контрастних засобів із вмістом йоду.
Трициклічні антидепресанти (іміпрамін), нейролептики. Гіпотензивна дія та підвищений ризик ортостатичної гіпотензії.
Кальцій (солі). Ризик гіперкальціємії за рахунок зменшення виділення кальцію із сечею.
Циклоспорин, такролімус. Ризик підвищення рівня креатиніну в сироватці крові.
ГКС, тетракосактид (систематичні). Зниження гіпотензивної дії (затримка рідини та натрію за рахунок кортикостероїдів).
Цитостатики (наприклад циклофосфамід, фтороурацил, метотрексат). Ризик токсичності, зокрема зменшення гранулоцитів.
Протидіабетичні лікарські засоби, лікарські засоби, що знижують рівень сечової кислоти в сироватці, норадреналін, адреналін. Ефект цих препаратів може бути ослаблений при одночасному прийомі з ксипамідом.
Хінідін. Виділення хінідину можна скоротити.
Міорелаксанти (алкалоїди типу кураре). Посилений та тривалий ефект міорелаксантів.
Колестипол та колестірамін. Може зменшуватися абсорбція ксипаміду.