Головна
Каталог ліків
Медикаменти
Препарати для нервової системи
Антидепресанти
КЛОФРАНІЛ
Клофраніл 25 мг №50 таблетки
Дата оновлення препарату: 10.03.2024
Ціни у місті
Знайдено в аптеках:
від 545.13 ₴ до 655.64 ₴
Характеристики
Категорія
Дозування
25 мг
Виробник
Sun Pharma
Країна-виробник
Індія
Торгова назва
Форма випуску
Таблетки
Термін придатності
4 роки
Активні речовини
Кломіпрамін
Кількість в упаковці
50
Спосіб введення
перорально
Код Моріон
7954
Код АТС/ATX
N06A A04
Кому можна
АЛЕРГІКАМ
з обережністю
ДІАБЕТИКАМ
дозволено
ДІТЯМ
Протипоказано
Особливості
РЕЦЕПТУРНИЙ ВІДПУСК
без рецепту
ТЕМПЕРАТУРА ЗБЕРІГАННЯ
від 5°C до 25°C
Зверніть увагу!
Інструкція, розміщена на цій сторінці, має інформаційний характер та призначена виключно для ознайомлення. Не використовуйте цю інструкцію в якості медичних рекомендацій. Постановлення діагнозу та вибору методики лікування здійснюються тільки вашим сімейним лікарем. Медмаркет LikiE не несе відповідальності за можливі негативні наслідки, виникщі в результати використання інформації, розміщеної на сайті likie.ua.
Детальіше про Відмова від відповідальності.
Важливо! Ця інструкція із застосування є офіційною інструкцією виробника, затвердженою та наданою Державним реєстром лікарських засобів України. Ця інструкція представлена винятково з метою ознайомлення і не є підставою для самолікування.
По 10 таблеток у стрипі, по 5 стрипів у картонній упаковці.
Таблетки, покриті плівковою оболонкою.
Лікувальна дія кломіпраміну здійснюється за рахунок його здатності інгібувати зворотне нейрональне захоплення норадреналіну (НА) та серотоніну (5-НТ), причому найважливішим є пригнічення зворотного захоплення серотоніну. Кломіпраміну, крім того, притаманний широкий спектр інших фармакологічних дій: альфа1-адренолітична, антихолінергічна, антигістамінна та антисеротонінергічна (блокада 5-НТ-рецепторів).
Кломіпрамін впливає на депресивний синдром в цілому, в тому числі в основному на такі його типові прояви, як психомоторна загальмованість, пригнічений настрій і тривожність. Клінічний ефект відзначається зазвичай через 2-3 тижні лікування. Кломіпрамін має також специфічний вплив при обсесивно-компульсивних розладах, що відрізняється від антидепресивного ефекту. Дія кломіпраміну при хронічних больових синдромах, обумовлених або не обумовлених соматичними захворюваннями, пов'язана з полегшенням передачі нервового імпульсу, опосередкованого серотоніном та норадреналіном.
Всмоктування.
Кломіпрамін повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Системна біодоступність незміненого препарату становить приблизно 50%, що пов'язано з вираженим метаболізмом при першому проходженні через печінку, що призводить до утворення активного метаболіту, N-десметилкломіпраміну. Після прийому постійної дози препарату внутрішньо рівноважні концентрації кломіпраміну в плазмі крові в окремих пацієнтів значною мірою варіюють. При щоденному застосуванні препарату в дозі 75 мг/добу рівноважна концентрація препарату в плазмі крові встановлюється в діапазоні 20-175 нг/мл. Значення рівноважної концентрації активного метаболіту N-десметилкломіпраміну знаходяться в аналогічному діапазоні. Однак при прийомі кломіпраміну по 75 мг на добу ці значення на 40-85% вище, ніж концентрація кломіпраміну.
Розподіл.
Зв'язування кломіпраміну з білками плазми крові досягає 97,6%. Об'єм розподілу становить приблизно 12-17 л/кг маси тіла. Концентрації препарату в спинномозковій рідині становлять приблизно 2% рівня його в плазмі крові. Кломіпрамін проникає в грудне молоко, де виявляється в концентраціях, близьких до концентрацій у плазмі.
Метаболізм.
