Коринфар таблетки пролонг. 10 мг № 100

По 100 таблеток у флаконі, по 1 флаконі у коробці.

Таблетки пролонгованої дії.
Основні фізико-хімічні властивості: жовті, двоопуклі, круглі таблетки, покриті плівковою оболонкою, зі скошеними, неушкодженими краями та однаковим зовнішнім виглядом.

Ніфедипін є антагоністом кальцію, пригнічує потік іонів кальцію в клітини міокарда, гладких м'язів коронарних артерій та периферичних капілярів.

Ніфедипін розширює коронарні артерії та зменшує м'язовий тонус коронарних артерій, тим самим збільшуючи приплив кисню. У той самий час він зменшує загальний периферичний опір судин (постнавантаження), цим розвантажуючи серце. Послаблюючи роботу серця, він знижує потребу в кисні.

Нормалізація артеріального тиску відбувається через розширення системних артерій та артеріол, а також завдяки зменшенню загального периферичного опору судин.
Особливо на початковому етапі лікування частота серцебиття та об'єм серця можуть зрости через активацію рефлексу барорецепторів. При довгостроковому лікуванні ніфедипіном частота серцебиття та об'єм серця повертаються до передтерапевтичних значень.

Абсорбція

Після прийому ніфедипін швидко та майже повністю всмоктується. Всмоктування ніфедипіну становить 50-60%.

Вивільнення ніфедипіну з таблеток пролонгованої дії відбувається повільніше і досягає максимальної концентрації в плазмі через 2-4 години після прийому; його дія триває 10-12 годин.

Розподіл

Ніфедипін зв'язується з білками плазми крові, головним чином з альбуміном, на
94-99%. Об'єм розподілу ніфедипіну становить 1,32 л/кг. Дослідження на тваринах показали, що ніфедипін, що звільнився, розподіляється по всіх органах і тканинах. Концентрація в серцевому м'язі була вищою, ніж у скелетних м'язах. Ні ніфедипін, ні його метаболіти не накопичуються у тканинах.

Біодоступність ніфедипіну у пацієнтів з помірним ступенем порушення функції нирок вища через нижчий рівень зв'язування з білками плазми. Ніфедипін потрапляє до грудного молока.

Метаболізм

Ніфедипін майже повністю метаболізується у печінці за допомогою цитохромного P450 ізоензиму CYP3A4. Метаболіти фармакологічно неактивні. У пацієнтів з порушеною функцією печінки метаболізм дещо сповільнений.

Висновок

80% метаболітів виводиться із сечею, решта – з калом. Лише незначна кількість ніфедипіну в незміненому вигляді виводиться із сечею. Період напіввиведення після прийому таблетки пролонгованої дії становить 8-10 годин; він може бути дещо подовженим у пацієнтів з нирковою недостатністю. У пацієнтів зі зниженням функції печінки значно збільшується період напіввиведення та значно зменшується кліренс.

Селективні антагоністи кальцію з переважним впливом на судини. Код АТX С08С А05.

Жодних досліджень взаємодії ніфедипіну та макролідних антибіотиків не проводили. Певні макролідні антибіотики інгібують опосередкований системою цитохрому Р450 3А4 метаболізм інших препаратів. Незважаючи на це, не можна виключити ймовірність збільшення концентрації ніфедипіну в плазмі при одночасному застосуванні обох препаратів.

Азитроміцин, структурно схожий на представників класу макролідних антибіотиків, не пригнічується CYP3А4.

Інгібітори анти-ВІЛ протеази (наприклад ритонавір)

Клінічного дослідження щодо взаємодії ніфедипіну та певних інгібіторів анти-ВІЛ протеази не проводили. Відомо, що препарати цього класу пригнічують систему цитохрому Р450 3А4. Крім того, препарати цього класу інгібують in vitro опосередкований системою цитохрому Р450 3А4 метаболізм ніфедипіну. При одночасному застосуванні з ніфедипіном не можна виключити значного збільшення концентрації ніфедипіну в плазмі внаслідок зниження метаболізму при першому проходженні та зниження швидкості виведення з організму.