Основний шлях метаболізму кломіпраміну – деметилювання з утворенням активного метаболіту, N-десметилкломіпраміну. N-десметилкломіпрамін може бути сформований декількома ферментами P450, в основному CYP3A4, CYP2C19 і CYP1A2. десметилкломіпраміну. Активність 8-гідроксиметаболітів не визначена in vivo. Кломіпрамін також гідроксилюється по 2 позиції і N-десметилкломіпрамін може в подальшому деметилюватися з утворенням дідесметилкломіпраміну.
Висновок.
Після прийому внутрішньо період напіввиведення з плазми крові кломіпраміну становить, в середньому, 21 годину (діапазон коливань – від 12 до 36 годин), а десметилкломіпраміну у середньому 36 годин. Приблизно 2/3 від одноразової дози кломіпраміну виводиться у вигляді водорозчинних кон'югатів із сечею та приблизно 1/3 дози – з калом. У незміненому стані з сечею виводиться приблизно 2% прийнятої дози кломіпраміну і приблизно 0,5% - десметилкломіпраміну. Фармакокінетика в окремих групах хворих. У пацієнтів похилого віку, незалежно від прийнятої дози кломіпраміну, внаслідок зниження інтенсивності метаболізму кломіпраміну концентрація його в плазмі крові вище, ніж у пацієнтів молодшого. Вплив порушень функції печінки та нирок на фармакокінетіку не вивчено.
Антидепресанти. Неселективні інгібітори зворотного нейронального захоплення моноамінів.
Код ATX N06A A04.
Інгібітори МАО. Не слід призначати Клофраніл протягом як мінімум 2 тижнів після відміни інгібіторів МАО (існує ризик розвитку таких тяжких симптомів та станів як гіпертонічний криз, гіперпірексія, міоклонус, ажитація, генералізовані судоми, делірій та кома)&. Таке ж правило слід дотримуватися, якщо інгібітор МАО призначається після попереднього лікування Клофранілом. Наявний ризик свідчить, що Клофраніл можна застосовувати не раніше ніж через 24 години після відміни інгібіторів МАО-А зворотної дії, таких як моклобемід. Але якщо подібний препарат призначати після відміни Клофранілу, тривалість перерви повинна становити мінімум 2 тижні. Оскільки антибіотик лінезолід є неселективним зворотним інгібітором МАО, його не слід призначати пацієнтам, які отримують кломіпрамін.
Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну. Застосування Клофранілу в поєднанні з цими засобами може призвести до посилення впливу на серотонінову систему.
Серотонергічні засоби. Серотоніновий синдром може спостерігатися при застосуванні кломіпраміну з серотонергічними препаратами, такими як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (SSRIs) та інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (SNaRIs) і після лікування флуоксетином рекомендується не використовувати кломіпрамін протягом 2-3 тижнів.
Антиадренергічні препарати, що впливають на нейрональну передачу збудження. Клофраніл може знижувати або повністю усувати антигіпертензивну дію гуанітидину, бетанідину, резерпіну, клонідину та альфа-метилдопи.Тому у випадках, коли одночасно слід застосовувати лікарські засоби іншого типу (наприклад, вазодилататори або бета-адреноблокатори).
Симпатоміметичні засоби. Клофраніл може посилювати дію на серцево-судинну систему адреналіну, норадреналіну, ізопреналіну, ефедрину та фенілефрину (у тому числі і тоді, коли ці речовини входять до складу місцевих анестетиків).
Засоби, що пригнічують ЦНС. Трициклічні антидепресанти можуть посилювати дію алкоголю та інших засобів, що мають пригнічуючу дію на ЦНС (наприклад опіатів, барбітуратів, бензодіазепінів або загальних анестетиків).
Антихолінергічні засоби. Трициклічні антидепресанти можуть посилювати антихолінергічну дію низки лікарських засобів (наприклад, фенотіазинів, антипаркінсонічних, антигістамінних препаратів, атропіну, біперидену) на орган зору, ЦНС, кишечник та сечовий міхур.
Існує ризик розвитку гіпертермії.
Діуретичні засоби. Спільне застосування Клофранілу з діуретиками може призвести до гіпокаліємії, яка в свою чергу збільшує ризик подовження інтервалу QTс та двонаправленої шлуночкової тахікардії. Гіпокаліємію слід пролікувати перед призначенням Клофранілу.
Фармакокінетична взаємодія Клофраніл (кломіпрамін) виводиться переважно шляхом метаболізму. Основний шлях метаболізму – деметилювання з формуванням активного метаболіту N-десметилкломіпраміну з подальшим гідроксилюванням та подальшою кон'югацією N-десметилкломіпраміну та вихідної лікарської речовини.
Кілька цитохромів Р450 залучені в деметилювання, переважно CYP3A4, CYP2C19 і CYP1A2. Виведення обох активних компонентів відбувається шляхом гідроксилювання, і це каталізує CYP2D6. Супутнє застосування інгібіторів CYP2D6 може призвести до приблизно триразового підвищення концентрації обох активних речовин у пацієнтів з фенотипом прискореного метаболізму дебризохіну/спартеїну, що перетворює їх фенотип на фенотип повільного метаболізму. концентрації N десметилкломіпраміну, тому таке призначення не обов'язково впливає на загальну фармакологію. Інгібітори MAO, що також є потужними інгібіторами CYP2D6 in vivo, такі як моклобемід, протипоказані для спільного призначення з кломіпраміном. Антиаритмічні препарати (такі як хінідин та пропафенон), які є потужними інгібіторами CYP2D6, не слід застосовувати у комбінації з трициклічними антидепресантами. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, що є інгібіторами CYP2D6, такі як флуоксетин, пароксетин, сертралін, і флувоксамін, який інгібує інші CYP, включаючи CYP1F2 і CYP2C19, також підвищують концентрацію кломипрамину в 4 рази при одночасному застосуванні з флувоксаміном (рівень N десметилкломіпраміну зменшується приблизно вдвічі).
Спільне лікування нейролептиками (наприклад, фенотіазинами) може призвести до збільшення трициклічних антидепресантів у плазмі крові, зниження судомного порога та нападів.
Комбінація з тіоридазином може призводити до тяжких серцевих аритмій. Спільне застосування з тербінафіном, що є сильним інгібітором CYP2D6, може збільшувати експозицію та кумуляцію кломіпраміну та його N-деметилованих метаболітів.
Сумісне застосування з антагоністами гістамін2 (Н2)-рецепторів, циметидином (інгібітором декількох ферментів P450, включаючи CYP2D6 та CYP3A4) може збільшувати концентрацію трициклічних антидепресантів у плазмі крові, тому їх дозу слід зменшити.
Взаємодія при постійному прийомі пероральних контрацептивів (15 або 30 мг етинілестрадіолу щодня) і Клофранілу (25 мг щодня) не встановлено. Немає даних про естроген як інгібітор CYP2D6, . Хоча в деяких випадках при застосуванні високої дози естрогену (50 мг щодня) та трициклічного антидепресанту іміпраміну відзначалося посилення побічних реакцій та терапевтичної дії, але немає доказів такої залежності щодо кломіпраміну та необхідності зменшення доз естрогену при їх одночасному застосуванні.&nb; >
Рекомендується контроль ефективності трициклічних антидепресантів. Метилфенідат може сприяти збільшенню концентрації трициклічних антидепресантів, пригнічуючи їхній метаболізм, тому необхідно коригувати дозу Клофранілу. Супутнє застосування вальпроату з кломіпраміном може інгібувати метаболізм CYP2C та/або фермент UGT і, таким чином, підвищувати рівні кломіпраміну та десметилкломіпраміну у плазмі крові.
Супутнє застосування Клофранілу та грейпфруту, грейпфрутового та журавлинного соку може змінювати концентрацію кломіпраміну в плазмі крові. Деякі трициклічні антидепресанти можуть посилювати антикоагулянтну дію кумаринів (наприклад, варфарину), можливо шляхом інгібування їх метаболізму (CYP2C9). Рекомендується моніторинг протромбіну в плазмі крові.
Спільне застосування Клофранілу з препаратами-індукторами цитохрому Р450, особливо CYP3A4, CYP2C19 та/або CYP1A2, може посилювати метаболізм та знижувати ефективність Клофранілу.
Індуктори CYP3A4 та CYP2C19, такі як рифампіцин або протисудомні препарати (наприклад, барбітурати, карбамазепін, фенобарбітал та фенітоїн), можуть призвести до зниження концентрації кломіпраміну в плазмі крові.
Відомі індуктори CYP1A2 (наприклад, нікотин/інші компоненти сигаретного диму) знижують концентрації трициклічних антидепресантів. Рівноважна концентрація кломіпраміну у пацієнтів, що палять, в 2 рази нижче порівняно з концентрацією у некурців (зміни концентрації N-дес
Кломіпрамін як in vivo, так і in vitro інгібує активність CYP2D6 (окислення спартеїну) і, як наслідок, може збільшувати концентрації одночасно застосовуваних метаболізованих препаратів, головним чином за участю CYP2D6, у пацієнтів з фенотипом прискореного метаболізму.