Азольні протигрибкові засоби (наприклад кетоконазол)

Формального клінічного дослідження щодо взаємодії ніфедипіну та певних азольних протигрибкових засобів не проводили. Відомо, що препарати цього класу пригнічують систему цитохрому Р450 3А4. При пероральному застосуванні одночасно з ніфедипіном не можна виключити значне збільшення системної біодоступності ніфедипіну внаслідок зниження метаболізму при першому проходженні.

Флуоксетін

Клінічного дослідження щодо взаємодії ніфедипіну та флуоксетину не проводили. Відомо, що флуоксетин пригнічує in vitro опосередкований системою цитохрому Р450 3А4 метаболізм ніфедипіну. При одночасному застосуванні цих препаратів не можна виключити підвищення концентрації ніфедипіну в плазмі.

Нефазодон

Клінічного дослідження щодо взаємодії ніфедипіну та нефазодону не проводили. Відомо, що нефазодон пригнічує in vitro опосередкований системою цитохрому Р450 3А4 метаболізм інших препаратів. При одночасному застосуванні цих препаратів не можна виключити підвищення концентрації ніфедипіну у плазмі крові. Якщо нефазодон застосовують одночасно з ніфедипіном, потрібно спостерігати за рівнем артеріального тиску і при необхідності розглянути можливість зниження дози ніфедипіну.

Хінупрістін / дальфопрістін

Одночасне застосування хінупристин/дальфопристин та ніфедипіну може призводити до підвищення концентрації ніфедипіну в плазмі крові. Тому потрібен постійний контроль артеріального тиску - може знадобитися зниження дози ніфедипіну.

Вальпроєва кислота

Формального клінічного дослідження, що вивчає ймовірність взаємодії ніфедипіну та вальпроєвої кислоти, ще не проводили. Відомо, що вальпроєва кислота збільшує концентрації в плазмі структурно подібного блокатора кальцієвих каналів німодипіну внаслідок інгібування ферментів. Незважаючи на це, не можна виключити підвищення концентрації ніфедипіну в плазмі та підвищення ефективності.

Циметидин, ранітидин

Внаслідок інгібування цитохрому Р450 3А4 циметидин/ранитидин підвищує концентрацію ніфедипіну в плазмі крові та може посилювати антигіпертензивний ефект. Циметидин діє на цитохром ізоензими CYP3A4 як інгібітор. Ніфедипін слід з обережністю призначати пацієнтам, які вже приймають циметидин, і його дозу слід підвищувати поступово.

Додаткові дослідження

Цизапрід

Одночасне застосування цизаприду та ніфедипіну може призводити до підвищення концентрації ніфедипіну в плазмі крові. Тому потрібен постійний контроль артеріального тиску - може знадобитися зниження дози ніфедипіну.

Протиепілептичні засоби, що індукують систему цитохрому Р450 3А4, такі як фенітоїн, карбамазепін та фенобарбітал

Фенітоїн індукує систему цитохрому Р450 3А4. При одночасному застосуванні з фенітоїном біодоступність ніфедипіну знижується, а ефективність послаблюється. При одночасному застосуванні цих препаратів необхідно контролювати клінічну відповідь на терапію ніфедипіном та у разі необхідності розглянути питання про підвищення дози ніфедипіну. Якщо дозу ніфедипіну було підвищено під час одночасного застосування обох препаратів, при відміні фенітоїну слід розглянути питання щодо зниження дози ніфедипіну.

Формально клінічних досліджень щодо взаємодії ніфедипіну та карбамазепіну або фенобарбіталу не проводили. Відомо, що обидва препарати знижують концентрації в плазмі структурно подібного блокатора кальцієвих каналів німодипіну внаслідок індукції ферментів. Незважаючи на це, не можна виключити зниження концентрації ніфедипіну в плазмі та зменшення ефективності.

Ділтіазем послаблює розпад та знижує кліренс ніфедипіну, при цьому підвищуючи його концентрацію у плазмі крові. Тому необхідно з обережністю застосовувати ніфедипін одночасно з дилтіаземом, при цьому може знадобитися зниження дози ніфедипіну.

Ефект ніфедипіну на інші препарати

Антигіпертензивні препарати

Ніфедипін може збільшувати гіпотензивну дію антигіпертензивних препаратів, що застосовуються одночасно, такі як:

• діуретики;
• блокатори β-адренорецепторів;
• інгібітори АПФ (ангіотензин-перетворюючого ферменту);
• антагоністи АТ1-рецепторів;
• інші блокатори кальцієвих каналів;
• блокатори α-адренорецепторів;
• інгібітори ФДЕ-5 (ФДЕ-5);
• α-метилдопа;
• магнію сульфат.

Діюча речовина: ніфедипін;

1 таблетка містить ніфедипіну 10 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль картопляний, целюлоза мікрокристалічна, повідон, магнію стеарат, гіпромелоза, макрогол 6000, макрогол 35000, хінолін жовтий (Е 104), , тальк.

Проведення терапії із застосуванням цього лікарського засобу потребує постійного медичного спостереження.

Внаслідок індивідуальної реакції організму на препарат здатність до керування автотранспортом, керування механізмами тощо. може порушуватись. Переважно ці застереження стосуються початкового періоду проведення терапії, періоду підвищення дози, переходу на інший препарат та вживання алкоголю.

Вагітність. Застосування ніфедипіну протипоказане в період вагітності.

Результати відповідних та добре контрольованих досліджень безпеки застосування препарату для вагітних жінок відсутні.

Дослідження на тваринах показали ембріотоксичність, фетотоксичність та тератогенність препарату, а також негативний вплив на репродуктивну функцію. Ніфедипін не слід застосовувати жінкам, які найближчим часом планують вагітність.

З наявних клінічних даних специфічний пренатальний ризик було встановлено. Хоча повідомляли про збільшення перинатальної асфіксії, кесарів розтин, а також недоношеність та затримку внутрішньоутробного розвитку. Незрозуміло, ці звіти пов'язані з артеріальною гіпертензією, її лікуванням чи конкретним ефектом ніфедипіну.

При внутрішньовенному застосуванні блокаторів кальцієвих каналів, у тому числі ніфедипіну, для зниження родової діяльності та/або при одночасному застосуванні агоністів β2-адренорецепторів повідомляли про гострий набряк легень (особливо у разі багатоплідної вагітності).

При застосуванні препарату одночасно з введенням магнію сульфату необхідний ретельний моніторинг артеріального тиску через можливість його значного зниження, що може зашкодити матері та плоду.

Годування груддю. Ніфедипін не рекомендується для застосування під час годування груддю. Ніфедипін потрапляє у грудне молоко, концентрація ніфедипіну у грудному молоці майже порівнянна з концентрацією у плазмі крові матері. Вплив незначної кількості абсорбованого ніфедипіну невідомий, тому годування груддю слід припинити, якщо в період лактації необхідно застосовувати препарат.

Фертильність. В окремих експериментах in vitro виявлено ••зв'язок між застосуванням блокаторів кальцієвих каналів, зокрема ніфедипіну, та оборотними біохімічними змінами сперматозоїдів, що погіршують здатність останніх до запліднення. Якщо спроби запліднення in vitro виявляються неуспішними, за відсутності інших пояснень, блокатори кальцієвих каналів, зокрема ніфедипін, можуть розглядатися як можлива причина цього явища.

Безпека та ефективність застосування ніфедипіну для дітей (віком до 18 років) не встановлена, тому ніфедипін не слід призначати дітям.

Есенційна гіпертензія.
Стенокардія (головним чином вазоспастична та хронічна стабільна стенокардія).