Супутнє застосування з іонообмінними смолами, такими як холестирамін або колестипол, може призводити до зниження концентрації кломіпраміну в плазмі. Супутнє застосування Клофранілу та звіробою (Hipericum perforatum) може знижувати концентрацію кломіпраміну в плазмі крові.
Діюча речовина: clomipramine;
1 таблетка містить гідрохлориду кломіпраміну 25 мг; інші складові: лактоза, моногідрат; крохмаль кукурудзяний; целюлоза мікрокристалічна; тальк; магнію стеарат; кремнію діоксид колоїдний безводний; 117); поліетиленгліколь 6000; діамантовий синій (Е 133).
Пацієнти, які приймають Клофраніл, повинні бути попереджені про те, що у них можуть виникати нечіткість зору, запаморочення та інші порушення з боку ЦНС і що в таких випадках їм слід відмовитися від керування автотранспортом, роботи з іншими механізмами, а також від занять іншими видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги.
Пацієнти повинні бути попереджені, проте ці ефекти можуть посилюватися на фоні прийому інших лікарських засобів та алкоголю.
Є очевидні докази ризику для плода людини, але цей ризик може бути перевішений терапевтичною корисністю для вагітної. Оскільки відомі окремі повідомлення про можливий зв'язок між прийомом трициклічних антидепресантів і порушеннями розвитку плода, слід уникати застосування Клофранілу в період вагітності, за винятком тих випадків, коли очікуваний ефект від лікування для вагітної поза сумнівом перевищує потенційний ризик для плода.
У немовлят, які приймали трициклічні антидепресанти аж до народження дитини, виявлялися такі симптоми, як респіраторні порушення, млявість, коліки, підвищена дратівливість, гіпотонія або гіпертонія, тремтіння, судоми та епілептичні напади протягом перших кількох годин або днів після народження.
Щоб уникнути розвитку цього синдрому, Клофраніл слід скасовувати поступово приблизно за 7 тижнів до очікуваних пологів за клінічними показаннями.
Оскільки активна речовина проникає в грудне молоко, слід або припинити годування груддю, або поступово відмінити Клофраніл.
Досвіду застосування Клофранілу для лікування дітей немає.
Клофраніл 25 мг №50 таблетки призначаються при:
лікування обсесивно-компульсивних розладів;
психопатії;
шизофренії;
ненав'язливих станах;
психопатичні порушення у дітей та підлітків;
каталепсії;
нарколепсії;
діабетичної нейропатії.
Клофраніл протипоказаний при:
одночасному прийомі інгібіторів МАО;
підвищеної чутливості до кломіпрадину та інших компонентів препарату;
інфаркт міокарда;
ниркової або печінкової недостатності;
глаукома.
Пігулки призначені для перорального прийому.
Дорослим при депресивних станах різної етіології та обсесивно-компульсивних розладах рекомендується розпочинати терапію з 75 мг (3 таблетки) Клофранілу. Потім кожні 3-4 дні дозування необхідно поступово підвищувати на 25 мг (1 таблетку), щоб до кінця 2 тижнів лікування досягти добової дози 100-150 мг (4-6 таблеток).
Небажані явища, що виникають, як правило, слабовиражені та транзиторні, зникають у ході продовження лікування або після зниження дози Клофранілу. Вони не завжди пов'язані з рівнем активної речовини в плазмі крові або з його дозою. такі як загальна слабкість, порушення сну, хвилювання, почуття тривожності, запор, сухість у роті, часто важко відрізнити від проявів депресії.
При розвитку серйозних побічних реакцій з боку нервової системи або психічного статусу Клофраніл слід скасувати.
Пацієнти похилого віку особливо чутливі до змін нервової, серцево-судинної системи, психічної сфери, а також до антихолінергічної дії Клофранілу.
Метаболізм та виведення лікарських засобів у цьому віці може сповільнюватися, що призводить до підвищення концентрацій препаратів у плазмі навіть при застосуванні середніх терапевтичних доз. Частота виникнення побічних реакцій оцінюється так: дуже часто (>1/10); часто (від >1/100 до <1/10); нечасто (від >1/1000 до < ;1/100); рідко (від > 1/10000 до < 01/1000), дуже рідко (< 1/10000), включаючи поодинокі випадки.