• Підвищена чутливість до ніфедипіну або до будь-якого іншого компонента лікарського засобу;
• кардіогенний шок;
• нестабільна стенокардія;
• гострий інфаркт міокарда (протягом перших 4 тижнів);
• гострий напад стенокардії;
• вторинна профілактика інфаркту міокарда;
• злоякісна гіпертензія (безпека застосування препарату не досліджена);
• аортальний стеноз високого ступеня;
• ілеостома або колостома;
• одночасний прийом рифампіцину (через неможливість досягти ефективних рівнів ніфедипіну в плазмі внаслідок індукції ферментів);
• період вагітності.

Режим дозування слід визначати індивідуально, з урахуванням тяжкості захворювання та реакції пацієнта на застосоване лікування.

Залежно від індивідуальної клінічної картини, рекомендовану дозу слід поступово підвищувати.

Таблетки Корінфар 10 мг пролонгованої дії, покриті плівковою оболонкою (тобто з низькою дозою ніфедипіну), призначаються насамперед пацієнтам з артеріальною гіпертензією з тяжким цереброваскулярним захворюванням, а також пацієнтам з підвищеною чутливістю до ніфедипіну, з недостатньою масою тіла або пацієнтам. , які застосовують антигіпертензивні препарати.

Початкова та підтримуюча доза у всіх випадках становить 1 таблетку 2 рази на добу. У разі потреби дозу можна збільшити до 2-4 таблеток 2 рази на добу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 80 мг.

Пацієнти з печінковою недостатністю потребують постійного спостереження, можливе зниження дози препарату.

Таблетки слід приймати не розжовуючи, після їжі, запиваючи достатньою кількістю рідини (крім грейпфрутового соку), краще вранці та ввечері одночасно.

Їди разом із таблеткою призводить до уповільнення, але не зменшення всмоктування.

Інтервал між прийомом препарату повинен становити щонайменше 4 години. Рекомендований інтервал між прийомом препарату становить 12 годин (вранці та ввечері). Тривалість лікування визначає лікар.

Через можливість виникнення синдрому рикошету терапію із застосуванням препарату слід припиняти поступово, особливо у випадках прийому препарату у високих дозах та при тривалому лікуванні.

Таблетки пролонгованої дії не слід розділяти, оскільки захист від світла, гарантований захисною оболонкою, більше не забезпечується.

З боку серцево-судинної системи: припливи, посилене серцебиття, тахікардія, стенокардія, набряки (включаючи периферичні набряки), вазодилатація, непритомність, артеріальна гіпотензія, симптоматична гіпотензія, ортостатична гіпотензія, міокарда, біль у грудях, еритромелалгія, особливо на початку лікування.

У пацієнтів із злоякісною артеріальною гіпертензією та гіповолемією, які перебувають на гемодіалізі, може спостерігатися значне зниження артеріального тиску внаслідок вазодилатації.

З боку дихальної системи: носова кровотеча, закладеність носа, задишка, набряк легенів (у разі застосування вагітним як токолітичного засобу), кашель, спастичний стан бронхіальних м'язів до небезпечної для життя задишки, який проходить після припинення лікування.

З боку травного тракту: запор, порушення функції травного тракту, такі як диспепсія, діарея, біль у животі, метеоризм, нудота, блювання, сухість у роті, гіперплазія ясен, недостатність гастроезофагеального сфінктера, відчуття переповненості шлунка, порушення шлунка, здуття, відрижка, відсутність апетиту, біль у шлунково-кишковому тракті, безоар, дисфагія, виразка кишечника, кишкова непрохідність.

З боку травної системи: порушення функції печінки, транзиторне підвищення активності трансаміназ, жовтяниця, внутрішньопечінковий холестаз, підвищення рівня
γ-глутамілтранспептидази.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: еритема, хвороба Мітчелла, реакції підвищеної чутливості шкіри, такі як свербіж, висипання, набряки шкіри та слизових оболонок, едему або периферичну едему, не викликаного серцевою недостатністю або збільшенням маси тіла, підвищене потовиділення, кропив'янка, фотодерматит, пурпура, що пальпується, токсичний епідермальний некроліз, ексфоліативний дерматит, реакція фоточутливості.

З боку опорно-рухової системи: міалгія, артралгія, м'язові судоми, набряк суглобів.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: тимчасове зниження функції нирок у випадках ниркової недостатності; підвищення частоти сечовипускання, підвищення кількості добового виведення сечі, поліурія, дизурія, ніктурія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: гінекомастія (процес є оборотним, симптоми зникають після припинення прийому ніфедипіну), еректильна дисфункція.

Загальні розлади: загальна слабкість, підвищена стомлюваність, апатія, почуття нездужання, лихоманка, неспецифічний біль, озноб.

Симптоми гострої інтоксикації: порушення свідомості, аж до розвитку коми, артеріальна гіпотензія, тахікардія/брадикардія, гіперглікемія, метаболічний ацидоз, гіпоксія, кардіогенний шок, що супроводжується набряком легенів.

Лікування. Найважливішими терапевтичними заходами є видалення препарату з організму та відновлення стабільності функціонування серцево-судинної системи.

Після перорального застосування рекомендується повністю випорожнити шлунок, при необхідності у поєднанні з промиванням тонкого кишечника. Рекомендується розглянути необхідність застосування активованого вугілля. У випадках інтоксикації, викликаної препаратами тривалого вивільнення, слід докласти зусиль до якнайповнішого виведення препарату з організму, у тому числі з тонкого кишечника, для запобігання абсорбції діючої речовини. Незважаючи на те, що доцільним вважається припущення про користь пізнього застосування активованого вугілля у разі передозування препаратів пролонгованої дії, слід зазначити, що доказів на підтвердження цього не існує.

При лікуванні передозування, що становить загрозу для життя, у дорослих протягом 1 години після прийому потенційно токсичної дози в якості альтернативи слід розглянути необхідність промивання шлунка.

При прийомі клінічно значущої кількості препарату з повільним виведенням слід розглянути необхідність застосування 1 дози проносного засобу осмотичної дії (наприклад сорбіт, лактулоза та сульфат магнію) протягом 4 годин при одночасному застосуванні активованого вугілля.

При застосуванні проносних засобів слід враховувати, що антагоністи кальцію призводять до зниження тонусу м'язів кишківника до атонії кишківника. Оскільки для ніфедипіну характерний високий рівень зв'язування з білками плазми крові та відносно невеликий обсяг розподілу, гемодіаліз неефективний, проте рекомендується проведення плазмаферезу.

Брадикардії можна усунути β-симпатоміметиками. При уповільненні серцевого ритму, що загрожує життю, рекомендується застосування штучного водія ритму.

Артеріальну гіпотензію, що виникла внаслідок кардіогенного шоку та вазодилатації, можна усувати препаратами кальцію (10-20 мл 10% розчину кальцію хлориду або глюконату вводять внутрішньовенно повільно, потім повторюють у разі потреби при ЕКГ-моніторингу). В результаті сироваткові рівні кальцію можуть досягти верхньої межі норми або бути дещо підвищеним. Якщо введення кальцію недостатньо ефективне, доцільним є застосування допаміну, добутаміну, епінефрину або норепінефрину. Дози цих препаратів визначають з урахуванням досягнутого лікувального ефекту. Додаткове введення рідини слід підходити дуже обережно, оскільки при цьому підвищується небезпека перевантаження серця.

Симптоматичну брадикардію можна лікувати атропіном, β-симпатоміметиками або, при необхідності, застосовувати тимчасову терапію кардіостимулятором.

Пацієнти без виражених симптомів інтоксикації повинні перебувати під наглядом не менше 4 годин після застосування надмірної дози препарату короткої дії та щонайменше 12 годин після застосування препарату пролонгованої дії.

Зберігати при температурі від 5 °C до 25 °C в оригінальній упаковці для захисту від світла. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Коринфар застосовується при есенціальній гіпертензії, стенокардії.