Психічні розлади: дуже часто – запаморочення, транзиторна втома, занепокоєння, підвищення апетиту; часто – розгубленість, дезорієнтація, галюцинації (особливо у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів з хворобою Паркінсона), тривожність, збудження, порушення сну, маніакальний стан, гіпоманіакальний стан, агресивність, порушення пам'яті, деперсоналізація, посилення депресії, порушення концентрації уваги, безсоння ; нечасто – активація симптомів психозу.
З боку нервової системи: дуже часто – запаморочення, тремор, головний біль, міоклонус; часто – делірій, порушення мови, парестезії, м'язова слабкість, підвищення тонусу м'язів; судоми, атаксія; дуже рідко – зміни на електроенцефалограмі, гіперпірексії, екстрапірамідні симптоми (включаючи дискінезію), медикаментозна лихоманка, нейролептичний злоякісний синдром.
З боку серця: часто – синусова тахікардія, серцебиття, клінічно незначущі зміни на ЕКГ (наприклад, інтервалу ST або зубця Т) у пацієнтів, які не мають захворювань серця; нечасто – аритмії, підвищення артеріального тиску; дуже рідко – порушення внутрішньосерцевої провідності (наприклад розширення комплексу QRS, збільшення інтервалу QT, зміни інтервалу PQ, блокада ніжок пучка Гіса), двонаправлена шлуночкова тахікардія, особливо у пацієнтів із гіпокаліємією.
З боку судинної системи: часто – ортостатична гіпотензія.
З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – сухість у роті, запор; часто – нудота; нечасто – блювання, дискомфорт у животі, діарея, зниження апетиту, втрата апетиту, дисгевзія.
З боку гепатобіліарної системи: часто – підвищення рівня трансаміназ у крові; дуже рідко – гепатит із жовтяницею або без неї.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто – алергічні дерматити (висипання, кропив'янка), фотосенсибілізація, свербіж; дуже рідко – місцеві реакції після внутрішньовенних ін'єкцій (тромбофлебіт, лімфангіт, відчуття жару та алергічні шкірні реакції), набряки (місцеві або загальні), випадання волосся.
З боку нирок та сечовидільної системи: дуже рідко – затримка сечі та затримка рідини в організмі.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз: часто – порушення лібідо та потенції, еректильна дисфункція; нечасто – галакторея, аменорея, збільшення грудних залоз.
З боку ендокринної системи: дуже часто – сухість у роті, підвищена пітливість, порушення сечовиділення; часто – припливи, мідріаз; дуже рідко – синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону.
З боку метаболізму та харчування: дуже часто: збільшення маси тіла.
З боку імунної системи: дуже рідко – алергічний альвеоліт (пневмоніт) з еозинофілією або без неї, системні анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи артеріальну гіпотензію.
З боку системи крові та лімфатичної системи: дуже рідко – лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, еозинофілія, пурпура.
З боку органів зору: дуже часто – порушення акомодації, нечіткість зору; дуже рідко – глаукома
З боку органів слуху та лабіринту: часто – звін у вухах. Інші. Після раптової відміни або швидкого зниження дози Клофранілу іноді виникають наступні симптоми: нудота, блювання, біль у животі, діарея, безсоння, головний біль, дратівливість, тривожність. Побічні явища, визначені із спонтанних повідомлень під час постмаркетингового спостереження. Оскільки розмір популяції, що охоплюється, невідомий, частоту цих реакцій достовірно визначити неможливо.
З боку нервової системи: серотоніновий синдром, екстрапірамідні симптоми (зокрема акатизія та пізня дискінезія).
З боку м'язово-скелетної системи: рабдоміоліз (як ускладнення злоякісного нейролептичного синдрому).
Дослідження: гіперпролактинемія.
Епідеміологічні дослідження, проведені головним чином за участю пацієнтів у віці 50 років, свідчили про підвищений ризик переломів кісток у пацієнтів, які отримують SSRI і трициклічні антидепресанти. Механізм, що зумовлює цей ризик, невідомий.
Симптоми, що розвиваються при передозуванні Клофранілу, прийнятого всередину, схожі на описані при передозуванні інших трициклічних антидепресантів. Головними ускладненнями є порушення з боку діяльності серця та неврологічні розлади. У дітей випадковий прийом препарату внутрішньо необхідно розцінювати як дуже серйозний випадок , який може призвести до смерті, незалежно від прийнятої дози.
Симптоми зазвичай виникають протягом 4 годин після прийому препарату і досягають максимальної вираженості через 24 години. Внаслідок повільного всмоктування (антихолінергічна дія препарату) тривалість періоду напіввиведення та гепатоентеральної рециркуляції активної речовини, тобто періоду можливих проявів передозування, досягає 6 днів. У зв'язку з передозуванням таблеток кломіпраміну гідрохлориду з уповільненим вивільненням повідомлялося про рідкісні випадки фармакобезоарів (згустків неперетравленої або незасвоюваної речовини) різної тяжкості, у тому числі з летальним результатом. Фармакобезоар може бути рентгеноконтрастним рентгенологічно або КТ-сканування). Утворення фармакобезоару може призвести до повільного безперервного вивільнення та абсорбції кломіпраміну, що може призвести до ускладнень у разі передозування, не виключаючи летального результату через години після прийому препарату та початкового лікування за допомогою промивання шлунка та. Оскільки промивання шлунка може бути неефективним і навіть може спровокувати ще більше підвищення системних рівнів препарату, в особливо відібраній популяції пацієнтів слід розглянути доцільність фізичного видалення безоару ендоскопічними хірургічними методами. В результаті рідкості випадків такого роду клінічні дані з оптимального лікування, з урахуванням як симптомів та стану пацієнта, так і рівня діючої речовини та розміру та розташування фармакобезоару, недостатні.
Прояви передозування:
З боку центральної нервової системи: сонливість, ступор, кома, атаксія, занепокоєння, збудження, посилення рефлексів, ригідність м'язів, хореоатетоїдні рухи, судоми. Крім того, можуть спостерігатися симптоми, пов'язані з серотоніновим синдромом (наприклад, гіперекс міоклонус, делірій та кома).
З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія, тахікардія, аритмія, подовження інтервалу QT та аритмії з двонаправленою шлуночковою тахікардією, порушення внутрішньосерцевої провідності, шок, серцева недостатність; дуже рідко – зупинка серця.
Крім того, можливі пригнічення дихання, депресія, ціаноз, блювання, лихоманка, мідріаз, підвищення потовиділення, олігурія чи анурія. Лікування. Специфічного антидоту не існує. Лікування переважно симптоматичне та підтримуюче. При підозрі на передозування Клофранілу, особливо у дітей, пацієнта слід госпіталізувати та уважно спостерігати за ним протягом 72 годин. Як лікування інтоксикації високими дозами таблеток трициклічних антидепресантів зі стандартним вивільненням рекомендується первинна дезактивація активованим вугіллям або промивання шлунка протягом 1 години після прийому. Враховуючи підвищений ризик судом, активоване вугілля має переваги над промиванням шлунка.
Пацієнтам з тяжкою інтоксикацією або частковою втратою захисних рефлексів слід спочатку провести інтубацію трахеї за допомогою трубки. Повторне застосування перорального активованого вугілля може бути ефективним для прискореного виведення (вторинної дезактивації) деяких трициклічних антидепресантів. дезактивації.
Пацієнтам з гіпотензією та/або шлуночковою аритмією з розширенням комплексу QRS на ЕКГ (>100 мсек) показано застосування розчину бікарбонату натрію (1 ммоль/кг) у вигляді болюсної ін'єкції або короткої інфузії (5 хв). Процедура може бути повторена до підвищення АТ і нормалізації ЕКГ, але тільки до максимального рН артеріальної крові - 7,55. Може знадобитися внутрішньовенне введення лідокаїну. Пацієнтам з брадіаритмією показана тимчасова установка водія ритму. разової дози 0,5-1,5 г сульфату магнію. Пацієнтам із судомами – внутрішньовенне введення бензодіазепінів.
Хворим з комою та/або дихальною недостатністю – інтубація та штучне дихання. Гіпервентиляцію можна використовувати для підвищення рН артеріальної крові лише тоді, коли супутнє застосування бікарбонатів (ризик тяжкого алкалозу). Через вплив на серце піридостигмін та фізостигмін протипоказані при лікуванні периферичних та центральних антихолінергічних симптомів.
Зберігати при температурі від 5 °С до 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Клофраніл - ефективний трициклічний антидепресант, що має антигістамінну, антихолінергічну та адренолітичну дії.
Часті запитання
Відгуки про товар
Ще немає відгуків про товар.Будь першим, хто залишить відгук.